Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/5380/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано судом: 30.11.2021. Зареєстровано: 01.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2021.
Дата набрання законної сили: 06.03.2023
Номер судового провадження: 2-а/818/5468/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 Р І Ш Е Н Н Я 
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		30 листопада 2021 року Справа № 480/5380/21
		Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5380/21 за позовом  ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,,-
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі  позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якій просить суд:
		- визнати протиправними дії Адміністрації державної прикордонної служби України щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби»;
		- зобов`язати Адміністрацію державної прикордонної служби України оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
		Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до п. "а" ст.12, ст.17-1 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1999 №2262-ХІІ має право на призначення пенсії за вислугу років, однак відповідач протиправно відмовив у оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, з чим не погодився та звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Ухвалою суду від 29.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що посадові особи Адміністрації Державної прикордонної служби України діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а докази надані позивачем лише підтверджують правомірність дій відповідача. Так, зокрема, зазначив, що на дату закінчення проходження військової служби календарна вислуга років позивача становить 20 років 04 місяця 17 днів; загальна вислуга років позивача становить 30 років 01 місяць 27 днів. Разом з тим, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема: з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
		При цьому, в пункті «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ зазначається, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
		Таким чином, законодавець встановив вичерпний перелік умов, за якими особа набуває права на призначення пенсії за вислугу років, а саме, 1) звільнення зі служби; 2) наявність необхідної календарної вислуги років на дату звільнення з військової служби.
		Відповідач зазначає, що оскільки позивач на день звільнення з військової служби 14.01.2021 не мав 25 календарних років і більше вислуги, і він не належить до інших осіб, визначених пунктами «б» - «г» статті 12 Закону №2262-ХІІ, у нього відсутня визначена законодавством обов`язкова умова, яка надає йому право на призначення пенсії за вислугу років згідно із вищезазначеним Законом.
		Позивач подав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
		Ухвалою суду від 30.07.2021 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Даною ухвалою третій особі встановлено строк для подання письмових пояснень на позовну заяву.
		Станом на день розгляду справи третьою особою пояснень до суду надано не було.
		Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним задовольнити позов, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що позивач проходив службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, який в подальшому перейменовано у 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України без зміни нумерації військової частини.
		Наказом начальника 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14.01.2021 № 18-ОС припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас наказом начальника 5 прикордонного загону від 11.12.2020 №522-ОС за підпунктом «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.9).
		При цьому, у наказів вказано, що вислуга років позивача станом на 14.01.2021 становить: 
		- в календарному обчисленні - 20 років 04 місяці 17 днів;
		- у пільговому обчисленні - 09 років 09 місяців 10 днів;
		- всього - 30 років 01 місяць 27 днів.
		Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив оформити та подати необхідні документи Головного управління Пенсійного фонду України для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262 (а.с.10-12), однак відповідач листом від 22.04.2021 повідомив, що відповідно до витягу з наказу 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14.01.2021 №18-ОС на дату виключення зі списків особового складу військової частини станом на 14.01.2021 загальна вислуга років позивача становила 30 років 01 місяць 27 днів, з яких вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 20 років 04 місяці 17 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленому пунктом «а» статті 12 Закону №2262. Таким чином відсутні підстави для надання доручення ІНФОРМАЦІЯ_1 про підготовку документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років на умовах, визначених статтею 12 Закону №2262. (а.с. 13-14).
		Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
		Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XIІ (далі  Закон №2262-XIІ).
		Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
		Відповідно до ст. 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
		Згідно з п. а ст. 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б - д , ж статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: ... з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. 
		Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
		Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393).
		Так, відповідно до абз.1 п.1 Порядку №393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1 2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
		Відповідно до п. "в" п.3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця, на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком у справах охорони державного кордону України.
		Матеріалами справи підтверджується, зокрема, копією витягу з наказу від 14.01.2021 №18-ОС (а.с.9), а також визнається у відзиві що за період служби позивача в органах Державної прикордонної служби його вислуга становить в календарному обчисленні - 20 років 04 місяці 17 днів, у пільговому обчисленні - 09 років 09 місяців 10 днів, всього - 30 років 01 місяць 27 днів.
		Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а дійшов до висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
		Також, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 дійшов висновку про те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
		Також, Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 зробив наступні правові висновки:
		1. В цілях Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
		2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
		При цьому, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступив від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 27.03.2020 у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ.
