Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/21181/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано судом: 22.11.2021. Зареєстровано: 22.11.2021. Оприлюднено: 23.11.2021.
Дата набрання законної сили: 17.11.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"17" листопада 2021 р.                               Справа№ 910/21181/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Мальченко А.О.
		суддів:            Агрикової  О.В. 
		          Чорногуза М.Г. 
		 при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021
		у справі №910/21181/20 (суддя Баранов Д.О.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» 
		до:            1. Чернігівської обласної державної адміністрації;
		                2. Чернігівської міської ради;
		             3. Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 1» Чернігівської міської ради;
		             4. Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради 
		про стягнення 27   919 567,20 грн,
		за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» (далі - ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Чернігівська ОДА, відповідач-1), Чернігівської міської ради (далі також - відповідач-2), Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 1» Чернігівської міської ради (далі - КНП «ЧМЛ №1» ЧМР, відповідач-3) та Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради (далі - КНП «ЧМЛ №2» ЧМР, відповідач-4) про солідарне стягнення заборгованості за надання медичних послуг гемодіалізу у період з 01.01.2018 по 31.12.2018  (спірний період) в розмірі 27 919 567,  20 грн.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 у справі №910/21181/20 закрито провадження в частині вимог до КНП «ЧМЛ №1» ЧМР  про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 27 919  567,20 грн; у задоволенні  позову до  Чернігівської ОДА, Чернігівської міської ради  та КНП «ЧМЛ №2» ЧМР  про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 27  919  567,20  грн відмовлено.
		Закриваючи провадження у справі в частині вимог до відповідача-3 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд виходив з того, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.07.2021 юридичну особу - КНП «ЧМЛ №1» ЧМР  (ідентифікаційний код 02006596) припинено.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до відповідача-4, суд виходив з того, що КНП «ЧМЛ №2» ЧМР не є уповноваженим суб`єктом від держави, в тому числі в особі органів місцевого самоврядування, щодо виконання проекту міжнародного партнерства у сфері медико-соціальної допомоги населенню України за участі позивача, не перебуває в сфері управління Чернігівської ОДА чи його структурних підрозділів, тобто, не є підпорядкованою або підконтрольною особою, а також не є стороною (підписантом) Протоколу щодо реалізації проекту по створенню діалізного медичного центру в м. Чернігові від 03.09.2009 (далі - Протокол), Угоди про реалізацію проекту по створенню діалізного центру у м. Чернігові від 19.11.2009 (далі - Угода), Меморандуму про врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами, які реалізують проект зі створення діалізного центру в Чернігівській області, підписаного 24.05.2012 (далі - Меморандум);  КНП «ЧМЛ №2» ЧМР  не пов`язане умовами зазначених вище документів і не приймало жодних зобов`язань перед позивачем з реалізації домовленостей, досягнутих з Чернігівською ОДА чи його структурними підрозділами; замовлення зі сторони КНП «ЧМЛ №2» ЧМР у ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» медичних послуг в 2018 році в будь-якому обсязі та з будь-якого предмету в матеріалах справи відсутні; жодного доказу щодо звернення КНП «ЧМЛ №2» ЧМР  в особі уповноваженого представника з проханням виконати в 2018 році процедури з гемодіалізу на загальну суму 27  919 561, 20 грн матеріали справи не містять; фактичне надання позивачем медичної допомоги пацієнтам без відповідної пропозиції КНП «ЧМЛ №2» ЧМР не зумовлює для останнього настання юридичного факту укладення договору про медичне обслуговування, адже, виникнення зобов`язання з виконання послуг завжди передбачає попереднє узгодження між сторонами суті та обсягу послуг, їх ціни, порядку розрахунку; безпідставним є застосування позивачем аналогії договірного регулювання та поширення умов раніше укладених між сторонами договорів на спірний період, адже, всі без винятку договори про надання медичних послуг, на які посилається позивач в позові, укладені в 2013-2017 роках, містили чіткі обмеження щодо періоду дії, кількості та ціни послуг з гемодіалізу, і вичерпали свою дію на початок спірного періоду; недоведеним є прийняття КНП «ЧМЛ №2» ЧМР від позивача результату медичних послуг в 2018 році, оскільки матеріали справи не містять первинну документацію, що складається сторонами в момент або після виконання господарської операції із зазначенням опису її змісту і обсягу, одиниці виміру, ціни, дати складання, особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені відповідача-4.
		Крім того, суд першої інстанції вказав, що замовленню медичних послуг та укладенню договору про надання медичних послуг за рахунок бюджетних коштів (крім договорів про медичне обслуговування населення, які укладаються за типовою формою в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України), має передувати проведення публічної закупівлі за процедурами, визначеними Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII; доказів, які б свідчили про розробку і оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу та авторизованих електронних майданчиках будь-якою стороною даного спору тендерної документації із закупівлі медичних послуг в 2018 році в обсязі 13 020 одиниць процедур з гемодіалізу за ціною 2 144, 36 грн на загальну суму 27 919 561, 20 грн, позивачем не надано, як і не підтверджено обставину направлення пропозиції щодо зазначених умов, результати їх розгляду замовником тощо.
		Також судом встановлено, що підписані Протокол та Меморандум є свідченням виникнення між сторонами відносин, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту, гарантованого державою; факт надання позивачем медичних послуг методом гемодіалізу 88 пацієнтам у місті Чернігові у спірний період відповідачами не було заперечено та спростовано; позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання згідно з Протоколом та Меморандумом.  
		Водночас, відмовляючи у задоволенні позову до відповідача-1 та відповідача-2, суд виходив з відсутності доказів звернення позивача до моменту виникнення спірної заборгованості, тобто, до 01.01.2018, як до Чернігівської ОДА, так і до Чернігівської міської ради щодо укладення договору надання медичних послуг;  докази, які свідчили б про замовлення, прийняття або ж делегування повноважень функцій головного розпорядника бюджетних коштів, тобто, наявності бюджетного призначення на цілі фінансування безоплатної медичної допомоги з лікування методом амбулаторного гемодіалізу, одержувачем яких є позивач у спірний період у матеріалах справи відсутні; позивач не наділений представницькими повноваженнями щодо встановлення, зміни або припинення правовідношення у сфері безоплатного медичного обслуговування від імені та в інтересах відповідачів (або з будь-ким із них окремо); державою в особі уповноважених суб`єктів, якими у даному випадку є Чернігівська ОДА та Чернігівська міська рада було допущено бездіяльність та не вжито низки нерозривно пов`язаних між собою дій, зокрема, щодо закупівлі (замовлення) життєво важливих медичних послуг гемодіалізу, укладення договорів про надання медичних послуг, прийняття таких послуг, або ж здійснення делегування таких повноважень третім особам, а відтак, відсутні підстави для задоволення вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів-1 та 2 суми заборгованості за фактично надані медичні послуги.
		Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права  та за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
		В обґрунтування апеляційної скарги позивач наголошував на  тому, що життєво необхідні послуги гемодіалізу є безкоштовними для пацієнтів, однак, держава зобов`язується оплачувати вартість лікування тому закладу охорони здоров`я, який надав послуги направленим хворим; практика надання та розрахунків за медичні послуги, що є безоплатними для пацієнтів, які отримали їх у приватних закладах охорони здоров`я, які мають відповідне право на відшкодування такої оплати за рахунок державних коштів  підтверджує тривалу відсутність ефективного правового регулювання цієї сфери; відмова суду в задоволенні позову фактично мотивована лише недоліками документального оформлення відносин між сторонами; відповідачі не вжили належних заходів для узгодженого переведення пацієнтів, а в подальшому вчасної закупівлі послуг, у зв`язку з чим у спірний період між сторонами фактично продовжували існувати зобов`язальні відносини, які не були оформлені окремим письмовим договором; застосування положень Закону України «Про публічні закупівлі» знаходилося поза волею та впливом позивача; лише на певному етапі, до якого відноситься спірний період, всупереч змісту узгодженого соціального та інвестиційного проекту, відповідачі створили формальні перепони для оплати здійсненого позивачем лікування, що призвело до необхідності захисту порушених прав останнього в суді; діючи добросовісно та зважаючи на усталені відносини протягом попередніх років (2013 - 2017), позивач мав правомірне право очікування на розрахунок за процедури, надані в спірний період, безвідносно до існування окремого письмового договору; позивач у спірних відносинах виступає не як учасник публічних закупівель, а як суб`єкт господарювання, яким надавались медичні послуги, за які останнім не було отримано відповідної оплати.
