Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/808/18 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності; про авторські та суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: 04.01.2022. Зареєстровано: 05.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.01.2022.
Дата набрання законної сили: 06.10.2022
Результат оскарження 06.10.2022 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"21" грудня 2021 р.м. Одеса  Справа № 916/808/18
		Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: 
		головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Петренко Н.Д., суддя Щавинська Ю.М.,
		за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.
		 
		за участю представників:
		від позивача: не з`явився 
		від відповідача 1: не з`явився 
		від відповідача 2: не з`явився
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу№916/808/18
		за позовом: Державного підприємства «Державний проектно - вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту «Чорноморндіпроект» (буд. 12, пр-т Шевченка, м. Одеса, 65058) 
		до відповідачів: 1) Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (буд. 14, пр-т Перемоги, м. Київ, 01135) в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (68001, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6)
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АНКОР" (вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, 65012) 
		про заборону вчинення дій та визнання договору недійсним
		 
		                                                            ВСТАНОВИВ:
		1. Суть спору.
		1.1. Позивач, Державне підприємство «Державний проектно - вишукувальний та науково - дослідний інститут морського транспорту «Чорноморндіпроект» (надалі - ДП «Чорноморндіпроект»), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України» (надалі - Адміністрація Іллічівського морського порту) та товариства з обмеженою відповідальністю "АНКОР" (надалі - ТОВ «АНКОР») в якому просить суд:
		1) заборонити ДП АМПУ використовувати для розроблення іншими особами проекту, робочої документації, проходження експертизи проекту Техніко-економічне обґрунтування з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ», яке розроблене ДП «Чорноморндіпроект» та технологічні, будівельні, архітектурно-планувальні, конструктивні рішення, що містяться в цьому Техніко- економічному обґрунтуванні у будь-якій формі; 
		2) заборонити ТОВ «АНКОР» використовувати у будь-який спосіб, у будь-якій формі, включаючи для розроблення проекту, робочої документації, проходження експертизи проекту, Техніко - економічне обґрунтування з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП «АМПУ», яке розроблене ДП «Чорноморндіпроект» та технологічні, будівельні, архітектурно-планувальні, конструктивні рішення, що містяться в цьому Техніко-економічному обґрунтуванні у будь-якій формі; 
		3) визнати недійсним повністю Договір від 05.03.18р. № 46-В-ІЛФ-18, укладений між ДП АМПУ та ТОВ «АНКОР», на виконання проектних робіт: «Реконструкція гідротехнічної частини прима.: №2 Іллічівської філії ДП АМПУ» (Проект, Робоча Документація).
		 
		2. Аргументи учасників справи
		2.1. Аргументи Позивача
		В обґрунтування підстав позову Позивач посилається на наступне.
		2.1.1. Згідно Договору від 12.04.16 № 90А-785/67-В-ІЛФ-16, укладеному між ДП «Чорноморндіпроект» та ДП «АМПУ», Позивач на підставі завдання на проектування, наданого ДП АМПУ розробив проектну документацію (стадію - ТЕО) з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ».
		Ця проектна документація (ТЕО) пройшла державну експертизу та з позитивним експертним звітом, на підставі Акту здачі-приймання від 07.11.16р., була передана ДП «АМПУ» - замовнику за договором.
		При цьому Позивач звертає увагу на те, що він не надавав Відповідачу 1 згоди передавати цю проектну документацію іншим особам, розголошувати дані, шо містяться у ній, у т.ч. відомості, які є комерційною таємницею, а також Позивач зазначає, що він не передавав Відповідачу 1 майнові права інтелектуальної власності, пов`язані з ТЕО у т.ч, право використовувати, розпоряджатися та право дозволяти використання, не передавав він такі права і Відповідачу 2.
		Однак, як зауважує Позивач, не зважаючи на його попередження Відповідачів стосовно неприпустимості порушення його авторських прав 05.03.18 між Відповідачами був укладений Договір від 05.03.18 N9 46-В-ІЛФ-18, за умовами якого Відповідач 1 передав Відповідачу 2 проектну документацію по стадії ТЕО, розроблену  ДП «Чорноморндіпроєкт» без згоди та дозволів Позивача, без відповідних договорів, не зважаючи на встановлену Позивачем заборону, а Відповідач 2 з використанням ТЕО виконав наступні стадії проектування - Проект та Робочу документацію по цьому ж Причалу № 2.
		Відповідачами заборони, вимоги та попередження Позивача були проігноровані. Використання ТЕО та об`єктів інтелектуальної власності, що в ній містяться, як стверджує Позивач Відповідачі в порушення закону продовжили.
		Позивач зазначає, що укладанням Договору від 05.03.18 № 46-ВІЛФ-18 з Відповідачем 2 Відповідач 1 розпорядився майновими правами, які йому не належать, що суперечить ч.1 ст.203, ст.ст. 316, 317, п.2 ч.І ст.889, ст.424 ЦК України, ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
		Також Позивач вказує, що доводи його позову підтверджуються наступним.
		Згідно пунктів 4.6.3, 7.1, 9.1 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» для об`єктів IV та V категорій складності проектування виконується в три стадії: ТЕО, Проект, Робоча документація; при тристадійному проектуванні проект, а за ним і робоча документація, розробляються на підставі схваленої попередньої стадії, тобто проектної документації ТЕО та творчого, авторського задуму, що в ній міститься. 
		Отже, на переконання Позивача, без розробленого ним ТЕО та без його використання Відповідачем 2 для розроблення проектної документації по реконструкції причалу № 2 - стадії Проект та Робоча документація, було б не можливим.
		Із посиланням на ч.1 ст.418 ЦК України Позивач зазначає, що при тристадійному проектуванні проект (за ним робоча документація) є нерозривно пов`язаною стадією з ТЕО, на якій відповідно до мети та змісту наступної стадії деталізується, конкретизуються первісний авторський задум стадії ТЕО. Це правомірно може здійснюватися або фізичною(ими) особою(ами) - автором(ами), яка(і) безпосередньо розробила(и) ТЕО, або іншою особою, яка є належним правовласником (особа, якій належать майнові права інтелектуальної власності, у даному випадку - Позивач), якій за відповідним письмовим договором його працівниками (авторами ТЕО) були передані всі права щодо ТЕО, включаючи конкретні майнові права інтелектуальної власності.
		В якості підтвердження своєї правової позиції Позивач посилається на висновок судового експерта № 1246 від 12.07.2021р., зроблений за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, відповідно до якого на переконання Позивача експертом були підтверджені обставини на які посилається Позивач. Та обставина, що експерт із суб`єктивних підстав помилково не виявив у Причалі №2 ознак твору архітектури, на переконання Позивача, не впливає на обставини справи, не змінює їх, та не впливає на їх правову оцінку.
		2.1.2. Щодо ТЕО як об`єкта авторського права, інших об`єктів права інтелектуальної власності та їх використання Відповідачами Позивач зазначив що при розробленні проектної документації саме працівниками ДП «Чорноморндіпроект» було створено проектно-кошторисну документацію з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 ІФ ДП «АМПУ» (стадія ТЕО), як таку що містить проектні рішення та кошторисні розрахунки.
		Окрім наведеного, Позивач звертає увагу на те, що одночасно ця документація ТЕО є об`єктом авторського права та містить інші об`єкти авторського права та інтелектуальної власності які охороняються законом.
