Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/883/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2021. Зареєстровано: 15.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
		_________________________________________________________________
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"10" грудня 2021 р. Справа № 924/883/21 
		 
		м. Хмельницький
		 
		Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Устінової А.П., розглянувши справу
		 
		за позовом заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький
		 
		до Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства, с. Рилівка Шепетівського району Хмельницької області
		 
		про стягнення 10 880 408,00 грн. збитків, завданих незаконною порубкою дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду - регіонального ландшафтного парку "Мальованка", 
		 
		за участю представників сторін:
		позивача: не з`явився; 
		відповідача: Бойко Р.В.  згідно ордеру №38 від 13.09.2021 року;
		прокуратури: Русецька О.В.  згідно наказу №1287к від 29.10.2021 року; 
		 
		рішення ухвалюється після оголошеної в судовому засіданні 06.12.2021 року перерви 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 10 880 408,00 грн. збитків, завданих незаконною порубкою дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду - регіонального ландшафтного парку "Мальованка". Вимоги мотивує тим, що відповідач в порушення ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» вчинив незаконну порубку на території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» за відсутності лімітів на спеціальне використання природних ресурсів, на підставі незаконно виданих лісорубних квитків на проведення лісовідновних рубок, що підтверджено актом №210/05 від 19.03.2021 року, складеного спеціалістами ДЕІ у Хмельницькій області за наслідками проведеної позапланової перевірки додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. 
		Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021 року відкрито провадження у справі за позовом заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький до Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства, с. Рилівка Шепетівського району Хмельницької області про стягнення 10 880 408,00 грн. збитків, завданих незаконною порубкою дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду - регіонального ландшафтного парку "Мальованка"; призначено підготовче засідання. 
		Ухвалою суду від 06.12.2021 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті. 
		Прокурор та позивач під час судового розгляду спору позов підтримали в повному обсязі, наполягають на його задоволенні. 
		Представник відповідача в судовому засіданні та у наданому суду відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення обґрунтовує тим, що процедура створення РЛП «Мальованка» у встановленому законодавством порядку не була завершена. Зокрема, Положення про регіональний ландшафтний парк «Мальованка» відповідач не отримував, Проект організації території не погоджував, Проект землеустрою не погоджував, межові знаки на зберігання не приймав; станом на вересень 2021 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про юридичну особу - РЛП «Мальованка». Зазначає також про те, що включення лісових земель відповідача загальною площею 4359,30 га до складу території РЛП «Мальованка» блокує здійснення господарської діяльності підприємства. Окрім того, звертає увагу на ненаданні із охоронним зобов`язанням від 30.05.2017 року копій картографічних оглядових матеріалів меж територій, що передаються під охорону, та не переоформленні охоронного зобов`язання після затвердження нового Положення про РЛП «Мальованка» 24.06.2019 року, яким, в тому числі, змінено площу та зонування парку. 
		З викладеного підсумовує, що на території відповідача юридично не підтверджено існування об`єктів природно-заповідного фонду.
		Додатково звертає увагу на невідповідностях п. 12 додатку 5 до акту №210/05, зокрема, посилання інспекторів на п. 1.4. Інструкції, затвердженої наказом №27 від 21.01.2008 року, оскільки вона передбачає порядок установлення лімітів на використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів ПЗФ загальнодержавного значення, в той час як РЛП «Мальованка» визначено об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення. Зауважує на не здійсненні відповідачем головного користування, а проведення рубок лише проміжного користування, наявності всіх необхідних погоджень на здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів та відсутності проекту організації території та об`єктів природно-заповідного фонду та положення до нього. 
		Посилається також на наказ Державного агентства лісових ресурсів №111 від 07.04.2016 року, у додатку №7 до якого вказано про відсутність у земельних ділянках відповідача категорії природно-охоронних лісів. 
		Прокурор у відповіді на відзив стверджує про завершення процедури створення регіонального ландшафтного парку «Мальованка» на момент проведення перевірки Державною екологічною інспекцією та підтвердженні правомірності видачі охоронного зобов`язання №9/3 від 30.05.2017 року.
		Відповідач у запереченні на відповідь на відзив зазначає про безпідставність посилання прокуратури на рішення Хмельницької обласної ради №8-20 від 23.12.2005 року, яким затверджено Положення про регіональний ландшафтний парк «Мальованка», оскільки у 2006 році Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області включило лісові насадження відповідача до складу РЛП «Мальованка», проте, відповідні припис і охоронне зобов`язання скасовано Хмельницьким міськрайонним судом у зв`язку з незнаходженням лісових масивів підприємства на території РЛП «Мальованка». 
		Прокуратура у поясненнях від 15.11.2021 року звертає увагу на постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 року у справі №560/3641/21, якою відмовлено в позові Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства до Хмельницької ОДА щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Хмельницької ОДА №733/2020-р від 28.09.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» для збереження та використання регіональних ландшафтних парків на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області». 
		Відповідач у письмовій позиції від 26.11.2021 року щодо пояснень прокуратури повторно стверджує про не завершення процедури створення РЛП «Мальованка», відсутності в Положенні про РЛП «Мальованка» будь-яких відомостей про відповідача як землекористувача, відсутності проекту створення РЛП «Мальованка», неналежному надісланні та оформленні охоронного зобов`язання, 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. 
