Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 26/222 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Договір кредитування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2010.
Дата набрання законної сили: 06.05.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		06.05.10                                                                                           Справа № 26/222 
		 Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого-судді                                         Процика Т.С.
		суддів                                                                                Дубник О.П.
		                                                                                Скрипчук О.С.
		при секретарі судового засідання Трускавецький В.П.
		розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Регіональна будівельно-технічна компанія»від 09.03.2010 р.
		на рішення           Господарського суду Львівської області від 23.02.2010р.
		у справі           № 26/222
		за позовом           ТОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія», м. Львів
		до відповідача          Публічного акціонерного товариства (надалі ПАТ) «Фольксбанк», м. Львів
		про           визнання недійсними окремих положень кредитного договору
		за участю представників:          
		від позивача           –не з’явився;
		від відповідача           –Кітов О.В. –представник.
		 Постанова оформлена і підписана 04.06.2010 р. 
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.02.2010 р. у справі № 26/222, суддя Деркач Ю.Б., у задоволенні позову.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями ст.ст. 3, 6, 212, 215, 549 ЦК України, ст.ст. 6, 179, 207 ГК України, а також зокрема тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, які б відповідно до ст.ст. 207 ГК України та ст. 215 ЦК України слугували підставами для визнання кредитного договору № КР 28798 від 28.08.2009 р. недійсним.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія», позивач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2010 р. у справі № 26/222 скасувати і прийняти нове рішення, яким задоволити позовну заяву.
		Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права.
		Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги те, що зобов’язання по оплаті 19,5 % річних за користування Кредитом, яке виникло перед відповідачем з 01.04.2009 р. у позивача після виникнення прострочення по сплаті процентів, за своєю суттю є цивільно-правовою відповідальністю юридичної особи за порушення грошових зобов’язань у формі пені.
		Скаржник вказує на те, що у зв’язку з тим, що статтею 3 Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, положення Кредитного договору суперечать імперативним нормам права, а відтак такий Кредитний договір повинен бути визнаний судом недійсним.
		Крім того, скаржник зазначає, що Кредитний договір № КР 28798 від 28.08.2009 р. не був би укладеним у разі не включення до нього положення про застосування Динамічної процентної ставки, оскільки зауваження та правки позивача не приймалися, а підписання договору у редакції відповідача було умовою надання кредиту (це був договір приєднання).
		Позивач участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні 06.05.2010 р. не забезпечив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
		Враховуючи те, що ухвалою суду від 24.03.2010 р. участь представників сторін у судовому засіданні обов’язковою не визнавалась, у матеріалах справи достатньо відомостей та документів для вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника, в порядку ст. 75 ГПК України.
		Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2010 р. у справі № 26/222 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
		Представник відповідача у судовому засіданні заперечив доводи, викладені в апеляційній скарзі, навів свої доводи та міркування з питань, які виникли під час розгляду справи.
		Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, суд встановив наступне.
		ТОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія»звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ВАТ «Фольксбанк»про визнання недійсним речення 2 пункту 1.3. Кредитного договору № КР 28798 від 28.08.2009 р., укладеного між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ВАТ «Фольксбанк», та ТОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія», речення 2 абзацу 2 пункту 2 Додатку № 2 від 28.11.2008 р. до Кредитного договору № КР 28798 від 28.08.2009 р., речення 2 абзацу 2 пункту 2 Додатку № 3 від 21.01.2008 р. до Кредитного договору № КР 28798 від 28.08.2009 р., пункту 6.3. Кредитного договору № КР 28798 від 28.08.2009 р. та стягнення судових витрат в розмірі 321 грн. 
		22.01.2010 р. позивач подав заяву б/н від 13.01.2010 р. про зміну предмета позову, відповідно до якої просить суд визнати недійсним Кредитний договір № КР 28798 від 28.08.2009 р., укладений між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», та ТОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія», стягнути з ПАТ «Фольксбанк» судові витрати (а.с. 56).
		У заяві про зміну підстав позову б/н від 13.01.2010 р. позивач зазначає, що застосування розміру процентної ставки (штрафних санкцій) у підвищеному розмірі порушує права позивача у зв’язку з істотним збільшенням сукупного розміру плати за користування кредитом. Крім того, позивач зазначає, що кредитний договір не був би укладений у разі не включення до нього положення про застосування Динамічної процентної ставки (а.с. 58).
		Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 28.08.2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк»(Банк), та ТОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія»(Позичальник) був укладений Кредитний договір № КР 28798 (надалі Договір) (а.с. 10-14).
		Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Банк зобов’язується надати Позичальнику грошові кошти в сумі 250000 доларів США (надалі Кредит) строком на 21 місяць з погашенням кредиту в кінці терміну на визначених умовах.
		Згідно з п. 1.3. Кредитного договору процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 12,5 % річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом або частиною кредиту встановлюється в розмірі 17,5 % річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється в розмірі 12,5 % річних.
		Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2008 р. між сторонами був укладений Додаток № 1 до Кредитного договору, яким змінювалися умови нарахування та сплати нарахованих процентів (а.с. 15).
		28.11.2008 р. між сторонами був укладений Додаток № 2 до Кредитного договору, яким п. 1.3. Кредитного договору був викладений у наступній редакції: «Процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 14,5 % річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом або частиною кредиту встановлюється в розмірі 19,5 % річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється в розмірі 14,5 % річних» (а.с. 16).
		Додатком № 3 від 21.01.2009 р. до Кредитного договору сторони доповнили п 1.3. Кредитного договору (з врахуванням змін, внесеними Додатком № 2 від 28.11.2008 р.) абзацом 2 наступного змісту: «У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами в період з 11.01.2009 р. по 31.03.2009 р. включно, процент за користування кредитом встановлюється в розмір 14,5 % річних»(а.с. 17).
		Відповідно до п. 6.3. Кредитного договору № КР 28798 від 28.08.2009 р. за несвоєчасну (неналежну) сплату процентів за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання.
		В обґрунтування своїх позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 13.01.2010 р.) позивач посилається на те, що положення оспорюваного Кредитного договору № КР 28798 від 28.08.2009 р. (з урахуванням змін, внесених Додатками до цього договору), зокрема, зобов’язання по оплаті 19,5 % річних за користування кредитом після виникнення прострочення по сплаті процентів, за своєю суттю є цивільно-правовою відповідальністю юридичної особи за порушення грошових зобов’язань у формі пені. У зв’язку з тим, що ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується, положення Кредитного договору суперечать чинному законодавству та порушують права позивача. 
		Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Справедливість, добросовісність та розумність.
		Згідно з ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. 
		Частина 4 статті 179 ГК України визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
		Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. 
		Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. 
		Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
		Судова колегія погоджується з висновками суду про те, що застосування збільшеної процентної ставки при наявній простроченій заборгованості позивача перед відповідачем є збільшенням вартості, яку сплачує позивач за неналежне виконання ним умов Кредитного договору № КР 28798 від 28.08.2009 р. в частині повернення суми кредиту та/або процентів за користування кредитом, а не цивільно-правовою відповідальністю юридичної особи у формі пені, як про це зазначає скаржник (позивач у справі).
		Положення Кредитного договору № КР 28798 від 28.08.2009 р., із внесеними змінами та доповненнями, відповідають нормам та принципам господарського та цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
		Зміна відсоткової ставки у зв’язку з простроченням заборгованості за кредитом та/або процентами за користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України. 
		Відповідно до п. 5.4. Кредитного договору № КР 28798 від 28.08.2009 р. Позичальник (позивач у справі) має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі до дня видачі кредиту.
		Крім того, слід зазначити, що пунктом 9.6. Кредитного договору № КР 28798 від 28.08.2009 р. передбачено, що підписанням даного договору Позичальник підтверджує свою здатність виконувати умови даного договору, що даний договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов’язковими для Позичальника, що Позичальник повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обов’язки за цим договором і погоджується з ними, що він не обмежений в дієздатності та укладання цього договору не потребує узгодження з третіми особами.
		Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГК України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: 
		виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; 
		допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; 
		вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. 
		Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав, в розумінні ст. 207 ГК України та ст. 215 ЦК України, для визнання Кредитного договору № КР 28798 від 28.08.2009 р. недійсним.
		Доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення. 
		Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. 
		Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.
		Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
		Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
		1.          Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2010 р. у справі № 26/222 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія» без задоволення.
		2.          Судові витрати покласти на скаржника.
		 Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку. 
		 Головуючий суддя                     Процик Т.С.
		 Суддя                     Дубник О.П.
		 Суддя                     Скрипчук О.С.

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...