Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/746/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Інші договори перевезення:.
Надіслано для оприлюднення: 08.10.2021. Зареєстровано: 08.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2021.
Дата набрання законної сили: 05.10.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 жовтня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  907/746/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Студенець В.І. 
		 
		за участі секретаря судового засідання Калітінського М.Ю., 
		 
		представників учасників справи: 
		від позивача: Молчанов П.В.,
		від відповідача: не з`явився,
		від третьої особи: не з`явився
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича
		 
		на рішення Господарського суду Закарпатської області
		у складі судді Андрейчук Л.В.
		від 13.10.2020
		 
		та постанову Західного апеляційного господарського суду 
		у складі колегії суддів: Скрипчук О.С., Желік М.Б., Мирутенко О.Л.
		від 19.04.2021
		 
		за позовом Приватного підприємства "Солві Україна"
		до Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат"
		 
		про стягнення 311 799,13 грн,
		 
		та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича
		до Приватного підприємства "Солві Україна"
		 
		про стягнення 81 823,15 грн, 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У жовтні 2017 року Приватне підприємство "Солві Україна" (далі - Позивач, ПП «Солві Україна») звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи підприємця Запасненка О.О. (далі - Відповідач, ФОП Запасненка О.О.) про стягнення 311 749,13 грн збитків у зв`язку з пошкодженням вантажу під час його перевезення.
		2. ФОП Запасненко О.О. подав зустрічний позов до ПП "Солві Україна" про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг перевезення в сумі 81 823,15 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		3. Справа №907/746/17 розглядалася судами неодноразово.
		4. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Стягнуто з ПП "Солві Україна" на користь ФОП Запасненка О.О. 81 823,15 грн. заборгованості за договором перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 03.04.2017 № П03/04/17-02.
		5. Постановою Верховного Суду від 13.08.2018 рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 в частині первісного позову скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		6. За наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.04.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.
		7. Постановою Верховного Суду від 21.02.2020 рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.04.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі за № 907/746/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		8. Приймаючи зазначену постанову, Касаційний господарський суд зазначив, що господарські суди дійшли передчасних висновків про відсутність вини відповідача у пошкодженні вантажу. З матеріалів справи вбачається, що господарські суди належним чином не дослідили та не надали відповідної правової оцінки і умовам договору перевезення вантажів № П03/04/17-02 від 03.04.2017 в частині відповідальності сторін. 
		9. Також суд касаційної інстанції зазначив, що відповідальність ПП "Солві Україна" перед ТОВ "Завод Євроформат" за втрату або пошкодження вантажу у спірному перевезенні визначено у пункті 4.1 договору № К 03/01/01 від 03.01.2017 у розмірі фактично завданої шкоди, але не більше суми транспортно-експедиційної послуги зазначеної у заявці. Згідно з заявкою на перевезення вантажу № 03/04/07 від 04.07.2017, підписаною ПП "Солві Україна" та ТОВ "Завод Євроформат", така сума складає 57 991,73 грн. Відтак, сума збитків, заявлена ПП "Солві Україна" до відшкодування ФОП Запасненком О.О., не має перевищувати розмір відповідальності експедитора за пунктом 4.1 договору № К 03/01/01 від 03.01.2017. 
		10.          Позивачем при укладанні угоди про зарахування однорідних грошових вимог і при зверненні з позовом до суду, не було враховано положення зазначеного договору №К 03/01/01 від 03.01.2017.
		11.          За наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Запасненка О.О. на користь ПП Солві Україна суму в розмірі 57 991,73 грн, а також 870,44 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 рішення залишено без змін, вирішено питання про розподіл судових витрат, зокрема з Відповідача стягнуто 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи 
		12.          ФОП Запасненко О.О. подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №907/746/17 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		13.          Касаційна скарга мотивована наявністю правових підстав для оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, на думку скаржника відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 4 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів з урахуванням пп.7 п.1 та пп.20 п.4 статті 1 Закону України "Про стандартизацію", розділу 1 та п.3.1, п.3.2 розділу 3 Міждержавного стандарту ДСТУ 14192-96 Маркування вантажів, євронорми EN 12 195-1 "Набори інструменту для кріплення вантажів при автомобільних перевезеннях-Безпека-Частина1: Розрахунок сил кріплення", п.1.11, п.1.2, п.3.2.2 ГОСТ 26 653-90 "Підготовка генеральних вантажів до транспортування", п.1.3 ГОСТ 26663-85 "Пакети транспортні. Формування на плоских піддонах. Загальні технічні вимоги"; відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин першої та другої статті 126 ГПК України.
