Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/4983/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2021. Зареєстровано: 04.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2021.
Дата набрання законної сили: 07.12.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 серпня 2021 року Справа № 160/4983/21            Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Кадникової Г.В.
		при секретарі судового засідання Пасічнику Т.В.
		за участю: позивача ОСОБА_1 
		        представника позивача Чуприни Т.Ю.,
		        представника відповідача-1 Шустової А.А.
		        представник відповідача-2 не з`явився
		        представник третьої особи не з`явився
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Дніпропетровської обласної прокуратури, відповідача-2: Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
		- визнаня протиправним та скасування рішення №9 одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2) від 19.01.2021 в частині неуспішного проходження позивачем атестації;
		- визнання протиправним та скасування наказу виконувача обов`язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач-1) №286к від 10.03.2021 про звільнення позивача з посади заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021;
		- поновлення на посаді заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області;
		- у зв`язку з перейменуванням місцевих прокуратур і утворенням окружних прокуратур зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру перевести ОСОБА_1 на аналогічну посаду до Нікопольської окружної прокуратури;
		- скасування запису у трудовій книжці позивача № 28 про звільнення з посади, яку обіймав, на підставі п. 9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру»;
		- стягнення з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 13.03.2021 по день винесення судом рішення про поновлення;
		- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 21.11.2011 позивач працював в органах прокуратури України, відповідно до наказу прокурора Дніпропетровської області №251к від 27.02.2019 обіймав посаду заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури. За результатами проведення третього етапу атестації прокурорів відповідачем-2 прийнято рішення №9 від 19.01.2021 про неуспішне проходження позивачем атестації. На підставі вказаного рішення, наказом виконувача обов`язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №286к від 10.03.2021 позивача звільнено з посади заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021 року. Позивач не погоджується з вищезазначеними рішенням та наказом, у зв`язку з чим  звернувся до суду.
		Ухвалою суду від 06.04.2021р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.
		На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.
		Ухвалою суду від 13.05.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
		Ухвалою суду 12.07.2021 року вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
		На адресу суду 18.06.2021 надійшов відзив Дніпропетровської обласної прокуратури, за змістом якого останній позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, з огляду на те, що наказ виконувача обов`язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №286к від 10.03.2021 про звільнення позивача прийнято на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», тобто у порядок та у спосіб, визначений законом.
		Позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначено про необґрунтованість доводів відповідача-1 та зазначено, що на момент прийняття оскаржуваного наказу у відповідача-1 відсутні обставини ліквідації чи реорганізації Дніпропетровської обласної прокуратури та/або Нікопольської місцевої прокуратури, або скрочення кількості прокурорів такого органу прокуратури. Наказом Генерального прокурора №39 від 07.02.2021 затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур, з якого вбачається, що змінено назви прокуратур на відповідні назви окружних. При цьому, крім найменування органу прокуратури інших змін, в тому числі правового статусу та виконуваних функцій, визначених Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» не відбулося.
		Від Офісу Генпрокурора до суду надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог, у яких просить у задоволенні позову відмовити з посиланням на його безпідставність та необґрунтованість. Вважає, що рішення кадрової комісії №9 від 19.01.2021 про неуспішне проходження позивачем атестації відповідає вимогам, визначеним Законом №113-ІХ, Порядкам №221 та №233.
		Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, при її розгляді, суд виходить з наступного.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 21.11.2011 працював на різних посадах в органах прокуратури України, відповідно до наказу прокурора Дніпропетровської області №251к від 27.02.2019 обіймав посаду заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури.
		19.09.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-ІХ), яким передбачено створення у системі органів прокуратури Офісу Генерального прокурора, офісів обласних прокуратур.
		На виконання викладених вимог Закону, наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
		07.10.2019 позивачем подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі на підставі п.10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та у зв`язку з цим допущення до проходження атестації.
		У межах проходження атестації позивачем успішно пройдено два етапи анонімного тестування, що відбулися 30.10.2020 та 09.11.2020.
		19.01.2021 у межах проходження третього етапу атестації ОСОБА_1 виконав практичне завдання та пройшов співбесіду, після чого дізнався про неуспішне проходження атестації.
