Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-24/1009-2009 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.07.2010. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			24 червня 2010 р. № 2-24/1009-2009 
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: 
			 
			головуючого судді:Олійника В.Ф. (доповідач), 
			суддів:Кривди Д.С., 
			Швеця В.О., 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні 
			касаційне поданняЗаступника прокурора Автономної Республіки Крим  
			на рішеннягосподарського суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2009р. 
			у справі№2-24/1009-2009  
			за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Арабона" 
			доДержавного підприємства "Таврида" 
			провизнання права власності 
			 
			за участю представників сторін:
			 
			позивача -не з'явився 
			відповідача -не з'явився 
			прокурора - Попенко О.С.  
				 
			
			В С Т А Н О В И В:
			 У лютому 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Арабона" (далі ТОВ "Арабона") звернулось з позовом до Державного підприємства "Таврида" (далі ДП "Таврида") про визнання права власності на частку у спільній частковій власності.
			Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2009р. (суддя Колосова Г.Г.) позовні вимоги були задоволені, визнано за ТОВ "Арабона" право власності на частку у спільній частковій власності на об'єкт будівництва двоспальних корпусів котеджного типу, розташованих за адресою Автономна Республіка Крим, м. Алушта, с. Утьос, вул. Гагаріна, 21а, у процентному відношенні –97,21%, що складає 482005,27грн. 
			В апеляційному порядку дане рішення не переглядалось.
			У касаційному поданні Заступника прокурора Автономної Республіки Крим, поданому в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та виконавчого комітету Маломаякської селищної ради, ставиться питання про скасування прийнятого рішення у справі №2-24/1009-2009 і направлення справи на новий розгляд у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
			Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційному поданні доводи, застосування господарським судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційного подання, виходячи із наступного.
			Так суд першої інстанції встановив, що ДП "Таврида" та ТОВ "Арабона" уклали договір від 11.03.2005р. б/н про пайове інвестування будівництва (а.с.21-24).
			Відповідно до п.2.1. Договору сторони беруть пайову участь у будівництві об'єкту незавершеного будівництва котеджів в с. Утьос, який належить ДП "Таврида" та розміщений на земельній ділянці площею 0,25га, яка належить також ДП "Таврида" на праві постійного користування згідно державного акта на право постійного користування землею І-КМ №001993 відповідно рішення Маломаяцького виконкому сільської ради від 24.02.2000р. №76 (п.1.1.2. Договору). Пайові внески –всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкту. Такими цінностями можуть бути грошові кошти, матеріальні цінності, цінні папери, майнові права тощо (п.1.1.1. Договору).
			Будівництво включає в себе пайове будівництво –будівництво котеджів площею забудови 329,6 кв. м. згідно з проектом (п.1.1.4. Договру).
			В межах цього Договору функції замовника по проектуванню, будівництву й введенню в експлуатацію об'єкту, а також інші зобов'язання замовника, передбачені чинним законодавством України та Автономної Республіки Крим виконує ДП "Таврида" (п.2.3. Договору).
			Згідно п.2.4.1. Договору ДП "Таврида" та ТОВ "Арабона" отримують у власність частину збудованих будівель і споруд пропорційно обсягам пайової участі Сторін з виділенням натуральних часток (часток в натурі), оформлення яких здійснюється відповідно до чинного законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на підставі цього Договору 
			Додатком №2 та №3 до договору від 11.03.2005р. Сторони узгодили графік виконання робіт та графік фінансування робіт (а.с.26-27).
			Додатковою угодою №1 від 24.05.2007р. про зміну Договору про пайове інвестування будівництва сторони змінили розмір фінансування, узгодивши, що обсяг пайової участі Сторони 2 по факту виконаних робіт складає 589669грн., про що свідчать платіжні доручення (а.с.28-43).
			Позовні вимоги про визнання права власності на збудовані об'єкти мотивовані тим, що позивачем були перераховані грошові кошти ДП "Таврида" у розмірі 589669грн., що складає 99,98% пайової участі ТОВ "Арабона" у загальному об'ємі пайового інвестування, у відповідності до умов договору про пайове інвестування будівництва від 11.03.2005р.
			Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2009р. було призначено комплексну економіко-будівельну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна лабораторія судових експертиз". На вирішення експерта були поставлені такі питання: 
			1) якою була ринкова вартість об'єкту незавершеного будівництва –котеджей, розміщених в с. Утоьс, станом на 01.03.2005р.? 
			2) які частки внесків ТОВ "Арабона" та ДП "Таврида" в будівництво котеджів, розміщених в с. Утоьс, у грошовому та процентному вираженні?
			Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна лабораторія судових експертиз" в Заключенні (комплексної) судово-економічної та будівничо-технічної експертизи №18 від 27.04.2009р. були викладені такі висновки:
			1) щодо першого питання: ринкова власність об'єкту від розбирання незавершеного будівництва –котеджів, розташованих в с. Утоьс, станом на 01.03.2005р., складала у сумі 2205,70грн.
			2) щодо другого питання: частка ТОВ "Арабона" у будівництві котеджів в с. Утьос склала у сумі 482005,27грн. чи 97,21% від загальної вартості будівництва 495863,02грн. без врахування ПДВ.
			Позивач 25.05.2009р. подав до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог і просив суд визнати за ним право власності на частку у спільній частковій власності на об'єкт будівництва 2-х спальних корпусів котеджного типу, розташованих за адресою Автономна Республіка Крим, м. Алушта, с. Утьос, вул. Гагарина, 21а, у розмірі 482005,27грн. або у процентному відношенні 97,21%.
			Суд першої інстанції, задовольняючи позов, посилався на ст.ст.331, 332, 356, 357 Цивільного кодексу України та на ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та на те, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та доведеними.
			Проте з такою юридичною оцінкою встановленим судом першої інстанції обставин справи не може погодитись Вищий господарський суд України.