		14.          Позивач подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №907/746/17 без змін, оскільки рішення є законними, обґрунтованими та прийняті з додержанням вимог чинного законодавства.
		15.          17 вересня 2021 року Позивачем подано заяву, в якій він просить стягнути з Відповідача на його користь 25   000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
		Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		16.          03 січня 2017 року між ТОВ "Завод Євроформат" (замовник) і ПП "Солві Україна" (виконавець) укладено договір № К 03/01/01 (далі - Договір-1).
		17.          Відповідно до п. 1.2 Договору-1 замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу замовника до місця призначення, а також організувати видачу вантажу вантажоодержувачу (уповноваженій особі вантажоодержувача)      відповідно до заявки замовника, яка є невід`ємною частиною цього Договору-1.
		18.          Одним з обов`язків замовника є забезпечення проведення процедури завантаження/розвантаження вантажу; забезпечення належного упакування вантажу, що виключає його пошкодження під час всього маршруту транспортування; надання виконавцю документів та іншої інформації про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформації, необхідної для виконання виконувачем обов`язків, встановлених договором (п. п. 2.4, 2.6, 2.8 Договору-1). 
		19.          Відповідно до п. 2.24 Договору-1, окрім обов`язку, зокрема, виконувати умови договору відповідно до отриманої від замовника інформації, що пов`язана з організацією перевезення вантажу, і за маршрутом, узгодженим сторонами у заявці, яка є невід`ємною частиною цього договору, виконавець наділений правом залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.
		20.          Згідно з п. 4.1 Договору-1 відповідальність виконавця за втрату або пошкодження вантажу, виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення, тобто з моменту підписання перевізником товаро-транспортної документації, що свідчить про прийняття вантажу, і припиняється в момент його передачі вантажоодержувачу в пункті призначення, тобто в момент вивантаження транспортного засобу. При цьому, виконавець несе відповідальність у розмірі фактично завданої шкоди, але не більше суми транспортно-експедиторської послуги, зазначеної у заявці. У разі, якщо розмір завданої шкоди перевищує суму транспортно-експедиторської послуги, зазначеної в заявці, замовник має право в належному порядку звернутись безпосередньо до перевізника, як до відповідальної особи. 
		21.          03 квітня 2017 року між ПП "Солві Україна" (замовник) та ФОП Запасненком О.О. (виконавець) укладено договір № П03/04/17-02 (далі - Договір-2), відповідно до пункту 1.2 якого замовник залучає виконавця для організації автомобільного перевезення вантажу, а виконавець зобов`язується організувати доставку вантажу до місця призначення та організувати його видачу вантажоодержувачу, у відповідності до заявки замовника, а замовник зобов`язується оплатити встановлену вартість послуги відповідно до заявки перевезення.
		22.          Договір-2 визначає форму та зміст заявки (п. 1.3 Договору-2). Така заявка повинна містити, зокрема, повну, точну і достовірну інформацію щодо виду, найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення (вага, об`єм, номенклатура, загальна вартість вантажу, кількість місць, вид упаковки, тощо); умови, які забезпечують безпечне перевезення вантажу. 
		23.          Розділом 4 Договору-2 визначена відповідальність сторін. Зокрема, виконавець несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу до перевезення і до його видачі одержувачу, а також за будь-яку затримку доставки, з відшкодуванням штрафів, компенсацій та всіх збитків, що виникли в результаті його дій або упущень. При настанні страхового випадку, як передбаченого, так і не передбаченого страховим полісом СМR, перед вантажовідправником, вантажоодержувачем та безпосереднім замовником транспортно-експедиторської послуги, відповідальність у повному обсязі несе виключно виконавець. Випадки та межі відповідальності виконавця не обумовлені цим договором, регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956. 