		Наказом виконувача обов`язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №286к від 10.03.2021 позивача звільнено з посади заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021 року.
		З наказом про звільнення та копією рішення одинадцятої кадрової комісії №9 від 19.01.2021 позивача ознайомлено в приміщенні Дніпропетровської обласної прокуратури 12.03.2021.
		Вважаючи вказані рішення та наказ протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX, який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури.
		Згідно з пунктом 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» №1697 від 14.10.2010 року (далі - Закон №1697).
		За приписами пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
		Як встановлено у пунктах 10-11 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
		Частиною 3 статті 16 Закон №1697 гарантовано, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
		Таким чином, відсутність хоча б однієї з умов (підстави чи порядку) виключає можливість звільнення прокурора.
		У п.14 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX визначено, що графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
		За результатами складання прокурором іспиту, відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором (пункт 16 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ).
		Згідно п.17 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
		Пунктом 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ визначено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
		Наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора №336 від 17.12.2019, №65 від 04.02.2020, №102 від 19.02.2020), затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку №221, атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
		Відповідно до п. 6 розділу І Порядку №221, атестація включає в себе три етапи:
		1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні         закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
		2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
		3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
		Наказом Генерального прокурора №233 від 17.10.2019  затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок №233).
		Відповідно до п.1 Порядку №233 порядок роботи кадрових комісій (далі - комісія), що здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Закону України «Про прокуратуру», визначається цим Порядком та іншими нормативними актами.
		Комісії забезпечують:
		- проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур;
		- здійснення добору на посади прокурорів;
		- розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
		Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України «Про прокуратуру», розділом ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цим Порядком та іншими нормативними актами (п.2 Порядку №233).
		Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря (п.4 Порядку №233).
		Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
		Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (п.13 Порядку №233).
		Пунктом 2 розділу IV Порядку зазначено, що до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками. 
		Пунктом 6 розділу IV Порядку встановлено, що якщо практичне завдання передбачає застосування норм законодавства, то прокурорам дозволяється користуватися паперовими тестами норм відповідних законодавчих актів. 
		Пунктом 9 розділу IV Порядку встановлено, що для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурорів, у тому числі про:
		1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаціцно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;
		2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
		3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а)    відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора.
		Пунктом 10 розділу IV Порядку встановлено, що фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідоповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
		Відповідно до пункту 11 розділу IV Порядку дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здіснюється членами кадрової комісії. Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. 
		Пунктом 12 розділу IV Порядку встановлено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетенції прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання. 
		Пунктом  13 розділу IV Порядку встановлено, що співбесіда прокурора складається з таких етапів:
		1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;
		2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання.
		З матеріалів справи вбачається, що за результатом співбесіди кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур, ухвалено рішення про неуспішне проходження позивачем атестації від 23.12.2020 №6.
		В ході співбесіди коміся з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, а саме:
		- недостатній рівень володіння прокурором практичними уміннями та навичками, внаслідок чого відповіді на запитання практичного завдання прокурором не надано; рівень професійної компетентності недопустимо низький як для прокурора - не зміг надати відповіді на питання щодо норм Конституції України, Закону України «Про прокуратуру та галузевого наказу;
		- не зміг належним чином обґрунтувати наявність коштів на придбання його дружиною ОСОБА_3 будинку у м. Нікополі; 14.06.2018 квартири у м. Дніпро; 23.05.2018 земельної ділянки та будинку у м. Нікополі; 06.03.2018 автомобіля BMW 535і та 12.06.2018 автомобіля BMW Х5, і це при наявних у дружини позивача грошових заощадженнях в сумі 9755 дол. США на рахунках у банку та 15 тис. дол. США готівкою. Крім того, у 2017 році прокурор декларує користування з 2011 року автомобілем матері, ОСОБА_4 , Hyundai Santa Fe 2011 р.в. та з 2012 року - автомобілем батька, ОСОБА_5 , Renault Samsung motors 2004 року випуску, проте у деклараціях до 2017 року ці відомості відсутні. Вказане свідчить про не доброчесність прокурора.
