Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/1950/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2021.
Дата набрання законної сили: 22.12.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		Апеляційне провадження                                                             Доповідач- Ратнікова В.М.
		№ 22-ц/824/16306/2021                                          
		 
		                                                          П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		          м. Київ                                                                                          Справа № 761/1950/20
		 
		22 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів  Судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого судді  - Ратнікової В.М.
		суддів                         - Борисової О.В.    
		                                    - Рейнарт І.М.
		при секретарі             - Верес Ю.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Владикіна Олександра Насирбеговича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Макаренко І.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,-
		 
		                                                 в с т а н о в и в:
		 
		16 січня 2020 року ОСОБА_3 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.
		На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі з 25 лютого 2006 року. У період шлюбу у  них  ІНФОРМАЦІЯ_1  народилася донька -     ОСОБА_4 . 
		Зазначає, що 22 липня 2013 року вона тавідповідач уклали шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1942. У шлюбному договорі сторони, серед іншого, домовились про те, що у випадку розірвання шлюбу: той з подружжя, який буде проживати окремо від дитини, зобов`язується щомісячно сплачувати аліменти до досягнення дитиною повноліття у розмірі не менше ніж 5000 грн., але, у будь-якому випадку, не менше встановленого законодавством мінімуму;  ОСОБА_1  зобов`язується після продажу нерухомого майна, яке вказано у п.2.6 шлюбного договору, за рахунок своєї частини отриманих від такого продажу коштів відкрити в банківській установі на ім`я дитини депозит у розмірі не менше ніж 100 000 доларів США, відсотки за користування яким буде отримувати (до досягнення дитиною повноліття) той з подружжя, який буде проживати разом із дитиною та використовувати на утримання дитини.
		Зазначає, що рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 01 серпня 2013 року шлюб між  нею та ОСОБА_1 було  розірвано. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з нею та з січня 2020 року вона з дитиною проживають та зареєстровані за адресою:  АДРЕСА_1 .
		В порушення положень чинного законодавства України та шлюбного договору відповідач з листопада 2018 року взагалі не сплачує аліменти на дитину, а також не сплачує комунальні послуги, пов`язані з утриманням житла, в якому проживає дитина, не бере участі у придбанні для дитини одягу та взуття, продуктів харчування, всіх необхідних речей для навчання та виховання дитини, у фінансуванні відпочинку та оздоровлення дитини, не надає жодної допомоги (у т.ч. на придбання ліків, медичні обстеження, медичні процедури) у випадках коли дитина хворіє.
		Вважає, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі не менше, ніж 5000 грн. щомісяця, що  в такому випадку  дозволить забезпечити більшу стабільність  у задоволенні потреб  їх дитини. 
		Зазначає, що на підставі рекомендацій лікаря у 2018 році дитиною було пройдено курс масажів. Загальна вартість  консультації лікаря, пробного заняття та курсу масажів становить 4 250,00 грн.
		Окрім того,  з 30.07.2019 року по 13.08.2019 року дитина проходила навчання (мовні курси)у Wellington College (Великобрітанія). Загальний розмір витрат, пов`язаних з оплатою вказаного навчання становив 86 747,00 грн. Також дитина навчається у закладі освіти «Приватний загальноосвітній навчальний заклад «Мідгард», в якому вартість освітніх послуг  заперіод з 1 вересня 2019 року по 31 травня 2020 року становить 180 000,00 грн.
		З огляду на вище викладене, просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 01 листопада 2018 року до повноліття дитини та додаткові витрати на неповнолітню доньку у розмірі 135 498,50 грн. 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) додаткові витрати на спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 135 498,50 грн.
		В задоволенні решти вимог відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
		Не погоджуючись з вказаним  судовим рішення в частині відмови  у задоволенні позовних вимог  про стягнення аліментів,  ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу.
		Постановою  Київського апеляційного суду м.Києва від  18 серпня 2021 року  апеляційну скаргу  ОСОБА_5 залишено  без задоволення. Рішення  Шевченківського районного суду м.Києва в оскаржуваній частині  залишено без змін.
		Відповідно до  копії свідоцтва  про зміну імені, виданого  03 березня 2020 року  Шевченківським районним у м.Києві відділом Державної  реєстрації актів  цивільного стану Центрального міжрегіонального  управління  Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_3   змінила ім`я на ОСОБА_6 , актовий запис №  30.
		 Не погоджуючись з рішенням Шевченківського районного суду м.Києва  від  29 березня 2021 року  в частині  стягнення додаткових витрат на утримання дитини, 12 жовтня 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Владикін Олександр Насирбегович подав апеляційну скаргу, в якій просив зупинити дію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року за позовом    ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину в частині стягнення з ОСОБА_1 133 373, 5 грн. додаткових витрат на дитину відмовити. 
		Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було помилково визнано додатковими витратами - витрати по оплаті вартості мовних курсів у WellingtonCollege  в сумі 86 747,00 грн. та освітніх послуг навчального закладу «Мідгард» в розмірі 180 000,00 грн., оскільки, відповідно до вимог ст. 185 СК України, додатковими витратами на дитину є витрати, пов`язані з розвитком здібностей дитини. Навчання іноземної мови та освітні послуги загальноосвітньої школи не є розвитком здібностей дитини, а є звичайним навчанням.
		Звертає увагу, що відповідно до вимог ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні, що на думку апелянта також передбачає участь у прийнятті рішення щодо того, в якій школі та на які курси буде ходити дитина. Проте, позивачка не повідомляла  відповідача про укладені нею договори та замовлені послуги з навчання та не узгоджувала з ним  вказані  витрати. Вважає, що відсутні визначені  ст. 185 СК України підстави  для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню позивачці вказаних витрат. На відшкодування понесених позивачкою витрат на лікування доньки  відповідач погоджується і рішення суду в цій частині ним не оскаржується.
		14 грудня 2021 року   представник  позивачки ОСОБА_5 адвокат Видюк  Дмитро  Володимирович  подав відзив на апеляційну скаргу, просив  апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Владикіна Олександра Насирбеговича залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
		  Посилається на те, що  по в даній справі уже  відбувся апеляційний розгляд за апеляційною скаргою  позивачки, за результатами  якого було винесено постанову від 18 серпня 2021 року про відмову у задоволенні апеляційної скарги. Під час розгляду вказаної апеляційної скарги  був присутній  безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача- адвокат Владикін  О.Н. З огляду на те, що апеляційна скарга відповідача  надійшла  до суду апеляційної інстанції після  закінчення апеляційного розгляду справи  за апеляційною скаргою позивачки і суд апеляційної інстанції  уже розглянув  наведені   у ній доводи, вважає, що відповідно до вимог  ч.ч.1,5 ст. 370 ЦПК України, апеляційний суд повинен був відмовити  у відкритті провадження  за апеляційною скаргою  відповідача. 
		Зазначає, що в апеляційній скарзі апелянт  вказав інформацію, що не відповідає дійсності, а саме, що йому не було відомо про укладені договори  та замовлені послуги з навчання і що з ним вони не були узгоджені. Вказує на те, що  розмір додаткових витрат на дитину, про які  йде мова  у позовній  заяві, був документально підтверджений позивачкою, яка просила стягнути з відповідача 50 %  вказаних витрат, як з батька дитини. Крім того, чинне законодавство   України не встановлює  обов`язку того з батьків, з ким проживає дитина,  погоджувати з  іншим  з батьків, який проживає окремо від дитини,  розмір додаткових витрат на дитину.
		Посилається також на те, що відповідач знав  про перебування  доньки  на території  Сполученого королівства  Великобританії та Північної Ірландії в період з  15.07.2019 року по  25.08.2019 року  з метою навчання та відпочинку, так як надавав  нотаріально посвідчену згоду та виїзд доньки за кордон. 
		 Безпідставними вважає твердження апелянта про те, що   надані  договори та замовлені послуги  по розвитку дитини є звичайним навчанням,  так як  поглиблене  вивчення іноземної мови із закордонною практикою  та освітні послуги  з розвитку, виховання,  оволодіння навичками верхової їзди, грі на музикальних  інструментах  та заняття спортом  ніяким чином не є  звичайним навчанням, як стверджує відповідач.
		     В судовому  засіданні представник відповідача   ОСОБА_1 адвокат Владикін Олександр Насирбегович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
		 Представник  позивачки ОСОБА_5 адвокат Видюк  Дмитро  Володимирович   проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін.
		Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення  учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 25 лютого 2006 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва по шлюб, виданого Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції 25 лютого 2006 року.  Після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».
		ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 06 листопада 2006 року. 
		22 липня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В. 
		Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.
		Шлюб, зареєстрований 25.02.2006 року Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області (актовий запис) між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. 
		Відповідно до договору про надання фізкультурно- оздоровчих послуг від 27.07.2018 року ОСОБА_4 було надано лікарську консультацію та тестове заняття, ціна якого становить 350,00 грн. та курс реабілітації, ціна якого становить 3 900,00 грн. 
