Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/4033/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано судом: 02.11.2021. Зареєстровано: 03.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2021.
Дата набрання законної сили: 07.10.2021
Номер судового провадження: 11-кп/807/1003/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018080040002413

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        Дата документу 07.10.2021 Справа № 333/4033/18
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		  
		Єдиний унікальний №333/4033/18 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/807/1003/21         Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2 
		 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 жовтня 2021 року                    місто Запоріжжя
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізький апеляційного суду в складі:
		головуючого ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі ОСОБА_5 , 
		розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має неповну середню освіту, неодружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		25 червня 1993 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.141 КК України до 2 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку 2 роки:
		29 червня 1995 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.140, ст.43 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
		15 червня 1999 року Хортицьким районним судом м.Запоріжжя за ч.ч.2,3 ст.140, ч.2 ст.206, ч.2 ст.141 КК України до 3 років позбавлення волі;
		10 вересня 2002 року Апеляційним судом Запорізької області, за ч.3 ст.185, ч.3 ст.187, ст.395, ч.1 ст.396, ст.70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		14 січня 2011 року Мелітопольським міськрайонним судом за ч.ч.1,3 ст.358 КК України до 2 років обмеження волі з випробуванням 2 роки;
		06 жовтня 2011 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя за ч.3 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений з місць позбавлення волі 27 вересня 2017 року умовно-достроково. Невідбутий строк покарання 5 місяців 17 днів,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
		 
		за участю прокурора ОСОБА_7 , 
		потерпілого ОСОБА_8 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_9 , 
		обвинуваченого ОСОБА_6 .
		 
		Обвинувачений  ОСОБА_6 , захисник - адвокат ОСОБА_9 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21 жовтня 2019 року, яким  ОСОБА_6  визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Строк відбування покарання  ОСОБА_6 постановлено обчислювати з моменту його фактичного затримання з 24 липня 2018 року. До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_6 залишено у вигляді тримання під вартою. 
		Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні. 
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, оскільки він, на думку обвинуваченого, незаконний та не підтверджує факту, що саме ним скоєно злочин, який йому інкримінується
		В обґрунтування своєї скарги зазначає, що кримінальне провадження щодо нього сфабриковане, ніяких слідчих дій не проводилось. Вказує, що телефон він знайшов, попрохав його розблокувати. Свідок ОСОБА_10 не міг конкретно сказати, який він приніс йому мобільний телефон. Там до нього підійшли співробітники поліції, після бесіди відвезли до Комунарського ВП, де його впізнав потерпілий ОСОБА_8 , вказавши на нього, як на людину, яка вкрала у нього телефон, однак останньому працівники поліції перед впізнанням показали його фото. Він заявляв клопотання про допит слідчого, а також понятих, які були присутні, як під час виїмки телефону, так і при його огляді, але йому було відмовлено. Потерпілий в судовому засіданні надав пояснення, які не відповідають дійсності, все сказане ним суперечить фактам, оскільки він його обмовляє. Зауважує, що судові рішення про впізнання свідком ОСОБА_11 та потерпілим ОСОБА_8 мобільного телефону органами досудового розслідування не виконані, з протоколами впізнання він не ознайомлювався.
		В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_9 просить вирок суду щодо ОСОБА_6 скасувати та виправдати останнього, оскільки він не здійснював грабіж мобільного телефону SAMSUNG Galaxy S7 edge у потерпілого ОСОБА_8 біля будинку №26 по вул.Європейській в м.Запоріжжі. ОСОБА_6 не визнавсебе винним,надав судупояснення,які підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Вважає, що суд безпідставно критично поставився до пояснень ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та не поклав в основу вироку, оскільки не з`ясував місце знаходження кафе Бочка по вул. Європейська в м. Запоріжжі, біля якого на тротуарі в кущах ОСОБА_13 знайшов мобільний телефон. Також зазначає, що суд порушив норми процесуального права та не дослідив під час розгляду провадження речові докази, а саме мобільний телефон SAMSUNG Galaxy S7 edge, хоча ОСОБА_6 наполягав на дослідженні речового доказу, про що заявляв клопотання суду.
