Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 10с-107 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2010.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  
		  УХВАЛА 
		 І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И 
		 09 червня 2010 року.                                  м. Київ.  
		 Колегія суддів судової палати  
		з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі: 
		головуючого                Ігнатюка О.В.  
		суддів                Дриги А.М., Черкасова В.М. 
		з участю: прокурора         Довганя І.М. 
		захисників            ОСОБА_1, ОСОБА_2                
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2010 року,  
		в с т а н о в и л а : 
		 Постановою заступника Генерального прокурора України від 30.03.2009 року щодо ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України. Відповідно до цієї постанови, ОСОБА_3, працюючи на посаді судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області, будучи заступником голови цього суду та являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, в період січня  лютого 2009 року неодноразово отримував від неустановлених осіб хабарі, зокрема: 
		15.01.2009 року у вигляді грошових коштів готівкою за незастосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами; 
		27.01.2009 року у вигляді матеріальних цінностей за прийняття рішення у справі про адміністративні правопорушення в інтересах представника Уманської філії «Укравтодор»; 
		30.01.2009 року у вигляді грошових коштів готівкою за прийняття рішення за позовом неустановленої особи; 
		09.02.2009 року у вигляді грошових коштів готівкою за незастосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. 
		Постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 14.04.2009 року щодо ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України. Відповідно до цієї постанови, ОСОБА_3, працюючи на посаді судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області, будучи заступником голови цього суду та являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, в період січня  квітня 2009 року неодноразово отримував хабарі, зокрема: 
		15.01.2009 року близько 09 год. 37 хв. у своєму службовому кабінеті Уманського міськрайонного суду Черкаської області, розташованого за адресою: вул. Коломенська, 18 м. Умань у вигляді грошових коштів у розмірі 50 грн. від ОСОБА_4 за призначення ОСОБА_5 адміністративного стягнення, не повязаного із позбавленням права керування транспортними засобами; 
		30.01.2009 року близько 13 год. 23 хв. у своєму службовому кабінеті за вищевказаною адресою від ОСОБА_6 в вигляді грошових коштів у розмірі 2000 грн. за прискорення розгляду справи за позовом ОСОБА_7 до ВАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення незаконно привласнених коштів; 
		09.02.2009 року близько 10 год. 41 хв. від ОСОБА_8 у вигляді грошових коштів у розмірі 1000 грн. за призначення ОСОБА_9 адміністративного стягнення не повязаного з позбавленням права керування транспортними засобами; 
		10 квітня 2009 року близько 10 год. 50 хв. від ОСОБА_10 у вигляді грошових коштів у розмірі 1000 доларів США за прискорення розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про визнання недійсною угоди про передачу корпоративних прав.  
		Постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 08.07.2009 року щодо ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України. Відповідно до цієї постанови, ОСОБА_3, працюючи на посаді судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області, будучи заступником голови цього суду та являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище 25.03.2009 року близько 09 год. 45 хв. у своєму службовому кабінеті отримав від ОСОБА_12 хабар у розмірі 100 грн. за прийняття рішення яким було задоволено позов ОСОБА_12 до ОСОБА_13 про визнання таким, що втратив право користування житловою площею.  
		Постановою заступника Генерального прокурора України від 31 березня 2010 року щодо ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 368 КК України, а щодо ОСОБА_14 порушено кримінальну справу за ч.5 ст.27, ч.2 ст. 368 КК України. Відповідно до цієї постанови, ОСОБА_3, працюючи на посаді судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області, будучи заступником голови цього суду та являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище 05.03.2009 року о 15 год. 08 хв. у своєму службовому кабінеті, за пособництва ОСОБА_14 отримав від ОСОБА_15 хабар, поєднаний із його вимаганням, у вигляді грошових коштів у розмірі 2000 доларів США, за призначення підсудному ОСОБА_15, обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, покарання не повязаного із позбавленням волі. 
		Постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 02.04.2010 року щодо ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України. Відповідно до цієї постанови, ОСОБА_3, працюючи на посаді судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області, будучи заступником голови цього суду та являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище 05.03.2009 року близько 11 год. 56 хв. у своєму службовому кабінеті отримав від ОСОБА_16 хабар у розмірі 1000 грн. за прийняття рішення про задоволення позову ОСОБА_17 до Уманської міської ради про визнання права власності на самовільні забудови, після чого 16 березня 2009 року виніс рішення про задоволення цього позову. 
