Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/3864/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин.
Надіслано для оприлюднення: 23.11.2021. Зареєстровано: 24.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2021.
Дата набрання законної сили: 08.06.2022
Результат оскарження 08.06.2022 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10.11.2021м. ДніпроСправа № 904/3864/21
		за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ 
		до Відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Дніпро
		Відповідача-2: ОСОБА_2 , м. Дніпро
		Відповідача-3: ОСОБА_3 , сел. Дослідне, Дніпропетровська область
		Відповідача-4: ОСОБА_4 , м. Дніпро
		Відповідача-5: ОСОБА_5 , смт. Слобожанське, Дніпропетровська область
		Відповідача-6: ОСОБА_6 , м. Дніпро
		Відповідача-7: ОСОБА_7 , м. Новомосковськ, Дніпропетровська область
		Відповідача-8: ОСОБА_8 , м. Дніпро
		Відповідача-9: ОСОБА_9 , м. Дніпро
		Відповідача-10: ОСОБА_10 , м. Дніпро
		Відповідача-11: ОСОБА_11 , м. Дніпро 
		про солідарне відшкодування шкоди у розмірі 61 012 958,04 грн.          
		Суддя  Ніколенко М.О.
		При секретарі судового засідання Захарчук А.Е.
		 
		Представники:
		від позивача: Іващенко В.О. довіреність № 60-12775/21 від 16.09.2021; 
		від відповідача-1: не з`явився  
		від відповідача-2: не з`явився  
		від відповідача-3: не з`явився  
		від відповідача-4: ОСОБА_4 паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 31.03.1998; 
		від відповідача-5: не з`явився  
		від відповідача-6: не з`явився  
		від відповідача-7: не з`явився  
		від відповідача-8: ОСОБА_8 паспорт серія НОМЕР_2 виданий 31.01.1997; 
		від відповідача-9: ОСОБА_9 паспорт серія НОМЕР_3 , виданий 29.03.2002; 
		від відповідача-10: не з`явився  
		від відповідача-11: не з`явився  
		від відповідача-4,6,7,8,9: Шпакова Т.С. ордер № 1088359 від 26.08.2021 
		від позивача: Палажченко О.О. довіреність № 60-1720/21 від 05.02.2021     
		 
		РУХ СПРАВИ.
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: ОСОБА_1 , Відповідача-2: ОСОБА_2 , Відповідача-3: ОСОБА_3 , Відповідача-4: ОСОБА_4 , Відповідача-5: ОСОБА_5 , Відповідача-6: ОСОБА_6 , Відповідача-7: ОСОБА_7 , Відповідача-8: ОСОБА_8 , Відповідача-9: ОСОБА_9 , Відповідача-10: ОСОБА_10 , Відповідача-11: ОСОБА_11 про солідарне відшкодування шкоди у розмірі 56 017 839,46 грн.
		Ухвалою суду від 12.04.2021 суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) таких фізичних осіб. 
		Ухвалою суду від 17.05.2021 позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 46-4463/21 від 30.03.2021 залишено без руху. 
		Ухвалою суду від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 22.06.2021.
		Ухвалою суду від 22.06.2021 відкладено підготовче засідання на 27.07.2021.
		Ухвалою суду від 27.07.2021 відкладено підготовче засідання на 26.08.2021.
		Заявою № 46-10518/21 від 02.08.2021 позивачем збільшено розмір позовних вимог. Наразі позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів майнову шкоду у розмірі 61 012 958,04 грн.
		Ухвалою суду від 26.08.2021 відкладено підготовче засідання на 08.09.2021.
		Ухвалою суду від 08.09.2021 відкладено підготовче засідання на 22.09.2021.
		Ухвалою суду від 22.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.10.2021. 
		Ухвалою суду від 20.10.2021 відкладено розгляд справи на 10.11.2021.
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
		Позивач зазначив, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 09.10.2014 № 648/БТ Публічне акціонерне товариство "Меліор Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних". На підставі вищезазначеної постанови, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.10.2014 № 109 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Меліор Банк". Згідно з цим рішенням, з 10.10.2014 в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
		За твердженням позивача, постановою Правління Національного банку України № 87 від 10.02.2015 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Меліор Банк". На підставі зазначеної Постанови НБУ, Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2015 № 27 було розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ "Меліор Банк".
		Позивач вказав, що під час здійснення процедури ліквідації банку встановлено, що розмір зобов`язань ПАТ "Меліор Банк", відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 113/15 від 22 травня 2015 року Реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги кредиторів до Банку (з врахуванням змін згідно рішення Фонду № 3090 від 15.11.2018), становить 82 649  585,16 грн. 
		Також, за твердженням позивача, під час ліквідації ПАТ "Меліор Банк" встановлено, що оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси, затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 088/15 від 16.04.2015, складає 4 702 556,57 грн. Незалежну оцінку було проведено компанією ТОВ «Центр оцінки власності «Парето» (суб`єкт оціночної діяльності відповідно до Сертифікату СОД № 14164/13 від 18.01.2015).
		Таким чином, недостатність майна ПАТ "Меліор Банк" для покриття вимог кредиторів банку склала 77 947 028,59 грн.
		Позивач зазначив, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 01.02.2019 було внесено запис № 12241110010054090 про припинення ПАТ "Меліор Банк". За наслідками завершення ліквідаційної процедури, розмір незадоволених вимог кредиторів склав 80 214,07 тис. грн.
