Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/1972/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них.
Надіслано судом: 30.09.2021. Зареєстровано: 01.10.2021. Оприлюднено: 04.10.2021.
Дата набрання законної сили: 30.09.2021
Номер судового провадження: А/857/13034/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1972/21 пров. № А/857/13034/21
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді: Глушка І.В.,
		суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року, ухвалене суддею Боршовським Т.І. м.Івано-Франківську за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у справі №300/1972/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-
		 ВСТАНОВИВ:
		 
		29 квітня 2021 року позивач  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просила визнати протиправним рішення від 11.02.2021 №53 про відмову в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 01.02.2021 № 53; зобов`язати здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 01.02.2021 № 53 з урахуванням фактично виплачених сум.
		 
		Рішеням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року адміністративний позов задоволено.
		 
		Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що 19.02.2020 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2020 по справі №300/1728/20 було проведено перерахунок позивачу довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 12.03.2021 №198, виходячи із суми 100896,00 грн
		Водночас відповідач вказує на відсутність правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020, виходячи із суми 110985,60, так як не відбулось збільшенням заробітної плати працюючого судді, а нова довідка видана у зв`язку з включенням до посадового окладу районного коефіцієнта.
		 
		Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
		 
		Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на підставі Постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VІІІ звільнено з посади судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складеним Калуським міськрайонним судом, визначено стаж ОСОБА_1 , який з врахуванням рішення Долинського районного суду Івно-Франківської області від 19.12.2016 у справі № 343/2266/16-а становить 28 років 1 місяць 5 днів.
		Позивач з 04.10.2016 отримує щомісячне довічне утримання судді у відставці. Відповідно до Закону України«Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 за № 2453-VI щомісячне довічне утримання судді визначено у розмірі 90% суддівської винагороди.
		Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області позивачу видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці № 198 від 12.03.2020, згідно якої станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 94590,00 грн, в тому числі: посадовий оклад 63060,00 грн та доплата за вислугу років 31530,00 грн.
		14.05.2020 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі коментованої довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області.
		18.05.2020 відповідач прийняв рішення № 7 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке позивач оскаржила в судовому порядку (а.с. 112).
		На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2020 у справі № 300/1728/20 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , починаючи з 19.02.2020, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Івано-Франківській області від 12.03.2020 №198.
		Незазначення у довідці № 198 від 12.03.2020 регіонального коефіцієнту 1,1 при обчисленні посадового окладу зумовило звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ТУ ДСА в Івано-Франківській області про зобов`язання видати довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту "1.1".
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі № 300/1729/20, яке набрало законної сили 23.03.2021, визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 198 від 12.03.2020 без урахування до посадового окладу регіонального коефіцієнта 1,1, передбаченого частиною 4статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016,та зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначити посадовий оклад, що становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2020 року, із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,1 (а.с. 15-18).
		01.02.2021 ТУ ДСА в Івано-Франківській області видало позивачу довідки № 53 та №54 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в яких зазначено посадовий оклад, що становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено станом на 18.02.2020 і на 01.01.2021 відповідно, із застосуванням регіонального коефіцієнта "1.1" (а.с. 19-20).
		04.02.2021 позивач звернулася із заявою до органу пенсійного фонду про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаних довідок № 53 та № 54.
		Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням № 53 від 11.02.2021 відмовило ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Відмова мотивована тим, що згідно з роз`ясненням Державної судової адміністрації України базовий розмір посадового окладу судді місцевого та апеляційного судів у порівняні з минулим роком не змінився та становить 63060,00 грн та 105100,00 грн відповідно, а перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться тільки у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Додатково у рішенні про відмову вказано про неможливість застосування регіонального коефіцієнта до посадового окладу, який не здійснює правосуддя, оскільки такий коефіцієнт застосовується виключно до суддів, які здійснюють судочинство (а.с. 12-13).
		Позивач, вважаючи рішення Головного управлвння Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 53 від 11.02.2021 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із її заявою протиправним, звернулась до суду за захистом свого порушеного права. 
		 
		Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
		 
		Частиною 2статті 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Виходячи з приписів ч.4ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII(далі - Закон № 1402-VIII), чинного на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше при значеного щомісячного довічного грошового утримання.
		Так, згідно з ч. 1, ч. 2ст. 135 Закону № 1402-VIIIсуддівська винагорода регулюється цимЗакономта не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
		Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
		Частиною 3ст. 135 Закону № 1402-VIIIвизначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
		Згідно з ч.4ст.135 Закону №1402-VIIIдо базового розміру посадового окладу, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
		Приписи частин 5-8ст.135 Закону1402-VIII встановлюють розміри щомісячних доплат: за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності; виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
		Відповідно до п. 10ст.135 Закону №1402-VIIIвизначено, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
		Згідно з ч.3ст.142 Закону № 1402-VIIIщомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
		Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
		Складовою суддівської винагороди є посадовий оклад.
		При цьому, ч.3ст.135 Законувизначено поняття базового розміру посадового окладу та ч.4ст.135 Законувстановлена можливість застосування до базового розміру посадового окладу регіональних коефіцієнтів.
		Зі змісту наведених приписівстатті 135 Закону №1402-VIIIможливо зробити висновок, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат. При цьому, посадовий оклад судді складаються з базового розміру посадовою окладу судді та застосованого до нього відповідного регіонального коефіцієнту.
		Тобто, передбачений частиною 4статті 135 Закону №1402-VIIIрегіональний коефіцієнт є складовою частиною посадового окладу судді, а не доплатою.
		Згідно зіст.8 Конституції Українитаст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Нормами ч. 2ст. 5 КАС Українипередбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням, у тому числі, на норми міжнародного права зазначив, що: «Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
		Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).
		У рішенні від 11.03.2020 № 4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19) Конституційний Суд України висловив позицію, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.
		Відтак, оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається відповідно до розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, то вказаний регіональний коефіцієнт повинен також враховуватися при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
		Так, оцінюючи доводи оскаржуваного рішення пенсійного органу щодо відсутності права у суддів у відставці на отримання доплат до посадового окладу при виплаті довічного грошового утримання, суд апеляційної інстанції звертає увагу на висновки Конституційного Суду України (далі - Суд) у рішенні № 11-р/2018 від 04.12.2018, де Суд, для цілей застосування положень частини 1 статті55, частини 8 статті56, частин 1,2статті89, частини 3 статті82, частин 6,7статті147, Закону №1402-VIII, встановив невідповідністьКонституції Україниположень частини 10статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VIу редакціїЗакону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, згідно із якою, суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
		Аналогічного змісту норма встановлена частиною 10статті 135 Закону №1402-VIII.
		Надаючи оцінку конституційності частині 10статті 133 Закону №2453-VIКонституційний Суд зауважив, що випадки, коли суддя не здійснює правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно ізЗаконом №1402-VIIIнездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина 1 статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина 8 статті 56, частини 1, 2 статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина 3 статті 82, частини 6, 7 статті 147).
		Таким чином, судді у відставці не є суб`єктами правового регулювання частини 10статті 135 Закону №1402-VIII, що свідчить про відсутність будь-яких підстав для застосування вказаної норми під час визначення права позивача на належне щомісячне довічне грошове забезпечення як судді у відставці.
		Суд зазначає, що відповідно до приписів частини 3статті 143 Закон України "Про судоустрій та статус суддів"щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці саме у відповідному процентному співвідношенні до суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
		Отже, будь-які обмеження щодо врахування регіонального коефіцієнта при визначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відсутні.
		Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості дій суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2ст.2 КАС України, та стосовно наявності підстав для визнання їх протиправними.
		 
		Підсумовуючи наведене вище, виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що відмова відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки про суддівську винагороду з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,1, обмежує позивача в праві отримувати щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі, встановленомуЗаконом України "Про судоустрій та статус суддів", відтак таке рішення суб`єкта владних повноважень слід визнати протиправними.
		При цьому, колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 53 від 11.02.2021 та зобов`язати пенсійний орган здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області № 53 від 01.02.2021 (із застосуванням регіонального коефіцієнта "1.1"), з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
		Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
		 
		Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуальногозакону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
		 
		Керуючись статтями 242,308,309,310,315,316,321,322,328 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
		 
		 ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №300/1972/21  без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга   І. І. Запотічний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...