		Крім того, матеріали кримінального провадження, які перебувають в суді, містять реєстр матеріалів досудового розслідування, який різниться з реєстром матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, наданого обвинуваченому, що суд також проігнорував. 
		 
		Згідно з вироком суду, 23 липня 2018 року приблизно о 21:30 годині, ОСОБА_6 , знаходячись поблизу будинку №26 по вул.Європейській в м.Запоріжжі, маючи прямий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, з метою його реалізації, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер, з метою особистого збагачення, під приводом прикурити, звернувся до потерпілого ОСОБА_8 , після чого рукою наніс один удар в область обличчя останнього та відкрито заволодів його мобільним телефоном SAMSUNG Galaxy S7 edge, вартістю 10000,00 грн, який випав з сумки, розташованої на тулубі, після чого з місця злочину разом з викраденим зник, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
		 
		Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні задоволенню не підлягають, з таких підстав.
		 
		Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		На переконання колегії суддів, суд першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження в цілому зазначених вимог закону дотримався, ретельно дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, надав цим доказам належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а саме у відкритому викраденні мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_8 , поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчиненому повторно.
		З матеріалів кримінального провадження убачається, що під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 23 липня 2018 року з 19 години по 21.55 годину він знаходився в гостях у знайомої ОСОБА_14 , яка проживає біля 3-ої хлібопекарні в районі вул.Пушкіна в м.Запоріжжя, точну адресу не знає, де вирішував питання, пов`язані з його роботою. Близько 23 години він прийшов додому в квартиру на вул.Олімпійська в м.Запоріжжя. Потім пішов через дачі у гуртожиток на Опитну станцію, буд.1, де залишився до ранку у жінки на ім`я ОСОБА_15 , з якою у них близькі стосунки, анкетних даних її не знає. 24 липня 2018 року вранці, близько 5-ї години йому зателефонував знайомий і запропонував вийти на роботу. Він разом з ОСОБА_16 вийшов на роботу близько о 5-ій годині. На зупинці транспорту вул.Малиновська близько о 5-ій годині ранку біля кущів він знайшов мобільний сенсорний телефон, модель не пам`ятає. Телефон був вимкнений, він намагався його включити, але нічого не вийшло. Він з телефоном поїхав на Малий ринок в м.Запоріжжі, де працював протягом дня, клав плитку. Близько 16-ї години він приїхав на ринок ОСОБА_17 в м.Запоріжжі, де хотів здати даний мобільний телефон за винагороду. Віддав телефон скупнику, повідомивши, що не може включити його, на що останній взяв телефон у нього і відійшов. Через деякий час до нього підійшли працівники Комунарського відділення поліції і затримали його. Крім мобільного телефону на зупинці транспорту вул.Малиновська він нічого не знаходив, кепки там не було. Кепку йому на голову в приміщенні поліції наділи працівники поліції. Потерпілого він ніколи не бачив, тілесні ушкодження йому не наносив. Вважає, що потерпілий його обмовляє, оскільки останній, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, загубив свій телефон. 23 та 24 липня 2018 року він був одягнутий у білу футболку і джинси.
		Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_6 , вина останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, при викладених у вироку суду обставинах, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
		Мотивуючи свій висновок про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, які досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст.94 КПК України.
		Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 23 липня 2018 року приблизно о 21 годині 30 хвилин, він повертався з роботи. Поблизу будинку №26 по вул.Європейській в м.Запоріжжі до нього підійшов обвинувачений ОСОБА_6 і попросив цигарку, на що він відповів, що не палить. ОСОБА_6 підійшов з боку і зненацька наніс йому удар в область лоба, від удару він впав, у нього з сумочки, яка знаходилась на животі, випав мобільний телефон SAMSUNG Galaxy S7 edge. ОСОБА_18 його схопив і побіг. Він кричав обвинуваченому «стій», але той втік. Він намагався подзвонити на свій номер, але телефон був вимкнений. На наступний день, намагаючись відшукати свій телефон, він поїхав на ринок «Анголенко» в м. Запоріжжі, де близько 13.30 -14 години побачив ОСОБА_6 , коли той здавав його телефон. Він за номером 102 викликав працівників поліції, які затримали обвинуваченого. В приміщенні поліції у ОСОБА_6 працівниками полії було вилучено його мобільний телефон SAMSUNG Galaxy S7 edge, який мав пошкодження, мав тріщину на корпусі. ОСОБА_6 під час події був одягнутий в чорну футболку, джинси, мав при собі сумку, був затриманий в тій же одежі. Зазначив, що добре роздивився обличчя обвинуваченого, і саме ОСОБА_6 йому наніс удар в область обличчя і забрав його мобільний телефон. Телефон був новий, в корпусі золотистого кольору, без пошкоджень, але коли його повернули, на корпусі телефону була тріщина;
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він займається прийомом - продажем б/у техніки в кіоску в ТЦ «Фаворіт», що знаходиться на ринку «Анголенко» в м. Запоріжжі. В липні 2018 року близько о 16 годині до нього підійшов ОСОБА_6 з запитанням чи можливо розблокувати телефон, пояснивши, що телефон заблокувала його донька. Він взяв телефон у ОСОБА_18 і відійшов до ремонтників телефонів проконсультуватися, скільки буде коштувати розблокувати телефон. Коли повернувся, біля ОСОБА_18 стояли працівники поліції і повідомили, що останній скоїв крадіжку цього телефону. Він віддав телефон працівникам поліції, які склали про це акт. Це був мобільний телефон SAMSUNG Galaxy S7, на ньому були подряпини. В подальшому він приймав участь у впізнанні в кабінеті слідчого, де були два чи три статиста, адвокат, поняті. Серед пред`явлених осіб він впізнав ОСОБА_6 , який приносив йому телефон. Впізнав його по обличчю та по одежі, бо він в той же одежі приносив телефон, а саме в темній одежі, при ньому була спортивна сумка. Тиску з боку працівників поліції на ОСОБА_6 не було.
		Також судом першої інстанції досліджені письмові докази, яким надана відповідна правова оцінка, а саме: 
		- рапорт чергового Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, згідно з яким 24 січня 2018 року до Комунарського ВП надійшло повідомлення від чергового Олександрівського ВП ДВП про те, що 24 липня 2018року надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що заявника вчора пограбували, але заявник в поліцію не звертався, зараз повідомляє, що бачить чоловіка, який намагається продати його телефон SAMSUNG Galaxy S7 edge золотистого кольору без пошкоджень, очікує біля підземного переходу на стороні кафе «Пузата хата», н.т. не пам`ятає. Заявник ОСОБА_8 ;
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24 липня 2018 року, за яким ОСОБА_8 просить органи поліції притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка 23 липня 2018 року в період часу з 21.30 до 22.00 години, знаходячись біля будинку 26 по вул.Європейській відкрито заволоділа його мобільним телефоном SAMSUNG Galaxy S7 в корпусі золотистого кольору;
		- копію чека ТОВ «АЛЛО» на придбання мобільного телефону та копією гарантійного талону на мобільний телефон SAMSUNG Galaxy S7;
		- протокол огляду від 24 липня 2018 року мобільного телефону SAMSUNG Galaxy S7 в корпусі золотистого кольору та фототаблицю до нього, згідно з яким було оглянуто даний мобільний телефон, виявлено пошкодження на корпусі телефону у вигляді тріщини та під розписку повернуто телефон потерпілому ОСОБА_8 ;
		- протокол пред`явлення особи для впізнання від 24 липня 2018 року та фототаблицею до нього, згідно з яким свідок ОСОБА_10 серед пред`явлених осіб впізнав особу під №1, а саме ОСОБА_6 , як особу, яка 24 липня 2018 року на ринку «Анголенко» принесла йому мобільний телефон SAMSUNG Galaxy S7 в корпусі золотистого кольору;
		- протокол пред`явлення особи для впізнання від 24 липня 2018 року та фототаблицю до нього, згідно з яким потерпілий ОСОБА_8 серед пред`явлених осіб впізнав особу під №1 , а саме ОСОБА_6 , як особу, яка 23 липня 2018 року приблизно о 21.30 год., знаходячись поблизу будинку №26 по вул.Європейській в м. Запоріжжі нанесла йому один удар в область обличчя та відкрито заволоділа його мобільним телефоном SAMSUNG Galaxy S7 в корпусі золотистого кольору;
		Також в судовому засіданні був оглянутий речовий доказ, наданий потерпілим ОСОБА_8 мобільний телефон SAMSUNG Galaxy S7 в корпусі золотистого кольору, який має пошкодження на корпусі у вигляді тріщини.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані докази у своїй сукупності підтверджують поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_6 вищевказаного правопорушення.
