Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 825/1903/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 23.11.2021. Зареєстровано: 25.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2021.
Дата набрання законної сили: 02.11.2021
Номер судового провадження: К/9901/47673/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 листопада 2021 року 
		м. Київ
		справа № 825/1903/17
		касаційне провадження № К/9901/47673/18  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Хохуляка В.В.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1  (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 (головуючий суддя - Мацедонська В.Е., судді - Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Управління)  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 10883197 від 29.08.2017.
		 
		На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що: одним із критеріїв вибору позивачем автомобіля було те, щоб його середньоринкова вартість не перевищувала суми, що дорівнює 750 розмірів мінімальної заробітної плати, щоб у подальшому уникнути значних додаткових витрат у вигляді транспортного податку; середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля станом на 23.06.2016 (дата придбання) не перевищувала дорівнює 750 розмірів мінімальної заробітної плати, що свідчить про те, що нарахування позивачу визначеного у оскаржуваному податковому повідомленні-рішення транспортного податку суперечить приписам статті 19 Конституції України; оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте 29.08.2017, з огляду на що воно є протиправним та підлягає скасуванню в силу положень підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України. 
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 19.12.2017 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 10883197 від 29.08.2017. 
		 
		Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивований тим, що: у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 році, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, дійсно вказано автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, 2.8 внутрішнього згорання, дизель, але рік випуску якого (включно) - до одного року, тоді як строк використання автомобіля позивачем складає більше одного року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, що свідчить про те, що автомобіль, належній позивачу, не міститься у зазначеному переліку; в порушення вимог підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України управління прийняло оскаржуване податкове повідомлення рішення 29.08.2017, а надіслало його позивачу 18.09.2017.
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.02.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив. 
		 
		Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог мотивований тим, що: оскільки реєстрація належного позивачу транспортного засобу відбулась 23.06.2016, то станом на 01.01.2017 строк його експлуатації не перевищував одного року; прийняття податковим органом та отримання позивачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення після 01.07.2017, тобто з пропуском визначеного законодавцем строку, не може бути підставою для визнання такого податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування, з огляду на встановлену судом правомірність його прийняття.
		 
		ОСОБА_1 оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який ухвалою від 10.05.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. 
		 
		В обґрунтування касаційної скарги, ОСОБА_1 зазначила, що: суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що Податковий кодекс України не містить посилань та не прив`язується до дати реєстрації транспортного засобу, тоді як положення підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України містять прив`язку до року випуску транспортного засобу, що свідчить про те, що належний позивачу транспортний засіб був об`єктом оподаткування (до 1-го року) у 2016 році, а починаючи з 01.01.2017 він вже не підпадає під вимоги об`єкта оподаткування (більше 1-го року), оскільки календарний рік, в якому його було випущено, завершився 31.12.2016; аналізуючи положення підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України можна зробити однозначний висновок про те, що контролюючий орган зобов`язаний прийняти та надіслати податкове повідомлення-рішення платнику податків до 01 липня базового податкового (звітного) періоду, без будь-який компромісів та/або варіантів, з урахуванням того, що стаття 102 Податкового кодексу України визначає поняття загальних строків давності та порядку їх застосування при проведенні перевірок, і не має жодного відношення до порядку визначення суми транспортного податку, який врегульований спеціальною нормою, а саме - підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.
		 
		У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, з підстав того, що стаття 102 Податкового кодексу України підлягає застосуванню як при проведенні перевірок, так і у випадках, коли контролюючий орган відповідно до чинного законодавства самостійно визначає грошові зобов`язання платника податків, що передбачені пунктом 54.3 Податкового кодексу України.
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.11.2021 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 02.11.2021.
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).
		 
		01.01.2017 набрали чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 №1791-VIII (далі - Закон № 1791-VIII), якими, зокрема, внесені зміни до статті 267 Податкового кодексу України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.
		 
		Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
		 
		Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.
		 
		Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		 
		Водночас, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України від 20.12.2016 N 1791-VIII, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України.
		 
		Відповідно до підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
		За положеннями абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 ПК України, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		 
		Відтак, з 01.01.2017 платниками транспортного податку є    власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати.
		 
		Станом на 01.01.2017 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3200,00 грн (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»). Отже, 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 складали 1200000,00 грн.
		 
		Таким чином, об`єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).          
		                     
		Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).
		 
		Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абзац 3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).
		 
		Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 № 428), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.
		 
		Пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576).
		 
		Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).
		 
		Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).
		 
		Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі. 
		 
		Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
		 
		Судами з`ясовано, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 23.06.2016 за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль марки Toyota, модель Land Cruiser Prado 150, 2016 року випуску, об`єм двигуна 2755 куб. см, тип пального - дизель.
		 
		Також, у Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня 2017 (звітного) року, який розміщений на офіційному сайті Мінекономрозвитку, наявний транспортний засіб марки Toyota моделі Land Cruiser Prado 150 з об`ємом циліндрів двигуна 2,8 л., тип пального дизель.
		 
		29.08.2017 Управлінням було прийняте податкове повідомлення-рішення №10883197, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 25000,00 грн.
		 
		Згідно з підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
		 
		При цьому, абзацом 1 пункту  267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
		 
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийняте контролюючим органом 29.08.2017, а надіслане лише 18.09.2017, що підтверджується відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на конверті.
		 
		За таких обставин, визначення позивачу податкового зобов`язання з транспортного податку за 2017 рік згідно податкового повідомлення-рішення, прийнятого 29.08.2017, є неправомірним, оскільки воно прийняте поза межами строку, встановленого у абзаці 1 пункту  267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України.
		 
		У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи  покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
		 
		Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок виконання суб`єктом владних повноважень функцій без дотримання вимог чинного законодавства.
		 
		З урахуванням наведеного касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 підлягає скасуванню, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2017 - залишенню в силі.
		 
		При цьому, посилання Управління на те, що стаття 102 Податкового кодексу України підлягає застосуванню як при проведенні перевірок, так і у випадках, коли контролюючий орган відповідно до чинного законодавства самостійно визначає грошові зобов`язання платника податків, є безпідставними, оскільки законодавчі приписи пункту 102.1 статті 102 ПК України не дають можливості реалізовувати такі повноваження без дотримання інших передбачених ПК України положень, зокрема, у випадку проведення перевірки.
		 
		Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Керуючись п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 скасувати і залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2017. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...