Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1685/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність.
Надіслано для оприлюднення: 06.12.2021. Зареєстровано: 06.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		06.12.2021Справа №  908/1685/21
		 
		Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОИЛ-ТРЕЙД» (69068, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Вороніхіна, будинок 6, квартира 32) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Центральна, будинок 6), Державної казначейської служби України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6) про стягнення грошових коштів, сплачених за об`єкт приватизації, в сумі 312 000,00 грн та зобов`язання перерахувати стягнуті кошти,
		 
		без повідомлення (виклику) сторін,
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариства з обмеженою відповідальністю «ОИЛ-ТРЕЙД» (далі - позивач, ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД») звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - відповідач-1) та Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2), в якій позивач просить суд стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях грошові кошти, сплачені за об`єкт приватизації за Договором № 914 від 26.10.2004, в сумі, отриманій в результаті повторного продажу об`єкту, та перерахувати кошти в розмірі 312 000,00 грн, у т.ч. ПДВ та зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області перерахувати стягнуті кошти з рахунку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на рахунок ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД».
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.07.2021 позовні матеріали та надані на усунення недоліків уточнення та матеріали передано (направлено) за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
		03.08.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду міста Києва здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями та справу  № 908/1685/21 передано на розгляд судді Демидову В.О. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва (далі - суд) від 09.08.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивачем, у строк встановлений ухвалою суду від 09.08.2021, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї відповідними документами.
		Ухвалою суду від 22.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД» був укладений Договір № 914 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва шляхом викупу від 26.10.2004, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця об`єкт незавершеного будівництва - їдальню № 54 на 150 місць, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 1 (далі - об`єкт приватизації), а Покупець зобов`язався прийняти об`єкт приватизації, сплатити за нього ціну в розмірі 321   919,20 грн, в тому числі ПДВ, зобов`язання за яким були виконані сторонами у повному обсязі. 
		В подальшому, рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 у справі № 908/3121/16 Договір № 914 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва шляхом викупу від 26.10.2004 було розірвано та зобов`язано позивача повернути об`єкт незавершеного будівництва - їдальню № 54 на 150 місць, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна (Героїв Сталінграду) 1, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області шляхом підписання акту прийому-передачі, на виконання якого позивач повернув вказаний об`єкт незавершеного будівництва, що підтверджується актом приймання-передачі об`єкта, що повертається у державну власність, підписаним сторонами. 
		Також, рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 у справі                 № 908/890/18 з позивача на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на підставі Договору № 914 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва шляхом викупу від 26.10.2004 було стягнуто 34   160,00 грн збитків, які були сплачені позивачем у повному обсязі. 
		Мотивуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що на листи позивача про повернення в добровільному порядку коштів, сплачених на підставі Договору № 914 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва шляхом викупу від 26.10.2004, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області відповідало, що на той час законодавством не передбачено процедури, механізму та відсутній нормативний документ, який би регулював питання повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації, у зв`язку з чим, враховуючи зміну законодавства та публічну інформацію про приватизацію ТОВ «ГЛОБАЛ ГЕНЕЗІС» (код ЄДРПОУ 41482809) об`єкт незавершеного будівництва - їдальню № 54 на 150 місць, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна (Героїв Сталінграду) 1, позивач 30.01.2019 звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з претензією про повернення грошових коштів, сплачених за об`єкт приватизації в розмірі 312   000,00 грн, яка була залишена без відповіді. 
		Приймаючи викладене, керуючись положеннями ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VIII, розділу VI Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 № 1331, ст. 1212 ЦК України, ст. 43 Бюджетного кодексу України, Додатку до «Державного інформаційного бюлетеня про приватизацію» - відомості приватизації № 99 (1223) від 10.12.2018, ст. 20 ГК України, ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» від 09.12.2011 № 4107-VI, позивач просить стягнути з відповідача суму, сплачених за об`єкт приватизації, коштів у розмірі           312 000,00 грн.
		04.11.2021 відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях не повинне відповідати за позовом, оскільки не є суб`єктом спірних матеріально-правових відносин та не має обов`язків перед позивачем. 
		Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначає, що Фондом державного майна України видано наказ від 17.01.2019 № 39 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України», яким наказано утворити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Дніпро, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області.
		Згідно наказу Регіонального відділення від 21.01.2019 № 53, зі змінами. Строк приймання заяв кредиторів, відповідно до чинного законодавства, становив 2 місяці з дні оприлюднення повідомлення про рішення щодо організації шляхом злиття.
		Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою внесення запису «у стані припинення» (оприлюднення повідомлення про рішення щодо організації шляхом злиття) є 22.01.2019.
		На думку відповідача, протягом встановленого часу позивач мав законну можливість звернутись з вимогами кредитора щодо стягнення суми в розмірі 312   000,00 грн, однак будь-яких вимог від ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області не надходило. 