		Так, показання потерпілого ОСОБА_8 про вчинення саме ОСОБА_19 грабежу щодо нього є послідовними та узгоджуються як з показаннями свідка ОСОБА_10 так і з іншими доказами, вказаними вище.
		В судових засіданнях судів як першої так і апеляційної інстанцій потерпілий впевнено вказував на обвинуваченого як на особу, яка вчинила вищевказаний злочин та наполягав на тому, що до проведення впізнання під час досудового розслідування фото ОСОБА_6 працівники поліції йому не показували. Він добре запам`ятав особу, яка заволоділа його телефоном, та обурений тим, що сталося, зокрема, зухвалістю цього злочину, який був вчинений ОСОБА_6 у людному місці. 
		Якихось обставин, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що потерпілий ОСОБА_20 та свідок ОСОБА_10 обмовляють обвинуваченого, не встановлено.
		Доводи обвинуваченого про те, що потерпілий загубив свій телефон, тому і обмовляє його, не є переконливими, з огляду і на те, що телефон потерпілому повернутий в ході досудового розслідування, показання потерпілого є незмінними протягом усього провадження. 
		Сторона захисту, ставлячи під сумнів показання потерпілого, вказує окрім іншого та те, що судово-медична експертиза щодо потерпілого не проводилась, доводи останнього щодо заподіяння йому тілесних ушкоджень, на думку сторони захисту, нічим не підтверджені.
		Колегія суддів не приймає ці доводи з таких підстав. 
		Сам потерпілий під час апеляційного розгляду пояснив, що він не звертався за медичною допомогою, оскільки ушкодження в нього були незначні та він не потребував медичної допомоги, обробив ці пошкодження самостійно.
		З фототаблиці до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 24 липня 2018 року убачається, що у потерпілого на лобі є медичний пластир, що в свою чергу також підтверджує доводи останнього про те, що ОСОБА_6 наніс йому удар в область лоба. 
		До самого протоколу впізнання від ОСОБА_6 та від його захисника не надійшло. 
		Версія сторони захисту щодо обставин, за яких у обвинуваченого опинився телефон, який належить потерпілому, була перевірена судом першої інстанції. 
		В ході судового розгляду за клопотанням сторони захисту в якості свідка була допитана ОСОБА_11 , яка показала, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 з січня 2015 року. До затримання ОСОБА_6 , який є її знайомим, останні пів року допомагав їй. 23 липня 2018 року близько о 23 годині ОСОБА_6 прийшов до неї додому і залишився до ранку. Вранці 24 липня 2018 року близько о 5-й годині, вони разом з ОСОБА_6 вийшли з квартири, оскільки їй необхідно було їхати на закупівлю товару. Біля кафе «Бочка» на вул. Малиновського на тротуарі на асфальті ОСОБА_6 знайшов мобільний телефон сріблястого кольору та підібрав його, на телефоні щось було намальовано, він був без чохла, але вона його не розглядала, оскільки поспішала. Телефон валявся на асфальті, поруч проходили люди, але мабуть його не бачили, потерпілого поруч не було. Після того, як ОСОБА_6 знайшов телефон, вони разом йшли ще близько 5 хвилин, останній розглядав цей телефон і намагався його включити, але не зміг. Потім вони розійшлись по своїм справам, після цього ОСОБА_6 через п`ять днів їй зателефонував і повідомив, що затриманий працівниками поліції за крадіжку телефону. У день, коли ОСОБА_6 знайшов телефон, він був одягнутий у світлу футболку, на його голові була кепка, при ньому була спортивна сумка. Свідок пояснила, що дуже добре пам`ятає дату, коли ОСОБА_6 знайшов телефон, оскільки йшла на зміну.
