Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/9503/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2021. Зареєстровано: 14.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2021.
Дата набрання законної сили: 03.11.2021
Номер судового провадження: А/857/14409/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9503/20 пров. № А/857/14409/21Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді Ільчишин Н.В., 
		суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
		за участі секретаря судового засідання Петрунів В.І.,
		розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року (головуючої судді Сидор Н.Т., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 12 год. 23 хв. в м. Львів повний текст рішення складено 11.06.2021) у справі № 380/9503/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Буковинський державний медичний університет про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулася в суд з урахуванням заяви про зміну підстав позову до Міністерства освіти і науки України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Буковинський державний медичний університет в якому просить визнати протиправними дії відповідача, щодо організації проведення експертизи та повторної експертизи захищеної дисертації ОСОБА_1 на тему «Морфо - антропометричні особливості шийного відділу хребта в осіб юнацького віку Прикарпатського регіону» за науковою спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія», визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 24.09.2020, в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія» з відмовою у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку, визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу відповідача від 24.09.2020 № 1188 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 24 вересня 2020 року та внесення змін до наказів Міністерства освіти і науки України, в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія» з відмовою у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку, визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 24.09.2020 № 1188 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 24 вересня 2020 року та внесення змін до наказів Міністерства освіти і науки України», в частині підпункту 7 пункту 3 щодо висловлення зауважень голові спеціалізованої вченої ради, членам комісії ради з попереднього розгляду дисертації, науковому керівнику, стосовно дисертації здобувача наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_1 , зобов`язати відповідача, розглянути питання про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинського державного медичного університету МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_1 за спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія», у відповідності до вимог пункту 6 «Порядку присудження наукових ступенів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року задоволено позов. 
		Не погодившись з прийнятим рішенням Міністерство освіти і науки України оскаржило його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
		Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає судовому розгляду. 
		Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. 
		В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.
		Згідно із частинами 1, 2 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. 
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , виконала написання дисертаційного дослідження на тему «Морфо - антропометричні особливості шийного відділу хребта в осіб юнацького віку Прикарпатського регіону» за науковою спеціальності 14.03.01 «Нормальна анатомія», у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького, під науковим керівництвом доктора медичних наук ОСОБА_2 , яка була захищена 05 червня 2019 року на засіданні спеціалізованої Вченої ради К 76.6000.01 у Вищому навчальному закладі «Буковинський державний медичний університет». 
		За результатами засідання у Вищому навчальному закладі «Буковинський державний медичний університет» прийнято рішення від 05 червня 2019 року, протокол № 26, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія» ОСОБА_1 . 
		Дисертація та атестаційна справа ОСОБА_1 , разом із рішенням спеціалізованої вченої ради Вищого навчального закладу «Буковинський державний медичний університет» від 5 червня 2019 року, протокол № 26, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія», а саме 25 червня 2019 року направлена до Міністерства освіти і науки України, для затвердження вищевказаного рішення і видачі диплома кандидата медичних наук позивачу.
		На підставі звернення доцента кафедри нормальної анатомії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України ОСОБА_3 щодо низького наукового рівня дисертації позивачки, яке надійшло до Міністерства освіти і науки України, було призначено експертизу захищеної дисертації позивача по справі. 
		Вперше експертизу захищеної дисертації ОСОБА_1 по справі Міністерством освіти і науки України призначено згідно із наказом від 30 вересня 2019 року № 1249. У відповідності до висновків засідання експертної ради від 30 вересня 2019 року рекомендовано Міністерству освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26 про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_1 .
		Вдруге експертизу захищеної дисертації ОСОБА_1 . Міністерство освіти і науки України, призначено згідно із наказом від 15 листопада 2019 року № 1429. 
		26.02.2020 атестаційна колегія Міністерство освіти і науки України своїм рішенням повернула дисертаційну роботу ОСОБА_1 для повторного третього розгляду експертною радою. 
		01.06.2020 експертна рада ухвалила рішення, за результатами розгляду дисертації ОСОБА_1 надіслати дисертацію на додатковий розгляд (колективне рецензування) до Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова МОЗ України, згідно протоколу № 2/2020 засідання експертної ради з теоретичної і профілактичної медицини та фармації від 01.06.2020. 
