Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-204/10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №2-204 
		2010 року 
		                    
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ 
		 7 червня 2010 року                                місто Запоріжжя 
		    Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі : 
		 головуючого - судді          - Скользнєвої Н.Г. 
		              при секретарі             - Голубятниковій І.А., 
		         за участю представників 
		         позивача             - ОСОБА_1, 
		         відповідача              - Паталаха В.Ф., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» про захист особистих немайнових прав, визнання незаконними дій, третя особа:Управління охорони здоровя Запорізької обласної державної адміністрації,  
		 В С Т А Н О В И В: 
		 У січні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» про захист особистих немайнових прав, третя особа:Управління охорони здоровя Запорізької обласної державної адміністрації.  
		 В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.08.2008 р., близько 21 години., його без згоди та повідомлення про наміри обманним шляхом було доставлено до Обласної психіатричної лікарні. Впевнивши позивача, що він знаходиться в приміщенні Запорізької обласної клінічної лікарні, було запропоновано надання медичної допомоги у звязку з підвищенням тиску.  
		Вранці 19.08.2008 р. позивач зясував, що знаходиться не в клінічній лікарні, після чого намагався зустрітися з головним лікарем КУ «ОПЛ», надав на його імя письмову заяву про небажання проходити курс лікування в психіатричній лікарні. Звернення було проігноровано, тому ОСОБА_3 змушений був перебувати в лікарні примусово.  
		Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2008 р. КУ «ОПЛ» було відмовлено в задоволенні заяви про надання позивачу психіатричної допомоги в примусовому порядку, але, незважаючи на наявність рішення суду, позивач ще протягом 8 днів проти власної волі перебував в психіатричній лікарні і його було виписано тільки за приписом прокурора Комунарського району м. Запоріжжя 29.08.2008 р. з діагнозом «Галюцинаторно-параноідний синдром по екзогенному типу реакції, алкогольного ґенезу».  
		Відповідно до виписного епікризу ОСОБА_3 виписаний з лікарні під активний нагляд районного психіатра, а до праці може бути допущений лише після рішення ЛКК УМВС. Зазначений епікриз залучено до історії хвороби позивача, яка знаходиться в відомчій лікарні УМВС України в Запорізькій області.  
		За період з 18 по 29 серпня 2008 р. ОСОБА_3 незаконно призначалося і примусово надавалося лікування, якого, на думку позивача, він не потребував і на яке не надавав своєї згоди 
		На підставі викладеного, просить суд скасувати діагноз «Реактивний параноід», встановлений ОСОБА_3 Комунальною установою «Обласна психіатрична лікарня»; зобовязати Комунальну установу «Обласна психіатрична лікарня» відізвати виписаний епікріз від 29 серпня 2008 року відносно ОСОБА_3. 
		В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги та остаточно просив суд визнати незаконними дії працівників Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» по незаконному поміщенню та незаконному примусовому утриманню і лікуванню в психіатричній лікарні ОСОБА_3 з 18.08.2008р. по 29.08.2008р.; визнати незаконним рішення працівників Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» про встановлення ОСОБА_3 діагнозу «Галюцинаторно-параноідний синдром по екзогенному типу реакції, алкогольного генезу»; стягнути з Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» на його користь судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8,50 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 7,50 грн., витрати, повязані з проведенням судової експертизи: оплата проведення експертизи  2551,44 грн., вартість проїзних документів до м. Києва (місце проведення експертизи) та в зворотньому напрямку  258,54 грн. 
		Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні на своїх остаточних позовних вимогах наполягав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. 
		Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала повністю та просила суд їх задовольнити. 
		Представник відповідача Паталах В.Ф. у судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечував в повному обсязі, зазначивши, що діяв в межах повноважень, наданих йому Законом України «Про психіатричну допомогу», висновки стаціонарної судово-психіатричної експертизи вважає такими, що підтверджують наявність у позивача під час його примусової госпіталізації та лікування психічного розладу здоровя, що було підставою для його примусової госпіталізації, в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. 
		Представник третьої особи у судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від нього до суду не надходило. 
		   Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги пояснення позивача, представників позивача та відповідача, кожного в окремості, пояснення свідків, приходить до наступного. 
