Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/1057/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2021. Зареєстровано: 13.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		13 грудня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1057/21 
		Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження 
		за позовом: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,
		код 38053846, вул. Малясова, буд. 12, м. Чернігів, 14017,
		e-mail: chernigiv@dei.gov.ua 
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Чудівське»,
		код 32903344, вул. Лісова,4, с.Шкуранка, Чернігівський (Ріпкинський) район, 15000,
		тел. +380675978639 
		про відшкодування шкоди у сумі 4000,00 грн
		 
		без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання)   
		 
		 
		08.10.2021 року Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області подано позов про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Чудівське» шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, в сумі 4    000,00 грн, шляхом перерахування коштів одержувачам: 1200,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 2800,00 грн до спеціального фонду місцевих бюджетів територіальної громади селища Любеч та Чернігівської обласної ради.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог  абз. 10 ч.1 ст. 19 та абз. 1 п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», що підтверджується Актом №06/07, складеним за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, внаслідок чого державі було завдано збитків.  Позивач заявив клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження.
		Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.10.2021, відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою сторонам встановлено процесуальні строки для подання до суду та  іншій стороні заяв та пояснень по суті спору.
		В межах встановленого строку від відповідача 22.11.2021 року на адресу суду надійшов відзив, в якому  відповідач заперечує  проти задоволення  позовних вимог, оскільки, на його думку, позивачем не доведено наявності усіх елементів деліктного правопорушення в діях відповідача. Крім того, відповідач вважає, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, у зв`язку з чим просить суд застосувати наслідки такого пропуску.
		03.12.2021 року позивачем надано до суду  відповідь на відзив, в якому позивач підтримує свої позовні вимоги та зазначив, що про порушення свого права на стягнення збитків з урахуванням процедури досудового врегулювання спору позивач дізнався 19.10.2018 та вважає, що строк позовної давності не пропущено.
		Відповідно до ч.5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
		Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		Розглянувши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ:
		Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Державної екологічної інспекції України та забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на території області відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області затвердженої наказом Державної Екологічної інспекції України № 652 від 28.09.2017 (в редакції, чинній станом на липень-жовтень 2018 року).
		У відповідності до п. 2 Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства в тому числі про раціональне використання, відтворення і охорону об`єктів тваринного світу; під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання.
		Згідно ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції позивача належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та господарювання, громадянами України, законодавства про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання.
		На підставі наказу від 23.07.2018 № 400 посадовою особою Інспекції  25-30 липня 2018 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Чудівське». За результатом перевірки складено Акт №06/07.
		В п.7 розділу VI Акту перевірки №06/07 зазначено, що відповідачем порушено положення абз.10 ч.1 ст.19, абз.1 п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та п.1.4 Наказу № 25 «Про проведення полювання на диких парнокопитних та хутрових тварин у мисливський сезон 2017-2018 років на території мисливських угідь TOB «МГ «Чудівське» у мисливський сезон 2017/2018 років» від 14.10.2017року. 
		В детальному описі виявленого порушення зазначено, що  мисливствознавцем Товариства ОСОБА_1 видано мисливцям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відстрільні картки №000038, №000039, №000040 на добування хутрового звіра (вовка) разову відповідно на 11.03.2018, що припадає на недозволені для полювання строки. За участю цих мисливців 11.03.2018 було добуто 2 особини вовків (акт від 11.03.2018, пояснення ОСОБА_5 від 26.07.2018, Голобурди ВЛ. від 26.07.2018, ОСОБА_6 від 07.08.2018).
		До Акту додано пояснення посадових осіб відповідача.У наданих поясненнях щодо вказаного порушення директор підприємства ОСОБА_6 , мисливствознавець ОСОБА_5 та старший єгер ОСОБА_7 пояснили, що мисливці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 були залучені до відстрілу вовків, їм було видано відстрільні картки на добування хутрового звіра (вовка) одноразові за № 000038, №000039, №000040 відповідно. Вказані мисливці брали участь у відстрілі, стояли на стрілецьких номерах. По вовкам стріляли ОСОБА_5 і ОСОБА_9 . Додатково директор підприємства відповідача зазначив, що мисливці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 були запрошені як нагоничі. Зброї у них із собою не було, відстрільні картки їм було видано з метою підпису про проведення інструктажу з техніки безпеки. 
		04.10.2018 року  Інспекцією  листом № 12-03/2407 на адресу відповідача  надіслано претензію про відшкодування збитків у сумі 4000 грн заподіяних державі внаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання  внаслідок незаконного добування вовків ТОВ «МГ «Чудівське» з додатком та на підставі ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 111 Водного кодексу України, запропоновано на добровільних засадах в десятиденний термін внести вказану суму на відшкодування заподіяних збитків. 
		Розрахунок суми шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виконано згідно такс для обчислення розміру збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України), затвердженими наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.06.2017 року № 301/222, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2017 за № 842/30710.
		На час розгляду справи добровільного відшкодування відповідачем завданої шкоди не здійснено.
