Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 289/1259/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2021. Зареєстровано: 24.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2021.
Дата набрання законної сили: 06.04.2023 (частково)
Результат оскарження 06.04.2023 Житомирський апеляційний суд: скасовано вирок частково з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/935/56/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015060280000388

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Коростишівський районний суд Житомирської області 
		 
		Справа № 289/1259/16-к
		Провадження № 1-кп/935/56/21
		ВИРОК
		Іменем України
		 
		22 грудня 2021 року                         м.Коростишів
		 
		Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015060280000388 від 24.07.2015, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, неповнолітніх утриманців не має, не працює, не судимий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
		встановив:
		У квітні 2010 року ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що повноваження профспілкового комітету працівників ПАТ «Радомишльське АТП 11848», що знаходиться по вул. Русанівська, 23 в м. Радомишль Житомирської області, закінчилися, з метою отримання повноважень члена профспілкового комітету та гарантій, визначених ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", шляхом вмовлянь та використовуючи авторитет і факт довготривалих спільних робочих стосунків на вказаному підприємстві, підбурив ОСОБА_6 , кримінальне провадження за обвинуваченням якої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, розглянуто Радомишльським районним судом Житомирської області, підробити протокол звітно-виборчих зборів № 1 профспілкового комітету працівників ПАТ «Радомишльське АТП 11848», хоча таких зборів насправді проведено не було. 29.04.2010 ОСОБА_6 , не являючись членом профспілкового комітету, погодившись на вмовляння ОСОБА_4 підробити документ, власноручно написала на аркуші паперу текст протоколу № 1 звітно-виборчих зборів профкомітету ПАТ «Радомишльське АТП 11848» від 29.04.2010, в якому виклала завідомо неправдиві відомості про те, що на зборах були присутніми чотири члени профкомітету, під час їх проведення здійснено переобрання членів профспілкового комітету та обрано головою профспілкового комітету ОСОБА_4 . Вказаний протокол ОСОБА_6 за проханням ОСОБА_4 власноручно підписала, підробивши таким чином офіційний документ, який видається організацією та надає право користуватися повноваженнями голови профспілкового комітету, з метою його використання іншою особою. В подальшому обвинувачений ОСОБА_4 отримавши за невстановлених слідством обставин друкований витяг з протоколу № 1 звітно-виборчих зборів профспілкового комітету, який відрізнявся від протоколу за змістом, надав його ОСОБА_6 , вмовивши останню підписати його та таким чином підробити документ, а остання завірила вказаний витяг власним підписом, підробивши таким чином офіційний документ, який видається організацією та надає право користуватися повноваженнями голови профспілкового комітету та члена обласного комітету профспілки, з метою його використання іншою особою, та надала його ОСОБА_4 , який в свою чергу його власноручно підписав. Підроблений протокол, після його виготовлення, а також витяг з протоколу, ОСОБА_4 безоплатно отримав від ОСОБА_6 для подальшого використання підроблених документів у власних цілях, набувши таким чином гарантії, визначені ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". 
		В подальшому, 05 травня 2015 року, ОСОБА_4 , оскаржуючи наказ №42/к голови правління ПАТ «Радомишльське АТП 11848» ОСОБА_7 «Про звільнення механіків за скороченням чисельності і штатів працівників» від 04 листопада 2014 року, при подачі апеляційної скарги на рішення Радомишльського районного суду від 21 квітня 2015 року по справі №289/2237/14-й, через Радомишльський районний суд Житомирської області до Апеляційного суду Житомирської області, долучив до апеляційної скарги вищезазначені завідомо підроблені документи  протокол та витяг з протоколу звітно-виборчих зборів №1профспілкового комітету працівників ПАТ «Радомишльське АТП 11848», в яких викладено недостовірну інформацію, використавши таким чином завідомо підроблені документи. 
		Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України не визнав, пояснив, що працював механіком ПАТ «Радомишльське АТП 11848», у 2010 році був обраний на посаду голови профспілкової організації на зборах профспілкового підприємства, на яких були присутні 4 особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Обвинувачений зазначив, що ОСОБА_6 не була присутня на зборах, так як на той час вона не була членом профспілки, однак, вона виготовила протокол зборів за його ж проханням. Прокуратура намагалась довести, що у 2014 році останнього звільнять з роботи і він змусив ОСОБА_6 у 2010 році підробити документи. Колективний договір складався у двох примірниках і мав однакову юридичну силу. У 2014 році ОСОБА_4 залишився один членом профкому, що зазначено у протоколі, однак його незаконно звільнили з посади.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що у серпні 2013 року вийшов з профспілкового комітету працівників ПАТ «Радомишльске АТП 11848», ОСОБА_4 не був на той час головою та зборами не обирався. З 27.10.1990 ОСОБА_8 працював на посаді слюсара-моториста, потім водієм ПАТ «Радомишльске АТП 11848», ОСОБА_4 знає з 1990 року, стосунки у них робочі, останній працював механіком. З профспілки ОСОБА_8 вибув в 2013 році, збори на той час не проводились, ніхто нікого не обирав, станом на 2013 рік було лише три члени профспілки  ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , але з протоколом профслпіки ОСОБА_8 не знайомили, діяльності профспілки останній також не бачив. ОСОБА_6 працювала у бухгалтерії. Фінансової допомоги ОСОБА_8 не отримував жодного разу, особу, яка організовувала відпочинок на березі Чорного моря останньому не відомо, він лише записувався у ОСОБА_6 , але ніколи не брав участі у зборах у 2013 році, і йому не відомо хто їх проводив, у 2014 році теж ніяких зборів не відбувалось і ОСОБА_8 на них не було.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що працює водієм автобуса ПАТ «Радомишльске АТП 11848» з 1991 року, знає ОСОБА_4 з 1990-х років, він працював механіком, був членом профспілкового комітету, а ОСОБА_4 був головою профспілки, збори на підприємтсві проводились без участі ОСОБА_12 , за ОСОБА_4 останній не голосував, і ніякої заяви на ім`я ОСОБА_4 не писав, ні при вступі ні при виході із профспілки. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що працює в ПАТ "Радомишльске АТП 11848" з 1984 року водієм автобуса, знає ОСОБА_4 з 1980-х років, був членом профспілкового комітету до 1991 року, а ОСОБА_4 був головою профспілки. У 2010 році не пам`ятає чи були збори, з протоколом від 29.09.2010 року не знайомився. ОСОБА_6 була секретарем профспілки, вела протокол зборів підприємства. Чи писав заяви про вихід із профспілки та до якого часу був членом профспліки не пам`ятає.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що працює в ПАТ «Радомишльске АТП 11848» водієм, знає ОСОБА_4 з 1980-х років, він не був членом профспілки, відносини з ОСОБА_4 підтримував робочі, у 2010 році не був присутнім на зборах профспілки, з протоколом його не знайомили і чи взагалі працювала профспілка не пам`ятає. Головою профспілки був ОСОБА_4 , у 2010 році хтось вирішував питання про відпочинок на морі, ОСОБА_14 офіційно не писав заяву на вступ та вихід з профспілки і ніяких документів щодо цього не підписував.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що працює в ПАТ «Радомишльске АТП 11848» з 1977 року слюсарем, потім водієм, ОСОБА_4 знає, стосунки підтримували дружні, він працював механіком, був головою профспілки. ОСОБА_15 не пам`ятає чи був присутнім на зборах профспілки, де головою профспілки обирався ОСОБА_4 , зазначив, що членом профспілки був, але з якого часу не пам`ятає. ОСОБА_6 працювала у відділі кадрів та заступником ОСОБА_4 . ОСОБА_15 звільнився з роботи у грудні 2018 року, деталей подій не пам`ятає, але на зборах профспілки ніхто не говорив, що ОСОБА_4 не являвся головою профспілки, так як він виступав на зборах.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що працювала у ПАТ «Радомишльске АТП 11848» з 1986 по 2015 диспетчером та інспектором відділу кадрів, у профспілці працювала скарбником, ОСОБА_4 знає, він був звільнений за скороченням штату. Документацію профспілки до 2009 року вела ОСОБА_6 , у 2009 році вийшла із профспілки тому, що вона вже була не діючою, після виходу ОСОБА_6 у профспілці залишилось близько 8-10 осіб, до того часу всі обов`язки покладались на останню, а після 2009 року ОСОБА_6 вела протоколи за проханням ОСОБА_4 . Профспілкові кошти зберігались у банку, збори профспілки відбувались дуже рідко. ОСОБА_4 сказав, що потрібно написати протокол зборів звітно-перевиборних, і остання його написала і підписала, на зборах присутньою не була, вважає, що зборів не було, витяг з протоколу вже був готовий, ОСОБА_6 його не писала, лише підписала написаний власною рукою протокол та відправила в обком профсоюзу в одному екземплярі, не вважала, що робила щось погане, від кримінальної відповідальності була звільнена за строками давності. Осадчий збирав профспілкові внески з підприємців та вручав ОСОБА_6 , профспілкові кошти лежали на рахунку підприємства, після того як профспілка розпалась, ОСОБА_4 сам розподіляв кошти. Печатка профспілки зберігалась в сейфі диспетчерської, ключ від сейфа там лежав, де печатка. Кошти зберігались в Ощадбанку, коли зупинили нарахування зарплати, кошти були переведені на рахунок профспілки. З членів профспілки ОСОБА_6 вийшла у 2009 році і їй не відомо яка сума коштів була на рахунку, так як вони визначались за вказівкою ОСОБА_4 , ОСОБА_6 могла лише надрукувати наказ за вказівкою бухгалтерії, особисто остання до коштів ніякого відношення не мала.