		Захисники ОСОБА_3 і ОСОБА_14  адвокати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку ст. 2367 КПК України оскаржили дану постанову до суду. Підсудність цієї справи в установленому законом порядку визначена Києво-Святошинському районному суду Київської області.   
		Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2010 року скарга захисників задоволена, постанови заступників Генерального прокурора України від 30.03.2009 року та від 31.03.2010 року, а також постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 14.04.2009 року, 09.07.2009 року та від 02.04.2010 року, про порушення щодо ОСОБА_3 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України та про порушення щодо ОСОБА_14 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 368 КК України скасовані. Дане рішення суд першої інстанції мотивував тим, що постанова про порушення кримінальної справи винесена за відсутності даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_3 обєктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, постанови винесені за відсутності належних та законних приводів до порушення кримінальних справ, а також за відсутності достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, кримінальні справи порушувались через значений проміжок часу із моменту виявлення злочинів, органом досудового слідства були створені умови, які спонукали відповідних осіб до написання заяв про дачу хабарів, органом досудового слідства на вимогу суду не були надані рішення про застосування оперативно - технічних заходів, що унеможливлює оцінку судом порядку застосування цих заходів і указує на незаконність джерел отримання тих даних, які стали підставою для винесення оскаржуваних постанов.   
		В апеляції прокурора вказано на незаконність постанови суду та необхідність її скасування. В обгрунтування своєї апеляції прокурор указав на те, що усі постанови про порушення кримінальної справи були винесені відповідно до вимог закону, за наявності підстав та приводів до порушення справ, компетентними особами у відповідності до наданої їм компетенції, із дотриманням порядку порушення кримінальних справ. Оперативно розшукові справи були заведені відповідно до вимог закону, а дозволи на проведення оперативно-технічних заходів були отримані у судах апеляційної інстанції. При розгляді указаної справи суд вийшов за межі наданої йому компетенції, заздалегідь вирішивши ті питання, які повинен був вирішувати при розгляді справи по суті.  
		У доповненні до апеляції прокурор вказав на порушення вимог кримінально-процесуального закону, допущеного судом першої інстанції при розгляді зазначеної скарги. Послався на те, що в порушення вимог ст. 238-8 КПК України, суд не направив копії постанови про відкриття провадження за скаргами захисників особам, за заявами яких було порушено кримінальну справу. 
		Як у апеляції, так і у доповненні до апеляції прокурор просив постанову суду скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд до іншого суду Київської області. 
		Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення: 
		прокурора, який апеляцію підтримав, підтвердив доводи цієї апеляції і просив її задовольнити, пояснив, що зазначена справа була порушена за наявності законних підстав та приводів до порушення справи, компетентними особами в межах наданих їм повноважень, висновки суду про відсутність підстав та приводів до порушення кримінальної справи не ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону, просив постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд; 
		захисника ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляції, постанову суду вважав законною та обґрунтованою, вказав на відсутність підстав та приводів до порушення кримінальної справи, ці обставини та численні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які були допущені в процесі порушення кримінальних справ, указують на незаконність постанов про порушення цих справ, просив апеляцію залишити без задоволення, а постанову суду  без змін; 
		захисника ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення апеляції, постанову суду вважав законною та обґрунтованою, приєднався до пояснень захисника ОСОБА_1, просив апеляцію залишити без задоволення, а постанову  без змін;  
		дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення. 
		У відповідності до вимог ст. 94 КПК України кримінальна справа порушується при наявності приводів до порушення кримінальної справи, вичерпний перелік яких наведений у ч.1 ст.94 КПК України та при наявності достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, що передбачається ч.2 ст. 94 КПК України. 
		Згідно із ч.15 ст.2368 КПК України розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. 
		За результатами розгляду скарги захисників ОСОБА_18 та ОСОБА_2 на постанови про порушення кримінальних справи щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_14 суд першої інстанції дійшов до висновків про відсутність приводів до порушення кримінальних справ взагалі, відсутність законних приводів до порушення кримінальних справ, відсутність підстав до порушення кримінальних справ. Окремо судом зроблений висновок про незаконність джерел отримання даних, які стали підставами для винесення постанов про порушення кримінальної справи. Цей висновок судом першої інстанції був пов'язаний із тим, що органом досудового слідства суду не було надано рішень про застосування оперативно-технічних заходів із застосуванням технічних засобів. 
		Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені у мотивувальній частині постанови про незаконність джерел отримання даних, які стали підставами до порушення кримінальних справи, як наслідку не надання суду рішень про проведення оперативно-технічних заходів із застосуванням технічних засобів не ґрунтуються як на вимогах закону, так і на матеріалах справи. 
		Як вбачається із наданих суду матеріалів, на підставі яких були порушені кримінальні справи, апеляційним судом м. Києва та апеляційним судом Київської області надавалися дозволи на проведення оперативно-технічних заходів щодо ОСОБА_3, які здійснювались до 13 травня 2009 року. Ці обставини підтверджуються довідками апеляційних судів м. Києва та Київської області. Надані матеріали також містять довідки прокуратури про проведення оперативно-технічних заходів співробітниками СБУ. Наявність цих довідок, на думку колегії суддів, дають підстави зробити висновок про те, що зазначені вище оперативно-технічні заходи проводились у відповідності до вимог закону, а здобуті при їх проведенні дані не можливо визнати такими, які отримані із порушенням закону. Посилання суду першої інстанції на ненадання суду відповідних рішень про застосування оперативно-технічних заходів є необґрунтованим, оскільки ці рішення, у звязку із наявністю відповідного режиму секретності, не є предметом дослідження у судовому засіданні при розгляді скарг на постанови про порушення кримінальної справи. 
		Наведене указує на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про незаконність джерел отримання даних, які стали підставами для винесення постанов про порушення кримінальної справи, як наслідку ненадання органом досудового слідства рішень про застосування оперативно-технічних заходів із застосуванням технічних засобів, а тому колегія суддів вважає за необхідне указаний висновок із мотивувальної частини постанови виключити. 
		Не ґрунтуються на матеріалах справи і висновки суду першої інстанції про відсутність приводів та незаконність приводів до порушення кримінальної справи. Відповідно до постанови, судом зроблений висновок про незаконність приводів до порушення кримінальної справи, внаслідок яких слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України були винесені постанови від 14.04.2009 року та 08.07.2009 року, відсутність законних приводів до порушення кримінальної справи при винесенні заступником Генерального прокурора України постанови від 31.03.2010 року та відсутність законних приводів до порушення кримінальної справи, внаслідок яких слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України була винесена постанова від 02.04.2010 року. Проте, при вирішенні питання про наявність приводів до порушення кримінальних справ та питання про законність цих приводів колегія суддів враховує наступне. 
		Відповідно до п.5 ч.1 ст. 94 КПК України безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину є приводом до порушення кримінальної справи. Як зазначалось вище, оперативно-технічні заходи щодо ОСОБА_3 застосовувались на підставі рішення суду, внаслідок застосування цих заходів були виявлені ознаки злочину. Таким чином безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину є законним приводом до порушення зазначених вище кримінальних справ. У звязку із цим, висновки суду першої інстанції як про відсутність приводів до порушення кримінальних справ, так і про незаконність зазначеного вище приводу не ґрунтуються як на вимогах закону, так і на матеріалах справи, а тому ці висновки підлягають виключенню із мотивувальної частини постанови.   
		При цьому колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що заяви громадян не є належними приводами до порушення кримінальної справи. Так, кримінально-процесуальний закон не допускає можливості багатопривідного порушення кримінальної справи за одним і тим же фактом злочину. Із урахуванням цього та виходячи із вимог ст. 98 КПК України про обовязок порушення кримінальної справи при наявності передбаченого законом приводу до порушення кримінальної справи, за умови існування приводу до порушення кримінальної справи, яким є безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину, будь-які заяви громадян про той же самий злочин не можуть бути визнані приводом до порушення кримінальної справи. У звязки із цим висновки суду першої інстанції щодо невизнання заяв громадян належними та законними приводами до порушення кримінальної справи ґрунтуються як на вимогах закону, так і на матеріалах справи і є належним чином мотивованими. 