		Відповідно до положень п. 5 ст. 105 ЦК України та п. 2 та п. 5 ст. 107 ЦК України, 01.08.2019 Головою комісії з реорганізації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області було затверджено та підписано передавальний акт та в подальшому передано його правонаступнику Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.
		Згідно наказу Фонду державного майна України від 22.03.2019 № 290 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях свою роботу з 22.03.2019.
		При цьому, у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях відсутні підстави щодо повернення (сплати) позивачу 312   000,00 грн коштів, сплачених за договором № 914 купівлі-продажу від 26.10.2004, оскільки передавальним актом такий борг відповідачу не передавався.  
		Крім того, відповідач, посилаючись на положення ст. 14 Закону України «Про Фонд державного майна України», постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», ст. 21 Закону України «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва», Порядок перерахування до державного бюджету   коштів, одержаних від приватизації державного майна, затверджений наказом Державного казначейства України, Фонду державного майна України від 19.11.2003 № 212/2057, Порядок перерахування до бюджетів коштів, одержаних від приватизації майна, затверджений наказом Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 30.12.2015 № 1271/2065, вказує, що кошти, отримані від повторної приватизації державного майна - об`єкта незавершеного будівництва - їдальні № 54 на 150 місць, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 1 (нова назва Шкільна), надійшли до Державного бюджету України, що підтверджується випискою по рахунках 03/12/2018 та випискою по рахунках 05/12/2018.
		Таки чином, на думку відповідача, кошти від повторної приватизації державного майна набули статусу коштів Державного бюджету України, тому повинні повертатись згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45, та Державна казначейська служба України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів з рахунків розпорядників (державних установ), на виконання судових рішень про повернення коштів, перерахованих до Державного бюджету України як оплати за державне майно під час його приватизації, а за загальним правилом, позов має пред`являтись до належного відповідача. 
		Окрім того, у відзиві на позовну заяву позивач просив здійснювати розгляд справи за правилами загального провадження. 
		Ухвалою суду від 10.11.2021 у задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про розгляд справи за правилами загального провадження відмовлено.
		Ухвалою суду від 19.11.2021 зобов`язано відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надати належним чином завірену копію передавального акту за яким Фонд державного майна України по Запорізькій області передало Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях зобов`язання, а також документи за яким було реорганізовано шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області.
		06.12.2021 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надійшли додаткові документи.
		Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
		Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
		Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
		Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		 
		Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
		 
		26.10.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - Продавець) та ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД» (далі - Покупцем) було укладено Договір № 914 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва шляхом викупу (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця об`єкт незавершеного будівництва - їдальню № 54 на 150 місць, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 1 (далі - об`єкт приватизації), а Покупець зобов`язався прийняти об`єкт приватизації, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.
		Умовами п. 1.4. Договору передбачено, що вказаний в цьому Договорі об`єкт приватизації продано за 321 919,20 грн, у т.ч. 53 653,20 грн ПДВ.
		ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД» було сплачено ціну за об`єкт приватизації у розмірі 321 919,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 4 від 02.11.2004 на суму 53   653,20 грн, № 5 від 26.11.2004 на суму 134   133,00 грн та № 6 від 22.12.2004 на суму 134   133,00 грн.
		На лист ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД» від 11.04.2016 вих. № 11/04-1 про надання роз`яснень щодо повернення об`єкта незавершеного будівництва Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області листом від 13.05.2016 № 11-22-02639 надало відповідь, що на сьогоднішній день, законодавством не передбачено процедури, механізму та відсутній нормативний документ, який би регулював питання повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації.
		У відповідь на лист № 11-22-02639 від 13.05.2016, позивач листом вих. № 06/06-1 від 06.06.2016 надав відповідь про готовність добровільно повернути об`єкт незавершеного будівництва, придбаний за договором купівлі-продажу № 914 від 26.10.2004, у державну власність, але просив повідомити коли і в якому порядку будуть повернуті ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД» кошти за умови розірвання та передачі об`єкта приватизації у державну власність.
		У відповідь на лист вих. № 06/06-1 від 06.06.2016, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області листом від 08.07.2016 № 11-22-03819 надало відповідь, що на сьогоднішній день, законодавством не передбачено процедури, механізму та відсутній нормативний документ, який би регулював питання повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації.
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 у справі                          № 908/3121/16 Договір № 914 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва шляхом викупу від 26.10.2004 було розірвано та зобов`язано позивача повернути об`єкт незавершеного будівництва - їдальню № 54 на 150 місць, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна (Героїв Сталінграду) 1, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області шляхом підписання акту прийому-передачі.
		На виконання вказаного рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 у справі № 908/3121/16 позивач повернув, а Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області прийняло об`єкт незавершеного будівництва - їдальню № 54 на 150 місць, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна (стара назва Героїв Сталінграду) 1, що підтверджується Актом приймання-передачі об`єкта, що повертається у державну власність від 27.09.2017, підписаним сторонами. 
