Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/5138/2020 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2021. Зареєстровано: 04.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2021.
Дата набрання законної сили: 01.11.2021
Номер судового провадження: К/9901/30399/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		01 листопада 2021 року   
		Київ
		справа №520/5138/2020
		адміністративне провадження №К/9901/30399/20
		              
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Усенко Є.А.,  Яковенка М.М., 
		за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.
		учасники судового процесу:
		представник позивача - Бояринцев О.А.
		представник відповідача - Саєнко Л.І. (в режимі відеоконференції)
		розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу № 520/5138/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень і вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (головуючий суддя - Зінченко А. В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Бершов Г. Є., судді: Ральченко І. М., Катунов В. В.), 
		ВСТАНОВИВ:
		У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДПС від 19 грудня 2019 року № 00001613305, №00001623305, № 00001633305, № 00001643305, № 00001653305, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19 грудня 2019 року №Ф-00000103305.
		На обґрунтування своїх вимог посилався на безпідставність та протиправність висновків ГУ ДПС про необхідність оподаткування доходу, отриманого від продажу власного нерухомого майна, податком на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) та податком на додану вартість (далі - ПДВ) на загальних підставах.
		Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 11 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року, позов задовольнив повністю.
		Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
		ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 20 лютого 2003 року та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 69.10 Діяльність у сфері права; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (основний).
		Позивач перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Харківській області.
		У зв`язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про порушення позивачем податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та виявленням недостовірності даних, що містяться в податкових деклараціях за 2016 рік та 2017 рік, ГУ ДПС надіслало ФОП ОСОБА_1 письмовий запит від 5 вересня 2019 року №38/Н/20-40-33-05-16 про надання пояснень та документального підтвердження здійснення операцій з придбання будинку АДРЕСА_1 , його реконструкції та подальшої реалізації.
		Позивач, у відповідь на цей запит ГУ ДПС, 24 вересня 2019 року надав письмові пояснення та копії договорів купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 та купівлі-продажу квартир у цьому будинку.
		На підставі наказу від 7 жовтня 2019 року № 1027 ГУ ДПС у період з 22 жовтня 2019 року по 4 листопада 2019 року провело документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати єдиного соціального внеску, дотримання вимог іншого податкового законодавства за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено Акт від 5 листопада 2019 року № 646/20-40-33-05-07/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
		Згідно з висновками Акта перевірки, встановлено порушення позивачем:
		- пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю;
		- пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.5 статті 177 ПК України, а саме заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року на 3660878,7 грн;
		- підпункту 7 підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298, пункту 299.7 статті 299 ПК України, зокрема, провадження у 4 кварталі 2016 року видів діяльності не зазначених у реєстрі платників єдиного податку;
		- пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини восьмої статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) в частині заниження бази нарахування єдиного внеску, внаслідок чого донараховано єдиний внесок за 2017 рік в сумі 101277,0 грн;
		- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, чим занижено податкові зобов`язання з військового збору у період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року на суму 305073,23 грн;
		- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.4 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 4067644,0 грн.
		На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС 19 грудня 2019 року прийняв податкові повідомлення-рішення: 
		- № 00001623305 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 5084555,00 грн, у тому числі за основним платежем - 4067644,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1016911,00 грн;
		- № 00001633305 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДФО, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 4576098,38 грн, у тому числі за основним платежем - 3660878,70 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 915219,68 грн;
		- № 00001643305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем - «адміністративні штрафи та інші санкції» на суму 510,00 грн; 
		- № 00001653305 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 381341,54 грн, у тому числі за основним платежем - 305073,23 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 76268,31 грн;
		- рішення № 00001613305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 20255,4 грн; 
		Також ГУ ДПС сформувало і направило позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-00000103305 на суму 101277,0 грн.
		Суди встановили, що підставою для цих висновків стали встановлені ГУ ДПС обставини придбання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 18 березня 2016 року у спільну власність (по 1/2 частки) нежитлового приміщення загальною площею 4923,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нежитлове приміщення позивачем, як замовником та генеральним підрядником будівельних робіт, було реконструйовано під розміщення житлових квартир. Після проведеної реконструкції ОСОБА_1 набув у власність 164 квартири загальною площею 3837,3 кв.м. Протягом 2016 - 2017 років позивач, на підставі укладених договорів, реалізував частину нежитлових приміщень та квартир, розташованих в будинку АДРЕСА_1 , на загальну суму 20195179,0 грн.
