Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/3502/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Розбещення неповнолітніх.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2021. Зареєстровано: 14.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2021.
Дата набрання законної сили: 13.10.2021
Номер судового провадження: 1-кп/331/200/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020080020001219

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		13.10.2021
		Справа № 331/3502/20
		Провадження № 1-кп/331/200/2021
		                    У Х В А Л А
		            І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		13 жовтня 2021 р.                                 м.Запоріжжя
		        Жовтневий районний суд м.Запоріжжя у складі:
		   
		           головуючого судді             ОСОБА_1 
		            при секретарі                 ОСОБА_2 
		    за участю прокурора             ОСОБА_3 
		           потерпілого                 ОСОБА_4 
		           законного представника             ОСОБА_5 
		           захисника                 ОСОБА_6 
		           обвинуваченого                 ОСОБА_7                     
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080020001219 від 07.07.2020 р., з обвинувальним актом відносно 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		уродженця м.Запоріжжя, українця, громадянина України, освіта середня, 
		військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , інспектора 3 навчального
		механізованого взводу 2 навчальної механізованої роти 1 навчального ме-
		ханізованого батальйону, не одруженого, який зареєстрований та проживає
		в АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,
		- за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.156 ч.2 КК України, 
		        
		             в с т а н о в и в:
		 
		У провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_9 за ст.156 ч.2 КК України.
		Обвинуваченому ОСОБА_9 ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 25.08.2021 р. обраний раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений до 25.10.2021 р. 
		Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розгля-
		нути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
		   У судовому засіданні прокурор вважає за доцільне продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу 
		у вигляді тримання під вартою, оскільки, в теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК
		України, які існували і під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		   Потерпілий та його законний представник підтримали думку прокурора.
		Захисник та обвинувачений щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою заперечували.
		Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує наступне.
		Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення вико-
		нання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 4) міцність соціальних зв`язків; 6) репутацію обвинуваченого. 
		   Суд враховує вимоги п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, висновків, ви-кладених в рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 р. (справа «Харченко проти України»), кожні два місяці переглядає питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, якою передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запо- біжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ух-валою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
		   Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продов-ження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом до свободи особистості.
		Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		   Також, суд приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підс-тавою для тримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо вівернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
		Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_9 , суд
		виходить із того, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі, він може переховуватись від суду, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, докази в даному кримінальному провадженні в повному обсзяі не досліджені, не допитані свідки, закінчити розгляд справи на теперішній час не є можливим, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, наявність суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинува-тості, превалює над принципом до свободи особистості, відповідає особі обвинуваченого та позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам незаконно впливати на потерпілого, який є неповнолітнім, свідків та перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому обраного запобіжного заходу на інший, більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою.
		З огляду на наведене, а також враховуючи, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 на 2 місяці до 13 грудня 2021 року. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.177, 178, 331 КПК України, суд
		 
		                у х в а л и в:
		 
		Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого   
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 2 місяці до 13 грудня 2021 року.
		Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_9 , надіслати прокурору та Запорізькому слідчому ізолятору УДПС України в Запорізькій області за місцем утримання обвинуваченого.
		   Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
		 
		   Суддя                                     ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...