Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/56/20(918/238/21) : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2021. Зареєстровано: 03.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2021.
Дата набрання законної сили: 04.11.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 листопада 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 918/56/20(918/238/21) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.
		за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,
		 
		за участю представників:
		АТ "Укрсиббанк": Мандика В. А.,
		арбітражного керуючого: Мельник І. А. (в режимі відеоконференції),
		інших: Крупи Р. А.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк"
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021
		у складі колегії суддів: Дужича С. П. - головуючого, Коломис В. В., Саврія В. А.
		та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.07.2021
		у складі судді Романюка Р. В.
		 
		у справі за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк"
		до 
		1.  ОСОБА_1 
		2. Арбітражного керуючого Мельник Ірини Анатоліївни
		3. Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"
		4. ОСОБА_2 
		5. Акціонерного товариства "Універсал Банк" 
		6.  ОСОБА_3 
		про визнання предметом іпотеки
		в межах справи № 918/56/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог 
		 
		1. Господарським судом Рівненської області здійснюється провадження у справі № 918/56/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1                   (далі - ОСОБА_1 , відповідач 1, боржник).
		 
		2. 31.03.2021 Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (далі - АТ "Укрсиббанк", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області                                в межах справи № 918/56/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1                             з позовом до боржника, арбітражного керуючого Мельник Ірини                  Анатоліївни (далі - арбітражний керуючий Мельник І. А., відповідач 2),                            Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"                                      (далі - АТ АБ "Укргазбанк", відповідач 3), ОСОБА_2                 (далі - ОСОБА_2 , відповідач 4), Акціонерного товариства "Універсал                 Банк" (далі - АТ "Універсал Банк", відповідач 5) та ОСОБА_3                       (далі - ОСОБА_3 , відповідач 6) про визнання предметом іпотеки, в якому просить суд:
		- визнати офісні приміщення літ. "І-1", загальною площею (кв. м): 123,3.                Опис: І-1 - частина приміщення складу № 12-А (приміщення з № 1 по № 9), (записані в ДРРПНМ як приміщення з № 2 по № 6); і - тамбур, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2249541707101 предметом іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 28.09.2007, укладеного між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 ;
		- визнати офісні приміщення літ. "Е-2", загальною площею (кв. м): 270,8.            Опис: Е-2 офісні приміщення; е - тамбур, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2249493607101 предметом іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 28.09.2007, укладеного між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 .
		 
		3. В обґрунтування заявлених позовних вимог АТ "Укрсиббанк" зазначило, що позивач відповідно до укладеного з ОСОБА_1 (боржник, відповідач 1) договору іпотеки від 28.09.2007 є іпотекодержателем майна - частини приміщення складу № 12-а літера І-1 загальною площею 123,3 кв. м, яке як йому стало відомо під час примусового виконання рішень суду про стягнення заборгованості за кредитним договором (рішення Луцького міськрайонного  суду Волинської області від 05.07.2011 у справі № 2-281/11) та звернення стягнення на предмет іпотеки (рішення Апеляційного суду Волинської області                          від 22.06.2017 у справі № 166/15783/16-ц), було реконструйовано боржником шляхом добудови офісних приміщень (літера Е-2) загальною площею 389,6 кв. м.
		 
		4. Оскільки приміщення складу (предмет іпотеки) було змінено боржником шляхом реконструкції з прив`язкою до цього ж приміщення, вже існуючого нерухомого майна, з використанням його складових конструктивних елементів, такі приміщення на думку позивача є предметом іпотеки, з урахуванням чого він просить суд визнати офісні приміщення літ. "І-1" загальною площею 123,3 кв. м та офісні приміщення літ. "Е-2" загальною площею 270,8 кв. м предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 28.09.2007.
		 
		Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
		 
		5. Ухвалою від 05.03.2020 Господарський суд Рівненської області відкрив  провадження у справі № 918/56/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , ввів процедуру реструктуризацію боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначив керуючого реструктуризацією боржника. 
		 
