Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/5710/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 06.12.2021. Зареєстровано: 07.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		25 листопада 2021 року                        № 320/5710/20
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Шевчук Н.С.,                                                             
		позивача                                                                       не з`явився
		представника позивача                               Махнівського М.О. 
		представника відповідача                        Клименко К.В.       
		представника третьої особи                   Вітошко В.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу 
		за позовом                       ОСОБА_1 
		до                               Ірпінської міської ради Київської області, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області
		третя особа                   ОСОБА_2 
		про                                        визнання протиправними та скасування рішення,
		в с т а н о в и в:
		І. Зміст позовних вимог  
		До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_2 , в якому просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати містобудівні умови та обмеження №0172-12-2018 від 21.12.2018р. об`єкта будівництва «Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , видані відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Ірпінської міської ради;
		- визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт КС №112192771312 об`єкта будівництва «Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		- в порядку судового контролю зобов`язати Ірпінську міську раду Київської області та Виконавчий комітет Ірпінської міської ради подати у місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду.
		ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача  
		Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю видачі містобудівних умов та обмеження №0172-12-2018 від 21.12.2018р. з огляду на те, що прийнято з порушенням Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Закону України «Про будівельні норми» та державних будівельних норм при видачі містобудівних умов та обмежень. 
		Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що земельні ділянки з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури» розташовані за адресою: АДРЕСА_1 належать на праві приватної власності третій особі. Наголошено, що вказані земельні ділянки розташовані в межах території, що відповідно до оновленого Генерального плану міста Ірпеня, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 19 грудня 2018 року №4574-62-VII, є територією, зарезервованою під багатоквартирну житлову забудову, що передбачає будівництво нового житлового фонду кварталу. З урахуванням викладеного відповідач-1 вважає, що мав правові підстави для видачі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень.
		У відповіді на відзив позивач наголосив, що План зонування території (зонінг) міста Ірпеня не відповідає генеральному плану міста Ірпінь, ДБН Б.2.2-12:2019, а отже не може використовуватися без приведення у відповідність до генерального плану та державних будівельних норм. Вказує  про достовірність тільки викопіювання з основного креслення генерального плану міста Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 25.06.2019 №01-18/1959. Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_2 не подавав до відділу містобудування заяву про видачу містобудівних умов та обмежень від 12.12.2018.
		ІІІ. Процесуальні дії суду у справі        
		Ухвалою суду від 13.07.2020 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі від 13 липня 2020 року - без змін.
		Постановою Верхового Суду від 15.02.2021 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі №320/5710/20 - скасовано; справу №320/5710/20 направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
		Ухвалою суду від 15.03.2021 позовну заяву залишено без руху.
		Ухвалою суду від 16.04.2021 продовжено строк для усунення недоліків в адміністративній справі на десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
		Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		Протокольною ухвалою суду від 20.07.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
		Протокольною ухвалою суду від 02.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
		IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини  
		Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено наступне.  
		ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 є власником земельних ділянок: - кадастровий номер 3210900000:01:053:0186, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - кадастровий номер 3210900000:01:053:0063, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - кадастровий номер 3210900000:01:053:0011, , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - кадастровий номер 3210900000:01:053:0148, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; - кадастровий номер 3210900000:01:053:0145, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; - кадастровий номер 3210900000:01:053:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; - кадастровий номер 3210900000:01:053:0140, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; - кадастровий номер 3210900000:01:053:0009, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури», що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		12.12.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень вказаних земельних ділянок, загальна площа яких становить 0,559 га.
		Наказом Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 21.12.2018 року №194 затверджені Містобудівні умови та обмеження від 21.12.2018 року №0172-12-2018 для проектування об`єкта будівництва «Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями» (далі - МУО №0172), відповідно до яких гранично допустима висотність будинків становить 30 метрів, максимально допустимий відсоток забудови земельних ділянок - 36%, максимально допустима щільність населення - 450 осіб на 1 га.
		04.10.2019 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради було видано ОСОБА_2 дозвіл на виконання будівельних робіт №КС112192771312.