		          Суд бере до уваги, що позивач успішно склав 30.10.2020 та 09.11.2020 анонімні тестування на знання законодавства України та загальні здібності.
		Як вбачається з доданої третьою особою копії практичного завдання, позивачем виконувалось практичне завдання №27, яким передбачалось надання відповідей за викладеними умовами задачі та він надав відповіді. Проте, комісією у рішенні зазначено, що прокурор відповіді на запитання практичного завдання не надав.
		При цьому, як встановлено під час судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, на засіданні комісії жодного запитання з приводу не виконання практичного завдання або його неповноти позивачу не ставилось, тому висновок комісії в цій частині рішення є необґрунтованим. 
		За  змістом статті 4 Кодексу професійної етики прокурорів, затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, професійна діяльність прокурорів ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; поваги до прав і свобод людини і громадянина, недопущення дискримінації; незалежності та самостійності; політичної нейтральності; презумпції невинуватості; справедливості, неупередженості та об`єктивності; професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури; прозорості службової діяльності, конфіденційності; утримання від виконання незаконних наказів та вказівок; недопущення конфлікту інтересів; компетентності та професіоналізму; доброчесності, зразковості поведінки та дисциплінованості; поваги до незалежності суддів.
		Статтею 32 Кодексу професійної етики прокурорів визначено, що оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій.
		Водночас, визначення поняття "доброчесність прокурора" у законодавстві України відсутнє, оскільки останній не ґрунтується на положеннях законодавства.
		Частиною 5    ст. 19 Закону України "Про прокуратуру"    визначено, що прокурор зобов`язаний щорічно проходити таємну перевірку доброчесності. Таємну перевірку доброчесності прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних і окружних прокуратур проводять підрозділи внутрішньої безпеки в порядку, затвердженому Генеральним прокурором.
		В ході судового розгляду справи встановлено, що перед проходженням третього етапу атестації у формі співбесіди, позивачу засобом електронного зв`язку надійшов перелік питань, на які запропоновано надати відповіді до проходження співбесіди. Позивачем надано відповіді на всі питання разом з копіями документів, які надіслано у встановлений комісією час.
		Щодо майнового стану, позивачем надано пояснення та відповідні підтверджуючі документи про отримання частини майна дружиною позивача - ОСОБА_3 після розлучення з першим чоловіком, частини - у спадок після смерті матері.
		Ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_3 отримала у спадщину будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , земельну ділянку за цією ж адресою, грошовий вклад в  ПАТ «Приватбанк» у розмірі 9' 754,51 дол.США, автомобіль ВМW, 2014р. випуску, договором дарування від 28.02.2018р. за яким її батько подарував їй автомобіль ВМW 2012р.випуску); договором про поділ спільного майна подружжя від 29.05.2009р. згідно якого їй перейшов у особисту власність незавершений будівництвом будинок, розташований в АДРЕСА_1 (готовність об`єкта була на той час - 81 %); копією рішення Нікопольської міської ради від 23.02.2017 про безоплатну передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,1000 га за зазначеною адресою для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в якому зазначено посилання на ст.118 Земельного кодексу України щодо безоплатного надання земельної ділянки. Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.03.2020 об`єкт разом із земельною діянкою продано іншій особі, про що зазначено у декларації позивача за 2020 рік.  Готовність об`єкта на час продажу також була 81 %, у зв`язку з тим, що весь цей час він був законсервований та будь-яких витрат на його подальше будівництво та обслуговування не здійснювалося.
		Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено    Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII         (далі -    Закон № 1700-VII).
		Так, абзацом 14            статті 1 Закону № 1700-VII         встановлено, що спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК, Національне агентство).
		Суд враховує, що до компетенції НАЗК належать повноваження щодо: - проведення аналізу стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції; - здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч.1    статті 12 Закону №1700-VII, Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має, серед іншого, такі права: - одержувати в установленому    законом    порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань (пункт 1); - приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти (пункт 5); - отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього    Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього    Закону    (пункт 6); - отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим    Законом, щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (пункт 9); - ініціювати проведення службового розслідування, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, надсилати до інших спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції матеріали, що свідчать про факти таких правопорушень (пункт 12); - складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені    законом    до компетенції Національного агентства, застосовувати передбачені         законом         заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення (пункт 12-1).