		24.          Відповідно до умов наведеного Договору-2 03 квітня 2017 року ПП "Солві Україна" (замовник) підписав з ФОП Запасненку О.О. (виконавець) заявку на перевезення № 03/04/04. 
		25.          Вказаною заявкою погоджено такі умови: дата и час завантаження 04 квітня 2017 року; адреса завантаження 1) "FACI S.p.A", Via Privata Devoto, 36 - 16042 Carasco (Ge-Italia) Romina Marinoni*Sales Assistant/Export Departament ;2) Sicor SPA, Viale Caproni 15 (Zona Industriale), 38068 Rovereto (TN), Italy.      Адреса розвантаження: 1) м. Київ, Поліська 5; 2) м. Київ, Куренівська, 21-г. Загальна вартість послуг 81 823,15 грн. Автомобіль DAF НОМЕР_2/ НОМЕР_1 . Водій ОСОБА_1 .
		26.          Перевізником - ФОП Запасненко О.О., який має ліцензію № 74 від 29.02.2016, зокрема на міжнародні перевезення вантажів, для здійснення перевезення був наданий автомобіль DAF д.н. НОМЕР_2 (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ), який відповідає вимогам поданої заявки. Керував транспортним засобом зазначений у заявці водій ОСОБА_1 (копія трудової книжки НОМЕР_5 долучена до матеріалів справи).
		27.          На виконання умов договору транспортний засіб Відповідача було подано у перше місце завантаження - FACI S.p.A., вантажовідправник завантажив автомобіль. Вантаж - хімічна сировина у біг-бегах. Вага брутто - 12 450 кг. Вантаж завантажено у напівпричіп до 10,2 м по довжині (загальна довжина напівпричепу для завантаження - 13,6 м). Вантажоодержувач - ТОВ "Іспакім" . 
		28.          Надалі, транспортний засіб Відповідача було подано у друге місце завантаження - компанія Sicor SPA, де вантажовідправник завантажив автомобіль. Вантаж - підйомна машина та запасні частини у кількості 17 ящиків/піддонів/коробок. Вага брутто - 6 777 кг. Вантажоодержувач - ТОВ "Завод Євроформат". 
		29.          10 квітня 2017 року вантажоодержувач ТОВ "Іспакім" отримав вантаж, претензій не заявив, що підтверджується міжнародною вантажно-транспортною накладною (CMR №            0001758).
		30.          Вказані обставини справи сторонами не заперечувалися.
		31.          11 квітня 2017 року о 8:50 транспортний засіб Відповідача прибув за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 21г, з вантажем згідно з інвойсом від 05.04.2017 № 1,263/V1R з Італії, Viale Caproni 15, 38068 Rovereto (TN), вантажовідправник - компанія Sicor SPA (CMR № 16409).
		32.          При розвантаженні вантажоодержувач ТОВ "Завод Євроформат" виявив пошкодження вантажу, про що складено акт про пошкодження вантажу від 11.04.2017, у присутності водія, менеджера з логістики ТОВ "Завод Євроформат" і його працівників, а також аварійного комісара страхової компанії "ПЗУ Україна" та начальника відділу майнових ризиків страхової компанії "Перша Страхова".
		33.          Вказаним актом зафіксовано, що при попередньому візуальному огляді вантажу (лебідок) було виявлено явні його пошкодження та вирішено після проведення сервісним центром ТОВ "Завод Євроформат" діагностики та випробовувань лебідок з метою встановлення ступеня пошкоджень і можливості використання цих лебідок за призначенням, скласти остаточний акт про пошкодження вантажу.
		34.          Згідно з висновком сервісного центру ТОВ "Заводу Євроформат" від 20.06.2017 № 1002/17 лебідки з серійними номерами № 180724/1, модель MR16; № 179769/1, модель MR16; № 179769/2, модель MR16; № 182612/1, модель MR14 мають ушкодження, за наявності яких експлуатація лебідок забороняється, оскільки значно знижується надійність роботи основного вузла ліфтового обладнання.