		Також апелянт вказував, що як на початок спірного періоду, так і на дату розгляду справи в суді першої інстанції спірні відносини щодо надання послуг за договорами про медичне обслуговування населення, були виведені з-під імперативної дії Закону України «Про публічні закупівлі», що унеможливлює юридичну оцінку та відмову в позові на підставі положень даного нормативно-правового акта.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ  «Фрезеніус Медикал Кер Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 у справі №910/21181/20, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.10.2021, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
		Відповідачі-1, 2, 4 скористалися правом, наданим статтею 263 ГПК України, надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.
		Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач-1 вказував на те, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували наявність у позивача будь-яких зобов`язань перед відповідачами; надаючи послуги хворим, позивач діяв як господарюючий суб`єкт відповідно до видів своєї діяльності; жодних договорів між ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер України» та Чернігівською ОДА ані у спірний період, ані у інший час не укладалось; не відповідає фактичним обставинам справи та є необґрунтованими твердження апелянта про те, що альтернативного медичного закладу для лікування 88 пацієнтів у місті Чернігові у спірний період не існувало, оскільки в матеріалах справи містяться документи, що підтверджують наявність у місті Чернігові ще одного лікувального закладу, що надає послуги з гемодіалізу - КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради; листом Управління охорони здоров`я Чернігівської міської ради від №01-24/1227 від 28.07.2017 позивача було поінформовано про відсутність потреби у його послугах на майбутнє та запропоновано довести до відома хворих про даний факт їх організованого їх переведення у КНП «Чернігівська обласна лікарня» для безперебійного отримання ними в подальшому життєво необхідних послуг з гемодіалізу; після отримання вказаного листа позивач усвідомлював те, що його послуги є зайвими, у них відпала необхідність та, як наслідок, такі послуги оплачені не будуть, тобто позивач діяв всупереч законодавству України, на власний ризик без укладення необхідних угод; повноваження Чернігівської ОДА визначені Законом України «Про місцеві державні адміністрації», серед яких відсутні повноваження щодо закупівлі медичних послуг, в тому числі послуг з гемодіалізу; Закон України «Про публічні закупівлі» також не передбачає для облдержадміністрації обов`язку здійснювати закупівлю медичних послуг, а тому висновок апелянта про залежність діяльності позивача від Чернігівської ОДА не ґрунтується на матеріалах справи та нормах чинного законодавства.
		Відповідач-2, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, наголошував також на безпідставності тверджень апелянта щодо виникнення у Чернігівської ОДА та Чернігівської міської ради на підставі Обласної програми забезпечення населення Чернігівської області спеціалізованою медичною допомогою на 2016-2020 роки, затвердженої рішенням 2 сесії обласної ради 7 скликання 18.12.2015 №18-2/VІІ у редакції рішення 12 сесії  обласної ради 7 скликання 28.03.2018 №23-12 VІІ (далі - Обласна програма/Програма), господарських обов`язків перед ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер України», оскільки вказана Програма не визначає позивача в якості одержувача бюджетних коштів, як і не визначає обов`язків відповідачів (сукупно або окремого з них) вступати у господарські відносини з іншими суб`єктами; позивач не наділений представницькими повноваженнями щодо встановлення, зміни або припинення правовідношення у сфері безоплатного медичного обслуговування від імені та в інтересах відповідачів (або з будь-ким із них окремо); фактичне надання позивачем послуг пацієнтам не є свідченням наявності саме договірних відносин між ним та відповідачами з надання безоплатних медичних послуг за рахунок бюджетних коштів; ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» не визначено Чернігівською обласною радою та Департаментом фінансів Чернігівської ОДА отримувачем бюджетних коштів; розрахунок вартості лікування хворих на хронічну хворобу нирок V стадії із застосуванням гемодіалізу затверджений  директором медичного центру ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» у м.  Чернігові 27.12.2017 має бути оцінено критично, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо погодження відповідного розрахунку з відповідачами; повідомлення про фактично надані послуги, направлене до Чернігівської міської ради не створює для неї жодних правових наслідків, оскільки остання не замовляла у ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» будь яких послуг у 2018 році.
		Відповідач-4, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, вказував на те, що КНП «ЧМЛ №2» ЧМР не пов`язане умовами Меморандуму, Протоколу, Угоди  та не брало на себе жодних зобов`язань перед позивачем з реалізації домовленостей, досягнутих з відповідачем-1 чи його структурними підрозділами, а також не приймало на себе зобов`язання на майбутнє вступати з позивачем у господарські відносини; неодноразові факти укладення з позивачем договорів у минулому не свідчать про виникнення обов`язку у відповідача-4 в подальшому продовжувати ділові відносини, розміщувати замовлення, приймати їх результат безвідносно до свого внутрішнього волевиявлення, оскільки це суперечить принципам свободи договору та автономії волі сторони правочину; в 2018 році КНП «ЧМЛ №2» ЧМР функції розпорядника бюджетних коштів не виконувало, не мало бюджетних асигнувань для оплати медичних послуг з лікування методом гемодіалізу; фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства; до 2018 року КНП «ЧМЛ №2» ЧМР як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня вступало в господарські відносини з позивачем та приймало бюджетні зобов`язання виключно в межах кошторисів, затверджених головним розпорядником бюджетних коштів у відповідності з п.4 4.5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, які, в свою чергу, приймались на основі положень рішень Чернігівської міської ради про бюджет міста. 
		20.10.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява щодо невиконання прокурором окремої ухвали Господарського суду міста Києва.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у розгляді справи оголошено перерву на 17.11.2021.
		Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли: 16.11.2021 від відповідача-1 - додаткові пояснення по справі; 17.11.2021 від позивача - заява про врахування висновків Верховного Суду під час розгляду даної справи та пояснення з приводу доказів, які підтверджують обґрунтованість позову.
		У судовому засіданні 17.11.2021 представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, а  рішення суду першої інстанції - скасувати, постановивши нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також заявили про намір в подальшому подати докази понесених позивачем витрат на правову допомогу.
		Представники відповідачів-1, 2, 4 та прокурор заперечили проти вимог апеляційної скарги з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін. 
		17.11.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
		У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог  до  Чернігівської ОДА, Чернігівської міської ради та КНП «ЧМЛ №2» ЧМР про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 27  919  567,20  грн.
		Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у 2009 році ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» було започатковано проект міжнародного партнерства у сфері медико-соціальної допомоги населенню України, у межах якого іноземним інвестором (група Fresenius Medical Care) заплановано створення медичних діалізних центрів на території різних областей України для задоволення потреб осіб, хворих на хронічну хворобу нирок (далі - ХХН) V стадії.
		03.09.2009 між Кампанією Фрезеніус Медікал Кер АГ & Ко. КГаА та ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» (у тексті Протоколу - Фрезеніус), з одного боку, та Чернігівською ОДА (у тексті Протоколу - Облдержадміністрація), з іншого боку, було підписано Протокол про наміри щодо реалізації проекту по створенню діалізного медичного центру у м.  Чернігів (далі - Протокол), відповідно до умов якого, враховуючи значне збільшення діагностованих випадків хронічної ниркової недостатності (ХНН), недостатньою кількістю центрів по обслуговуванню хворих, зростання кількості хворих з ХНН в Чернігівській області та м. Чернігові, Фрезеніус зобов`язується на власний ризик та за власні кошти у відповідності з умовами цього договору забезпечити реалізацію проекту по створенню діалізного медичного центру в м. Чернігові (далі - Проект, Центр), схваленого і затвердженого в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
		Відповідно до п. 1.2. Протоколу Облдержадміністрація після введення Центру в експлуатацію згідно положень чинного законодавства України і після отримання Фрезеніусом всіх передбачених чинним законодавством України дозвільних документів та ліцензій в межах повноважень, вживає всі необхідні заходи для направлення в Центр, обумовлену окремим договором кількість діалізних хворих, і забезпечує здійснення оплати за проведене Фрезеніусом лікування методом гемодіалізу в межах бюджетних коштів, розпорядником по яких є Облдержадміністрація, згідно з умовами окремих договорів, що укладаються між сторонами або між Фрезеніусом та іншими, визначеними Облдержадміністрацією, розпорядниками бюджетних коштів для реалізації даного проекту.
		Положеннями  п. 2.2.4. Протоколу визначено, що оплата за проведення Фрезеніусом лікування хворих методом гемодіалізу здійснюється Облдержадміністрацією або третіми особами (лікувальними установами), які знаходяться в сфері управління відповідно Облдержадміністрації на підставі окремих договорів, що укладаються в установленому порядку.