		Хмельницька обласна рада рішенням №11 від 10.06.1998 року створила склад координаційної ради по розробці проекту створення регіонального ландшафтного парку «Мальованка». 
		16.09.1998 року, відповідно до протоколу №1, координаційна рада сприяння створенню регіонального ландшафтного парку «Мальованка», в тому числі, затвердила комісію по вибору земельної ділянки під РЛП «Мальованка». Тоді ж комісією затверджено акт вибору земельної ділянки під регіональний ландшафтний парк «Мальованка» із схемою РЛП «Мальованка» з погодженням границь землекористувачами та землевласниками. 
		Шепетівська районна рада Хмельницької області рішенням від 21.10.1998 року надала згоду на включення до регіонального ландшафтного парку «Мальованка» 11693,4 га земель району, без права вилучення їх у нинішніх землекористувачів.
		Рішенням Хмельницької обласної ради від 11.05.1999 року створено на території Шепетівського та Полонського районів регіональний ландшафтний парк «Мальованка» площею 15660,1 га, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів; зобов`язано державне управління з екологічної безпеки в другому кварталі 1999 року розробити та затвердити положення про регіональний парк; спільно з державними лісогосподарськими об`єднаннями «Хмельницькліс» та іншими зацікавленими організаціями: в другому кварталі 1999 року подати на розгляд сесії пропозиції щодо передачі земель у її постійне користування; до кінця 1999 року провести зонування території та розробити проект організації території РЛП «Мальованка». 
		У додатку до рішення визначено перелік заповідних територій та об`єктів місцевого значення, які включаються до складу РЛП, в тому числі, на території Шепетівського району Мальованське лісництво кв. 71, 87 площею 107,0 га; Лісовий масив на північ від с. Мальованка площею 60 га; Мальованське лісництво, кв. 65, вид. 13, кв. 55, вид. 1, 11, 13, 14, кВ. 67, вид. 19, 22, кВ. 81, вид. 4-7, кВ. 82, вид. 1, 2; а також передбачено перелік землекористувачів. 
		Рішенням сесії Шепетівської міської ради №2 від 26.05.2000 року створено Шепетівське районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство (як вбачається із рішення Шепетівської міської ради від 18.05.2016 року, яким затверджено статут Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства). 
		Михайлюцька сільська рада Шепетівського району Хмельницької області рішенням від 20.12.2001 року надала згоду на включення території Михайлюцької сільської ради площею 155 га до складу регіонального ландшафтного парку «Мальованка», в тому числі, 155 га земель Шепетівського лісокомунального підприємства. Хролинська сільська рада Шепетівського району Хмельницької області у рішенні від 03.10.2002 року надала згоду на включення території Хролинської сільської ради загальною площею 115 га, в тому числі, 113 га земель Шепетівського лісокомунального підприємства. 
		Рішенням Хмельницької обласної ради від 30.03.2004 року №23-11/2004 розширено РЛП «Мальованка» за рахунок земель сільських рад Шепетівського району площею 1255,0 га, які включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком.
		Хмельницька міська рада рішенням від 23.12.2005 року №8-20/2005 затвердила Положення про регіональний ландшафтний парк «Мальованка» у новій редакції. Згідно положення, регіональний парк загальною площею 16919,4 га знаходиться на території Шепетівського та Полонського районів. Територія РЛП не вилучається із землекористування, зокрема, Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства (4395,3 га), кв. 11, кв. 12, виділ 9-20, кв. 13, вид. 40-43, 45-49, кв. 17, 19, 21-34, 38-75. Функціональне зонування території здійснюється на підставі Проекту організації території. На території виділяються такі функціональні зони: заказна, рекреаційна, екскурсійно-господарська. 
		Державне агентство лісових ресурсів України наказом №111 від 07.04.2016 року віднесло ліси Хмельницької області, що знаходяться в постійному користуванні Городоцького спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Горліс», спеціалізованого лісокомунального підприємства «Клепачівське», навчального закладу «Плужненський професійний аграрний ліцей», комунального підприємства Дунаєвецької районної ради «Лісовик», комунального підприємства «Лісове господарство Віньковецької районної ради, державного підприємства «Хмельницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Хмельницькоблагроліс», Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства до відповідних категорій згідно з додатком, в тому числі, до Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства 2165,3 га лісозахисні ліси та 4545,7 га  експлуатаційні ліси. 
		У квітні 2016 року Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворенні лісів Шепетівського РСЛП, за результатами якої порушень при проведенні рубок не виявлено. 
		Шепетівська міська рада рішенням від 18.05.2016 року затвердила статут Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства, яке є комунальним унітарним підприємством.