		При цьому позивач вказав, що у 2013 році Банком укладено низку кредитних договорів, зокрема:
		1) Між Банком, в особі Заступника Голови Правління Гулька Олега Миколайовича, та ТОВ «МСВ Укрбуд» (код 34682925, адреса: 49000, м.Дніпро, вулиця Челюскіна, будинок 5, офіс 34), було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/23/13 від 17.04.2013. На підставі цього договору Банк відкрив ТОВ «МСВ Укрбуд» відновлювальну кредитну лінію в розмірі 37 000 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 16.04.2014.
		До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 03.09.2014 було внесено запис про припинення ТОВ «МСВ Укрбуд». Цей запис був внесений на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2014 у справі № 904/3071/14 про ліквідацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВ УКРБУД", м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Челюскіна, 5/34  (код 34682925).
		Також ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 у справі №904/3071/14 визнано грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" в розмірі 1218,00 грн. - 1 черга та 23191865,26 грн. - 4 черга.
		В подальшому, за твердженням позивача, заборгованість ТОВ «МСВ Укрбуд» перед ПАТ "Меліор Банк" за кредитним договором № 0/ЮКЛ/23/13 від 17.04.2013 в розмірі 22 270 801,41 грн. було списано у збиток.
		Після продажу банком такої заборгованості (сума, отримана від продажу становить 1  781,66 грн.) сума коштів, які списані у збиток, склала 22  269  019,75 грн. 
		2) Між Банком, в особі Заступника Голови Правління Вовченко Оксани Анатоліївни, та ТОВ «Інтернешнл Девелопмент Інвестмент» (код 35341266, адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Бориса Кротова, буд. 50) було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/63/13 від 28.10.2013. На підставі цього договору Банк відкрив ТОВ «Інтернешнл Девелопмент Інвестмент» відновлювальну кредитну лінію в розмірі 36 000 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 27.10.2014.
		До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 20.02.2015 було внесено запис про припинення ТОВ «Інтернешнл Девелопмент Інвестмент». Цей запис був внесений на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 у справі № 904/6602/14 про ліквідацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Девелопмент Інвестмент», 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Бориса Кротова, буд. 50,  (код 35341266).
		Також ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 у справі №904/6602/14 визнано грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" в розмірі 38 208 416,98 грн., - 4 черга, та 618 169,45 грн. - 6 черга.
		В подальшому, за твердженням позивача, заборгованість ТОВ «Інтернешнл Девелопмент Інвестмент» перед ПАТ "Меліор Банк" за кредитним договором № 0/ЮКЛ/63/13 від 28.10.2013 в розмірі 38  747  038,05 грн. було списано у збиток.
		Після продажу банком такої заборгованості (сума, отримана від продажу становить 3  099,76 грн.) сума коштів, які списані у збиток, склала 38  743  938,29 грн. 
		Позивач наполягає на тому, що загальна сума заборгованості позичальників за кредитними договорами № 0/ЮКЛ/23/13 від 17.04.2013 та № 0/ЮКЛ/63/13 від 28.10.2013 у розмірі 61012958,04 грн. є збитками банку.
		Позивач вважає, що шкода у вказаному розмірі була нанесена банку спільними діями та рішеннями посадових осіб ПАТ "Меліор Банк":
		1. ОСОБА_1 , яка займала посаду Голови Спостережної ради, власник істотної участі через компанію ТОВ «Криан» (код 35043964);
		2. ОСОБА_2 , який займав посаду заступника Голови Спостережної ради;
		3. ОСОБА_3 , який займав посаду члена Спостережної ради;
		4. ОСОБА_4 , яка займала посаду Голови Правління, член Кредитного комітету;
		5. ОСОБА_5 , яка займала посаду заступника голови Правління, член Кредитного комітету;
		6. ОСОБА_6 , який займав посаду заступника голови Правління, Голова Кредитного комітету;
		7. ОСОБА_7 , яка займала посаду члена Правління, члена Кредитного комітету, головного бухгалтера;
		8. ОСОБА_8 , яка займала посаду заступника голови Кредитного комітету, Начальник управління цінних паперів;
		9. ОСОБА_9 , який займав посаду члена Кредитного комітету, Начальник управління безпеки;
		10. ОСОБА_10 , яка займала посаду члена Кредитного комітету, Начальник управління фінансовими ризиками;
		11. ОСОБА_11 , яка займала посаду члена Кредитного комітету, Начальник юридичного управління.
		Щодо клопотання відповідачів про застосування строку позовної давності позивач зазначив про таке.
		Позивач вказав, що право Фонду на звернення до суду із позовом в порядку ч. 5 ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виникає з моменту погашення вимог кредиторів до банку у зв`язку із недостатністю його майна, тобто після складання та затвердження виконавчою дирекцією Фонду ліквідаційного балансу та звіту за результатами проведення ліквідації банку.
		Таким чином, на думку позивача, право звернення до суду із вимогою до пов`язаних з Банком осіб виникло за наслідками завершення процедури ліквідації із 13.12.2018. Адже саме в цей день рішенням виконавчої дирекції Фонду № 3353 затверджено ліквідаційний баланс ПАТ "Меліор Банк" та звіт про завершення процедури ліквідації ПАТ "Меліор Банк".
		Водночас з цим позивач зазначив, що початковий ліквідаційний баланс Банку складений станом на дату початку процедури ліквідації - 11.02.2015, що скоререгований за результатами проведеної інвентаризації, та складений станом на 11.04.2015, затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду № 088/15 від 16.04.2015.
		Перелік (реєстр) акцептованих вимог кредиторів Банку був складений Уповноваженою особою відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.05.2015 № 113/15.
