Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/13522/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення прав на свободу думки і слова.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2021. Зареєстровано: 26.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2021.
Дата набрання законної сили: 24.12.2021
Номер судового провадження: К/9901/11291/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 грудня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 826/13522/17
		адміністративне провадження № К/9901/11291/20  
		Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М., 
		суддів - Калашнікової О. В., Коваленко Н. В., Олендера І. Я., Рибачука А. І., Смоковича  М.  І., Ханової Р. Ф., 
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанії «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» про анулювання ліцензії, провадження в якій відкрито 
		за касаційною скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 (колегія суддів у складі: Горяйнова А. М., Бараненка І. І., Файдюка В. В.),      
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
		23.10.2017 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - позивач, Національна рада, Нацрада) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанії «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» (далі - відповідач, ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір»), у якому просила анулювати ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» ліцензію на мовлення від 26.02.2016 НР №  00262-м.
		На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неподання відповідачем заяви про переоформлення ліцензії на мовлення від 26.02.2016 НР № 00262-м у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника. 
		Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
		ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» зареєстровано як юридична особа (за адресою: 01133, м. Київ, вул. Л. Первомайського, буд. 6, код ЄДРПОУ 23384871).
		Згідно з відомостями про зміни у структурі власності у 2016 звітному році, що подана ТОВ ТРК «Киевские Ведомости - Телерадіоефір» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, ОСОБА_1 став кінцевим бенефіціарним власником 50 % статутного капіталу товариства на підставі трастової довіреності.
		Відповідно до декларації про довірчу власність від 13.11.2016 ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 право отримувати всі дивіденди компанії «БЕНТЛІ ОВЕРСІЗ ЛІМІТЕД».
		До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.04.2017 був внесений запис про зміну кінцевого бенефіціарного власника ТОВ ТРК «Киевские ведомости - Телерадіоефір» з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 .
		20.04.2017 (вх. № 16/2807) ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» надіслало до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення лист, яким повідомлено, що у ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» змінився кінцевий бенефіціарний власник (контролер), ним став громадянин ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
		26.05.2017 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення надійшла заява Громадської організації «Детектор медіа» (вх.   №   24а/57) з проханням перевірити низку компаній, в тому числі і ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір», на предмет дотримання ними вимог статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», кінцевим бенефіціаром яких згідно з відомостями державного реєстру є ОСОБА_1 .
		01.06.2017 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення прийняла рішення № 834 «Про призначення позапланової перевірки ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір», м. Київ (від 26.02.2016 НР № 00262-м, ефірне РМ, позивні: «Голос столиці»).
		11.07.2017 на підставі проведеної перевірки Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення було винесено акт № 43 ПП/Кв/П/17 позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізації законодавства України (далі - Акт). 
		Перевіркою встановлено та зафіксовано в Акті, що ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» порушено вимоги статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Зокрема, в ході проведення перевірки встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 10.07.2017 кінцевим бенефіціарним власником контролером ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Водночас усупереч вимогам статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»  ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» не зверталося до Нацради із заявою про переоформлення ліцензії.
		Відповідно до наявних у Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення документальних свідчень станом на 31.05.2017 заяви, встановленого Рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 18.12.2013 №  2434 зразка, про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника, документів або їх засвідчених заявником копій, що підтверджують зміну, а також відомостей про структуру власності з урахуванням внесених змін, ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» не надавало.
		05.10.2017 Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення було винесено рішення № 1883 «Про результати позапланової перевірки ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір», м. Київ (від 26.02.2016 НР № 00262-м, ефірне РМ, позивні: «Голос столиці»).
		Рішенням від 05.10.2017 №  1883 визнано факт неподання відповідачем заяви про переоформлення ліцензії від 26.02.2016 НР №   00262-м у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата та вирішено звернутися до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення НР від 26.02.2016 № 00262-м.
		10.11.2017 ухвалою Окружного адміністративного суду м.   Києва було відкрито провадження в адміністративній справі №   826/14326/17 про визнання протиправним та скасування рішення від 05.10.2017 №  1883.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2018 у справі №  826/14326/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018, у задоволенні позову ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» про визнання протиправним та скасування рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 05.10.2017 №  1883 «Про результати позапланової перевірки ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір», м. Київ (НР № 00262-м від 26.02.201, ефірне мовлення, позивні: «Голос столиці»)» відмовлено.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2019 адміністративний позов задоволено: анульовано ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» ліцензію на мовлення від 26.02.2016 НР №   00262-м.
		Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що судовим рішенням у справі № 826/14326/17 було встановлено факт внесення змін до відомостей про бенефіціарного власника юридичної особи - ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» 11.04.2017. Станом на день внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ ТРК «Киевские ведомости» - Телерадіоефір» набрав чинності пункт «ґ» частини третьої статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», згідно з яким підставами для переоформлення ліцензії на мовлення можуть бути зміна відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника.
		Суд першої інстанції урахував, що, незважаючи на зміну кінцевого бенефіціарного власника ТОВ ТРК «Киевские ведомости» - Телерадіоефір», відповідач не подав до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення заяви про переоформлення ліцензії на мовлення.