		Пунктом 3.1. Протоколу визначено, що цей проект набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє впродовж 10 (десяти) років. 
		19.11.2009 між ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» та Управлінням охорони здоров`я Чернігівської ОДА було укладено Угоду про реалізацію проекту по створенню діалізного медичного центру в м. Чернігів (далі - Угода), відповідно до умов якої Фрезеніус зобов`язується на власний ризик та за власні кошти у відповідності з умовами цієї угоди забезпечити реалізацію проекту по створенню діалізного медичного центру в м. Чернігові, схваленого і затвердженого в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
		Згідно з п. 1.2. Угоди Управління охорони здоров`я після введення Центру в експлуатацію згідно положень чинного законодавства України і після отримання Фрезеніусом всіх передбачених чинним законодавством України дозвільних документів і ліцензій в межах повноважень, вживає всі необхідні заходи для направлення в Центр, обумовлену окремим договором кількість діалізних хворих, і забезпечує здійснення оплати за проведене Фрезеніусом лікування методом гемодіалізу в межах бюджетних коштів, згідно з умовами окремих договорів, що укладаються між сторонами або між Фрезеніусом та іншими, визначеними Управлінням охорони здоров`я, розпорядниками бюджетних коштів для реалізації даної угоди.
		У п. 2.2.4. Угоди визначено, що оплата за проведення Фрезеніусом лікування хворих методом гемодіалізу здійснюється розпорядниками коштів, визначеними  Управлінням охорони здоров`я Чернігівської області на підставі окремих договорів, що укладаються в установленому порядку.
		Так, в межах реалізації зазначеного інвестиційного проекту у 2010 році силами ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» у м. Чернігові побудований та по сьогоднішній день діє діалізний медичний центр.
		Позивач зазначає, що послуги гемодіалізу є безкоштовними для пацієнтів, а лікування хворих здійснюється виключно за рахунок бюджетних коштів, відтак, саме держава в особі уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування взяла на себе зобов`язання направляти хворих в даний медичний центр та забезпечувати здійснення оплати за проведене позивачем лікування. При цьому, специфіка послуг гемодіалізу полягає в тому, що вони повинні надаватися безперервно та не можуть призупинятися.
		Як стверджує позивач, в ході зазначеного партнерства непоодинокими були випадки несвоєчасного розрахунку перед позивачем за надані медичні послуги.
		З метою розв`язання нагальних проблем із забезпечення лікування хворих методом гемодіалізу, 03.04.2012 Президентом України доручено, зокрема, голові Чернігівської ОДА вжити у встановленому порядку заходів щодо врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами, які реалізують проекти зі створення діалізних центрів в Черкаській та Чернігівській областях (т. 1 а.с. 130).
		24.05.2012 між Чернігівською ОДА та ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» було укладено Меморандум про врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами, які реалізують створення діалізного центру в Чернігівській області (далі - Меморандум), метою якого є врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами зі створення діалізного центру в Чернігівській області в частині надання медичної послуги хворим з ХХН  V стадії, забезпечення рівноправного та справедливого доступу громадян до медичних послуг, усвідомлюючи необхідність наближення спеціалізованої медичної допомоги до населення і забезпечення її на рівні сучасних стандартів надання амбулаторної допомоги зазначеній категорії хворих. 
		У п. 3.1. Меморандуму погоджено, що ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» надає спеціалізовані медичні послуги хворим з хронічною хворобою нирок V стадії за рахунок коштів місцевого бюджету в межах видатків, передбачених на цю мету на відповідний рік, без будь-яких додаткових витрат з боку Чернігівської області.
		Листом № 03-07/7433 від 28.11.2013 Чернігівська ОДА повідомила ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» про вжиття всіх можливих заходів щодо проведення вчасних розрахунків за лікування хворих в області в діалізному центрі ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна». 
		Як зазначає позивач, з 2012 року лікування методом гемодіалізу хворих на ХХН V стадії здійснюється на підставі договорів про надання медичних послуг, які ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» укладало з уповноваженим суб`єктом у сфері охорони здоров`я - КНП «ЧМЛ №2» ЧМР.
		Разом з тим, в межах реалізації зазначеного Проекту, за ініціативи Чернігівської ОДА було затверджено Обласну програму, розробником та відповідальним виконавцем якої було Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА, а учасниками, зокрема, виконавчий комітет Чернігівської міської ради та лікувально-профілактичні заклади області. Метою цієї програми було вирішення проблем та удосконалення надання медичної допомоги нефрологічного профілю, в тому числі, в недержавному діалізному центрі ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» (мешканцям м. Чернігова). 
		Відповідно до положень Обласної програми фінансове забезпечення її заходів здійснюватиметься за рахунок асигнувань обласного бюджету, які передбачаються у кошторисах відповідальних виконавців Програми, коштів державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством. 
		Таким чином, на переконання позивача, між ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна», як інвестором і приватним закладом охорони здоров`я, з одного боку, та державою в особі місцевих органів влади Чернігівщини, з іншого боку, виникли взаємні приватноправові зобов`язання з лікування направлених хворих методом гемодіалізу у медичному центрі Фрезеніус та забезпечення повної оплати за надані послуги за рахунок бюджетних коштів.
		23.01.2017 між ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» (у тексті договору - Учасник) та КНП «ЧМЛ №2» ЧМР (у тексті договору - Замовник) було укладено договір про надання медичних послуг № 1, а в подальшому - додаткові угоди № 1 та № 2 до нього (далі - договір).
		За умовами п. 1.1 договору  Учасник зобов`язується надати Замовнику код згідно з ДК 016-2010 (Код згідно ДК 021-2015): 86.22.1 «Послуги у сфері спеціалізованої лікарської практики» (85121000-3 «Послуги у сфері лікарської практики») (медичне лікування амбулаторне в клініках методом гемодіалізу, в тому числі у режимі он-лайн гемодіафільтрації) (надалі - «Медичні послуги») з лікування хворих, які направляються Замовником.
		Відповідно до п. 2.1 договору якість Медичних послуг має відповідати стандартам та нормативно-правовим актам, які діють на території України та регулюють порядок надання таких послуг, а саме, «Стандарту та уніфікованим клінічним протоколам надання медичної допомоги зі спеціальності «нефрологія», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11.05.2011 № 280/44) (далі - «Стандарт»).
		Згідно з п.п. 3.2, 3.3 договору загальна ціна договору складає 18 083 352,48 грн без ПДВ. Загальна ціна договору, визначена у п. 3.2. цього договору розраховується відповідно до кількості проведених процедур гемодіалізу у режимі он-лайн гемодіафільтрації, з яких 8808 процедур по ціні 2053,06 грн без ПДВ.
		За умовами п.п. 4.1, 4.2 договору оплата Медичних послуг здійснюється Замовником у національній валюті України на розрахунковий рахунок Учасника протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання Акта про надання медичних послуг. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок здійснюється протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
		Оплата фактично наданих Медичних послуг здійснюється кожного місяця після їх надання та підписання обома сторонами Акту про надання медичних послуг.
		У п. 5.1 договору встановлено, що медичні послуги надаються Учасником у Медичному центрі ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» у м.  Чернігів за адресою: м. Чернігів, вул. 1-го Травня, 170-а, та в Медичному центрі ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» у м. Черкаси, що находиться за адресою: м. Черкаси, вул. Дахнівська, 32 / провулок Боженка, 2, в період з 12.05.2016 по 31.12.2016 включно, однак у будь-якому випадку до повного виконання Учасником своїх зобов`язань за цим договором, зокрема щодо надання Медичних послуг у кількості та на умовах, встановлених у п. 3.3 договору.
		Строк дії договору з дати підписання по 31.12.2017, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Відповідно до ст.  631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин між Замовником та Учасником, що виникли до його укладення, у тому числі щодо фактично наданих Учасником до моменту укладення договору Замовнику медичних послуг (п. 10.1 договору).
		Додатковою угодою № 1 від 30.01.2017 до договору сторони виклали п.п. 3.2, 3.3, 5.1 договору в наступній редакції:
		« 3.2. Загальна ціна договору складає 16 699 590,04 грн без ПДВ.».
		« 3.3. Загальна ціна договору, визначена у п. 3.2. цього договору розраховується відповідно до кількості проведених процедур гемодіалізу у режимі он-лайн гемодіафільтрації, а саме: 8134 процедур по ціні 2053,06 грн без ПДВ.».
