Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/2076/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2021.
Дата набрання законної сили: 18.11.2021
Номер судового провадження: 61-17312ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		18 листопада 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 521/2076/19
		провадження № 61-17312св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , Приморська державна нотаріальна контора у м. Одесі,
		третя особа - ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , 
		провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2019 року в складі судді Лічман Л. Г. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У лютому 2019 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі та просила: визнати її заяву про прийняття спадщини в частині відмови у прийнятті спадщини після померлого ОСОБА_4 недійсною; визнати дії державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі, який складав заяву про прийняття спадщини від її імені, незаконними; зобов`язати Приморську державну нотаріальну контору у м. Одеса виключити з тексту заяви про прийняття спадщини, підписану нею, відмову у прийнятті спадщини від ОСОБА_4 .
		 
		В обґрунтування позову зазначала, що у ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її син ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина. Через деякий час дружина її сина  ОСОБА_2 наполягла на тому, щоб вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Скориставшись її станом, відповідач відвела її до знайомого державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса, де нотаріус склала та надала під підпис заяву про прийняття спадщини, яку вона, не читаючи та нічого не підозрюючи, підписала. В цей час вона перебувала у відчаї та погано себе почувала, мала поганий зір. В подальшому їй стало відомо, що у нижній частині заяви про прийняття спадщини є припис про відмову від спадщини. Нотаріус не повідомила їй, що не потрібно звертатись із заявою про прийняття спадщини, оскільки вона проживала зі своїм сином. Отже, нотаріус, будучи у змові з ОСОБА_2 , ввела її в оману. Тому на підставі статей 215 - 217, 225, 230, 233 ЦК України її відмова від прийняття спадщини підлягає визнання недійсною.
		 
		Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст судових рішень
		 
		Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог. Волевиявлення ОСОБА_1 під час підписання заяви про відмову від прийняття спадщини було вільним і відповідало її внутрішній волі, недоведеною є обставина введення її в оману під час підписання заяву про відмову від прийняття спадщини. 
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася  до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		В обґрунтування касаційної скарги заявник посилалася на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначала, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року в справі № 273/175/16-ц, від 11 квітня 2018 року в справі № 334/1221/16-ц.
		 
		Окрім того оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Зазначала, що суди не врахували, що реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини.
		 
		Судами не надано належну оцінку тій обставині, що вона має поганий зір, що підтверджується випискою з її медичної карти. 
		 
		У неї було відсутнє волевиявлення на відмову від спадщини після смерті свого сина ОСОБА_4 .
		 
		ОСОБА_2 приховала від нотаріуса факт наявності крім неї інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 - батька ОСОБА_5 та сестри ОСОБА_6 .
		 
		Суди не дослідили докази по справі та не надали їм належну правову оцінку.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.
		 
		06 квітня 2021 року справа № 521/2076/19 надійшла до Верховного Суду.
		 
		 
		 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , про що свідчить повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .
		 
		09 вересня 2000 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали шлюб, прізвище останньої після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_2 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .
		 
		З Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25104001 від 21 січня 2010 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 по 1/3 частині кожному.
		 
		Відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку від 16 травня 2008 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,105 га, розташованої на території Кордонської сільської ради Комінтернівського району АДРЕСА_2 , земельна ділянка № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 .
		 
		Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6846781 від 28 березня 2005 року право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_4 .
		 
		ОСОБА_4 також на праві власності належав автомобіль Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_5 .
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 (актовий запис № 5846). Після його смерті відкрилася спадщина на вищевказане майно.
		 
		23 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Першої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті сина на користь дружини померлого - ОСОБА_2 . Відповідно до вказаної заяви зміст статей 1268 - 1270, 1272 - 1275 ЦК України їй роз`яснено, особу заявника встановлено, справжність підпису та дієздатність перевірено.
		 
		29 листопада 2016 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до Першої Одеської державної нотаріальної контори звернулася дружина ОСОБА_2 , яка повідомила, що інших спадкоємців, крім ОСОБА_1 , немає.
		 
		У зв`язку з ліквідацією Першої Одеської державної нотаріальної контори всі спадкові справи передані до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса.
		 
		Заповіту після своєї смерті ОСОБА_4 не залишив.
		 
		Відповідно до довідки № 173 від 24 січня 2019 року, виданої за підписом начальника та бухгалтера дільниці № 2 КП «ЖКС «Хмельницький» Термовсесянць З. Г. проживає за адресою: АДРЕСА_4 , у якій також був зареєстрований та проживав її син ОСОБА_4 з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_1 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що при підписання заяви про відмову від спадщини її було введено в оману, у зв`язку з поганим зором вона не знала, що підписує заяву про відмову від прийняття спадщини, а не про її прийняття.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову суди дійшли висновку, що волевиявлення ОСОБА_1 під час підписання заяви про відмову від прийняття спадщини було вільним і відповідало її внутрішній волі.
		 
		Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		 
		За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		 
		Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини (згідно з частиною другою статті 1272 ЦК України). Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга статті 1274 ЦК України).
		 
		Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		 
		Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
		 
		Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		 
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		Встановивши, що при підписанні заяви про відмову від спадщини ОСОБА_1 зазначила, що їй роз`яснено зміст статей 1268-1270, 1272- 1275 ЦК України, в тому числі право на відкликання цієї зави до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, та з урахуванням того, що позивач не довела наявність умислу в діях відповідачів, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
		 
		Такі висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року в справі № 273/175/16-ц, від 11 квітня 2018 року в справі № 334/1221/16-ц.
		 
		Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги та були обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року  залишити без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. 
		 
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020  залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                                 М. Ю. Тітов
		 
		                                                                                                            
		А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                            
		Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...