Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 221/7505/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 08.10.2021. Зареєстровано: 10.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2021.
Дата набрання законної сили: 01.12.2021
Результат оскарження 01.12.2021 Донецький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/221/270/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		221/7505/20 
		2/221/270/2021
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 вересня 2021 року м. Волноваха
		Волноваськийрайонний суд Донецькоїобласті
		Ускладі:
		Головуючого -судді Мохова Є.І.,
		секретаря судового засідання -Лавріненко А.О.,
		за участю:
		позивача ОСОБА_1 
		представника відповідача ПРАТ «ВАВК» Хомяк Е.А.
		представника відповідача Фонду Тюніна М.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом,
		ВСТАНОВИВ :
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, у розмірі 100 тис. грн.
		Позов мотивовано тим, що позивач працюючи з 05.08.2004 року у ПрАТ «ВАВК», при виконанні трудових обов`язків 13.12.2004 року отримав травму голови, у зв`язку із чим висновком медико - соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 11.04. 2005 року йому встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з отриманням трудового каліцтва та встановлена ступінь втрати професійної працездатності - 50 % вперше, до 11.04.2006 року. Згодом 11.04. 2006 року позивачеві була встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 50 % безстроково. Отже, позивач вважав, що у зв`язку з отриманим трудового каліцтва, йому було спричинено моральну шкоду яку він оцінює у 100000 грн. та просить стягнути з відповідачів.
		Позивач у судовому засіданні на своїх вимогах наполягав.
		Представник Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» надав суду заперечення проти позову у яких позов не визнав та зазначав, що компенсацію моральної шкоди спричиненої позивачу ОСОБА_2 має бути стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, як уповноваженої особи у період настання стійкої втрати працездатності позивачем. Встановленої висновком МСЕК. У судовому засіданні свої заперечення підтримав.
		Представник Управліннявиконавчої дирекціїФонду соціальногострахування України вДонецькій областінадав судузаперечення протипозову уяких позовне визнавта зазначав,що компенсаціюморальної шкодиспричиненої позивачу ОСОБА_2 має бутистягнуто зроботодавця ПрАТ«ВАВК»,оскільки пункт 1 частини 2 статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачає обов`язок страховика - Фонду соціального страхування України, виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені цим законом.
		Згідно із частиною 8 статті 36 вказаного Закону у редакції від 01 січня 2015 року відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України. У судовому засіданні свої заперечення підтримав.
		Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов відповідних висновків. 
		Позивач ОСОБА_1 , працюючи з 05.08.2004 року у ПрАТ «ВАВК», при виконанні трудових обов`язків 13.12.2004 року з ним сталася виробнича травма голови, в результаті якої він отримав тріщину зводу і основи черепа, субдуральний крововилив зліва, пневмоцикалію, забиту рану голови, гематоми вік, що підтверджується актом №9 від 15.12.2004 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. (а.с.8-9)
		Висновком медико - соціальної експертної комісії від 11.04. 2005 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з отриманням трудового каліцтва та встановлена ступінь втрати професійної працездатності - 50 % вперше, до 11.04.2006 року. 
		Висновком МСЕК 11.04. 2006 року позивачеві була встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 50 % безстроково. (а.с.7)
		Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
		Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		Згідно з частинами 1 та 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
		Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
		Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).
		Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
		Разом з тим, відповідно до підпункту е пункту 1 частини 1 статті 21 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому .
		Положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V, який набрав чинності 20 березня 2007 року, скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV.
		Проте Конституційний Суд України вважає, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237 1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року).
		Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини 2 та 3 статті 5 ЦК України).
		Отже, у світлі рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року Закон № 717-V не встановлював ретроспективно обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.
		Позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої, зокрема, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію (пункт 3 частини 1 статті 268 ЦК України).
		Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування ), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом № 1105-ХІV.
		Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
		Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
		Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
		Частинами 1, 3 статті 28 Закону № 1105-ХІV у редакції, чинній на час встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
		Відповідно до статті 13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
		Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
		Пунктом 27 статті 77 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік та пунктом 22 статті 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік зупинено дію абзацу 4 статті 1, підпункту е пункту 1 частини 1 статті 21, частини 3 статті 28 та частини 3 статті 34 Закону № 1105-XIV, якими обов`язок відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Як зазначено у пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Молдавська проти України (заява № 43464/18), застосований судом закон не повинен містити жодного положення, яке могло б ввести в оману заявника щодо його чинності та релевантності до відповідних правовідносин, а тому обмеження щодо реалізації відповідних прав скаржника було передбачуваним і обґрунтованим
		Аналізуючи поняття якість закону ЄСПЛ у пункті 111 рішення у справі Солдатенко проти України (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
		Також, ЄСПЛ зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі Брумареску проти Румунії , заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії , заява № 76943/11, § 123).
		Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції , заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України , заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі S. W. проти Сполученого Королівства , заява № 20166/92, § 36).
		Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Великою Палатою Верховного Суду по справі №210/3177/17 від 20.11.2019 року.
		Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, підлягають частковому задоволенню.
		Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст. ст.12, 13, 141, 223, 259, 264-265, 280-282, ЦПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, задовольнити частково.
		Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, вул.. Свободи, буд. 5, м. Слов`янськ, Донецької області) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 100000 (сто тисяч) грн.., у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом.
		Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донцькій області (код ЄДРПОУ 41325231, вул.. Свободи, буд. 5, м. Слов`янськ, Донецької області) судовий збір в розмірі 2270 грн. - на користь Держави.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом  відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення подається до Донецького апеляційного суду через Волноваський районний суд протягом 30 днів з дня йогопроголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Поіне рішення складене 08.10.2021 року.
		 
		Суддя Є.І. Мохов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...