		02.07.2020 атестаційна колегія Міністерство освіти і науки України рішенням скасувала додатковий розгляд (колективне рецензування) дисертації, яку мали надіслати Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова МОЗ України. Та в четверте направила дисертацію ОСОБА_1 на повторну експертизу.
		14.09.2020 відбулося засідання експертної ради та прийнято висновок по дисертації ОСОБА_1 . 
		24.09.2020 атестаційна колегія Міністерства освіти і науки України прийняла рішення в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26 про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія» з відмовою у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку. 
		Міністерством освіти і науки України прийнято наказ № 1188 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 24 вересня 2020 року та внесення змін до наказів Міністерства освіти і науки України». У пункті 2 даного Наказу № 1188, зазначено про скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія» з відмовою у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку. 
		Позивачка дізналася про прийняте рішення із офіційного сайту Міністерства освіти і науки України щодо наказом Міністерства освіти і науки України № 1188 від 24 вересня 2020 року «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 24 вересня 2020 року та внесення змін до наказів Міністерства освіти і науки України». 
		Як вбачається із відзиву на позовну заяву від 24.11.2020 наданого відповідачем, єдиною підставою для проведення експертизи захищеної дисертації ОСОБА_1 , є звернення доцента кафедри нормальної анатомії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України ОСОБА_3 щодо низького наукового рівня дисертації позивача, яке надійшло до МОН України.
		Не погодившись із зазначеними діями та рішеннями Міністерства освіти і науки України ОСОБА_1 звернулася до суду щодо захисту своїх прав та інтересів та скасування прийнятих рішень.
		Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
		Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі  Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		Згідно з частиною четвертої статті 3 Закону №393/96-ВР скарга  це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
		Відповідно до статті 18 Закону №393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
		Як вбачається із наведеного Закону №393/96-ВР, даним Законом не регулюються питання пов`язані із здійсненням атестації науково-педагогічних кадрів, та не визначаються механізми проведення експертизи захищеної дисертації. 
		Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №630, Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
		МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
		МОН відповідно до покладених на нього завдань: формує та забезпечує функціонування системи атестації педагогічних, зокрема керівних, наукових і науково-педагогічних кадрів, організовує їх атестацію щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань і підвищення їх кваліфікації.
		Пунктом 9 Порядку присудження наукових ступенів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567 (далі - Порядок № 567) визначено, що дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Підготовлена до захисту дисертація повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризуватися єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку. 
		Відповідно до пункту 11 Порядку № 567 дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук, кандидатська дисертація може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії; повинна містити нові науково обґрунтовані результати проведених здобувачем досліджень, які розв`язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для певної галузі науки; подається до захисту лише за однією спеціальністю. 
		Згідно пункту 13 Порядку № 567 кандидатська дисертації супроводжуються окремими авторефератами обсягом відповідно 1,3-1,9 і 0,7-0,9 авторського аркуша, які подаються державною мовою. Вимоги до оформлення автореферату встановлює МОН. Автореферат дисертації видається друкарським способом з обов`язковим зазначенням вихідних відомостей видання у кількості, визначеній спеціалізованою вченою радою, і надсилається членам спеціалізованої вченої ради та заінтересованим організаціям не пізніше ніж за місяць до захисту дисертації. Список адресатів визначає спеціалізована вчена рада, яка прийняла дисертацію до захисту. Перелік установ та організацій, яким обов`язково надсилається автореферат, визначає МОН.
		Як підтверджується матеріалами справи, позивачкою додано копії відгуків офіційних опонентів на дисертаційну роботу, відгуків на автореферат дисертації позивачки по справі. Наукова робота повністю відповідає законодавчим вимогам пункту 11 Порядку № 567, тема наукового дослідження є актуальною, містить в собі наукову новизну і обґрунтованість одержаних результатів, повноту викладеного матеріалу за темою дослідження та обсягами виконаного рукопису. Офіційні опоненти дійшли висновків, що дисертант ОСОБА_1 заслуговує на присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01-«Нормальна анатомія». Про якість виконаної дисертаційної робити та відповідність останньої законодавчим вимогам, свідчить копія висновку про наукову і практичну цінність дисертації виданого Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького, копія стенограми (розшифровка фонограми) засідання спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 із захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_1 .
