Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/12985/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері; електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і теплової енергії.
Надіслано судом: 23.12.2021. Зареєстровано: 24.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2021.
Дата набрання законної сили: 21.12.2021
Номер судового провадження: 15901/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 грудня 2021 р.Справа № 440/12985/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Русанової В.Б.,
		Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
		за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
		представників позивача Фурайди Н.І., Ставицької І.Б.,
		представника відповідача Стаскевича С.Ю., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 (головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна) по справі № 440/12985/21
		за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 
		до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 
		про визнання протиправною та скасування постанови,
		ВСТАНОВИВ:
		Акціонерне товариство "Полтаваобленерго"(далі - позивач) звернулось до суду з позовом в якому просило:
		- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.09.2021 № 1519 "Про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання". 
		Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії та виконання постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.09.2021 № 1519 "Про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання" в повному обсязі.
		Зазначена заява обґрунтована, тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди інтересам АТ "Полтаваобленерго" до ухвалення судового рішення у випадку виконання вимог постанови від 09.09.2021 № 1519, а також необхідність докладання значних зусиль та витрат для захисту інтересів у майбутньому.
		Так, на думку заявника, у разі відмови АТ "Полтаваобленерго" від добровільного виконання постанови протягом 30-денного строку, буде нарахована пеня, що у подальшому може мати наслідком можливість звернення відповідача із вимогою про стягнення нарахованих грошових коштів. Крім того, сума штрафної санкції в розмірі 1700000,00 грн є значною, передчасна сплата якої взагалі унеможливить її повернення з огляду на відсутність порядку повернення сплачених НКРЕКП штрафних санкцій в результаті їх подальшого судового скасування. 
		Вважає, що у разі виконання оскаржуваної постанови в частині зменшення тарифу, АТ "Полтаваобленерго" втратить джерело фінансування витрат, передбачених структурою тарифів, що призведе до недофінансування витрат на технічне обслуговування та ремонт ліній електропередач та обладнання, що позначиться на якості та надійності надання послуг з розподілу електроенергії. 
		Також зазначає, що на підставі постанови від 09.09.2021 стосовно позивача можуть бути вжиті дії щодо примусового її виконання, у зв`язку з чим поновлення порушених прав та інтересів виключно шляхом звернення до суду із значною кількістю судових позовів, зокрема, про скасування рішень державного виконавця, стягнення з бюджету безпідставно сплачених коштів тощо, що призведе до значних витрат коштів та часу як учасників справи, так і державних органів, пов`язаних із судовим розглядом декількох справ.
		Вказує, що виконання постанови від 09.09.2021 в частині надання компенсації споживачам за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг призведе до неможливості повернути ці кошти зі споживачів, у яких відсутні договірні відносини з АТ "Полтаваобленерго" у випадку скасування її в судовому порядку.
		Крім того, на думку позивача, оскаржувана постанова є очевидно протиправною, що також є підставою для вжиття заходів забезпечення позову. 
		Позивач також зазначає, що вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації суб`єктом владних повноважень його функцій після розгляду справи по суті. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти дії на реалізацію вищезазначеної постанови, не скасовує чинність останньої та не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі.
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 заяву про забезпечення позову задоволено.
		Зупинено дію постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.09.2021 №1519 "Про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання" до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 440/12985/21.
		Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач), не погодившись з ухвалою суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняту нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
		Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що наслідки постанови є юридичними, тобто зворотними, а тому незабезпечення позову істотно не ускладнить виконання рішення суду, яким буде вирішено спір по суті, зокрема, з огляду на наявність Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787. 
		Крім того, судом першої інстанції не зазначено, що існують ознаки очевидної протиправності рішення НКРЕКП.
		Також скаржник наполягає, що у такий спосіб суд втрутився у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.
		Крім того, вважає, що оскаржуваною ухвалою суд фактично надав перевагу корпоративним інтересам над загальнонаціональними, здійснив вплив на систему державного регулювання електроенергетики як складової національної безпеки України, створивши загрозу енергетичній безпеці держави.