		Таким чином, Позивач зазначає, що з огляду на ТЕО як результат інтелектуальної праці, його елементи (складові) та зміст, форму вираження (паперові брошури), на положення закону щодо об`єктів авторського права та інтелектуальної власності, на презумпцію творчості та твору, його працівниками створені об`єкти авторського права та інтелектуальної власності, а саме: 1) Літературний твір технічного характеру - ТЕО Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 ІФ ДП "ЛІМІТУ"; 2) Твір архітектури - реконструйований Причал № 2 Іллічівської філії ДП "АМПУ", який складається з об`ємно-планувальних, архітектурних, конструктивних, технічних та технологічних рішень щодо реконструкції конкретного об`єкту архітектури Причалу № 2 та об`єктивно виражений у текстовій частині, кресленнях, планах графічної частині літературного твору технічного характеру - ТЕО Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 ІФ ДП "АМПУ"; 3) Креслення, плани, які містяться у літературному творі ТЕО, які описують (візуалізують) твір архітектури, одночасно є самостійними об`єктами авторського права.
		Також, Позивач посилаючись на приписи ст. 862, 889 ЦК України зазначив, що Відповідач 1 отримавши від Позивача ТЕО не мав права передавати його без згоди Позивача іншим особам , оскільки ТЕО містить в собі комерційну інформацію.
		Окрім цього, Позивач вказує, що оскільки при створенні проектної документації по стадії Проект використання проектної документації по стадії ТЕО є неминучим в силу положень нормативних актів щодо проектування, таке використання є правомірним самим автором ТЕО або за відсутності заборон автора іншою особою, якій належним чином за письмовим договором надано право на використання інтелектуальної власності (інші права).
		Проте, Відповідач 2 розробив проектну документацію «Реконструкція гідротехнічної частини причалу №2 ІФ ДП "АМПУ" (стадія Проект) з використанням розробленого Позивачем ТЕО, з його змінами шляхом переробки та доробки (дописання) ТЕО, яке на його думку, є літературним твором технічного характеру, що вбачається з текстів, креслень, планів ТЕО, опису (характеристик, параметрів тощо) розробника ТЕО.
		За ствердженням Позивача, реконструйований Причал № 2 ДП АМПУ у Проекті розробленому Відповідачем 2 є твором архітектури, який зроблений шляхом переробки твору архітектури, який було створено Позивачем на стадії ТЕО. При цьому, як вказує Позивач, Відповідачем 2 збережено форму, параметри, розміри, розміщення Причалу №2 за винятком розповсюдження конструктивного рішення ділянки №1 цього Причалу за ТЕО на всю довжину Причалу та зменшення ширини Причалу на 1,38 м (45,2 м за ТЕО проти 43,82 м за Проектом).
		2.1.3. Щодо твору архітектури, створеного Позивачем під час розроблення ТЕО, він зазначає, що відповідно до норм, викладених у ст.1 Закону України «Про архітектурну діяльність» проектна документація стадія ТЕО є проектом, проектно-кошторисною документацією.
		Позивач також звертає увагу на те, що його ствердження підтверджується нормами, викладеними у п.п.2,3,5 «Порядку затвердження проектів будівництва і проведення експертизи», затвердженого Постановою КМУ № 560 від 11.05.2011р., при цьому Позивач зазначає, що креслення, графічні, текстові, розрахункові матеріали ТЕО відносяться до одного конкретного об`єкту архітектури - Причала №2 та нерозривно пов`язані, доповнюють, конкретизують одне одного, визначають, описують, іншим способом об`єктивують об`єкт архітектури, яким Причал № 2 має стати після реконструкції.
		В обґрунтування своєї правової позиції Позивач також посилається на наявний у матеріалах справи Висновок науково-правової експертизи від 14.06.18р., проведеної Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України щодо творів архітектури та проектної документації по стадії ТЕО та стадії Проект.
		Таким чином, Позивач вважає, що саме у змісті ТЕО, його описовій частині, планах, кресленнях графічної частини, характеристиках реконструйованого Причалу №2, міститься твір архітектури - реконструйований Причал №2 ЧФ АМПУ.
		2.1.4. Щодо авторства ТЕО Повивач зазначає, що майнові права інтелектуальної власності (майнові права автора) належать саме йому виходячи з наступного.
		З посиланням на норми ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»  Позивач зауважує, що відповідно до інформації, викладеної у розділі ТЕО - склад основних виконавців (розробників) проекту (ТЕО) за відповідними розділами є 14 осіб, які є працівниками Позивача.
		Позивач вказує, що оскільки автори ТЕО є його працівниками то в силу приписів ч. 2 ст.429 ЦК України ст. 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ч.1 ст.30 Закону України «Про архітектурну діяльність» майнові права інтелектуальної власності на об`єкт, створений у зв`язку з виконанням трудового договору (контракту), належать працівникам Позивача, які створили ТЕО та йому спільно, якщо інше не встановлено цим Кодексом або договором. 
		Позивач зазначає, що за договором від 15.06.16р. №90А-785/ТЕО, про передачу роботодавцю прав щодо проектної документації, укладеним між ним та його працівниками всі права відносно ТЕО, у т,ч. майнові права інтелектуальної власності, повністю належать Позивачу. 
		Отже, Позивач зазначає, що відповідно до  ст. 889 ЦК України він має право на надання дозволу або заборону передачі ТЕО замовником третім особам, на розголошення даних які містяться у ТЕО, а відповідно до ст. 862 ЦК України він має право на надання дозволу або заборону повідомлення інформації (відомостей) яка міститься у ТЕО іншим особам. 
		З іншого боку, Позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст.424 ЦК України, ч.ч.1,4 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав інтелектуальної власності належить виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами; виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, також передбачають і право їх участі у реалізації проектів цих творів. 
		З урахуванням наведеного Позивач вказує, що він не укладав з Відповідачами відповідних договорів про передачу ним будь-яких майнових прав інтелектуальної власності щодо ТЕО або надання згоди, дозволів на передачу ТЕО Відповідачу 2 та його використання. Навпаки, Відповідачам було встановлено заборону на використання ТЕО як об`єкта авторського права, тому Відповідачами використано ТЕО безпідставно та незаконно, що призвело до порушення майнових прав інтелектуальної власності (майнових прав автора) Позивача:
		На переконання Позивача, відсутність у законодавстві прямої вказівки на укладання договору підряду при тристадійнному проектуванні чи в договорі на ТЕО на розроблення проектної документації по наступній стадії (Проект) з проектувальником (авторами) попередньої стадії (ТЕО), право на вибір контрагентів, свободу договору та необхідність дотримання законодавства про публічні закупівлі, визнання переможцем закупівлі Відповідача 2 у будь-якому випадку не надавали Відповідачам прав використовувати ТЕО, розголошувати його дані (інформацію), та порушувати майнові права позивача, встановлені законом.