		Як вбачається із копії стенограми (розшифровки фонограми) засідання спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 із захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_1 , в ній зазначається про актуальність тематики обраного наукового дослідження, якісних характеристик виконаного рукопису та відповідності останнього вищевказаним вимогам Порядку № 567. Одночасно вказані обставини підтверджуються копією протоколу № 26 засідання спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет» від 05 червня 2019 року та рішенням щодо присудження наукового ступеня кандидата наук. Вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку галузі науки, із якої підготовлено дисертацію, підтверджується копією патенту на корисну модель № НОМЕР_1 виданого позивачу по справі. Питання актуальності, наукової новизни дисертації ОСОБА_1 , належним чином проаналізовані спеціалізованою вченою радою К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України», офіційними опонентами по цій дисертації. Будь-яких підстав щодо сумнівів у цій частині не вбачається. Процедурні вимоги щодо проведення захисту дотримані, тобто дисертація відповідає вимогам пункту 11 Порядку № 567.
		Пунктом 24 Порядку № 567 передбачено, що спеціалізована вчена рада у місячний строк після захисту дисертації надсилає до МОН електронний примірник дисертації разом з атестаційною справою здобувача наукового ступеня, що оформляється згідно з вимогами, встановленими МОН.
		Відповідно до пункту 26 Порядку № 567 у МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.
		МОН може надсилати дисертацію та атестаційну справу здобувача для додаткового розгляду (колективного рецензування): до іншої спеціалізованої вченої ради в установленому МОН порядку; до закладу вищої освіти або наукової установи.
		Додатковому розгляду (колективному рецензуванню) обов`язково підлягає докторська дисертація, яка за рішенням МОН подана спеціалізованій вченій раді раніше п`ятирічного строку після здобуття наукового ступеня кандидата наук.
		Якщо під час проведення експертизи дисертації встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, то МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеня, вживає заходів, зокрема: вказує на недоліки під час розгляду дисертації та проведення її захисту; звужує профіль ради; пропонує керівнику закладу вищої освіти або наукової установи, в якій утворено раду, подати інші кандидатури для призначення голови ради, його заступника або вченого секретаря; позбавляє офіційних опонентів, членів комісії ради з попереднього розгляду права участі в атестації наукових кадрів; припиняє діяльність ради з визначенням строку, протягом якого нове клопотання про утворення ради не подається.
		Атестаційна справа здобувача наукового ступеня та дисертація, які розглядаються МОН, не можуть бути зняті з розгляду здобувачем чи відкликані радою, у якій відбувся захист дисертації.
		Здобувач має право ознайомитися з висновком після прийняття рішення МОН про видачу (відмову у видачі) відповідного диплома. Копія висновку видається МОН у місячний строк на прохання здобувача.
		Якщо рішення ради про присудження наукового ступеня скасовано МОН, то дисертація може бути подана до захисту повторно до іншої спеціалізованої вченої ради після доопрацювання не раніше ніж через рік з дня прийняття такого рішення МОН. Захист такої дисертації відбувається за погодженням з МОН.
		Відповідно до пункту 6 Порядку № 567, наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій. МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук. 
		Підстави та порядок проведення експертиз захищеної дисертації врегульовані спеціальним нормативно-правовим актом, який підлягає до застосування для спірних правовідносин, це Положенням про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14 вересня 2011 року № 1058, підпункт 1 пункту 8 якого визначає вичерпний перелік підстав, який не підлягає розширеному тлумаченню для проведення експертизи захищеної дисертації та як встановлено колегією суддів до вказаного переліку звернення громадян не входять. 
		Як вбачається із підпункту 1 пункту 8 вказаного Положення, експертна рада відповідно до покладених на неї завдань бере участь у проведенні експертизи захищених дисертацій, якщо: дисертація містить таємну інформацію; дисертація надійшла до МОН України у порядку переатестації; дисертація за рішенням МОН України надсилалась до іншої спеціалізованої вченої ради для додаткового розгляду (колективного рецензування); здобувач наукового ступеня кандидата наук не має повної вищої освіти в галузі, з якої підготовлено дисертацію (із запрошенням здобувача); здобувач наукового ступеня за основним місцем роботи не є науковим або науково-педагогічним працівником (із запрошенням здобувача).
		Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, у позивачки є диплом про повну вищу освіту в галузі, з якої підготовлено дисертацію, за основним місцем роботи обіймає посаду асистента кафедри нормальної анатомії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Вказана посада відноситься до науково - педагогічних посаду у відповідності до «Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963. 
