Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 621/3097/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2021.
Дата набрання законної сили: 01.11.2021
Номер судового провадження: 61-15919ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		Іменем України
		01 листопада 2021 року
		м. Київ
		справа № 621/3097/20
		провадження № 61-15919ск21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
		розглянув касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Колісниченко Артур Сергійович, на постанову Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
		ВСТАНОВИВ:
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 
		до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики від 01 липня 2017 року у розмірі 
		40 000 доларів США.
		У березні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду 
		із заявою про затвердження мирової угоди.
		Заява про затвердження мирової угоди мотивована тим, що сторони прийшли до взаємної згоди про укладення у даній справі мирової угоди щодо наступного:
		- ОСОБА_2 визнає, що її заборгованість перед ОСОБА_1 
		на момент укладення мирової угоди відповідає заявленим у позовній заяві вимогам і становить 40 000 доларів США;
		- сторони дійшли згоди про те, що в рахунок погашення боргу у сумі 
		40 000 доларів США за договором позики від 01 березня 2017 року ОСОБА_2 добровільно передає у власність ОСОБА_1 квартиру 
		АДРЕСА_1 ;
		- сторони дійшли згоди про те, що ринкова вартість квартири, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08 червня 
		1995 року, посвідченого Харківською товарною біржою 08 червня 1995 року, становить 1 120 000 грн, що повністю перекриває суму боргу за договором позики від 01 березня 2017 року;
		- сторони дійшли згоди про передачу у власність ОСОБА_1 вказаної вище квартири, яка перебуває у власності ОСОБА_2 наступним чином:
		- домовленість сторін є підставою для реєстрації речового права на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , за кредитором 
		ОСОБА_1 ;
		- надати ОСОБА_1 всі наявні в ОСОБА_2 оригінали правовстановлюючих документів, необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру 
		АДРЕСА_1 ;
		- реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 
		в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснює кредитор ОСОБА_1 на своє ім`я та несе витрати, пов`язані із цим;
		- сторони визнають, що ухвала суду про затвердження (визнання) цієї мирової угоди є підставою для проведення реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
		- сторони дійшли згоди про те, що у випадку оплатного відчуження ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , будь-яка ринкова сума від цього вважатиметься задоволенням боргових зобов`язань за договором позики від 01 березня 2017 року, навіть у випадку, коли ця сума буде меншою від суми боргу;
		- сторони дійшли згоди про те, що за дотриманням вищевказаних умов цієї мирової угоди, договір позики від 01 березня 2017 року буде виконаним, а сума заборгованості, яка заявлена у позовній заяві, вважатиметься погашеною в повному обсязі, і за даних обставин ОСОБА_2 визнається такою, що повністю виконала зобов`язання перед 
		ОСОБА_1 . Під припиненням зобов`язань за даним договором сторони розуміють припинення всіх та будь-яких зобов`язань відповідача, які виникають чи можуть виникнути із даного договору позики від 01 березня 2017 року (у тому числі щодо сплати основного боргу (позики), відсотків (процентів) за користування коштами, неустойки (пені, штрафу), втрат від інфляції, курсової різниці, трьох процентів річних, нарахування яких передбачено частиною другою статті 625 ЦК України, іншої фінансової відповідальності, відшкодування збитків, тощо);
		- сторони стверджують, що зазначена вище квартира на момент підписання цієї мирової угоди нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не заставлена, в спорі і під забороною (арештом) та під податковою заставою не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів з відчуження, чи щодо користування з іншими особами, а умови мирової угоди відповідають їх вільному волевиявленню і породжують настання бажаних наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам та не порушують будь-які права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
		Посилаючись на те, що умови мирової угоди не суперечать вимогам закону, не порушують права, свобода чи інтереси інших осіб, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд затвердити дану мирову угоду, провадження у справі закрити.
		Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 03 березня 2021 року затверджено мирову угода, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики закрито.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що умови мирової угоди не суперечать вимогам закону, не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб, тому дана мирова угода підлягає затвердженню, а провадження - закриттю.
		Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 
		ОСОБА_4 , особа яка не брала участі у справі, оскаржив її в апеляційному порядку.
		Постановою Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 03 березня 2021 року скасовано.
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами 02 березня 2021 року, відмовлено.
		Справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що затверджена мирова угода, яка укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , порушує права, свободи та інтереси ОСОБА_4 .
