Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 305/1001/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2021.
Дата набрання законної сили: 06.10.2021
Номер судового провадження: 61-3286ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                             
		Іменем України                                
		 
		06 жовтня 2021 року
		м. Київ
		справа № 305/1001/18
		провадження № 61-3286св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів:  Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,                Тітова М. Ю.,        
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Державне агентство лісових ресурсів України Закарпатського обласного управління лісового господарства Державного підприємства  «Рахівське лісове дослідне господарство»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України Закарпатського обласного управління лісового господарства Державного підприємства «Рахівське лісове дослідне господарство» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2018 року у складі судді Марусяк М. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 січня               2021 року у складі колегії суддів:  Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:                 1) визнати незаконним та скасувати наказ директора Державного агентства лісових ресурсів України Закарпатського обласного управління лісового                          та мисливського господарства державного підприємства «Рахівське лісове дослідне господарство» (далі -  ДП «Рахівське ЛДГ») від 10 травня 2018 року             № 39-К про звільнення його з посади лісничого Устєріцького лісництва на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України з 10 травня 2018 року;   2) поновити його на посаді; 3) стягнути з відповідача на свою користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.  
		На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що наказом від 31 липня                 1996 року № 66-К його призначено на посаду лісничого Устєріцького лісництва               з 18 липня 1996 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, а наказом від 10 травня 2018 року № 39-К його звільнено з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, яке полягало в тому, що ОСОБА_1 опублікував у мережі «Фейсбук» фотографії, на яких під час виконання посадових обов`язків він позує поруч із загиблими риссю та тетеруком.
		Позивач уважав, що роботодавець при обранні виду стягнення порушив вимоги статті 149 КЗпП України, а саме, не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяну ним шкоду, окрім того його звільнено без попередньої згоди профспілкового комітету.
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
		Справу суди розглядали неодноразово.
		Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі 
		 