		За висновками суду першої інстанції, така бездіяльність відповідача призводить до виникнення у Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення передумов, передбачених пунктом «б» частини п`ятої статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», для звернення до суду із позовною заявою про анулювання ліцензії на мовлення.   
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2019 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову .   
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміна кінцевого бенефіціарного власника може у майбутньому призвести до організаційних змін у статусі телерадіоорганізації внаслідок впливу нового кінцевого бенефіціарного власника на управління та господарську діяльність організації. Водночас сама по собі зміна кінцевого бенефіціарного власника не є зміною статусу ліцензіата.
		За висновками суду апеляційної інстанції, у цьому випадку Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення підставою для звернення до суду з позовом про анулювання ліценції на мовлення ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» визначила факт несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата. Водночас позивач не довів, що у ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» відбулися організаційні зміни статусу та умов діяльності.   
		Додатково суд апеляційної інстанції зауважив, що адміністративний позов ґрунтується на помилковому ототожненні зміни кінцевого бенефіціарного власника ліцензіата із організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата.
		При цьому суд апеляційної інстанції урахував правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 01.02.2019 у справі №   826/13000/15, від 10.09.2019 у справі №   826/14599/17, від 23.12.2019 у справі №  826/16345/17.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 21.04.2020.  
		На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач указує на те, що у справі №   826/14326/17 під час розгляду спору між цими ж сторонами, у якій надавалася оцінка правомірності дій Нацради при прийнятті рішення від 05.10.2017 № 1883 «Про результати позапланової перевірки ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір», м.   Київ (НР №00262-м від 26.02.2016, ефірне мовлення, позивні: «Голос столиці»)» рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій підтверджено, що позивач діяв у межах своїх повноважень. 
		Позивач також зазначає, що правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2019 у справі №   826/13000/15, взагалі не застосовується до спірних правовідносин, оскільки стосується інших підстав позбавлення ліцензії.
		За доводами позивача, постановою Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №   826/14599/17 справу направлено на новий розгляд, отже, правова позиція, викладена в цій постанові, також не може застосовуватися до спірних правовідносин.
		У касаційній скарзі позивач обґрунтовує необхідність відступу від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №   826/16345/17 про те, що правопорушення у вигляді встановлення «факту неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника» та «факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата» не є тотожними та передбачають застосування різних видів санкцій за їх вчинення,  мотивуючи це тим, що у цій справі судом допущено помилкове застосування положень частини п`ятої статті 37, частин 7-13 статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
		Зазначає, що частина п`ята статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» надає право Нацраді звернутися до суду з позовом про анулювання ліцензії у випадку неподання ліцензіатом заяв про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності. При цьому застосування штрафу за це порушення, виходячи із приписів частини дев`ятої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», не передбачено, а отже, позивач позбавлений можливості застосувати послідовно всі санкції, визначені в статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
		Щодо помилкового тлумачення положень статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», то позивач зазначає, що пунктом «б» частини п`ятої статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» Нацраді надано повноваження звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення на підставі факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата.
		Підставами ж для переоформлення ліцензії, визначеними статтею 35 «Про телебачення і радіомовлення», є зокрема зміна організаційно-правової форми та умов діяльності ліцензіата та зміна відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника.
		Таким чином, за доводами позивача, поняття «зміна організаційно-правової форми, умов діяльності ліцензіата» включає в себе поняття «зміна власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника» і охоплюється дією пункту «б» частини п`ятої статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», яким Нацраді надано повноваження звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення на підставі факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата.
		На підтвердження своєї позиції позивач посилається на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду у справах №  812/362/16, №   815/6160/17 та ін.
		У зв`язку із зазначеним позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Позиція інших учасників справи
		27.07.2020 до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.  
		Рух касаційної скарги
		21.04.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020 визначено склад суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Дашутіна І. В., суддів Шишова О. О., Яковенка М. М. для розгляду судової справи № 826/13522/17.
		17.06.2020 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Дашутіна   І.   В., суддів Шишова   О.   О., Яковенка   М.   М. відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Окружного адміністративного суду міста Києва.
		02.07.2020 справа №  826/13522/17 надійшла до Верховного Суду.
		30.09.2020 на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1848/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Дашутіна   І.   В.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2020 визначено склад суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Шевцову  Н.  В., суддів Данилевич Н.   А., Мацедонську В.   Е. для розгляду судової справи № 826/13522/17.
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової  Н. В. від 13.04.2021 прийнято до свого провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 у справі № 826/13522/17 за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» про анулювання ліцензії. Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 15.04.2021. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.04.2021 дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.12.2019 у справі № 826/16345/17 та інших, що відтворюють зазначену в цих справах правову позицію, та відповідно до частини другої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішив передати справу № 826/13522/177 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Калашнікову О. В., Коваленко Н. В., Олендера І. Я., Рибачука А. І., Смоковича М. І., Ханову Р. Ф. для розгляду судової справи №  826/13522/17.
		Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2021 зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
		Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 у справі № 826/13522/17 за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» про анулювання ліцензії.
		Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2021 справу № 826/13522/17 за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» про анулювання ліцензії передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Підставою для передачі справи на розгляд об`єднаної палати став неоднаковий підхід до застосування норм права до подібних правовідносин колегіями суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Так, у постанові від 23.12.2019  у справі №   826/16345/17 за позовом Дочірнього підприємства «Новий обрій» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (головуючий суддя Берназюк   Я.   О., судді Желєзний   І.   В., Коваленко   Н.   В.), на яку посилається суд апеляційної інстанції, залишила без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, зазначивши, що «правопорушення у виді встановлення «факту неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника» (акт перевірки Національної ради №   40ПП/Кв/С/17 від 10.07.2017) та «факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата» (рішення Національної ради № 1889 від 05.10.2017) не є тотожними та передбачають застосування різних видів санкцій за їх вчинення. При цьому, підставою для звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії може бути, зокрема, встановлення факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата».
		У цій справі колегія суддів зазначила, що цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.02.2019 у справі № 826/13000/15, від 10.09.2019 у справі №   826/14599/17.
		Крім того, в постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №  826/16345/17 викладено висновок, що «Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення при виявленні порушень вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення» застосовано відносно позивача крайній захід у вигляді прийняття рішення про звернення до суду з позовною заявою про анулювання ліцензії на мовлення за відсутності визначених статтею 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» підстав та з порушенням встановленої черговості застосування вказаної санкції».
		Водночас у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №  812/362/16 за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до   Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Акцент» про   анулювання ліцензії на мовлення, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (головуючий суддя Шевцова   Н.   В., судді Бевзенко   В.   М.,   Данилевич   Н.   А.), дійшла висновку, що суб`єкт інформаційної діяльності, у цьому випадку відповідач, має обов`язок подавати інформацію про будь-які зміни в структурі власності, тобто повідомляти позивача про будь-які зміни в своїй структурі власності. Вибуття або зміна власника свідчить про настання певних організаційних змін в товаристві. На підставі положень частини четвертої статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» з моменту вчинення реєстраційних дій, якими змінено співвласників Товариства, у відповідача виник обов`язок звернення до позивача із заявою про переоформлення ліцензії на мовлення з дотриманням 10-денного строку.
		Оскільки Товариство звернулося до позивача з заявою про переоформлення ліцензії у січні 2015 року, тобто, з порушенням 10-денного строку, визначеного частиною четвертою статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», то колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, що Національна рада може звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення на підставі пункту «б» частини п`ятої статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» у разі встановлення факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата.
		При цьому в постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі   № 812/362/16 зазначено, що системний аналіз статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» дає змогу дійти висновку, що Національна рада при здійсненні своїх владних управлінських функцій уповноважена самостійно приймати рішення про анулювання ліцензії на мовлення, з підстав, визначених частиною другою статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а також звертатися до суду з позовом у разі наявності обставин (фактів), наведених у частині п`ятій статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Відповідно до приписів частини другої   статті 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» рішення про звернення до суду із заявою про анулювання ліцензії на мовлення приймається виключно на засіданнях Національної ради.
		У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 815/6160/17 викладено правову позицію колегії суддів у складі головуючого судді Білак М.   В., суддів Губської   О.   А., Єресько Л.   О., відповідно до якої у ліцензіата виник обов`язок подати Нацраді заяву про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку із зміною, зокрема, відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін, про що обґрунтовано вказано судом першої інстанції. Оскільки організаційні зміни статусу передбачають як зміну організаційно-правової форми та умов діяльності ліцензіата, так і зміну відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника, то формулювання підстави у пункті «б» частини п`ятої   статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»   охоплює обставини, передбачені, зокрема, пунктом «ґ» частини третьої   статті 35 цього Закону.
		При цьому колегія суддів у постанові від 31.03.2020 у справі № 815/6160/17 зауважила, що доводи відповідача про те, що звернення до суду про анулювання ліцензії можливе не раніше того, як до телерадіоорганізації вживались санкції у вигляді попереджень або штрафів, також є безпідставними.
		З вищенаведеного колегія суддів встановила неоднакове застосування Верховним Судом норм права, а саме положень частини четвертої статті 35, пункту «б» частини п`ятої статті 37, статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» при вирішенні питання про анулювання ліцензії на мовлення з підстав неподання відповідачем заяви про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
		Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
		Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з цим позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Правові засади діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення як конституційного, постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення визначає Закон України від 23.09.1997 № 538/97-ВР «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» установлено, що Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.
		Абзацами 1, 3 та 12 частини першої статті 13 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» передбачено, що Національна рада здійснює, зокрема, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону.
		Відповідно до статті 14 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, серед яких, зокрема, зазначено ліцензування телерадіомовлення.
		Статтею 18 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» передбачено, що ліцензування телерадіомовлення здійснює Національна рада. Ліцензія Національної ради на телерадіомовлення є єдиним і достатнім документом дозвільного характеру, що надає право ліцензіату вести телерадіомовлення. Порядок ліцензування телерадіомовлення визначається Законом України «Про телебачення і радіомовлення».
		Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» виключно на засіданнях Національної ради, зокрема, приймаються рішення про застосування санкцій та про звернення до суду із заявою про анулювання ліцензії на мовлення або про скасування державної реєстрації провайдера програмної послуги.
		Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань, є Закон України від 21.12.1993 №   3759-ХІІ «Про телебачення і радіомовлення» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада).
		Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»  установлено, що структура власності суб`єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення визнається прозорою, якщо інформація, оприлюднена  на  його офіційному веб-сайті та надана Національній  раді, дає змогу визначити всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у юридичній особі чи можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність юридичної  особи, у тому числі відносини контролю між усіма особами в ланцюгу володіння корпоративними правами щодо цієї юридичної особи, а також визначити кінцевого бенефіціарного власника. Інформація про структуру власності суб`єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення розміщується на його офіційному веб-сайті відповідно до вимог цього Закону.
		Суб`єкт інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення щороку подає Національній раді інформацію про свою структуру власності в порядку та за формою, що встановлюються Національною радою. 
		Неподання, несвоєчасне подання такої інформації або подання інформації, що не відповідає дійсності, є підставою для застосування Національною радою санкцій відповідно до цього Закону.
		Приписами статті 23 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено, що ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, установлених цим Законом та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».
		Відповідно до пункту «ґ» частини чотирнадцятої статті 25 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» при розгляді заяв про видачу ліцензії на мовлення Національна рада надає перевагу телерадіоорганізації, яка протягом одного року до дня подання заяви не допускала порушень вимог цього Закону щодо розкриття інформації про всіх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), про всіх пов`язаних осіб та про структуру власності.
		Абзацом 5 частини четвертої статті 27 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначено, що обов`язковими додатками до ліцензії на мовлення є відомості про склад управлінських та/або наглядових органів телерадіоорганізації-ліцензіата: керівника організації, склад ради директорів, склад наглядової ради тощо (для кожної з осіб - прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в  паспорті).
		Відповідно до частини сьомої статті 27 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» ліцензіат зобов`язаний виконувати умови ліцензії. Національна рада контролює виконання ліцензіатами умов ліцензій, а в разі їх порушення - застосовує штрафні санкції відповідно до вимог цього Закону.
		Згідно з частинами першою, другою статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» у разі зміни даних, передбачених частиною третьою цієї статті або абзацами п`ятим і шостим частини четвертої статті 27 цього Закону, ліцензіат подає Національній раді заяву про переоформлення ліцензії на мовлення за встановленою Національною радою формою. До заяви додаються завірені у встановленому порядку  копії документів, які підтверджують необхідність внесення змін до ліцензії.
		Частиною третьою статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що підставами для переоформлення ліцензії на мовлення можуть бути: а) зміна організаційно-правової форми та умов діяльності ліцензіата; б) наміри ліцензіата змінити організаційні чи технічні характеристики мовлення та внести відповідні зміни до умов ліцензії; в) необхідність внесення змін до умов ліцензії у зв`язку із переходом від аналогового до цифрового мовлення; г) необхідність внесення змін до умов ліцензії у зв`язку з переходом на суспільне телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України»; ґ)   зміна  відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника.
		Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» у разі виникнення підстави для переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку із зміною організаційно-правової форми, умов діяльності ліцензіата чи зміною  відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ліцензіат зобов`язаний протягом 30 робочих днів подати Національній раді заяву про переоформлення ліцензії на мовлення разом з документами або їх засвідченими заявником копіями, що підтверджують зміну. До заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку із зміною відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ліцензіат додає відомості про структуру власності з  урахуванням внесених змін. Національна рада розглядає заяву і приймає рішення про переоформлення ліцензії на мовлення протягом 10 робочих днів з дати надходження заяви.Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» анулювання ліцензії на мовлення здійснюється Національною радою у випадках, передбачених цим Законом.
		Пунктом «б» частини другої статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено, що Національна рада анулює ліцензію на мовлення на підставі рішення про скасування державної реєстрації ліцензіата.
		Частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначено, що Національна рада може звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення на підставі, зокрема, факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата; факту невиконання розпоряджень про усунення порушень законодавства та ліцензійних вимог.
		Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на мовлення та ліцензію провайдера програмної послуги, підлягають державній реєстрації як суб`єкти інформаційної діяльності.
		Частиною одинадцятою статті 38 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що Державний реєстр суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення веде Національна рада. До зазначеного реєстру вносяться дані про суб`єкти інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, які отримали ліцензії на мовлення, ліцензії провайдерів програмної послуги або зареєструвалися як суб`єкти інформаційної діяльності в порядку, визначеному цим Законом.
		На підставі частини дванадцятої статті 38 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» стосовно суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, які отримали ліцензію (ліцензії) на мовлення та/або ліцензію (ліцензії) провайдера програмної послуги, до Державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення вносяться такі відомості, зокрема, про кінцевих бенефіціарним власників (контролерів).
		Частиною тринадцятою статті 38 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що відомості, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вносяться до Державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення протягом трьох робочих днів після видачі (продовження, внесення змін, видачі дубліката, анулювання) ліцензії на мовлення.
		Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність суб`єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення безпосередньо або через інших осіб, який здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, надавати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в суб`єкті інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення (абзац 16 частини першої статті 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).
		Пунктами «а», «б» частини першої статті 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначено, що телерадіоорганізація зобов`язана, зокрема, дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії, виконувати рішення Національної ради та судових органів.
		Згідно з частиною першою статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовуються за рішенням суду або, у встановлених цим Законом випадках, за рішенням Національної ради.