		35.          За таких обставин ТОВ "Завод Євроформат" визначено вартість завданих йому збитків на суму 311   799,13 грн, яка складається із вартості пошкодженого вантажу: лебідка № 180724/1, модель MR16 - 2 260,00 євро; лебідка № 179769/1, модель MR16 - 2 418 євро; лебідка № 179769/2, модель MR16 - 2 418 євро; лебідка № 182612/1, модель MR14 - 1 465 євро, всього - 8 561 євро, що в гривневому еквіваленті на дату оплати 23.03.2017 по курсу НБУ становило 249   059,53 грн; митної плати за його розмитнення, сплаченої згідно з митною декларацією UA100110/2017/133813 від 10.04.2017      в сумі 49   094,52 грн, а також плати за організацію та здійснення перевезення за 4 палето - місця в сумі 13   645,08 грн.
		36.          ТОВ "Завод Євроформат" (як власник вантажу та замовник перевезення за Договором-1) 13 травня 2017 року надіслало на адресу ПП "Солві Україна" претензію про відшкодування вартості пошкодженого вантажу, включивши до неї витрати на його митне оформлення та перевезення. 
		37.          Зазначена претензія була визнана ПП "Солві Україна" у повному обсязі, внаслідок чого 19 червня 2017 року між ТОВ "Завод Євроформат" і ПП "Солві Україна" було підписано угоду про зарахування зустрічних вимог на суму 311   799,13 грн. 
		38.          У зв`язку з наведеними обставинами Позивачем на адресу Відповідача за первісним позовом надіслано претензію від 17.07.2017 з вимогою невідкладно сплатити завдані збитки у сумі 311 799,13 грн.
		39.          На цю претензію Відповідач за первісним позовом у листі від 31.07.2017 повідомив ПП "Солві Україна", що у пошкодженні вантажу винен вантажовідправник - компанія Sicor SPA (Італія), тому підстав для задоволення претензії немає.
		40.          Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з відповідача 311 799,13 грн збитків. 
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		41.          Закон України «Про стандартизацію»
		Стаття 1. Визначення термінів
		1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
		… 4) кодекс усталеної практики - нормативний документ, що містить рекомендації щодо практик чи процедур проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування або експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів; …
		… 7) міждержавний стандарт - регіональний стандарт, передбачений Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року та прийнятий Міждержавною радою із стандартизації, метрології і сертифікації; …
		… 20) стандарт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері; …
		Стаття 6. Нормативні документи
		1. Залежно від рівня суб`єкта стандартизації, що приймає нормативні документи, вони поділяються на:
		1) національні стандарти та кодекси усталеної практики, прийняті національним органом стандартизації;
		2) стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, що здійснюють стандартизацію.
		Стаття 23. Застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики
		1. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.
		2. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.
		3. Національний орган стандартизації забезпечує розміщення на офіційному веб-сайті текстів національних стандартів та кодексів усталеної практики, обов`язковість застосування яких встановлена нормативно-правовими актами, у тридцятиденний строк з дня офіційного опублікування таких актів з наданням безоплатного доступу.
		Стаття 24. Інформаційне забезпечення
		3. Для подання інформації заінтересованим сторонам національний орган стандартизації формує та веде національний фонд нормативних документів, функціонує як Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ISONET), складає та веде каталог національних стандартів та кодексів усталеної практики. 
		42.          Господарський кодекс України
		Стаття 15. Технічне регулювання у сфері господарювання
		1. У сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови.