		Із супровідним листом № 03/2-3108 від 30.05.2017 Департаментом екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації направлено охоронне зобов`язання від 30.05.2017 № 9/5 (на 1 арк.), в пункті 2 якого зазначено, що Шепетівському районному спеціалізованому лісокомунальному підприємству передається під охорону та дотримання встановленого режиму частина території регіонального ландшафтного парку "Мальованка", загальною площею 4395,3 га, який розташований на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області. У охоронному зобов`язанні у п. 3 зазначено, що землекористувач зобов`язаний: дотримуватись встановленого режиму для території (об`єкта) природно-заповідного фонду: не здійснювати в межах території (об`єкта) природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого впливу на територію (об`єкт) природно-заповідного фонду; дотримуватись вимог щодо використання території (об`єкта) природно-заповідного фонду; забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів територій (об`єкта) природно-заповідного фонду. Згідно п. 4 охоронного зобов`язання землекористувач (землевласник) забезпечує охорону та збереження території об`єкта, що перебуває у його користуванні. Охоронне зобов`язання містить підпис директора департаменту та печатку. 
		Рішенням Хмельницької обласної ради від 21.06.2019 року №42-26/2019 визнано таким, що втратило чинність, рішення Хмельницької обласної ради четвертого скликання від 23 грудня 2005 року № 8-20/2005 «Про затвердження Положення про регіональний ландшафтний парк «Мальованка».
		Наказом Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької облдержадміністрації від 24.06.2019 року затверджено Положення про Регіональний ландшафтний парк «Мальованка», згідно якого парк загальною площею 16916,3 га розташований на території Шепетівського та Полонського районів без вилучення земельних ділянок у їх землекористувачів. Межі земельних ділянок, що включені до території парку, встановлюються в натурі (на місцевості), закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про обмеження у використанні таких земельних ділянок, що встановлені законом та нормативно-правовими актами, в частині додержання природоохоронних вимог, вносяться до Державного земельного кадастру в установленому законом порядку. До встановлення меж парку в натурі його межі визначаються відповідно до проекту його створення. Функціональне зонування території Парку здійснюється відповідно до проекту організації його території, що затверджується в установленому законом порядку Хмельницькою обласною радою. 
		Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації від 28.09.2020 року № 733/2020-р на підставі статей 6, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 17, 122 Земельного кодексу України, статті 47 Закону України «Про землеустрій», статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», враховуючи висновок державної експертизи землевпорядної документації від 18.08.2020 № 2852-20, затверджено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» для збереження та використання регіональних ландшафтних парків на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області загальною площею 16915,3000 га.
		Судом із постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 року у справі №560/3641/21 встановлено, що на підставі викладеного вище рішення, до Державного земельного кадастру внесена відповідна інформація.
		Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області проведено позапланову перевірку державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства, за результатами якої складено акт №210/05 від 19.03.2021 року. 
		Згідно акту, перевіркою встановлено наявність порушень вимог законодавства, зокрема, абзацу 5, 6 ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд», яке полягало у тому, що Шепетівським районним спеціалізованим лісокомунальним підприємством виписано лісорубні квитки на проведення лісовідновних рубок на території регіонального ландшафтного парку «Мальованка», зокрема, лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №515143 від 02.01.2019 року щодо вирубки в кварталі 21, виділ 9, кварталі 26, виділ 11, кварталі 30, виділ 43, кварталі 50, виділ 19, кварталі 57, виділ, 35, кварталі 26, виділ 11, квартал 68, виділ 32; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539243 від 01.04.2019 року щодо вирубки у кварталі 13, виділ 43, кварталі 26, виділ 11, кварталі 51, виділ 19; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539248 від 02.07.2019 року на вирубку в картаті 34, виділ 2, кварталі 65, виділ 30, кварталі 68, виділ 32, кварталі 26, виділ 11; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539251 від 25.10.2019 року на вирубку в кварталі 19, виділ 20, кварталі 30, виділ 44, кварталі 34, виділ 18, кварталі 65, виділ 30, кварталі 38, виділ 23; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539256 від 03.01.2020 року на вирубку у кварталі 33, виділ 27, кварталі 23, виділ 16, кварталі 23, виділ 17, кварталі 28, виділ 28; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539259 від 03.04.2020 року на вирубку в кварталі 24, виділ 28, кварталі 48, виділ 13 (проведено перелік зрізаних дерев у кількості 167 штук пнів різних порід); лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539261 від 15.06.2020 року на вирубку у кварталі 17, виділ 7, кварталі 38, виділ 14, кварталі 65, виділ 12; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539267 від 17.08.2020 року на вирубку у кварталі 34, виділ 18 (проведено перелік зрізаних дерев у кількості 347 штук пнів різних порід); лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539264 від 09.07.2020 року на вирубку у кварталі 33, виділ 27 (проведено перелік зрізаних дерев в кількості 264 пнів різних порід), кварталі 57, виділ 15 (заміряно 619 пнів різних порід); лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539269 від 01.10.2020 року на вирубку у кварталі 34, виділ 17 (заміряно зрізаних 497 пнів різних порід), кварталі 48, виділ 13 (заміряно зрізаних 236 пнів різних порід); лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539273 від 06.01.2021 року на вирубку кварталі 19, виділ 20, кварталі 57, виділ 15 (всього заміряно 432 пні дерев різних порід), кварталі 51, виділ 19. Лісовідновні рубки підприємством проводяться за відсутності ліміту та дозволу на спеціальне використання природних ресурсів, що є порушенням ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд». 