		Вказує, що висновки щодо дійсного порушення прав та інтересів позивача може бути встановлено виключно під час розгляду справи по суті та не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
		Також, відповідач зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом, зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку).
		При вирішенні справи просить врахувати постанову Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 120/1828/20-а. 
		Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
		В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
		Представники позивача заперечували проти вимог апеляційної скарги, вважали ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду  без змін.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови від 09.09.2021 про накладення штрафу до набрання законної сили рішенням у даній справі забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та є співмірним з негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цього заходу забезпечення позову, як для самого позивача, так і для його споживачів.
		Також суд першої інстанції дійшов висновку, що виконання позивачем постанови від 09.09.2021 до вирішення питання про її законність може призвести до істотних складнощів та неефективності поновлення порушених прав, зокрема вжиття дій щодо її примусового виконання, нарахування пені.
		У разі незаконності спірної постанови НКРЕКП, питання що має бути вирішеним під час розгляду адміністративного спору, позивач матиме змогу поновити порушені права та інтереси виключно шляхом звернення до суду із значною кількістю судових позовів, зокрема, про скасування рішень державного виконавця, стягнення з бюджету безпідставно сплачених коштів, тощо. А це, у свою чергу, призведе до значних витрат коштів та часу як учасників справи, так і державних, пов`язаних із судовим розглядом декількох справ.
		Також, суд звернув увагу, що вжиття такого заходу, як зупинення дії оскаржуваної постанови направлено виключно на забезпечення збалансованості інтересів сторін у межах розгляду адміністративної справи.
		Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує правомірність прийняття НКРЕКП постанови «Про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання».
		Отже, саме незгода позивача із прийнятою постановою, стала підставою для звернення до суду із позовом.
		Надаючи оцінку доводам позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
		Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
		Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
		2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
		Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
		В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
		Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
		При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони Відповідачу здійснювати певні дії.
		Колегія суддів враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
		Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
		При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		В той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
		Для забезпечення позову суд повинен, на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
		Отже, надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
		Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову.
		Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Послуги з розподілу електричної енергії надають оператори систем розподілу (суб`єкти природних монополій) за тарифами, які встановлюються НКРЕКП.
		Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії (постанова НКРЕКП від 27.12.2017 року № 1470) територія провадження діяльності оператора системи розподілу визначається за місцем розташування об`єктів електроенергетики, призначених для розподілу електричної енергії, що перебувають у власності ліцензіата, та до яких приєднані електричні мережі споживачів, які живляться від мереж ліцензіата.
		Згідно з Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи.
		Судом установлено, що постановою НКРЕКП від 09.09.2021 накладено на АТ "Полтаваобленерго" штраф в розмірі 1700 000 грн за порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії.
		Також вказаною постановою, відповідно до п. 1 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у межах здійснення заходів державного регулювання, зобов`язано АТ "Полтаваобленерго":
		1) урахувати в Інвестиційній програмі на 2022 рік статтю «Додатково отриманий дохід за результатами діяльності у 2019 та 2020 роках» без додаткових джерел фінансування на загальну суму 70 876,77 тис. грн (без ПДВ), яка включає:
		50 % суми додатково отриманого доходу у 2019 році від надання в оренду/суборенду основних засобів (активів), які належать до основної діяльності ліцензіата, у розмірі 2 978,30 тис. грн (без ПДВ),
		50 % суми додатково отриманого доходу у 2019 році від плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики в розмірі 7 643,58 тис. грн (без ПДВ),
		суму зекономлених при виконанні Інвестиційної програми у 2019 році коштів у розмірі 9 307,67 тис. грн (без ПДВ),