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що працював в ПАТ «Радомишльске АТП 11848» з 1990 по 2006 рік, з 2006 по 2018 рік працював на іншому підприємстві, з 2017 року знову почав почав працював в ПАТ «Радомишльске АТП 11848», у профкомі головою був ОСОБА_4 , ОСОБА_16 членом профкому не був, йому не відомо коли його ліквідували. Договір заключало правління, а затверджувала його наглядова рада, протоколи бачив, ставив свій підпис. Головою профспілкового комітету був ОСОБА_4 . Профспілка виконувала функції, які їй притаманні. У 2014 році Ковтуну перерахували кошти, які залишились у профспілці, у зв`язку з тим, що профспілка ліквідувалась, від адміністрації договори підписував голова правління, ОСОБА_17 працювала головним бухгалтером, але хто підписував договори від бухгалтерії ОСОБА_16 не відомо. Ковтун був водієм автобуса, у 2006 році йому передали кошти, ОСОБА_4 це знав і писав заяву до наглядової ради як голова профспілки, зміст заяви був про виділ коштів акціонеру товариства Ковтуну.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показала, що працювала на посаді головного бухгалтера з 2004 по 2016 рік, ОСОБА_4 знала, спочатку він працював механіком, був членом обкому профсоюзу. Люди писали заяви і згідно вказаних заяв вираховувались кошти, чи відомо директору підприємства про вирахування коштів не знає. ОСОБА_6 була казначейом, вона робила звіти і відправляла в м. Житомир, ОСОБА_18 звіти бачила, кошти профсоюзу були на рахунку підприємства, ОСОБА_6 також вела журнал. Зазначила, що заяви повинні бути написані на голову профсоюзу, бухгалтер не може брати заяви у працівників, підпримство профсоюзними коштами не розпоряджається. ОСОБА_18 не пам`ятає чи була членом профспілки та чи брала участь у зборах профспілки.
		Відповідно до протоколу допиту свідка. від 27.05.2015 року ОСОБА_7 по суті заданих запитань показав, що був директором ПАТ «Радомишльске АТП 11848» З 20.07.1993 року, станом на 2014 рік на підприємстві працювали чотири механіки КПП: ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . У зв`язку з тяжким фінансовим станом підприємства, різким зниженням об`єму робіт по перевезенню пасажирів, було прийняте рішення про скорочення штатів, а саме скорочення механіків КПП. Це рішення було прийняте на загальних зборах трудового колективу, оскільки в трудовому колективі профкомітету не було. Згідно з чинним законодавством вищевказаним особам було зазделегідь за 2 місяці до звільнення повідомлено про скорочення штатів, а 04 листопада 2014 року вищевказаних механіків було звільнено у зв`язку із скороченням штатів. З 25 листопада 2014 року ОСОБА_4 став на облік в центр зайнятості, а 03.12.2014 він оскаржив рішення про його звільнення до Радомишльського районного суду. Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено. В квітні 2015 року ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу через Радомишльський районний суд, до якої долучив копію протоколу звітно-виборчих зборів №1 від 29.04.2010 та витяг з нього, які відрізнялись за своїм змістом. В протоколі було зазначено, що 29.04.2010 ОСОБА_4 було переобрано головою профкомітету, а у витягу крім того його делеговано до обласної організації профспілки як делегата та члена конференції. Отримавши копію апеляційної скарги з додатками, на підприємстві було проведено службове розслідування, за наслідками якого встановлено, що на підприємстві такого протоколу немає, зі свідчень членів профспілкового комітету, яких станом на 2010 рік було вісім, таких зборів не проводилося і подібних рішень не приймалося. Згідно протоколу №1 засідання членів профспілки від 29.03.2005 року члени профкомітету були вибрані лише на 5 років, тобто станом на 29.04.2010 року повноваження членів профкомітету закінчилися. Про те, що таких зборів не проводилося, за наслідками проведення службового розслідування, було складено акт, який підписали всі колишні члени профкомітету, крім ОСОБА_20 , який помер. ОСОБА_6 , яка працювала інспектором відділу кадрів, прізвище та підпис якої стоїть під протоколом та витягом з нього, пояснила, що протокол вона написала та витяг підписала на особисте прохання ОСОБА_4 , хоча в таких зборах вона участі не приймала, членом профкомітету на той час не була, а звітно-виборчі збори взагалі не проводились. Тобто подані до суду ОСОБА_4 протокол звітно-виборчих зборів №1 від 29.04.2010 року та витяг з нього є підробленими, тому просив притягнути ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинене ним діяння.
