Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-4780 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Постанова 
		іменем України  2а-4780/2010 р. 
		 15 квітня 2010 року суддя Лисичанського міського суду Луганської області Рукас О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  
		 встановив: 
		 Позивач звернулася з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, в якому зазначила, що має правовий статус дитини війни, відповідач має виплачувати їй підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але оскільки таке підвищення їй не виплачується, просить визнати бездіяльність відповідача протиправною у зв`язку з не нарахуванням та невиплатою  протягом 2009 року підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року. 
		До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, 15 квітня 2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження. 
		Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2105-ІV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», дію статті 6 Закону було призупинено на 2006 рік. Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру встановленої надбавки учасникам війни. Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, стаття 6 Закону викладена в новій редакції, згідно з якою дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір зазначеного підвищення становив з 01.01.2008 року – 47грн., з 01.04.2008 року - 48,10 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рн/2008 постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05.2008 року – 48, 10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року - 49, 80 грн. Ухвалою Конституційного Суду України від 19.05.2009 року №27-у/2009 підтверджено, що в частині третій ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого в абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом, та непоширення вказаного мінімального розміру пенсії за віком на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону. На підставі викладеного вважає, що підстав для застосування мінімального розміру пенсії, передбаченого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», для визначення розміру підвищення пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» немає. Позивачу виплачено підвищення до пенсії за 2009 рік у розмірі 10%., що складає 49,8 грн. в місяць. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Просив відмовити щодо поновлення пропущення строку звернення до суду, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. 
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 
		3 матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення. Позивач звертався до відповідача з заявою про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни за 2009 рік, але їй було відмовлено з посиланням на те, що з 1 січня 2009 року їй виплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком. 
		Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. 
		28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах, така доплата в 2009 році складала 49,80 грн. 
		 Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» КМУ було надано право встановлювати розмір соціальних гарантій, які відповідно до законодавства визначаються залежно від прожиткового мінімуму і встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ. 
		Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», що має однакову юридичну силу, як і Закон України «Про соціальний захист дітей війни», у наведеній нормі відсилає до відповідних Законів України. Тобто, у даному випадку застосовується спеціальний закон, яким передбачається право на отримання підвищення до пенсії певної категорії осіб - Закон України «Про соціальний захист дітей війни». 
		Згідно ст. 71 Закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. 
		Оскільки розмір підвищення до пенсії залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не мінімальної заробітної плати, то ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у даному випадку не застосовується. 
		Крім того, частинами 2,3 ст.22 Конституції України передбачено, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».  
		Безпосередньо ч.4 ст.9 КАС України передбачено, що «в разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу». Закон України має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тому саме норми Закону і слід застосовувати в даному випадку.  
		Отже, враховуючи, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була чинною у наведеній вище редакції протягом 2009 року, то позовні вимоги за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року є обґрунтованими.  
		Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. 
		Позивач знала, що їй виплачується підвищення до пенсії щомісячно по 49 грн. 80 коп., звернулася до суду 26 лютого 2010 року (відповідно поштового штемпелю на конверті), поважних причин його пропуску не навела, представник відповідача у письмових запереченнях наполягав на застосуванні строку звернення до суду, тому у зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 1 січня по 25 лютого 2009 року без поважних причин, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог за цей період. 
		Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження. 
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо не нарахування позивачеві підвищення до пенсії за віком, як «дитині війни» та зобов'язати Управління Пенсійного фонду в місті Лисичанську Луганської області зробити нарахування та виплату підвищення позивачу до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни» з 26 лютого по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених сум.  
		Згідно ст. 94 ч.1 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України стягуються судові витрати у розмірі 03 грн.40 коп.  
		На підставі викладеного, згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  ст. ст. 2, 17, 18, 99,100, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  
		 постановив: 
		 Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як «дитині війни» задовольнити частково. 
		Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо нездійснення підвищення до пенсії за віком ОСОБА_1 та її виплати, як «дитині війни» за період з 26 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року. 
		Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як «дитині війни» згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 26 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплаченого. 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як «дитині війни» за період з 1 січня по 25 лютого 2009 року включно відмовити за пропуском строку звернення до суду. 
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. 
		 Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 
		 Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. 
		  Суддя:                            О.В.Рукас

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...