		50 % суми додатково отриманого доходу у 2020 році від надання в оренду/суборенду основних засобів (активів), які належать до основної діяльності ліцензіата, у розмірі 3 051,60 тис. грн (без ПДВ),
		50 % суми додатково отриманого доходу у 2020 році від плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики в розмірі 11 903,10 тис. грн (без ПДВ),
		суму зекономлених при виконанні Інвестиційної програми у 2020 році коштів у розмірі 35 992,52 тис. грн (без ПДВ);
		2) у строк до 01 листопада 2021 року:
		надати до НКРЕКП та Сектору НКРЕКП у Полтавській області належним чином завірені копії підтвердних документів щодо виконання заходу господарським способом та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів по заходу Інвестиційної програми на 2020 рік «Технічне переоснащення трансформаторних підстанцій 35/6 (10) кВ (заміна масляних вимикачів на вакуумні)» у розмірі 11 750,75 тис. грн (без ПДВ);
		надати до НКРЕКП та Сектору НКРЕКП у Полтавській області в паперовому вигляді:
		інформацію щодо кількості прийнятих звернень кол-центром ОСР за тематикою згідно з додатком 2 до Мінімальних вимог до якості обслуговування споживачів електричної енергії кол-центрами за І квартал 2019 року та за І та ІІІ квартали 2020 року,
		інформацію щодо показників якості та кількості надання послуг кол-центрами згідно з додатком 4 до Мінімальних вимог до якості обслуговування споживачів електричної енергії кол-центрами за І квартал 2019 року та за І та ІІІ квартали 2020 року,
		форму звітності № 12?НКРЕКП-розподіл (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з розподілу», затверджену постановою НКРЕКП від 12 червня 2018 року № 374, за І квартал 2020 року;
		привести свої дії стосовно гр. ОСОБА_1 у відповідність до вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, шляхом:
		повернення коштів, сплачених за здійснення робіт з припинення та відновлення електроживлення електроустановок споживача, в узгоджений зі споживачем спосіб,
		встановлення засобу обліку на об`єкті споживача в місці, узгодженому зі споживачем (відповідно до заяви гр. ОСОБА_1 від 18 червня 2020 року), або повернення засобу обліку на попереднє місце встановлення,
		врегулювання договірних правовідносин з гр. ОСОБА_1 (о/р НОМЕР_1 ) щодо величини дозволеної (договірної) потужності з урахуванням вимог пункту 2.4.2 глави 2.4 розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 17 березня 2021 року № 475).
		Про вжиті заходи у строк до 20 листопада 2021 року повідомити НКРЕКП та Сектор НКРЕКП у Полтавській області (з наданням належним чином завірених та структурованих копій підтвердних документів);
		надати компенсацію за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг ОСР у частині відновлення електропостачання після початку перерви в електропостачанні протягом 24 годин 459 споживачам, які станом на 25 січня 2019 року були підключені до ПЛ-6 кВ «Бурти», та 53 споживачам, які станом на 24 червня 2019 року були підключені до КТП-145, КТП-146, що заживлені від ПЛ-10 кВ «Дячкове», про що у строк до 20 листопада 2021 року повідомити НКРЕКП та Сектор НКРЕКП у Полтавській області;
		надати замовникам гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 та ТОВ «ДАРС-С» послугу з приєднання електроустановок до електричних мереж з оформленням акта приймання-передачі послуги з приєднання електроустановок до електричних мереж, про що у строк до 20 листопада 2021 року повідомити НКРЕКП та Сектор НКРЕКП у Полтавській області з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів;
		надати гр. ОСОБА_6 подвійну компенсацію за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг ОСР у частині дотримання видачі технічних умов на приєднання разом із проектом договору про приєднання починаючи з наступного робочого дня від дати реєстрації заяви про приєднання (у зазначений у заяві про приєднання спосіб обміну інформацією), про що у строк до 20 листопада 2021 року повідомити НКРЕКП та Сектор НКРЕКП у Полтавській області з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів;
		3) у строк до 01 січня 2022 року:
		надати до НКРЕКП та Сектору НКРЕКП у Полтавській області належним чином завірені копії підтвердних документів (висновків) відповідного органу державної виконавчої влади щодо відсутності необхідності отримання сертифіката (декларації) про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів по заходу Інвестиційної програми на 2020 рік «Реконструкція ВРП-110 кВ ПС 110/10 кВ «Супрунівка» із середнім класом наслідків (відповідальності) (СС2) на суму 68 177,54 тис. грн (без ПДВ), що зафіксовані в Акті планової перевірки;
		привести чисельність спеціалістів Інформаційно-консультаційного центру у відповідність до вимог пункту 3.2 розділу ІІІ Положення про Інформаційно-консультаційний центр по роботі із споживачами електричної енергії, про що у строк до 20 січня 2022 року письмово повідомити НКРЕКП та Сектор НКРЕКП у Полтавській області з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів.
		Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1, 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»:
		1) у разі неврахування АТ "Полтаваобленерго" в Інвестиційній програмі на 2022 рік суми додатково отриманого доходу за результатами діяльності у 2019 та 2020 роках, зазначеної в підпункті 1 пункту 2 цієї постанови, підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проєкт рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії АТ "Полтаваобленерго" шляхом його зміни в бік зменшення на відповідну суму;
		2) підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проєкт рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії АТ "Полтаваобленерго" шляхом його зміни в бік зменшення на загальну суму 177 420,22 тис. грн (без ПДВ), урахувавши:
		суму надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії за 2019 рік у розмірі 46 920,42 тис. грн (без ПДВ),
		суму надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії за 2020 рік у розмірі 130 478,30 тис. грн (без ПДВ),
		суму перевищення запланованої вартості понад 10 % по 8 об`єктах заходу Інвестиційної програми на 2020 рік «Виготовлення експертного висновку ПКД» у розмірі 21,50 тис. грн (без ПДВ);
		3) при встановленні (перегляді) тарифу на розподіл електричної енергії АТ "Полтаваобленерго" врахувати величину дефіциту коштів, яка виникла при виконанні заходів з приєднань електроустановок замовників до електричних мереж у 2019 році, у розмірі 106,92 тис. грн (без ПДВ) та величину профіциту коштів, яка виникла при виконанні заходів з приєднань електроустановок замовників до електричних мереж у 2020 році, у розмірі 14 684,65 тис. грн (без ПДВ);
		4) у разі несвоєчасного надання АТ "Полтаваобленерго" документів, передбачених в абзаці першому підпункту 2 пункту 2 цієї постанови, підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проєкт рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії АТ "Полтаваобленерго" шляхом його зміни в бік зменшення на суму профінансованих коштів схваленої Інвестиційної програми на 2020 рік по заходу «Технічне переоснащення трансформаторних підстанцій 35/6 (10) кВ (заміна масляних вимикачів на вакуумні)» у розмірі 11 750,75 тис. грн (без ПДВ);
		5) у разі несвоєчасного надання АТ "Полтаваобленерго" документів (висновків), передбачених в абзаці першому підпункту 3 пункту 2 цієї постанови, підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проєкт рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії АТ "Полтаваобленерго" шляхом його зміни в бік зменшення на суму профінансованих коштів схвалених Інвестиційних програм на 2017  2020 роки у розмірі 65 346,65 тис. грн (без ПДВ).
		Взяти до відома суму профінансованих та не освоєних АТ "Полтаваобленерго" коштів станом на 31 грудня 2020 року по заходу Інвестиційної програми на 2020 рік «Технічне переоснащення кабельних ліній 10 кВ від ПС 150/35/10 кВ «Занасип» до РП-3, к. 1, к. 2 в м. Кременчук» у розмірі 44,69 тис. грн (без ПДВ) (а.с. 125-134).
		Частиною 5 ст. 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» встановлено, що суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1, 5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.
		У відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскарження позивачем в судовому порядку постанови НКРЕКП від 09.09.2021 не зупиняє її дію, а тому у випадку несплати позивачем у 30-денний строк штрафу підлягає нарахуванню пеня та виникають обов`язки по виплаті компенсацій за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг ОСР.