		Проміжний ліквідаційний баланс, за результатами акцептування вимог кредиторів банку, складний станом на 01.06.2015, затверджений рішенням виконавчої | дирекції Фонду № 145/5 від 30-06.2015.
		Отже, за твердженням позивача, можливість виявлення недостатності майна Банку виникла у Фонду від 30.06.2015.
		Таким чином, за розрахунком позивача, перебіг позовної давності розпочався 01.07.2015, і закінчився 30.06.2018.
		Позивач зазначив, що 18.05.2018 (тобто, в межах трирічного терміну від дати виявлення недостатності майна Банку) Фонд гарантування звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до пов`язаних із ПАТ "Меліор Банк" осіб про відшкодування шкоди.
		Ухвалою від 12.06.2018, за результатом розгляду матеріалів позовної заяви, суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська відкрито провадження у цивільній справі №201/5489/18. В подальшому, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2019 провадження у справі було закрито.
		Також позивач зазначив про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску ним строків позовної давності та продовження строку позовної давності під час дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019).
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧІВ.
		Представник відповідачів-4,6,7,8,9 надав до суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.
		Представник відповідачів наголошує на тому, що всі доводи позивача щодо прийняття відповідачами недобросовісних та надмірно ризикованих рішень про кредитування ґрунтуються на суб`єктивній оцінці, яку надано вже після неефективного управління банком Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
		Також представник відповідачів вказав, що позивачем не було надано до суду жодних доказів на підтвердження надання банком грошових коштів фіктивним підприємствам, пов`язаності таких підприємств з керівництвом банку. Фіктивність же підприємства може бути встановлена тільки у разі наявності відповідного вироку у кримінальному провадженні.
		Представник відповідачів зазначив, що за наслідками ліквідаційної процедури, розмір незадоволених вимог кредиторів склав 80  214,07 тис. грн.
		Разом з тим, за твердженням представника відповідачів, під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для банку провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві грошові виплати.
		За таких обставин, на думку представника відповідачів, позивач не довів факту протиправної поведінки відповідачів, причинно-наслідкового зв`язку між діями останніх та завданою шкодою.
		Також представник відповідачів наполягає на тому, що, у відповідності до положень законодавства, які були чинними станом на момент виникнення спірних правовідносин, відповідальність пов`язаних осіб банку обмежувалась лише власниками істотної участі.
		Нова редакція ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність", на думку представника відповідачів, не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки не має зворотної дії у часі.
		Стосовно укладених банком кредитних договорів, визначених Фондом як «очевидно ризикові», представник відповідачів вказав про таке. До моменту укладення таких договорів банком була проведена оцінка стану позичальника, визначено високі показники якості кредиту, його клас та зроблено обґрунтований висновок стосовно задовільного стану позичальника у відповідності до положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями.
		Представник відповідачів зазначив, що упродовж 2013 - 2014 років ПАТ "Меліор Банк" неодноразово перевірялось Національним банком України. За результатами таких перевірок було встановлено, що якість здійснених перевірок службою внутрішнього аудиту та наступного контролю обліку доходів та витрат банку задовільна. Структура застави за ступенем ліквідності є достатньою, сукупний рівень ризику є помірним, а напрямок його зміни є стабільним. З документів щодо проведення контрольних заходів Національним банком України можливо дослідити, що всі операції банку, в тому числі укладені договори кредитування, відповідали розумному рівню ризику.
		Представник відповідачів вказав, що звіти, що направлялись Банком до НБУ, підтверджують факт сплати за кредитними договорами усіма позичальниками в установлені порядку і строки.
		Представник відповідачів зауважив, що під час визначення обсягів збитків, завданих банку, позивач повинен був врахувати покриття правочинів, вказані в договорі, резервним фондом ПАТ "Меліор Банк", який спеціально формувався для покриття можливих ризиків, з урахуванням положень НБУ. Проте, позивач не тільки не врахував наявність резервного фонду, але й наразі неможливо розглянути питання покриття збитків банку завдяки резервному фонду, так як вказані документи знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
		Крім того, представник відповідачів заявив про застосування строків позовної давності. Представник відповідачів наполягає на тому, що позивач отримав змогу дізнатись про наявність порушеного права 10.10.2014 (дата, з якої Фонд здійснював керівництво Банком). На думку відповідачів, крайній строк, на який позивач може посилатись - 22.05.2015, коли позивачем було затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Меліор Банк". 
		За таких обставин, за розрахунком представника відповідачів, строк для звернення позивача до суду з цим позовом закінчився 23.05.2018.
		 
		ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ. 
		Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про відшкодування шкоди у розмірі 61 012 958,04 грн.          
		Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити: 1) наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; 2) наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; 3) наявність збитків у потерпілої особи; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
		 
		ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. 
		НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
		На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.10.2014 № 648/БТ Публічне акціонерне товариство "Меліор Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних". На підставі вищезазначеної постанови, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.10.2014 № 109 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Меліор Банк". Згідно з цим рішенням, з 10.10.2014 в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
		Постановою Правління Національного банку України № 87 від 10.02.2015 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Меліор Банк". На підставі зазначеної Постанови НБУ, Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2015 № 27 було розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ "Меліор Банк".
		Під час здійснення процедури ліквідації банку встановлено, що розмір зобов`язань ПАТ "Меліор Банк", відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 113/15 від 22 травня 2015 року Реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги кредиторів до Банку (з врахуванням змін згідно рішення Фонду № 3090 від 15.11.2018), становить 82 649  585,16 грн. 