		6. 29.07.2020 Господарський суд Рівненської області постановив ухвалу, якою визнав вимоги забезпечених кредиторів, зокрема, АТ "УкрСиббанк" у розмірі            11 466 206,86 грн. 
		 
		7. Господарським судом Рівненської області у справі № 918/56/20 під час розгляду вимог кредиторів встановлено, що заборгованість боржника -      ОСОБА_1 перед позивачем за цим позовом виникла на підставі неналежного виконання договору про надання споживчого кредиту від 28.09.2007                       № 11225922000 та додаткової угоди від 12.08.2008 № 1 до договору. 
		 
		8. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки (нерухомого майна) від 28.09.2007, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: частина приміщення складу              № 12-а (приміщення з № 2 по № 6) /літера І-1/, загальною площею 123,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності виданого 18.09.2007 виконкомом Луцької міської ради на підставі рішення від 14.09.2007 № 603-10, зареєстрованого 24.09.2007 КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" номер запису: 32 в книзі: 1 в електронному Реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна, як окремий виділений в натурі об`єкт, за реєстраційним номером: 20391096, і не має жодних договірних змін строків позовної давності, щодо правочинів на підставі яких іпотекодавець набув право власності на предмет іпотеки (пункт 1.1. договору іпотеки). 
		 
		9. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна              щодо суб`єкта нерухомого майна за № 257754534 від 21.05.2021 права іпотекодержателя були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майном за № 5750321, час державної реєстрації: 28.09.2007.
		 
		10. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 241388712 від 22.01.2021 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано об`єкти нерухомого майна, в тому числі:
		- офісні приміщення літ. "І-1", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2249541707101, загальною площею 123,3 кв. м (опис: І-1 частина приміщення складу № 12А (приміщення з № 2 по № 6); і - тамбур;
		- офісні приміщення літ. "Е-2", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2249493607101, загальною площею 270,8 кв. м (опис: Е-2 - офісні приміщення;        е - тамбур). 
		 
		11. 08.09.2020 за замовленням арбітражного керуючого Мельник І. А. була проведена судова будівельно-технічна експертиза за результатами якої складено висновок експерта № 5807. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи Науково-дослідного інституту судових експертиз від 08.09.2020 № 5807 об`єктами дослідження є два нежитлові, а саме: офісні приміщення літ. "Е-2", загальною площею 270,8 кв. м,        що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; частина приміщення складу № 12-а, літ. "І-1", загальною площею 118,8 кв. м,                            що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкти дослідження, офісні приміщення, а саме, що позначені в технічних паспортах під літ. "І-1" та "Е-2", використовуються як офісні приміщення. Об`єкти          дослідження - самостійні, ізольовані з окремими входами та інженерними мережами та не є одним об`єктом.
		 
		12. Крім того, судами встановлено, що офісні приміщення літ. "І-1", загальною площею (кв. м): 123,3. Опис: І-1 частина приміщення складу № 12-А (записані в ДРРПНМ як приміщення з № 2 по № 6) за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2249541707101 є предметом іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 28.09.2007, укладеного між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 і права позивача в цій частині жодною стороною не оспорюються.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		13. 14.07.2021 Господарський суд Рівненської області прийняв рішення у справі                                 № 918/56/20(918/238/21), яким відмовив у задоволенні позову АТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_1 , арбітражного керуючого Мельник І. А., ПАТ АБ "Укргазбанк", ОСОБА_2 , АТ "Універсал Банк", ОСОБА_3 про визнання предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 28.09.2007, укладеного між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 , офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2249493607101: літ. "І-1", загальною площею 123,3 кв. м Опис: І-1 частина приміщення складу №12-А (приміщення з № 1 по № 9), (записані в ДРРПНМ як приміщення з № 2 по № 6), і - тамбур;            літ. "Е-2", загальною площею 270,8 кв. м. Опис: Е-2 офісні приміщення;                      е - тамбур. 
		 