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року,  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Колісниченко А. С., просить скасувати постанову апеляційного суду і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
		Як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається 
		на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Заявник зазначає, що апеляційний суд прийняв та задовольнив апеляційну скаргу особи, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої оскаржуваним рішенням не вирішувалось, вона не брала участі у справі, а тому апеляційне провадження повинно було закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження 
		в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
		Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
		Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 
		1992 року).
		У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
		Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, 
		а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
		Відповідно до статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_4 , особа яка не брала участі у справі, посилався на те, що ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 03 березня 2021 року 
		про затвердження мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 
		та ОСОБА_2 , порушено його права на спірне нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
		Також ОСОБА_4 як на підставу своїх вимог зазначав, що сторони стверджували, що зазначена вище квартира на момент підписання цієї мирової угоди нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не заставлена, в спорі і під забороною (арештом) та під податковою заставою не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів з відчуження, чи щодо користування з іншими особами, а умови мирової угоди відповідають їх вільному волевиявленню і породжують настання бажаних наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам та не порушують будь-які права чи охоронювані законом інтереси інших осіб. Однак, на підставі рішення Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради 
		від 09 жовтня 2019 року відносно квартири, яка була предметом мирової угоди, було встановлено обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, мирова угода направлена також і на порушення прав малолітньої дитини. Мирова угода у даній справі містить усі ознаки фраудаторного правочину, тобто правочину на шкоду кредитора.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 03 березня 2021 року, чим забезпечено його право на доступ до суду.
		Відповідно до вимог статей 17, 18, 352 ЦПК України апеляційну скаргу на судове рішення суду мають право подати не лише сторони у справі, а й особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення, що стосується їх прав і обов`язків; судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
		Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 
		від 30 червня 2021 року у справі № 401/428/16-ц (провадження 
		№ 61-18658св20).
		У справі, яка переглядається, апеляційним судом установлено, що в провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова перебуває цивільна справа № 638/585/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики у розмірі 775 340,10 грн. Таким чином, мирова угода направлена на унеможливлення звернення стягнення на майно ОСОБА_2 під час примусового виконання рішення у справі № 638/585/20, де кредитором є ОСОБА_4 , тобто на шкоду його інтересам.
		Із позовною заявою у справі № 638/585/20 ОСОБА_4 звернувся 
		16 січня 2020 року. Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 лютого 2020 року відкрито провадження у вищевказаній справі.
		Із позовною заявою у справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 16 листопада 2020 року, тобто після звернення до суду ОСОБА_4 , який сподівався задовольнити свої вимоги про стягнення суми боргу за рахунок майна боржника.
		Також апеляційний суд установив, що відповідач ОСОБА_2 відчужила майно на підставі мирової угоди на користь ОСОБА_1 , маючи невиконані зобов`язання перед ОСОБА_4 про повернення коштів за договором позики.
		При цьому про наявність відповідних зобов`язань щодо їх виконання за договором позики перед ОСОБА_4 , які належним чином не виконуються, відповідач достовірно знала з часу невиконання нею цього договору та виникнення у неї заборгованості зі сплати боргу за договором позики.
		Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Таким чином, відповідач ОСОБА_2 , уклавши мирову угоду, була обізнана про зміст своїх зобов`язань, порядок та строки їх виконання.
		Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
		При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
		Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду 
		від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження 
		№ 61-2761св19), від 08 вересня 2021 року у справі № 379/1542/19 (провадження № 61-11684св20) та від 15 вересня 2021 року у справі 
		№ 201/8847/18 (провадження № 61-294св21).
		Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та повертаючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Встановивши, що відповідач ОСОБА_2 відчужила майно після пред`явлення до неї позову ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд прийняв та задовольнив апеляційну скаргу особи, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої оскаржуваним рішенням не вирішувалось, вона не брала участі у справі, а тому апеляційне провадження повинно було закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки апеляційним судом установлено, що мирова угода, яка укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушує інтереси ОСОБА_4 , а тому підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 відсутні.
		Також апеляційний суд правильно зазначив, що відповідач ОСОБА_2 відчужила майно на підставі мирової угоди на користь ОСОБА_1 , маючи невиконані зобов`язання перед ОСОБА_4 про повернення коштів за договором позики.
		Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
		Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
		Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
		Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Колісниченко Артур Сергійович, на постанову Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, відмовити.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                І. М. Фаловська
		С. Ю. Мартєв
		В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...