		Також, є відсутніми й інші підстави для проведення експертизи захищеної дисертації позивачки визначені підпунктом 8 пункту 1 Положенням про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14 вересня 2011 року № 1058.
		Покликання відповідача у відзиві на позовну заяву, як на підставу проведення експертизи захищеної дисертації позивачки надходження та розгляд письмового звернення доцента кафедри нормальної анатомії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України ОСОБА_3 в порядку Закону України «Про звернення громадян» не можуть бути юридичною підставою для проведення експертизи захищеної дисертації позивача. Оскільки, звернення громадян, не є підставою для проведення експертизи захищеної дисертації згідно із підпунктом 1 пункту 8 Положенням про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14 вересня 2011 року № 1058, яким врегульовано підстави для проведення експертизи дисертації, та який є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до Закону України «Про звернення громадян». Разом із тим, Законом України «Про звернення громадян», «Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян у Міністерстві освіти і науки України» затвердженої Наказом Міністерства освіти і науки України від 13 лютого 2018 року № 136, не передбачено такого способу перевірки звернення, як проведення експертизи захищеної дисертації. 
		Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що строки проведення у МОН України, експертизи захищеної дисертації позивачки значно перевищують граничні терміни розгляду звернення доцента кафедри нормальної анатомії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України ОСОБА_3 , що встановлені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», що також свідчить про безпідставність проведення експертиз.
		Згідно підпункту 5.4 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
		Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп/2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. 
		З огляду на викладене, в даній справі також підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 №1-р/2018 справа №1-6/2018, яким сформовано правову позицію щодо верховенства права: Основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. 
		Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005).
		Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини.
		Недотримання відповідачем вимог встановлених підпунктом 1 пункту 8 Положенням про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14 вересня 2011 року № 1058, порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів позивача, а отже, є порушенням прав останнього, що породжує правову невизначеність у правовідносинах пов`язаних із проходженням атестації наукових кадрів.
		Як підтверджено висновками експертної ради МОН України, та не заперечується відповідачем по справі чотири проведені експертизи захищеної дисертації ОСОБА_1 , які є складовою процедури розгляду її атестаційної справи та дисертації у МОН України та за результатами такого розгляду прийнято оскаржуваний наказ Міністерства освіти і науки України від 24 вересня 2020 року № 1188 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 24 вересня 2020 року та внесення змін до наказів Міністерства освіти і науки України, в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26. 
		Згідно супровідного листа ВДНЗ «Буковинський державний медичний університет» від 25 червня 2019 року, направив атестаційну справу та кандидатську дисертацію позивачки до Міністерства освіти і науки України.
		Оскільки надійшло звернення до МОН України доцента кафедри нормальної анатомії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України ОСОБА_3 щодо низького наукового рівня дисертації позивачки, було призначено експертизу захищеної дисертації позивача по справі. 
		Вперше експертизу захищеної дисертації позивачки по справі Міністерством освіти і науки України призначено згідно із наказом від 30 вересня 2019 року № 1249. У відповідності до висновків засідання експертної ради від 30 вересня 2019 року рекомендовано МОН України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26 про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук позивачці по справі.
		Разом із тим, Порядком присудження наукових ступенів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, не передбачена можливість повторного надсилання дисертації для додаткового розгляду до Експертної ради (пункт 26) після отримання позитивного висновку за результатами проведення первинної експертизи. 
		Проте, вдруге експертизу захищеної дисертації позивачки по справі Міністерством освіти і науки України, призначено згідно із наказом від 15 листопада 2019 року № 1429. Друга експертиза захищеної дисертації відбулася 27 січня 2020 року. Поряд із цим, в наказі МОН України від 15 листопада 2019 року № 1429, не наводиться жодних конкретних порушень вимог і правил під час проведення первинної експертизи, яка відбулася 30 вересня 2019 року, що одночасно свідчить про порушення вимог статті 16 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу».
		26.02.2020 атестаційна колегія МОН України своїм рішенням повернула дисертаційну роботу позивачки для повторного третього розгляду експертною радою. За відсутності рішення Міністерства освіти і науки України про призначення третьої експертизи захищеної дисертації, без узгодження складу експертної ради. 