		14. Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема: 
		- пред`явленням АТ "Укрсиббанк" позову до арбітражного керуючого             Мельник І. А., АТ АБ "Укргазбанк", ОСОБА_2 , АТ "Універсал Банк" та               ОСОБА_3 , які не є зобов`язаними особами у спірному правовідношенні (договір іпотеки від 28.09.2007), а отже належними відповідачами у справі; 
		- заявленням позивачем вимоги про визнання предметом іпотеки за договору іпотеки від 28.09.2007 - офісних приміщень літ. "І-1", загальною площею            123,3 кв. м, яка за своє суттю є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, оскільки права іпотекодержателя (позивача у справі) на зазначений об`єкт зареєстровані у встановленому законом порядку та жодною стороною у справі цей факт не оспорюється (відсутні докази невизнання, порушення чи оспорювання права); 
		- необґрунтованістю позовної вимоги про визнання предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 28.09.2007 - офісних приміщень літ. "Е-2", загальною площею 270,8 кв. м, оскільки: 1) нежитлові приміщення є самостійним та виділеним в натурі нерухомим майном, ізольованим з окремими входами та інженерними мережами, а отже вони не можуть бути визнані одним об`єктом з предметом застави; 2) з поданих доказів не вбачається, що офісні приміщення, які позивач просить визнати предметом іпотеки, створені внаслідок зміни (реконструкції шляхом перебудови та надбудови) першопочаткової площі одного і того самого об`єкту у складі вже існуючої заставленої нерухомості за рахунок її внутрішнього простору та відповідно з використанням її функціональних елементів, що призвело до зміни загальних характеристик предмета іпотеки, переданого в заставу за договором іпотеки від 28.09.2007;      3) зібраними у справі доказами підтверджується, що вказаний об`єкт створено в результаті реконструкції приміщень складу літ. "Е-1", з використанням його структурних елементів та придбаний боржником згідно договору від 17.05.2006 (до укладення договору іпотеки від 28.09.2007).
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		15. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 06.09.2021 рішення Господарського суду Рівненської області від 14.07.2021 у справі                 № 918/56/20(918/238/21) залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позивачем позову у справі з огляду на його пред`явлення до неналежних відповідачів та необґрунтованості заявлених позивачем вимог до ОСОБА_1 . 
		 
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
		 
		16. 13.10.2021 АТ "Укрсиббанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.07.2021, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у визнанні предметом іпотеки офісних приміщень літ. "Е-2", загальною площею 270,8 кв. м, реєстраційний номер  об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2249493607101, за адресою: АДРЕСА_1 та передати справу в наведеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Рух касаційної скарги
		 
		17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи                        № 918/56/20(918/238/21) визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.10.2021.
		 
		18. Ухвалою від 13.10.2021 Верховний Суд поновив АТ "УкрСиббанк" пропущений строк на подання касаційної скарги; відкрив касаційне провадження у справі          за касаційною скаргою АТ "Укрсиббанк"; призначив розгляд скарги на 04.11.2021; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 26.10.2021.
		 
		19. У зв`язку з перебуванням судді Пєскова В. Г. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/56/20(918/238/21) визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.10.2021.
		 
		20. 29.10.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою прийняв до провадження справу № 918/56/20(918/238/21) за касаційною скаргою АТ "Укрсиббанк"; ухвали розглянути її у раніше визначену дату; задовольнив клопотання арбітражного керуючого Мельник І. А. про участь у судовому засіданні 04.11.2021 у справі № 918/56/20(918/238/21) в режимі відеоконференції.
		 