		      Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. 
		 Матеріалами справи встановлено, що 18.08.2008 р., близько 21 години., ОСОБА_3 було доставлено до Обласної психіатричної лікарні та запропоновано надання медичної допомоги у звязку з підвищенням тиску. (а.с. 7) 
		Вранці 19серпня 2008 року ОСОБА_3 зясував, що знаходиться в Комунальній установі «Обласна психіатрична лікарня», а не в клінічній лікарні, після чого намагався зустрітися з головним лікарем КУ «ОПЛ», надав на його імя письмову заяву про небажання проходити курс лікування в психіатричній лікарні.  
		29 серпня 2008 року ОСОБА_3 за приписом прокурора Комунарського району міста Запоріжжя було виписано з Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» з діагнозом «Галюцинаторно-параноідний синдром по екзогенному типу реакції, алкогольного ґенезу». (а.с. 7-10) 
		У судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_4дружина позивача, яка пояснила, що з 4.08.2008р. ОСОБА_3 призначили на значну посаду, після чого на нього був скоєний напад, під час якого в нього був викрадений мобільний телефон. З зазначеного телефону надалі здійснювалися дзвінки, які компрометували її чоловіка. З того часу ОСОБА_3 був схвильований, але в міру, мало спілкувався. 18.08.2008р., коли вона прийшла з роботи, то побачила, що чоловік в дуже схвильованому стані, також побачила, як чоловік склав чужі речі у ванну та говорив їй про те, що його хочуть скомпрометувати та звільнити з займаної посади. В подальшому вона подзвонила сестрі та товаришу чоловіка з метою отримання допомоги. Надалі, вона, сестра та товариш чоловіка викликали швидку, з лікарями якої чоловік відмовився спілкуватися. Після цього, до них приїхала ще одна карета швидкої медичної допомоги, лікарі якої вмовили за їхньою участю, ОСОБА_3 проїхати до лікарні та прийняти заходи по зменшенню тиску. Наступного дня, вона приїхала до чоловіка в лікарню, де поспілкувавшись з лікарем, який вмовив її написати заяву з проханням госпіталізувати її чоловіка в психіатричну лікарню для зняття нервового стану. Також зазначила, що чоловік на той період часу алкогольні напої не вживав, оскільки займався протезуванням зубів.  
		У судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_5лікар-психіатр Запорізької обласної психіатричної лікарні, який пояснив, що з 18.08.2008р. до КУ «Запорізька обласна психіатрична лікарня» каретою швидкої медичної допомоги був доставлений ОСОБА_3..19.08.2008р., він був призначений лікарем ОСОБА_3, після чого почав лікування хворого з спілкування з останнім. В процесі спілкування зі ОСОБА_3, останній пояснив йому, що потрапив в психіатричну лікарню випадково, оскільки їхав до обласної клінічної лікарні з метою здійснити обстеження підняття тиску. Також зазначив, що під час спілкування ОСОБА_3 також йому розповідав про те, що за ним здійснюється стеження за допомогою підслуховуючих пристроїв, також навів приклад того, що в себе вдома знайшов носії інформації, які були не його та його членів сімї, після чого, зазначені носії інформації поклав до ванної та залив гарячою водою. Також зазначив, що під час лікування ОСОБА_3, він неодноразового спілкувався з хворим, дружиною ОСОБА_3 та іншими родичами. Крім того, під час лікування ОСОБА_3, останній відмовлявся від добровільного лікування, у звязку з чим за рішенням комісії лікарів лікування здійснювалось в примусовому порядку. 29 серпня 2008 року ОСОБА_3 був виписаний з КУ «Обласна психіатрична лікарня» з діагнозом «Галюцинаторно-параноідний синдром по екзогенному типу реакції, алкогольного генезу». На його погляд період знаходження ОСОБА_3 у КУ «Обласна психіатрична лікарня» був достатнім для встановлення такого діагнозу.  