		01.06.2020 експертна рада ухвалила рішення, за результатами розгляду дисертації ОСОБА_1 надіслати дисертацію на додатковий розгляд (колективне рецензування) до Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова МОЗ України, що стверджується змістом протоколу № 2/2020 засідання експертної ради з теоретичної і профілактичної медицини та фармації від 01.06.2020 року. 
		02.07.2020 атестаційна колегія МОН України, своїм рішенням скасувала додатковий розгляд (колективне рецензування) дисертації, яку мали надіслати Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова МОЗ України. Та в четверте направила дисертацію позивачки по справі на повторну експертизу, що є порушенням пункту 26 Порядку присудження наукових ступенів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567.
		14.09.2020 відбулося засідання експертної ради та прийнято четвертний і останній висновок по дисертації ОСОБА_1 . 
		24.09.2020 атестаційна колегія Міністерства освіти і науки України прийняла рішення в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26 про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія» з відмовою у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку. 
		Міністерством освіти і науки України прийнято наказ № 1188 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 24 вересня 2020 року та внесення змін до наказів Міністерства освіти і науки України». У пункті 2 даного Наказу № 1188, зазначено про скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія» з відмовою у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку. 
		У ході судового розгляду судом першої інстанції відповідно до матеріалів справи з`ясовано, що є відсутніми накази Міністерства освіти і науки України про проведення повторних експертиз захищеної дисертації позивачки, які відбулися 01.06.2020 та 14.09.2020.
		Стаття 4 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» встановлює, що суб`єктами наукової і науково-технічної експертизи є замовники, організатори експертизи, а також експерти. Замовниками наукової і науково-технічної експертизи можуть бути державні органи і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, громадяни, заінтересовані у проведенні такої експертизи.
		Замовники можуть вступати у відносини з експертами безпосередньо або через організаторів експертизи на підставі договорів або доручень.
		Замовники наукової і науково-технічної експертизи формують завдання на проведення експертизи, забезпечують оплату витрат на її проведення, оплату праці експертів або послуг організаторів експертизи.
		Організаторами наукової та науково-технічної експертизи є фізичні та юридичні особи, які на підставі доручення або договору з замовниками організовують та проводять експертизу і подають експертні висновки.
		Експертизу можуть проводити: органи виконавчої влади у межах своєї компетенції; підприємства, установи та організації всіх форм власності, тимчасові творчі колективи, що здійснюють наукову і науково-технічну діяльність, спеціалізовані експертні організації; окремі експерти, групи експертів та експертні ради.
		Експертами є фізичні особи, які мають високу кваліфікацію, спеціальні знання і безпосередньо здійснюють наукову чи науково-технічну експертизу та несуть персональну відповідальність за достовірність і повноту аналізу, обгрунтованість рекомендацій відповідно до вимог завдання на проведення експертизи.
		Експертні ради обов`язково створюються для проведення наукової і науково-технічної експертизи проектів міждержавних, державних цільових програм.
		Згідно статті 6 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» підставами для проведення наукової та науково-технічної експертизи є: рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень; договори на проведення наукової та науково-технічної експертизи, укладені підприємствами, установами та організаціями, фізичними особами.
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» замовник наукової і науково-технічної експертизи має право: заявляти про необхідність проведення попередньої, первинної, повторної, додаткової або контрольної наукової і науково-технічної експертизи; порушувати клопотання про заміну експертів, одержувати консультації щодо проведення наукової і науково-технічної експертизи; одержувати інформацію про хід проведення наукової і науково-технічної експертизи на всіх стадіях експертного процесу, подавати організатору письмові або усні пояснення, зауваження, рекомендації щодо проведення наукової і науково-технічної експертизи; знайомитися з висновками наукової і науково-технічної експертизи; використовувати результати і матеріали експертизи у своїй діяльності, в тому числі з комерційною метою, якщо інше не передбачено договором на проведення експертизи; створювати банки даних про організаторів експертизи, заносити до них оцінки якості виконаних експертних робіт.
		З урахуванням наведених норм Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» були відсутні підстави визначені статтею 6 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» для проведення наукової та науково-технічної експертизи. 
		У відповідності до пунктів 3, 5 Положення про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14 вересня 2011 року № 1058 (далі  Положення № 1058), експертні ради утворюються МОН України за галузями науки або за групами спеціальностей. Персональний та кількісний склад експертної ради затверджується МОН України. 