		Вважаючи, що МУО №0172-12-2018 та дозвіл на виконання будівельних   робіт третій особі були видані протиправно, позивач звернулася до суду із даним позовом.
		V. Норми права, які застосував суд
		Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
		У Кодексі адміністративного судочинства України (пункт 2 частини першої статті 4 цього Кодексу) термін «публічно-правовий спір» вживається у такому значенні:
		публічно-правовий спір - спір, у якому:
		хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; аб
		хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
		хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;
		Суб`єктом владних повноважень, у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені в Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
		Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
		Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (містобудівні умови та обмеження    забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
		Статтею 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
		Частинами другою та третьою статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
		Згідно з положеннями статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		У частині п`ятій цієї статті визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є:             містобудівні умови та обмеження;             технічні умови; завдання на проектування. Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
		Частиною третьою статті 29 Закону № 3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника
		Містобудівною документацією, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту є генеральний план населеного пункту (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI).
		Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
		У розумінні пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI план зонування території (зонінг) - це містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
		Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Частиною 10 статті 17    Закону № 3038-VI передбачено, що генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.
		Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
		У частині другій, третій статті 18 Закону № 3038-VI визначено, що план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Зонування території здійснюється з дотриманням зокрема таких вимог: урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій;    установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови.
		Процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначає Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 7 липня 2011 року № 109, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року № 912/19650 (далі - Порядок № 109, у редакції, чинній на момент видачі спірних містобудівних умов та обмежень).
		Пунктом 2.1 Порядку № 109 визначено, що містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Згідно підпункту 2.2 Порядку № 109 для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.
		Відповідно до підпункту 2.4 Порядку № 109 розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		VI. Оцінка суду
		Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що рішенням Ірпінської міської ради від 20 грудня 2012 року №2639-39-VI затверджено Генеральний план міста Ірпеня, відповідно до якого територія житлового кварталу, обмеженого вулицями Павленка, Українська, Садова та Університетська в м. Ірпені, відноситься до зони мішаної багатоквартирної, садибної та котеджної житлової забудови, що підтверджується викопіюванням з Генерального плану 2012 року.
		Згідно плану зонування території (зонінг) міста Ірпеня, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 27 червня 2013 року №3260-45-VI, територія житлового кварталу, обмеженого вулицями Павленка, Українська, Садова та Університетська в м. Ірпені, відноситься до зони мішаної забудови середньої поверховості "Ж-4".
		Рішенням Ірпінської міської ради від 19 грудня 2018 року №4574-62-VII затверджено оновлений Генеральний план міста Ірпеня, розроблений ДП "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя", викопіюванням з якого підтверджується, що територія житлового кварталу, обмеженого вулицями Павленка, Українська, Садова та Університетська (Садовий провулок) в м. Ірпені відноситься до території, що "зарезервована під багатоквартирну житлову забудову (реконструкція)".
		Також, суд звертає увагу, що проект будівництва об`єкту СС2 пройшов обов`язкову експертизу, про що ТОВ "Перша будівельна експертиза" видано експертний звіт №190301-11/А.
		Отже, наявними у матеріалах справи викопіюваннями з Генеральних планів міста Ірпеня 2012 та 2018 років, викопіюванням із плану зонування території (зонінгу) міста Ірпеня підтверджується відповідність МУО №0172 в частині наміру забудови вимогам містобудівної документації та відсутність в ній обмежень на будівництво багатоквартирних житлових будинків у спірному кварталі.
		Відтак, доводи позивача про те, що розміщення багатоквартирних будинків у даній зоні не допускається, спростовано матеріалами справи.
		В ході розгляду справи, суд виявив, що у спірному кварталі на момент направлення такого колективного звернення вже були зведені та введені в експлуатацію багатоквартирні житлові будинки, зокрема п`ятиповерховий житловий будинок, розташований по АДРЕСА_5 , введений в експлуатацію в четвертому кварталі 2015 року відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації №КС143153501129; десятиповерховий будинок по АДРЕСА_5 , введений в експлуатацію в четвертому кварталі 2016 року відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації №КС143163511050.