		Також, рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 у справі                 № 908/890/18 з позивача на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на підставі Договору № 914 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва шляхом викупу від 26.10.2004 було стягнуто 34 160,00 грн збитків.
		21.01.2019 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Коциняном М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 58125196) щодо стягнення з ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД» на користь  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області 34 160,00 грн збитків та 1 762,00 грн судового збору, а також 3   592,24 грн виконавчого збору.
		На виконання рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 у справі № 908/890/18 позивачем було сплачено 34 160,00 грн збитків та 1 762,00 грн судового збору, а також 3   592,24 грн виконавчого збору, що підтверджується квитанцією № N1D7G27728 від 11.03.2020.
		Додаток до «Державного інформаційного бюлетеня про приватизацію» «Відомості приватизації» № 99 (1223) від 10.12.2018, містить інформацію про результати продажу об`єкта малої приватизації, а саме: об`єкт малої приватизації - об`єкт незавершеного будівництва - недобудована їдальня літ. Б за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Шкільна 1, повернений за рішенням суду у державну власність, приватизований юридичною особою - ТОВ «ГЛОБАЛ ГЕНЕЗИС» (код ЄДРПОУ 41482809), яка визначена переможцем електронного аукціону. Ціна, за якою прибрано об`єкт, становить 312   000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 52   000,00 грн. 
		30.01.2019 ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД» звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з претензією № 30/01-1 про повернення коштів, сплачених за об`єкт приватизації, в якій позивач вимагав повернути кошти, сплачені за об`єкт приватизації за договором № 914 від 26.10.2004 в сумі, отриманій в результаті повторного продажу об`єкта, та перерахувати кошти в розмірі 312   000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 52   000,00 грн за реквізити, заманеними у даній претензії. 
		Доказів надсилання вказаної претензії позивачем суду не надано. Вказана претензія містить лише відмітку на першому аркуші «Бобильова/піпис/30.01.2019».
		Приймаючи до уваги викладене, відсутність відповіді на претензію та неповернення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області коштів, сплачених за об`єкт приватизації за договором № 914 від 26.10.2004 в сумі, отриманій в результаті повторного продажу об`єкта, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою за захистом свої прав та інтересів. 
		 
		Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
		 
		Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
		Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
		Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
		Частина перша ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Як зазначалось, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Продавець) та ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД» (Покупцем) був укладений Договір    № 914 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва шляхом викупу від 26.10.2004.
		В подальшому, рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 у справі № 908/3121/16 Договір № 914 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва шляхом викупу від 26.10.2004 було розірвано та зобов`язано позивача повернути об`єкт незавершеного будівництва - їдальню № 54 на 150 місць, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна (Героїв Сталінграду) 1, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області шляхом підписання акту прийому-передачі.
		Відповідно до частини четвертої ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.
		Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
		Отже, рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 у справі № 908/3121/16, яке набрали законної сили у порядку статті 85 ГПК України, не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.
		Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 у справі № 5020-660/2012 та від 06.03.2014 у справі № 910/11595/13.
		Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
		Таким чином, рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 у справі № 908/3121/16 в частині розірвання Договору № 914 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва шляхом викупу від 26.10.2004, має преюдиціальне значення, а встановлені у вказаному судовому акті факти повторного доведення не потребують.
		Відповідно до частини третьої ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
		За приписами ст. 188 ЦК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
		За таких обставин Договір № 914 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.10.2004, є розірваним з 21.02.2017 (набрання законної сили рішення Запорізької області від 06.02.2017 у справі № 908/3121/16).
		Згідно приписів ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору, зобов`язання сторін припиняються.
		У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
		Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
		Проте, зазначені правовідносини між позивачем та відповідачем у даній справі врегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про приватизацію державного майна» від 18.01.2018 № 2269-VIII (далі - Закон № 2269-VIII).
		Абзацами першим та другим частини дев`ятої ст. 27 Закону № 2269-VIII встановлено, що у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.
		На виконання вказаного рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 у справі № 908/3121/16 позивач повернув, а Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області прийняло об`єкт незавершеного будівництва - їдальню № 54 на 150 місць, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом приймання-передачі об`єкта, що повертається у державну власність від 27.09.2017, підписаним сторонами. 
		Частиною дев`ятою ст. 27 Закону № 2269-VIII встановлено, що порядок повернення в державну власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.
		На момент прийняття рішення у справі № 908/3121/16 від 06.02.2017 та підписання Акту приймання-передачі об`єкта, що повертається у державну власність від 27.09.2017, діяв Порядок повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 32, згідно абз. 2 п. 1 якого, об`єкт приватизації повертається до сфери управління державного органу приватизації, що проводив його відчуження за договором купівлі-продажу (далі - державний орган приватизації), для здійснення управління цим об`єктом згідно із законодавством до моменту відчуження його в результаті повторного продажу.