		21. У судове засідання 04.11.2021 з`явився представник АТ "Укрсиббанк" та арбітражний керуючий Мельник І. А. (в режимі відеоконференції), які надали пояснення у справі. 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		(АТ "Укрсиббанк")
		 
		22. АТ "Укрсиббанк" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зазначаючи, зокрема таке:
		- суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень завищили стандарт доказування для позивача чим порушили принцип змагальності судового процесу;
		- суди не надали оцінку наявним в справі доказам як окремих доказів, так і їх взаємозв`язок в сукупності. Висновок судів про те, що приміщення літ. "Е-2" загальною площею 270,8 кв. м створено виключно шляхом реконструкції приміщень складу літ. "Е-1" є безпідставним;
		- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи позивача про те, що приміщення літ. "Е-2" створено внаслідок зміни предмета іпотеки;
		- висновок експерта та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що спірні об`єкти станом на 2020 рік не є одним об`єктом, не спростовують наданих позивачем доказів, які підтверджують, що приміщення літ. "Е-2" загальною площею 270,8 кв. м створене внаслідок реконструкції предмету іпотеки та суміжного приміщення складу літ. "Е-1"в одне офісне приміщення з подальшим виділом з цього об`єкту приміщення літ "І-1" та приміщення літ. "Е-2";
		- рішення судів ухвалені із порушенням частини третьої статті 86, частини п`ятої статті 236, пункту 3 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якими встановлено вимоги щодо обґрунтованості судового рішення, надання оцінки доказам та аргументам учасників справи, мотивів відхилення доказів та аргументів сторін.
		 
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
		 
		Доводи арбітражного керуючого Мельник І. А.
		 
		23. Арбітражний керуючий Мельник І. А. у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу просить суд залишити оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу  АТ "Укрсиббанк" - без задоволення, зазначаючи, зокрема, таке:
		- за адресою: м. Луцьк, вул. Романюка, буд. 9 знаходиться ряд об`єктів нерухомого майна, які відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є окремими, індивідуально визначеними об`єктами нерухомого майна, право власності на які зареєстровано у встановленому законом порядку;
		- усі наявні в справі докази підтверджують, що реконструкція об`єкта: офісні приміщення літ. "Е-2" проведена не в результаті реконструкції будівлі, яка була  предметом іпотеки, а шляхом реконструкції з добудовою другого поверху приміщення, яке було і є вільним від обтяжень перед банком та ніколи в іпотеку АТ "Укрсиббанк" не передавалось;
		- висновок експерта від 08.09.2020 № 5807 підтверджує, що об`єкти позначені літерами "І-1" та "Е-2" були і є індивідуально виділеними об`єктами нерухомого майна; 
		- рішенням суду від 22.06.2017 у справі № 161/15783/16-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки встановлено, що предметом іпотеки є частина приміщення складу № 12-а загальною площею 123,3 кв. м; 
		- АТ "Укрсиббанк" включено до складу відповідачів осіб, які не мають жодного зобов`язання за вимогою, що пред`явлена в позовній заяві.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
		 
		24. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога АТ "Укрсиббанк" про визнання предметом іпотеки нерухомого майна.
		 
		25. Аналіз доводів касаційної скарги АТ "Укрсиббанк" свідчить, що останні зводяться до незгоди скаржника із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання предметом іпотеки офісних приміщень літ. "Е-2", загальною площею 270,8 кв. м, та в цілому ґрунтуються на аргументах про ненадання судами належної оцінки наявним в справі доказам, які підтверджують створення таких приміщень шляхом реконструкції боржником переданого в іпотеку предмета іпотеки.
		 
		26. Отже з огляду на зміст предмету спору, доводів касаційної скарги, відзиву на неї та висновки судів попередніх інстанцій в ході касаційного перегляду оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду необхідним є вирішення питання щодо віднесення спірного нерухомого майна (офісних приміщень літ. "Е-2" загальною площею 270,8 кв. м) до новоствореного об`єкта чи реконструкції. 
		 
		27. Вирішуючи наведене питання, Верховний Суд у складі колегії                          суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи                      статті 300 ГПК України, виходить з такого.
		 