		Позивач зазначає, що протиправна поведінка Відповідачів виразилися в тому, що були порушені права Позивача і як проектувальника без згоди якого замовник проектних робіт (Відповідач 1) не може передавати проектну документацію іншим особам (Відповідач 2), розголошувати дані, що містяться у ній) (п.2 ч,1 ст.889. ст. 862 ЦК України), і як особи. якій належать майнові права інтелектуальної власності у т.ч. виключне право використання творів, право участі у реалізації проектів творів, виключне право дозволяти/забороняти використання творів, отримувати доходи від своєї діяльності та реалізації своїх прав, право розпоряджатися своїми майновими правами (майно), тощо) - без дозволу (згоди) Позивача (правовласника), відповідних письмових договорів з ним щодо майнових прав інтелектуальної власності, за наявності встановленої Позивачем заборони на використання ТЕО та об`єктів інтелектуальної власності щодо певного об`єкту - Причала №2, Відповідач 1 не мав права передавати ТЕО, розголошувати його данні. розпоряджатися та використовувати об`єкти інтелектуальної власності, які в ньому містяться, а Відповідач 2 не мав права отримувати та використовувати ТЕО Позивача, об`єкти інтелектуальної власності, що містяться в ТЕО, тобто на його основі розробляти документацію по стадії Проект та Робочу документацію; Відповідачі не мали права на укладання договору між ними на розробку стадії Проект та РД (ст.ст.418, 420, 424, 433, 505, 506 ЦК України. ст.ст.1,8,15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст,ст, 1,29,30 Закону України «Про архітектурну діяльність»).
		Також Позивач зазначає, що укладання Відповідачами оспорюваного договору на розробку стадії Проект та Робочої документації не надавало Відповідачам підстав порушувати норми закону, виконувати проектувальні роботи з використанням розробленого Позивачем ТЕО та об`єктів інтелектуальної власності, що містяться в ТЕО без отримання згоди Позивача та укладання договорів про передачу (надання) майнових прав інтелектуальної власності та права на використання ТЕО щодо проведення проектувальних робіт Причалу № 2 ІФ ДП АМПУ.
		Позивач зауважує, що він не надавав згоди (дозволів, тощо), не передавав Відповідачам будь-яких прав інтелектуальної власності. Такі права, що не передані за письмовим договором є не переданими; при недотриманні письмової форми такого роду договір є нікчемним (ст.30 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ч.1 ст.1107 ЦК України).
		Позивач посилаючись на приписи Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідні норми ЦК України та на норми Закону України «Про архітектурну діяльність» вказує на безумовне право автора (правовласника) на використання (реалізацію, тощо) свого твору для його розвитку, завершення, доробки, тощо на будь-якому етапу (стадії) його створення та існування. Позивач вважає, що особі якій належать такі майнові права щодо ТЕО, (якщо вони не відчужені) належать і права на проектування наступних стадій проектування.
		2.1.5. З урахуванням наведеного Позивач зазначає, що посилання Відповідачів на Закон України «Про публічні закупівлі» не можуть буди прийняті до уваги, оскільки він не погоджував, що наступні стадії проектування будуть виконуватися саме іншим підрядником-проектувальником, та не надавав згоду на передачу проектної документації ТЕО третім (іншим) особам, у т.ч. Відповідачу 2, в Договорі на розроблення ТЕО та у Завданні на проектування до цього Договору така згода відсутня.
		За ствердженням Позивача його участь в конкурсній процедурі закупівлі означає та підтверджує лише прагнення Позивача реалізувати свої права, пов`язані з розробленим ним ТЕО (використання, тощо) та виконати роботи по наступним стадіям проектування, пов`язані з використанням ТЕО і не означає та не підтверджує надання ним згоди на передачу ТЕО Відповідачу 2 (іншому проектувальнику) та на розголошення даних ТЕО (в т.ч. комерційної таємниці), передачу Відповідачам майнових прав інтелектуальної власності.
		Також Позивач вказує, що він вживав заходів для захисту своїх прав щодо ТЕО у інший спосіб, передбачений законодавством України - шляхом встановлення заборони на використання ТЕО, а також пред`явленням вимоги припинити розроблення проекту та робочої документації на підставі та з використанням розробленого ним ТЕО, припиненням виконання та дії Договору, укладеного між Відповідачами.
		Позивач звертає увагу на те, що сам факт укладання та виконання відповідачами Договору № 46-В- ІЛФ-18 від 05.03.18р. по стадії Проект та РД свідчить про порушення прав Позивача як проектувальника, так як особи, якій належать майнові права інтелектуальної власності, а також про нехтування Відповідачами положеннями закону щодо проектної документації та прав інтелектуальної власності, заборонами позивача.
		На переконання Позивача посилання Відповідачів на норми «Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів» (Наказ Мінрегіонбуду № 45 від 16.05.2011) щодо вибору проектувальника для розроблення проектної документації відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та на сам цей закон, участь чи не участь Позивача в конкурсній закупівлі не мають правового значення для вирішення справи, оскільки не виключають обов`язку Відповідача 1 не передавати іншим особам, не розголошувати даних щодо ТЕО та щодо дотримання прав Позивача, пов`язаних з ТЕО та об`єктами інтелектуальної власності які містяться в ТЕО, не створює для Відповідача1 прав щодо ТЕО.
		Тож Позивач вказує, що Відповідач 2 в силу положень закону, незалежно від укладення з Відповідачем 1 договору, при встановлених йому Позивачем заборонах, не мав права отримувати проектну документацію та розпочинати виготовлення Проекту без наявності згоди Позивача на використання ТЕО та без передачі Позивачем прав інтелектуальної власності Відповідачу 1 чи безпосередньо Відповідачу 2.
		 
		2.2. Аргументи Відповідача 1.
		Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
		2.2.1. Так Відповідач 1 зазначає, що 12.04.2016р. між ним та Позивачем був укладений договір № 90А-785/67-В-ІЛФ-16, відповідно до п.1.1 якого Позивач зобов`язаний був на власний ризик та за оплату виконати проектні роботи з реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ», розроблення техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) за завданням на проектування та забезпечити експертне дослідження проекту з отриманням позитивного звіту ДП «Укрдержбудекспертиза», а Відповідач 1 зі свого боку зобов`язувався прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, викладених у договорі. Загальна сума за договором склала 808882,73 грн. 
		Відповідач 1 зазначає, що 07.06.2016р. між ним та Позивачем був підписаний акт здачі-приймання робіт за договором від 12.04.2016р. та додаткової угоди до нього, відповідно до якого Позивач передав, а Відповідач 1 прийняв без зауважень ТЕО «Реконструкція гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ».
		На переконання ДП АМПУ укладений між ним та Позивачем договір за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, який укладений у відповідності до ст. 887 Цивільного кодексу України. Також Відповідач 1 звертає увагу суду на те, що цивільне законодавство розрізняє договір на створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності (ст. 1112 ЦК України) та договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт (ст. 887 ЦК України), оскільки вони мають різну правову природу та правові наслідки їх укладання.
		Відповідач 1 також зауважує, що при укладанні договору №90А-785/67-ВЛФ-16 від 12.04.2016р. Позивач був обізнаний та погодився з вимогами п.п 8, 9 «Завдання на проектування «Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 Чорноморської філії ДП «АМПУ» (Додаток №3 до договору) в яких було визначено, що генпідрядник визначається за процедурою закупівлі та тристадійністю проекту з яких стадія Проект та Робоча документація виконуються за окремим договором. Що повністю відповідає вимогам п.4.6.3. ДБН А.2.2.-362014 Склад і зміст проектної документації на будівництво для об`єктів ІV та V категорії складності.
		Крім того, Відповідач 1 звертає увагу на те, що можливість залучення іншої підрядної організації, яка буде виступати генпроектувальником проекту та виконуватиме стадію П (проект) та стадію Р (робоча документація) проекту передбачена п. 6 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 №45 відповідно до якого вибір генпроектувальника (проектувальника) для розроблення проектної документації об`єктів будівництва, що здійснюється із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, кредитів, наданих під державні гарантії, проводиться відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».