		Пунктом 3 Порядку повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 32, передбачалось, що повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об`єкта у зв`язку з невиконанням його умов або визнання його недійсним у судовому порядку провадиться згідно із законодавством.
		Постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 32 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1168. 
		З листів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області листом від 13.05.2016 № 11-22-02639 та від 08.07.2016 № 11-22-03819 вбачається, що на момент звернення позивача з листами про надання роз`яснень, законодавством не було передбачено процедури, механізму та відсутній нормативний документ, який би регулював питання повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації.
		Згідно з вимогами ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		На момент укладання Договору № 914 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.10.2004 діяв механізм повернення коштів покупцеві у разі розірвання договору та механізм повернення, який відповідав чинному на той момент законодавству, а саме, Державній програмі приватизації на 2000-2002 роки, затвердженій Законом України  «Про державну програму приватизації» від 18.05.2000 № 1723-III та Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, затвердженого Наказом Фонду державного майна України № 1701 від 15.08.2000.
		Пунктом 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки передбачалось, що у разі розірвання договору купівлі-продажу державного майна за рішенням суду у зв`язку з невиконанням покупцем договірних  зобов`язань  об`єкт приватизації підлягає поверненню в державну власність. 
		Порядок повернення в державну власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затверджується Кабінетом  Міністрів України.
		У разі розірвання договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації у зв`язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об`єктів у порядку, встановленому Фондом.
		Пунктами 1 та 2 Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, затвердженого Наказом Фонду державного майна України № 1701 від 15.08.2000 передбачалось, що при розірванні договору купівлі-продажу або визнанні його недійсним повернення Покупцю коштів, сплачених ним за об`єкт приватизації, здійснюється лише на підставі рішення суду, арбітражного суду. Джерелом розрахунків з Покупцем є кошти, одержані органом приватизації від повторного продажу об`єкта, повернутого у власність держави. Розрахунки здійснюються тільки після повторного продажу державою об`єкта приватизації, повернутого у її власність, і надходження коштів від повторного продажу на рахунок позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації АРК.
		Розрахунки з покупцем орган приватизації здійснює в десятиденний термін з дня надходження коштів від повторного продажу об`єкта на рахунок позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації АРК (п. 4 Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, затвердженого Наказом Фонду державного майна України № 1701 від 15.08.2000).
		На момент повернення позивачем об`єкту незавершеного будівництва - їдальню № 54 на 150 місць, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом приймання-передачі об`єкта, що повертається у державну власність від 27.09.2017, зазначені нормативні акти втратили чинність. 
		На час вирішення спору в суді частиною одинадцятою ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VIII (далі - Закон        № 2269-VIII) передбачено, що порядок повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі продажу таких об`єктів затверджується Фондом державного майна України.
		Повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно з цим Законом та/або договором купівлі-продажу), протягом п`яти робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації.
		Повернення коштів покупцям здійснюється в сумі, отриманій державними органами приватизації в результаті повторного продажу об`єктів, але не може перевищувати суми, сплаченої покупцем під час попереднього продажу.
		18.10.2018 наказом Фонду державного майна України № 1331 був затверджений Порядок повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів.
		Відповідно до п. 2 розділу VI Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 № 1331, повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду про розірвання договору купівлі-продажу або визнання його судом недійсним з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно із Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» та/або договором купівлі-продажу), протягом 5 робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації.
		Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Продавець) та ТОВ «ГЛОБАЛ ГЕНЕЗИС» (Покупцем) був укладений Договір № 1270 купівлі-продажу об`єкта державної власності, відповідно до умов п. 1.1. якого, Продавець передає (продає) у власність Покупця об`єкт малої приватизації - об`єкт незавершеного будівництва - недобудовану їдальню, літ. Б, що розташований за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Шкільна, будинок 1, повернений за рішенням суду у державну власність (далі - Об`єкт приватизації), а Покупець приймає у власність (купує) об`єкт приватизації та сплачує ціну його продажу і виконує визначені Договором умови.
		Умовами п. 2.1. вказаного Договору передбачено, що ціна продажу Об`єкта приватизації з урахуванням ПДВ становить 312   000,00 грн, у т.ч. ПДВ 52   000,00 грн.
		Пунктом 2.3. вказаного Договору передбачено, що розрахунки за Об`єкт приватизації здійснюється таким чином: гарантійний внесок для участі в аукціоні, сплачений покупцем на банківський рахунок електронного майданчика в сумі 14   476,60 грн, що становить 10% стартової ціни Об`єкта приватизації зараховується покупцю в рахунок ціни продажу (пп. 2.3.1.); протягом 10 календарних днів з дня укладення Договору, на сплачену суму грошових коштів (гарантований внесок) у розмірі 14   476,60 грн покупець зобов`язаний перерахувати на рахунок продавця ПВ у розмірі 2   895,32 грн (пп. 2.3.2.); грошові кошти в розмірі 294   628,00 грн, з урахуванням ПДВ, за придбаний Об`єкт приватизації, сплачуються покупцем протягом 30 календарних днів з дня укладення Договору.