		2. Застосування стандартів, кодексів усталеної практики чи їх окремих положень є обов`язковим для:
		суб`єктів господарювання, якщо обов`язковість застосування стандартів чи кодексів усталеної практики установлено нормативно-правовими актами;
		учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти чи кодекси усталеної практики; …
		Стаття 224. Відшкодування збитків
		1. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Стаття 225. Склад та розмір відшкодування збитків
		1. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
		вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
		додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;
		неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;
		матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. …
		Стаття 306. Перевезення вантажів як вид господарської діяльності
		1. Перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
		2. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. …
		Стаття 307. Договір перевезення вантажу
		1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
		2. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. …
		Стаття 314. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу
		1. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. …
		43.          Цивільний кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
		Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди
		1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 
		2. Збитками є:
		1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. …
		Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов`язання
		1. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
		… 4) відшкодування збитків … .
		Стаття 623. Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання
		1. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. …
		Стаття 909. Договір перевезення вантажу
		1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. …
		Стаття 924. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти
		1. Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
		2. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
		Стаття 929. Договір транспортного експедирування
		1. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
		Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.
		Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). …
		Стаття 932. Виконання договору транспортного експедирування
		1. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.
		2. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. …
		Стаття 934. Відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування
		1. За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу. …
		44.          Закон України «Про міжнародні договори України»:
		Стаття 19. Дія міжнародних договорів України на території України
		1. Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
		2. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
		45.          Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) (далі - Конвенція)
		Стаття 1
		1. Ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
		2. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року. …
		Стаття 17
		1. Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
		2. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
		3. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
		4. За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин:
		   a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній;
		b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню;
		   c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача;
		d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників;
		e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць;
		f) з перевезенням худоби.
		Стаття 18
		1. Тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.
		2. Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов`язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків.
		3. Ця презумпція не застосовується у випадку, передбаченому підпунктом a) пункту 4 статті 17, якщо нестача перевищує припустиму норму або при втраті будь-якого вантажного місця.
		4. Якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи стосовно вибору, обслуговування і використання вищезгаданого обладнання, яких він був зобов`язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.
		5. Перевізник не може посилатися на підпункт f) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи, які він був зобов`язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.
		46.          Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»
		Приєднатися до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві …
		47.          Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
		Стаття 14. Відповідальність експедитора і клієнта
		… Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
		48.          Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»
		Стаття 6. Адвокат
		1. Адвокатом може бути фізична особа, яка … склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
		Стаття 12. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката України
		1. Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
		2. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими. …
		49.          Господарський процесуальний кодекс України 
		Стаття 16. Правнича допомога
		1. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
		2. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		Стаття 126. Витрати на професійну правничу допомогу
		1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		50.          Колегія суддів зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 07.10.2020 у справі № 910/1168/19, від 08.04.2021 у справі № 910/18668/19).
		51.          Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, умови укладеного сторонами Договору-2 свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в яких Відповідач виступав перевізником, а тому на спірні правовідносини поширюються дія Конвенції, положення якої мають пріоритет у застосуванні порівняно з іншими актами законодавства України.
		52.          Предметом спору у справі є стягнення збитків з перевізника за пошкоджений товар, що перевозився.
		53.          Верховний Суд, при винесенні постанови від 21.02.2020 у зазначеній справі, враховуючи приписи статей 17, 18 Конвенції у співвідношенні із статтями 22, 611, 623, глави 64 (Перевезення) Цивільного кодексу України, статтями 224, 225, глави 32 (Правове регулювання перевезення вантажів) Господарського кодексу України, уже надавав висновок про те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку та вини. При цьому, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу презюмується та не підлягає доведенню замовником.
		54.          У зазначеній вище постанові Верховний Суд акцентував увагу на тому, що з аналізу Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, глави 32 Господарського кодексу України та глави 64 Цивільного кодексу України вбачається, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.
		55.          Перевізник звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам (внаслідок дій або недогляду відправника вантажу, особливих природних властивостей перевезеного вантажу, внаслідок інструкцій замовника перевезення, дефекту вантажу, недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, й інших обставин, передбачених законом).
		56. Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Цивільний та Господарський кодекси України передбачають звільнення перевізника від відповідальності, у разі вчинення ним дії з запобігання та усунення обставин, що можуть спричинити втрату чи пошкодження вантажу, а також наявність обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
		57. Нормами вказаної Конвенції саме на перевізника покладається тягар ужиття всіх можливих заходів з належного виконання перевезення і відповідальності за їх невиконання.