		Також під час ліквідації ПАТ "Меліор Банк" встановлено, що оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси, затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 088/15 від 16.04.2015, складає 4 702 556,57 грн. Незалежну оцінку було проведено компанією ТОВ «Центр оцінки власності «Парето» (суб`єкт оціночної діяльності відповідно до Сертифікату СОД № 14164/13 від 18.01.2015).
		Таким чином, недостатність майна ПАТ "Меліор Банк" для покриття вимог кредиторів банку склала 77 947 028,59 грн.
		До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 01.02.2019 було внесено запис № 12241110010054090 про припинення ПАТ "Меліор Банк". За наслідками завершення ліквідаційної процедури, розмір незадоволених вимог кредиторів склав 80 214,07 тис. грн.
		При цьому, у 2013 році Банком укладено низку кредитних договорів, зокрема:
		1) Між Банком, в особі Заступника Голови Правління Гулька Олега Миколайовича, та ТОВ «МСВ Укрбуд» (код 34682925, адреса: 49000, м.Дніпро, вулиця Челюскіна, будинок 5, офіс 34), було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/23/13 від 17.04.2013. На підставі цього договору Банк відкрив ТОВ «МСВ Укрбуд» відновлювальну кредитну лінію в розмірі 37 000 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 16.04.2014.
		До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 03.09.2014 було внесено запис про припинення ТОВ «МСВ Укрбуд». Цей запис був внесений на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2014 у справі № 904/3071/14 про ліквідацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВ УКРБУД", м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Челюскіна, 5/34  (код 34682925).
		Також ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 у справі №904/3071/14 визнано грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" в розмірі 1218,00 грн. - 1 черга та 23 191 865,26 грн. - 4 черга.
		В подальшому, заборгованість ТОВ «МСВ Укрбуд» перед ПАТ "Меліор Банк" за кредитним договором № 0/ЮКЛ/23/13 від 17.04.2013 в розмірі 22 270 801,41 грн. було списано у збиток.
		Після продажу банком такої заборгованості (сума, отримана від продажу становить 1  781,66 грн.) сума коштів, які списані у збиток, склала 22  269  019,75 грн. 
		2) Між Банком, в особі Заступника Голови Правління Вовченко Оксани Анатоліївни, та ТОВ «Інтернешнл Девелопмент Інвестмент» (код 35341266, адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Бориса Кротова, буд. 50) було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/63/13 від 28.10.2013. На підставі цього договору Банк відкрив ТОВ «Інтернешнл Девелопмент Інвестмент» відновлювальну кредитну лінію в розмірі 36 000 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 27.10.2014.
		До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 20.02.2015 було внесено запис про припинення ТОВ «Інтернешнл Девелопмент Інвестмент». Цей запис був внесений на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 у справі № 904/6602/14 про ліквідацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Девелопмент Інвестмент», 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Бориса Кротова, буд. 50,  (код 35341266).
		Також ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 у справі №904/6602/14 визнано грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" в розмірі 38 208 416,98 грн., - 4 черга, та 618 169,45 грн. - 6 черга.
		В подальшому, заборгованість ТОВ «Інтернешнл Девелопмент Інвестмент» перед ПАТ "Меліор Банк" за кредитним договором № 0/ЮКЛ/63/13 від 28.10.2013 в розмірі 38  747  038,05 грн. було списано у збиток.
		Після продажу банком такої заборгованості (сума, отримана від продажу становить 3  099,76 грн.) сума коштів, які списані у збиток, склала 38  743  938,29 грн. 
		Позивач наполягає на тому, що загальна сума заборгованості позичальників за кредитними договорами № 0/ЮКЛ/23/13 від 17.04.2013 та № 0/ЮКЛ/63/13 від 28.10.2013 у розмірі 61 012 958,04 грн. є збитками банку.
		Позивач вважає, що шкода у вказаному розмірі була нанесена банку спільними діями та рішеннями посадових осіб ПАТ "Меліор Банк":
		1. ОСОБА_1 , яка займала посаду Голови Спостережної ради, власник істотної участі через компанію ТОВ «Криан» (код 35043964);
		2. ОСОБА_2 , який займав посаду заступника Голови Спостережної ради;
		3. ОСОБА_3 , який займав посаду члена Спостережної ради;
		4. ОСОБА_4 , яка займала посаду Голови Правління, член Кредитного комітету;
		5. ОСОБА_5 , яка займала посаду заступника голови Правління, член Кредитного комітету;
		6. ОСОБА_6 , який займав посаду заступника голови Правління, Голова Кредитного комітету;
		7. ОСОБА_7 , яка займала посаду члена Правління, члена Кредитного комітету, головного бухгалтера;
		8. ОСОБА_8 , яка займала посаду заступника голови Кредитного комітету, Начальник управління цінних паперів;
		9. ОСОБА_9 , який займав посаду члена Кредитного комітету, Начальник управління безпеки;
		10. ОСОБА_10 , яка займала посаду члена Кредитного комітету, Начальник управління фінансовими ризиками;
		11. ОСОБА_11 , яка займала посаду члена Кредитного комітету, Начальник юридичного управління.
		Щодо редакцій норм ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність", які мають бути застосовані до спірних правовідносин слід зазначити про таке.
		За приписами ч. 5 ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, яка була чинною у 2013 році), Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.
		Вимоги, не задоволені за недостатністю майна банку, вважаються погашеними.
		Положеннями ч. 5 ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, яка була чинною станом на 02.04.2021 - дату звернення позивача до суду з цим позовом) визначено, що фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.