		Сплата ТОВ «ГЛОБАЛ ГЕНЕЗИС» ціни продажу Об`єкта приватизації з урахуванням ПДВ у розмірі 312   000,00 грн, у т.ч. ПДВ 52   000,00 грн, підтверджується випискою по рахунках 03/12/2018 та випискою по рахунках 05/12/2018, надані відповідачем.
		Додаток до «Державного інформаційного бюлетеня про приватизацію» «Відомості приватизації» № 99 (1223) від 10.12.2018, містить інформацію про результати продажу об`єкта малої приватизації, а саме: об`єкт малої приватизації - об`єкт незавершеного будівництва - недобудована їдальня літ. Б за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Шкільна 1, повернений за рішенням суду у державну власність, приватизований юридичною особою - ТОВ «ГЛОБАЛ ГЕНЕЗИС» (код ЄДРПОУ 41482809), яка визначена переможцем електронного аукціону. Ціна, за якою прибрано об`єкт, становить 312   000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 52   000,00 грн. 
		Необхідно зазначити, що на даний час порядок повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об`єкта відсутній.
		Проте, відсутність законодавчо визначеної процедури повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації у разі розірвання договору купівлі-продажу, не може бути підставою для того, щоб сплачені кошти не були повернуті покупцеві.
		В обґрунтування своїх вимог ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД» посилалось на ст. 1212 ЦК України та вказувало, що в порушення вимог чинного законодавства, останньому не були повернуті  кошти, сплачені за об`єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об`єкта у розмірі повторного продажу вказаного об`єкту в сумі 312   000,00 грн з урахуванням ПДВ.
		Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
		Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Виходячи зі змісту зазначеної статті, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: 1) збільшення або збереження майна однією особою набувачем 2) зменшення або незбільшення майна у іншої особи -потерпілого; 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача зменшенням або вiдсутністю збільшення майна на стороні потерпілого 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану осіб на час такої зміни, або правова підстава для цього повинна згодом відпасти.
		При цьому, не має правового значення, наслідком поведінки набувача чи потерпілого стала зазначена зміна майнового стану цих осіб.
		Зазначені умови виникнення зобов`язання з безпідставного набуття майна наявні у спірних правовідносинах, в яких перехід матеріальних благ - грошових коштів в сумі 321   919,20 грн у вигляді оплати вартості об`єкта незавершеного будівництва відбувся на виконання договору купівлі-продажу, який згодом розірвано в судовому порядку, внаслідок чого зазначений об`єкт передано до державної власності.
		Згідно з частино другою ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
		Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
		Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
		Відповідно до частини першої, п. 1 частини другої ст. 11, частин першої, другої ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
		Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
		Згідно з частиною першою ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		Частиною першою ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Отже, системний аналіз положень частини першої, п. 1 частини другої ст. 11, частини першої ст. 177, частини першої ст. 202, частини першої ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
		Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою ст. 11 ЦК України.
		Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
		Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
		Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, тобто є такою, що згодом відпала, або була відсутня взагалі.
		Відповідні висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі № 6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі № 6-100цс15. та постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17.
		Як зазначено вище, відповідач повністю перерахував відповідачу грошові кошти у вигляді оплати вартості об`єкта незавершеного будівництва за Договором № 914 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва шляхом викупу від 26.10.2004 в сумі 321 919,20 грн, проте згодом зазначений Договір було розірвано в судовому порядку та, як наслідок, придбаний позивачем за цим Договором об`єкт приватизації повернуто до державної власності.
		Внаслідок перерахування позивачем коштів у вигляді плати за об`єкт приватизації за Договором № 914 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва шляхом викупу від 26.10.2004 в сумі 321 919,20 грн відбувся перехід майнових благ (грошових коштів) з майнової сфери позивача (потерпілого-кредитора) у власність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (набувача-боржника).
		Такий перехід відбувся за відсутності зустрічного задоволення з боку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, оскільки після розірвання Договору № 914 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва шляхом викупу від 26.10.2004 об`єкт приватизації, який є предметом Договору повернуто у державну власність, внаслідок чого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області набуло спірні грошові кошти, у вигляді плати за передання у власність позивачу об`єкта, який було вилучено з майнової сфери позивача за рахунок останнього.
		Правові підстави для зміни майнового стану сторін внаслідок утримання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області грошових коштів у вигляді перерахованої за Договором купівлі-продажу об`єкту приватизації оплати його вартості в сумі 321 919,20 грн, який припинено, за обставин вилучення у покупця-позивача внаслідок цього такого об`єкту, відсутні з початку існування спірних позадоговірних правовідносин (з моменту припинення Договору), оскільки відповідна підстава набуття зазначених коштів Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області - Договір, відпала. Аналогічна позиція підтримана в постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.05.2021 у справі № 922/1830/20.
