Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 445/439/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2021. Зареєстровано: 17.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2021.
Дата набрання законної сили: 16.12.2021
Номер судового провадження: 22-ц/811/2475/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 445/439/21                Головуючий у 1 інстанції: Пилип"як П.В. 
		Провадження № 22-ц/811/2475/21         Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. 
		Категорія: 79
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		16 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого - Копняк С.М.,
		суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
		секретар  Жукровська Х.І.,
		з участю - представника позивача адвоката Гриневича М.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в порядкуспрощеного позовногопровадження цивільну справу за апеляційною скаргою Дошкільного навчального закладу № 2 «Вишенька» Золочівської міської ради Львівської області на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 02 червня 2021 року, ухвалене в складі головуючого - судді Пилип`яка П.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу № 2 «Вишенька» Золочівської міської ради Львівської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		у березні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суду з вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що нею не вчинено аморального проступку. Відтак, вважає, що її звільнення на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України є незаконним. Зазначає, що наведені відповідачем в якості підстав для звільнення з роботи обставини не підтверджені доказами, зводяться до оціночних суджень.
		Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 02 червня 2021 року позов задоволено.
		Визнано незаконним та скасовано наказ № 9 від 09 лютого 2021 року Дошкільного навчального закладу № 2 «Вишенька» Золочівської міської ради Львівської області про звільнення за вчинення аморального проступку ОСОБА_1 .
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді вихователя Дошкільного навчального закладу № 2 «Вишенька» Золочівської міської ради Львівської області з 10 лютого 2021 року.
		Стягнуто з Дошкільного навчального закладу № 2 «Вишенька» Золочівської міської ради Львівської області в користь ОСОБА_1 35 003 грн 32 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 лютого 2021 року по 02 червня 2021 року. Вказана сума визначена без врахування податків і обов`язкових платежів.
		Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку в межах місячного платежу в сумі 9 441 грн 82 коп.
		Стягнуто з Дошкільного навчального закладу № 2 «Вишенька» Золочівської міської ради Львівської області в дохід держави 908,00 грн судового збору.
		Додатковим рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 16 червня 2021 року заяву позивачки ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задоволено частково.
		Стягнуто з дошкільного навчального закладу № 2 «ВИШЕНЬКА» Золочівської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
		У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
		Рішення суду оскаржив відповідач.
		В апеляційній скарзі покликається на те, що 04 січня 2021 року позивачка вчинила аморальний проступок, а саме з`їла полуденок дітей (один сирник), що підтверджується фотографіями, висновком службового розслідування, які невірно оцінені судом першої інстанції, як і не враховано, що такі дії позивачки могли бачити двоє-троє дітей. Місцевим судом не враховано, що за вчинення аналогічних дій у вересні 2020 року позивачці було оголошено догану. Судом при ухваленні рішення не враховано правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 327/514/18, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-248цс14 та від 22 березня 2017 року у справі №757/4906/15-ц.
		Просить рішення районного суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
		Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності додаткового рішення суду.
		Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача в заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.
		Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 з січня 2016 року переведена на посаду вихователя дошкільного навчального закладу № 2 «Вишенька» Золочівської міської ради.
		Наказом Дошкільного навчального закладу № 2 «Вишенька» Золочівської міської ради Львівської області від 09 лютого 2021 року № 9 ОСОБА_1 звільнено з роботи з 10 лютого 2021 року за вчинення аморального проступку не сумісного з продовженням даної роботи (п. 3 ст. 41 КЗпП України).
		Зі змісту наказу про звільнення убачається, що аморальним проступком роботодавець вважав з`їдання позивачкою полуденка дітей старшої групи в їх присутності ще до прийняття ними їжі 04 січня 2021 року о 15 год. 15 хв.
		В якості підстави в наказі зазначено: пояснювальна записка помічника вихователя ОСОБА_2 , лист підписаний батьками від 11 січня 2021 року, протокол засідання зборів трудового колективу щодо надання згоди на звільнення.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи, є додатковою підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов (пункт 3 частини першої статті 41 КЗпП України).
		Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету держави.
		До суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти, а також учасники освітнього процесу, зазначені у статті 27 Закону України «Про дошкільну освіту».
		Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.
		Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).
		Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.
		Відповідно до статті 29 Закону України «Про дошкільну освіту» права та обов`язки педагогічних працівників у сфері дошкільної освіти визначаються Законом України «Про освіту».
		Згідно із частиною першою статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.
		За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати у дітей повагу до батьків, жінки, старших за віком.
		Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію,  вчитель, педагог, вихователь  зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, їх батьками, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.
		З підстав учинення аморального проступку, несумісного з продовженням роботи, можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, зокрема, вихователі, вчителі, практичні психологи. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.
		При цьому, факт вчинення працівником аморального проступку повинен бути документально підтверджений службовим розслідуванням, проведеним
		на підставі службової записки безпосереднього керівника працівника, скарги учнів, повідомлення правоохоронних органів тощо. Працівник повинен дати письмове пояснення того, що сталося. Висновки, засновані на результатах розслідування (інших аналогічних документах), повинні переконливо вказувати на несумісність скоєння працівником аморального проступку з продовженням роботи.
		До таких висновків дійшов Верховний Суд України у своїх постановах № 6-248цс14 від 11 лютого 2015 року та № 6-3135цс16 від 22 березня 2017 року.
		У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц (провадження № 61-787св17) вказано, що з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 ознак вчинення нею аморального проступку, несумісного з продовженням виховної роботи, оскільки сам факт ініціювання завідувачем проведення службового розслідування, щодо факту вивчення проступку вихователем ОСОБА_1 , який мав місце 04 січня 2021 року, та його одноосібного проведення, і розбіжностей щодо обставин його вчинення, викладених в наказі від 04 січня 2021 року № 1 «Про проведення службового розслідування» та в пояснюючій записці помічника вихователя О.Сокульської від 04 січня 2021 року, і саме по собі звернення батьків групи, вихователем в якій є позивачка, про обставини вчинення проступку, свідками якого вони не були, не є належним підтвердженням факту вчинення аморального проступку, а є лише загальною, переважно суб`єктивною оцінкою завідувача дошкільного закладу, поведінки позивача, як такої, що суперечить загальноприйнятим правилам.
		Відтак, жоден з наведених доказів відповідачем, як окремо, так і в сукупності, не може бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.
		Оскільки правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 327/514/18 та від 22 березня 2017 року у справі № 757/4906/15-ц, зроблено за інших встановлених фактичних обставин, які не є подібними до обставин справи, яка переглядає, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв їх до уваги.
		Доводи апеляційної скарги щодо неврахування правового висновку Верховного Суду України викладеного в поставної від 11 лютого 2015 року у справі № 6-248цс14 є необґрунтованими, оскільки правові висновки, викладені в цій постанові, були застосовані судом першої інстанції, і їх зміст відображено в оскаржуваному судовому рішенні.
		Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
		Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки її мотиви, які є аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, вірних висновків суду не спростовують.
		Колегія суддів також враховує, що апеляційна скарга не містить доводів щодо невірного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також щодо додаткового рішення суду.
		Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382  384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		апеляційну скаргу Дошкільного навчального закладу № 2 «Вишенька» Золочівської міської ради Львівської області залишити без задоволення. 
		Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 02 червня 2021 року залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
		Повний текст постанови складено 16 грудня 2021 року.
		 
		Головуючий                            С.М. Копняк
		Судді:                                С.М. Бойко
		А.В. Ніткевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...