		« 5.1. Медичні послуги надаються Учасником у Медичному центрі ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» у м. Чернігів за адресою: м. Чернігів, вул. 1-го Травня, 170-а, та Медичному центрі ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» у м. Черкаси, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Дахнівська, 32 / провулок Боженка, 2, в період з 12.05.2016 по 16.12.2016 включно, однак у будь-якому випадку до повного виконання Учасником своїх зобов`язань за цим договором, зокрема щодо надання Медичних послуг у кількості та на умовах встановлених у п. 3.3 договору.».
		03.02.2017  між ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» та КНП «ЧМЛ №2» ЧМР було підписано Акт № 1 про надання медичних послуг до договору № 1 від 23.01.2017 та звіт про надання медичних послуг (т. 1 а.с. 168-173), з яких вбачається, що за період з 12.05.2016 по 16.12.2016  Учасник надав, а Замовник прийняв послуги у сфері лікарської практики (медичне лікування амбулатурне в клініках методом гемодіалізу, в тому числі, у режимі он-лайн гемодіафільтрації) у вигляді 8134 процедур на суму 16 699 590,04 грн.
		Як зазначає позивач, в подальшому, у спірний період з 01.01.2018 по 31.12.2018 закупівля відповідних послуг не здійснювалася та договори з ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» не укладалися, однак, послуги хворим на ХХН продовжували надаватися у медичному центрі Фрезеніус.
		За твердженням позивача, у спірний період ним було надано тим же пацієнтам 13 020 процедур на суму 27  919  567, 20 грн, що підтверджується переліком пацієнтів та кількістю наданих послуг та виписками з карт динамічного спостереження хворих (т. 1 а.с. 304-689), однак, оплата за фактично надані позивачем медичні послуги не була здійснена.
		Листом за вих. № 682-110119-L від 11.01.2019 позивач звернувся до Чернігівської міської ради та її уповноваженого структурного підрозділу з проханням вжити необхідних заходів для поновлення договірних відносин та забезпечення лікування пацієнтів (т. 1 а.с. 690).
		Також протягом 2020 року позивач звертався з повідомленнями про фактично надані послуги, зокрема, листами № 230-04052020-L від 04.05.2020 до КНП «ЧМЛ №2» ЧМР, № 231-04052020-L від 04.05.2020 до Чернігівської міської ради, № 232-04052020-L від 04.05.2020 до Чернігівської ОДА, в яких також просив вжити необхідні дії для погашення заборгованості за надані медичні послуги гемодіалізу протягом 2018 року (т. 1 а.с. 691-693). 
		За доводами позивача, рішення про перенаправлення  хворих на лікування в інший заклад охорони здоров`я не приймалося, ним не отримувалось від відповідачів жодного повідомлення про необхідність припинення надання медичних послуг, а пацієнти продовжували регулярно відвідувати медичний центр Фрезеніус у м. Чернігів тричі на тиждень і призупинити таке лікування на будь-який період було неможливо. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що нереагування відповідачів на запити ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» щодо погашення заборгованості за фактично надані медичні послуги гемодіалізу протягом 2018 року в сумі 27 919 567, 20 грн, призвело до порушення його прав та стало підставою для звернення до суду з даним позовом про солідарне стягнення даної заборгованості з відповідачів.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апелянта вважає частково обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
		Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
		Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
		Згідно зі ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		При цьому, ч. 1 ст. 8 вказаного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
		Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
		Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		З урахування приписів статті 4 ГПК України, наведені приписи законодавства визначають об`єктом захисту, у тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
		За приписами ч.ч. 1, 3, 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
		У постанові від 06.10.2021 у справі №925/1546/20 Верховний Суд, здійснюючи аналіз подібних правовідносин між сторонами, що й у даній справі (за змістом спірних правовідносин, предметом та підставами позову, позивачем), зауважив, що встановлення змісту дійсних правовідносин між сторонами має важливе значення для подальшого визначення матеріально-правового регулювання, яке поширюється на такі правовідносини.
		Так, колегією суддів встановлено, що ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» є дочірнім підприємством провідного світового лідера у створенні продуктів і наданні послуг для людей із хронічною нирковою недостатністю та є учасником проекту міжнародного партнерства у сфері медико-соціальної допомоги населенню України.
		Відносини з позивачем, як учасником зазначеного проекту врегульовані Протоколом про наміри щодо реалізації проекту по створенню діалізного медичного центру в м. Чернігів від 03.09.2009, підписаним між ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» та Чернігівською ОДА, Меморандумом про врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами, які реалізують проект зі створення діалізного центру в Чернігівській області, підписаним 24.05.2012 між ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» та Чернігівською ОДА, а також Угодою про реалізацію проекту по створенню діалізного центру у м. Чернігові від 19.11.2009, підписаною між ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» та Управлінням охорони здоров`я Чернігівської ОДА.
		Як правильно зауважив суд першої інстанції, дані документи є свідченням виникнення між сторонами відносин, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту, гарантованого державою.
		За твердженням позивача, яке не заперечується відповідачами, починаючи з 2012 року лікування методом гемодіалізу хворих на ХХН  V стадії у м. Чернігові здійснювалося на підставі договорів про надання медичних послуг, укладених позивачем з уповноваженим суб`єктом у сфері охорони здоров`я - КНП «ЧМЛ №2» ЧМР, яке направляло більшість пацієнтів на лікування та здійснювало оплату фактично наданих позивачем послуг. 
		Зокрема, як було зазначено вище, між позивачем, як учасником, та відповідачем-4, як замовником, було укладено договір про надання медичних послуг № 1 від 23.01.2017, за змістом якого договірні правовідносини сторін включали закупівлю (замовлення та оплату) КНП «ЧМЛ №2» ЧМР медичних послуг гемодіалізу, які ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» надавало на користь третіх осіб - пацієнтів, направлених замовником. 
		При цьому, у відповідності до умов договору саме КНП «ЧМЛ №2» ЧМР взяло на себе обов`язок оплати медичних послуг, які надаються позивачем, з урахуванням бюджетного фінансування.
		Також в межах реалізації зазначеного проекту, 18.12.2015 було затверджено вищевказану Обласну Програму забезпечення населення Чернігівської області спеціалізованою медичною допомогою на 2016-2020 роки, у відповідності до якої (в редакції від 28.03.2018) розробником та відповідальним виконавцем її визначено Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА, а учасниками, зокрема - виконавчий комітет Чернігівської міської ради, КНП «ЧМЛ №1» ЧМР та КНП «ЧМЛ №2» ЧМР, як лікувально-профілактичні заклади. 
		У Програмі погоджено, що її фінансування здійснюватиметься за рахунок асигнувань обласного бюджету, які передбачаються у кошторисах відповідальних виконавців програми, коштів державного бюджету,  на охорону здоров`я в місцевих бюджетах, а також інших джерел, не заборонених законодавством. 
		Обсяг фінансування програми за рахунок коштів обласного бюджету визначається щороку, виходячи з конкретних завдань та фінансових можливостей у відповідному бюджетному періоді. 
		При цьому, як стверджував позивач, не спростовано відповідачами та вбачається зі змісту договору про надання медичних послуг № 1 від 23.01.2017, між ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» та КНП «ЧМЛ №2» ЧМР склалась ділова практика, яка полягає в тому, що позивач спочатку без письмового договору надавав медичну допомогу пацієнтам, а згодом відповідні правовідносини оформлялись договором про надання медичних послуг із застереженням, що умови письмового договору застосовувались до відносин, які виникли до його укладення, на підставі ст. 631 ЦК України.
		Крім того, специфічним є об`єкт договірних правовідносин, а саме, амбулаторне медичне лікування в клініках методом діалізу як вид спеціалізованих медичних послуг.
		Відповідно до п.1.2 Методики розрахунку вартості лікування хворих на ХХН V стадії із застосуванням гемодіалізу, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я від 02.03.2011 №129, амбулаторний гемодіаліз - процедура, яка дозволяє частково компенсувати втрачену функцію нирок.
		ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» як спеціалізований медичний заклад на ринку відповідних медичних послуг у Чернігівській області було залучене Чернігівською ОДА та Чернігівською  міською радою за відповідною програмою для забезпечення лікування пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю як виконавця та постачальника медичних послуг методом гемодіалізу.