		Відповідно до частини шостої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; анулювання ліцензії на підставі рішення суду за позовом Національної  ради.
		Частиною сьомою статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що рішення про оголошення попередження приймається у разі першого порушення законодавства чи умов ліцензії телерадіоорганізацією або першого порушення законодавства провайдером програмної послуги.
		Відповідно до частини восьмої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» Національна рада може прийняти рішення про стягнення штрафу в зазначених у цій частині розмірах, незалежно від застосування до порушника санкцій у вигляді попередження, виключно в разі вчинення таких порушень: телерадіоорганізаціями - 25 відсотків розміру ліцензійного збору за: заклики до насильницької зміни конституційного ладу України; заклики до розв`язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті; пропаганду винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження; провайдерами програмної послуги - 25 відсотків розміру ліцензійного збору за: ретрансляцію програм та передач, щодо яких Національною радою прийнято рішення, що їх зміст не відповідає вимогам законодавства України відповідно до статті 42 цього Закону; ретрансляцію програм та передач, заборонених та/або обмежених судом. У разі якщо заклики до насильницької зміни конституційного ладу України, розв`язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження транслювалися, поширювалися, розповсюджувалися без попереднього запису та містилися у виступах, репліках особи, яка не є працівником телерадіоорганізації, телерадіоорганізація не несе відповідальності за ці порушення, крім випадків, коли працівниками телерадіоорганізації не було вжито заходів щодо припинення правопорушення у прямому ефірі. 
		Частиною дев`ятою статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначено, що рішення про стягнення штрафу приймається Національною радою, якщо після оголошення попередження ліцензіат не усунув порушення в установлені Національною радою строки, у разі вчинення таких порушень: телерадіоорганізаціями - 10 відсотків розміру ліцензійного збору за: трансляцію програм та передач, у яких телеглядачам та/або радіослухачам надаються послуги з ворожіння та гадання, а також платні послуги у сфері народної та/або нетрадиційної медицини; трансляцію програм та передач або їх відеосюжетів, що можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо програма, передача або відеосюжет демонструвалися з порушенням часу демонстрування або не мали візуальних позначок з індексом кіновідеопродукції залежно від аудиторії, на яку вони розраховані, у порядку, передбаченому цим Законом; трансляцію телепередач, виготовлених після 1 серпня 1991 року, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України. Для цілей застосування цієї норми використовуються визначення та критерії, встановлені Законом України «Про кінематографію»; трансляцію аудіовізуальних творів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних, одним з учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, та оприлюдненого на офіційному веб-сайті цього органу; розповсюдження і рекламу порнографічних матеріалів та предметів; пропаганду наркотичних засобів, психотропних речовин з будь-якою метою їх застосування; 5 відсотків розміру ліцензійного збору за порушення умов ліцензії, визначених ліцензією на мовлення та додатками до неї, та/або ліцензійних умов (крім вимог до організаційно-технічних, фінансових та інвестиційних зобов`язань ліцензіата) у частині програмної концепції; провайдерами програмної послуги - 10 відсотків розміру ліцензійного збору за незабезпечення абонентам можливості перегляду програм універсальної програмної послуги; 5 відсотків розміру ліцензійного збору за порушення умов ліцензії, визначених ліцензією та додатками до неї, та/або ліцензійних умов.  
		Згідно з частиною тринадцятою статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», якщо порушення не були усунені після застосування санкції у вигляді стягнення штрафу, Національна рада звертається до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення телерадіоорганізації або анулювання ліцензії провайдера програмної послуги.
		Відповідно до частин першої, другої статті 73 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії розглядаються на засіданні Національної ради в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення». Національна рада починає розгляд питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії на підставі актів перевірки.   
		Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» за результатами розгляду питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії Національна рада приймає рішення про: а) визнання порушення і застосування передбачених цим Законом санкцій; б) проведення додаткової перевірки; в) відсутність фактів порушення.
		Пунктом 20 частини першої статті 1 Закону України від 14.10.2014 № 1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі. При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права.
		Відповідно до частини першої статті 9 України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу-підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.   
		Пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім громадських формувань, адвокатських об`єднань, торгово-промислових палат, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, релігійних організацій, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, державних та комунальних підприємств, установ, організацій): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), дата народження, а також повне найменування та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером). У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про причину його відсутності. У разі якщо засновниками юридичної особи є виключно фізичні особи, які є бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи не подається. 
		Частинами першою, третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
		Згідно зі статтею 1 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
		Відповідно до частини першої статті 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
		Статтею 89 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Підстави для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи встановлюються законом. Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав, ніж встановлені законом, не допускається. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін. 
		Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. 
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		У справі, що розглядається, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміна кінцевого бенефіціарного власника не є організаційною зміною статусу ліцензіата, а отже, не може бути підставою для прийняття Нацрадою рішення про звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії.
		При цьому суд апеляційної інстанції врахував правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 01.02.2019 у справі №   826/13000/15, від 10.09.2019 у справі №   826/14599/17, від 23.12.2019 у справі №   826/16345/17.