		Пунктом 11 Положення № 1058 передбачено, що для розгляду дисертації та документів атестаційної справи, що надходять до експертної ради, голова експертної ради (за його відсутності - заступник) за узгодженням з МОН України призначає експерта (експертів).
		01.06.2020 та 14.09.2020 експертизи захищеної дисертації позивачки по справі проведені не уповноваженим складом експертів за відсутність рішення МОН України про їх призначення та узгодження складу експертів.
		Пунктом 19 Положення № 1058 визначено, що строк розгляду дисертації здобувача наукового ступеня кандидата наук в експертній раді не повинен перевищувати: двох місяців. Тобто, експертна рада не мала права розглядати атестаційну справу здобувача наукового ступеня кандидата наук понад установлений двомісячний строк визначений пунктом 19 Положення № 1058 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1167/19905. Разом із тим, даним Положенням № 1058 не передбачено продовження строку проведення експертизи захищеної дисертації. 
		Згідно пункту 28 Порядку № 567, строк розгляду у МОН дисертації та атестаційної справи здобувача наукового кандидата наук - чотирьох місяців. Будь-які пропозиції і заяви щодо додаткової оцінки дисертацій та атестаційних справ розглядаються МОН до прийняття рішення. За особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації, питання щодо його продовження вирішує МОН у кожному конкретному випадку, про що інформується спеціалізована вчена рада. Пунктом 19 Положення про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14 вересня 2011 року № 1058 визначено, що строк розгляду дисертації здобувача наукового ступеня кандидата наук в експертній раді не повинен перевищувати двох місяців. При тому, що як вбачається із змісту супровідного листа ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» дисертація та атестаційна справа позивача направлена до МОН України ще 25 червня 2019 року, а розглянув МОН України атестаційну справу та кандидатську справу позивача лише 24 вересня 2020 року, що стверджується наказом № 1188 від 24 вересня 2020 року ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України».
		Строк розгляду дисертації позивача у МОН України тривав більше одного календарного року. Отже, у такому контексті орган, який розглядає атестаційну справу вчиняє процедурні дії протягом цього строку, своєчасно та без невиправданих зволікань. В той же час процедурні порушення, допущені під час розгляду атестаційної справи, є підставою для скасування її результатів. Рішення ж яке ґрунтується на висновку отриманому під час процедури, проведеної з порушеннями підлягає скасуванню. 
		Досліджуючи питання дотримання строків розгляду дисертації МОН України, Верховний Суд України у постанові від 10.09.2019 по справі № 826/13114/16 зазначає, що порушення строків розгляду дисертації, свідчать про порушення визначеної законом процедури розгляду МОН дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня, що тягне за собою скасування рішення вказаного суб`єкта владних повноважень.
		У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. 
		Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
		У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд зверну увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
		А тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення атестаційної колегії МОН України від 24 вересня 2020 року, в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія» з відмовою у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку. Так і пункт 2 наказу МОН України від 24 вересня 2020 року № 1188 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 24 вересня 2020 року та внесення змін до наказів Міністерства освіти і науки України, в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія» з відмовою у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку, є прийнятими із порушеннями встановленої вказаними нормативно-правовими актами процедури.
		Із урахуванням практики застосування норм права у випадку колізії, слід зазначити, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює питання присудження наукових ступенів, є Порядок присудження наукових ступенів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 567 від 24 липня 2013 року.
		Пунктами 7 та 26 Порядку № 567 передбачається, якщо під час проведення експертизи дисертації встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно - правових актів з питань атестації наукових кадрів, то МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеня. 
		Пунктом 1.9 Положення про спеціалізовану вчену раду затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14 вересня 2011 року № 1059 (далі  Положення №1059) передбачено, що у разі порушення радою вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукового ступеня доктора чи кандидата наук МОН України скасовує прийняте радою рішення і може вжити до неї заходи в межах своєї компетенції, у тому числі до зупинення діяльності цієї ради. Як встановлено матеріалами справи, при ознайомленні із змістом наказу МОН України № 1188 від 24 вересня 2020 року, в частині яка стосується дисертації позивача по справі не наводитися порушень конкретно визначених нормативно-правових актів із питань атестації наукових кадрів, що були вчинені спеціалізованою вченою радою. Разом із тим, жодних заходів впливу щодо зупинення діяльності спеціалізованої вченої ради ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України», відповідачем не застосовувалося, що також свідчить про відсутність порушень в її роботі.