		Рахівський районний суд Закарпатської області рішенням від 28 вересня                   2018 року в задоволенні позову відмовив.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що фотографування лісничого                 з мертвими тваринами, які занесені до Червоної книги України, є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, а тому в роботодавця були правові підстави для звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, яке здійснене з дотриманням передбаченого законом порядку.
		Закарпатський апеляційний суд постановою від 07 лютого 2019 року рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2018 року залишив без змін. 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
		Верховний Суд постановою від 29 січня 2020 року постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року скасував. Справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив обставин, що мають значення для вирішення спору, а саме не зазначив, у чому полягає одноразове грубе порушення трудових обов`язків ОСОБА_1 , і не встановив, чи належить посада позивача до тих посад, з яких  може бути звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов`язків. Апеляційний суд не усунув цих порушень та дійшов передчасного висновку про законність звільнення позивача та відсутність правових підстав для задоволення позову в цій справі. 
		Закарпатський апеляційний суд постановою від 20 січня 2021 року рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2018 року залишив без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач обіймав посаду лісничого та здійснював керівництво виробничо-господарською діяльністю лісництва. За вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків, яке виразилося у не вжитті ним заходів, передбачених службовими обов`язками лісничого щодо повідомлення працівників природоохоронних і правоохоронних органів про факт виявлення порушення лісового законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, ОСОБА_2 звільнено із займаної посади з дотриманням норм КЗпП України. Зважаючи на те, що позивач звільнений з посади лісничого як керівника відокремленого підрозділу ДП «Рахівське ЛДГ» Устєріцького лісництва і за обсягом посадових обов`язків виконував організаційно-розпорядчі функції та ніс відповідальність за роботу структурного підрозділу, тому згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на його звільнення не вимагалось.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у березні 2021 року,                        ОСОБА_1 просить скасувати рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2018 року і постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду  від 29 січня                2020 року у справі № 305/1001/18; суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази; апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначав, що апеляційний суд не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 29 січня 2020 року, що не сприяло повному, об`єктивному, неупередженому розгляду апеляційної скарги та призвело до ухвалення судом незаконного та необґрунтованого рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи.
		Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд посилався на те, що суд не встановив, у чому полягає одноразове грубе порушення трудових обов`язків ОСОБА_1 , і чи належить посада позивача до таких, із якої може бути звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.
		Апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про приєднання доказів, зокрема постанови про закриття кримінального провадження від 04 грудня 2018 року, прийнятої за наслідками розгляду матеріалів досудового розслідування, яка має суттєве значення для вирішення цієї справи, оскільки спростовує факт одноразового грубого порушення вимог трудового законодавства, на які посилається відповідач як на підставу його звільнення із займаної посади.
		Надані відповідачем роздруківки фото світлин із сторінки в соціальній мережі не є допустимими доказами, оскільки їх дійсність неможливо перевірити. У мережі «Фейсбук», як і іншій соціальній мережі, будь-яка особа може створити сторінку під будь-яким іменем та розміщувати будь-які світлини, а їхню дійсність неможливо перевірити.
		Крім того, відповідач порушив строки притягнення його до відповідальності, передбачені статтею 148 КЗпП України, так званий проступок роботодавець виявив 14 листопада 2017 року, що підтверджується, зокрема, і наказом                    від 14 листопада 2017 року № 123-к «Про відсторонення від роботи» ОСОБА_1 на період проведення службового розслідування, яке проведене 16 листопада 2017 року, що підтверджується відповідним актом від 16 листопада 2017 року.            В період з 18 грудня 2017 року до 05 січня 2018 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, отже, першим робочим днем, тобто виходом на роботу                     ОСОБА_1 було 09 січня 2018 року, що підтверджується табелем обліку робочого часу за січень 2018 року, де за день 09 січня 2018 рік є відмітка «ПР», тобто прогул, що не відповідає дійсності, однак наказ про звільнення датований 10 травня 2018 року.
		20 липня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив  адвоката                Левицького А. О. як представника ДП «Рахівське ЛДГ» на касаційну скаргу, мотивований тим, що 16 листопада 2017 року було складено акт проведення службового розслідування, з яким ОСОБА_1 під розписку ознайомлено 09 січня 2018 року, оскільки з 14 листопада 2017 року до 05 січня 2018 року він перебував на лікарняному. 09 січня 2018 року ОСОБА_1 , отримавши запитувану інформацію, вийшов з адмінбудівлі підприємства і більше не з`являвся. У табелі обліку робочого часу за 09 січня 2018 року у  ОСОБА_1 міститься відмітка - прогул. З 10 січня до 08 травня 2018 року ОСОБА_1 перебував на лікарняних, тому першим його робочим днем після лікарняних був 10 травня 2018 року, в який  його о 8:30 ознайомили під підпис із наказом про звільнення з роботи.  
		Отже, дисциплінарне стягнення на позивача у вигляді звільнення з роботи відповідач наклав у межах строків, передбачених статтею 148 КЗпП України, що правильно було встановлено судами.
		Відмовляючи у долучені постанови про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_1 від 04 грудня 2018 року до матеріалів справи, апеляційний суд правильно зазначив, що заявник подав її до суду під час апеляційного розгляду, тобто у 2021 році, не обґрунтувавши причин неможливості подання постанови заздалегідь відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		01 червня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між  суддями  від  21 вересня 2021 року у зв`язку із звільненням у відставку судді
		ОСОБА_4 справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_5 .