		Також за клопотанням сторони захисту в якості свідка була допитана ОСОБА_12 , яка показала, що знайома з обвинуваченим ОСОБА_6 , оскільки мати останнього на ім`я ОСОБА_21 деякий час проживала у цивільному шлюбі з її рідним братом ОСОБА_22 , вік брата точно не змогла зазначити. ОСОБА_6 інколи приходив до неї у гості за адресою: АДРЕСА_3 , де вона проживає разом з чоловіком та доньками. В кінці липня 2018 року, точну дату не пам`ятає, близько 17 години ОСОБА_6 прийшов до них у гості, де знаходився до 21:10-21:15 години. Був одягнутий в джинси і футболку світлого кольору. Мешкає він один, але в той вечір він повідомив, що йде до своєї знайомої. Її діти завжди лягають спати рівно о 21 годині, але в цей вечір, коли у них був ОСОБА_6 , діти лягли спати о 21:10-21:15 години вона це чітко пам`ятає. На наступний день ОСОБА_6 подзвонив з поліції і повідомив, що його затримали, причини його затримання їй невідомі. Також повідомила, що до зупинки транспорту на проспекті Соборному необхідно діставатися близько 15 хвилин.
		Суд першої інстанції обґрунтовано критично поставився до показань як обвинуваченого ОСОБА_6 такі і свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , оскільки зазначені показання спростовуються іншими доказами та не узгоджуються навіть між собою. Зокрема показання ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_11 різняться в частині місця, де зі слів обвинуваченого, знайдено мобільний телефон. Зокрема, обвинувачений наполягав, що знайшов телефон біля кущів, а свідок ОСОБА_11 зазначала, що телефон був знайдений на тротуарі на асфальті, але інші прохожі цей телефон не помітили. Свідок ОСОБА_12 , яка по хвилинам зазначила про нібито перебування в неї ОСОБА_6 , одяг, у який був одягнутий обвинувачений, проте не змогла зазначити дату, коле це було, та не змогла пригадати вік свого рідного брата. 
		Твердження обвинуваченого про те, що кримінальне провадження щодо нього сфабриковане, ніяких слідчих дій не проводилось, спростовується матеріалами досудового розслідування, які досліджені судом та їм надана належна правова оцінка. 
		Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, в ході досудового розслідування, проведені слідчі дії, передбачені гл.20 КПК України, з результатами яких було ознайомлено сторону захисту, що підтверджується відповідним протоколом від 26 липня 2018 року.
		Після ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, у обвинуваченого ОСОБА_6 заперечень не було, про що він особисто зазначив у протоколі (т.6 а.п.69).
		Версія обвинуваченого про те, що він знайшов телефон, була належним чином перевірна та спростована у вироку. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме обвинувачений ОСОБА_6 вчинив злочинні дії щодо потерпілого ОСОБА_8 та заволодів мобільним телефоном останнього.
		Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що суд порушив норми процесуального права та не дослідив під час розгляду провадження мобільний телефон SAMSUNG Galaxy S7 edge, хоча на цьому наполягав обвинувачений, спростовуються матеріалами провадження, в тому числі звукозаписом судового засідання від 12 лютого 2019 року. 
		Під час огляду мобільного телефону в судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_6 підтвердив, що це саме той телефон, який був у нього вилучений працівниками поліції.
		Сам потерпілий при апеляційному розгляді вказав на те, що вищевказаний телефон він завжди приносив із собою у судові засідання та суд оглянув цей телефон у судовому засіданні від 12 лютого 2019 року. Це відбувалось до залучення у якості захисника адвоката ОСОБА_9 . 
		Зі змісту вироку також убачається, що в судовому засіданні оглянуто речовий доказ, наданий потерпілим ОСОБА_8 - мобільний телефон SAMSUNG Galaxy S7 в корпусі золотистого кольору, який має пошкодження на корпусі у вигляді тріщини.
		Крім того, ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21 березня 2019 року за клопотанням сторони обвинувачення надано доручення органу досудового розслідування в порядку ст.333 КПК України провести пред`явлення предмету  мобільного телефону, який належить потерпілому ОСОБА_8 , свідку ОСОБА_11 (т.1, а.п.126). При цьому обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення вказаного клопотання.