		Колегія суддів погоджується також із висновками суду першої інстанції про відсутність законних підстав до порушення кримінальних справ. За змістом ч.2 ст. 94 КПК України під підставами до порушення кримінальної справи розуміється існування достатніх даних, які указують на наявність декількох (не менше двох) ознак злочину. Перелік ознак злочину визначений у ч.1 ст. 11 КК України. Відповідно до цієї норми закону злочином є діяння (дія або бездіяльність), яке має наступні ознаки: передбаченість Кримінальним кодексом України, суспільна небезпечність, винність, вчинення субєктом злочину.  
		Вивчення матеріалів, на підставі яких були винесені постанови про порушення кримінальної справи, дають підстави стверджувати те, що на момент винесення зазначених постанов не було достатніх даних, які указували на існування не менше двох зазначених вище ознак злочину. Відсутність належної реєстрації заяв громадян, проведення допитів цих громадян через тривалий час після виявлення органом дізнання зазначених вище обставин, неприйняття протягом тривалого періоду часу відповідного процесуального рішення щодо цих громадян та надання їм статусу свідка указує на незаконність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанов про порушення кримінальних справ. У звязку із цим висновки суду першої інстанції про відсутність законних підстав до порушення кримінальних справ ґрунтуються на вимогах закону і є належним чином мотивованими.  
		Доводи апеляції прокурора про те, що на момент порушення кримінальних справ існували підстави до порушення кримінальних справ, тобто достатні дані, які вказували на наявність ознак злочину, не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що достатніх даних, які б указували на наявність декількох (не менше двох) ознак злочину і які були отримані із законних джерел, на момент порушення кримінальних справ не існувало. 
		Доводи апеляції прокурора про те, що суд при розгляді зазначеної вище скарги вийшов за межі наданої йому компетенції не ґрунтуються на матеріалах справи. Так, із матеріалів даної справи вбачається, що суд при розгляді скарг захисників не виходив за межі наданої йому компетенції, а висновки, які зроблені судом у постанові, стосуються тільки питань, визначених у ч.15 ст. 236-8 КПК України, а саме: щодо приводів і підстав до порушення кримінальної справи та щодо законності джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанов про порушення кримінальних справ.  
		Посилання у доповненні до апеляції на порушення судом вимог ч.2 ст. 236-8 КПК України на думку колегії суддів не може бути підставою для скасування постанови суду, оскільки зазначене порушення за своєю суттю, із урахуванням того, що усі заяви не були приводами до порушення кримінальної справи, не вплинуло і не могло вплинути на правильність прийнятого судом рішення. 
		Постанова суду першої інстанції про скасування постанов про порушення кримінальних справ у звязку із відсутність підстав до порушення цих справ відповідає вимогам закону, підстав для скасування постанови суду у цій частині колегія суддів не вбачає.  
		Щодо постанови суду першої інстанції вцілому, то колегія суддів вважає за можливе цю постанову суду змінити, виключивши із мотивувальної частини постанови зазначені вище висновки, залишивши в іншій частині постанову без змін.   
		Керуючись ст. 365, 366, 382 КПК України колегія суддів, 
		 у х в а л и л а : 
		 Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.  
		Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2010 року про задоволення скарги захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити. 
		Виключити із мотивувальної частини даної постанови висновки суду першої інстанції про незаконність приводів та про відсутність приводів до порушення кримінальної справи. 
		Виключити із мотивувальної частини даної постанови висновки суду про незаконність джерел отримання даних, які стали підставами для винесення постанов про порушення кримінальної справи, що повязано із ненаданням органом досудового слідства рішень про застосування оперативно-технічних заходів із застосуванням технічних засобів. 
		В іншій частині постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2010 року про скасування постанов заступників Генерального прокурора України від 30.03.2009 року та від 31.03.2010 року та постанов слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 14.04.2009 року, 08.07.2009 року та від 02.04.2010 року про порушення щодо ОСОБА_3 кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України та про порушення щодо ОСОБА_14 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 368 КК України залишити без змін. 
		  СУДДІ    
		 
		     Ігнатюк О.В.                       Дрига А.М.                     Черкасов В.М. 
		     (підпис)                                (підпис)                            (підпис)   
		     «З оригіналом згідно» 
		   Суддя                                    Ігнатюк О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...