Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 317/2145/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано судом: 17.11.2021. Зареєстровано: 18.11.2021. Оприлюднено: 19.11.2021.
Дата набрання законної сили: 16.11.2021
Номер судового провадження: 22-ц/807/3382/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 16.11.2021 Справа № 317/2145/21
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний № 317/2145/21 
		Провадження №22-ц/807/3382/21 
		Головуючий в 1-й інстанції  Громова І.Б.
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		16 листопада 2021 року         м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Гончар М.С., Полякова О.З.,секретарОстащенко О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника  адвоката Касьяненко Ганни Олександрівни на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2021 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 06 липня 2021 року) у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа  ОСОБА_2 ,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2021 року заявниця звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, відносно заінтересованої особи ОСОБА_2 , в якій зазначила, що вона та її батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проживають разом однією родиною за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належить їй на праві приватної власності. Вона та мати зареєстровані за зазначеною адресою, а батько зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Інколи він проживає за адресою реєстрації. В будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 проживає без реєстрації. Останній рік сімейне життя між батьками погіршилося. В родині почали виникати сварки, яки переросли в серйозні конфлікти, під час яких поведінка батька почала бути занадто агресивною, він почав погрожувати матері та ОСОБА_1 особисто фізичною розправою, а також відібранням житла. Заявниця в заяві зазначила, що вона зазнає постійного психологічного тиску. На її адресу систематично надходять погрози вбивством, як в телефонних розмовах так і вдома. ОСОБА_2 має зброю, та часто на підпитку погрожує їй її застосуванням. 31.05.2021 року через вищевикладені обставини вона з матір`ю звернулися до ТУ ДБР в м. Мелітополі, оскільки ОСОБА_2 є діючим працівником поліції, відомості було внесено до ЄРДР за ч.1 ст.129 КК України. В заяві ОСОБА_1 зазначила, що вимушена переховуватися від батька, всіляко уникати спілкування з ним. Також зазначила, що вимушена була переїздити за кордон. Через постійні погрози, які вона сприймає як реальні, вимушена залишити свій будинок та орендувати житло в готелі. Знаходження з ОСОБА_2 в одному будинку є для неї неможливим. Мати також залишила будинок. На теперішній час розглядається справа про розірвання шлюбу батьків в Комунарському районному суді м. Запоріжжя. З огляду на вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства відносно ОСОБА_1 , вважає себе жертвою такого насильства та потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Заявниця просила видати обмежувальний припис ОСОБА_2 на строк 6 місяців з заборонами, щодо: перебування в місці проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ; наближення на 500 метрів до місця проживання, навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , а саме: перукарня "Модна цирульня" за адресою АДРЕСА_3 ; студія краси "Модна цирульня" за адресою АДРЕСА_4 ; перукарня за адресою АДРЕСА_5 ; перукарня за адресою АДРЕСА_6 ; Студія краси "UP" за адресою АДРЕСА_7 ; місця реєстрації ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		 
		Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2021 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .
		 
		Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника  адвоката Касьяненко Ганни Олександрівни подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким залишити заяву без розгляду.
		 
		Узагальненими доводами апеляційної скарги є те що, в останнє судове засідання заявник не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, суд першої інстанції при цьому справу розглянув по суті не з`ясувавши чи підтримує заявниця заявлені вимоги, що є порушенням її прав. 
		 
		Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		За положенням ч. 1 п. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу  без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені заяви виходив з того, що з пояснень заявниці встановлено, що вона та ОСОБА_2 , є батьком та донькою, батько мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , а донька за вказаною адресою зареєстрована, але фактично проживає в Чехії, є власницею будинку з 30.06.2020 року та декілька разів на рік приїздить до батьків за вказаною адресою. Факти побутових конфліктів між донькою та батьком не були зафіксовані, висловлювань нецензурною лайкою на адресу доньки ОСОБА_2 не висловлювався. ОСОБА_2 не притягувався до адміністративної відповідальності та відносно нього не виписувалися приписи. Наявність витягу з ЄРДР свідчить про внесення відомостей 02.06.2021 року за фактом погрози вбивством ОСОБА_3 , а не заявниці. ОСОБА_1 особисто заяв не подавала. Таким чином, заявниця не надала суду доказів, які б свідчили, про наявність обґрунтованих ризиків вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявниці, і обґрунтованість зазначеного заявницею, для захисту її інтересів, заходу тимчасового обмеження права ОСОБА_2 по суті, користуватись спільним житлом, в якому він проживає, протягом тривалого часу, заявницею суду не надано.
		 
		Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в рамках дотримання процесуальних вимог, щодо розгляду справи по суті та залишення заяви без розгляду.
		 
		У червні 2021 року заявником подано в порядку окремого провадження заяву про видачу обмежувального припису.
		 
		Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України та ч.1 ст. 350-5 ЦПК України справи окремого провадження, зокрема про видачу обмежувального припису, суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
		 
		22 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 призначено до розгляду в судове засідання.
		 
		Судове засідання 24 червня 2021 року відкладене у зв`язку із неявкою заявника.
		 
		В судовому засідання 01 липня 2021 року заявник ОСОБА_1 надала свої пояснення, підтримала заяву, також свої пояснення надала заінтересована особа ОСОБА_2 . Справу слуханням відкладено на 05 липня 2021 року з причин закінчення робочого дня.
		 
		05 липня 2021 року заявник ОСОБА_1 надала заяву про залишення заяви без розгляду, в судове засідання не з`явилась.
		 
		Відповідно до п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
		 
		Враховуючи вказані норми процесуального законодавства, а також особливості розгляду справ в порядку окремого провадження, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаної заяви з підстав початку розгляду справи по суті.
		 
		Відповідно до ч.5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
		 
		Згідно п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову і її задоволенні.
		 
		Враховуючи, що в судовому засідання 05 липня 2021 року не було зафіксовано повторної неявки належним чином повідомленого заявника, враховуючи явку заявника у попереднє судове засідання, а також факт з`ясування думки учасників процесу з приводу заявлених вимог у попередньому судовому засіданні, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, щодо можливості розгляду справи по суті, оскільки підстав для залишення заяви без розгляду не було. 
		 
		Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані докази, дав їм належну правову оцінку, вірно встановив характер правовідносин, що склались між сторонами та ухвалив рішення з дотриманням норм процесуального права та вірним застосуванням норм матеріального права.
		 
		Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції, який, в свою чергу, дослідив зібрані у справі докази, надав їм належну оцінку, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
		 
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		 
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		 
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		 
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
		 
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника  адвоката Касьяненко Ганни Олександрівни залишити без задоволення, а рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2021 року у цій справі залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		 
		Повна постанова складена 17 листопада 2021 року
		 
		 
		 
		   Судді:                            С. В. Кухар
		 
		                                   М.С. Гончар
		 
		О. З. Поляков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...