		З урахуванням наведеного, Відповідач 1 вважає, що Позивач надав свою згоду на передачу ТЕО третім особам.
		Також, Відповідач 1 акцентує увагу на тому, що вимога Позивача про заборону ДП АМПУ проходження експертизи проекту Техніко-економічне обґрунтування з «Реконструкції гідравлічної частини причалу №2 Чорноморської філії ДП «АМПУ», яке розроблено ДП «Чорноморндіпроект» суперечить положенню ч. 5 п.1 ст. 890 ЦК України, а тому є такою, що не може бути задоволена.
		2.2.2. Відповідач 1 зазначає, що в разі якщо розглядати укладений між ним та Позивачем договір від 12.04.2016р., як договір на створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності, то Позивач не надав документів, підтверджуючих факт державної реєстрації авторського права на твори архітектури, що передбачено законодавством.
		Також, Відповідач 1 зазначає, що відповідно п.7.1. ДБН А.2.2-3-2014 стадія Проект (П) розробляється на підставі вихідних даних та схваленої при тристадійному проектуванні попередньої стадії, отже розроблене ТЕО, його вихідні дані є підставою для розроблення другої стадії проектування. На виконання зазначених приписів, 14.04.2016р. Відповідачем 1 були передані Позивачу, як підряднику, відповідні вихідні дані для виконання проектних робіт, а тому на переконання Відповідача 1 Позивач (чи безпосередні розробники (автори)) не є самостійними розробниками ТЕО, а працювали спільно з адміністрацією Іллічівського морського порту. 
		Тож, Відповідач 1 стверджує, що він має усі права на розроблену на підставі договору проектну документацію, передбачену договором, про що і зазначено в п. 6.2.5. договору. В обґрунтування своєї правової позиції Відповідач 1 посилається на вимоги п. 10 Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженого постановою КМУ № 1756 від 27.12.2001р. (зі змінами), відповідно до якої авторське право на твори архітектури підлягає державній реєстрації. 
		Відповідач 1 вказує на те, що виникнення і здійснення авторського права не вимагає реєстрації твору чи будь-якого іншого спеціального оформлення, однак, засвідчення авторського права підтверджується свідоцтвом, яке видається після реєстрації у відповідних держорганах, однак, Позивач, не надав Відповідачу 1 документів, підтверджуючих факт державної реєстрації авторського права на твори архітектури. На переконання Відповідача 1 розроблено Позивачем ТЕО за своєю суттю є збірником раніше існуючих рішень, креслень та розрахунків, а Позивач виступає лише упорядником цих рішень.
		Виходячи з наведеного Відповідач 1 вказує, що він не визнає той факт, що розроблене ДП «Чорноморндіпроект» ТЕО може вважатися твором у сфері архітектури та містобудування.
		Окрім наведеного, Відповідач 1 вказує, що в силу приписів ст. 436 ЦК України та п.5.1. ДБН А.2.2.-3-3014, оскільки ТЕО розробляється на підставі вихідних даних для об`єктів виробничого призначення та лінійних об`єктів інженерно-транспортної структури, які потребують детального обґрунтування відповідних рішень та визначення варіантів і доцільності будівництва об`єкта, з урахуванням того, що саме Відповідач 1 передав Позивачу для розробки ТЕО відповідні вхідні данні для виконання проектних робіт, то в силу наведених приписів законодавства Відповідач 1 є співавтором першої стадії проектування - ТЕО. 
		Також Відповідач 1, посилаючись на приписи ст. 440 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права» вказує, що він є співвласником авторського права на ТЕО, отже в силу приписів закону йому як співвласнику авторського права на ТЕО, належить право на надання дозволу на використання твору іншими особами. Оскільки ч.3 ст. 436 ЦК України визначено, що відносини між співавторами можуть бути визначені договором, а у відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно, Відповідач 1 вважає, що ним законно була здійснена передача ТЕО Відповідачу 2.
		Окрім наведеного, Відповідач 1 також звертає увагу на те, що на час розгляду справи жодних дій щодо проходження експертизи ТЕО він не здійснював та не планує здійснювати, а тому права Позивача не порушені
		2.2.3. Щодо укладеного між Відповідачами договору Відповідач 1зазначає наступне.
		З метою реалізації своїх планів щодо реконструкції причалу № 2 ІФ ДП АМПУ, відповідно до вимог чинного законодавства України, 12.01.2018р. Відповідач 1, розмістив оголошення про проведення публічних закупівель через електронну систему закупівель «Prozorro» (номер UA-2017-12-22-001671-b) з виконання проектно-вишукувальних робіт з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ». 
		Серед учасників які виявили бажання прийняти участь у тендері, Позивач також надавав свої тендерні пропозиції для участі у публічних торгах. За результатами дослідження тендерних пропозицій наданих всіма учасниками було встановлено, що Позивач запропонував найвищу ціну (2 399 499,97 грн.), яка була відхилена організаторами торгів.
		Відповідач 1 зазначає, що у випадку якщо б він обрав Позивача підрядником для виконання другої стадії проектно-вишукувальних робіт з реконструкції гідротехнічної частин причалу № 2 це було б прямим порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» в частині визначення переможця і як слід, підставою для визнання такого договору недійсним.
		Також Відповідач 1 звертає увагу на те, що жодним документом або нормативним актом не встановлено, що розроблення усіх стадій проектування повинно здійснюватися одним проектувальником, натомість, Відповідач 1 звертає увагу на те, що в силу приписів Закону України «Про публічні закупівлі» він зобов`язаний проводити публічні закупівлі послуг (робіт), якщо вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 000 грн, а робіт 1 500 000 грн. Також Відповідач 1 посилається на норми, визначені у п. 6 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 №45 відповідно до якого вибір генпроектувальника (проектувальника) для розроблення проектної документації об`єктів будівництва, що здійснюється із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, кредитів, наданих під державні гарантії, проводиться відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».
		Отже, ДП АМПУ зауважує, що при укладанні оспорюваного договору від 12.04.2016р. Відповідачами були дотриманні вимоги ст.203 ЦК України і жодним чином не порушені права та законні інтереси Позивача, а відтак, на думку Відповідача 1 між Позивачем та Відповідачами відсутній спір щодо зазначеного договору.
		2.2.4. В частині заперечень проти висновків судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності Відповідач 1, зокрема, зазначив наступне.
		Так Відповідач 1 вказує на те, що у своєму висновку експерт вказує що ТЕО "Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП "АМПУ" є частиною проектної документації, як об`єктивної форми вираження архітектурного рішення з реконструкції гідротехнічної частини причалу №2, тобто є літературним твором технічного характеру, який складається з текстової та графічної частин (креслення, інженерні і кошторисні розрахунки, плани, текст), стосується об`єкту архітектури (причал №2 Іллічівської філії ДП "АМПУ"), а за своїм характером - складним складеним твором.
		Відповідач 1 звертає увагу на те, що зі змісту висновку вбачається що експерт виходив саме з теоретичних засад, а не з аналізу конкретного документу - ТЕО, розробленого Позивачем, тобто експертний висновок по суті стосується застосування та трактування норм права, а не дослідження конкретного документа та його змісту.