		У матеріалах справи наявний лист Інституту нефрології Національної академії медичних наук України №04/71 від 23.03.2020, (т.1 а.с.726-727), у якому Інститут роз`яснює:
		-          направлення на гемодіаліз здійснюється після вже проведених ним обстежень, консультацій, госпіталізації та при встановленому діагнозі ХХН V стадії, тобто незворотна втрата функції нирок. Процедури амбулаторного гемодіалізу з таким діагнозом призначаються пожиттєво; припинення надання лікування методом гемодіалізу призводить до швидкої смерті пацієнта;
		-          ненадання закладом охорони здоров`я відповідної допомоги можливо лише за умови узгодженого переведення в інший лікувальний заклад, в якому є можливість надавати таке лікування, всі інші випадки можна розцінювати як ненадання медичної допомоги;
		-   направлення на гемодіаліз є безстроковим, подальше спостереження та лікування пацієнта відбувається в обраному закладі охорони здоров`я.
		Колегія суддів враховує, що вказане роз`яснення має рекомендаційний характер та стосується особливостей лікування пацієнтів з ХХН V стадії.
		Зі змісту наказу Міністерства охорони здоров`я України та Національної академії медичних наук України від 11.05.2011 №280/44, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.02.2016 №89, якими затверджені уніфіковані клінічні протоколи, вбачається, що обов`язкова періодичність гемодіалізу для одного пацієнта складає не менше 3-х разів на тиждень тривалістю не менше 4 годин.
		Отже, специфіка медичних послуг методом гемодіалізу також впливає на зміст правовідносин між сторонами.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач-4 належно виконали умови укладеного договору про надання медичних послуг № 1 від 23.01.2017, у тому числі, КНП «ЧМЛ №2» ЧМР отримувало кошти на оплату наданих ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» медичних послуг за договором та здійснювало їх оплату.
		Разом з тим, з огляду на те, що відповідач-4 не скасовував своїх направлень пацієнтів до клініки позивача у спірний період, йому було відомо про продовження надання позивачем таких послуг у 2018 році. Відповідачем-4 зазначеного не спростовано.
		Водночас, колегія суддів враховує той факт, що після виконання, укладеного у письмовій формі договору № 1 від 23.01.2017, КНП «ЧМЛ №2» ЧМР надіслало позивачеві відгук № 01-05/355 від 06.03.2017 (т. 1 а.с. 702-703), в якому високо оцінила якість послуг, наданих пацієнтам у медичному центрі Фрезеніус та повідомило, що має намір надалі продовжувати співробітниитво з ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» та  рекомендує таке співробітництво потенційним замовникам.
		Крім того, листом № 01-05/1061 від 14.07.2017  КНП «ЧМЛ №2» ЧМР з метою розрахунків до оформлення бюджетного запиту на 2018 рік просило позивача надати інформацію щодо потреби в загальному обсязі цільових коштів для лікування хворих на хронічну ниркову недостатність методом гемодіалізу, у відповідь на який ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна»  надіслало листа № 179-170717-П від 17.07.2017, яким повідомило відповідача-4 про обсяг потреб у фінансуванні для продовження лікування протягом спірного періоду (т. 1 а.с. 699-700).
		Тобто, своїми діями КНП «ЧМЛ №2» ЧМР фактично підтвердило намір укласти письмовий договір для розрахунку за наступний період, втім у подальшому ухилилася від проведення необхідних процедур.
		Разом з тим, враховуючи безперервність надання медичних послуг гемодіалізу, у спірний період (позадоговірний) позивач продовжував надавати ті самі медичні послуги тим самим пацієнтам, яким надавав послуги під час дії договорів на підставі дійсних направлень від відповідача-4, що свідчить про виконання позивачем зі своєї сторони тих же зобов`язань з надання послуг, які були взяті ним, починаючи з 2012 року на підставі укладених договорів та Обласної програми.
		У свою чергу, у спірний період відповідач-4 за мовчазною згодою погоджував такі послуги.
		Таким чином, як в договірний період, так і в спірний позадоговірний період позивач надавав медичні послуги (лікування методом гемодіалізу) направленим від відповідача-4 пацієнтам та виконував свої зобов`язання з надання медичних послуг за умов відсутності обставин для припинення таких зобов`язань.
		Відповідно до викладеної у постанові від 06.10.2021 у справі №925/1546/20 правової позиції Верховного Суду щодо надання оцінки подібним правовідносинам, такі правовідносини сторін є комплексними, містять елементи публічних правовідносин у сфері охорони здоров`я, бюджетних правовідносин, відносин у сфері публічних закупівель та є майновими господарськими правовідносинами з надання послуг суб`єктом господарювання.
		За приписами ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а держава гарантує громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я.
		У відповідності до ст.5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, інвалідам та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
		Згідно зі ст. 7 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист.
		За змістом ст. 18 вказаного Закону фінансування охорони здоров`я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров`я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань.
		У відповідності до ч.5 ст.18, ч.6 ст.35-2, ч.5 ст.35-3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медична допомога вторинного та третинного рівнів надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення. Особливості укладення договорів про медичне обслуговування населення визначаються законом.
		Закон, який би регулював особливості укладення договорів про медичне обслуговування населення, наразі не прийнятий в Україні.
		У даному випадку КНП «ЧМЛ №2» ЧМР направляло пацієнтів до клініки позивача для надання їм високоспеціалізованої допомоги, при цьому, Основами законодавства про охорону здоров`я передбачено, що така допомога (послуги гемодіалізу) надається пацієнтам безкоштовно за рахунок бюджетних коштів. 
		З огляду на викладене, обов`язок з надання медичних послуг методом гемодіалізу за рахунок бюджетних коштів може виникнути у разі укладення головним розпорядником бюджетних коштів договору із закладом охорони здоров`я про медичне обслуговування населення згідно з Законом України «Про публічні закупівлі».
		Укладення відповідних договорів про медичне обслуговування було передбачено у відносинах з ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна», однак не було забезпечене відповідачем-4 у спірний період.
		Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII в редакції, чинній протягом спірного періоду (далі - Закон №922-VIII), установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади та застосовується станом на момент виникнення та існування спірних правовідносин.
		Договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари (ст. 1 Закону №922-VIII).
		Замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: (і) юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; (іі) органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; (ііі) у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків (ст. 1 Закону «Про публічні закупівлі»).
		Послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема медичне обслуговування (ст. 1 Закону №922-VIII).
		При цьому, посилання апелянта на п. 18 ч. 5 ст. 3 чинної редакції Закону України «Про публічні закупівлі» колегія суддів відхиляє, адже така вступила в дію лише 19.04.2020, тобто не розповсюджується на спірні правовідносини сторін.
		Згідно з ч. 1 ст. 2  Закону №922-VIII цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень.
		Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 2 Закону №922-VIII під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору надавача послуг для укладення договору.
		Згідно зі ст. 3 Закону №922-VIII закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
		Відповідно до ст.36 Закону №922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК та ГК з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		Згідно з ч.3 ст.36 Закону №922-VIII забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (ч.5 ст.36 Закону №922-VIII). 
		Статтею 35  Закону №922-VIII передбачено переговорну процедуру закупівлі, яка використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками. Переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі, в тому числі: відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на відповідному ринку, внаслідок чого договір про закупівлю може бути укладено лише з одним постачальником, за відсутності при цьому альтернативи.
		Так, ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» було залучено до виконання вищевказаної Програми як постачальника послуг за умов відсутності конкуренції на відповідному ринку медичних послуг у місті Чернігів, внаслідок чого договір про закупівлю укладений з ним, за відсутності при цьому альтернативи на підставі ст. 35 Закону України «Про публічні закупівлі».
		Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Згідно зі ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ним Кодексом.
		Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 
		Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
		Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
		У даному випадку Законом України «Про публічні закупівлі» встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення договорів закупівлі медичних послуг за бюджетні кошти, а тому вказана норма про укладення договорів у спрощений спосіб може бути застосована до спірних правовідносин, з урахуванням особливостей Закону «Про публічні закупівлі».
		При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, у даній справі існує конфлікт цінностей та приватних і публічних інтересів, зокрема, між визнанням державою природнього права людини на її здоров`я найвищою цінністю та реальним забезпеченням державою такого права, у тому числі і шляхом дотримання бюджетних зобов`язань у сфері охорони здоров`я та укладенням письмових договорів у відповідності до вказаного Закону.