		28. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне права", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		29. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
		 
		30. За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
		 
		31. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
		 
		32. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України                (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		33. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.
		 
		34. Позивач у цій справі прагне захистити порушене, на його думку, право шляхом визнання судом предметом іпотеки нерухомого майна, яке було створено, як він стверджує, в результаті реконструкції відповідачем 1 (іпотекодавцем) переданого ним в іпотеку банку приміщення складу згідно договору від 28.09.2007.
		 
		35. Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки від 28.09.2007) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. 
		 
		36. Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки від 28.09.2007) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. 
		 
		37. Частиною третьою статті 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки від 28.09.2007) визначено, що частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. 
		 
		38. Отже, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку з перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію (див. висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17, від 10.12.2019 у справі № 910/15584/16, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 686/28888/19). 
		 
		39. Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є визначення змісту поняття "реконструкція" та співвіднесення його з фактичними обставинами цієї справи.
		 
		40. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 04.06.2014 № 163 затвердило                             ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво"            (далі - ДБН А.2.2-3:2014).
		 
		41. Відповідно до абзацу першого пункту 3.21 ДБН А.2.2-3:2014             реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. 
		 
		42. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності) (абзац другий пункту 3.21 ДБН А.2.2-3:2014).
		 
		43. Отже, за змістом наведених положень ДБН А.2.2-3:2014 до реконструкції відноситься комплекс будівельних робіт при якому відбувається зміна параметрів об`єкта будівництва, його частин (висоти, кількості поверхів, площі, обсягу), в тому числі надбудова, перебудова, розширення об`єкта будівництва, а також заміна та/або відновлення несучих будівельних конструкцій об`єкту будівництва, за винятком заміни окремих елементів таких конструкцій на аналогічні і (або) відновлення зазначених елементів (див. висновок щодо змісту поняття реконструкції, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 640/20805/18).
		 
		44. Водночас новоствореним об`єктом нерухомості може вважатись виключно такий, що був створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об`єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами (див. постанову  Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2018 у справі                   № 5013/462/12, від 04.09.2018 у справі № 914/2660/15, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі                            № 161/3376/17, від 04.07.2018 у справі № 335/640/15-ц, від 13.01.2021 у справі № 535/44/16-ц, від 13.05.2021 у справі № 363/3583/15-ц).
		 
		45. У справі, що розглядається, позивач на підтвердження обставин реконструкції відповідачем 1 переданого ним в іпотеку приміщення шляхом перебудови та надбудови другого поверху в офісні приміщення (літера "Е-2") загальною площею 389,6 кв. м з подальшим виокремленням двох окремих об`єктів нерухомості АТ "Укрсиббанк" долучив до матеріалів справи, зокрема: 
		- постанову державного виконавця від 25.11.2019 про опис та арешт майна у виконавчому провадженні № 29272541, згідно якої в ході виходу за адресою предмету іпотеки, державним виконавцем виявлено, що у приміщеннях складу Е-1, заг. пл. 54,7 кв. м та частина приміщень складу № 12-а (приміщення з № 2 по № 6) літер І-1, заг. пл. 123,3 кв. м, яке перебуває в іпотеці АТ "Укрсиббанк" здійснено реконструкцію під офісні приміщення (літер "Е-2") загальною площею 389,6 кв. м;
		- копію рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07.08.2008               № 538-8 "Про дозвіл Трунову С. А. на реконструкцію частини приміщення складу під офісні приміщення на вул. Романюка, 9";
		- лист від 16.01.2021 № 129 КП "Волинське ОБТІ" згідно якого в ході інвентаризації виявлено, що за адресою: м. Луцьк, вул. Романюка, 9, була проведена самовільна реконструкція з добудовою другого поверху частини приміщення складу № 12-а загальною площею 123,3 кв. м (літ "І-1") та приміщення складу (літер "Е-1") під офісні приміщення (літер "Е-2") загальною площею 389,6 кв. м;
		- копію поверхневого плану будинку за адресою: м. Луцьк, вул. Романюка, 9, площею 389,6 кв. м з журналом обміру приміщень;
		- копію Робочого проекту реконструкції з добудовою офісних приміщень по           вул. Романюка, м. Луцьк від 2010 року;
		- копії технічного плану предмету іпотеки станом на 2007 рік та технічних паспортів двох об`єктів нерухомого майна (приміщення складу № 12-а (літ "І-1") та офісних приміщень (літ. "І-1)).
		 