		Із посиланням на Закон України «Про архітектурну діяльність» Відповідач 1 зазначає, що архітектурне рішення може мати місце, коли воно реально відображено на всіх стадіях проектування, що виключає можливість наявності архітектурного рішення, в розумінні Закону України «Про архітектурну діяльність» на стадії розробки ТЕО. 
		ТЕО, як стадія яка передує розробці проекту не може бути реалізована, а розробка проекту не може вважатися реалізацією проекту, оскільки на думку Відповідача 1, ТЕО лише обґрунтовує основні проектні рішення, потужність виробництва, номенклатуру та якість продукції, що підтверджується п. 5.1 ДБН А.2.2-3-2014.
		Також на переконання Відповідача 1 експертом некоректно зазначено, що твір "ТЕО "Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП "АМПУ" та його складові частини (креслення, плани, текст) створено із застосуванням творчої праці його авторів, оскільки на його думку в силу норм ДБН А.2.2-3-2014, ТЕО розробляється на підставі вихідних даних для об`єктів виробничого призначення та лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, які потребують детального обґрунтування відповідних рішень та визначення варіантів і доцільності будівництва об`єкта. Тобто, Відповідач 1 звертає увагу на те, що на момент складання Позивачем ТЕО відповідні рішення вже існували, а завданням ТЕО є їх обґрунтування.
		Відповідач 1 вказує, що ним Позивачу як підряднику були передані відповідні вихідні дані для виконання робіт за укладеним 12.04.2016р. договором. З огляду на викладене, ДП АМПУ вважає, що за відсутності вихідних даних та завдання на проектування Позивач не зміг би розробити ТЕО. В той же час, на думку Відповідача 1, автори твору мають бути самостійними та творити без вихідних даних. 
		Також, за ствердженням Відповідача 1 для висновку про наявність ознак авторського права, у застосованому авторами ТЕО рішення, відповідно до якого перед причалом № 2 виконується оторочка у вигляді заанкерованого больверка, експерт мав встановити, чи є такий варіант принципово новим при реконструкції гідротехнічної споруди. В якості аргументів проти висновків експерта про наявність у розробленому Позивачем ТЕО принципово нових рішень, Відповідач 2 посилається на «Инструкцию по усилению и реконструкции причальных сооружений РД 31.31.38-86», в якій передбачені варіанти Схем реконструкції та посилання больверка шляхом, зокрема, оторочки а у вигляді заанкерованого больверка.
		З огляду на викладене Відповідач 2 вказує, що виконання оторочки у вигляді заанкерованого больверку не є новим та такий варіант існував принаймні ще в 1986 році в СРСР.
		В обґрунтування своєї правової позиції Відповідач 1 посилається на дисертацію кандидата технічних наук за спеціальністю «Експлуатація і ремонт засобів транспорту» Слободяник Г. В., який у своїй дисертації «Визначення зусиль та переміщень у контрфорсних шпунтових стінках при реконструкції причалів» від 05.22.20р. зазначив, що одним з традиційних способів реконструкції та підсилення причальних споруд є зведення оторочок із шпунтової стінки перед існуючою конструкцією, і що таким чином, були здійснені реконструкції причалів № ЗАТ «Стивідорна компанія «Авліта» в бухті Докова Севастопольського порту, №15 Одеського порту, №7 Маріупольського порту, №2 ТОВ «СРЗ» р. Маріуполь, №№ 1 | 3 порту Феодосія. Оторочку у вигляді заанкерованого больверка можна застосовувати при реконструкції та посиленні причальних споруд різних типів, а також на ТЕО та Паспорту причалу № 42 Одеського порту (відповідно) з яких вбачається що аналогічні проектні рішення реалізовані при реконструкції причалів №1к, (29-1) 42, 29 (42) під час їх реконструкції в Одеському порту.
		З урахуванням наведеного, Відповідач 1 вважає, що Позивач при розробці ТЕО нічого нового не запропонував.
		Отже, Відповідач 1 вважає за правомірне зробити висновок про те, що в разі якщо Відповідач 2 використовував технологічні, будівельні, архітектурно-планувальні, конструкційні рішення, які існували до 15.05.2016р. та містяться в ТЕО, це жодним чином не може вважатися використанням ТЕО.
		2.2.5. Стосовно предмету позову, Відповідач 1 зазначає наступне.
		Посилаючись на сталу судову практику Відповідач 1 зазначає, що Позивачем обраний неефективний спосіб захисту свого права, що позовні вимоги Позивача по своїй суті є вимогами про встановлення обставин та надання їм правової оцінки як неналежного виконання зобов`язання учасником господарської діяльності. Таким чином, звертаючись до суду із відповідною вимогою, Позивач фактично просить установити певні обставини, які, за його твердженнями, відбулись у минулому та надати їм відповідну правову оцінку.
		Також Відповідач 1 зауважує, що договір, який вже реалізовано не може бути визнано недійсним на майбутнє, а судовий захист має бути ефективним і позовні вимоги не можуть бути направлені на вставлення певних юридичних обставин. В даному випадку, договір між Відповідачами вже реалізовано, тому задоволення позовних вимог не зможе призвести до поновлення прав Позивача, при цьому Відповідач 1 заперечує проти наявності порушеного права Позивача.
		 
		2.3. Аргументи Відповідача 2
		Відповідач 2 з вимогами, викладеними у позові, не погоджується повністю, а підстави на яких гуртуються ці вимоги, вважає необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству з наступних підстав.
		2.3.1. Щодо зловживання Позивачем своїми правами.
		Відповідач 2 із посиланням на приписи ст. 23 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 426 ЦК України зазначає, що Позивач зловживає своїм правом, обґрунтовуючи свою позицію наступним: 1) Позивач, приймаючи участь у публічних державних закупівлях був обізнаний про умови тендеру, в тому числі про те, що він у разі виграшу, буде мати право лише на укладення договору на виготовлення ТЕО; 2) Позивач також був обізнаний про те, що для виконання наступних стадій проектування потрібне буде укладення іншого договору на виготовлення стадії «Проект» для чого будуть проводитись окремі торги; 3) Позивач, розробивши ТЕО і маючи відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України Про авторське право і суміжні права" право на позначення ТЕО знаком ©, цього не зробив і ніяким іншим чином не повідомив замовника (ДП «АМПУ») про наявність у нього відповідних прав інтелектуальної власності; 4) Позивач, знаючи що для укладення договору на виготовлення стадії «Проект» будуть проводитись окрема процедура закупівлі послуг за державні кошти, не направив замовнику інформацію про наявність підстав для застосування процедури переговорів відповідно до вимог ст.40 Закону України «Про публічні закупівлі», з відповідним обґрунтуванням наявності авторських прав; 5) отримавши інформацію про початок процедури державних закупівель щодо укладення договору на проектування стадії «Проект», Позивач не повідомив замовника (ДП АМПУ) про наявність у нього відповідних прав інтелектуальної власності, про заборону використання ТЕО без його згоди та не висловив Відповідачу 1 свою пропозицію провести процедуру переговорів; 6) Позивач не оскаржив рішення замовника про призначення загальної процедури проведення закупівлі; 7) в загальному порядку прийняв участь у конкурсній процедурі із закупівлі без будь- яких зауважень; 8) після того, як було визначено ТОВ «АНКОР» переможцем не направив останньому повідомлення про наявність авторських прав на ТЕО та про заборону їх використання; 9) Позивач, не оскаржив результати торгів в порядку, визначеному Законом; 10) тільки після укладення договору між замовником та ТОВ «АНКОР» почав надсилати листи про заборону використання.