		Вказаними пунктами 7 та 26 Порядку № 567 та пункту 1.9 Положення № 1059, не передбачено повноважень атестаційної колегії Міністерства приймати будь-які рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук на підставі висновку. Одночасно змістом даного Порядку № 567, не надано повноважень Міністерству освіти і науки України затверджувати рішення, або рекомендації атестаційної колегії Міністерства про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук на підставі висновку. 
		Аналізуючи зміст наказу Міністерства освіти і науки України № 1188 від 24 вересня 2020 року «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 24 вересня 2020 року та внесення змін до наказів Міністерства освіти і науки України, в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія» з відмовою у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку, також слід зазначити, що в останньому міститься загальне посилання на висновок, без зазначення його найменування, відповідних реквізитів, дати і часу прийняття. Одночасно слід зауважити, що у зв`язку із тим, що було проведено чотири експертизи захищеної дисертації в різні дати: 30.09.2019, 27.01.2020, 01.06.2020 та 14.09.2020 не видається можливим встановити на підставі, якого конкретно висновку експертної ради МОН України прийнято зазначений наказ. Пунктом 2 «Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року № 1000/5 передбачає, що реквізит службового документа - обов`язковий елемент, зафіксований в документі для його ідентифікації, організації обліку та надання йому юридичної сили.
		У даному наказі не наводяться жодних конкретних порушень ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів при присудженні наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_1 . У ньому відсутні обставини на обґрунтування правомірності його прийняття, а тому зазначений наказ прийнятий із порушенням вимог статті 19 Конституції України, вимог та пунктів 7 та 26 Порядку № 567.
		У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Верховний Суд по справі № 826/17201/17 від 28.05.2020, зазначає, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в листі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави. 
		Судом не беруться до уваги інші обставини, які безпосередньо не були зазначені, як на підставу прийняття наказу Міністерства освіти і науки України № 1188 від 24.09.2020 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 24 вересня 2020 року та внесення змін до наказів Міністерства освіти і науки України, в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія» з відмовою у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку, що також наводяться в мотивах апеляційної скарги.
		Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
		Як вже було зазначено вище судом відповідачем в порушення Порядку № 567, не встановлювався конкретний вид і перелік порушень вчинених спеціалізованою вченою радою, які однозначно тягнуть за собою скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук. Неоднозначність та нечіткість зазначених правових норм надає необмежену можливість суб`єкту владних повноважень для їх довільного тлумачення та діяти на власний розсуд приймаючи необґрунтовані рішення. У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 260/81/19 від 01 липня 2020 року зазначено, що Велика Палата Верховного Суду також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності (пункт 81).
		У рішенні Європейського Суду з прав людини від 26.09.2005 у справі «Салов проти України», суд вказав, що однією з вимог, яка постає з вислову «передбачений законом», є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатися «законом», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Про це Європейський Суд з прав людини зокрема зазначає у рішеннях «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, «Фельдман проти України» від 08 квітня 2010 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, тощо.
		У відповідності до висновків Верховного Суду в постанові від 10 вересня 2019 року в адміністративній справі № 826/13114/16, при застосуванні нормативних положень пунктів 14 та 26 «Порядку присудження наукових ступенів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, Верховний Суд зазначає, що єдиною юридичною підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня, є виявлення академічного плагіату в захищеній дисертації (пункт 12). Верховний Суд також зазначає, що наявність академічного плагіату відповідно до статті 6 Закону України «Про вищу освіту» є єдиною підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня. Аналогічне передбачено пунктом 14 «Порядку присудження наукових ступенів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567. 
		У відповідності до довідки № 1166 про проведення первинної експертизи на наявність плагіату по дисертації позивача та копією експертного висновку про перевірку на наявність академічного плагіату від 07.10.2020 затвердженого проректором з наукової роботи «Івано - Франківського національного медичного університету» в дисертаційній роботі позивача академічного плагіату не виявлено. 