		58.          До аналогічних висновків щодо необхідності з`ясування всіх елементів складу цивільного правопорушення при стягненні збитків за пошкоджений товар, що перевозився при виконанні міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом Верховний Суд дійшов також при прийнятті постанови від 20.08.2018 у справі №910/20676/17. 
		59.          Посилання Відповідача на відсутність висновку щодо застосування п. 1.11, п. 1.2, п. 3.2.2 ГОСТ 26653-90 "Підготовка генеральних вантажів до транспортування", п. 1.3 ГОСТ 26663-85 "Пакети транспортні. Формування на плоских піддонах. Загальні технічні вимоги", пп. 7 п. 1 та пп. 20 п. 4 статті 1 Закону України "Про стандартизацію", розділу 1 та п. 3.1, п. 3.2 розділу 3 Міждержавного стандарту ДСТУ 14192-96 Маркування вантажів, євронорми EN 12195-1 "Набори інструменту для кріплення вантажів при автомобільних перевезеннях-Безпека-Частина1: Розрахунок сил кріплення", Суд також відхиляє з огляду на таке.
		60.          Єдиним офіційним «Каталогом національних стандартів та кодексів усталеної практики» в Україні є каталог, який формує та веде державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (далі - ДП   "УкрНДНЦ"), як національний орган стандартизації, відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про стандартизацію».
		61.          Відповідно до інформації з каталогу ДП «УкрНДНЦ» ДСТУ EN 12195-1:2018 (EN 12195-1:2010; AC:2014, IDT) «Пристрої кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 1. Розрахунок сил кріплення» є чинними з 01.06.2019, тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
		62.          Щодо ГОСТ 26653-90 "Підготовка генеральних вантажів до транспортування", в каталозі ДП «УкрНДНЦ» зазначено інформацію про його чинність з 01.07.1991 до 01.01.2018 та скасування на підставі наказу №187 від 14.12.2015. Щодо ГОСТ 26663-85 "Пакети транспортні. Формування із застосуванням засобів пакетування. Загальні технічні вимоги", в каталозі ДП «УкрНДНЦ» зазначено інформацію про його чинність з 01.07.1986 до 01.01.2019 та вказано про його скасування. 
		63.          Крім того, станом на 05.10.2021 року ні ГОСТ 26653-90, ні ГОСТ 26663-85 не оприлюднені на офіційному сайті національного органу стандартизації.
		64. Все вищевказане у сукупності виключає можливість Верховного Суду надання висновку щодо застосування норм п. 1.11, п. 1.2, п. 3.2.2 ГОСТ 26653-90 "Підготовка генеральних вантажів до транспортування", п. 1.3 ГОСТ 26663-85 "Пакети транспортні. Формування на плоских піддонах. Загальні технічні вимоги".
		65.          Щодо надання висновку Верховним Судом про застосування ДСТУ 14192-96, то Відповідачем не наведено положення угоди з посиланням на застосування зазначеного ДСТУ 14192-96, не зазначено жодного нормативно-правового акта, який встановлює обов`язковість його застосування до спірних правовідносин. 
		66.          Касаційна скарга у цій частині, фактично зводиться до питання «розширеного» тлумачення окремих аспектів технічного регулювання у сфері господарювання, з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо їх застосування. Тому аргументи скаржника не відповідають передбаченій пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставі касаційного оскарження.
		67.          Крім цього, Суд також зазначає, що технічне регулювання у сфері господарювання не може бути об`єктом судового тлумачення. 
		68.          Як свідчить зміст касаційної скарги, Скаржником зроблено посилання на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України та процитовано його зміст, однак жодного обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права касаційна скарга не містить. 
		69.          Суд зауважує, що саме лише посилання на відсутність висновку без конкретизації норми (норм) права, практика застосування якої (яких) відсутня і потребує формування, свідчить про недоведення скаржником передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстави для касаційного оскарження судових рішень.