		Також Шепетівським районним спеціалізованим лісокомунальним підприємством виписано лісорубні квитки на проведення вибіркових санітарних рубок на території регіонального ландшафтного парку «Мальованка», зокрема, лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №515144 від 02.01.2019 року на вирубку у кварталі 23, виділ 61, кварталі 27, виділ 36, кварталі 31, виділ 10, кварталі 40, виділ 23, кварталі 42, виділ 16, 18, кварталі 53, виділ 2, кварталі 57, виділ 39, кварталі 60, виділ 43, кварталі 65, виділ 32, 33, кварталі 65, виділ 34, кварталі 68, виділ 26, кварталі 70, виділ 6, кварталі 71, виділ 5, кварталі 74, виділ 9; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №5392414 від 02.01.2019 року на вирубку у кварталі 65, виділ 45, кварталі 74, виділ 1, кварталі 42, виділ 9, кварталі 43, виділ 13, кварталі 23, виділ 66, кварталі 17, виділ 20. 22, кварталі 27, виділ 36; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539242 від 01.04.2019 року на вирубку у кварталі 24, виділ 21, кварталі 29, виділ 22, кварталі 41, виділ 3, кварталі 53, виділ 20, кварталі 57, виділ 34, кварталі 38, виділ 15, кварталі 74, виділ 9, кварталі 30, виділ 31, кварталі 34, виділ 7, кварталі 43, виділ 19, кварталі 51, виділ 6, кварталі 56, виділ 11, кварталі 70, виділ 4; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №5339246 від 10.06.2019 року на вирубку в кварталі 21, виділ 20, 22, 24, кварталі 46, виділ 4; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539247 від 01.07.2019 року на вирубку у кварталі 22, виділ 25, кварталі 32, виділ 10, кварталі 62, виділ 9, 10, кварталі 20, виділ 15, кварталі 33, виділ 24, кварталі 34, виділ 16, кварталі 54, виділ 24, кварталі 70, виділ 9, кварталі 74, виділ 1, кварталі 22, виділ 20; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №5392249 від 16.09.2019 року на вирубку у кварталі 40, виділ 25, кварталі 34, виділ 16, кварталі 43, виділ 7, кварталі 60, виділ 39, кварталі 64, виділ 9; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539250 від 02.10.2019 року на вирубку у кварталі 21, виділ 17, кварталі 44, виділ 16, кварталі 51, виділ 15, кварталі 53, виділ 11, кварталі 61, виділ 1, кварталі 40, виділ 23, кварталі 51, виділ 19, кварталі 60, виділ 4, кварталі 64, виділ 4; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539253 від 25.10.2019 року на вирубку у кварталі 22, виділ 20, кварталі 23, виділ 19, кварталі 31, виділ 24, кварталі 32, виділ 22, кварталі 33, виділ 24, кварталі 34, виділ 7, кварталі 68, виділ 16, кварталі 70, виділ 17, кварталі 38, виділ 32, кварталі 53, виділ 2, кварталі 74, виділ 1; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539254 від 25.10.2019 року на вирубку у кварталі 22, виділ 20, кварталі 31, виділ 14, 37, кварталі 34, виділ 18; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539255 від 03.01.2020 року на вирубку у кварталі 17, виділ 2, кварталі 30, виділ 10, кварталі 34, виділ 27, кварталі 35, виділ 15, кварталі 33, виділ 24, кварталі 43, виділ 56, 57, 67, 80, кварталі 56, виділ 39, кварталі 61, виділ 3, кварталі 62, виділ 19, кварталі 65, виділ 7-9, кварталі 66, виділ 14; лісорубний квиток серії 92 ЛКБ №539257 від 03.01.2020 року на вирубку у кварталі 72, виділ 12, кварталі 30, виділ 38, кварталі 48, виділ 2, 3, 8, 9, 11, кварталі 55, виділ 2, кварталі 29, виділ 2, кварталі 54, виділ 1, кварталі 42, виділ 13, 14, кварталі 38, виділ 28, кварталі 44, виділ 30, 32, кварталі 50, виділ 8-12, кварталі 66, виділ 31, кварталі 60, виділ 18, кварталі 30, виділ 5, кварталі 33. Виділ 7, кварталі 17, виділ 2; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539258 від 02.02.2020 року на вирубку у кварталі 65, виділ 4, 5, кварталі 63, виділ 36, кварталі 33, виділ 23, кварталі 30, виділ 37, кварталі 34. Виділ 27, кварталі 41, виділ 10, кварталі 23, виділ 25, кварталі 27, виділ 24; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539260 від 15.06.2020 року на вирубку в кварталі 17, виділ 2, кварталі 29, виділ 17, кварталі 35, виділ 19, кварталі 54, виділ 26, кварталі 69, виділ 13, 16, 18, кварталі 62, виділ 16, кварталі 60, виділ 8, 9, 18, кварталі 23, виділ 13, кварталі 33, виділ 7, кварталі 59, виділ 6; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539265 від 13.07.2020 року на вирубку в кварталі 31, виділ 16, кварталі 33, виділ 23, кварталі 44, виділ 5, 13, кварталі 34, виділ 14, кварталі 49, виділ 7, 11, кварталі 65, виділ 41, кварталі 66, виділ 14, кварталі 17, виділ 18, кварталі 30, виділ 40, 41, кварталі 23, виділ 32; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539268 від 07.09.2020 року на вирубку в кварталі 30, виділ 48, 49, кварталі 22, виділ 22, кварталі 23, виділ 45, кварталі 60, виділ 41, кварталі 67, виділ 6,7,8; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539270 від 19.10.2020 року на вирубку у кварталі 