		Оплата вище зазначених послуг підтверджується копіями платіжних доручень на суму 350,00 грн. від 25 липня 2018 року та на суму 3 900,00 грн. від 27 липня 2018 року. (а.с. 79)
		25 березня 2019 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стаді Холідей» було укладено договір про надання послуг № 11.125032019 для бронювання навчальної програми за кордоном. (а.с. 81-82)
		З 30.07.2019 року  по 13.08.2019 року дитина ОСОБА_4  проходила навчання (мовні курси) у WellingtonCollege(Великобританія). Загальний розмір витрат, понесених на таке навчання дитини, становив 86 747,00 грн., що складається з наступного: вартість бронювання навчальної програми за кордоном становила 8 130,00 грн.; вартість бронювання авіаквитка № 125 36605441940 Київ-Лондон, Лондон-Київ становила 6 335,00 грн.; вартість придбання страхового полісу № 8008071 становила 307,64 грн.; вартість візового збору становила 3 522,92 грн. (116 євро); вартість послуг WellingtonCollege(м. Лондон) становила 68 451,44грн. (2 100 фунтів стерлігів).
		28.08.2019 року між ОСОБА_3 та Приватним загальноосвітнім навчальним закладом «МІДГАРД» було укладено договір про надання освітніх послуг.
		Відповідно доумов п. 3.3 зазначеного договоруосвітні послуги надаються дитині з 01.09.2019 року по 31.05.2020року.
		Сторони договору домовились, що замовник за надання виконавцем освітніх послуг за навчальний період з 01 вересня 2019 року по 31 травня 2020 року сплачує виконавцю 180 000,00 грн.(п. 5.1)
		Оплата послуг підтверджуєтьсякопіями квитанцій №0.0.1453038646.1 від 02.09.2019 на суму 25000 грн., № 0.0.1487413282.1 від 09.10.2019 на суму 50000 грн., №0.0.1485129916.1 від 06.10.2019 на суму 50000 грн.(а.с. 93)
		В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Владикін Олександр Насирбегович просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року в частині стягнення  з ОСОБА_1   додаткових витрат на дитину133 373, 5 грн..
		Задовольняючи частково позовні вимоги та, стягуючи з відповідача на користь позивачки Ѕ частину вартості додаткових витрат на дитину  в розмірі 135 498,5 грн., суд першої інстанції посилався на те, що в цій частині вимоги позивачки є обґрунтованими та розмір понесених витрат підтверджується фіскальними документами.
		З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній  мірі погодитися не може, виходячи з наступного.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.
		Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
		Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі  якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини,  влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
		Згідно вимог частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
		Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
		Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
		Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
		При цьому позивачка повинна довести їх необхідність. Оскільки позивачка зазначила про додаткові витрати, пов`язані знеобхідністю розивитку певних здібностей дитини, то саме вона мала б надати докази  наявності у дитини таких здібностей   та які саме витрати  для розвитку вказаних здібностей дитини нею було понесено.
		З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивачкою були понесені витрати на лікування дитини ОСОБА_4 в розмірі 4 250,00 грн. з яких 3 900,00 грн. курс масажів та 350,00 грн. консультація лікаря та пробне заняття. 50 % вказаних витрат становить суму 2125,00 грн., які суд стягнув  з  відповідача на користь позивачки. 
		В апеляційній скарзі представник відповідача зазначає, що в частині додаткових витрат на лікування дитини рішення відповідачем  не оскаржується.
		Перевіряючи висновки суду  першої інстанції  в частині понесення позивачкою   ОСОБА_5 додаткових витрат на проходження дитиною навчання (мовні курси) WellingtonCollege(Великобританія) в розмірі 86 747,00 грн. та навчання дитини у Приватному загальноосвітньому навчальному закладі «МІДГАРД» в розмірі 180 000,00 грн. та  наявності визначених законом підстав для стягнення 50 % вказаних витрат із другого з батьків, який проживає окремо від дитини - з  відповідача ОСОБА_1 , колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що такі висновки суду першої інстанції не узгоджуються з вимогами статті 185 СК України, з огляду на наступне.
