Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-290/2010 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                Справа № 2-290/2010 року 
		Р І Ш Е Н Н Я  
		 І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И 
		    16 червня 2010 року   Ріпкинський районний суд Чернігівської області 
		у складі: головуючого  судді Жовток Є.А. 
		        при секретарі Нерус Н.І. 
		        з участю позивача ОСОБА_1 
		        представника відповідача Пода В.В.,   
		    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Ріпки справу за  позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра”, в особі філії ВАТ КБ “Надра” Чернігівське регіональне управління - про визнання недійсним договору “Автопакет” та про зобов'язання вчинити певні дії,    
		В С Т А Н О В И В : 
		    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, зазначивши що 17.07.2008 року він уклав з банком “Надра” договір “Автопакет”, отримавши кредит у розмірі 26 573 долара США, строком до 15.07.2015 року та зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 15,3% річних. Вважаючи, що при укладенні договору банком було порушено вимоги діючого законодавства, ОСОБА_1 просить визнати його недійсним та зобов”язати відповідача прийняти упродовж 65 місяців, рівними частками по 1187 грн. 80 коп. залишок заборгованості в національній валюті, по курсу відносно долара США, який існував на момент укладення договору.    
		   Як на підстави для визнання договору недійсним, ОСОБА_1 посилається на незаконність видачі банком кредиту і отримання плати за його використання, в іноземній валюті; неповідомлення позичальника про суттєві умови кредитування, в тому числі, позбавлення права вільного вибору страхової компанії; можливість банку на власний розсуд вимагати дострокового повернення кредиту; право банку проводити оцінку майна і звертати на нього стягнення; право банку вимагати укладення інших договорів, розкривати банківську таємницю, покладати на позичальника додаткові витрати за договором, а на поручителя - зобов”язання, які перевищують розмір позики. 
		В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір «Автопакет» та зобовязати відповідача прийняти залишок заборгованості рівними частками по 1325,78 грн. упродовж 65 місяців. 
		   Під час судового розгляду до участі у справі в якості спввідповідача було залучено ВАТ КБ “Надра”. 
		   В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, обгрунтовуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві. 
		   Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вказавши, що при укладенні і виконанні договору з ОСОБА_1, банк дотримався як вимог діючого законодавства, так і звичаїв ділового обороту. Договір був укладений внаслідок вільного волевиявлення сторін, його умови відповідають інтересам позивача, є розумними та справедливими.  
		Застосування іноземної валюти для кредитування і плати за кредит здійснено у відповідності до вимог законодавства, оскільки на проведення валютних операцій банк має ліцензію Національного банку України, отже отримання індивідуальної ліцензії не вимагається.  
		Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає. 
		У відповідності до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.     
		В судовому засіданні позивач пояснив, що він добровільно, без будь-якого примусу підписав з відповідачем кредитний договір, отримав кошти в повному обсязі і використав їх на придбання автомобіля, тобто за призначенням.  
		Позивач тривалий час вносив платежі за користування кредитом і відсотки, в порядку та на умовах, визначених угодою сторін.  
		Позивач зазначив, що його ніхто не спонукав до укладення кредитного договору саме з ВАТ КБ “Надра”.  
		Такі пояснення позивача узгоджуються з матеріалами справи. 
		   У відповідності до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк надає позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується його повернути, сплативши відсотки.   
		       Частиною 1 ст.1055 ЦК України передбачена письмова форма кредитного договору, а ч.1 ст.1056-1 ЦК визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати визначаються залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, а також інших факторів.  
		Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1, основною причиною звернення до суду з позовом, стала зміна курсу доллара США по відношенню до гривні, у зв”язку з чим, він вимушений вносити плату за користування кредитом у розмірі більшому, ніж передбачав.     
		       Суд розцінює дії позивача, котрі були спрямовані на укладення кредитного договору з банком на умовах, зазначених в угоді від 17.07.2008 року, як вільне волевиявлення. 
		Про таке волевиявлення ОСОБА_1 свідчить факт підписання ним відповідної угоди, отримання коштів у повному обсязі та тривале виконання договору, при відсутності письмових застережень на окремі його пункти, аж до 09.02.2010 року, тобто дня звернення з позовом до суду.     
		Частиною 1 ст.1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір на тій підставі, що грошові кошти не були ним одержані від позикодавця, або одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. 
		Таких обставин в судовому засіданні не встановлено. 
		       Частиною 1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у розмірі та на умовах, встановлених самим договором, а споживач зобов'язується повернути його разом з нарахованими відсотками.   
		     Частиною 2 ст.11 вказаного Закону передбачено обов”язок кредитодавця повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови і форми забезпечення кредиту; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту; витрати на страхування і юридичне оформлення; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та особу, якою вона проводиться, тощо. 
		   Будь-яких доказів, які підтверджували б невиконання банком цих вимог закону при укладенні договору, або введення позивача в оману, ОСОБА_1 суду не надав. 
		Пунктом 1 ч.7 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків у випадку надання йому неповної, недоступної або недостовірної інформації, однак ОСОБА_1 таким своїм правом не скористався.  
		Суд вважає необгрунтованим твердження позивача про те, що відповідач не мав права надавати кредит та отримувати плату за його використання в іноземній валюті, з огляду на наступне. 
		Згідно ліцензі НБУ № 21 від 30.06.2000 року, КБ “Надра” має право здійснювати валютні операції. 
		Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позичальнику фактично було видано кредит в національній валюті і ОСОБА_1 вносив плату за його використання та відсотки, також в національній валюті України, в еквіваленті до долара США по курсу, який існував на момент здійснення цих платежів. 
		У відповідності до ч.2 ст.524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов”язання в іноземній валюті.   
		Ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.  
		   Частиною 3 ст.215 ЦК України визначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. 
		   В той же час, підстав встановлених законом, для визнання недійсним договору, укладеного між сторонами, за наслідками розгляду справи не встановлено. 
		   Керуючись ст.ст.10, 57, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд - 
		 В И Р І Ш И В : 
		         В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра», в особі філії ВАТ КБ «Надра» Чернігівське регіональне управління - про визнання недійсним договору “Автопакет” та про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити. 
		   Стягнути з ОСОБА_1, в доход держави, судовий збір у розмірі 51 грн.   
		        Сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи віднести на рахунок позивача ОСОБА_1   
		   Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку. 
		   Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області, через Ріпкинський районний суд, протягом 10 днів з дня проголошення рішення.  
		   Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області, через Ріпкинський районний суд, протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. 
		   
		     Суддя                                   Є.А. Жовток

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...