		Кошти, стягнуті з пов`язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку.
		У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову.
		Ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.
		Різниця редакціями цієї статті 2013 та 2021 років полягає у тому, що:
		1) редакція цієї норми, чинна станом на дату подання позову у цій справі, містила більш широке коло осіб, до яких Банк може звертатися з вимогою, - не лише до власників істотної участі, контролерів та керівників Банку, а й до будь-яких пов`язаних з банком осіб;
		2) редакція цієї норми, чинна станом на дату подання позову у цій справі, передбачала недостатність майна Банку для розрахунків з кредиторами як обов`язкову умову, за наявності якої Фонд мав право звернутися з позовом. 
		Відповідно до п. 6-2 ч. 1 ст. 2 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", недостатність майна банку  це  перевищення розміру зобов`язань банку відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів над оціночною вартістю ліквідаційної маси банку, за винятком майна банку, що є предметом застави та використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.
		Станом на час спірних правовідносин (2013 рік) положення ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність", які регулювали правовідносини відповідальності, були викладені в такій редакції: 
		- власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку (ч. 4);
		- власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність (ч. 5);
		- на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних (ч. 6). 
		Станом на час звернення Фонду з позовом до суду положення ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність", які регулювали правовідносини відповідальності, були викладені в такій редакції: 
		- власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку (ч. 4); 
		- пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність (ч. 5);
		- пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду (ч. 6). 
		До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності. Тоді як до процесуальних, процедурних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності. 
		Порядок дій Фонду як ліквідатора Банку, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування збитків до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання    до суду є процесуальною, процедурною нормою. 
		Відповідно, до правовідносин, у яких бере участь    Фонд як ліквідатор неплатоспроможного Банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватись редакції ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій. 
		У даному випадку, Фонд звернувся до суду з цим позовом 02.04.2021. А тому, ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та стаття 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають порядок здійснення процедурних питань, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними станом на 02.04.2021.
		Водночас, норми ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (ст. 58 Конституції України). 
		Приписи ст. 58 Конституції України передбачають, що    закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цими законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. <…> Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп/1997). 
		Отже, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення пов`язаними з банком особами дій, що спричинили банку збитки. 
		У даному випадку, спірні правовідносини виникли у 2013 році. А тому, ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та стаття 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними станом на квітень - жовтень 2013 року.
		Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частин четвертої - шостої статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" стосовно процесуального чи матеріального характеру цих норм викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18 та від 28 жовтня 2021 року у справі № 910/9851/20.
		Відповідно до змісту частин першої - третьої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
		Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
		- неправомірність поведінки    особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; 
		- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом,та її розмір;
		- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду; 
		- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
		За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).
		Тож, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. 
		Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними банку як керівниками цього банку. Тобто, йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою. 
		Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
		Статтею 89 Господарського кодексу України передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
		- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
		- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
		- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
		- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;
		- іншими винними діями посадової особи.
		Стаття 63 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.
		Вказаними положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення. 
		Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до збитків підприємству й зобов`язання їх відшкодувати.
		Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.
		Відповідно до частини першої статті 42 Закону «Про банки і банківську діяльність», керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.
		Згідно із частинами другою та третьою статті 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність», виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку. Банк зобов`язаний створити наглядову раду, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку. 
		Відповідно до статті 39 Закону України «Про банки і банківську діяльність», до виключної компетенції ради банку належать контроль за діяльністю правління (ради директорів) банку, забезпечення функціонування системи внутрішнього контролю банку та контролю за її ефективністю, контроль за ефективністю функціонування системи управління ризиками, інші повноваження щодо контролю діяльності банку. 
		За змістом статті 40 Закону України «Про банки і банківську діяльність», до компетенції правління банку належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю    банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та ради банку. Правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення. Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку. 
		Частина вісімнадцята статті 42 Закону «Про банки і банківську діяльність» встановлює, що керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку. Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть декілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.
		Стаття 43 Закону «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку    зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: 
		- ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; 
		- приймати рішення в межах наданих повноважень; 
		- не використовувати службове становище у власних інтересах; 
		- забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.
		Стаття 44 Закону «Про банки і банківську діяльність» містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки    його    роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком. Банк зобов`язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.
		Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема: 
		- кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення; 
		- комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають; 
		- тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів. 
		З аналізу змісту наведених вимог чинного законодавства вбачаються, що посадові особи банку мають відповідати за шкоду, заподіяну ними банку, саме перед цим банком.
		Зі змісту ч. 5 ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній станом на 02.04.2021) вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку.
		Кошти, стягнуті з пов`язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку.
		Ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.
		Тобто, редакція ч. 5 ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» станом на 02.04.2021 (дату звернення позивача до суду з цим позовом) передбачала право Фонду звертатись до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди, завданої банку такою особою, саме під час ліквідаційної процедури банку. 
		Стягнуті грошові кошти майнової шкоди мали бути включені саме до ліквідаційної маси банку та використані для задоволення вимог кредиторів банку.
		Ліквідація неплатоспроможного банку не була підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи. Разом з тим, ч. 5 ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачала, що такий позов станом на момент ліквідації банку вже мав бути поданий.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо підготовки до запровадження процедури виведення банку з ринку, у тому числі організаційні заходи щодо проведення відкритого конкурсу та визначення найменш витратного способу виведення банку з ринку; проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
		Частиною 1 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
		З аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку процедури виведення банку з ринку до припинення тимчасової адміністрації. З дня припинення тимчасової адміністрації банку Фонд позбавляється повноважень органів управління банку.