		З огляду на правову кваліфікацію спірних правовідносин, на момент укладення договору купівлі-продажу у позивача виникли певні права у випадку розірвання Договору в силу спеціальних норм приватизаційного законодавства.
		Відтак у випадку розірвання приватизаційного договору позивач вправі вимагати повернення коштів, внесених ним за об`єкт приватизації, оскільки спеціальні норми законодавства про приватизацію, чинні на момент укладення договору, передбачали такі права для покупців приватизованого об`єкта.
		Як зазначалось, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 визначено основні критерії, згідно з якими необхідно оцінювати дотримання вимог ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції у справах, що стосуються втручання в майнові права особи, а саме: чи мало місце втручання у майно в розумінні Конвенції; чи було втручання законним в контексті положень національного законодавства; чи переслідувало втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства; чи було втручання у право власності справедливим, тобто чи було дотримано «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
		Подібні висновки щодо застосування ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції містять рішення у справах «Стретч проти Сполученого Королівства», «Рисовський проти України», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Спорронг та Льонротт проти Швеції», «Беєлер проти Італії», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» тощо.
		У свою чергу, неповернення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області грошових коштів, які є предметом спору в межах даної справи, є порушенням прав, гарантованих Першти Протоколом, оскільки така бездіяльність державного органу не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави, порушує баланс інтересів суспільства та особи, якій певні права було гарантовано законом. Особа не може нести весь тягар негативних наслідків, які спричинені бездіяльністю компетентних державних органів у затвердженні процедури повернення коштів з бюджету.
		Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010, «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер`їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).
		Таким чином, бездіяльність держави щодо встановлення чіткого порядку повернення покупцям коштів, сплачених ними за об`єкти приватизації, у разі повернення цих об`єктів у державну власність не може бути правомірним виправданням відмови у реалізації фундаментального права особи мирно володіти своїм майном. Незважаючи на очевидність порушення принципу «належного урядування» в цій частині, дана проблема шляхом прийняття відповідного акта Кабінету Міністрів України вирішена не була.
		Європейський суд з прав людини коментуючи можливість двозначного тлумачення норм матеріального права як на користь особи, так і на користь держави, у пункті 56 свого рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» вказав: «Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника».
		З огляду на вищевикладене, можна дійти висновку, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області без достатніх на те правових підстав утримує майно ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД», а саме грошові кошти, сплачені ним за об`єкт приватизації - об`єкт незавершеного будівництва - їдальню № 54 на 150 місць, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна (Героїв Сталінграду) 1 у сумі 321 919,520 грн, оскільки Договір розірвано за рішенням суду, а вказаний об`єкт приватизації повернуто державі.
		Аналогічні за змістом правові висновки щодо застосування статті 1212 ЦК України до правовідносин стягнення з державного бюджету України грошових коштів, сплачених за розірваним в судовому порядку договором купівлі-продажу об`єктів приватизації, викладені у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 904/5492/15, від 07.05.2018 у справі № 921/512/17-г, від 09.07.2019 у справі  № 918/926/17.
		 
		Щодо твердження відповідача, що у новоутвореного Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях відсутні підстави для виплати ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД» 312   000,00 грн, оскільки під час ліквідації передавальним актом такий борг не передавався, суд зазначає наступне. 
		Відповідно до частини четвертої ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
		Відповідно до частини першої ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
		Згідно з частинами третьою та п`ятою ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
		Згідно з частиною першою ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
		За приписами частин першої-третьої ст. 107 ЦК України, кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
		Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст. 104, 105, 110 ЦК України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. 
		Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (ст.ст. 104 - 109 ЦК України).
		Як зазначалось, згідно інформації з офіційного сайту Фонду державного майна України https://www.spfu.gov.ua/en/documents/4686.html вбачається, що відповідно до Закону України «Про Фонд державного майна України», Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України та Положення про представництво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженого наказом Фонду державного майна України  від 15.05.2012 № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2012 за № 935/21247, із змінами, та на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 13.12.2018 № 49773/0/1-18 щодо пріоритетних реформ на 2019 рік, презентованих на першому національному форумі «Партнерство заради розвитку» від 03.12.2018, Фондом державного майна України видано наказ від 17.01.2019 № 39 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України», яким наказано утворити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Дніпро, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області.
		Згідно інформації з офіційного сайту Фонду державного майна України https://www.spfu.gov.ua/en/documents/4694.html вбачається, що відповідно до Закону України «Про Фонд державного майна України», наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 № 39 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» та враховуючи лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 19.03.2019 № 20, Фондом державного майна України видано наказ від 22.03.2019 № 290 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях», згідно умов якого днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях визначено 22.03.2019 та наказано начальнику Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях Миргородській Г.Ю. забезпечити здійснення повноважень та виконання функцій, покладених на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.