		Як на підставу для касаційного оскарження заявник касаційної скарги посилається на той факт, що у Верховному Суді існує різна практика розгляду справ цієї категорії, а саме: в постановах Верховного Суду в справах №   812/362/16, №   815/6160/17 та ін. висловлено правову позицію, за якою Національній раді надано повноваження звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення на підставі факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу (в тому числі у випадку зміни кінцевого бенефіціарного власника) та умов діяльності ліцензіата.
		Водночас у справі №  826/16345/17 висловлена позиція, за якою правопорушення у виді встановлення «факту неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника» та «факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата» не є тотожними, а отже, факт неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника не є підставою для анулювання ліцензії.
		Позивач у касаційній скарзі обґрунтовує необхідність відступу від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 23.12.2019   у справі №   826/16345/17, мотивуючи це тим, що у цій справі судом допущено помилкове застосування положень частини п`ятої статті 37, частин 7 - 13 статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
		В ухвалі від 15.04.2021 про передачу справи № 826/13522/17 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду колегія суддів виходила з того, що судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин помилково застосовано правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 01.02.2019 у справі №   826/13000/15, від 10.09.2019 у справі №   826/14599/17, оскільки спір у справі №  826/13000/15 стосується інших підстав позбавлення ліцензії, а справу №   826/14599/17 направлено на новий розгляд.
		При цьому колегія суддів, враховуючи правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі   № 812/362/16, від 31.03.2020 у справі №  815/6160/17, вважала наявними підстави для відступу від висновків, що були викладені у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №   826/16345/17 та інших, що відтворюють зазначену в цих справах правову позицію.
		Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшла таких висновків.
		01.11.2016 було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» №  1715-VIII (далі - Закон №  1715-VIII), який набув чинності 30.11.2016.
		Попередня редакція частини третьої статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» установлювала, що підставами для переоформлення ліцензії на мовлення може бути: а) зміна організаційно-правової форми та умов діяльності ліцензіата.
		Законом №  1715-VIII було змінено редакцію частин третьої та четвертої статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та передбачено, що підставами для переоформлення ліцензії на мовлення можуть бути, зокрема, зміна відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника (пункт «ґ» частини третьої статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).
		Положення частини третьої статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» у попередній редакції узгоджувалися із частиною четвертою цієї статті, яка у редакції, що діяла до 30.11.2016, встановлювала, що у разі виникнення підстави для переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку із зміною організаційно-правової форми, умов діяльності ліцензіата чи зміною його засновника (співзасновників) та/або власника (співвласників) ліцензіат зобов`язаний протягом 10 робочих днів подати Національній раді заяву про переоформлення ліцензії на мовлення разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, що підтверджують зміну.
		Після набрання чинності Законом №  1715-VIII законодавець змінив також і редакцію частини четвертої статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та передбачив, що у разі виникнення підстави для переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку із зміною організаційно-правової форми, умов діяльності ліцензіата чи зміною відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ліцензіат зобов`язаний протягом 30 робочих днів подати Національній раді заяву про переоформлення ліцензії на мовлення разом з документами або їх засвідченими заявником копіями, що підтверджують зміну. До заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку із зміною відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ліцензіат додає відомості про структуру власності з урахуванням внесених змін.
		Отже, Законом №  1715-VIII установлено обов`язок ліцензіата переоформлювати ліцензію на мовлення не тільки у випадку зміни організаційно-правової форми, умов діяльності ліцензіата, але й визначено обов`язок ліцензіата подати Національній раді заяву про переоформлення ліцензії на мовлення у випадку зміни відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера).
		Виходячи із змісту абзацу 5 частини четвертої статті 27, частин одинадцятої, дванадцятої статті 38 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» можна дійти висновку, що відомості про засновника (співзасновників), власника (співвласників) телерадіоорганізації  -  ліцензіата та пов`язаних осіб, які були зазначені у заяві про видачу (продовження строку дії) ліцензії на мовлення є обов`язковими додатками до ліцензії і підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позаплановою перевіркою дотримання відповідачем законодавства України встановлено та зафіксовано в акті, що ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» порушено вимоги статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Зокрема, у ході проведення перевірки встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 10.07.2017 кінцевим бенефіціарним власником контролером ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» Телерадіоефір» є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).  
		Відповідно до наявних у Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення документальних свідчень станом на 31.05.2017 заяви, встановленого рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 18.12.2013 №  2434 зразка, про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника, документів або їх засвідчених заявником копій, що підтверджують зміну, а також відомостей про структуру власності з урахуванням внесених змін, ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» не надавало.
		Так само суд першої інстанції  встановив, що 20.04.2017 за вх. № 16/2807 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від відповідача надійшов лист, яким повідомлено, що у ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» змінився кінцевий бенефіціарний власник (контролер), ним став громадянин України ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
		Водночас відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача станом на 17.10.2017 у графі «Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник - юридична особа» зазначено: кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи - ОСОБА_1 .
		Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
		При цьому відповідно до приписів частини третьої вказаної статті Закону якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
		Суд першої інстанції встановив, що відповідно до додатку № 4 до Порядку подання телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги інформації про структуру власності «Відомості про зміни у структурі власності у 2016 звітному році», який було надано відповідачем разом з повідомленням про подання інформації про структуру власності за 2016 рік, зазначено, що змінився кінцевий бенефіціарний власник, ним став ОСОБА_1 . У вказаному додатку у графі «Дата зміни» дату не зазначено.
