Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/4781/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2021. Зареєстровано: 14.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2021.
Дата набрання законної сили: 06.10.2021
Номер судового провадження: 12447/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 жовтня 2021 р.Справа № 440/4781/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
		Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. ,
		за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., 
		представника відповідача Лазурович С.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 року, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/4781/21
		за позовом Приватного підприємства "Імені Калашника" 
		до Головного управління ДПС у Полтавській області 
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		ВСТАНОВИВ:
		Приватне підприємство "Імені Калашника" (надалі - позивач, ПП "Імені Калашника") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просило:
		- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2021 № 00021560701 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, загалом у розмірі 37141,54 грн та №00021570701 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 668375,00 грн.
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 року в адміністративний позов задоволено частково. 
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.04.2021 №00021570701 в частині збільшення Приватному підприємству "Імені Калашника" суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 658896,25 грн, з них: основний платіж - 527117,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 131779,25 грн.
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.04.2021 №00021560701 повністю. 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Імені Калашника" судові витрати у розмірі 20793,70 грн (двадцять тисяч сімсот дев`яносто три гривні сімдесят копійок).
		Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
		Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
		Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якому, крім того, заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.
		Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП "Імені Калашника" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 03769669; перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС у Полтавській області. 
		Головним управлінням ДПС у Полтавській області 17.03.2020 та з 09.03.2021 по 22.03.2021 проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Імені Калашника", результати якої оформлені актом від 29.03.2021 №1837/16-31-01-01-10/03769669 /т. 1, а.с. 17-43, 160-186/. 
		Перевіркою встановлені порушення платником податків вимог: підпунктів 14.1.11, 14.1.71, 14.1.80, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, частини першої статті 2, частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 5 П(СБО 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Мінфіну від 31.01.2000 №20, в результаті чого занижено податок на додану вартість загалом у розмірі 534700,00 грн; пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - не виписано та не зареєстровано податкові накладні на загальну суму 24079,75 грн; підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки загалом у розмірі 29713,23 грн. 
		19.04.2021 на підставі зазначеного вище акта Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовані податкові повідомлення-рішення: 
		№00021570701 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 668375,00 грн, з них: основний платіж - 534700,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 133675,00 грн /т. 1, а.с. 13-14/; 
		№00021560701 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки загалом у розмірі 37141,54 грн, з них: основний платіж - 29713,23 грн, штрафні (фінансові) санкції - 7428,31 грн /т. 1, а.с. 15-16/. 
		Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в частині та не доведеності відповідачем правомірності прийнятих ним рішень.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/. 
		За змістом пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. 
		При цьому база оподаткування (...) операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.
		У силу підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. 
		Згідно з підпунктом 14.1.80 пункту 14.1 статті 14 ПК України ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник.
		А відповідно до підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах. 
		Окрім того, як визначено у підпункті "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
		У свою чергу, статті 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно з пунктом 5 П(С)БО 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
		Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
		Відповідно до абзацу першого пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. 
		У силу підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
		Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості /підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України/.
		Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка /підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України/.
		База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт /підпункт 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України/.
		Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість податковий орган визначив висновки документальної планової виїзної перевірки, за якими ПП "Імені Калашника" упродовж 2019 року здійснювало реалізацію зернових власного виробництва за цінами, нижче середньоринкових на відповідні дати та згідно відповідних базисів поставки. 
		Так, перевіркою встановлено реалізацію ПП "Імені Калашника" ріпаку 1-го класу у кількості 607,36 т ТОВ "СП "Нібулон" протягом 26.06.2019 - 05.07.2019 та кукурудзи врожаю 2019 року кількістю 2634,14 т ТОВ "МНТ-АГРО" протягом 19.09.2019 - 26.09.2019, про що укладені відповідні договори поставки /т. 1, а.с. 61-114/.