		Частиною першою ст. 56 ГК України передбачено, що суб`єкт господарювання (господарська організація) може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
		Як випливає із зазначених норм, правовий інститут реорганізації регулює відносини, одночасно пов`язані із припиненням тих юридичних осіб, що існують, та створенням нових господарських організацій - правонаступників. При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво (п. 37 постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 (Провадження № 12-98гс19).
		Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника.
		За загальним правилом правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.
		Розрізняють дві форми правонаступництва: універсальне та часткове (сингулярне). При універсальному правонаступництві до правонаступника (фізичної або юридичної особи) разом з правами первісного кредитора переходять і його обов`язки. Таке правонаступництво має місце у разі спадкування, реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, злиття, приєднання. При частковому (сингулярному) правонаступництві до правонаступника переходять тільки певні права та обов`язки кредитора. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 904/11903/16.
		Частинами третьою та четвертою ст. 109 ЦК України встановлено, що юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.
		При універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва особі, яка припиняється, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов`язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 910/1879/17.
		Відповідно до частини п`ятої ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Злиття вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
		Така форма реорганізації юридичної особи як злиття передбачає припинення діяльності одного підприємства як юридичної особи та передачу належних йому активів та пасивів (майнових прав та зобов`язань) до іншого підприємства (правонаступника). 
		Вказана форма реорганізації характеризується переходом усіх прав та обов`язків суб`єктів, що реорганізуються, в порядку універсального правонаступництва до іншої особи. Тобто, обов`язковою умовою реорганізації юридичної особи шляхом злиття є універсальне правонаступництво за її зобов`язаннями.
		Згідно з п. 2 Наказу Фонду державного майна України прийнято наказ від 17.01.2019 № 39 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» установлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області.
		Чинний ЦК України не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, утвореної внаслідок злиття. Шляхом системно-логічного тлумачення законодавства можна зробити висновок про те, що моментом виникнення універсального правонаступництва є дата її державної реєстрації.
		Після створення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях реорганізаційні відносини щодо припинення регіональних відділень Фонду державного майна України, на базі яких утворилося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях шляхом злиття, залишаються внутрішньогосподарськими відносинами цією юридичної особи, і їх подальша динаміка не може впливати на права та інтереси кредиторів.  
		Правонаступництво відображає зміну суб`єктного складу у господарських правовідносинах, змістом яких є відповідні права та обов`язки, на підставі певного юридичного факту або юридичного складу (прийняття рішення про реорганізацію, затвердження передавального акту). Саме зміна суб`єктного складу зумовлює перехід до нового суб`єкта прав та обов`язків юридичної особи, що реорганізується.
		Тому універсальне правонаступництво при злитті можна визначити як зміну суб`єктного складу правовідношення в силу закону, внаслідок чого усі права та обов`язки правопопередників переходять до правонаступника. Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/4421/18.
		Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.
		З урахуванням положень ст. 106 та ст. 107 ЦК України, чинним законодавством визначено, що положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами повинен містити саме розподільчий баланс при застосуванні такої форми реорганізації як поділ. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 908/2337/19.
		Таким чином, у даному випадку, за наслідками реорганізації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області шляхом його злиття з іншими юридичними особами, до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях як єдиного правонаступника переходять всі права та обов`язки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, тобто, має місце універсальне правонаступництво.
		При цьому, при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, оскільки правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Аналогійний висновок зазначається у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 908/5205/14 та від 02.07.2021 у справі                                    № 905/1562/18. 
		Частини друга та третя ст. 107 ЦК України до внесення до них змін згідно із Законом України від 26.11.2015 № 835-VIII«Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», який набрав чинності 13.12.2015, мали таку редакцію: «Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом». Тобто і для передавального акта, і для розподільчого балансу встановлювалися однакові вимоги.
		Натомість у редакції, чинній з 13.12.2015, цими нормами установлено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.
		Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 в справі № 910/5953/17 (Провадження № 12-98гс19).
		Відсутність у передавальному акті Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області певного майна чи зобов`язань не свідчить про те, що відповідач не став правонаступником за ними, оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях як єдиним правонаступником прийнято усе майно та усі зобов`язання підприємств, які припиняються шляхом злиття.
		Також слід зазначати про обізнаність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про необхідність повернення котів позивачу, що підтверджується листами про відсутність відповідного порядку повернення вказаних коштів. 
		Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на положення частини п`ятої ст. 107 ЦК України, відповідно якої юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно, та положення ст. 609 ЦК України, відповідно яких зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
		При цьому, слід звернути увагу, що посилання відповідача на положення частини п`ятої ст. 107 ЦК України та ст. 609 ЦК України відносяться до правовідносин припинення юридичної особи шляхом поділу або ліквідації, однак, як вбачається з наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 № 39 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України», реорганізація Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області визначено шляхом злиття. 