		У судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_6завідуюча неврологічним відділенням Комунарської центральної районної лікарні м. Запоріжжя, яка пояснила, що в серпні 2008 року до її відділення на лікування надійшов ОСОБА_3 по направленню лікаря ОСОБА_7 з біллю в спині. За час знаходження ОСОБА_3 на лікуванні у її відділенні, останній поводив себе адекватно, не викликав ні в неї, ні в медичного персоналу ніякого остереження. При надходженні на лікування ОСОБА_3, як і всі пацієнти надав необхідний ряд аналізів, результати яких відображені у виписному епікризі.  
		У судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_8начальник центру психіатричної допомоги при ГУМВС України в Запорізькій області, який пояснив, що у відповідності до ЗУ «Про профілактичний огляд» та наказу УМВС СБУ «Про огляд» у 2007 році ОСОБА_3 проходив профілактичний огляд, після якого ОСОБА_3 було надано дозвіл на допуск до таємності. З наданого дозволу вбачається, що ОСОБА_3 станом на 27 листопада 2007 року психічних розладів не мав та був психічно здоровою людиною.  
		У судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_9оперуповноважений ГУМВС України в Запорізькій області, який пояснив, що 15 серпня 2008 року, він зайшов до службового кабінету ОСОБА_3, в той час в кабінеті знаходилися два співробітника внутрішньої служби безпеки ГУМВС України в Запорізькій області. Під час бесіди між ОСОБА_3 та співробітника внутрішньої служби безпеки, один з співробітників служби безпеки потайки поклав до своєї кишені мобільний телефон ОСОБА_3, останній це помітив та вимагав повернути мобільний телефон. В результаті зазначеної ситуації співробітник внутрішньої служби безпеки ГУМВС України в Запорізькій області повернув ОСОБА_3 його мобільний телефон. Крім того, зазначив, що жодного разу не бачив, як ОСОБА_3 вживав алкогольні напої.  
		У судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_10сестра позивача, яка пояснила, що 18 серпня 2008 року їй зателефонувала ОСОБА_4, яка прохала приїхати, оскільки брату  ОСОБА_3 було погано, підвищився тиск та він дуже нервував. Надалі, вона, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 викликали швидку, з лікарями якої ОСОБА_3 відмовився спілкуватися. Після цього, до них приїхала ще одна карета швидкої медичної допомоги, лікарі якої вмовили за їхньою участю, ОСОБА_3 проїхати до лікарні та прийняти заходи по зменшенню тиску. Також зазначила, що ОСОБА_3 на той період часу алкогольні напої не вживав, оскільки займався протезуванням зубів.  
		Аналогічні свідчення в суді надав свідок ОСОБА_11 
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими Законами України. 
		Відповідно до ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності , доступності та відповідно до сучасного рівня знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально  правовими обмеженнями. 
		Відповідно до ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно  на її прохання або за її усвідомленою згодою. 
		В матеріалах медичної карти № 2977 стаціонарного хворого ОСОБА_3, заведеної 18.08.2008 р. КУ «Обласна психіатрична лікарня», відсутні відомості про надання позивачем прохання або усвідомленої згоди на госпіталізацію його до психіатричної лікарні. Навпаки, відсутність прохання про добровільне стаціонарне лікування або надання ним усвідомленої згоди на госпіталізацію підтверджується заявою ОСОБА_3 на імя головного лікаря КУ «Обласна психіатрична лікарня» від 19.08.2008 р., в якій він вимагає надати можливість негайно покинути приміщення лікарні, оскільки перебуває в лікарні проти власної волі, не вважає себе психічно хворим, зазначає на незаконність його перебування в психіатричному закладі. 
		Також до медичної карти стаціонарного хворого долучено заяву ОСОБА_4  дружини позивача, з проханням госпіталізувати її чоловіка в психіатричну лікарню, але дата цієї заяви  19.08.2008 р. свідчить про те, що на час прийняття рішення про госпіталізацію ОСОБА_3 на стаціонарне лікування 18.08.2008 р. така заява була відсутня. Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, зазначену заяву вона написала 19.08.2008 р. на прохання головного лікаря психіатричної лікарні Паталах Ф.В., який впевнив її, що чоловіку необхідно лікування для зняття нервового стресу. 
		Таким чином, дії відповідача стосовно госпіталізації ОСОБА_3 18.08.2008 р. на стаціонарне лікування до КУ «Обласна психіатрична лікарня» суперечать вимогам ст. ст. 3, 4, 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», тому є незаконними. 