34, виділ 23, кварталі 46, виділ 2, кварталі 74, виділ 4, кварталі 68, виділ 36, 37, кварталі 29, виділ 2, кварталі 56, виділ 5, кварталі 59, виділ 6, кварталі 49, виділ 6, кварталі 35, виділ 16, кварталі 23, виділ 41, кварталі 34, виділ 13; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539271 від 23.11.2020 року на вирубку у кварталі 19, виділ 12, 17, 21, 22, кварталі 32, виділ 29; лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №539272 від 06.01.2021 року на вирубку у кварталі 24, виділ 29, кварталі 46, виділ 2, кварталі 26, виділ 4, 5, кварталі 55, виділ 4, 5, кварталі 59, виділ 2, 3, 7; кварталі 65, виділ 39, кварталі 70, виділ 3, кварталі 56, виділ 43 (всього зрізано 252 дерев різни порід), кварталі 32, виділ 10, кварталі 27, виділ 10, кварталі 24, виділ 18. Санітарні вибіркові рубки підприємством проводяться за відсутності ліміту та дозволу на спеціальне використання природних ресурсів, що є порушенням ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд».
		До акту додано зауваження відповідача, у яких, зокрема, зазначено про відсутність положення про РЛП та його проекту організації; закріплення меж та територій РПЛ; не переоформленні охоронного зобов`язання у зв`язку з затвердженням нового положення; безпідставності твердження про наявність на території відповідача такого об`єкту як РЛП «Мальованка». 
		Позивачем здійснено розрахунок шкоди незаконно зрізаних дерев: у кварталі 48, виділ 13, площа 1, 4 га, лісовідновна рубка 2020 року, Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства на території регіонального ландшафтного парку «Мальованка», у кількості 167 штук на загальну суму 544783,00 грн.; у кварталі 48, виділ 13, площа 0,8 га, лісовідновна рубка 2020 року, Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства на території регіонального ландшафтного парку «Мальованка», у кількості 236 штук на загальну суму 885055,00 грн.; у кварталі 34, виділ 18, площа 1 га, лісовідновна рубка 2020 року, Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства на території регіонального ландшафтного парку «Мальованка», у кількості 347 штук на загальну суму 969457,00 грн.; у кварталі 33, виділі 27, площа 1,0 га, лісовідновна рубка 2020 року, Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства на території регіонального ландшафтного парку «Мальованка», у кількості 264 штук на загальну суму 968843,00 грн.; у кварталі 56, виділі 43, площею 1,8 га, лісовідновна рубка 2020 року, Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства на території регіонального ландшафтного парку «Мальованка», у кількості 252 штуки на загальну суму 1431680,00 грн.; у кварталі 57, виділ 15, площа 1,0 га, лісовідновна рубка 2020 року, Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства на території регіонального ландшафтного парку «Мальованка», у кількості 432 штуки на загальну суму 1479251,00 грн.; у кварталі 34, виділі 17, 18, площею 1, 2 га, лісовідновна рубка 2020 року, Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства на території регіонального ландшафтного парку «Мальованка», у кількості 497 штук на загальну суму 1555946,00 грн.; у кварталі 57, виділ 15, площа 2, 1 га, лісовідновна рубка 2020 року, Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства на території регіонального ландшафтного парку «Мальованка», у кількості 619 штук на загальну суму 3045393,00 грн. Розрахунок здійснено з використанням такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об`єктів природного заповідного фонду України (додаток №1), затверджених постановою КМУ від 24.07.2013 року за №541. 
		Позивач надіслав відповідачу листи від 05.04.2021 року щодо необхідності відшкодування шкоди, завданої незаконною вирубкою дерев в РЛП «Мальованка» на загальну суму 10 880 408,00 грн. 
		Департамент природних ресурсів та екології у листі від 16.04.2021 року повідомив прокуратуру про відсутність у департаменті охоронного зобов`язання, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації від 30.05.2017 року №9/3, а також те, що в Положенні про регіональний ландшафтний парк «Мальованка», затвердженому наказом від 24.06.2019 року №43-н, площа парку не змінилась. 
		У листі від 20.04.2021 року ВО «Укрдержліспроект» повідомлено прокуратуру, що 2003 року проведено базове лісовпорядкування Шепетівського спеціалізованого лісокомунального підприємства на площі 6711,0 га; об`єкти природно-заповідного фонду на момент проведення лісовпорядкування на території РСЛП не були виділені у зв`язку з наявністю судових спорів та Проекту організації території регіонального ландшафтного парку «Мальованка». 
		Згідно листа Департаменту природних ресурсів та екології від 01.06.2021 року, останнім не затверджувались та не погоджувались ліміти на використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів, в тому числі, РЛП «Мальованка». 