		70.          Враховуючи, що Відповідач всупереч вимогам частини другої статті 15 Господарського кодексу України у касаційній скарзі не навів підстав для обов`язкового застосування до спірних правовідносин норм ДСТУ 14192-96, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання висновку про застосування норм розділу 1 та п. 3.1, п. 3.2 розділу 3 Міждержавного стандарту ДСТУ 14192-96 у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 
		71. Щодо аргументів касаційної скарги в частині відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає таке.
		72. Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу Верховним Судом досліджувалося неодноразово (постанови Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 922/2385/20, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 29.10.2018 № 911/559/17, від 14.01.2019 у справі №927/26/18, від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, тощо). 
		73. Як вбачається із змісту касаційної скарги Відповідач заперечує можливість надання професійної правничої допомоги фізичною особою-підприємцем, а не адвокатом.
		74. З огляду на аргументи Відповідача, Суд зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка, зокрема, склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (стаття 6 та частина перша статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		75. Верховний Суд в ухвалах від 01.03.2018 у справі № 910/3483/17, від 17.10.2018 у справі № 916/1059/18 та постанові від 26.09.2019 у справі № 910/3845/19 неодноразово висловлював позицію, що статус адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.
		76.          При вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суди у зазначеній справі встановили наявність в матеріалах справи належних доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме: довіреності від 12.01.2021 на ім`я адвоката Молчанова П.В., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Молчанова В.П., серія КС № 8042/10 від 18.07.2019, договору про надання професійної правничої допомоги від 12.01.2021, укладеного з адвокатом Молчановим В.П., який діяв як адвокат на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акта приймання передачі наданих послуг від 02.02.2021 підписаного адвокатом Молчановим П.В. Відтак, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що професійна правнича допомога у даній справі надавалася саме адвокатом Молчановим П.В.
		77. Загалом доводи Відповідача про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду справи в касаційному порядку.  
		78.  Всі доводи Скаржника про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судових рішень є недоведеною.
		79.          Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій з`ясували істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечили дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. Дотримання вимог статті 86 ГПК України свідчить про прийняття законних і обґрунтованих судових рішень у справі відповідно до вимог статті 236 ГПК України, а незгода Відповідача з рішенням судів за результатом розгляду справи не свідчить про прийняття судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права. 
		80.          Суд відхиляє аргументи Відповідача, викладені у касаційній скарзі, оскільки такі не спростовують висновків суду та не свідчать про наявність підстав для скасування судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів, тоді як Суд, в силу частини 2   статті 300 ГПК України   наголошує, що переоцінка вже оцінених судами доказів виходить за межі повноважень касаційного суду. 
		81.          Як було зазначено Судом вище, Позивачем було подано заяву, в якій він просив стягнути з Відповідача на його користь 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
		82.          На підтвердження розміру судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) Позивачем до суду подано наступні докази: договір про надання професійної правничої допомоги від 12.01.2021, акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті клієнтом від 01.09.2021 року, довіреність від 12.01.2021 року на ім`я адвоката Молчанова П.В. та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Молчанова В.П. , серія КС № 8042/10 від 18.07.2019.
		83.          Розглянувши вищевказану заяву, Суд зазначає таке.
		84.          Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		85.          Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 
		1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 
		2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
		86.          При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
		87.          Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої  сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		88.          У даній справі Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв.