		Щодо питання оскарження наказу Міністерства освіти і науки України від 24 вересня 2020 року № 1188 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 24 вересня 2020 року та внесення змін до наказів Міністерства освіти і науки України», в частині підпункту 7 пункту 3 щодо висловлення зауважень голові спеціалізованої вченої ради, членам комісії ради з попереднього розгляду дисертації, науковому керівнику, стосовно дисертації здобувача наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_1 . Суд погоджуються із доводами позивача по справі, що ці позовні вимоги, є похідними від вимоги про скасування пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України № 1188 від 24.09.2020 року «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 24 вересня 2020 року та внесення змін до наказів Міністерства освіти і науки України, в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія» з відмовою у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку. 
		Разом із тим, слід звернути увагу, на ту обставину, що у відповідності до вимог пункту 1.9 «Положення про спеціалізовану вчену раду» затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14 вересня 2011 року № 1059, у разі порушення радою вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукового ступеня доктора чи кандидата наук МОН України скасовує прийняте радою рішення і може вжити до неї заходи в межах своєї компетенції, у тому числі до зупинення діяльності цієї ради. Проте, суд зазначає, що як вбачається із змісту оскаржуваного наказу не вбачається наявність порушень конкретно визначених нормативно-правових актів із питань присудження наукового ступеня кандидата наук позивачці по справі, як і не передбачено такого заходу впливу, як висловлення зауважень голові спеціалізованої вченої ради, членам комісії ради з попереднього розгляду дисертації, науковому керівнику, щодо дисертації здобувача наукового ступеня кандидата наук. А відтак, в цій частині також допущені порушення при прийнятні даного наказу, які впливають на права позивачки по справі, оскільки пов`язуються безпосередньо із захистом її дисертації. 
		Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. 
		Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації-не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 705/552/15-а).
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У Рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Суд зазначає, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи. 
		Пунктом 6 Порядку № 567 прямо передбачено, що наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій. МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук. Вказаним Порядком № 567, який є спеціальним нормативним актом прямо передбачено, що МОН затверджує рішення спеціалізованої вченої ради із вищевказаного питання та видає диплом кандидата наук. 
		Відповідач по справі організовує діяльність консультативно-дорадчих органів, які діють у складі Міністерства освіти і науки України, та є відповідальним за їх діяльність. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що утворення дорадчих органів (до яких відноситься експертна рада, та атестаційна колегія Міністерства) є формою реалізації залучення наукової громадськості до прийняття рішень МОН. Ні атестаційна колегія, ані експертна рада власних рішень не приймають, власних наказів не видають. Ці органи лише надають висновки і рішення рекомендаційного характеру. 
		Як встановлено судом із чим погоджується апеляційним суд, у відповідача по справі були відсутні повноваження на проведення експертизи захищеної дисертації позивачки по справі. Проте, така була проведена всупереч вимогам підпункту 1 пункту 8 Положенням про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року № 1058, яким не передбачено проведення експертизи захищеної дисертації на підставі письмово звернення громадян.
		Оскільки, як зазначається вище у МОН України, були відсутні юридичні підстави для проведення експертизи захищеної дисертації позивача, а тому МОН України має лише єдиний можливий варіант поведінки, а саме розглянути питання про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 ВДНЗ України «Буковинського державного медичного університету МОЗ України» від 5 червня 2019 року, протокол № 26, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_1 за спеціальністю 14.03.01 «Нормальна анатомія». Про повноваження розглядати відповідачем вищезазначене питання міститься у пункті 6 «Порядку присудження наукових ступенів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, який підлягає до застосування у спірних правовідносинах. 
		Пункт 6 Порядку № 567 передбачає, що МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук. 
		У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року по справі № 236/1877/17, Суд зазначає, якщо дискреції органу передбачає лише два варіанти: «відмовити» або «задовільнити», і при наявних обставинах доведено і встановлено судом, що «відмова» була незаконною, то зобов`язання судом органу державної влади задовільнити певне клопотання, вчинити відповідні дії не буде підміною повноважень, а буде способом відновлення порушених прав та інтересів суб`єкта, законності та справедливості в цілому, як це дозволено суду, зокрема, Конституцією України. 
		Апеляційний суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення і вчинення дій. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та вказують на неправомірність поведінки відповідача в спірних правовідносинах. 
		Враховуючи зазначені вище встановлені всі обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
		Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
		Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України  залишити без задоволення.
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі № 380/9503/20  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
		 
		Судді Р.Й. Коваль
		 
		В.В. Гуляк
		Повний текст постанови складено 11.11.2021

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...