		При цьому, Фонд не є правонаступником ліквідованого банку та не набуває статусу кредитора по відношенні до боржників банку.
		Частиною 1 ст. 19 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначені джерела формування коштів Фонду:
		1) початкові збори з учасників Фонду;
		2) регулярні збори з учасників Фонду;
		3) спеціальний збір до Фонду;
		4) доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України;
		4-1) кошти, залучені Фондом шляхом розміщення облігацій та/або видачі векселів Фонду;
		5) доходи, одержані у вигляді процентів, нарахованих Національним банком України за залишками коштів на рахунках Фонду, відкритих в Національному банку України;
		6) кредити, залучені від Національного банку України;
		7) неустойка (штрафи, пеня), що стягується відповідно до цього Закону;
		8) кошти, що були внесені Національним банком України в розмірі 20 мільйонів гривень на день створення Фонду;
		9) кошти з Державного бюджету України (у тому числі облігації внутрішньої державної позики);
		11) благодійні внески, гранти, технічна допомога у грошовій або не грошовій формі, у тому числі від іноземних осіб;
		11-1) кредити, залучені від небанківських фінансових установ та іноземних кредиторів;
		12) кошти, отримані від виконання заходів, передбачених планом врегулювання, зокрема від продажу неплатоспроможного банку або перехідного банку, ліквідації банку;
		13) доходи, отримані від надання позики на умовах субординованого боргу приймаючому банку;
		13-1) доходи, отримані від надання кредиту перехідному банку відповідно до частини дванадцятої статті 411 цього Закону;
		14) гарантійні внески, перераховані учасниками відкритого конкурсу у випадках, передбачених цим Законом;
		15) кошти, одержані від управління майном Фонду (у тому числі від відчуження, оренди тощо).
		Згідно з ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.
		З аналізу змісту вказаних статей вбачається, що компенсація майнової шкоди, завданої ліквідованому банку його посадовими особами; грошові кошти, отримані від боржників ліквідованого банку на виконання укладених з банком кредитних договорів - не є джерелами формування коштів Фонду.
		Відтак, відповідно до ч. 5 ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній станом на 02.04.2021), Фонд мав право звертатись до пов`язаних з банком осіб саме в інтересах банку, щодо якого здійснюються процедури виведення з ринку, задля задоволення вимог кредиторів банку.
		Фонд не наділений правом звертатись до пов`язаних з банком осіб, як правонаступник банку, задля стягнення на свою користь грошових коштів майнової шкоди, завданої банку.
		Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив таке: "...Фонд звертається з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної Фонду, від власного імені і на свою користь, а про відшкодування шкоди, заподіяної банку, - від імені та в інтересах банку. 
		Таке регулювання узгоджується із частиною шостою статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном; якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду. Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача..."
		Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		За змістом статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 ЦК України.
		У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
		При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
		Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		Аналогічна правова позиція викладена у    постановах Великої Палати Верховного Суду, від 23.06.2020 у справі № 909/447/19, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.
		Однак, як було вказано вище, 01.02.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис № 12241110010054090 про припинення ПАТ "Меліор Банк". Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з цим позовом 02.04.2021. Тобто, більше, аніж через 2 роки після припинення ПАТ "Меліор Банк".
		Станом на момент звернення Фонду до суду з цим позовом у нього були відсутні повноваження на представництво інтересів ПАТ "Меліор Банк". Права ж та інтереси самого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідачами у справі порушені не були.
		Частина 7 ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на яку посилається позивач, визначає, що право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків).
		Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).
		Разом з тим, статтю 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» доповнено частиною 7 згідно із Законом № 1588-IX від 30.06.2021. Тобто, станом на момент звернення позивача до суду з чим позовом - 02.04.2021, вищенаведеної норми закону не існувало.
		А як зазначено судом вище та підтверджується позицією Касаційного господарського суду, ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та стаття 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають порядок здійснення процедурних питань, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними станом на 02.04.2021.
		Крім того, слід надати оцінку таким обставинам. 
		За змістом Закону "Про банки і банківську діяльність", банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. 
		У ч.5 ст.49 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 2013 рік) закріплено, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків. У ч. 7 цієї статті встановлено, що банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів. Бланковим є кредит без забезпечення.
		Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 №368 (далі - Інструкція №368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції №368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція (в редакції, що діяла протягом 2013 року) встановлює нормативи ліквідності, кредитного ризику та інвестування, яких мають дотримуватися банки протягом всього періоду своєї діяльності (розд. І). 
		Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).
		Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов`язаннями у зв`язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.
		У зв`язку з цим, банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.
		З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6). Норматив миттєвої ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов`язань протягом одного операційного дня. Норматив поточної ліквідності    установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов`язань протягом одного календарного місяця. Норматив короткострокової ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов`язань протягом одного року.
		Розділ VI Інструкції №368 встановлює нормативи кредитного ризику. До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов`язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми.
		Кредитна діяльність банків пов`язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов`язання згідно з угодою, тому банки зобов`язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів (п. 1.1. розд. VI Інструкції №368). 
		Кредитоспроможність    наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.
		Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 №23, банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків (п. 1.7 гл.1. розд. І).
		Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням. Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях 
		Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п`яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення / здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо) (п.1.8 гл.1. розд.І).