		ГУ ДПС дійшло висновку, що операції позивача, зміст яких полягає у систематичній реалізації нерухомого майна, має ознаки підприємницької діяльності, а тому підлягає оподаткуванню на загальних підставах відповідно до статті 177 ПК України.
		Задовольняючи позов та скасовуючи прийняті ГУ ДПС податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування санкцій, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки), суди виходили з того, що у спірних правовідносинах предметом діяльності ОСОБА_1 було придбання та реконструкція одного об`єкта нерухомості, а тому така діяльність не може вважатись систематичною, тобто підпадати під визначення підприємницької діяльності.
		З цих підстав суди відхилили також доводи ГУ ДПС про те, що реалізація ОСОБА_1 великої кількості квартир цього будинку свідчить про систематичність діяльності позивача. При цьому, суди зазначили, що при укладанні договорів з продажу квартир під час здійснення їх нотаріального посвідчення позивачем, відповідно до приписів пункту 172.4 статті 172 ПК України, був сплачений податок на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною у пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.
		Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 00001643305 про застосування штрафу в сумі 510 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 у відповідь на запит повідомив ГУ ДПС про об`єктивну неможливість надання витребуваних документів, тобто їх ненадання не залежало від дій (бездіяльності) позивача. Зазначена неможливість надання позивачем оригіналів документів під час перевірки свідчить про відсутність протиправності дій позивача та, відповідно, відсутність підстав для притягнення до відповідальності за пунктом 121.1 статті 121 ПК України.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2018 року у справі №826/13138/15, внаслідок чого дійшли помилкового висновку, що позивачем не було порушено приписів пункту 172.4 статті 172, пункту 167.2 статті 167 ПК України. На переконання ГУ ДПС, діяльність ОСОБА_1 протягом 2016-2017 років як замовника будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення, та подальший систематичний продаж ним як фізичною особою у 2017 році 156 відокремлених квартир, має ознаки підприємницької, а тому ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 % відповідно до статті 177 ПК України. Інші рішення ГУ ДПС є похідними від цього висновку, а тому ГУ ДПС вважає, що підстави для задоволення позову були відсутні.
		ОСОБА_1 через свого представника подав відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правильне застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Зазначає, що посилання ГУ ДПС на постанову Верховного Суду є недоречними з огляду на відмінність правовідносин у справі №826/13138/15 від правовідносин у справі №520/5138/2020, у якій подано касаційну скаргу.
		Ухвалою від 30 листопада 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою перевірки доводів ГУ ДПС про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №826/13138/15.
		Враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для здійснення заміни сторони у справі в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, шляхом заміни Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 43983495), для якого усі дії, вчинені в адміністративному процесі, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
		У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги з підстав, викладених у ній. Просив касаційну скаргу задовольнити, судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
		Представник позивача заперечував проти доводів і вимог касаційної скарги, зазначав, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність в діях позивача в частині продажу об`єктів нерухомого майна, ознак систематичності.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини сторонами не заперечуються.
		Предмет спору у цій справі, в межах якого відкрито касаційне провадження, стосується ставки оподаткування доходу, отриманого ОСОБА_1 , який є фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП), внаслідок систематичного продажу створеного ним нерухомого майна протягом 2017 року, а також сплати такою особою військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податку на додану вартість за результатами цієї діяльності.
		Оподаткування доходу фізичних осіб регламентовано розділом IV ПК України, відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 якого, об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
		Згідно з підпунктом 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172 - 173 цього Кодексу.
		Ставки податку встановлені статтею 167 ПК України.
		За правилами пункту 167.1 цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
		Пунктом 167.2 встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
		Такий випадок визначено статтею 172 ПК України, якою встановлено оподаткування доходу від операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна.
		Пунктом 172.1 цієї статті передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
		Згідно з пунктом 172.2 статті 177 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
		Водночас статтею 177 ПК України врегульовано оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
		Так, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 статті 177 ПК України).
		У цій справі судами встановлено, що після проведеної на замовлення позивача реконструкції нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , він набув у власність 164 квартири і протягом 2017 року здійснював систематичний продаж нерухомого майна (156 разів). 
		Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 826/13138/15, при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа. Незважаючи на те, що продаж нерухомого майна позивачем здійснено як фізичною особою, вказана діяльність по своїй суті є підприємницькою діяльністю, оскільки має всі ознаки такої діяльності, зокрема, носить систематичний характер та має на меті отримання прибутку і таку діяльність не можна кваліфікувати як таку, що мала на меті задоволення виключно власних (особистих) потреб громадянина - позивача. Лише факт підписання договорів купівлі-продажу нерухомого майна без зазначення статусу позивача, як підприємця, не є свідченням непов`язаності таких операцій із підприємницькою діяльністю.
		Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Однак, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою цей висновок Верховного Суду в той час, як ГУ ДПС під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій неодноразово зазначало про необхідність його застосування. Обґрунтування, чому суди вважали цей висновок не застосовним до спірних правовідносин, судові рішення не містять.
		При цьому, правовідносини у справі № 826/13138/15 є подібними до правовідносин у справі №520/5138/2020 з огляду на встановлений факт систематичного продажу нерухомого майна протягом одного року у великій кількості. Ані наявність серед видів діяльності ФОП відповідного КВЕД, ані обставини придбання одного будинку, а в подальшому продаж великої кількості квартир не змінюють безпосередній зміст спірних правовідносин, а тому безпідставними є доводи позивача про неподібність правовідносин.
		Посилання позивача на наявність у цій справі, на відміну від справи № 826/13138/15, висновка експерта, яким підтверджено правомірність дій позивача, також не впливає на умови застосування норм права у справах цієї категорії, а питання правомірності дій позивача охоплюється предметом доказування під час судового розгляду, тобто, має вирішуватися судом, а не експертом.
		Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 826/13138/15, оскільки застосування ставки, встановленої пунктом 167.2 статті 167 ПК України, до якої відсилає пункт 172.2 статті 172 цього Кодексу, не може поширюватися на оподаткування операцій з систематичного продажу об`єктів нерухомого майна, якщо така діяльність має характер підприємницької та здійснюється фізичною особою зі статусом ФОП.
		У зв`язку з наведеним правильним є висновок контролюючого органу щодо заниження позивачем як фізичною особою-підприємцем податку на доходи фізичних осіб, а також наявність у позивача обов`язку зареєструватися платником податку на додану вартість на підставі пункту 181.1 статті 181 ПК України та, відповідно, нарахування податкового зобов`язання з цього податку.
		Оскільки заниження доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується військовий збір і ЄСВ, та заниження сум військового збору і ЄСВ відбулось за рахунок заниження чистого оподатковуваного доходу в результаті не відображення позивачем отриманого доходу від продажу об`єктів нерухомого майна (квартир) у деклараціях про майновий стан, податковий орган правомірно донарахував військовий збір і ЄСВ від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік. 
		Питання правомірності рішення №00001613305 про застосування штрафних санкцій у сумі 101277,0 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого ЄСВ є похідним від висновку про правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки), відповідно, враховуючи відсутність підстав для скасування такої вимоги, відсутні підстави і для скасування рішення №00001613305.
		З урахуванням викладеного, доводи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду, у зв`язку з чим судові рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 19 грудня 2019 року  № 00001613305, №00001623305, № 00001633305, рішення від 19 грудня 2019 року № 00001653305, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19 грудня 2019 року №Ф-00000103305 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. 
		Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 00001643305 (застосування штрафних санкцій в сумі 510 грн за ненадання платником податків документів) у касаційному порядку не переглядаються, оскільки касаційна скарга не містила викладу відповідних підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, для оскарження судових рішень в цій частині. Тому, судові рішення в цій частині позовних вимог скасуванню не підлягають.
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено 9605 грн згідно з дублікатом квитанції №0.01566619537.1 від 26 грудня 2019 року та квитанцією 0.0.1571391436.1 від 3 січня 2020 року.
		За наслідками касаційного перегляду, обсяг задоволених позовних вимог (510 грн) становить 0,005 % від заявлених (у сумі 10164037,32 грн), відповідно, судові рішення в частині присудження на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судових витрат на сплату судового збору в сумі 0,48 грн (0,005 % від 9605 грн) підлягають залишенню в силі. В іншій частині позовних вимог відмовлено, відповідно сплачений судовий збір в сумі 9604,52 грн (9605 грн - 0,48 грн) розподілу не підлягає.
		Керуючись статтями 341, 344, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 520/5138/2020 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 19 грудня 2019 року № 00001613305, №00001623305, № 00001633305, рішення від 19 грудня 2019 року № 00001653305, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19 грудня 2019 року №Ф-00000103305, а також в частині присудження на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судових витрат на сплату судового збору в сумі 9604,52 грн.
		Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
		В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 520/5138/2020 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Повне судове рішення складено 2 листопада 2021 року.
		 
		СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко   М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...