		На виконання вказаної ухвали заступник начальника Комунарського ВП повідомив суду, що відсутня можливість пред`явити для впізнання аналогічні мобільні телефони, у зв`язку з відсутністю на даний час такої моделі телефонів з наявною характерною ознакою у вигляді тріщини на поверхні дисплея.
		Отже, впізнання телефону не здійснено з об`єктивних причин. 
		Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що суд не з`ясував місце знаходження кафе Бочка по вул. Європейська в м. Запоріжжі, біля якого за версією сторони захисту на тротуарі в кущах ОСОБА_13 знайшов мобільний телефон, є необґрунтованими, оскільки суд не здійснює будь-які слідчі розшукові дії, а оцінює докази, надані сторонами на підтвердження своєї позиції у відповідності та з урахуванням вимог КПК України.
		Доводи захисника про те, що реєстр матеріалів досудового розслідування різниться з копією реєстру, наданого обвинуваченому, не спростовують висновків суду про доведеність вини обвинуваченого у вчинені інкримінованого йому злочину. Також вказане не є таким істотним порушенням вимог кримінального процесуального кодексу України, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		Зміст вироку свідчить про те, що суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував усі обставини, які відповідно до вимог ст.91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Колегія суддів вважає, що зібрані у провадженні докази є належними, допустимими та достатніми, та у своїй сукупності повністю підтверджують вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а доводи сторони захисту про протилежне, спростовуються матеріалами провадження. 
		На виконання вказівок Верховного Суду, викладених в постанові від 19 квітня 2021 року, колегією суддів за клопотанням прокурора досліджено оригінал постанови про здійснення досудового розслідування слідчою групою у цьому провадженні, за підписом т.в.о. начальника СВ Комунарського ВП Дніпроського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_23 від 24 липня 2018 року, якою визначено слідчу групу у складі слідчих СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області: ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 .
		Повноваження ОСОБА_23 на призначення групи слідчих та слідчих, що входили до групи, також підтверджено відомостями з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наданими прокурором.
		З доводами сторони захисту про те, що вказані документи є сумнівними, колегія судді не погоджується, оскільки відображені в цих документах відомості стороною захисту не спростовані.
		В свою чергу підстав для проведення почеркознавчої експертизи для з`ясування, чи відповідає надана Верховному Суду копія постанови прокурора оригіналу, наданому суду апеляційної інстанції, як про це просила сторона захисту, колегія суддів не вбачає, оскільки апеляційному суду надано саме оригінал постанови. 
		Отже, сумнівів в тому, що досудове розслідування у цьому провадженні здійснено уповноваженими особами, у колегії суддів не виникає, відповідно, вважати зібрані докази недопустимими також підстав немає.
		Раніше подані клопотання - про прослуховування аудіо,- записів з допитами потерпілого та свідків, сторона захисту не підтримала при новому апеляційному розгляді.
		Інші клопотання сторони захисту, в т.ч. про виклик слідчого, працівників поліції, які затримували ОСОБА_6 , понятих тощо, вирішені судом першої інстанції та у їх задоволенні відмовлено з наведенням відповідного обґрунтування, з яким погоджується і колегія суддів. Не убачається підстав для виклику вказаних осіб і під час апеляційного розгляду. Відповідне клопотання сторони захисту вирішено у встановленому законом порядку.
		Порушень при затриманні ОСОБА_6 також не убачається. При затриманні був присутній захисник. Як від захисника так і від самого ОСОБА_6 жодних зауважень до протоколу затримання не надійшло. 
		Що стосується понятих при огляді викраденого мобільного телефону, то згідно з матеріалами провадження, поняті при огляді вказаного телефону не залучались (т.6, а.п.19-22). 
		Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості та фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи винного. Обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, судом не встановлено.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржуваний вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим і підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника не вбачає, оскільки доводи, викладені в зазначених скаргах, правильності висновків суду не спростовують.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
		Керуючись ст.ст.404-405, 407, 418-419 КПК України, колегія суддів
		УХВАЛИЛА:
		апеляційні скарги обвинуваченого  ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
		Вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21 жовтня 2019 року щодо  ОСОБА_6  за ч.2 ст.186 КК України залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_2              ОСОБА_3          ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...