		Водночас суд першої інстанції встановив, що на підтвердження висловлених у відзиві заперечень ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір», доказів щодо дати зміни бенефіціарного власника не надано.
		Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, факт встановлення дати зміни бенефіціарного власника ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» вже був предметом судового розгляду у справі № 826/14326/17 між тими самими сторонами (рішення у справі набрало законної сили після перегляду в апеляційному провадженні).
		Так, у справі № 826/14326/17 встановлено, що з наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 14.11.2016 та 01.12.2016 кінцевим бенефіціарним власником ТОВ ТРК «Киевские ведомости» -Телерадіоефір» зазначено ОСОБА_4 . Водночас відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.07.2017 кінцевим бенефіціарним власником ТОВ ТРК «Киевские ведомости» - Телерадіоефір» зазначено ОСОБА_1 , та з указаного витягу вбачається, що згідно з даними про реєстраційні дії, відповідні зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, були внесені 11.04.2017. Станом на день внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ ТРК «Киевские ведомости» - Телерадіоефір» набрав чинності пункт «ґ» частини третьої статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», згідно з яким підставами для переоформлення ліцензії на мовлення можуть бути зміна відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника.
		З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що кінцевий бенефіціарний власник ТОВ ТРК «Киевские ведомости» - Телерадіоефір» був змінений під час дії вимог статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо необхідності переоформлення ліцензії на мовлення та подачі відповідної заяви разом з документами, визначеними цим Законом протягом 30 робочих днів з дня виникнення підстав для таких дій, оскільки кінцевий бенефіціарний власник вважається зміненим з моменту внесення відомостей про зміну в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тому у відповідача виник прямий обов`язок переоформлення ліцензії на мовлення та подачі відповідної заяви разом з документами, визначеними цим Законом протягом 30 робочих днів з дня виникнення підстав для таких дій. 
		Проте, як встановлено судами, відповідачем не було подано до Національної ради заяви за формою, встановленою рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 18.12.2013 № 2434.
		Системний аналіз статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» дозволяє дійти висновку, що Національна рада при здійсненні своїх владних управлінських функцій уповноважена самостійно приймати рішення про анулювання ліцензії на мовлення, з підстав, визначених частиною другою статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а також звертатися до суду з позовом у разі наявності обставин (фактів), наведених у частині п`ятій статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», зокрема, на підставі факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата.
		Відповідно до приписів частини другої статті 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» рішення про звернення до суду із заявою про анулювання ліцензії на мовлення приймається виключно на засіданнях Національної ради.
		Тобто, законодавець у пункті «б» частини п`ятої статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», визначаючи підставу для звернення Нацради до суду з позовом про анулювання ліцензії використовує термін «організаційні зміни статусу», а не лише «зміна організаційно-правової форми» як зазначено в постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №  826/16345/17.
		Статтею 1 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
		Стаття 83 Цивільного кодексу України визначає організаційно-правові форми юридичних осіб, які можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
		Для набуття статусу юридичної особи організація повинна пройти процедуру державної реєстрації (стаття 89 Цивільного кодексу України).
		До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, мету, а також інші відомості, встановлені законом, у тому числі інформація про кінцевого бенефіціарного власника (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
		Поняття організаційно-правової форми господарювання міститься у Класифікаторі організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, розробленого на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.1993 №   326 «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики», відповідно до якого під організаційно-правовою формою господарювання розуміється форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов`язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.
		Крім того, положення частини четвертої статті 12 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначають, що неподання, несвоєчасне подання інформації про структуру власності суб`єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення або подання інформації, що не відповідає дійсності, є підставою для застосування Національною радою санкцій відповідно до цього Закону.
		Отже, вибуття або зміна власника в цьому випадку учасника товариства, свідчить про настання організаційних змін в товаристві. Про це, також, свідчить системний правовий аналіз статей 27, 35 та 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
		З огляду на викладене, організаційні зміни статусу передбачають, як зміну організаційно-правової форми та умов діяльності ліцензіата, так і зміну відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника.
		Інше тлумачення положень частини четвертої статті 35, пункту «б» частини п`ятої статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» призводить до порушення вимог статті 38 цього Закону в частині обов`язкового внесення до Державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення відомостей, зокрема, про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), а також статті 12 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», яка визначає, що структура власності суб`єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення визнається прозорою, якщо інформація, оприлюднена на його офіційному веб-сайті та надана Національній раді, дає змогу визначити всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у юридичній особі чи можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність юридичної особи, у тому числі відносини контролю між усіма особами в ланцюгу володіння корпоративними правами щодо цієї юридичної особи, а також визначити кінцевого бенефіціарного власника.
		Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що «неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника» та «несвоєчасне подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата» не передбачають застосування різних видів санкцій за їх вчинення.
		Щодо висновків суду апеляційної інстанції про необхідність послідовного застосування санкцій, передбачених статтею 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», то частиною шостою цієї статті визначено, що Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; анулювання ліцензії на підставі рішення суду за позовом Національної ради.
		На підставі частини сьомої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» рішення про оголошення попередження приймається у разі першого порушення законодавства чи умов ліцензії телерадіоорганізацією або першого порушення законодавства провайдером програмної послуги.