		46. Верховний Суд звертає увагу, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
		 
		47. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		 
		48. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		49. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		 
		50. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		 
		51. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
		 
		52. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
		 
		53. Частинами першою, другою, четвертою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права,             які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		54. Однак, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та в межах наданих їм повноважень процесуальним законом не здійснили належного дослідження наявних в матеріалах справи доказів на предмет підтвердження ними обставин здійснення відповідачем 1 реконструкції предмета іпотеки,               в тому числі із застосуванням критеріїв оцінки доказів визначених                 статтею 86 ГПК України.
		 
		55. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
		 
		56. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
		 
		57. До таких дій у цій справі перш за все належало з`ясування судами в межах наявних процесуальних повноважень, зокрема питання чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
		 
		58. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, за результатом розгляду заявлених вимог позивача дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання предметом іпотеки офісних приміщень літ. "Е-2", загальною площею 270,8 кв. м з посиланням на те, що нежитлові приміщення (літ. "І-1" загальною площею           123,3 кв. м та літ. "Е-2" загальною площею 270,8 кв. м) є самостійним та виділеним в натурі нерухомим майном, ізольованим з окремими входами та інженерними мережами, а отже вони не можуть бути визнані одним об`єктом з предметом застави. Окрім того, суди зазначили, що спірний об`єкт створено в результаті реконструкції приміщень складу літ. "Е-1", з використанням його структурних елементів та придбаний боржником згідно договору від 17.05.2006                          (до укладення договору іпотеки від 28.09.2007). 
		 
		59. В основу висновку судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання предметом іпотеки офісних приміщень літ. "Е-2" загальною площею 270,8 кв. м фактично покладено: 1) висновок раніше проведеної у цій справі судової будівельно-технічної експертизи                      Науково-дослідного інституту судових експертиз від 08.09.2020 № 5807 та              2) обставини придбання приміщень складу літ. "Е-1" до укладення договору іпотеки від 28.09.2007.
		 
		60. Дійсно, експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури (див. з-поміж іншого, рішення Європейського суду з прав людини    (далі - ЄСПЛ) у справі "Дульський проти України").
		 
		61. Водночас, суд враховує, що за приписами статті стаття 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
		 
		62. Частинами першою, другою статті 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
		 
		63. Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
		 
		64. Системний аналіз наведених норм свідчить, що завданням висновку експерта як  експертного дослідження перш за все є надання відповіді на питання щодо обставин, що мають значення для справи. 
		 
		65. Таким, з урахуванням предмету судового розгляду та обставин цієї справи, є питання, зокрема: чи є офісні приміщення літ. "Е-2" загальною площею             270,8 кв. м створеним внаслідок реконструкції відповідачем 1 предмета іпотеки чи новоствореним об`єктом?
		 
		66. Зазначене питання не ставилося на вирішення судової будівельно-технічної експертизи у цій справі, призначеної судом першої інстанції ухвалою від 02.09.2020 за результатом якої експертом Науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок від 08.09.2020 № 5807.
		 
		67. Статтею 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. 
		 