		Усі ці обставини та послідовність дій Позивача, на переконання Відповідача 2, свідчать про зловживання Позивачем своїм правом (ч.3 ст.13 ЦК України) та на недобросовісну поведінку Позивача (ст. 3 К України), як особи, яка була обізнана про свої права.
		Окрім цього Відповідач 2 звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про публічні закупівлі», як виняток та відповідно до умов, визначених у ч. 2 ст. 40 цього Закону, Позивач мав можливість застосовувати переговорну процедуру закупівлі, яка застосовується замовником як виняток у разі ... якщо існує необхідність захисту прав інтелектуальної власності. Отже, у випадку звернення Позивача до Відповідача 1, останній мав можливість визначити необхідність захисту прав інтелектуальної власності тільки у разі, якщо Позивач належним чином довів би до відома Відповідача 1 про наявність в нього майнових прав інтелектуальної власності. Проте Позивач цього не зробив та не навів доказів намагання застосувати переговорну процедуру.
		Також Відповідач 2 вважає, що бездіяльність Позивача могла мати навмисний характер, оскільки за результатами переговірної процедури Позивач не зміг би встановити в договорі ту ціну, яку він запропонував у конкурентній процедурі, що на переконання Відповідача 2, підтверджує намір Позивача вплинути на замовника з метою надалі диктувати йому свої умови, всупереч вимогам ст.13 ЦК України.
		2.3.2. Щодо згоди Позивача на використання ТЕО.
		Відповідач 2 вважає, що відповідно до ст.430 ЦК України, в редакції, яка діяла станом на укладення договору між Позивачем та ДП АМПУ спірного договору, майнові права (існування яких Відповідач 2 ставить під сумнів) на об`єкт інтелектуальної власності -ТЕО, виготовлений на замовлення, виникли у замовника - ДП АМПУ та у авторів - фізичних осіб, які розробили та підписали ТЕО. 
		На думку Відповідача 2, Позивач який є роботодавцем авторів ТЕО, набуває майнові права на твір разом з авторами (працівниками) у разі, якщо об`єкт інтелектуальної власності створюється виключно на виконання трудових обов`язків та за відсутності замовлення, а у разі наявності замовлення, Позивач як роботодавець виступає лише посередником в організації створення об`єкту інтелектуальної власності і жодних прав на нього не отримує. Крім того, Відповідач 2 звертає увагу на те, що  ДП  АМПУ виступаючи замовником ТЕО, діяв добросовісно, відкрито, надаючи Позивачу можливість без будь-яких перешкод реалізувати свої права, а тому виходячи з поведінки (дій та бездіяльності) Позивача, Відповідач 2 вважає, що ДП «АМПУ» фактично отримав згоду на використання ТЕО.
		Отже на переконання Відповідача 2, оскільки Позивач, будучі обізнаним про усі умови проведення публічних закупівель, завчасно не повідомив замовника про свої майнові права на розроблене ТЕО та прийняв участь у закупівлях на конкурентних засадах з метою отримання максимально вигідних для себе умов виконання другого етапу проекту, такою своєю поведінкою фактично надав згоду на використання ТЕО у подальшому проектуванні, в тому числі третіми особами, що, відповідно, передбачає передачу цим третім особам комплекту документації ТЕО.
		Також Відповідач 2 зауважує, що право на використання замовником ТЕО для цілей договору прямо передбачено п.2 частини 2 ст.889 ЦК України, а тому Позивач, будучи обізнаним зо всіма умовами на яких укладався договір між ним та ДП АМПУ на виготовлення ТЕО та уклавши цей договір без будь яких зауважень, фактично надав згоду на використання ТЕО як об`єкта комерційної таємниці, так і як об`єкт інтелектуальної власності (якщо такий виникне), що повністю відповідає приписам вказаним у п.3 ч. 1 ст.444 ЦК України, відповідно до яких правомірним використанням твору є використання у випадках, передбачених законом. 
		Крім того, на переконання Відповідача 2 надання згоди не потребує обов`язкового укладення договору з автором чи іншим власником майнових прав. Така згода може бути виражена будь яким чином, в тому числі певними фактичними діями, в той же час, як повідомлення про права та заборона мають бути зроблені своєчасно, виражені ясно та містити певне обґрунтування.
		2.3.3. Щодо ствердження Позивача що ТЕО є твором архітектури
		Відповідач 2 вказує, що твердження Позивача про те, що реконструйований причал, а саме сукупність тексту, креслень та планів, які містяться у ТЕО є твором архітектури, не відповідає самому змісту терміну «твір архітектури», який визначений ст.1 Закону України «Про архітектурну діяльність».
		Так Відповідач 2 звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" твір архітектури - це твір у галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та споруди, парки, плани населених пунктів тощо). 
		При цьому Відповідач 2 акцентує увагу на наступному: по-перше, у вказаній нормі Закону відсутні споруди, як самостійний об`єкт (споруда вказана лише як вже збудована частина ландшафтних утворень); по-друге, Бернська конвенція "Про охорону літературних і художніх творів", ст.2 п.(1), дає вичерпаний перелік термінів «Художні та літературні твори», який охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені; по-третє, Всесвітня організація інтелектуальної власності визначає твір архітектури як твір у сфері мистецтва спорудження будівель, мостів та аналогічних конструкцій. Такими творами за ствердженням Відповідача 2 у звичайному розумінні можуть бути плани, креслення, ескізи та моделі, які слугують основою для спорудження.
		Отже, Відповідач 2 стверджує, що з наведеного вбачається що твори архітектури поставлено в один ряд з такими творами мистецтва як живопис, скульптура, графіка і літографія. При цьому, ілюстрації, плани, ескізи і пластичні твори віднесено до окремого виду творів, навіть якщо вони відносяться до галузі архітектури або науки. Також Відповідач 2 зауважує, що Бернська конвенція визначає як твір архітектури й будинки та подібні споруди, проте, причал, для реконструкції якого ДП АМПУ замовлялось ТЕО. не є спорудою, подібною будинку.
		2.3.4. Щодо стверджень Позивача про те що ТЕО містить архітектурне рішення
		Відповідач 2 з посиланням на приписи Закону України «Про архітектурну діяльність» зауважує, що норми зазначеного закону передбачають, що архітектурне рішення міститься в архітектурній частині проекту, а ТЕО не є проектом, воно є лише частиною проектно-кошторисної документації, якою відповідно до пункту 5.2 ДБН А.2.2-3-2014, обґрунтовуються проектні рішення, а не архітектурні рішення.
		За ствердженням Відповідача 2 зовнішній вигляд та інтер`єр є тими обов`язковими елементами авторського задуму, без яких результатом архітектурної діяльності (інтелектуальної діяльності) не може бути саме архітектурне рішення. Наявні у справі матеріали ТЕО свідчать про відсутність ознак авторського задуму щодо зовнішнього вигляду й інтер`єру об`єкта архітектури, тобто про відсутність у ТЕО архітектурного рішення. Креслення не відносяться до творів архітектури, оскільки їх призначення, на відміну від рисунку, є відображення конструктивного рішення. а не архітектурного і саме ця позиція висловлена у Меморандумі Комітету по архітектурі Всесвітньої організації інтелектуальної власності.
		2.3.5. Щодо того що ТЕО є літературним твором, Відповідач 2 зазначає, зокрема, що:.