		Також, у випадку звернення відповідача з вимогами про стягнення штрафних санкцій, позивач буде змушений їх сплатити, що завдасть AT «Полтаваобленерго» значних майнових збитків, ускладнить його фінансовий стан, та що, в свою чергу, порушує не тільки права позивача, але й права його абонентів, що може призвести до повного зупинення відповідної господарської діяльності AT «Полтаваобленерго».
		Наведене свідчить, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених прав AT «Полтаваобленерго», за захистом яких товариство звернулося до суду, зокрема: у разі ймовірного задоволення позову, позивачу необхідно буде докласти значних зусиль, у тому числі повертати кошти з Державного Бюджету. 
		Доводи апелянта, щодо відсутності у випадку задоволення позову ускладнень щодо виконання судового рішення, оскільки законодавчо встановлено повернення коштів, зокрема "Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначене не спростовує висновки суду про необхідність докладання позивачем додаткових зусиль для повернення сплачених коштів.
		Наведене, на думку колегії суддів, з найбільшою вірогідністю може свідчити про те, що у випадку задоволення вимог позову позивач знову буде вимушений звертатися до суду, вже з позовом про стягнення коштів, сплачених на виконання оскаржуваної ним постанови відповідача.
		Також, відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оплата послуг з розподілу здійснюється за тарифами, які регулює Регулятор відповідно до затвердженої ним методики.
		Згідно із п. 7.15 Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 року № 1175, у разі встановлення факту надання заявником до НКРЕКП недостовірної інформації щодо здійснення ліцензованої діяльності НКРЕКП має право відмовити ліцензіату у встановленні тарифу або встановити тарифи за власною ініціативою, зменшивши необхідний дохід ліцензіата на суму до 10 % від розрахованого, з урахуванням ступеня завданої шкоди та потенційних наслідків.
		Пунктами 2 та 4 оскаржуваної постанови від 09.09.2021 відповідачем запропоновано своєму структурному підрозділу Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики підготувати та винести на засідання НКРЕКП проект рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії АТ «Полтаваобленерго» шляхом його зміни в бік зменшення.
		Колегія суддів зазначає, що безумовно, таке рішення суб`єкта владних повноважень справляє вплив на суб`єкта господарювання, може завдавати шкоди і мати негативні наслідки для останнього, оскільки після розгляду підготованого проекту, у тому числі і після дотримання процедури прийняття рішення, передбаченої ст.ст. 14-16 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», відповідач не позбавлений можливості прийняти рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії АТ «Полтаваобленерго» шляхом його зміни в бік зменшення.
		Колегія суддів вказує, що зворотного механізму повернення у попередній стан вже виконаних перелічених вимог спірної постанови не передбачено жодним нормативно-правовим актом, а виконання АТ «Полтаваобленерго» постанови до вирішення питання про її законність та обґрунтованість може призвести до істотних складнощів та неефективності поновлення порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
		Крім того, оскаржуваною постановою також зобов`язано позивача надати компенсацію за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг ОСР у частині відновлення електропостачання після початку перерви в електропостачанні протягом 24 годин 459 споживачам, які станом на 25 січня 2019 року були підключені до ПЛ-бкВ «Бурти», та 53 споживачам, які станом на 24 червня 2019 року були підключені до КТП-145, КТП-146, що заживлені від ПЛ-10 кВ «Дячкове».
		Разом з тим, позивач зазначав, що фактично знеструмлено 29 побутових споживачів та 1 юридичний споживач, на підтвердження чого надав витяги з оперативного журналу та схемою живлення, та з цих підстав також не погоджується із спірним рішенням.
		Колегія суддів зазначає, що у випадку задоволення позову, АТ "Полтаваобленерго" не зможе поновити порушені права в частині повернення сплаченої компенсації 459 споживачам, які станом на 25 січня 2019 року були підключені до ПЛ-бкВ «Бурти», та 53 споживачам, які станом на 24 червня 2019 року були підключені до КТП-145. КТП-146 що заживлені від ПЛ-10 кВ «Дячкове», оскільки на сьогодні взагалі відсутній законодавчо встановлений механізм для повернення споживачами сплаченої ліцензіатом компенсації.