		В свою чергу, ч.1 статті 48 Закону №1700-VII    встановлено, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.
		Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством (ч.3    статті 48 Закону №1700-VII).
		Згідно із ч.3    статті 65 Закону №1700-VII    встановлено, що з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього    Закону    в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику та має повноваження зі здійснення в порядку, визначеному            Законом №1700-VII, контролю та перевірки (повної) декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя зазначених осіб, а у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у ній недостовірних відомостей - письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.
		Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що повноваження стосовно здійснення контролю, в тому числі щодо перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції НАЗК і повинно відбуватися у порядку, визначеному            Законом №1700-VII.
		Кадрова комісія є колегіальним органом, який відповідно до повноважень, передбачених            Законом №1697-VII, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади, і не наділена повноваженнями контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя зазначених осіб…».
		У рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 року в адміністративній справі №814/886/17 також зазначено, що здійснення контролю та перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема щодо достовірності повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції. 
		Доказів наявності будь-яких рішень Національного агентства з питань запобігання корупції у відношенні позивача в частині задекларованих ним відомостей сторонами не надано, в матеріалах справи відсутні.
		Тому Кадрова комісія, вважаючи що дії позивача суперечать вимогам професійної етики та порушують норми законодавчих актів або ж Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, була зобов`язана належним чином обґрунтувати відповідні висновки, та з посиланням на конкретні докази та обставини пояснити, в чому саме полягає допущене позивачем порушення та чому, на думку комісії, таке порушення свідчить про недотримання позивачем професійної етики.
		До такого висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 13.05.2021р. по справі №120/3458/21 (провадження №К/9901/7595/21).
		Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		В силу вимог ст.ст.72, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Однак, відповідачем-1, -2 та третьою особою не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування тверджень позивача.
		Слід зазначити, що підстава звільнення, а саме: рішення кадрової комісії, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
		Окрім цього, відповідно до абз.3 п.12 Порядку №233, рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
		Однак рішення кадрової комісії не містить ані мотивів, ані обставин його прийняття.
		Імперативні приписи Порядку №233 вимагають ухвалення Комісією саме мотивованого рішення. Відсутність мотивів у такому рішенні є нормативно визначеною підставою для його оскарження і наступного скасування. Наведені норми у своїй сукупності призводять до переконання, про нормативно визначену вимогу наявності мотивів як обов`язкової складової ухвалених за результатами кваліфікаційного оцінювання рішень і гарантії дотримання прав особи, щодо якої таке проводиться.
		Отже, посилання відповідача-2 в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
		З огляду на вищевикладене, рішення №9 Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 19.01.2021 року в частині неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації є протиправним та підлягає скасуванню. 
		Оскаржуваний наказ виконувача обов`язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №286к від 10.03.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню за викладених у рішенні вище підстав.
		Щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та, у зв`язку з перейменуванням місцевих прокуратур і утворенням окружних прокуратур, зобов`язання відповідача-1 перевести ОСОБА_1 на аналогічну посаду до Нікопольської окружної прокуратури, а також про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 13.03.2021 по день винесення судом рішення про поновлення, в цій частині спірні правовідносини врегульовані нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
		Згідно ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		При розгляді зазначених позовних вимог, суд виходить з наступного.
		Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України регулюється         Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон 1697).
		Відповідно до ст.4 Закону 1697 у редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX (далі - Закон №113-ІХ), організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Щодо тверджень позивача про відсутність підстав для звільнення у зв`язку з реорганізацією, ліквідацією або скороченням кількості прокурорів суд зазначає таке.
		Відповідно до ч.1 ст.7 Закону 1697 систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
		Згідно зі ст.15 Закону 1697, яка визначає статус прокурора, заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої) є прокурором органу прокуратури. Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
		Статтею 16 Закону 1697 гарантовано особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Саме такий порядок становить одну з гарантій незалежності прокурора.
		Згідно з ч.3 цієї статті прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
		Відповідно до наказу від 10.03.2021 №286к, який виданий на підставі п.7 ч.1 ст.11, п.2 ч.2 ст.41 Закону України «Про прокуратуру», п.п.2 п.19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», ОСОБА_1 звільнено з посади та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».
