Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6/364-09(18/286-08) : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			10 червня 2010 р. № 6/364-09(18/286-08) 
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			ГоловуючогоКочерової Н.О.  
			суддів:Студенця В.І.
			Черкащенка М.М. 
			розглянувши
			касаційну скаргуНікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" 
			на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду
			від 10.02.2010 року 
			у справі№ 6/364-09 (18/286-08) господарського суду 
			Дніпропетровської області 
			за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ТК АТК ОПТТОРГ" 
			доНікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" 
			простягнення 425278,58 грн.  
				 
			
			за участю представників сторін:
			від позивача: не з'явилися
			від відповідача: Чермошенцев А.В. дов. № 5 від 11.01.2010 року
			ВСТАНОВИВ:
			 В листопаді 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТК АТК ОПТТОРГ" звернулося до господарського суду з позовом до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" про стягнення 425278,58 грн., з яких 370068,36 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 48805,25 грн. пені та 6404,97 грн. 3% річних.
			В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не сплатив в повному обсязі орендні платежі за оренду майна.
			В липні 2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 387157,54 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 48809,53 грн. пені та 6449,45 грн. 3% річних 
			Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2009 року (суддя О.О.Коваленко) позовні вимоги задоволено частково.
			Стягнуто з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" 344230,02 грн. основного боргу, 500,0 грн. пені, 42927,52 грн. інфляційних втрат, 6449,45 грн. 3% річних та судові витрати.
			В решті позову відмовлено.
			Рішення мотивоване обгрунтованістю позовних вимог. При цьому, господарський суд в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшив нарахований позивачем до стягнення розмір пені.
			Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 року (судді: Т.Г.Стрелець – головуючий, А.О.Логвиненко, В.Г.Головко) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
			В касаційній скарзі Нікопольське комунальне підприємство "Нікопольтеплоенерго" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з нього 264300,0 грн. боргу, 28552,75 грн. інфляційних втрат та 4152,09 грн. 3% річних. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права.
			Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
			Як вбачається зі змісту ст.84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права. У мотивувальній частині рішення господарський суд повинен вказати, зокрема, про докази, на підставі яких прийнято рішення, в тому числі і розрахунки, з яких виходив суд при задоволенні грошових та інших майнових вимог та доводи, за якими відхилено клопотання і докази сторін.
			Однак, прийняті у даній справі рішення господарських судів обох інстанцій вказаним вимогам не відповідають.
			Як було встановлено судами, 24.09.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТК АТК ОПТТОРГ" (орендодавець) та Нікопольським комунальним підприємством "Нікопольтеплоенерго" (орендар) укладено договір оренди.
			В п.п.3.1, 3.2 договору сторони узгодили, що орендна плата складає 50000,0 грн. на місяць. Орендар самостійно перераховує орендну плату орендодавцеві щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після набуття чинності цим договором, яка становить 50000,0 грн.
			Відповідно до п.10.1 договору він вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 10.05.2008 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за ним.
			Відповідно до ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
			Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).
			Згідно ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
			Зміст укладеного між сторонами договору оренди свідчить про те, що орендна плата за користування майном повинна сплачуватись раз на місяць; перебіг місячного строку узгоджено розпочати після набуття чинності договором, отже, з 25.09.2007 року (наступний день після набуття договором від 24.09.2007 року чинності).
			Як визначено в ч.3 ст.254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
			Отже, місячний строк користування майном спливає 25.10.2007 року.
			Сторони узгодили, що орендар повинен перераховувати орендну плату орендодавцеві щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
			Однак, вказаного господарські суди обох інстанцій не врахували та безпідставно стягнули з відповідача 50000,0 грн. заборгованості з орендної плати за всі дні у вересні 2007 року.
			Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін апеляційним, зазначив, що згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача по орендній платі складає 344230,02 грн. і підлягає стягненню з нього.
			Проте, слід зазначити, що наданий позивачем розрахунок заборгованості орендної плати є лише одним із доказів, який потребує оцінки у сукупності з іншими доказами у справі. 
			Однак, вирішуючи спір у справі, господарські суди обох інстанцій в порушення ст.43 Господарського процесуального кодексу України не перевірили чи правильно позивачем здійснено нарахування орендної плати.
			Жодної оцінки суди не надали здійсненому відповідачем розрахунку боргу. 
			Також, суди не встановили за який період позивач просить стягнути заборгованість з орендної плати та не з'ясували, яку суму орендної плати відповідач повинен був сплатити позивачу в визначений ним період, а яку суму в цей період відповідачем було сплачено, не дослідили який розмір заборгованості виник у відповідача перед позивачем окремо за кожний місяць.
			Також, господарські суди залишили поза увагою той факт, що орендна плата у відповідності до умов укладеного між сторонами договору складає 50000,0 грн. і підлягає щомісячній індексації. Отже, розмір орендної плати кожного місяця змінюється і визначається взалежності від встановленого індексу інфляції. При цьому, щомісячні втрати від інфляції входять до складу орендної плати.
			Однак, господарський суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін апеляційним, стягнув окремо борг і окремо інфляційні втрати, що є неприпустимим. При цьому, інфляційні втрати стягнуто судом в якості відповідальності за порушення грошового зобов'язання з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України, а не як складова частина орендної плати.
			Згідно ст.47 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
			Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
			Не встановивши належним чином реальної суми заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати з достовірним документальним її підтвердженням не можна вирішити правильно спір у справі. 
			Проте, від встановлення суми боргу господарські суди обох інстанцій самоусунулись.
			Неповне з’ясування обставин справи привело до прийняття рішень, які не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
			При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити надані сторонами розрахунки заборгованості з орендної плати, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.          
			Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 
			 ПОСТАНОВИВ:
			 Касаційну скаргу Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" задовольнити частково.
			Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.09 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 року у справі № 6/364-09 (18/286-08) скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
			Згідно ст.ст.125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010 року № 8-рп/2010 постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
			 Головуючий Н. Кочерова
			 Судді: В.Студенець
			 
			М.Черкащенко

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...