		Відновлення порушених прав в такому випадку необхідно буде здійснювати, шляхом звернення до суду із значною кількістю судових позовів більш ніж до 500 споживачів про повернення компенсації, що у свою чергу, призведе до значних витрат коштів зі сплати судового збору, який в подальшому буде покладено на споживачів, та часу як учасників справи, так і державних органів, пов`язаних із судовим розглядом справ.
		При цьому, колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову, про які просить AT «Полтаваобленерго», стосуються саме інтересів позивача, права якого можуть бути порушені, та є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. 
		Отже, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у справі.
		Крім того, колегія суддів зауважує, що, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не оцінювали правомірність спірної постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а ухвала стосовно вжиття таких заходів жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено.
		При цьому, заходи забезпечення адміністративного позову щодо зупинення дії постанови від 09.09.2021 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 440/12985/21 відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
		Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції не зазначив про існування очевидних ознак протиправності рішень або дій НКРЕКП, чим, в свою чергу, підтвердив, що НКРЕКП вчиняє дії та приймає рішення в межах дискреційних повноважень, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив не з п. 2 ч. 1 ст. 150 КАС України (очевидні ознаки протиправності), а звертав увагу на п. 1 цієї частини (можливе істотне ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду), що, у свою чергу, було достатньо обґрунтовано, та є окремою підставою для можливості забезпечити позов до розгляду спору по суті.
		Слід також зазначити, що під дискреційними повноваженнями розуміється такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
		Застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову до його вирішення не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а постановлення оскаржуваної ухвали передбачено приписами ст.150 КАС України. 
		Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.03.2021 у справі № 640/19688/20.
		Доводи апелянта щодо неможливості застосування заходів забезпечення позову, посилаючись на п. 6 ч. 3 ст. 151 КАС України, колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.
		Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку).
		Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є постанова НКРЕКП про накладення на позивача штрафу та зобов`язання вжиття заходів державного регулювання, а не рішення НКРЕП про встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку), отже приписи п. 6 ч. 3 ст. 151 КАС України не застосовують до спірних правовідносин, а тому суд має можливість вжити заходи забезпечення позову за наявності підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
		Доводи скаржника, що внаслідок постановлення ухвали суд першої інстанції фактично надав перевагу корпоративним інтересам над загальнонаціональними, створив загрозу енергетичній безпеці держави, колегія суддів вважає безпідставними оскільки відповідачем не зазначено, які саме негативні наслідки для загальнонаціональних інтересів та для енергетичної безпеки держави мають настати у випадку зупинення дії постанови про накладення штрафу.
		Колегія суддів зауважує, що застосуванням заходів забезпечення позову не може бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, отже права та інтереси НКРЕКП не порушені.
		Крім того, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії на реалізацію оскаржуваної постанови не скасовує чинність останньої та не змінює обсягів прав та обов`язків сторін у спорі. Зупинення дії оскаржуваної постанови є тимчасовим заходом, не вирішує спір по суті та не є втручанням у діяльність суб`єкта владних повноважень, оскільки можливість вжиття такого заходу прямо передбачена процесуальним законодавством. 
		Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами відповідача та зазначає, що постанова НКРЕКП не має сили виконавчого документа ( крім випадків визначених ч.5 ст.13 Закону № 1540-УІІ), а примусове виконання рішень комісії можливе лише за рішенням суду за зверненням НКРЕКП з відповідним позовом.
		Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладені в постанові від 29.01.2021 у справі № 520/10318/19, 21.05.2021 у справі № 120/1828/20-а, які враховуються судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
		Натомість судом першої інстанції помилково зазначено, як одну з підстав застосування заходів забезпечення позову, що вказана постанова є виконавчим документом та може бути пред`явлена до примусового виконання.
		Проте, зазначені висновки суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення справи, а отже не є підставою для скасування судового рішення.
		Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
		Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.
		Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 по справі № 440/12985/21 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді   С.П. Жигилій   Т.С. Перцова   Повний текст постанови складено 23.12.2021 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...