		У відзиві відповідач заперечує, що вчинив неправомірні дії по незаконному добуванню вовків в заборонений для полювання час (недозволені для полювання строки) наслыдком чого були завданы державы збитки, стверджуючи, що 11.03.2018 року на території МГ «Чудівське» незаконне полювання на вовка не проводилось. Як стверджує відповідач у цей період ним було організовано відстріл вовка, як хижої та шкідливої тварини, з метою регулювання його чисельності для чого було залучено в якості загоничів трьох мисливців. 
		Положеннями ст. 32 Закону України «Про тваринний світ» визначено, що в інтересах охорони здоров`я і безпеки населення, запобігання захворюванням сільськогосподарських та інших свійських тварин, відвернення заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, господарській та іншій діяльності здійснюються заходи, спрямовані на регулювання чисельності окремих видів диких тварин. Регулювання чисельності хижих та шкідливих тварин у порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється відповідно до Закону України "Про мисливське господарство та полювання", інших нормативно-правових актів.
		Стаття 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» дає визначення терміну полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах. Згідно зазначеної статті регулювання чисельності диких тварин - вилучення (відстріл та відлов) диких тварин, що перебувають у стані природної волі, за умови, що їх чисельність на конкретній території загрожує життю та здоров`ю людей, свійських тварин, завдає значних збитків сільському, лісовому чи мисливському господарству, порушує природний баланс видів, загрожує існуванню інших видів диких тварин.
		Згідно  положень ст.12 зазначеного вище Закону право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, іноземці, які одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання.
		Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які в установленому порядку одержали в уповноваженому державному органі відповідний документ дозвільного характеру на право користування цією зброєю. 
		До полювання прирівнюється:перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання (крім випадків регулювання чисельності диких тварин, польових випробувань і змагань мисливських собак (не нижче обласного рівня); перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю.
		Згідно ст.14 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» документами на право полювання (для громадян України) є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання. 
		Відповідно до абз. 10 ч.1 ст. 19 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» полювання може здійснюватися у визначені строки, зокрема на вовка - з жовтня по лютий включно.
		Абзацом 1 пункту 3 частини 1 ст. 20 цього ж Закону визначено, що з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювання у заборонений час, зокрема і у не дозволені для полювання строки на відповідні види тварин.
		Відповідач стверджує, що єгері та інші працівники користувачів мисливських угідь уповноважені здійснювати охорону мисливських угідь, а відтак, добування вовків у порядку ч. 4 ст. 33 Закону про полювання належить до службових обов`язків таких осіб та здійснюється без спеціального на це дозволу протягом року. Добування працівниками відповідача вовків не в мисливський сезон проводилось у порядку ч. 4 ст. 33 Закону про полювання, без необхідності отримання будь-якого спеціального дозволу. Залучення інших мисливців в якості загоничів до вилучення вовків, яке проводилось працівниками відповідача у порядку ч. 4 ст. 33 Закону про полювання, також не суперечить чинному законодавству, оскільки вказані особи не проводили безпосереднього відстрілу чи відлову хижих тварин, тобто, не здійснювали їх добування, а відтак, не займались полюванням.
		У відзиві на позов відповідач зазначає, що видача відстрільних карток №000038, №000039, №000040 була зумовлена відсутністю визначення в законодавстві статусу інших осіб, які залучаються до відстрілу вовків, що проводиться у порядку ч. 4 ст. 33 Закону про полювання.
		Вважаючи, що відстрільні картки будуть підтверджувати правомірність перебування загоничів у мисливських угіддях та їх обізнаність з технікою безпеки, мисливствознавець видав їх мисливцям, оскільки альтернативних шляхів допуску таких осіб до процесу вилучення звіра у порядку ч.4 ст.33 Закону про полювання чинне законодавство не передбачає.
		У відповідності до п.3 Порядку видачі відстрільних карток на території мисливських угідь TOB МГ «Чудівське», затвердженого наказом від 19.03.2015 №2 «відстрільна картка - це документ суворої звітності, який засвідчує право мисливця на добування певного виду мисливських тварин, зазначеного у картці, в угіддях певного користувача мисливських угідь (крім ліцензійних видів), облік яких ведеться в книзі обліку бланків суворої звітності, яка прошнурована, пронумерована і сріплена підписом керівника та печаткою.
		Відстрільні картки згідно п.4 цього Порядку можуть бути: для добування пернатої дичини; для добування хутрових звірів.
		Пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що відстрільна картка виписується індивідуально на кожного мисливця і має такі реквізити: назву користувача мисливських угідь, вартість, місце полювання (господарство, єгерський обхід), термін дії картки, види тварин, які дозволено добувати, номер відстрільної картки, П.І.Б. мисливця, серію і номер його посвідчення та контрольної картки, підпис особи, яка видавала відстрільну картку, печатку користувача мисливських угідь та підпис мисливця (з технікою безпеки та правилами проведення полювання ознайомився і отримав картку).
		Суд погоджується, що службовими особами відповідача неправомірно було видано трьом мисливцям відстрільні картки на полювання в період 11.03.20108, що припадає на заборонений для полювання час.