		Відповідно до ст. 18 Закону України «Про психіатричну допомогу» виписка особи, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, здійснюється за рішенням комісії лікарів-психіатрів або за рішенням суду про відмову в продовженні такої госпіталізації. 
		Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» до винесення судом рішення лікування може проводитися за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів). 
		20 серпня 2008 року головний лікар КУ «Обласна психіатрична лікарня» звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з заявою про госпіталізацію ОСОБА_3 у психіатричну лікарню в примусовому порядку. 
		Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2008 р. в задоволенні заяви Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня» по госпіталізації ОСОБА_3 в психіатричну лікарню в примусовому порядку відмовлено. (а.с. 11-12) 
		Відповідно до ч. 3 ст. 282 ЦПК України рішення про відмову в задоволенні заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталізації, а також рішення про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника є підставою для припинення надання зазначеної примусової психіатричної допомоги. 
		Незважаючи на відсутність згоди ОСОБА_3 на отримання лікування та відмову суду в задоволенні заяви про госпіталізацію позивача до психіатричної лікарні в примусовому порядку, ОСОБА_3 з приміщення Комунарського районного суду м. Запоріжжя примусово був доставлений в психіатричну лікарню, де його продовжували лікувати до 29.08.2009 р. 
		29 серпня 2008 року ОСОБА_3 було виписано з психіатричної лікарні тільки після отримання припису прокурора Комунарського району м. Запоріжжя. 
		В приписі № 39/3477 від 29.08.2008 р. про усунення порушень Закону України «Про психіатричну допомогу» прокурором зазначено, що утримання особи в психіатричному закладі лише на підставі рішення лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) можливе виключно до винесення судом рішення. Оскільки 22.08.2008 р. Комунарський районний суд м. Запоріжжя виніс рішення про відмову в задоволенні заяви Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» від 20.08.2008 р. щодо примусової госпіталізації до психіатричного закладу ОСОБА_3, у зв»язку з тим, що в ході судового слідства не було встановлено, що ОСОБА_3 становить небезпеку для оточуючих та для себе самого, але за вказівкою головного лікаря КУ «Обласна психіатрична лікарня» Паталаха Ф.В. 22.08.2008 р., одразу після винесення і проголошення судового рішення, санітари психіатричного закладу примусово доставили ОСОБА_3 до психіатричної лікарні, в третьому відділенні якої він до цього часу перебуває всупереч своїй волі. Рішення суду, яке б дозволило примусово госпіталізувати та утримувати ОСОБА_3 в КУ «Обласна психіатрична лікарня» відсутнє, а тому будь-яких правових підстав для його тримання в лікарів немає. Вказане порушення Закону України «Про психіатричну допомогу» має явний характер і завдає істотної шкоди інтересам ОСОБА_3, а тому підлягає негайному усуненню. 
		Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що психіатрична допомога в період з 22.08.2008 р. по 29.08.2008 р. надавалась позивачеві незаконно.  
		Ухвалою суду від 30 січня 2009 року по справі було призначено судово-психіатричну експертизу, проведення якої було доручено експертам Центру судово-психіатричної експертизи України. (а.с. 41-43, 53-54, 68-69) 
		Відповідно до акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 30 від 01.02.2010 р., складеного експертною комісією Київського міського центру судово-психіатричної експертизи на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2010 р., на цей час ОСОБА_3 не виявляє ознак будь-якого психічного розладу.  
		Клінічний діагноз, встановлений лікарями-психіатрами КУ «Обласна психіатрична лікарня», а саме «Галюцинаторно-параноідний синдром по екзогенному типу реакції, алкогольного ґенезу» не відповідає психічному стану ОСОБА_3 під час перебування на стаціонарному лікуванні з 18 по 29 серпня 2008 р. (а.с. 44-52) 
		Таким чином, рішення відповідача про встановлення ОСОБА_3 діагнозу «Галюцинаторно-параноідний синдром по екзогенному типу реакції, алкогольного ґенезу» є незаконним. 