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Наказом відповідача від 31 липня 1996 року № 66-К ОСОБА_1 призначений на посаду лісничого Устєріцького лісництва з 18 липня 1996 року з посадовим окладом згідно із штатним розписом.
		Відповідно до посадової інструкції лісничого Устєріцького лісництва, затвердженої директором ДП Рахівське ЛДГ» Приступою В. М. 18 листопада 2011 року, з якою ОСОБА_1 ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом, на лісничого покладено посадові обов`язки, зокрема із здійснення заходів з охорони диких звірів та птахів, а також боротьба                              з браконьєрством. 
		Під охороною диких тварин, боротьбою з браконьєрством слід розуміти вжиття заходів з попередження та припинення порушень лісового законодавства, що включає складання протоколів (актів) при виявленні адміністративного правопорушення, затримання в установленому порядку осіб, винних                                    в лісопорушеннях і порушеннях правил мисливства.
		Однак, ОСОБА_1 усупереч своїм посадовим обов`язкам, виявивши загиблих тварину рись і птаха тетерука, які занесені до Червоної книги України та полювання на яких заборонене, не повідомив про цей факт працівників природоохоронних та правоохоронних органів, а позував із загиблими твариною і птахом, що підтверджується світлинами, які містяться в матеріалах справи та які розміщені в мережі «Фейсбук», що не заперечується позивачем у його письмових поясненнях щодо вчиненого правопорушення.
		14 листопада 2017 року у позивача відібрані письмові пояснення з приводу опублікованих 13 листопада 2017 року у мережі «Фейсбук» світлин, на яких зображено його як лісничого Устєріцького лісництва із загиблими твариною рисі та птахом тетеруком. 
		Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 14 листопада 2017 року щодо ситуації, яка сталася, загибла рись була збита машиною на автомобільній дорозі, що проходить через лісовий масив поблизу с. Ділове.
		16 листопада 2017 року відповідач склав акт проведення службового розслідування, з яким ОСОБА_1 під розписку ознайомлено 09 січня 2018 року, оскільки  він  з  14  листопада  2017  року   до  05  січня  2018  року  перебував  на лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності. 
		Згідно з актом від 09 січня 2018 року, складеним головним лісничим Угрин А. І., старшим інспектором з кадрів ОСОБА_6 , начальником відділу лісового та мисливського господарства ОСОБА_7 , завідувачем канцелярії                ОСОБА_8 , затвердженим директором ДП «Рахівське ЛДГ» Приступою В. М. 10 лютого 2018 року, ОСОБА_1 - лісничий Устєріцького лісництва, який перебував на лікарняному до 05 січня 2018 року, ранком 09 січня 2018 року прийшов до адміністрації підприємства, уточнив чи присутній директор, на що отримав заперечну відповідь, оскільки той перебував у відрядженні, після цього ОСОБА_1 вийшов з адмінбудівлі підприємства та 09 січня 2018 року більше не з`являвся, в результаті чого в табелі обліку робочого часу за 09 січня 2018 року              у ОСОБА_1 міститься відмітка - прогул. 
		З 10 січня до 08 травня 2018 року ОСОБА_1 перебував на лікарняних, що підтверджується листками непрацездатності і табелями обліку робочого часу за вказаний період. Перший робочий день ОСОБА_1 після лікарняних був                      10 травня 2018 року. В цей день ОСОБА_1 вийшов на роботу, здав листок непрацездатності, повідомив, що на лікарняному не перебуває, після чого його під особистий підпис о 8:30 ознайомлено з наказом відповідача                              від 10 травня 2018 року № 39-к про звільнення з посади лісничого Устєріцького лісництва за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
		Підставою для видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи є невжиття ОСОБА_1 жодних заходів щодо недопущення випадку відстрілу тварини рись в його присутності, не повідомлення про факт загибелі тварини, занесеної до Червоної книги України, відповідних контролюючих органів, що підтверджується листом начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Мурги В. І. від 14 листопада 2017 року    № 02.3-58-1670; листом директора ДП «Рахівське ЛДГ» Приступи В. М.                          від 16 листопада 2017 року  № 02-34/506; листом заступника начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області Фенцик О.                               від 15 листопада 2017 року № 2502/04; актом проведення службового розслідування від 16 листопада 2017 року; поясненнями лісничого Устєріцького лісництва ОСОБА_1 .
		В наказі від 10 травня 2018 року № 39-к «Про звільнення ОСОБА_1 » зазначено, що у зв`язку з публікацією в мережі «Фейсбук» світлин, на яких зображено лісничого Устєріцького лісництва ОСОБА_1 із загиблими тваринами риссю та птахом тетеруком, на виконання листа Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства від 14 листопада 2017 № 02.3-58-1670 та наказу по підприємству від 14 листопада 2017 року № 123-к, відповідальними працівниками лісової охорони проведено службове розслідування. Під час проведення службового розслідування встановлено факт одноразового грубого порушення трудових обов`язків лісничого ОСОБА_1 , а саме не повідомлення ним про факт загибелі тварин, занесених до Червоної книги України, працівників природоохоронних та правоохоронних органів відповідно до ситуації. Також визнано неетичною поведінку ОСОБА_1 щодо позування із загиблими тваринами, які занесені до Червоної книги України.
		10 травня 2018 року о 14:00 ОСОБА_1 поступив на стаціонарне лікування                   до Тячівської районної лікарні № 1, яка знаходиться в іншому районі (Тячівський район), тоді як позивач проживає у м. Рахів (Рахівський район),                            що підтверджується копією журналу реєстрації листків непрацездатності форми                № 036/о, наданої головним лікарем Тячівської районної лікарні № 1 Яринич Ф. М.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми                                            права  у  подібних  правовідносинах,  викладеного  у  постанові  Верховного  Суду   
		та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується                          з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний  Суд,  перевіривши  правильність  застосування  судом  норм  права в 
		межах   касаційної   скарги,   дійшов   висновку,   що   касаційна   скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		 
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений                    у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови                          у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		 
		Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно                   і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		 
		Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені                     у статтях 40, 41 КЗпП України.
		 
		Пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
		 
		Встановивши, що на дату звільнення ОСОБА_1 займав посаду лісничого, який є керівником відокремленого підрозділу ДП «Рахівське ЛДГ» Устєріцького лісництва, за обсягом посадових обов`язків виконує організаційно-розпорядчі функції та несе відповідальність за роботу структурного підрозділу, суди обґрунтовано вважали, що ОСОБА_1 є суб`єктом дисциплінарної відповідальності, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 41 КЗпП України розірвання договору                   у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться                  з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.
		 
		Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку про те, що рішення про звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України може бути прийняте роботодавцем за наявності сукупності таких умов: суб`єктом дисциплінарної відповідальності може бути певна категорія працівників; для застосування вказаної норми закону необхідно встановити факт порушення працівником своїх трудових обов`язків; порушення повинно бути одноразовим та грубим; рішення про звільнення працівника може прийняти лише уповноважена на те особа. 
		 
		Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне «керування» роботою установи, ослаблення контролю за робою підлеглих тощо.
		 
		Під порушенням трудових обов`язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов`язків віднесені обов`язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальним нормативним актом та законодавством про працю.
		 
		Суди встановили, що посадовою інструкцією лісничого Устєріцького лісництва на лісничого покладено посадові обов`язки, зокрема із здійснення заходів із охорони диких звірів та птахів, а також боротьба з браконьєрством.
		 
		Під охороною диких тварин, боротьбою з браконьєрством слід розуміти вжиття заходів з попередження та припинення порушень лісового законодавства, що включає складання протоколів (актів) при виявленні адміністративного правопорушення, затримання в установленому порядку осіб, винних                                  в лісопорушеннях і порушеннях правил мисливства.
		 
		Однак ОСОБА_1 усупереч своїм посадовим обов`язкам, виявивши загиблих тварину і птаха, які занесені до Червоної книги України і полювання на яких заборонене, не повідомив про цей факт працівників природоохоронних та правоохоронних органів, проте позував з ними, що підтверджується світлинами, що містяться в матеріалах справи та опубліковані в мережі «Фейсбук».
		 
		Факт виявлення вбивства тварини і птаха, які віднесені до Червоної книги України  та  перебувають  під  особливим  захистом   держави,  не  заперечується 
		позивачем у його письмових поясненнях щодо вчиненого правопорушення.
		 
		За вказаних обставин висновки судів про те, що ОСОБА_1 вчинив одноразове грубе порушення трудових обов`язків, яке виразилося у не вжитті ним заходів, передбачених службовими обов`язками лісничого щодо повідомлення працівників природоохоронних і правоохоронних органів про факт виявлення порушення лісового законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, є обґрунтованими.
		 
		Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:               1) догана; 2) звільнення.
		 
		Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		 
		До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина перша статті 149 КЗпП України). Частина  друга статті 149 КЗпП України надає право власникові вибирати вид стягнення.
		 
		Встановивши, що 14 листопада 2017 року у позивача були відібрані письмові пояснення з приводу опублікованих 13 листопада 2017 року у мережі «Фейсбук» світлин, на яких зображено його як лісничого Устєріцького лісництва із загиблими твариною рисі та птахом тетеруком, а звільнення позивача проведено 10 травня 2018 року тобто у перший робочий день після лікарняних                                       і зафіксованого прогулу, висновок судів про дотримання роботодавцем вимог статті 148 КЗпП України при звільнення позивача із займаної посади є законним і обґрунтованим.
		 
		Крім цього, згідно з частиною першою статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику                      у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян.
		Оскільки позивач працював на посаді лісничого як керівник відокремленого підрозділу ДП «Рахівське ЛДГ» Устєріцького лісництва і за обсягом посадових обов`язків виконував організаційно-розпорядчі функції та ніс відповідальність за роботу структурного підрозділу, тому з огляду на зміст частини першої статті 43-1 КЗпП України його звільнення з посади допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
		 
		Ураховуючи наведене, суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи, об`єктивно та безпосередньо дослідили наявні у матеріалах справи докази, правильно встановили правовідносини, що склалися, й, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки при його звільненні відповідач дотримав норми чинного трудового законодавства України.  
		 
		Аргументи касаційної скарги щодо невиконання апеляційним судом вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 29 січня 2020 року, спростовуються змістом постанови апеляційного суду, прийнятої при повторному перегляді справи в апеляційному порядку. 
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про приєднання доказів, зокрема постанови про закриття кримінального провадження від 04 грудня 2018 року, прийнятої за наслідками розгляду матеріалів досудового розслідування, не є обов`язковою  підставою для ухвалених судових рішень та не свідчать про помилковість висновків  суду.
		 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права й порушення судами норм процесуального права, фактично зводяться до трактування норм права на власний розсуд, а також до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. 
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі                № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів                        є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.  
		 
		Частиною першої статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального                                            і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін,  оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Керуючись  статтями  400, 410, 416  ЦПК  України,  Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 вересня           2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 січня               2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту                                      її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Головуючий                                                                                    М. Є. Червинська 
		 
		Судді                                                                                                 А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                            Є. В. Коротенко
		 
		В. М. Коротун
		 
		                                                                                                            М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...