		Таким чином, з урахуванням вказаного, посилання представника відповідача у відзиві на вказані постанови не беруться судом до уваги.
		Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 № 135/13402 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
		Згідно з пунктом 12 вказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
		У свою чергу, рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" приймають органи Пенсійного фонду України (ст. 49 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").
		Тобто, законодавцем чітко визначено, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
		Таким чином, чинним законодавством на відповідача покладено обов`язок підготувати і направити документи для призначення пенсії, який відповідачем належним чином не виконано. До компетенції відповідача не належить вирішення питання про призначення або відмову у призначенні пенсії, у тому числі необхідного стажу.
		Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
		З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, у зв`язку з чим такі дії відповідача не відповідають критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2. Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та вважає необхідним визнати протиправними такі дії відповідача та зобов`язати відповідача підготувати та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби.
		Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1200,00грн., суд зазначає наступне.
		Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.
		Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
		При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
		Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Осьмаковим Олександром Анатолійовичем (далі - адвокат, Осьмаков О.В.).
		Позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи, в тому числі копії: договір про надання правової допомоги, укладеного 26.03.2021 між адвокатом та позивачем (а.с.15-16, далі - Договір), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.05.2021 (а.с.18), свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000695, виданого ОСОБА_2 (а.с.17), квитанція до прибуткового касового ордера від 27.05.2021 про сплату позивачем 1200,00грн. (а.с.19).
		Згідно п.п.1.1 Договору адвокат зобов`язується: надавати позивачу консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права: організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правовому допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи); представляти інтереси позивача та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з питань, а позивач зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
		Відповідно до п.2.4 Договору на підтвердження факту надання адвокатом позивачу правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг.
		Згідно п.п.4.1, 4.2 Договору вартість послуг адвоката є динамічною та може встановлюватися за домовленістю сторін в погодинній та/або твердій формі. Гонорар, сплачений Адвокату визначається актами виконаних робіт, які є невід`ємною частиною договору. Позивач в день підписання Договору, сплачує передплату за надані послуги в розмірі, що становить 50% від загальної вартості послуг. Інша частина гонорару підлягає сплаті на протязі 3-х днів з моменту підписання акту приймання - передачі наданих послуг. Адвокат залишає за собою право в односторонньому порядку надати весь обсяг або частину роботи безоплатно.
		Відповідно до акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 27.05.2021 адвокатом були виконані наступні роботи: 1) складання позовної заяви до Адміністрації ДПСУ про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії; 2) складання процесуальних документів (заяви, скарг, пояснень, тощо) незалежно від кількості та обсягу; 3) представництво в суді (незалежно від кількості засідань). Загальна вартість послуг за вказаним актом складає 1200,00грн. (а.с.18).
		Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 27.05.2021 позивачем сплачено адвокату 1200,00грн. (а.с.19).
		Отже, з вказаних документів вбачається, що позивач поніс витрати на послуги адвоката у розмірі 1200,00грн.
		При цьому, відповідач не скористався можливістю згідно ст.134 КАС України довести неспівмірність заявлених вимог та не подав до суду жодних заяв та доказів на спростування заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі справа №826/841/17, від 04.02.2021 у справі №806/2299/18.
		Дослідивши зміст поданих позивачем документів, суд відмічає, що вказаний в акті здачі-приймання робіт такий вид послуг, як складання процесуальних документів (заяв, скарг, пояснень, тощо) незалежно від кількості та обсягу, не дають змоги визначити об`єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи, та кількість витраченого часу на кожен вид робіт. 
		Щодо вказаного в акті здачі-приймання робіт такого виду наданих послуг як представництво в суді (незалежно від кількості засідань), суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, тобто, без проведення судових засідань у даній справі. Тому включення такого виду робіт до акту здачі-приймання робіт є необґрунтованим.
		При цьому судом враховано, що сама по собі справа є не складною, а спірні правовідносини  не новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
		Таким чином, з урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, тому суд, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 800,00 грн. та відшкодувати цю суму позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. 
		Крім того, суд вважає за необхідне також стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908,00грн., сплаченого позивачем за подання позовної заяви (а.с.7). 
		Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
		 В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,  задовольнити.
		Визнати противоправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
		Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 00034039) оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для перерахунку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул.Володимирська, 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034039) на користь ОСОБА_1 (1й АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00коп.
		Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя О.М. Кунець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...