		Суд має критично оцінити висновок судового експерта, відповідно до якого ТЕО визнано літературним твором технічного характеру, оскільки на його переконання, інтелектуальна праця авторів ТЕО, які є працівниками Позивача, не мала творчого характеру, а тому її результатом не стало створення літературного твору технічного характеру.
		Текстова та графічна частина ТЕО не містить ані новизни, ані оригінальності, ані індивідуальності, ані інших ознак творчої праці (творчості), яка притаманна для твору. Застосований у ТЕО варіант конструктивного рішення не є новим, він згадувався у спеціальній літературі і неодноразово використовувався (реалізовувався під час будівництва (реконструкції) причалів в портах Одеської області.
		За загальним принципом доктрини авторського права, для визнання будь-якого твору об`єктом авторського права, останній має бути наділений кожною з наступних ознак: мати належність до творів літератури, науки, або мистецтва (ст. 433 ЦК України, ст.8 Закону України «Про авторське право та суміжні права»); бути створеним творчою працею фізичної особи - автора (ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»); мати об`єктивну форму свого існування, як факту створення (ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).
		Посилаючись на судову практику при вирішені спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності Відповідач 2 зазначає, що правовій охороні як об`єкт авторського права підлягає твір, виражений в об`єктивній формі, а не його зміст. Не охороняються авторським правом, зокрема, ідеї, методи, концепції, принципи, способи, відкриття (наприклад, шахові партії, методики навчання тощо); разом з тим підлягають охороні літературні та інші твори, в яких викладено (описано, проілюстровано) відповідні ідеї, методики тощо. 
		2.3.6. Щодо обов`язку не розголошувати комерційну таємницю Відповідач 2 зазначає, що Позивач намагається обґрунтувати свої вимоги порушенням Відповідачами комерційної таємниці. При цьому він не наводить приклади порушення цієї комерційної таємниці та не називає особу, яка її порушила.
		Крім того, Відповідач 2 звертає увагу на те, що з пояснень Позивача не можливо з`ясувати чи вважає він факт передачі Відповідачу 2 ТЕО, як порушення належних йому прав на об`єкт інтелектуальної власності (комерційна таємниця), чи як порушення обов`язку Відповідача 1 не передавати проектно- кошторисну документацію, визначеного ст.889 ЦК України, чи обов`язку не повідомляти конфіденційну інформацію іншим особам, передбаченого ст.862 ЦК України.
		Відповідач 2 посилаючись на ст. 862 ЦК України вказує, що обов`язок замовника виникає лише тоді, коли очевидним є отримання нових технічних рішень і нових знань. Інша інформація може розглядатися, як комерційна. В даному випадку на виникнення обов`язку замовника впливає його суб`єктивне сприйняття отриманої інформації, як такої, що містить нові технічні рішення і знання або інші відомості, саме як комерційну інформацію.
		Відповідач стверджує, що не сприймало інформацію, яка міститься у ТЕО, як таку що містить нові технічні рішення і знання або інші відомості, що можуть розглядатися як комерційна інформація. При цьому, Відповідач 2 зазначає, що Позивач не надав докази того, що він до укладення оспорюваного договору повідомив Відповідача 1 про наявність у ТЕО нових технічних рішень, нових знань або іншої конфіденційної інформації.
		Відповідач 2 також вказує, що оскільки за умовами Договору № 90А-785/67-В-ІЛФ-16 від 12.04.2016р., Відповідач 1 є замовником ТЕО з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 ІФ ДП АМПУ» з метою подальшого проведення реконструкції цього причалу, тобто кінцевою ціллю замовлення проектної документації є реконструкція причалу № 2 то, на переконання Відповідача 2, будь-яке використання ним проектно-кошторисної документації, яка має на меті реконструкцію причалу № 2, є правомірним.
		2.3.7. Щодо креслень, які містяться у ТЕО ДП АМПУ зазначає наступне.
		Усі креслення, в тому числі поперечний розріз причалу №2, який міститься у проектній документації, розробленій Відповідачем, були виготовлені ним із застосуванням власних розрахунків, зроблених на підставі вихідних даних наданих ДП АМПУ. Проте, можливо існує деяка схожість креслень, зроблених ним та креслень, зроблених Позивачем (його працівниками), однак така схожість може бути обумовлена лише тим, що Відповідач 2 та Позивач в процесі проектування користувались вихідними даними (завданням на проектування), які були надані ДП АМПУ Позивачу для проектування реконструкції Причалу № 2 (стадії ТЕО) і Відповідачу 2 для проектування реконструкції Причалу № 2 (стадія Проект). 
		Спірні креслення, на переконання Відповідача 2 є результатом лише розрахункової інженерної та конструкторської роботи працівників Позивача, його виготовлення не містить в собі необхідного авторського замислу та творчого процесу, а тому не може вважатися ані твором архітектури, ані архітектурним рішенням ані будь-яким іншим об`єктом авторського права, яке підлягає правовій охороні. Позивач безпідставно посилається на те, що ТЕО є проектом твору архітектури.
		Розроблене Позивачем ТЕО, на переконання Відповідача 2, не є проектом, а є лише частиною проектно-кошторисної документації, виготовлення якої є обов`язковим, відповідно до законодавства України, та яка має бути врахована під час розробки наступних стадій проектування.
		Як стверджує Відповідач 2 ним було використано технологічні, будівельні, архітектурні-планувальні, конструктивні рішення, які існували до 15.05.2016 р, а саме ті що були викладені в виданні «Руководство по проектированию морских причальных сооружений, РД 31.31.27-81», яке було розроблено та затверджено «СоюзморНИпроект» у 1981 році, виданому у1984р. Саме це «Руководство» було використано й Позивачем в процесі розроблення ТЕО, а тому таке використання Відповідачем 2 не є порушенням прав Позивача, при цьому Відповідач 2 звертає увагу на те, що у «Руководстве» міститься перелік авторів, які приймали участь у його розробці. 
		Відповідач 2 звертає увагу на те, що використання Позивачем конструктивних рішень в ТЕО, визначених у «Руководстве» без згоди його автора (авторів), є порушенням виключних майнових прав авторів, зазначених в «Руководстве по проектированию морских причальных сооружений, РД 31.31.27-81» не породжує авторського права працівників Позивача на твір, який, за твердженням Позивача, міститься у ТЕО, та, відповідно, не породжує майнових прав авторів ТЕО та їх роботодавця (Позивача).
		Також, Відповідач 2, посилаючись на ст. 30 Закону України «Про архітектурну діяльність» зазначає, що оскільки працівники Позивача, які зазначені у позові як автори ТЕО, не є авторами проекту твору архітектури, у них та у Позивача не виникає виключне майнове право на участь у подальшої реалізації проекту твору архітектури. ТЕО не є ані проектом твору архітектури, ані взагалі проектом об`єкту архітектури, оскільки не є документом, який можна використати для зведення (будівництва) об`єкту архітектури. ТЕО є лише частиною проектної документації, на підставі якої розробляється проект. При Відповідач 2 зазначає, що «участь у подальшій реалізації проекту» означає право автора (власника майнових прав) здійснювати авторський нагляд за будівництвом об`єкту архітектури, в тому числі твору архітектури.
		2.3.7. Щодо договору про передачу майнових прав працівниками Позивача.