		Отже, наявність у вказаному кварталі на момент складання колективного звернення про встановлення у ньому зони "садибна та котеджна забудова" багатоквартирних житлових будинків, що були зведені відповідно до чинних на той час Генерального плану 2012 року та зонінгу 2013 року, виключало можливість його задоволення.
		Твердження позивача про порушення відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради при видачі містобудівних умов та обмежень №0172-12-2018 від 21 грудня 2018 року вимог ДБН Б.2.2-12:2019, суд не бере до уваги, з огляду на таке.
		Вимоги ДБН Б.2.2-12:2019 набули чинності лише з 01 жовтня 2019 року, а отже на момент видачі відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради містобудівних умов та обмежень № 0172-12-2018 від 21 грудня 2018 року були чинні положення Генерального плану міста Ірпеня, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 19 грудня 2018 року № 4574-62-VІ, відповідно до якого, територія, на якій здійснюється будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , розташована у межах території змішаної багатоквартирної садибної та котеджної житлової забудови.
		Суд дослідив графічну (основне креслення) і текстову частину оновленого Генерального плану міста Ірпеня, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 19 грудня 2018 року №4574-62-VII, з якого вбачається, що весь квартал, обмежений вулицями Павленка, Українська, Садова та Університетська (провулком Садовим) в місті Ірпені, відведений під багатоквартирну житлову забудову, які містяться в матеріалах справи.
		Так, креслення, що містяться у викопіюванні оновленого Генерального плану міста Ірпеня 2018 року у взаємозв`язку з основним кресленням та роз`ясненням умовних позначень до них не дають підстав вважати, що квартал, обмежений вулицями Павленка, Українська, Садова та Університетська (провулком Садовим), виключає можливість нового будівництва і передбачає лише реконструкцію.
		Висновки позивача у цій частині ґрунтуються на обмеженому текстуальному тлумаченні умовних позначень оновленого Генерального плану міста Ірпеня 2018 року (наявності слова "реконструкція" в поясненні до зони, якою позначений спірний квартал) і не враховують дійсного призначення кварталу, зарезервованого під багатоквартирну забудову.
		Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що достовірними є викопіювання з основного креслення генерального плану міста Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 19 грудня 2018 року №4574-62-VII наданих позивачу за підписом В.о. міського голови-секретаря ради Літвінової А.А., оскільки, як вбачається з додатку до листа №01-18/1960 надано викопіювання з Генерального плану м. Ірпіня станом на 2020 рік, а не станом на 2018 рік.
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження - документ, в якому зазначено комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування та будівництва, що стосуються поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будівель та споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Згідно з частиною четвертою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
		неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
		виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
		невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Зміст наведеного правового регулювання дає підстави для висновку, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не є документом дозвільного характеру, вони не дають право на забудову земельної ділянки, на виконання будівельних робіт. Основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є, передусім, визначення відповідності намірів забудови діючій містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проектна документація на будівництво об`єкту.
		Підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень можуть бути виключно подання замовником будівництва неповного пакету документів, виявлення недостовірних даних, наведених у поданих документах, або невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		У судовому засіданні позивач вказав на те, що ОСОБА_2 не подавав до відділу містобудування заяву про видачу містобудівних умов та обмежень від 12.12.2018 та підпис проставлений на такі заяві не належить третій особі. 
		Водночас представник третьої особи наголошував, що ОСОБА_2 особисто звертався до відділу містобудування із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень від 12.12.2018.
		Судом встановлено та позивачем не заперечується факт подання ОСОБА_2 для отримання містобудівних умов та обмежень повного пакету документів передбаченого частиною четвертою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а отже третьою особою дотримано обов`язкові умови щодо надання їй містобудівних умов та обмежень.
		Будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували підроблення підпису ОСОБА_2 на заяві про видачу містобудівних умов та обмежень від 12.12.2018, позивач суду не надав.