		Суд критично ставиться до твердження представника відповідача про наявність у ОСОБА_3 під час його примусової госпіталізації психічного розладу, стосовно кваліфікації якого лікарі-психіатри та судові експерти-психіатри не досягли згоди, оскільки за висновками стаціонарної судово-психіатричної експертизи у позивача не виявлено будь-яких ознак психічного розладу. 
		Звертає на себе увагу і склад комісії, яка проводила експертизу: голова комісії  директор Центру судово-психіатричної експертизи, лікар судово-психіатричного експерта вищої категорії, вищого кваліфікаційного класу, 5-го рангу державного службовця, експертний стаж 4 років, кандидат медичних наук Арсенюк Т.М.; член комісії  завідувач відділенням стаціонарної СПЕ, лікар судово-психіатричний експерт вищої категорії, вищий кваліфікаційний клас, 5 ранг державного службовця, експертний стаж 19 років Опейда С.В.; лікар-доповідач: лікар судово-психіатричного експерта другої категорії, 5-го кваліфікаційного класу, 1 ранг державного службовця, експертний стаж 4 року Петроченко О.Е.  
		Тому, ставити під сумнів висновок, складений зазначеною компетентною комісією у суду не має жодних підстав.  
		Щодо правомірності дій відповідача, який, на його думку, діяв в рамках Закону України «Про психіатричну допомогу» та виключно в інтересах пацієнта, то ці твердження відповідача спростовуються вимогами діючого законодавства. 
		Відповідно до ст. ст. 21, 28, 29 Конституції України всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, кожна людина має право на свободу, особисту недоторканість, недоторканість особистого та сімейного життя, охорону здоровя. 
		Статтями 3, 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено презумпцію особо щодо психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлена відповідно до вимог законодавства, а також надання психіатричної допомоги на основі принципів законності, гуманності, добровільності. 
		Частиною 2 ст. 273 ЦК України передбачено, що юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обовязки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобовязані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.  
		Відповідно до ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань з боку інших осіб. 
		Відповідно до ст. 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги, можуть бути оскаржені,за вибором цих громадян, в тому числі безпосередньо до суду. 
		Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» щодо визнання незаконними дій працівників Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» по незаконному поміщенню та незаконному примусовому утриманню і лікуванню в психіатричній лікарні ОСОБА_3 з 18.08.2008р. по 29.08.2008р. та визнання незаконним рішення працівників Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» про встановлення ОСОБА_3 діагнозу «Галюцинаторно-параноідний синдром по екзогенному типу реакції, алкогольного генезу» є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 
		 Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат повязаних з розглядом справи.  
		При подачі позовної заяви до суду позивач по справі сплатив державне мито у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно  технійчний збір у розмірі 7 грн. 50 коп. (а.с. 3-4), в звязку з чим зазначені суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. 
		Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. 
		Таким чином, судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_3  сплата судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду, а також витрати, пов»язані з проведенням експертизи та витрати на придбання квитків до місця її проведення підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок відповідача. 
		 Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 79, 88 ЦПК України, ст. ст. 270, 273, 275 ЦК України, 21, 28, 29 Конституції України, ст..ст. 3, 4., 18, 32 Закону України «Про психіатричну допомогу», суд 
		 В И Р І Ш И В: 
		   
		Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити. 
		Визнати незаконними дії працівників Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» по незаконному поміщенню та незаконному примусовому утриманню і лікуванню в психіатричній лікарні ОСОБА_3 в період з 18 серпня 2008 року по 29 серпня 2008 року. 
		Визнати незаконним рішення працівників Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» про встановлення ОСОБА_3 діагнозу «Галюцинаторно  параноідний синдром по екзогенному типу реакції, алкогольного генезу». 
		Стягнути з Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» на користь ОСОБА_3 судові витрати: 8 грн. 50 коп.  судовий збір, 7 грн. 50 коп.  витрати на інформаційно  технічне забезпечення розгляду справи; 2809 грн. 98 коп.  витрати, повязані з проведенням судової експертизи (оплата проведення експертизи  2551,44 грн., вартість проїзних документів до м.Києва (місце проведення експертизи) та в зворотньому напрямку  258,54 грн), а всього  2824,98 гривень (дві тисячі двадцять чотири гривні 98 коп.) 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з поданням її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України. 
		  Суддя:                              Н.Г.Скользнєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...