		З вищевикладеного, прокурор в інтересах позивача звернувся з даним позовом до суду. 
		Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
		Згідно частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		З урахуванням положень статей 4, 42, 44, 46 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.
		Відповідно до частини 3 статті 4 даного Кодексу до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
		Згідно частини третьої статті 53 даного Кодексу у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Частиною четвертою цієї статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		У даному випадку Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об`єктами права власності Українського народу, у зв`язку із чим остання є позивачем у справі, порушеній за позовом прокурора.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін, як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява 61517/00, пункт 27).
		Водночас, ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
		При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
		У Рекомендаціях Парламентської асамблеї ради Європи від 27 травня 2003 року 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
		Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
		Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
		За ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, за якою прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		Згідно рішення Конституційного Суду України 3-рн/99 від 08 квітня 1999 року під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник, у кожному конкретному випадку, самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		У Рішенні "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, Європейський Суд з прав людини наголошує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес". Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний interalia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
		Також Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів, завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб, національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07 грудня 1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 січня 1986 року).
		У Рішенні Конституційного Суду України 4-р(ІІ)/2019 у справі 3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
		Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.
		Для представництва у суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що впиняються у відносинах між ними або з державою.
		Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.
		Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №910/7813/18.
		Звернення прокурора з даним позовом обґрунтовано останнім спрямованістю на припинення порушень лісового законодавства. Також зі змісту позову вбачається, що прокурор обґрунтував своє право на звернення до суду з цим позовом тим, що Держекоінспекцією не вживаються та не будуть вживатися заходи для стягнення з відповідача шкоди у зв`язку з відсутністю коштів на судовий збір. Вказане також стверджується з матеріалів справи та свідчить про правомірність звернення до суду з даним позовом прокурором. 
		Окрім того, право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст. ст. 13, 142, 145 Конституції України, ст. ст. 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Водночас, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 11.08.2021 у справі № 927/719/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20.
		Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди.
		Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Отже, стаття 1166 ЦК України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.
		Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
		Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
		Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
		Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
		Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
		Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки.
		За змістом ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
		Згідно з ч. 6 ст. 7 вказаного Закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
		Відповідно до п. 1 розділу 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 року №230 (далі - Положення), державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Державна екологічна інспекція відповідного округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідних областей, міст Києва та Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани.
		Згідно з п. 2 розділу 2 Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
		За змістом пунктів 3, 10 розділу 2 Положення Інспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування); пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами. 
		Матеріалами справи стверджується, що працівниками Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області проведено перевірку щодо додержання Шепетівським районним спеціалізованим лісокомунальним підприємством вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони лісів, про що складено акт №210/05 від 19.03.2021 року. 
		В ході перевірки встановлено, що відповідачем видано лісорубні квитки на проведення лісовідновних рубок на території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» та здійснено вирубку 167 дерев різних порід у кварталі 48, виділ 13, площею 1,4 га (лісорубний квиток №539259 від 03.04.2020 року); 347 дерев різних порід у кварталі 34, виділ 18, площа 1,0 га (лісорубний квиток від 17.08.2020 року); 264 дерев різних порід у кварталі 33, виділ 27, площею 1,0 га (лісорубний квиток №539264 від 09.07.2020 року); 619 дерев різних порід у кварталі 57, виділ 15, площею 2, 1 га (лісорубний квиток №539264 від 09.07.2020 року); 497 дерев різних порід у кварталі 34, виділ 17, 18, площею 1, 2 га (лісорубний квиток №539269 від 01.10.2020 року); 236 дерев різних порід у кварталі 48, виділ 13, площею 0,8 га (лісорубний квиток №539269 від 01.10.2020 року); 432 дерев різних порід у кварталі 57, виділ 15, площею 1,1 га (лісорубний квиток №539273 від 06.01.2021 року). Також видано лісорубний квиток на проведення вибіркових санітарних рубок на території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» та здійснено вирубку 252 дерев різних порід у кварталі 56, виділ 43, площею 1,8 га згідно лісорубного квитка №539272 від 06.01.2021 року. 
		За вказані порушення позивачем здійснено розрахунок шкоди згідно такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду України (додаток №1), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року за №541, на загальну суму 10880408,00 грн. 
		За положеннями ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.
		Стаття 4 вказаного Закону передбачає, що регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.
		В свою чергу, згідно ст. 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» регіональні ландшафтні парки є юридичними особами. 
		Відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд» рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
		Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України.
		Статті 23, 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд» визначають, що регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Регіональні ландшафтні парки організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.
		На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об`єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі. 
		На території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків.
		Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів і порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку.
		Території та об`єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об`єктів, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам`яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері культури (ст. 6 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).
		Стаття 7 наведеного Закону унормовує, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.
		Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Відповідно до ст. 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також на підставі дозволів.
		Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
		Судом встановлено, що рішенням Хмельницької обласної ради від 11.05.1999 року створено на території Шепетівського та Полонського районів регіональний ландшафтний парк «Мальованка» та установлено його площу в розмірі 15660,3 га. Цим же рішенням зобов`язано державне управління екологічної безпеки в області у 1999 році розробити та затвердити Положення про парк, подати пропозиції щодо створення дирекції парку та передачі земель у постійне користування, а також провести зонування території та розробити проект організації території регіонального ландшафтного парку «Мальованка». 