			Згідно вимог ст.47 ГПК України судове рішення приймається судом за результатами обговорення усіх обставин справи, тобто розглядаючи справу по суті суд першої інстанції зобов'язаний був встановити обставини справи в повному обсязі та постановити обґрунтоване та законне рішення. 
			Повнота встановлення обставин справи полягає в тому, що господарський суд поставив на свій розгляд усі питання і дослідив усі передбачені нормою матеріального права юридичні факти чи доказові факти, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи.
			Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням; касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
			Перевіривши, згідно приписів ст. 1115 ГПК України, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду, Вищий господарський суд України прийшов до переконливого висновку, що при розгляді справи по суті суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи, в тому числі і яке право позивача порушено, або не порушено, чим порушив при постановленні рішення як норми матеріального так і норми процесуального права.
			Так ДП "Таврида" відповідно до статті 1 Статуту, затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України №17 від 20.02.2006р., є державним підприємством, яке на добровільних засадах входить до складу Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра". Підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України.
			Підприємство здійснює свою діяльність, керуючись чинним законодавством України, Статутом Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра" та положенням Статуту ДП "Таврида" (п.3.2 ст.3 Статуту).
			Відповідно до п.4.5. ст.4 Статуту підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законодавством. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів Підприємство має право лише за попередньою згодою Органу управління майном в порядку визначеному законодавством.
			Підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства України (п.4.8. ст.4 Статуту).
			Відповідно до ст.24 Земельного кодексу України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 
			Згідно ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. 
			У ч.3 ст.126 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою
			Господарський суд Автономної Республіки Крим, приймаючи рішення, не витребував державний акт на право постійного користування землею ДП "Таврида", не встановив необхідність погодження укладання договору від 11.03.2005р. органом управління ДП "Таврида" з Міністерством аграрної політики України та не залучив останнє до участі у справі, не встановив чи мало ДП "Таврида" повноваження на укладення вказаного договору та будівництво котеджів відповідно до договору про пайове інвестування будівництва на земельній ділянці державної форми власності. 
			Відповідно до ч.3 ст.331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. 
			Судом першої інстанції не було витребувано документів, що посвідчували права власності на об'єкт незавершеного будівництва ДП "Таврида", який відповідно до договору від 11.03.2005р. був переданий як пайовий внесок в інвестування будівництва і вартість якого згідно висновку експертизи, проведеної в рамках справи №2-24/1009-2009, станом на 01.03.2005р. складала 2205,70грн.
			Відповідно до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача
			Таким чином рішенням господарського суду першої інстанції відбувся перехід права користування на земельну ділянку державної форми власності до юридичної особи, хоча в законодавстві не передбачено можливості передачі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні, іншим юридичним особам недержавної форми власності. 
			Відповідно до ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. 
			В ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, якою регулюється набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва, передбачено, що, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
			Вищий господарський суд України зазначає, що господарський суд першої інстанції, визнаючи право власності за позивачем, неправомірно посилався на ст.331 Цивільного кодексу України, оскільки дана стаття чітко регулює порядок набуття права власності на новостворене майно - з моменту його державної реєстрації.
			Відповідно до вимог ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення.
			Проте судом першої інстанції не встановлено, в чому полягало порушення прав позивача, що стало підставою подання позову, оскільки відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
			Таким чином судом першої інстанції не було встановлено чи було порушене позивачем у суді питання предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підставу вважати про наявність спору про право. 
			Наведене дає підстави Вищому господарському суду України прийти до переконливого висновку про те, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-24/1009-209 не ґрунтується на повному всебічному і об'єктивному встановленні та дослідженні всіх обставин справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
			Згідно вимог статті 11112 ГПК України при новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене в даній постанові, оскільки вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, прийняти міри щодо притягнення відповідних осіб до участі у справі та об'єктивного, всебічного та повного встановлення і з'ясування всіх обставин справи, в тому числі і яке право позивача порушено, або не порушено, надати їм правильну юридичну оцінку і, в залежності від встановленого та чинного законодавства, постановити обґрунтоване та законне рішення. 
			З цих підстав касаційне подання підлягає задоволенню.
			Згідно зі статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
			На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ст.1119 ст.ст.11110- 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,-
			 ПОСТАНОВИВ:
			 Касаційне подання Заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2009р. задовольнити.
			Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2009р. у справі №2-24/1009-2009 скасувати.
			Справу №2-24/1009-2009 направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
			Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
			 
				 
				 Головуючий суддя: 
					 
						 В. Олійник  
							 
								Судді:Д. Кривда  
									 
										 
											В. Швець

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...