		 З наданих суду та досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відвідування  дитиною мовних курсів у WellingtonCollege    (Великобританія), вартість яких становить  86 747,00 грн. та Приватного  загальноосвітнього навчального закладу «МІДГАРД», вартість послуг якого за період з 01.09.2019 року по 31.05.2020 року становить 180 000,00 грн., пов`язані з розвитком певних здібностей   доньки сторін  ОСОБА_4 -  ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Позивачка  самостійно, на власний розсуд обрала заклад WellingtonCollege    (Великобританія), в якому   донька сторін ОСОБА_4 навчалась на мовних курсах та приватний  загальноосвітній навчальний заклад «МІДГАРД»,  в якому  донька  перебувала на навчанні в період з 01.09.2019 року по 31.05.2020 року, без погодження з батьком дитини. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що понесені нею витрати на розвиток особливих здібностей дитини викликані саме особливими обставинами (частина перша статті 185 СК України), оскільки не доведено, що навчання  доньки  сторін іноземним мовам  є неможливим в Україні та щодо необхідності її навчання саме у приватному загальноосвітньому навчальному закладі «МІДГАРД», вартість послуг якого за період з 01.09.2019 року по 31.05.2020 року становить 180 000,00 грн., тобто,  необхідність такого  навчання  доньки  сторін за кордоном та у приватному  навчальному закладі  в Україні для розвитку її особливих здібностей позивачкою не доведено, що є її процесуальним обов`язком, а тому колегія суддів погоджується з доводи апеляційної скарги  відповідача  про неправильність висновків суду першої інстанції  щодо обгрунтованості вказаних позовних вимог.
		  Доводи представника позивачки  про  те, що  по даній справі уже  відбувся апеляційний розгляд за апеляційною скаргою  позивачки, за результатами  якого було винесено постанову від 18 серпня 2021 року про відмову у задоволенні апеляційної скарги, представник  відповідача був присутній в судовому засіданні  18 серпня 2021 року, а тому апеляційне провадження  за апеляційною скаргою відповідача відкрито помилково, колегія суддів відхиляє, так предметом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою позивачки було рішення  Шевченківського районного суду м.Києва від  29 березня  2021 року  лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог  про стягнення аліментів, а предметом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою відповідача є  вказане рішення  суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину. 
		Безпідставними є доводи  представника позивачки про  те, що  додаткові витрати   на навчання дитини  були узгоджені позивачкою з відповідачем, так як  відповідач надавав нотаріально посвідчену згоду та виїзд доньки за кордон  до Сполученого королівства  Великобританії та Північної Ірландії в період з  15.07.2019 року по  25.08.2019 року  з метою навчання та відпочинку, оскільки  матеріали справи не містять доказів  погодження  між сторонами вказаних витрат на навчання їх доньки, а надання відповідачем згоди на виїзд доньки   не  свідчить про погодження з  ним  витрат  на її навчання  на мовних курсах  за кордоном та у приватному навчальному закладі  в Україні.
		Доводи  представника  позивачки про те, що  вказані у позові додаткові витрати були понесені  позивачкою для розвитку особливих здібностей  дитини,  поглибленого  вивчення іноземної мови із закордонною практикою, оволодіння навичками верхової їзди, грі на музикальних  інструментах  та заняття спортом,  колегія суддів  відхиляє, так як  матеріали справи  не містять доказів того, що   донька сторін ОСОБА_4   має особливі здібності  у  вказаних сферах та для їх розвитку  необхідне  навчання  на мовних курсах  у WellingtonCollege(Великобританія)  та у Приватному загальноосвітньому навчальному закладі «МІДГАРД» .
		Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що  обставини, на які представник відповідача посилається в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, а тому апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Владикіна Олександра Насирбеговича підлягає задоволенню, а  рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про  стягнення додаткових витрат на дитину підлягає скасуванню з ухваленням  в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову   ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , стягнення  з   ОСОБА_1  на користь ОСОБА_5 додаткових витрат на дитину в розмірі  2 125,00 грн. та про відмову  у задоволенні  вказаних позовних вимог в іншій частині.
		Відповідно до положень частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.  
		З результатом розгляду апеляційної скарги здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції - частина 4 статті 382 ЦПК України.
		Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судовий збір є складовою судових витрат.
		За загальними правилами цивільного судочинства судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом.
		При цьому судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.
		При поданні поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відповідачем було понесено судові витрати в розмірі 3 293,70грн.  
		Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України  судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України - частина 1 статті 141 ЦПК України.
		Відповідно пункт 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
		У зв`язку з цим з Державного бюджету  України на користь  відповідача ОСОБА_1   підлягають стягненню понесні ним витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 293,70 грн.
		Керуючись ст.ст. 141,180,185 СК України, ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України  апеляційний суд,-
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Владикіна Олександра Насирбеговича задовольнити частково.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року  в частині стягнення додаткових витрат на дитину скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
		Позов   ОСОБА_5 до ОСОБА_1 в частині додаткових витрат на дитину задовольнити частково.
		Стягнути з  ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_2 ) додаткові витрати на лікування неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 2125,00 грн.
		У задоволенні решти  позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення додаткових витрат на дитину відмовити.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_1 ) 3 293,70 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
		 
		 
		Повний текст постанови складено 23 грудня 2021 року.
		 
		         Головуючий                                             Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...