		Частинами восьмою, дев`ятою та одинадцятою статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначено підстави прийняття рішення про стягнення штрафу, а також розмір таких штрафів. 
		На підставі частини тринадцятої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», якщо порушення не були усунені після застосування санкції у вигляді стягнення штрафу, Національна рада звертається до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення телерадіоорганізації або анулювання ліцензії провайдера програмної послуги.
		Водночас положеннями частин восьмої, дев`ятої та одинадцятої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» не передбачено можливості застосування штрафу за факт несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата, що позбавляє Нацраду повноважень застосувати штраф за відповідне порушення і унеможливлює застосування приписів частини тринадцятої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» до спірних правовідносин в частині послідовного застосування санкцій.
		Отже, послідовність застосування санкцій Нацрадою визначено законодавцем лише у випадку вчинення телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги порушень, за які статтею 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено застосування санкції у вигляді стягнення штрафу, і які не були усунені після застосування такого штрафу. 
		Натомість факт несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата є самостійною підставою для прийняття Національною радою рішення про звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення, передбаченою пунктом «б» частини п`ятої статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
		Так, відповідно до пункту «б» частини п`ятої статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» Національна рада може звертатися до суду з позовом про  анулювання ліцензії на мовлення на підставі факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата.
		Тобто, звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення є дискреційним правом Національної ради, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.
		Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
		Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
		У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» №  30985/96).
		Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
		Отже, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що Національна рада відповідно до пункту «б» частини п`ятої статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», реалізуючи свої дискреційні повноваження, може звертатися до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення на підставі факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата.
		З огляду на наведене, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком, викладеним у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2019 у справі  № 812/362/16, від 31.03.2020 у справі № 815/6160/17, та не вбачає підстав для відступу від нього. 
		Тому Верховний Суд зазначає про прийнятність доводів касаційної скарги щодо необхідності відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 826/16345/17 про те, що правопорушення у вигляді встановлення «факту неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника» та «факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата» не є тотожними та передбачають застосування різних видів санкцій за їх вчинення. 
		З метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм частини четвертої статті 35, пункту «б» частини п`ятої статті 37, статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» при вирішенні питання про анулювання ліцензії на мовлення з підстав неподання відповідачем заяви про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника,  а також, враховуючи правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №  812/362/16, від 31.03.2020 у справі № 815/6160/17, колегія суддів вважає наявними підстави для відступу від висновків, що були викладені у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №  826/16345/17 та інших, що відтворюють зазначену в цих справах правову позицію. 
		Отже, є необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що зміна кінцевого бенефіціарного власника може у майбутньому призвести до організаційних змін у статусі телерадіоорганізації внаслідок впливу нового кінцевого бенефіціарного власника на управління та господарську діяльність організації, а сама по собі зміна кінцевого бенефіціарного власника не є зміною статусу ліцензіата; та є необґрунтованим висновок про те, що звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення як вид санкції може бути застосований до ТОВ ТРК «Киевские Ведомости - Телерадіоефір» у тому разі, якщо Національна рада України раніше накладала на телерадіоорганізацію інші види санкцій, проте порушення вимог закону залишилися неусуненими.
		Також колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01.02.2019 у справі №  826/13000/15, від 10.09.2019 у справі №  826/14599/17, оскільки спір у справі №  826/13000/15 стосується інших підстав позбавлення ліцензії, а справу №  826/14599/17 направлено на новий розгляд.
		Передусім суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що судовим рішенням у справі № 826/14326/17 було встановлено факт внесення змін до відомостей про бенефіціарного власника юридичної особи - ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» - Телерадіоефір» 11.04.2017. Станом на день внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ ТРК «Киевские ведомости» - Телерадіоефір» набрав чинності пункт «ґ» частини третьої статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», згідно з яким підставами для переоформлення ліцензії на мовлення можуть бути зміна відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника. При цьому суд першої інстанції правильно урахував, що, незважаючи на зміну кінцевого бенефіціарного власника ТОВ ТРК «Киевские ведомости» - Телерадіоефір», відповідач не подав до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення заяви про переоформлення ліцензії на мовлення.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Ураховуючи вищенаведене, Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду встановила неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при ухваленні судового рішення, а саме: приписів частини четвертої статті 35, пункту «б» частини п`ятої статті 37, статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині. 
		Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		З огляду на те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції, Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить до висновку про необхідність скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020, залишивши в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2019.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
		Частиною п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Отже, загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.
		Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №  666/754/16-а, від 24.11.2020 у справі №  640/9636/20, від 24.06.2021 у справі №  640/27951/20.
		З огляду на те, що в ході судового розгляду справи позивачем витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз не здійснювалось, сплачені суми судового збору позивачу як суб`єкту владних повноважень компенсації не підлягають. 
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення задовольнити.
		Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 у справі №  826/13522/17 скасувати.
		Рішення Окружного адміністративного суду від 05.12.20219 у справі № 826/13522/17 залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіЖ.М. Мельник-Томенко І.Я.Олендер   Р.Ф. Ханова   М.І. Смокович   Н.В. Коваленко   О.В. Калашнікова   А.І. Рибачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...