		Як зауважив Верховний Суд у постанові від 06.10.2021 у справі №925/1546/20, враховуючи високу вартість процедури діалізу для пацієнта та важливість її регулярного та якісного одержання для забезпечення життя пацієнтів, такий спосіб лікування ниркової недостатності був покладений на державу та мав реалізовуватися через державні та комунальні заклади охорони здоров`я. Місцеві органи охорони здоров`я зобов`язалися сприяти реалізації та забезпеченню такого права пацієнта, фактично права на життя.
		Відтак, висновок про необхідність оплати наданих медичних послуг забезпечує реалізацію органами охорони здоров`я прав у сфері охорони здоров`я та пріоритетність таких прав.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що за відсутності між сторонами договору фізичні особи - пацієнти будуть змушені відшкодувати вартість отриманих послуг, що суперечитиме цілям програми, яка затверджена на обласному рівні. 
		Таким чином, відмовляючись оплачувати послуги, КНП «ЧМЛ №2» ЧМР не захищає майнові права територіальної громади, а порушує базові конституційні цінності, права людини та пацієнта, який маючи право на безкоштовну медичну допомогу буде вимушений за власний рахунок оплачувати відповідні послуги (за наявності при цьому спеціальної програми та бюджетного фінансування).
		Судом першої інстанції було правомірно враховано, що ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» відповідно до п. 2.1. Протоколу повністю виконав взяті на себе зобов`язання: створив та забезпечує функціонування діалізного центру в місті Чернігів, що діє відповідно до найвищих світових стандартів якості надання медичних послуг. Крім того, позивач здійснює з  2010 року безперервне лікування пацієнтів, хворих на ХХН V стадії, що є одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров`я, та у свою чергу є  свідченням добросовісності приватного інвестора ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна».
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, у спірний період відповідач-4 не скасовував направлень пацієнтів до медичного закладу позивача, не перенаправляв пацієнтів до іншого альтернативного медичного закладу (комунальна лікарня), не повідомляв позивача про припинення правовідносин. Крім того, відсутні докази про скасування рішень про затвердження та продовження Обласної програми.
		Під час розгляду справи судом першої інстанції також було встановлено, що  станом на 22.11.2017 в Чернігівській області потребувало лікування методом гемодіалізу 270 осіб: у Чернігівській обласній клінічній  лікарні - 176 осіб; у ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» - 94 особи. 
		Так, відповідно до листа Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА вих. № 04-23/4874 від 23.11.2017 щодо надання попередніх показників видатків обласного бюджету на 2018 рік, а також розподілу коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування вартості лікарських засобів для лікування окремих захворювань та цільових видатків медичної субвенції (на лікування хворих на цукровий та нецукровий діабет, на лікування хворих на хронічну ниркову недостатність). В додатку розподіл цільових коштів на 2018 рік лікування хворих нефрологічного профілю методом гемодіалізу 41 806, 2 тис. грн, визначено, що станом на 22.11.2017 в області потребує лікування 270 осіб: обласна лікарня - 176 осіб; ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» - 94 особи; 41    806    200,00 : 270 осіб (176+94) = 154  839,00 грн на 1 особу в рік. Обласна лікарня 154  839,00 грн*176=27 256, 2 тис. грн; м. Чернігів 154  839,0 грн*94 особи=14  550,0 тис.грн.
		Водночас, наказом  Управління охорони здоров`я  Чернігівської міської ради від 20.02.2018 № 13-од було зобов`язано головного лікаря Чернігівської міської лікарні №1 відкрити відділення з гемодіалізу на 5 місць лише з 01.03.2018. 
		Доказів того, що інший заклад охорони здоров`я, окрім ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» міг забезпечити надання медичних послуг гемодіалізу 88 пацієнтам міста Чернігова та області ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.
		Відповідач-4 не спростував факту надання позивачем послуг у спірні періоди одним і тим самим пацієнтам, яким надав послуги за договорами за вказаними цінами, однак не оплачував фактично наданих послуг.
		При цьому, позивач, зважаючи на укладення договорів у відповідні періоди та їх оплату, наявність направлень пацієнтів мав законні та правомірні очікування на оплату фактично наданих послуг з боку відповідача-4.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірний період між позивачем та відповідачем-4 склалися оплатні господарські відносини щодо  надання медичних послуг.
		В контексті зазначених правовідносин, суд апеляційної інстанції враховує положення Бюджетного кодексу України (далі - БК України), яким регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
		Так, відповідно до ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
		Відповідно до п. 47 ч. 1 ст. 2 БК України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, та здійснення витрат бюджету.
		Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень (п.18 ч.1 ст.2 БК України).
		Згідно з ч. 3 ст. 10 БК України головні розпорядники бюджетних коштів визначають розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів.
		КНП «ЧМЛ №2» ЧМР, як комунальний заклад охорони здоров`я, діяв у відносинах із закупівлі медичних послуг як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів). При цьому, відповідач-4 не впливав на вибір контрагента у цих правовідносинах, оскільки такий був визначений розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.
		Отже, саме відповідач-4 був уповноваженим на виконання Обласної програми у сфері закупівлі медичних послуг у ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна».
		Господарські відносини позивача та відповідача-4 поєднані з публічним обов`язком та гарантіями держави в особі органів державної влади та місцевого самоврядування (учасниками Обласної програми) гарантувати та забезпечувати пацієнтів послугами високоспеціалізованої медичної допомоги. 
		Відмова відповідача-4 оплачувати фактично надані послуги суперечить меті та положенням Обласної програми, а бездіяльність відповідача-4 щодо проведення закупівлі послуг не може вважатися правомірною підставою нездійснення оплати за надані медичні послуги.
		Таким чином, у відповідача-4 виник публічний обов`язок з оплати за фактично надані медичні послуги, виходячи з положень статей 18, 35-3 Основ законодавства про охорону здоров`я, та як зустрічний обов`язок у правовідносинах про надання послуг згідно зі ст. 174 ГК України, 901 ЦК України.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 20.06.2018 у справі №925/1833/15 та у зазначеній постанові від 06.10.2021 у справі №925/1546/20, на які посилається скаржник та які є подібними до даної справи.
		У свою чергу, відповідачі під час розгляду справи посилалися на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.03.2021 у справі №910/11847/19.
		За приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		При цьому, під час вирішення спору у подібних правовідносинах суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/109447/17, постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 916/2475/19, від 17.08.2020  у справі №  925/1067/19.
		Крім того, у справі №910/11847/19 Верховний Суд в першу чергу досліджував питання щодо можливості поширення дії укладеного договору на так званий переддоговірний період - період, що існував до моменту укладення договору. Зокрема, спірні правовідносини у зазначеній справі існували з 16.12.2016 по 31.12.2016, а договір про надання медичних послуг, на який посилався позивач був укладений 23.01.2017. При цьому, період надання послуг було обмежено до 16.12.2016. У справі №910/11847/19 позивач посилався на необхідність застосування  ст. 631 ЦК України. Натомість у справі, що розглядається, вирішується питання щодо оплати послуг, які існували в період після укладення відповідного договору,    стверджуючи, що між сторонами продовжували існували договірні відносини на тих самих умовах, що вже визначені підписаними раніше договорами (господарський договір укладено в спрощений спосіб).
		Крім того, у справі №910/11847/19 та у цій справі мало місце різне правове регулювання відносин із закупівлі. Так, в середині 2017 року була прийнята нова редакція  Закону України «Про публічні закупівлі», що призвело до зміни як суб`єктного складу відповідних відносин, так і до зміни обсягу прав та обов`язків сторін в частині замовлення послуг, порядку оплати, відповідальності тощо.
		При цьому, у справі №910/11847/19, на відміну від даної справи, судами не було встановлено відсутність конкуренції на регіональному ринку надання медичних послуг з гемодіалізу, що зумовило можливість укладення договорів шляхом проведення переговорних процедур, та факт помилкового неодноразового оголошення проведення відкритого тендеру відповідачем. Натомість, у даній справі вбачається послідовна бездіяльність відповідача-4 з незастосування процедур закупівлі медичних послуг після закінчення укладення договорів, внаслідок чого між сторонами не припинялися та продовжували тривати господарські договірні правовідносини відповідно до положень  ЦК  України та ГК України про надання послуг.
		З огляду на зазначене, зважаючи на неподібність спірних правовідносин у наведених справах, колегія суддів не вбачає підстав для врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.03.2021 у справі №910/11847/19.
		Разом з тим, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, стосовно того, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.