		Отже, відповідно до зазначеного оскаржуваного наказу ОСОБА_1 звільнено як з адміністративної посади, так і з органів прокуратури.
		Відповідно до п.2 ч.2 ст.41 Закону 1697 повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі: звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX         запроваджено реформування системи органів прокуратури (далі - Закон 113). Вказаний Закон набрав чинності 25.09.2019.
		Відповідно до пункту 6 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону 113 з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».
		Згідно з п.п.2 п.19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» цього Закону прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
		Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені ст.51 Закону України «Про прокуратуру».
		Відповідно до п.9 ч.1 ст.51 Закону 1697 прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
		Пункт 19 розділу ІІ Закону №113 встановив, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
		Як видно з оскаржуваного наказу, підставою звільнення ОСОБА_1 з посади є саме зазначена норма статті 51 Закону 1697.
		Покликання в оскаржуваному наказі на п.9 ч.1 ст.51 Закону № 1697, як на підставу для звільнення, в нормі пп.1 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, вказує на обов`язкову необхідність сукупності двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення: неподання заяви про переведення та про намір пройти атестацію; ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури.
		Виходячи з аналізу наведеної норми, законодавець виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону 1697, а саме: у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду та у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
		Статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації.
		Відповідно до ст.81 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюється, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно з ч.3 ст.81 Цивільного кодексу України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.
		Органи прокуратури України відносяться до юридичних осіб публічного права.
		Необхідно зауважити, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган.
		Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 04.03.2014 у справі № 21-8а14, від 28.10.2014 у справі № 21-484а14, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 21.03.2018 у справі № 802/651/16-а, від 24.09.2019 у справі № 817/3397/15.
		Відповідно до наказу Генерального прокурора від 27.12.2019 №358 «Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора» юридичну особу «Генеральна прокуратура України» перейменовано в «Офіс Генерального прокурора» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Згідно із наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 №351 днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02.01.2020.
		Офісом Генерального прокурора 17.02.2021 видано наказ № 2ш про виключення в структурах та штатних розписах обласних прокуратур місцевих прокуратур, зокрема у Дніпропетровській обласній прокуратурі Нікопольську місцеву прокуратуру (п.1.1.4) та встановлення в структурах та штатних розписах обласних прокуратур таких окружних прокуратур, зокрема у Дніпропетровській обласній прокуратурі - Нікопольську окружну прокуратуру (п.2.4). Пунктом 3 затверджено структури та штатну чисельність обласних прокуратур. Прокуратури утворені з 15.03.2021 р.
		Таким чином, виходячи зі змісту вказаних наказів, вбачається лише здійснення перейменування однієї із складових системи прокуратури, зокрема, Нікопольської місцевої прокуратури - на Нікопольську окружну прокуратуру, без процедури ліквідації чи реорганізації.
		У зв`язку з цим, суд погоджується з доводами позивача про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, тому посилання у наказі про звільнення на положення п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставним.
		Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		За викладених обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в Нікопольській окружній прокуратурі.
		При цьому, суд не приймає посилання представника відповідача-1 на порядок призначення на адміністративні посади в органах прокуратури, визначений Законом № 1697 із змінами, внесеними згідно із Законом    113, оскільки позивач підлягає не призначенню, а поновленню на посаді відповідно до ст.235 КЗпП України.
		Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		Підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з Дніпропетровської обласної прокуратури суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.03.2021 по день фактичного поновлення на роботі в межах одного року.
		Керуючись ст.ст.9, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Дніпропетровської обласної прокуратури, відповідача-2: Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення №9 Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 19.01.2021 року в частині неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації.
		Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №286к від 10.03.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021 року.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в Нікопольській окружній прокуратурі.
		Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.03.2021 по день фактичного поновлення на роботі в межах одного року.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в Нікопольській окружній прокуратурі та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в     строки, передбачені статтею     295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		Текст рішення у повному обсязі виготовлено 08.09.2021 року.
		 
		          Суддя                                                                                              Г. В.Кадникова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...