		Умовами ст. 525 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Підстави припинення зобов`язань визначені у ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, є припинення зобов`язання виконанням, припинення зобов`язання переданням відступного, припинення зобов`язання зарахуванням, припинення зобов`язання за домовленістю сторін, припинення зобов`язання прощенням боргу, припинення зобов`язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі, припинення зобов`язання неможливістю його виконання, припинення зобов`язання смертю фізичної особи, припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи.
		Серед підстав припинення зобов`язання відсутня така підстава для припинення зобов`язання як реорганізація юридичної особи шляхом злиття.
		Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно з частиною першою ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 ГПК України  передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
		Частиною першою ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги про стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях грошових коштів, сплачених за об`єкт приватизації за Договором № 914 від 26.10.2004, в сумі, отриманій в результаті повторного продажу об`єкту, та перерахувати кошти в розмірі 312 000,00 грн, у т.ч. ПДВ підлягають задоволенню в повному обсязі.
		 
		Щодо посилання відповідача, що кошти від повторної приватизації державного майна набули статусу коштів Державного бюджету України, тому повинні повертатись згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45, та Державна казначейська служба України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів з рахунків розпорядників (державних установ), на виконання судових рішень про повернення коштів, перерахованих до Державного бюджету України як оплати за державне майно під час його приватизації, а за загальним правилом, позов має пред`являтись до належного відповідача, суд зазначає наступне.
		Згідно п. 2 частини першої ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» від 09.12.1991 № 4107-VI (далі - Закон № 4107-VI) Фонд державного майна України здійснює повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
		Частиною другою ст. 6 Закону № 4107-VI встановлено, що регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
		За приписами частини першої ст. 43 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), Державне казначейство України, а після внесення змін до цього кодексу згідно Закону України від 07.07.2011 №3614-VI (набрав чинності 07.08.2011) Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає здійснення операцій з бюджетними коштами.
		Умовами п. 3 абз. 2 частини першої ст. 43 БК України закріплено, що органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів здійснюють контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями.
		Відтак позивачем вірно визначено відповідачем у справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.
		При цьому, Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою кабінету міністрів № 845 від 03.08.2011 (в яку вносились зміни постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45), відповідно до п. 1 якого цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. 
		Згідно з п. 2 вказаного Порядку, боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства.
		Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (п. 2 вказаного Порядку).
		Пунктом 3 зазначеного Порядку перебачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
		За таких обставин, стягнення грошових коштів з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, має здійснюватись з Державного бюджету України через органи Казначейства, як суб`єкту уповноваженого на казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області перерахувати стягнуті кошти з рахунку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на рахунок ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД».
		Однак, як зазначено відповідачем-1 у справі - є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області було припинено шляхом злиття, а відповідачем-2 у справі - є Державна казначейська служба України, а не її територіальні органи - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області.
		За таких обставин, позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області перерахувати стягнуті кошти з рахунку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на рахунок ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД» не підлягають задоволенню.
		Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до Господарського суду позовної заяви:
		- майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
		- немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270,00 грн.
		Позивачем було заявлено дві вимоги, а саме перша майнова - стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОИЛ-ТРЕЙД» грошові кошти, сплачені за об`єкт приватизації за договором № 914 від 26.10.2004 в сумі, отриманій в результаті повторного продажу об`єкту, та перерахувати кошти в розмірі 312 000,00 грн. (триста дванадцять тисяч гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ -52 000,00 грн., судовий збір за яку складає - 4680,00 грн та одна немайнова - зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області перерахувати стягнуті кошти з рахунку Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області на рахунок ТОВ «ОИЛ-ТРЕЙД» НОМЕР_1 АТ «Райффайзен Банк Аваль» - судовий збір за яку складає 2270,00 грн.
		Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 4680,00 грн покладаються на відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.
		Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 236-238, 240-241, 247-252  Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги задовольнити частково.
		2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Центральна, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи: 42767345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОИЛ-ТРЕЙД» (69068, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Вороніхіна, будинок 6, квартира 32; ідентифікаційний код юридичної особи: 31250123) грошові кошти, сплачені за об`єкт приватизації за Договором № 914 від 26.10.2004, в сумі, отриманій в результаті повторного продажу об`єкту, та перерахувати кошти в розмірі 312   000 (Триста дванадцять тисяч) грн 00 коп., у т.ч. ПДВ, а також суму судового збору в розмірі 4680 (чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн 00 коп.
		3. В задоволенні іншій частині позовних вимог відмовити.
		4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
		Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
		З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
		Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2021.
		 
		Суддя                                                                                                                                                                                                                     Владислав ДЕМИДОВ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...