		При цьому відповідач зазначив, що ПП "Імені Калашника" здійснювало реалізацію ТОВ "СП "Нібулон" ріпаку за ціною 7742,37 грн - 9190,63 грн / т (без ПДВ), тоді як за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "СП "Нібулон" у цей же період придбавало ріпак 1-го класу в інших суб`єктів господарювання за ціною 10291,67 грн/т без ПДВ, 10125,00 грн/т без ПДВ. Крім того, за даними сайту www.nibulon.com (філія Кременчуцька) закупівельні ціни для ріпаку 1-го класу становлять: 24.06.2019 - 11650,00 грн/т, 27.06.2019 - 11650,00 грн/т, 02.07.2019 - 11650,00 грн/т, 03.07.2019 - 11650,00 грн/т, 05.07.2019 - 11450,00 грн/т. 
		У свою чергу, за даними відкритих джерел, розміщених на сайтах: graintrade.com.ua, nibulon.com, superagronom, edclub.com.ua, agro.me.gov.ua, agrofond.net відповідачем встановлено, що середня ціна кукурудзи у вересні 2019 року становила 3450,00 грн - 4200,00 грн / т, тоді як позивач реалізував кукурудзу ТОВ "МНТ-АГРО" за ціною 2758,35 грн - 2883,35 грн / т. 
		Разом з тим, у силу статті 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України. 
		Відповідно до статті 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
		Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
		При визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію. База оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг (не враховуючи норми для окремих видів операцій) не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим.
		Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі №160/6018/19.
		Крім того, Верховний Суд в постанові від 16.12.2019 у справі №200/12345/18-а зазначив, що в таких справах особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.
		Ураховуючи викладене, обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.06.2019 у справі №818/2186/14.
		Відповідно до пункту 13 Указу Президента України від 23.07.1998 №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митих цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов`язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
		Тобто, з`ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 04.06.2019 у справі №818/2186/14, від 12.09.2019 у справі №815/527/14. 
		Як свідчать матеріали справи, у цій справі відповідач при здійсненні контрольного заходу не звертався до уповноваженого державного органу із запитом про надання інформації щодо рівня звичайних цін на товари, які реалізував позивач протягом відповідного спірного періоду, та, відповідно, таку інформацію не поклав в основу оскарженого податкового повідомлення-рішення.
		При цьому, отримання податковим органом інформації шляхом моніторингу мережі Інтернет не може вважатись належним способом реалізації відповідачем своєї владної управлінської функції, адже відповідна інформація не містить усіх вихідних відомостей, що можуть впливати на визначення рівня договірної ціни товарів. 
		Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено, що договірна ціна продажу позивачем власної продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб`єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, що визначені законодавством України.
		Надана податковим органом інформація з мережі Інтернет не є належним, допустимим і достовірним доказом заниження позивачем вартості сільськогосподарської продукції власного виробництва. 
		Посилання відповідача на рівень цін купівлі-продажу сільськогосподарської продукції у позивача та його контрагентів з третіми особами так само не є свідченням заниження її вартості, адже відповідач не аналізував умови поставки, якість такої продукції, додаткові затрати на приведення цієї продукції до вимог щодо якості тощо. 
		До того ж, відповідач не заперечував реальність вчинених позивачем господарських операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, зазначивши у акті перевірки про те, що такі операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, копії яких залучені до матеріалів справи. 
		За вищевикладених обставин, зважаючи на недоведеність відповідачем факту заниження ПП "Імені Калашника" вартості сільськогосподарської продукції власного виробництва, судова колегія вважає безпідставними доводи контролюючого органу щодо заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ загалом у розмірі 503037,00 грн.
		Щодо порушення позивачем вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України внаслідок списання вартості посівів кукурудзи на суму податкових зобов`язань у розмірі 16542,25 грн, судова колегія зазначає наступне. 
		20.07.2017 ревізійною комісією ПП "Імені Калашника" складено акт, за змістом якого в ході обстеження посівів кукурудзи на полях №№ 70, 71, 72 площею 54 га встановлено схожість рослин близько 15-20% посіяної у червні 2017 року кукурудзи, що з огляду на відсутність продуктивних опадів та температурою повітря вище 30 градусів знаходяться в критичному стані; насіння кукурудзи втратило властивість до проростання (потрухло або наклюнулось та засохло), внаслідок чого комісія визнала за доцільне цей посів переробити та підготувати ґрунт під посів озимих. 