		При цьому, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на Паспорт бюджетної програми місцевого бюджету на 2018 рік (т. 2 а.с. 40-46), в якому зазначено, що головним розпорядником цільових бюджетних коштів на гемодіаліз у спірний період був структурний підрозділ відповідача-1 - Управління охорони здоров`я. При цьому, у показниках завдання за напрямом забезпечення медичної допомоги методом гемодіалізу передбачені: (а) кількість осіб, які потребують такої послуги - 88, (б) кількість необхідних процедур - 13 728. Даний показник повністю відповідає очікуваним потребам, про які відповідача-4 на його запит повідомляв позивач листом №179-170717-П від 17.07.2017.
		Таким чином, попри нездійснення розрахунку за надані позивачем протягом 2018 року послуги методом гемодіалізу, Чернігівська міська рада у власному ж Паспорті бюджетної програми на 2018 рік обліковувала потреби бюджетування за напрямом: лікування методом гемодіалізу - виходячи виключно з показників лікування жителів міста, що становить 14 550 000,00  грн.  
		Рішенням Чернігівської обласної ради від 07.12.2017 № 4-11/VII «Про обласний бюджет на 2018 рік» (т. 1 а.с. 174-175) міжбюджетний трансфер з Обласного бюджету Чернігівської області місцевим бюджетам на 2018 рік на лікування хворих методом гемодіалізу затверджено в сумі 14  550  000,00 грн.
		Отже, до Управління охорони здоров`я Чернігівської міської ради, як головного розпорядника, спрямовано 14  550 000,00 грн за рахунок субвенцій з місцевого бюджету на здійснення переданих видатків у сфері охорони здоров`я за рахунок коштів медичної субвенції із загального фонду обласного бюджету на лікування хворих методом гемодіалізу. 
		Водночас, як встановлено судом першої інстанції, згідно листа начальника Управління охорони здоров`я Чернігівської міської ради № 367/2-10/2020  від 17.09.2020 (т. 2 а.с. 49) зменшено по коду програмної класифікації 0712152 «Інші програми та заходи у сфері охорони здоров`я» на 14 550 000 грн фінансування КНП «ЧМЛ № 2» ЧМР та збільшено по коду 0712010 «Багатопрофільна стаціонарна медична допомога населенню КЕКВ 2282 «Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесених до заходів розвитку на 22 713 543, 92 грн фінансування КНП «ЧМЛ № 1» ЧМР, в тому числі,  14 550 000 грн (відділення гемодіалізу та витратні матеріали (медикаменти та вироби медичного призначення) для лікування хворих методом гемодіалізу.
		Зазначене відображено у реєстрі змін № 2 від 01.03.2018 розподілу показників, затверджених начальником Управління охорони здоров`я Чернігівської міської ради (т. 2 а.с. 48). 
		З листа Управління охорони здоров`я Чернігівської міської ради №372/2-10.1/2020  від 18.09.2020 (т. 2 а.с. 50) вбачається, що сума касових видатків КНП «ЧМЛ № 1» ЧМР за рахунок субвенції з місцевого бюджету на здійснення переданих видатків у сфері охорони здоров`я за рахунок коштів медичної субвенції (з загального фонду обласного бюджету на лікування хворих методом гемодіалізу) у 2018 році склала - 13 406 339, 57 грн.
		Тобто, фактично КНП «ЧМЛ № 1» ЧМР у 2018 році було отримано кошти в розмірі 13 406 339,57 грн з 14 550 000, 00 грн, що були виділені на лікування пацієнтів методом гемодіалізу за рахунок субвенції з обласного бюджету міському бюджету міста Чернігова, які у свою чергу були перепрофільовані, зокрема, шляхом зменшення по коду програмної класифікації 0712152 «Інші програми та заходи у сфері охорони здоров`я» на 14 550 000 грн фінансування КНП «ЧМЛ № 2» ЧМР та збільшено по коду 0712010 «Багатопрофільна стаціонарна медична допомога населенню КЕКВ 2282 «Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесених до заходів розвитку на 22 713 543, 92 грн фінансування КНП «ЧМЛ № 1» ЧМР.
		Представником Чернігівської міської ради як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і під час апеляційного провадження у справі підтверджено, що кошти в розмірі 13 406 339,57 грн були використані КНП «ЧМЛ № 1» ЧМР на відділення гемодіалізу та витратні матеріали (медикаменти та вироби медичного призначення) для лікування хворих методом гемодіалізу, а залишок коштів, що на кінець 2018 року склав - 1 145 804, 35 грн був перерахований  до Державного бюджету.
		Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (п.6 ст.3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20 ).
		Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.
		Відповідна правова позиція викладена  у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20.
		Разом з тим, поведінка відповідача-4 у даній справі не відповідає засадам добросовісності, послідовності та передбачуваності, оскільки позивач, надаючи одні й ті самі послуги, одним тим самим пацієнтам, які скеровані відповідачем-4 та з його відома, добросовісно розраховував на оплату наданих медичних послуг.
		Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що позивач «поставлений в такі рамки», в яких був позбавлений можливості припинити надання  життєво необхідних послуг гемодіалізу, що є безкоштовними для пацієнтів та сплату вартості яких зобов`язана забезпечити держава в особі уповноважених суб`єктів, зокрема, відповідача-4 як безпосереднього замовника відповідних послуг, а також отримувача та розпорядника бюджетних коштів на їх оплату.
		З огляду на вищевикладені обставини справи, вимоги законодавства, правові висновки Верховного Суду, а також оцінивши наявні в матеріалах  справи докази у їх сукупності, на переконання колегії суддів, обґрунтованими є доводи позивача щодо необхідності оплати відповідачем-4 медичних послуг, наданих пацієнтам, протягом періодів, які формально не охоплювалися підписаними між сторонами договорами.
		При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем-4 відсутній спір щодо вартості наданих медичних послуг у спірний період та заявленої до стягнення суми.
		Так, за твердженням позивача, неспростованим відповідачем-4, перед позивачем утворилась заборгованість за фактично виконані в 2018 році процедури з гемодіалізу в кількості 13 020 одиниць за ціною 2 144, 36 грн на загальну суму 27 919 561,20 грн.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у спірний період з 01.01.2018 по 31.12.2018 ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» було надано відповідні послуги гемодіалізу 88 пацієнтам закладу охорони здоров`я.
		Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 129 від 02.03.2011 було затверджено Методику розрахунку вартості лікування хворих на хронічну хворобу нирок із застосуванням гемодіалізу, яка визначає механізм формування вартості лікування хворих на ХХН V стадії із застосуванням амбулаторного гемодіалізу. 
		Дана методика є обов`язковою для державних та комунальних закладів охорони здоров`я, при цьому, як зазначає позивач, у договірних відносинах з КНП «ЧМЛ № 2» ЧМР сторони послідовно дотримувалися цієї методики визначення ціни.
		Так, ціна за одну процедуру на 2018 рік розрахована на підставі вказаної методики та в подальшому затверджена відомчим наказом позивача № 31 від 28.12.2017 «Про затвердження прейскуранту цін на послуги у медичному центрі ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» у м. Чернігів» з урахуванням лише зміни індексу споживчих цін згідно постанови Кабінету Міністрів України №411 від 31.05.2017, та складає 2 144,36 грн.
		Зі змісту наказу Міністерства охорони здоров`я України та НАМН України № 280/44 від 11.05.2011, наказу Міністерства охорони здоров`я України № 89 від 11.02.2016, якими затверджені уніфіковані клінічні протоколи, вбачається, що обов`язкова тривалість та періодичність гемодіалізу для одного пацієнта складає не менше 3-х разів на тиждень тривалістю не менше 4 годин.
		Кількість наданих позивачем у спірний період з 01.01.2018 по 31.12.2018 процедур відповідає обов`язковому нормативу Міністерства охорони здоров`я України та складає всього 13 020 процедури.
		Дані обставини підтверджуються виписками з карт динамічного спостереження хворих по кожному з пацієнтів та переліком пацієнтів і кількістю наданих послуг, в якому пацієнти особистим підписом підтвердили факт отримання відповідної кількості процедур у спірний період.
		Оцінюючи вказані докази, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем-4 було прийнято послуги за період дії останнього письмового договору № 1 від 23.01.2017 за Звітом про надання медичних послуг, який за формою та змістом повністю відповідає вказаному Переліку.
		Отже, загальна кількість наданих медичних послуг у спірний період складає 13 020.
		Крім того, як було зазначено вище, до початку спірного періоду відповідач-4, єдиним власником якого є Чернігівська міська рада, запитував у позивача інформацію щодо потреби в загальному обсязі цільових коштів для лікування хворих на 2018 рік, та позивач надав детальну відповідь, виходячи з попередніх (орієнтовних) показників. 