		Для встановлення факту того, що укладання посадовими особами банку спірних кредитних договорів не відповідало обґрунтованому рівню ризику та вочевидь загрожувало інтересам кредиторів банку, необхідно дослідити кредитні документації (справи) боржників за такими договорами.
		Адже сам факт невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором не може автоматично свідчити про неналежне виконання посадовими особами банку, які погодили укладання такого кредитного договору, своїх посадових обов`язків та вимог чинного законодавства.
		Однак, позивачем не долучено до матеріалів справи кредитної документації (справ) боржників за спірними договорами.
		Як зазначено в листах НБУ № 28/08-208 від 28.08.2021 та ґ3 20-0006/86944 від 17.09.2021 (том 5, а.с. 208 - 211), документи ПАТ "Меліор Банк", що передавались на зберігання у 2011 - 2015 роках були знищені за закінченням встановленого терміну зберігання.
		За таких обставин, станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом у 2021 році, дослідити кредитні документації (справи) боржників за спірними договорами є неможливим.
		А отже, позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є недоведеними.
		В розрізі викладеного, слід надати оцінку укладеним Банком кредитним договорам № 0/ЮКЛ/23/13 від 17.04.2013 та № 0/ЮКЛ/63/13 від 28.10.2013. Внаслідок укладення яких, за твердженням позивача, і було завдано банку збитки у розмірі 61 012 958,04 грн., що є предметом стягнення у цій справі.
		Як було вказано вище:
		1) Між Банком, в особі Заступника Голови Правління Гулька Олега Миколайовича, та ТОВ «МСВ Укрбуд» (код 34682925, адреса: 49000, м.Дніпро, вулиця Челюскіна, будинок 5, офіс 34), було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/23/13 від 17.04.2013. На підставі цього договору Банк відкрив ТОВ «МСВ Укрбуд» відновлювальну кредитну лінію в розмірі 37 000 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 16.04.2014.
		2) Між Банком, в особі Заступника Голови Правління Вовченко Оксани Анатоліївни, та ТОВ «Інтернешнл Девелопмент Інвестмент» (код 35341266, адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Бориса Кротова, буд. 50) було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/63/13 від 28.10.2013. На підставі цього договору Банк відкрив ТОВ «Інтернешнл Девелопмент Інвестмент» відновлювальну кредитну лінію в розмірі 36 000 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 27.10.2014.
		Станом на момент винесення Правлінням Національного банку України постанови від 09.10.2014 № 648/БТ про віднесення Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк" до категорії неплатоспроможних, строк повернення кредитних коштів за договором № 0/ЮКЛ/63/13 від 28.10.2013 ще не настав.
		При цьому, доказів здійснення дій, направлений на стягнення з позичальників заборгованості за кредитними договорами № 0/ЮКЛ/23/13 від 17.04.2013 та № 0/ЮКЛ/63/13 від 28.10.2013 позивачем до матеріалів справи на додано.
		 
		Щодо позовних вимог до Лиженка Сергія Васильовича 
		Представником відповідачів-4,6,7,8,9 було подано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 НОМЕР_4 від 24.03.2015.
		Згідно з пунктом 6 частини 1  статті 231 Господарського процесуального кодексу України  Господарський, суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
		Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.
		За таких обставин, провадження у справі в позовних вимог до відповідача-2: ОСОБА_2 слід закрити на підставі пункту 6 частини 1  статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧІВ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ДО ПОЗОВНИХ ВИМОГ:
		Представник відповідачів-4,6,7,8,9 заявив про застосування строків позовної давності. Представник відповідачів наполягає на тому, що позивач отримав змогу дізнатись про наявність порушеного права 10.10.2014 (дата, з якої Фонд здійснював керівництво Банком). На думку відповідачів, крайній строк, на який позивач може посилатись - 22.05.2015, коли позивачем було затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Меліор Банк". 
		За таких обставин, за розрахунком представника відповідачів, строк для звернення позивача до суду з цим позовом закінчився 23.05.2018.
		Частиною 1 ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Оскільки під час розгляду цього спору судом було встановлено відсутність порушеного права позивача, у задоволенні позовних вимог слід відмовити саме з підстави відсутності порушеного права.
		Разом з тим, у даному випадку доцільно зазначити про такі обставини.
		Важливим у застосуванні норм інституту позовної давності є правильне визначення моменту початку перебігу позовної давності. За загальним правилом, встановленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди.
		Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.
		Положеннями статті 49 наведеного Закону визначено заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів.
		Так, за положеннями статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній станом на момент віднесення ПАТ "Меліор Банк" до категорії неплатоспроможних, уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
		Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх непідтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та у разі потреби заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
		Як зазначено вище, якщо банку заподіяно шкоди шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Для такої оцінки необхідно встановити розмір акцептованих вимог кредиторів та    оцінити ліквідаційну масу банку. Отже, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданої банку шкоди.
		Відповідно до статті 48 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд, здійснюючи ліквідацію банку та реалізуючи надані йому повноваження, серед іншого, формує ліквідаційну масу, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього). Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, як це встановлено у частині третій статті 49 цього Закону.
		Установлений статтею 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядок формування ліквідаційної маси банку передбачає, серед іншого, що: майно банку, яке включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом (частина третя цієї статті); результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (частина четверта цієї статті).
		Отже, розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє довід про те, що висновок щодо недостатності майна банку можна зробити тільки після завершення продажу всіх його активів (майна). 
		Відповідно, у таких випадках перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох зазначених вище документів.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18.