		При цьому суд зауважує, що чинним законодавством не передбачено обов`язку органу містобудування  перевіряти справжність підпису заявника на поданих ним документах. Перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є вичерпний.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №420/998/21.
		За наведеного, такі доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. 
		Крім того, суд звертає увагу, що провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа за № 320/5714/20 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради, в якому просили суд: визнати нечинними та скасувати містобудівні умови та обмеження від 21 грудня 2018 року №0172-12-2018 об`єкта будівництва "Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою АДРЕСА_1 ", видані Відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Ірпінської міської ради; визнати нечинним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт КС №112192771312 об`єкта будівництва "Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 ", виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного суду від 30 червня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - відмовлено повністю.
		Також, Київський окружний адміністративний суд розглядав справу за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Ірпінської міської ради Київської області, Відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради, третя особа, яка не заявляе самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування містобудівні умови та обмеження №0172-12-2018 від 21 грудня 2018 року об`єкта будівництва "Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , видані відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Ірпінської міської ради та визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт КС №112192771312 об`єкта будівництва "Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 .
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - відмовлено повністю.
		У відповідності до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Отже, зазначеними рішення суду встановлено правомірність прийняття містобудівних умов та обмеження від 21 грудня 2018 року №0172-12-2018 об`єкта будівництва "Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою м. Ірпінь, вул. Павленка В., 54-в, 54-г, 56 , 58, 58-б ", видані Відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Ірпінської міської ради та дозвілу на виконання будівельних робіт КС №112192771312 об`єкта будівництва "Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: м. Ірпінь, вул. Павленка В., 54-в, 54-г, 56, 58, 58-б ", виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради.
		Крім того, обов`язковою умовою для звернення до адміністративного суду повинно бути порушення прав та інтересів фізичної особи відповідним рішенням суб`єкта владних повноважень.
		У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту".
		Також, у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
		Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
		Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".
		Отож, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		За змістом статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
		Отже, згідно з вищевказаними нормами права особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
		Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
		Таким чином, у даній адміністративній справі насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.
		Аналогічна позиція підтверджується і змістом окремих рішень Конституційного Суду України, зокрема, рішення № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та рішення № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України. Зі змісту вказаних рішень Конституційного Суду України випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
		Суд зазначає, що за правилами статті 26 цього Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" завершальним етапом будівництва об`єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.
		З моменту реєстрації права власності на новостворений об`єкт вичерпує свою дію декларація про готовність об`єкта експлуатації та рішення про видачу сертифікату готовності.
		Матеріали справи та відомості з офіційних даних, які розміщенні в мережі Інтернет, свідчать про те, що на оскаржуваній ділянці збудовано декілька будинків та, які здані в експлуатацію.
		Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку також відсутні порушення прав позивача, оскільки оскаржуване рішення є актом одноразового застосування, яке на час розгляду справи вичерпало свою дію фактом його виконання (реєстрація права власності), а відтак не буде мати на меті відновлення прав та інтересів позивача через неналежно обраний спосіб судового захисту.
		Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні і достатні докази щодо невідповідності МУО №0172 оновленому Генеральному плану міста Ірпеня 2018 року та відсутність порушеного права у даному випадку, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень №0172-12-2018 від 21.12.2018р. є необґрунтованими.
		З огляду на те, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт КС №112192771312 є похідною вимогою від іншої вимоги, у задоволенні якої відмовлено та враховуючи те, що такі вимоги обґрунтовані аналогічними підставами і зводяться до тверджень про протиправність МУО №0172 з причин їх невідповідності вимогам Генерального плану міста Ірпеня 2018 року, суд дійшов висновку що у задоволенні вказаної вимоги слід також відмовити.
		VII. Висновок суду
		Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.
		Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.    
		VII. Розподіл судових витрат
		Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено, судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.
		Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		в и р і ш и в:
		В задоволенні адміністративного позову відмовити.     
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		 
		Суддя                                                                                 Леонтович А.М.
		 
		Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення-  06 грудня 2021 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...