		Актом про витрати насіння і садівного матеріалу від 30.06.2017 №1 підтверджено, що вартість насіння, висіяного у полях №№ 70, 71, 72 площею 54 га, становила 59448,42 грн. Крім того, на підставі облікових листів тракториста - машиніста відповідачем встановлено, що витрати пального на проведення сільськогосподарських робіт склали 1444 л загальною вартістю 23262,84 грн. 
		На цій підставі відповідач дійшов висновку, що витрати насіння та пального на обробіток ґрунту і посів кукурудзи на площі 54 га у розмірі 82711,26 грн здійснені в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків, а тому на зазначену суму ПП "Імені Калашника" мало нарахувати податкові зобов`язання відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України. 
		Проте, колегія суддів зауважує, що отримання доходу не може вважатись основним критерієм для віднесення понесених платником податків витрат до витрат, що вважаються здійсненими в межах господарської діяльності. Підприємницька діяльність, зокрема у сільськогосподарській сфері, пов`язана з певними ризиками, в тому числі, втрати посівів з об`єктивних причин, що не залежать від волі платника податків (зокрема, несприятливих погодних умов). Відтак, витрати, понесені підприємством у зв`язку з організацією таких посівів, слід вважати частиною господарської діяльності.
		Так, у силу абзацу першого пункту 8.2 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 №132, витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються як надзвичайні втрати. При пересіві повністю загиблих посівів сума витрат становитиме вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Всі інші суми витрат на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо, тобто (неповторювані витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру. 
		Із встановлених судом обставин слідує, що ПП "Імені Калашника" включило до податкового кредиту з податку на додану вартість суму витрат на придбання посівного матеріалу та дизельного палива для обробітку поля при посіві кукурудзи у червні 2017 року. Понесення будь яких інших витрат у зв`язку з наведеним відповідачем у ході перевірки не встановлено. 
		А тому, загибель посівів кукурудзи з огляду на несприятливі погодні умови, що підтверджено актом від 20.07.2017 та не заперечувалось відповідачем, та понесені у зв`язку з цим витрати платника податку на придбання посівного матеріалу і паливно-мастильних матеріалів для цілей податкового обліку мають розглядатись у якості надзвичайних втрат, що пов`язані зі звичайною господарською діяльністю такого платника.
		З урахуванням наведеного, судова колегія зазначає, що висновок податкового органу про необхідність нарахування податкових зобов`язань на суму витрат, пов`язаних з придбанням посівного матеріалу та паливно-мастильних матеріалів, у розмірі 82711,26 грн. спростовується вищенаведеним 
		Щодо необхідності нарахування податкових зобов`язань на суму дебіторської заборгованості ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) у розмірі 45225,00 грн судом встановлено, що зазначеним підприємцем у лютому, березні, квітні, червні та серпні 2017 року виписано на адресу ПП "Імені Калашника" податкові накладні про поставку товарів загальною вартістю 50900,00 грн, у т.ч. ПДВ - 8483,34 грн. 
		Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду та відображено у додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди. 
		30.10.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . 
		Перевіркою встановлено, що станом на 30.09.2019 дебіторська заборгованість становила 45225,00 грн, що за висновком відповідача є безнадійною заборгованістю, на яку мають бути нараховані податкові зобов`язання відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.
		Однак, суд не погоджується з цими доводами відповідача, адже ним у спірних відносинах помилково ототожнюється поняття ліквідації юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем. 
		Так, зобов`язання, які виникли у фізичної особи в межах її підприємницької діяльності, є зобов`язаннями безпосередньо такої фізичної особи, що виключає можливість припинення цих зобов`язань з огляду на припинення підприємницької діяльності відповідною особою. 
		У контексті наведеного суд зауважує, що станом на 30.09.2019 строк позовної давності щодо стягнення заборгованості у розмірі 45225,00 грн не минув, а тому підстави для визнання такої заборгованості безнадійною - відсутні. 