		Положеннями ст. 33 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» визначено, що відстріл та відлов вовків, бродячих собак і котів, сірих ворон здійснюються мисливцями під час полювання на інші види мисливських тварин. Відстріл та відлов перелічених тварин, а також вовка і лисиці не в мисливський сезон або в заборонених для полювання місцях здійснюються мисливцями за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, а в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду - за дозволом обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, за письмовою заявою користувача мисливських угідь. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачі мисливських угідь можуть безоплатно забезпечувати мисливців, які добувають зазначених тварин, набоями та іншим необхідним спорядженням. Добування вовків, лисиць, єнотовидних собак, бродячих собак і котів, сірих ворон належить до службових обов`язків працівників, уповноважених здійснювати охорону мисливських угідь, і здійснюється без спеціального на це дозволу протягом року. 
		Зазначеною нормою не передбачено допуску сторонніх осіб до відстрілу хижих та шкідливих тварин з чим погоджується і відповідач у своєму відзиві, зазначаючи, що альтернативних шляхів допуску таких осіб до процесу вилучення звіра у порядку ч.4 ст.33 Закону про полювання чинне законодавство не передбачає.
		Суд враховує, що відповідач не був позбавлений можливості залучити до участі у добуванні вовків в якості загоничів працівників відповідача, до  службових обов`язків яких і віднесено  добування вовків та дозволено здійснення такого без спеціального на це дозволу протягом року.
		Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням позивача, що  11.03.2018 року було здійснено незаконне полювання та порушено абз. 10 ч.1 ст. 19 та абз. 1 п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».
		Згідно ст.ст. 68,69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства прр охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
		За приписами ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичнсії особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Особливості застосування цивільної відповідальності визначені у ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно з якою шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
		Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
		Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; вину заподіювана шкоди;
		наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
		Суд погоджується з твердженням позивача, що неправомірна поведінка відповідача полягає у вчиненні ним неправомірні дії по незаконному добуванню вовків, порушивши вимоги, встановлені чинним законодавством. Внаслідок неправомірних дій навколишньому природному середовищу завдана шкода, яка має матеріальний вимір.
		Суд доходить висновку, що  вимога позивача про стягнення з відповідача шкоди є правомірною та підлягає задоволенню.
		Відповідачем заявлено про пропуск позовної давності позивачем, вказано, що перебіг позовної давності  розпочався 30.07.2018 року (згідно Акту №06/07)  та закінчився 30.07.2021 року.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 
		Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку. 
		Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
		За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. 
		Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). 
		Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. 
		Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. 
		    Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. 
		Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду. 
		Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене. 
		Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного). 
		Матеріалами справи підтверджується, що претензія з додатком (розрахунком розміру відшкодування збитків), згідно повідомлення про вручення №1401705024632, була отримана відповідачем 09.10.2018. Враховуючи викладене, останнім днем строку для добровільного відшкодування заподіяних збитків  вважається 19.10.2018 року. У вказаний в претензії термін відповідач збитки не відшкодував, отже, про порушення свого права на стягнення збитків з урахуванням процедури досудового врегулювання спору Інспекція мала дізнатись 20.10.2018.
		Отже  починаючи з 20.10.2018 року позивач набув реальну можливість захистити своє право в судовому порядку після невиконання відповідачем вимоги здійснити виплату, коли очікуване право позивача на задоволення своїх вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного полювання, було порушене. 
		Згідно поштового  повідомлення № 1401707295196 позовна заява направлена позивачем на адресу суд 08.10.2021 року. Отже, матеріалами справи спростовуються твердження відповідача про пропуск  позивачем позовної давності.
		Перевіривши розрахунок суми шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виконаного згідно такс для обчислення розміру збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України), затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.06.2017 року № 301/222, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2017 за № 842/30710, суд погоджується з розміром заявленої до стягнення шкоди за незаконне добування 2-х вовків у сумі 4000,00 грн.
		За приписами п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених п.1 ч.2 ст. 67-1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
		Згідно п.4 ч.1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
		Стягнення шкоди має здійснюватися у відповідності до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України.
		Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. 
		Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
		За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
		Керуючись ст. 42, 46, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
		2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Чудівське» (код ЄДР 32903344, вул. Лісова, б. 4, село Шкуранка, Чернігівський р-н (колишній Ріпкинський р-н) Чернігівська обл., 15000) загальну суму шкоди 4000,00 грн, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, з перерахуванням коштів: до спеціального фонду Державного бюджету України  1200,00 грн, що становить 30% завданої шкоди (отримувач: ГУК у Черніг.обл/ттс-щ Любеч/24062100;р/р: UА658999980333139331000025675; код отримувача: 37972475 з перерахуванням коштів) та до спеціального фонду місцевих бюджетів територіальної громади селища Любеч та Чернігівської обласної ради 2800 грн, що становить 70% завданої шкоди.
		3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Чудівське» (код ЄДР 32903344, вул. Лісова, б. 4, село Шкуранка, Чернігівський р-н (колишній Ріпкинський р-н) Чернігівська обл., 15000) на користь Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 38053846, ДКСУ м. Київ, р/р  UA848201720343160003000081072, МФО 820172) 2270,00 грн судового збору.
		4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення складено та підписано 13.12.2021 року. 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		 
		Суддя                                                                                                         С.В. Белов
		 
		 
		Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...