У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г.,
розглянувши 15 травня 2006 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на
рішення апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2006 року в справі
за позовом ОСОБА_1 до АК "Харківобленерго", третя особа: ОСОБА_2 -
про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
У лютому 2005 року
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22 липня 2003 року між автомобілем
ІНФОРМАЦІЯ_1 (державний номер НОМЕР_1),
яким керував ОСОБА_2 і який
належить Золочівському РЕС АК "Харківобленерго", та
автомобілем "ІНФОРМАЦІЯ_2", яким керував позивач, сталася
дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП), в результаті якої його автомобільний транспорт ремонту не підлягає,
його одяг було пошкоджено, а йому було заподіяно тілесні ушкодження, у зв'язку
з чим він знаходився тривалий час на лікуванні.
По факту ДТП було
порушено кримінальну справу та ОСОБА_2 було притягнуто до
кримінальної відповідальності, але у листопаді 2004 року кримінальну
справу було закрито за Законом України
"Про амністію".
Вважаючи, що шкоду
заподіяно з вини водія автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач просив стягнути з
відповідача на його користь на відшкодування
матеріальної шкоди 12 837 грн. та на
відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.
Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2005 року позов задоволено
частково: стягнуто з АК
"Харківобленерго" на користь ОСОБА_1на відшкодування матеріальної
шкоди 11 457 грн. 50 коп., моральної шкоди 100 000 грн., витрат за надання
правової допомоги в розмірі 80 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 5
051 грн., у задоволенні решти позовних вимог
відмовлено.
Рішенням апеляційного суду
Харківської області від 16 лютого
2006 року зазначене рішення суду
першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди і стягнення судового
збору змінено: стягнуто з АК "Харківобленерго" на користь
ОСОБА_1на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., витрат за надання правової
допомоги в розмірі 80 грн. та на користь держави судовий збір за відшкодування
моральної шкоди в розмірі 8 грн. 50 коп., за відшкодування матеріальної шкоди в
розмірі 114 грн. 58 коп., в іншій частині рішення залишено без змін.
У обгрунтування касаційної скарги
ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновку суду обставинам справи,
неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, положень
Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та ставить
питання про скасування зазначеного рішення апеляційного суду і залишення в силі
рішення суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження
у даній справі слід відмовити з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд
першої інстанції виходив з того, що факт заподіяння джерелом підвищеної
небезпеки позивачу шкоди підтверджується матеріалам справи, а тому кошти на
відшкодування матеріальної і моральної шкоди слід стягнути з власника
автомобіля.
Ухвалюючи рішення про зміну
зазначеного рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної
шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок районного суду
стосовно розміру стягнень на відшкодування моральної шкоди не відповідає
фактичним обставинам справи та, встановлюючи розмір стягнення в 5 000 грн., апеляційний суд виходив з
характеру і обсягу моральних страждань позивача. Стягуючи з відповідача на
користь держави судовий збір за відшкодування моральної шкоди в розмірі 8 грн.
50 коп. і матеріальної шкоди - 114 грн. 58 коп., апеляційний суд правильно
застосував пункти а, д ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
державне мито", за змістом яких із заяв і скарг, що подаються до суду, про
відшкодування матеріальної шкоди стягується державне мито в розмірі 1 відсотку
ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
і не більше 100
неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, а
немайнового характеру (або
таких, що не підлягають оцінці) - 0,5 неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян.
За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК
України суд касаційної інстанції
не може
встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були
встановлені в рішенні
судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними,
вирішувати питання про
достовірність або недостовірність
того чи іншого доказу та про перевагу
одних доказів над іншими.
Із наданої разом з касаційною
скаргою копії оскаржуваного судового рішення випадків неправильного застосування
судом норм матеріального чи порушення норм
процесуального права, що відповідно до ч. 4 ст. 328 ЦПК України є підставою для відкриття касаційного провадження
незалежно від обгрунтованості касаційної скарги, не вбачається.
Доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про те, що судом допущено порушення або неправильне
застосування норм процесуального права,
яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не
викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до п. 5
ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є
необгрунтованою і викладені в ній доводи
не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач
відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в :
У відкритті касаційного провадження в справі за позовом
ОСОБА_1 до АК "Харківобленерго", третя особа: ОСОБА_2 - про
відшкодування матеріальної і моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на
рішення апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2006 року
відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду
України А.Г. Ярема