		68. Однак розглядаючи вимоги АТ "Укрсиббанк" в оскаржуваній частині суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та в порушення приписів          статей 86, 237, 269 ГПК України не з`ясували чи надає відповідь на питання щодо обставин, що мають значення для справи (віднесення офісних приміщень                 літ. "Е-2" загальною площею 270,8 кв. м до новоствореного об`єкту чи об`єкту створеного внаслідок реконструкції предмета іпотеки), висновок експерта від 08.09.2020 № 5807, складений за результатом експертизи, в якій на розгляд експерта судом було поставлено лише питання: "Чи є офісне приміщення            літ. "І-1" та літ. "Е-2", що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Романюка, 9 одним об`єктом?".
		 
		69. Крім того, передчасними є висновки судів попередніх інстанцій щодо створення спірного об`єкту (офісних приміщень літ. "Е-2", загальною площею 270,8 кв. м) в результаті реконструкції приміщень складу літ. "Е-1", з використанням його структурних елементів, адже на підтвердження такого висновку суди попередніх інстанцій не навели жодних обґрунтувань, за винятком посилання на договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.05.2006 (приміщення складу "Е-1" за адресою: м. Луцьк, вул. Романюка, 9).
		 
		70. Також без належної оцінки судів попередніх інстанцій залишені долучені позивачем до матеріалів позову докази на підтвердження  факту реконструкції спірного об`єкту нерухомості, щодо яких суд першої інстанції лише зазначив, що в них не міститься обставин, які б стверджували, що в результаті реконструкції відбулося об`єднання двох приміщень в одне, і що саме в результаті таких дій в позивача виникло право вимоги щодо визнання спірного майна предметом іпотеки за договором іпотеки від 28.09.2007.
		 
		71. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного                  строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який   вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або                        встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		 
		72. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		 
		73. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		 
		74. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі оскаржувані судові рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованими.
		 
		75. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
		 
		76. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
		 
		77. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		78. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 269 частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог в частині визнання предметом іпотеки офісних приміщень літ. "Е-2", загальною площею 270,8 кв. м. 
		 
		Щодо суті касаційної скарги
		 
		79. Ураховуючи наведене касаційна скарга АТ "Укрсиббанк" підлягає задоволенню судом частково.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		80. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		81. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		 
		82. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
		 
		83. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому враховуючи допущені порушення норм процесуального права, прийняті у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		84. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, в тому числі у разі необхідності вирішити питання у відповідності до приписів статті 99 ГПК України щодо призначення судової експертизи у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи. В залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути вимоги АТ "Укрсиббанк" в частині визнання предметом іпотеки офісних приміщень літ. "Е-2", загальною площею 270 кв. м за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Романюка, буд. 9.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		85. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		86. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
		 
		Висновки щодо застосування норм права 
		 
		87. Незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку з перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію. 
		 
		88. За змістом положень пункту 3.21 ДБН А.2.2-3:2014 до реконструкції відноситься комплекс будівельних робіт при якому відбувається зміна параметрів об`єкта будівництва, його частин (висоти, кількості поверхів, площі, обсягу), в тому числі надбудова, перебудова, розширення об`єкта будівництва, а також заміна та/або відновлення несучих будівельних конструкцій об`єкту будівництва, за винятком заміни окремих елементів таких конструкцій на аналогічні і (або) відновлення зазначених елементів.
		 
		89. Новоствореним об`єктом нерухомості може вважатись виключно такий, що був створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об`єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315,                  317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у                      складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" задовольнити повністю.
		 
		2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.07.2021 у справі № 918/56/20(918/238/21) в частині відмови у визнанні предметом іпотеки офісних приміщень літ. "Е-2", загальною площею (кв. м): 270,8. Опис: Е-2: офісні приміщення, е - тамбур, за адресою: Волинська область, м. Луцьк,                           вул. Романюка, 9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2249493607101 предметом іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 28.09.2007, укладеного між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 скасувати.
		 
		3. Справу № 918/56/20(918/238/21) в скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і                оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          О. О. Банасько
		 
		Судді                                                                                                    В. І. Картере
		 
		                                                                                                    В. Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...