		Так, акт формування ліквідаційної маси банку був складений 11.02.2015. Реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Меліор Банк" був затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 113/15 від 22 травня 2015 року. 
		А отже, строк позовної давності для пред`явлення позову до посадових осіб банку про відшкодування шкоди, завданої банку діями цих осіб, сплив 23.05.2018.
		Рішенням Фонду № 3090 від 15.11.2018 було внесено зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Меліор Банк". Разом з тим, такі зміни не стосуються правовідносин за спірними кредитними договорами. Адже про факт існування кредитних договорів № 0/ЮКЛ/23/13 від 17.04.2013 та № 0/ЮКЛ/63/13 від 28.10.2013, заборгованості позичальників за такими договорами, посадових осіб, що приймали рішення про укладення цих кредитних договорів, станом на момент первісного затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Меліор Банк" 22 травня 2015 року позивачу було відомо.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
		Щодо наявності підстав для визнання поважними пропуску позивачем строку позовної давності слід зазначити про таке. 
		Позивач зазначив, що 18.05.2018 (тобто, в межах трирічного терміну від дати виявлення недостатності майна Банку) Фонд гарантування звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до пов`язаних із ПАТ "Меліор Банк" осіб про відшкодування шкоди.
		Ухвалою від 12.06.2018, за результатом розгляду матеріалів позовної заяви, суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська відкрито провадження у цивільній справі №201/5489/18. В подальшому, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2019 провадження у справі було закрито.
		Судом у справі № 201/5489/18 було встановлено, що позов Фонду до відповідачів як пов`язаних у розумінні статті 52 Закону № 2121-III з Банком осіб за своїм суб`єктним складом відноситься до юрисдикції господарських судів. Роз`яснено позивачу право на звернення до належного господарського суду.
		Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Помилкова кваліфікація позивачем правовідносин, що виникли між сторонами, яка мала наслідком закриття провадження у цивільній справі, не є підставою для визнання поважними причин пропуску позивачем строків позовної давності. 
		Крім того, ухвала про закриття ініційованого позивачем судового провадження була винесена 20.12.2019. Позивач звернувся до суду з цим позовом більше, ніж через рік з дня закриття судового провадження.
		У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №902/326/16 та від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18 викладена правова позиція про те, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності.
		А отже, відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску позивачем строків позовної давності. 
		 
		ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
		Обставини, на які посилається позивач, доводяться рішеннями Фонду (том 1, а.с. 16 - 18, том 5, а.с. 170 - 191), актом інвентаризації майна банку (том 1, а.с. 19), звітом про оцінку майна з додатками (том 1, а.с. 20 - 42), інформацією про власників істотної участі (том 1, а.с. 43 - 59), протоколами засідання кредитного комітету (том 1, а.с. 60 - 62, 69 - 71, 82 - 83, 89 - 90), протоколом засідання спостережної ради (том 1, а.с. 63 - 64, 72 - 73, 84 - 85, 91 - 93), договорами про надання відновлюваної кредитної лінії з додатками та додатковими угодами (том 1, а.с. 65 - 68, 74 - 77, 86 - 88, 94 - 101), довідками Фонду (том 1, а.с. 75 - 76), судовими рішеннями (том 1, а.с. 78 - 81, 102 - 105), виписками по рахунку ПАТ "Меліор Банк" (том 1, а.с. 106 - 109, том 4, а.с. 171 - 248), вимогою з доказами направлення (том 1, а.с. 110 - 118), витягом зі звіту Фонду (том 4, а.с. 129 - 153). 
		Обставини, на які посилаються відповідачі, доводяться документами планових та позапланових перевірок ПАТ "Меліор Банк" Національним банком України (том 2, а.с. 19), звітами про фінансовий стан ПАТ "Меліор Банк" (том 2, а.с. 191 - 210), рішеннями Фонду (том 2, а.с. 211 - 212), постановами про закриття кримінальних проваджень  (том 2, а.с. 213 - 223), документами планових та позапланових перевірок ПАТ "Меліор Банк", надані Національним банком України (том 3, а.с. 135 - 240, том 4, а.с. 1 - 97), свідоцтвом про включення до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств та положенням про Рейтинговий комітет (том 5, а.с. 23 - 27), висновками про визначення рейтингових оцінок (том 5, а.с. 28 - 66), матеріалами цивільної справи № 201/5489/18 (том 5, а.с. 67 - 78), листами НБУ (том 5, а.с. 208 - 211), свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 від 24.03.2015 (том 6, а.с. 80).
		 
		ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ. 
		За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
		 
		РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
		Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача. 
		 
		Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, п. 6 ч. 1 ст.231, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Закрити провадження у справі у частині позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) про солідарне відшкодування шкоди у розмірі 61 012 958,04 грн.
		Відмовити у задоволенні позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місце реєстрації: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код: 21708016) до: 
		- ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 );
		- ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ); 
		- ОСОБА_4 (адреса проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 );
		- ОСОБА_5 (адреса проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 );
		- ОСОБА_6 (адреса проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 );
		- ОСОБА_7 (адреса проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 );
		- ОСОБА_8 (адреса проживання: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 );
		- ОСОБА_9 (адреса проживання: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 );
		- ОСОБА_10 (адреса проживання: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14 );
		- ОСОБА_11 (адреса проживання: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_15 )
		про солідарне відшкодування шкоди у розмірі 61 012 958,04 грн.
		Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому  Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення складений та підписаний 22.11.2021.
		 
		Суддя                                                                                               М.О. Ніколенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...