		Відповідно про додаткового протоколу допиту свідка від 20.08.2015 року ОСОБА_7 по суті заданого питання показав, щ обуло 15 членів трудового колективу, з них станом на 2012 рік лише троє були членами профкомітету. Рішенням трудового колективу, а не профкомітету, ОСОБА_4 було надано право підписати колективний договір, тому він його і підписав як представник трудового колективу. При цьому ОСОБА_6 машинально вказала в договорі голова профкому, а не представник трудового колективу, що вона сама визнала. Насправді ОСОБА_4 підписував колективний договір як представник трудового колективу за погодженням з трудовим колективом, а не як голова профкому, що зазначено в інших документах. Фінансові звіти підписував теж ОСОБА_4 , адже внески відраховувалися. В них зазначено, що ОСОБА_4 голова профкому, хоча на той час нікому не було відомо, що звітно-виборчих 29.04.2010 року не проводилось і що повноваження його як голови завершилися. А ОСОБА_7 як голова правління на той час не міг втручатися в діяльність профкомітету і не знав, що зборів проведено не було.
		Відповідно до листа Радомишльського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 09.06.2021, було виявлено: актовий запис про смерть №101 від 13.03.2018 року, складений Радомишльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Радомишль, Житомирської області; актовий запис про смерть №28 від 22.01.2018, складений Радомишльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Радомишль, Житомирської області.
		Згідно ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права. Суд неодноразово наголошував, що всі докази, зазвичай, повинні бути досліджені в присутності підсудного з метою забезпечення змагальності сторін. Однак, використання як доказів показань, отриманих на стадії досудового слідства, само по собі не суперечить пунктам 1 і 3 ст. 6 Конвенції за умови, якщо при цьому були забезпечені права захисту. Як правило, ці права вимагають, щоб підсудний мав адекватну і належну можливість оспорити показання свідків і допитати їх або в момент, коли свідок давав показання, або на пізнішій стадії провадження (п. 51 рішення від 23.04.1997 у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів», заяви №№ 21363/93, 21364/93, 21427/93 і 22056/93).
		Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Кожна сторона кримінального провадження має права та обов`язки для збору тих чи інших доказів
		У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, своє рішення суд вправі обґрунтовувати виключно тими доказами, які були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду.
		Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		Судом встановлено, що показаннями свідків спростовуються твердження обвинуваченого про те, що ОСОБА_4 був обраний на посаду голови профспілкового комітету АТП 11848 на законних підставах, а протокол № 1 звітно-виборних зборів профспілкової організації від 29.04.2010 не являється підробленим.
		Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мало місце, вина останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 1 ст. 358 КК України знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
		У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		Оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_4 у підбуренні до підроблення документа, який видається організацією та надає права з метою використання його іншою особою, які суд кваліфікує за ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, та у підробленні документа, який видається організацією та надає права з метою використання його іншою особою і такі його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 358 КК України.
		У відповідності з вимогами ст. 50, 65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Під час розгляду справи обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості, обставини, за яких вони були вчинені, дані про особу обвинуваченого, який не судимий, має середньо-спеціальну освіту, одружений, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання і вважає, що останньому слід призначити покарання у межах санкцій статтей Кримінального закону, остаточне покарання призначити за правилами ст.70 КК України.
		Відповідно до вимоги ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Відповідно до матеріалів справи злочини ОСОБА_4 були вчинені в 2010 році.
		Злочин, передбачений ч. 1 ст. 358 КК України, є злочином невеликої тяжкості, з дня вчинення засудженим ОСОБА_4 (ч. 1 ст. 358 КК України) на момент постановлення вироку судом закінчився встановлений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України трирічний строк давності.
		Згідно положень ч. 3 ст. 288 КПК України, суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, у тому числі у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
		Положеннями ч. 3 ст. 285 КПК України передбачено обов`язкове роз`яснення обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
		Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 цього Кодексу.
		Системний аналіз цих норм закону свідчить про те, що ч. 5 ст. 74 КК України застосовується тоді, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності якщо особа заперечує проти закриття кримінального провадження за цією нереабілітуючою її підставою. У такому випадку суд, за наявності для цього підстав, визнає особу винною, ухвалює обвинувальний вирок, яким призначає винній особі покарання та на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільняє її від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Під час судового розгляду на виконання вимог ч. 3 ст. 285 КПК України, суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_4 про наявність підстав для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, останній заперечував проти закриття кримінального провадження за вказаних обставин.
		Запбіжний захід обвинуваченому у кримінальному провадженні не обирався.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні не накладався.
		Документальні речові докази необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374 КПК України, ст. 49, 74 КК України, суд,
		ухвалив:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27 ч.1 ст.358 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме у сумі 1020 гривень.
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме у сумі 1190 гривень.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточно призначити покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме у сумі 1190 гривень.
		На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного кримінального покарання, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 1 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
		Документальні речові докази залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...