Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/2036/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2021. Зареєстровано: 27.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2021.
Дата набрання законної сили: 16.11.2021
Номер судового провадження: 852/9525/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		16 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/2036/21
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого - судді Чабаненко С.В.,
		 суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В., 
		розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі №280/2036/21 за позовом  ОСОБА_1 до Комишуваської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- 
		ВСТАНОВИВ:
		Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. В задоволені решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено. 
		Не погодившись з судовим рішення, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове судове рішення в частині відмови в задоволенні заяви, а саме щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення заяви.
		Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
		Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість додаткового судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню внаслідок наступного.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 16.03.2021 року в особі представника  адвоката Борисенкова В.С. звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комишуваської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, в якій просив:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у залишенні без розгляду клопотань позивача від 26.02.2021 про затвердження погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2323986500:02:002:0163 у власність для ведення особистого селянського господарства та про передачу вищезазначеної земельної ділянки у власність позивача; 
		- зобов`язати відповідача затвердити поданий позивачем проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га кадастровий номер 2323986500:02:002:0163 у власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду, та передати цю ділянку у власність позивачу.
		Також просив зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у 14-денний строк з дня набрання законної сили рішенням суду у даній судовій справі та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти, витрачені позивачем на сплату судового збору у сумі 908,00 грн. та кошти, витрачені позивачем на сплату судового збору за подачу заяви про забезпечення позову у даній судовій справі у сумі 681,00 грн.
		11.05.2021 року позивачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі в частині оскарження бездіяльності відповідача (а.с. 212-220).
		Ухвалою від 11.05.2021 року закрито провадження у справі та роз`яснено позивачу право звернення до суду в порядку цивільного судочинства (а.с. 224-225).
		14.05.2021 року від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій останній просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18500,00 грн. та вирішити питання про повернення позивачу з бюджету судового збору у сумі 908,00 грн.
		24 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково та повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 908 грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено.
		Відмовляючи в задоволені вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що оскільки в даному випадку спір по суті не вирішено, тобто судом не вирішувалось питання щодо правильності чи неправильності дій відповідача у спірних правовідносинах, тому, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 143 КАС України відсутні підстави для стягнення зазначеного виду судових витрат. Посилання представника позивача на приписи ч. 8 ст. 139 КАС України суд визнав необґрунтованими.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Приписами ч. 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Відповідно до ч.8 ст. 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		За приписами ч.ч. 3-5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
		Нормами п. 3 ч.1 ст. 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року закрито провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст. 238 КАС України, у зв`язку з тим, що порушення, допущені відповідачем, виправлені ним самостійно.
		Згідно ч.2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. 
		Водночас, відповідно до ст. 140 КАС України визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
		При цьому як вбачається з матеріалів справи предметом спору позивач визначив бездіяльність відповідача, що полягала у залишені без розгляду його заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Водночас під час вирішення спору судом першої інстанції було встановлено, що спірна земельна ділянка відповідачем була передана у власність гр. ОСОБА_2 , а отже наведене свідчить, що в даному випадку виник спір про право, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Крім того, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідач рішенням від 19.03.2021 року № 31 розглянув заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відповідної земельної ділянки, тому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача не можливе без визнання бездіяльності відповідача протиправною після прийняття вищевказаних рішень.
		З огляду на викладене вбачається, що підставою для закриття провадження у справі була заява позивача про відмову від позову в частині вимог про зобов`язання відповідача вчинити певні дії саме з тих підстав, що спір не підлягав вирішенню в порядку адміністративного судочинства. В іншій частині вимог суд закрив провадження виходячи з висновків, що бездіяльність, яка є предметом оскарження, відповідачем припинена шляхом прийняття відповідного рішення від 19.03.2021 рок № 31, яким позивачу відмовлено в затверджені проекту землеустрою. Ухвалу суду в цій частині позивачем не оскаржено.
		Таким чином, відновлення порушених прав позивача з боку відповідача не відбулось, оскільки внаслідок прийнятого відповідачем рішення від 19.03.2021 року №31 у відповідних правовідносинах виник спір про право, що виключає можливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.
		З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що закриття провадження у справі відбулось внаслідок виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень, тобто на підставі п. 8 ч.1 ст. 238 КАС України. 
		У даному випадку, предметом апеляційного оскарження не є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження від 11.05.2021 року тому судом апеляційної інстанції оцінка зазначеній ухвалі не надається. 
		Доводи апеляційної скарги з приводу помилкових висновків суду першої інстанції про наявність у позивача обов`язку направити іншим учасникам справи копії заяви з додатками, колегія суддів враховує, проте не вважає, що наведені судом першої інстанції доводи були самостійною підставою для відмови у задоволені заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу.
		При цьому колегія суддів зауважує, що дійсно за приписами глави 8 КАС України такий обов`язок у позивача відсутній, однак з урахуванням принципу рівності сторін у судовому процесі, інші учасники процесу мали право на обізнаність щодо змісту заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу та відповідне питання суд мав вирішити шляхом вчинення відповідних процесуальних дій.
		Однак, доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими, оскільки відшкодування витрат на правову допомогу на підставі ч.8 ст. 139 КАС України, суд першої інстанції не здійснював з огляду на те, що зловживання процесуальними правами відповідачем не мало місце та не було встановлено судом першої інстанції, відповідна ухвала в матеріалах справи не міститься.
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються (ст. 140 КАС України). 
		Статтею 139 КАС України передбачено відшкодування всіх судових витрат, понесених стороною, яка не є суб`єктом владних повноважень виключно при задоволенні позову сторони. 
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо здійснено розподілу судових витрат, яке відповідає приписам ст.ст. 139, 140, 143 КАС України.
		Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
		Керуючись статтями 250, 294, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі №280/2036/21  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий - суддяС.В. Чабаненко 
		 
		 суддяС.Ю. Чумак 
		 
		 суддяІ.В. Юрко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...