		30.03.2004 року рішенням Хмельницької обласної ради збільшено площу парку на 1255,0 га за рахунок земель сільських рад Шепетівського району. 
		23.12.2005 року Хмельницькою обласною радою затверджено Положення про регіональний ландшафтний парк «Мальованка», згідно п. 1.2. якого РЛП «Мальованка» складає площу 16919,4 га та знаходиться на території Шепетівського та Полонського районів, в тому числі, без вилучення у землекористувача Шепетівського районного спеціалізованого комунального підприємства (4395,3 га), квартал 11, квартал 12 виділ 9-20, квартал 13 виділ 40-43, 45-49, квартали 17, 19, 21-34, 38-75. 
		21.06.2019 року рішенням Хмельницької обласної ради №42-26/2019 визнано таким, що втратило чинність, рішення Хмельницької обласної ради четвертого скликання від 23 грудня 2005 року № 8-20/2005 «Про затвердження Положення про регіональний ландшафтний парк «Мальованка».
		24.06.2019 року Наказом Департаменту природний ресурсів та екології облдержадміністрації від 24.06.2019 року затверджено нове Положення про регіональний ландшафтний парк «Мальованка», загальна площа якого становить 16 915,3 га на території Шепетівського та Полонського районів без їх вилучення. Територія парку поділена на заповідну, регульованої та стаціонарної рекреації зони (п. 4.3. Положення). Згідно п. 5.4. Положення на землекористувачів в межах парку оформляються охоронні зобов`язання щодо додержання встановленого режиму території. 
		28.09.2020 року розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №733/2020-р затверджено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» для збереження та використання регіональних ландшафтних парків на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області загальною площею 16915,3 га. 
		Проект організації території регіонального ландшафтного парку "Мальованка", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів на даний час не затверджено. 
		Тобто, компетентним органом 1999 року прийнято рішення про створення РЛП «Мальованка», площа якого змінювалась та згідно затвердженого 28.09.2020 року проекту землеустрою склала 16915,3 га на території Шепетівського та Полонського районів без вилучення земельних ділянок у постійних землекористувачів. 
		Стаття 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачає, що території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.
		Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.02.2013 року №65 затверджено Інструкцію щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, згідно якої охоронним зобов`язанням оформляється передача під охорону території чи об`єкта природно-заповідного фонду з визначенням переліку зобов`язань щодо забезпечення додержання встановленого режиму охорони та збереження.
		В охоронному зобов`язанні зазначаються: дата та порядковий номер реєстрації охоронного зобов`язання; статті Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та реквізити розпорядчого документа, яким створено (оголошено) територію чи об`єкт природно-заповідного фонду, відповідно до якого оформляється охоронне зобов`язання; повне найменування (для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові) землекористувача (землевласника), на земельних ділянках якого розташована(ий) територія чи об`єкт природно-заповідного фонду або його частина; категорія та найменування території чи об`єкта природно-заповідного фонду; площа території чи об`єкта природно-заповідного фонду, що передається під охорону та збереження; місце розташування території чи об`єкта природно-заповідного фонду; перелік зобов`язань, які покладаються на землекористувача (землевласника): дотримуватись встановленого режиму для території (об`єкта) природно-заповідного фонду, не здійснювати заборонену господарську діяльність, вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого впливу на територію (об`єкт) природно-заповідного фонду, дотримуватися вимог щодо використання території (об`єкта) природно-заповідного фонду, забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно-заповідного фонду.
		Оформлення охоронних зобов`язань здійснюється у місячний строк після затвердження положень про відповідні території чи об`єкти природно-заповідного фонду.
		До охоронного зобов`язання додаються завірені в установленому законодавством порядку уповноваженим органом копії картографічних оглядових матеріалів меж території, що передається під охорону.
		Охоронне зобов`язання підлягає переоформленню у разі: зміни форм власності на землю, на якій розташована(ий) територія чи об`єкт природно-заповідного фонду; зміни землекористувача (землевласника) у межах території чи об`єкта природно-заповідного фонду; внесення змін до положення про територію чи об`єкт природно-заповідного фонду стосовно режиму охорони та збереження.
		Після реєстрації (перереєстрації) перший примірник охоронного зобов`язання видається землекористувачу (землевласнику) із супровідним рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		Вказане свідчить, що у випадку створення об`єкта природно-заповідного фонду на певній території без вилучення земельних ділянок у їх землекористувачів, з метою дотримання режиму використання та збереження об`єктів ПЗФ, таким землекористувачам видається охоронне зобов`язання, згідно з яким останні зобов`язуються дотримуватись встановленого режиму для території (об`єкта) природно-заповідного фонду.
		30.05.2017 року Департаментом екології та природних ресурсів Хмельницької ОДА видано охоронне зобов`язання від 30.05.2017 року №9/5 щодо передання відповідачу під охорону та дотримання встановленого режиму частину території РЛП «Мальованка» площею 4395,30 га, який розташований на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області.