		Як наслідок, у спірних відносинах відсутні підстави для нарахування податкових зобов`язань на дебіторську заборгованість у розмірі 45225,00 грн. 
		Позивачем у ході розгляду справи не спростовані висновки перевірки щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 7583,00 грн внаслідок віднесення до його складу у жовтні 2017 року суми ПДВ у розмірі 6682,50 грн по контрагенту ДП "Чернігівторф", яким зменшено податкові зобов`язання на вказану суму, а також повторного включення до податкового кредиту за липень 2018 року суми ПДВ у розмірі 900,00 грн по контрагенту - Редакція обласної газети "Село Полтавське". 
		За вищевикладених обставин, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.04.2021 №00021570701 в частині збільшення ПП "Імені Калашника" суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 658896,25 грн, з них: основний платіж - 527117,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 131779,25 грн. 
		Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 №00021560701, судова колегія зазначає, що цим рішенням позивачу нарахована сума грошового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 загалом у розмірі 37141,54 грн стосовно 8 об`єктів нерухомого майна: їдальні загальною площею 228,8 кв.м., бані загальною площею 240,2 кв.м., житлових будинків загальною площею 30,4 кв.м., 52,9 кв.м., 43,2 кв.м., 51,8 кв.м., 52.3 кв.м., 87,3 кв.м.
		Водночас, матеріалами справи встановлено, що право власності на їдальню загальною площею 228,8 кв.м., баню загальною площею 240,2 кв.м., житловий будинок загальною площею 30,4 кв.м. позивачем набуте лише у березні 2020 року, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /т. 1, а.с. 127-132/.
		При цьому відповідачем не надано детальний розрахунок суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що унеможливлює перевірку правомірності розрахунку податковим органом спірного зобов`язання. 
		А оскільки особою, відповідальною за визначення грошових зобов`язань, є податковий орган, суд, зважаючи на встановлені у ході судового розгляду справи факти безпідставного нарахування податку на нерухоме майно, право власності на яке ПП "Імені Калашника" набуте за межами періоду, який підлягав перевірці, дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.04.2021 №00021560701 повністю, оскільки таке рішення не ґрунтується на вимогах закону. 
		Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ПП "Імені Калашника".
		Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		В даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються.
		Доводи апелянта спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
		Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
		Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
		Щодо задоволення судом першої інстанції вимог про стягнення з Головного управління ДПС у Полтавській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10210,95 грн. судова колегія зазначає наступне.
		Відповідно до частин другої, четвертої п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами /частина шоста статті 134 КАС України/.
		Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. 
		Як свідчать матеріали справи, представник позивача заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15800,00 грн. 
		На підтвердження понесення цих витрат позивачем надано копії договору про надання правової допомоги від 29.03.2021 №09/21-ЛБГ та розрахунку витрат від 06.05.2021 №25/2 /т. 1, а.с. 137-141/. 
		Крім того матеріалами справи встановлено, що до розрахунку витрат за договором від 29.03.2021 №09/21-ЛБГ включено: первинну консультацію тривалістю одна година (вартість 1150,00 грн), ознайомлення з матеріалами, зустріч з клієнтом - три години (3450,00 грн), підготовка позовної заяви - 5 год (5750,00 грн), участь у розгляді справи в суді першої інстанції (ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання клопотань, заяв, пояснень, участь у судових засіданнях) - 5450,00 грн. 
		Разом з тим встановлено, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились, представник позивача не ознайомлювався з матеріалами справи, не подавав клопотань, заяв, пояснень тощо.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої/правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет позову та обставини справи, суть виконаних послуг, колегія суддів зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 15800,00 грн. є очевидно завищеним та погоджується з судом першої інстанції з висновком про те, що адекватний та справедливий розмір понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката складає 10210,95 грн.
		Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
		Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
		Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 року по справі № 440/4781/21 - залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. 
		 
		 
		Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді    Я.В. П`янова   Л.В. Любчич   
		 
		Повний текст постанови складено 13.10.2021 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...