		89.          Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю,  і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", Суд вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
		90.          У справі, що переглядається, Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керується в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову (пункти 1-2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшов висновку не присуджувати Позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
		91.          Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		92.          Так, у акті приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті клієнтом від 01.09.2021 наведено перелік та вартість наданої адвокатом Молчанов П.В. правової допомоги, а саме: 1. вивчення і аналіз щодо законності і обґрунтованості рішення суду першої і апеляційної інстанції, відповідно до встановлених законом правил здійснення перевезень автомобільним транспортом 3 500 грн; 2. підготовка і оформлення документів щодо надання ППД в касаційній інстанції  3 500 грн; 3. обробка і аналіз наданих клієнтом документів (рішення суду першої інстанції 3 рішення, постанови суду апеляційної інстанції 2 постанови, постанови суду касаційної інстанції 2 постанови, постанови касаційної інстанції в аналогічних справах, процесуальні документи, надані стороною відповідача, щодо їх відповідності встановленим законом правилам здійснення перевезень автомобільним транспортом 3500 грн; 4. збір, підготовка і оформлення необхідних додатків до відзиву на касаційну скаргу 3500 грн; 5. складання предмету і підстав відзиву на касаційну скаргу відповідно до норм матеріального і процесуального права, які регулюють відповідні правовідносини 3500 грн; 6. складання відзиву на касаційну скаргу, відповідно до фактичних обставин справи і змісту судових актів, які оскаржуються 3500 грн; 7. супроводження порушеного провадження в касаційній інстанції (ведення календаря судових засідань, відслідковування рух справи, отримання і реагування на процесуальні документи, які надаються іншими учасниками справи, складання і подання заяв по суті спору і з процесуальних питань, прийняття участі у судових засіданнях 4000 грн.(сплачується клієнтом в пакеті, незалежно від виконання окремої дії із пакету. У вказаному акті сторони погодили, що вся проведена робота загалом 25 000 грн.
		93.          Проаналізувавши вказаний акт, Суд дійшов висновку, що у даній справі обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн., з огляду на таке.
		94.          Зазначені в акті послуги адвоката викладені у пунктах 1, 3 фактично дублюються та охоплюються однією послугою з обробки і аналізу наданих клієнтом документів (рішення суду першої інстанції 3 рішення, постанови суду апеляційної інстанції 2 постанови, постанови суду касаційної інстанції 2 постанови, постанови касаційної інстанції в аналогічних справах, процесуальні документи, надані стороною відповідача - касаційна скарга), щодо їх відповідності встановленим законом правилам здійснення перевезень автомобільним транспортом, зазначеною у пункті 3 акту приймання - передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, які підлягають сплаті клієнтом від 01.09.2021 року та складають 3   500,00 грн.
		95. Витрати зазначені в пункті 2 акту від 01.09.2021 року не пов`язані безпосередньо з розглядом справи, а тому не підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача. 
		96.          Також, зазначені в акті послуги адвоката викладені у пунктах 4, 5, 6 фактично дублюються та охоплюються однією послугою з складання відзиву на касаційну скаргу, відповідно до фактичних обставин справи і змісту судових актів, які оскаржуються, зазначеною у пункті 6 акту приймання - передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, які підлягають сплаті клієнтом від 01.09.2021 року та складають 3 500,00 грн.
		97.          Крім того, Суд вважає обґрунтованими зазначені в пункті 7 акту послуги з супроводження порушеного провадження в касаційній інстанції (ведення календаря судових засідань, відслідковування руху справи, отримання і реагування на процесуальні документи, які надаються іншими учасниками справи, складання і подання заяв по суті спору і з процесуальних питань, прийняття участі у судових засіданнях), які складають 4000 грн.
		98.          Враховуючи, наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Молчановим П.В. професійної правничої допомоги у цій справі, з врахуванням обґрунтованості,  розумності та реальності розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла до висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача 11 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу (3   500,00 грн по пункту 3 акту + 3500 грн. по пункту 6 акту + 4000 грн. по пункту 7 акту). Такий висновок прямо відповідає висновку, викладеному у пункті 6.1. постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		99.          Отже, звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач не спростував висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними рішень.
		100.          Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
		Судові витрати
		101.          Понесені Відповідачем у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
		102.          Враховуючи приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати Позивача на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 11   000 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.
		 
		Керуючись статтями    129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №907/746/17 залишити без задоволення.
		 
		2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №907/746/17 залишити без змін.
		 
		3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) на користь Приватного підприємства "Солві Україна" (61082, м. Харків, пр-т Московський, 142, оф. 602, ідентифікаційний код 36458141) 11 000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча                                                                                              Г. Вронська
		 
		 
		Судді                                                                                                        Н. Губенко
		 
		                                                                                                    
		                                                                                                                 В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...