		Проте, до вказаного охоронного зобов`язання не додано жодних картографічних матеріалів території, що передається під охорону та не вказано її меж, що стверджується із наданого позивачем супровідного листа від 30.05.2017 року, додатком до якого зазначено охоронне зобов`язання на 1 арк., а також із судових рішень у справі №822/1828/17, згідно яких судами розглядалося питання ненадання картографічних матеріалів до охоронного зобов`язання. Таких картографічних матеріалів не надано суду і під час розгляду справи №924/883/21. 
		Зі змісту охоронного зобов`язання також не вбачається за можливе встановити конкретні території Шепетівського районного спеціалізованого комунального підприємства, на яких розташований об`єкт природно-заповідного фонду ( наприклад, квартал та виділ); зазначено лише, що РЛП «Мальованка» знаходиться на території Шепетівського та Полонського районів, з яких на території відповідача - 4395,30 га.
		Таким чином, охоронне зобов`язання від 30.05.2017 року №9/5 не відповідає положенням Інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, оскільки з нього неможливо встановити території, які передані під охорону, та режим конкретних територій (залежно від їх зонування).
		При цьому судом враховується, що у справі №822/1828/17 суди, відмовляючи в позові про визнання нечинним охоронного зобов`язання, дійшли висновку про відсутність такого способу захисту порушеного права, як визнання нечинним охоронного зобов`язання, оскільки останнє не є регуляторним актом. 
		Судом критично оцінюється посилання в акті перевірки від 19.03.2021 року на лист Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької ОДА від 10.03.2021 року щодо віднесення кварталу 11, кварталу 12 виділи 9-20, кварталу 13, виділи 40-43, 45-49 та кварталів 17, 19, 21-34, 38-75 Шепетівського РСЛП до РЛП «Мальованка». Так, відповідні дані були вказані у Положенні про парк, затвердженому 23.12.2005 року, та яке втратило чинність 21.06.2019 року. Натомість, у Положенні про парк від 24.06.2019 року відсутня вказівка на площу Шепетівського РЛСП, що передана РЛП "Мальованка", в тому числі, на квартали та виділи, а загальна площа парку змінилась.
		Жодних інших охоронних зобов`язань, виданих відповідачу, щодо передання під охорону територій природно-заповідного фонду із встановленням на них обмежень щодо здійснення діяльності, матеріали справи не містять та учасниками справи не надано. 
		Все вищевикладене в сукупності не дає підстав для висновку, що відповідач був відповідальний за дотримання режиму для територій об`єктів природного-заповідного фонду у кварталі 34, виділі 18, кварталі 48 виділі 13, кварталі 33 виділі 27, кварталі 57 виділі 15, кварталі 34 виділі 17, 18, кварталі 48 виділі 13, кварталі 57 виділі 15 та кварталі 56 виділі 43. 
		Окрім того, лісорубний квиток віднесений до дозвільних документів, а тому його наявність лише надає право на заготівлю деревини та не може підтверджувати факт її вирубки (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2020 у справі № 911/984/19). Жодної інформації щодо періоду фактичного здійснення вирубки у вказаних вище квадратах та виділах (з огляду на проведення попередньої перевірки у 2016 році) акт не містить. 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 зазначила, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та заподіювача шкоди, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
		Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 року у справі №927/238/17 зауважив, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		За змістом положень ГПК України:
		- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 3 і 4 ст. 13);
		- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14);
		- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73);
		- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74).
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
		Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Врахувавши викладені положення законодавства, надані сторонами докази, суд приходить до висновку про недоведеність у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, яке вказане в акті №210/05 від 19.03.2021 року щодо здійснення вирубки на території регіонального ландшафтного парку "Мальованка" у кварталі 34 виділі 18, кварталі 48 виділі 13, кварталі 33 виділі 27, кварталі 57 виділі 15, кварталі 34 виділах 17, 18, кварталі 48 виділі 13, кварталі 57 виділі 15 та кварталі 56 виділі 43, що має наслідком відмову в задоволенні позову.
		Судом також зауважується, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків. Згідно з ч. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69, 69-1 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами, при цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є - 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності (п. 7 ч. 3 ст. 29). Тобто, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, повинна стягуватись пропорційно в дохід відповідної місцевої ради, обласного бюджету та Державного бюджету України, а не на рахунок Державної екологічної інспекції, як просить у позові прокурор. 
		Витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру у зв`язку з відмовою в позові. 
		Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		в позові заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький до Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства, с. Рилівка Шепетівського району Хмельницької області про стягнення 10 880 408,00 грн. збитків, завданих незаконною порубкою дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду - регіонального ландшафтного парку "Мальованка", відмовити.
		 
		Витрати по сплаті судового збору покласти на прокуратуру. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст судового рішення складено 14.12.2021 року
		 
		СуддяМ.В. Музика 
		 
		Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/
		 
		Віддрук. у 6 прим.: 1 - до справи; 2, 3 - прокуратура (30400, м. Шепетівка, вул. С. Оврашка, 43; м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3) - рек. з пов. про вручення; 4 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. І. Франка, 2/2) - рек. з пов. про вручення; 5, 6 - відповідачу (30410, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Рилівка, вул. Церковна, 39; 30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Промислова, 122) - рек. з пов. про вручення

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...