		З огляду на викладене, враховуючи, що обсяг та ціна у спірному зобов`язанні були узгоджені та достеменно відомі відповідачеві-4, що підтверджується наданими доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з  КНП «ЧМЛ № 2» ЧМР на користь ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» вартості фактично наданих медичних послуг за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 у розмірі 27 919 567,20 грн (із розрахунку кількості наданих процедур -13 020 та вартості однієї процедури - 2 144, 36 грн).
		Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними заявлені позивачем вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 27  919 561,20 грн за фактично надані медичні послуги, виходячи з наступного.
		За приписами ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
		Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.
		Разом з тим, під час розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог саме щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за фактично надані медичні послуги.
		Як було зазначено вище, зобов`язання щодо оплати фактично наданих позивачем медичних послуг виникло саме у відповідача-4, як уповноваженого замовника у правовідносинах про надання послуг згідно зі ст. 174 ГК України та ст. 901 ЦК України.
		При цьому, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вищенаведеним п.  2.2. Протоколу, Чернігівська ОДА зобов`язана вживати практичні заходи щодо направлення в медичний Центр пацієнтів - мешканців Чернігівської області, та вживати заходи по  передбаченню в обласному бюджеті необхідних асигнувань для розрахунків та особисто або через уповноважених третіх осіб здійснювати оплату за лікування хворих у Фрезеніус. 
		Згідно з п. 3.1. Протоколу строк його дії  складає 10 років, тому положення останнього залишалися чинними і в спірний період.
		Метою Меморандуму є, зокрема, врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами в частині надання медичної послуги хворим з хронічною хворобою нирок. При цьому, Чернігівська ОДА визначила свій статус як суб`єкта, що реалізує державну політику в галузі охорони здоров`я, організовує роботу лікувально-профілактичних закладів з надання медичної допомоги населенню, що узгоджується зі змістом ст. 22 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
		Разом з тим, Чернігівська ОДА зобов`язана здійснювати організаційні заходи щодо створення в лікувально-профілактичних закладах області дієвої, прозорої системи відбору та направлення хворих, які потребують лікування методом гемодіалізу (п. п.3.1., 3.2. Меморандуму). 
		Крім того, згідно з п. 3.3. Меморандуму, Фрезеніус та Чернігівська ОДА зобов`язувалися укласти договір про надання медичних послуг.
		Однак, такий договір між позивачем та відповідачем-1 не було укладено, оскільки уповноваженим замовником у подальшому було визначено КНП «ЧМЛ № 2» ЧМР, яка протягом багатьох років була стороною договорів з позивачем.
		При цьому, суд зазначає, що Меморандум було укладено на виконання доручення Президента України № 1-1/795 від 03.04.2012, яким голові Чернігівської ОДА було доручено вжити в установленому порядку заходів щодо забезпечення у 2012 році та у наступних роках у повному обсязі фінансування з відповідних місцевих бюджетів послуг із гемодіалізу для пацієнтів за відповідними медичними показаннями, врегулювання проблемних питань з іноземним інвестором, який реалізує проект зі створення діалізного центру в Чернігівській області.
		КНП «ЧМЛ № 2» ЧМР, як юридичний замовник послуг, безпосередньо посилалось на доручення Президента України та Меморандум, проводячи останню закупівлю послуг у ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» на початку 2017 року. 
		Разом з тим, відносини з надання позивачем медичних послуг у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 були нерозривно поєднані з обов`язком держави в особі органів державної влади та місцевого самоврядування гарантувати та забезпечити важкохворих пацієнтів належним фінансуванням, а спрямування ж Чернігівською ОДА цільової медичної субвенції було першим етапом цього складового процесу, в якому брала також участь Чернігівська міська рада, як головний розпорядник цільових бюджетних коштів (2 етап), а надалі її комунальні підприємства (КНП «ЧМЛ № 1» ЧМР та КНП «ЧМЛ № 2» ЧМР), які були уповноважені безпосередньо спрямовувати ці кошти за належністю (3 етап).
		Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, державою в особі уповноважених суб`єктів, у даному випадку такими суб`єктами є Чернігівська ОДА, яка відповідно до Протоколу та Меморандуму прийняла на себе обов`язок по вжиттю практичних заходів щодо направлення в медичний центр пацієнтів, передбачення в обласному бюджеті необхідних асигнувань для розрахунків та особисто або через уповноважених третіх осіб здійсненню оплати за лікування хворих у ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна», а також укладенню договору про надання медичних послуг та Чернігівська міська рада, яка є головним розпорядником цільових бюджетних коштів, було допущено бездіяльність, та не вжито низки нерозривно пов`язаних між собою дій, по факту, які є їх прямими обов`язками, зокрема, щодо закупівлі (замовленню) життєво важливих медичних послуг гемодіалізу, укладення договорів про надання медичних послуг, прийняття таких послуг, або ж здійснення делегування таких повноважень третім особам.
		Враховуючи положення наведених вище норм права, з огляду на те, що обов`язок оплати фактично наданих позивачем медичних послуг виник саме у відповідача-4, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав щодо задоволення вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів-1 та 2 суми заборгованості в розмірі  27 919 561, 20 грн.
		При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача про те, що шляхом заявлення солідарної вимоги до відповідачів ним обрано найбільш ефективний спосіб захисту своїх прав, який би у разі задоволення вказаних позовних вимог, забезпечив би реальний захист та поновлення його прав на отримання оплати за фактично надані послуги.
		Відповідно до статті 5 ГПК, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Враховуючи положення ч. 1  ст. 9 Конституції України  та беручи до уваги ратифікацію  Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття  Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
		Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
		Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від  01.10.2019 у справі № 910/3907/18 викладено правову позицію стосовно того, що як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. 
		Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. 
		Відповідні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). 
		Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
		Відповідно до ч. 7 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
		Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц та постанові від 18.12.2018 у справі № 902/672/16 викладено правову позицію, відповідно до якої за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. 
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що у даному спорі ефективним способом захисту та поновлення прав позивача щодо отримання оплати за фактично надані ним послуги є задоволення позову саме до КНП «ЧМЛ № 2» ЧМР як зобов`язаної перед ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» особи у спірних правовідносинах з надання медичних послуг (безпосереднього замовника послуг та розпорядника бюджетних коштів на здійснення їх оплати).
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем частково доведено суду належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема, щодо порушення відповідачем-4 прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Однак, позивачем ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного провадження у справі не було доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог до Чернігівської ОДА та Чернігівської міської ради, зокрема не надано належних доказів на підтвердження того, що саме такі суб`єкти безпосередньо зобов`язані здійснити оплату за надані ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» послуги, а відтак, є такими, що порушили право позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
		За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Враховуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» про стягнення з КНП «ЧМЛ №2» ЧМР заборгованості за надання медичних послуг гемодіалізу у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 у розмірі  27  919 567,20 грн. В задоволенні позову до Чернігівської ОДА та  Чернігівської міської ради  про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 27  919  567,20  грн необхідно відмовити. 
		Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		При цьому, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є  нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна», у зв`язку з чим остання  підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 у справі №910/21181/20 - частковому скасуванню, з постановленням у відповідній частині нового рішення про задоволення позову ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» до КНП «ЧМЛ №2» ЧМР. 
		Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача-4. 
		Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 у справі № 910/21181/20 задовольнити частково.
		2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 у справі №910/21181/20 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
		«Закрити провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №1» Чернігівської міської ради про солідарне стягнення заборгованості в розмірі  27 919 567, 20 грн.
		Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради задовольнити.
		Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради (14034, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. 1-го Травня, буд. 168Б; ідентифікаційний код 14233274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» (02099, місто Київ, вул. Бориспільська, буд. 9; ідентифікаційний код 33737695) 27  919  567 (двадцять сім мільйонів дев`ятсот дев`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн 20 коп. заборгованості за фактично надані медичні послуги, 418  793 (чотириста вісімнадцять тисяч сімсот дев`яносто три) грн 51 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 628 190 (шістсот двадцять вісім тисяч сто дев`яносто) грн 27 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
		У задоволенні  позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» до Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівської міської ради про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 27 919 567, 20 грн  відмовити.»
		3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.
		4. Матеріали справи №910/21181/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
		Повний текст постанови складено 22.11.2021.
		          
		Головуючий суддя                                                                                А.О. Мальченко 
		 
		Судді                                                                                          О.В. Агрикова
		 
		                                                                                          М.Г. Чорногуз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...