Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 621/2037/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу.
Надіслано для оприлюднення: 06.10.2021. Зареєстровано: 07.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2021.
Дата набрання законної сили: 05.10.2021
Номер судового провадження: 11-кп/818/223/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220300000627

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа №621/2037/19                                    Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження №11-кп/818/223/21                        Доповідач: ОСОБА_2 
		       
		   ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		05 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
		головуючого                - ОСОБА_2 ,
		суддів                    - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		з секретарем                - ОСОБА_5 ,
		за участю: прокурора        - ОСОБА_6 ,
		обвинуваченої            - ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області ОСОБА_8 , на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 16 серпня 2019 року,
		 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		 
		Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка і мешканка АДРЕСА_1 , громадянка України, з середньою спеціальною освітою, не працююча, розлучена, раніше не судима,-
		визнано винною та засуджена
		- за ч.2 ст.383 КК України  2 років обмеження волі;
		- за ч.2 ст.384 КК України  2 років 6 місяців обмеження волі.
		Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання ОСОБА_7 у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців.
		На підставі ст.75КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст..76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Згідно вироку, ОСОБА_7 визнано винною у тому, що вона 02.04.2019 року, близько 07 год. 45 хв., діючи умисно та маючи намір, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, якого насправді вчинено не було, звернулась до Зміївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з письмовою заявою, яка не відповідала дійсності, що була зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019220300000292 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.152 КК України, про те, що в ніч на 29.03.2019, в кімнаті квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 , вчинив стосовно неї дії сексуального характеру пов`язані із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій, без добровільної згоди, та будучи попередженою слідчим про кримінальну відповідальність, передбачену ст.383 КК України (за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину) подала письмову заяву за вказаним фактом, про що поставила свій підпис в протоколі «прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується)», тим самим звинуватила свого батька ОСОБА_9 у вчиненні тяжкого злочину.
		Крім того, 02.04.2019 на підставі письмової заяви ОСОБА_7 від 02.04.2019 про вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.152 КК України, відомості про даний факт було внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220300000292, та відповідно до ст.214 КПК України розпочато досудове розслідування. Того ж дня, ОСОБА_7 будучи попередженою про кримінальну відповідальність, передбачену ст.384 КК України (завідомо неправдиве показання), про що поставила свій підпис в протоколі, була допитана в якості потерпілої, та в ході проведення допиту ОСОБА_7 умисно надала завідомо неправдиві показання, які не відповідали дійсності, про те, що в ніч на 29.03.2019, в кімнаті квартири АДРЕСА_2 , її батько ОСОБА_9 , вчинив дії сексуального характеру із вагінальним проникненням в її тіло, з використанням геніталій, без добровільної згоди ОСОБА_7 , тим самим надала неправдиві покази,-пов`язані із - обвинуваченням ОСОБА_9 у вчинені тяжкого злочину.    
		В апеляційнійскарзі прокурор просить оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, яке за своїм видом та розміром є явно несправедливим через м`якість. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.383 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, за ч.2 ст.384 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік 6 місяців. У відповідності до вимог ст.76 КК України на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_7 обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. В обґрунтування посилається на те, що ОСОБА_7 має на утриманні двох малолітніх дітей, що відповідно до вимог ч.3 ст.61 КК України, унеможливлює призначення їй покарання у виді обмеження волі. Цих вимог закону суд не дотримався. Крім того, зазначає, що судом, при призначені ОСОБА_7 покарання, недостатньо враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів проти правосуддя, які відповідно до ст.12 КК України є злочинами середньої тяжкості, особу винної, яка є молодою жінкою, 1991 р.н., однак ніде не працює та не навчається.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченої, яка покладалася на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного.
		Дії обвинуваченої кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи , які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє.
		Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щопри призначенні покарання судом першої інстанції не були правильно застосовані норми кримінального закону.
		Відповідно до ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Згідно ч.3 ст.61 КК України, покарання у виді обмеження волі не призначається жінкам, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до копії свідоцтва про народження (арк.28, 29), обвинувачена має на утриманні двох малолітніх дітей  ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та не позбавлена батьківських прав.
		Однак, суд першої інстанції, з урахуванням вищевикладених обставин, в порушення вимог ч.3 ст.61 КК України, призначив ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі.
		Відповідно до ст.409 КПК України, підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
		Отже, колегія суддів дійшла висновку, що вирок Зміївського районного суду Харківської області від 16 серпня 2019 року в частині призначеного покарання підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність та необхідностю застосування більш суворого покарання.
		При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченій, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченої, сукупність усіх обставин у справі.
		Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Так, обвинувачена ОСОБА_7 вчинила нетяжкі злочини. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Вивченням даних про особу обвинуваченої встановлено, що ОСОБА_7 раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило, розлучена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, згідно пояснень працює з квітня 2021 року.
		За таких обставин, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особу обвинуваченої, фактичних обставин вчинення злочинів, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, передбачених ст.67 КК України, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.75 КК України та з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
		Призначене судом апеляційної інстанції покарання у такий спосіб, на переконання колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Керуючись ст.ст. 405, 407, 420, 371, 373, 374 КПК України,колегія суддів, -
		 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		 
		Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області ОСОБА_8 задовольнити.
		Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 16 серпня 2019 року в частині призначення ОСОБА_7 покарання скасувати.
		Призначити ОСОБА_7 покарання:
		- за ч.2 ст.383 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;
		- за ч.2 ст.384 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік 6 місяців.
		Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, в період іспитового строку покласти на ОСОБА_7 обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		В решті вирок суду залишити без змін.
		Вирок набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
		 
		 
		   Головуючий 
		 
		 
		   Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...