		Посилаючись на норми ст.445, ч.3 ст.1113 ЦК України, Відповідач 2 вказує, що оскільки договір про передачу майнових прав, укладений між Позивачем та його працівниками, які розробили ТЕО, не містить в собі умов щодо передання майнових прав Позивачу від його працівників за грошову компенсацію, то це свідчить про погіршення становища працівників Позивача як творців ТЕО. За таких обставин, Відповідач 2 вважає, що  вказаний договір є нікчемним в силу закону, а тому не має прийматися судом до уваги, як належний та допустимий доказ.
		2.3.8. Щодо висновку науково-правової експертизи.
		Відповідач 2 стверджує, що відсутні правові підстави для використання Висновку науково-правової експертизи від 14.06.2018р., наданої Позивачем до матеріалів справи, оскільки: предметом дослідження експертом не було конкретне ТЕО з реконструкції конкретного об`єкту архітектури; перед експертом були поставлені три питання, кожне з яких вже визначало наявність твору у ТЕО, як одне з вихідних даних для дослідження; і ТЕО і проект об`єкта архітектури можуть не містити твору архітектури, незалежно від того, що ці документи (частини проектно- кошторисної документації) є результатом архітектурної діяльності.
		Відповідач 2 стверджує, що Причал №2 сам по собі за визначенням не є твором архітектури, оскільки не містить в собі притаманного для твору архітектури елементу мистецтва. В цьому сенсі причал не є твором архітектури, а тому відповідно і проектна документація на реконструкцію причалу також не може містити твору архітектури, за виключенням випадку, якщо внаслідок реконструкції буде створено суттєво інший за характеристиками об`єкт архітектури, подібний будівлям (з вмістом архітектурно-художніх та інших подібних естетичних елементів). 
		 
		3. Процесуальні питання, вирішені судом.
		27.04.2018р. ДП "Чорноморндіпроект» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ДП АМПУ та ТОВ «АНКОР».
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2018р. позовну заяву (вх. №863/18) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.
		02.05.2018р. ухвалою Господарського суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.05.2018р.о 12:30год.
		30.05.2018р. до суду від ДП АМПУ надійшло клопотання (вх.№10691/18) в якому Відповідач 1 просить суд надати йому додатковий час для підготовки відзиву на позов, до 15.06.2018р. у зв`язку із чим відкласти підготовче засідання, яка судом була розглянута та задоволена, ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.05.2018р. підготовче засідання у справі №916/808/18 було відкладено на 19.06.2018р. об 11:00год.
		12.06.2018р. до суду від ДП «Чорноморндіпроект» надійшла заява (вх.№11736/18) про ознайомлення з матеріалами справи, яка судом була задоволена.
		19.06.2018р. Відповідач 1 надав до канцелярії заяву про поновлення строків на подання відзиву на позовну заяву (вх. № 12228/18) та відзив на позовну заяву (вх. № 12226/18). Судом клопотання Відповідача 1 про поновлення строку було розглянуто та задоволено, відзив на позов був долучений до матеріалів справи.
		19.06.2018р. в судовому засіданні Позивач надав суду клопотання про витребування у Відповідачів доказів, яке судом було розглянуто та частково задоволено. В підготовчому засіданні була проголошена протокольна ухвала про перерву до 26.06.2018р. об 14:00год.
		26.06.2018р. до канцелярії суду надійшли: від ДП АМПУ разом із клопотанням (вх.№12852/18 витребувані ухвалою від 19.06.2018р. докази, які судом були долучені до матеріалів справи; від ТОВ «АНКОР» відзив на позовну заяву (вх. № 12877/18); від Позивача відповідь на відзив Відповідача 1 (вх.№12898/21), разом із додатковими доказами, які судом були долучені до матеріалів справи.
		26.06.2018р. в підготовчому судом за власною ініціативою був продовжений строк підготовчого засідання на 30 днів, про що була постановлена відповідна ухвала суду та проголошена протокольна ухвала про перерву в засіданні до 12.07.2018р. о 14:30год.
		12.07.2018р. до суду від ТОВ «АНКОР» надійшли: заперечення на відповідь на відзив (вх.№14021/18) та клопотанням про приєднання до матеріалів справи письмових доказів (вх. № 4022/18), які судом були долучені до матеріалів справи.
		В підготовчому засіданні 12.07.2018р. Відповідач 2 надав суду клопотання про призначення судової експертизи (вх.№14022/18). З метою надання можливості іншим учасникам справи висловити свою позицію що до призначення у справ експертизи та підготувати свої питання, суд проголосив протокольну ухвалу про перерву в засіданні до 19.07.2018р. до 11:00 год.
		18.07.2018р. ДП «Чорноморндіпроект» надав суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№14428/18), яке судом було розглянуто та задоволено.
		19.07.2018р. ДП «Чорноморндіпроект» надав суду: заперечення проти призначення судової експертизи (вх. № 14662/18), яке судом долучено до матеріалів справи; клопотання щодо питань експертизи (вх. № 14659/18), в якому Позивач визначив коло своїх питань для вирішення судовим експертом. Клопотання судом долучено до матеріалів справи.
		Також 19.07.2018р. відповідач 1 надав до суду клопотання про призначення судової експертизи (вх. № 14680/18), в якому просив суд окрім питань, поставлених Відповідачем 2 поставити суду власне питання.
		В підготовчому засіданні 19.07.2018р. судом були розглянуті всі подані учасниками справи клопотання і за результатами їх розгляду була постановлена ухвала якою у справі була призначена експертиза в сфері інтелектуальної власності, проведення якої було доручено Науково - дослідному інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України. На вирішення експертизи були поставлені наступні питання: 1) Чи міститься у Техніко-економічному обґрунтуванні «Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ», яке розроблене Державним підприємством «Державний науково-вишукувальний та науково-дослідний" інститут морського транспорту «Чорномордніпроект», твори архітектури, які згідно з законодавством, що регулює відносини у сфері інтелектуальної власності є об`єктами авторського права, а саме (але не обмежуючись): твір архітектури «Реконструкція гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ»; креслення, плани, ілюстрації, ескізи, тощо Причалу № 2, які відображають архітектурне, у т.ч. конструктивне рішення цього причалу при його реконструкції - больверк з металевого шпунта з анкеровкою за шпунтову анкерну стіну з залізобетонними монолітними розвантажувальними платформами на пальовій основі, неоднозначний для всього причалу (розділений на дві ділянки, на першій ділянці больверк екранований), інші рішення щодо цього причалу; схеми генерального плану «Реконструкція гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ»; інших планів, креслень, ілюстрацій (графічна частина ТЕО); інших об`єктів авторського права, що містяться в проектній документації Техніко-економічне обґрунтування з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ» ДП «Чорноморндіпроект» та чи є вони авторами твору архітектури «Реконструкція гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ»; креслень, планів, ілюстрацій, ескізів, тощо Причалу № 2, які відображають архітектурне, у т.ч. конструктивне рішення цього причалу при його реконструкції - больверк з металевого шпунта з анкеровкою за шпунтову анкерну стіну з залізобетонними монолітними розвантажувальними платформами на пальовій основі, неоднозначний для всього причалу (розділений на дві ділянки, на першій ділянці больверк екранований), інші рішення щодо цього причалу; схеми генерального плану «Реконструкція гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ»; інших планів, креслень, ілюстрацій (графічна частина ТЕО); інших об`єктів авторського права, що містяться в проектній документації Техніко-економічне обґрунтування з "Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ» ДП «Чорноморндіпроект» що містяться в Техніко - економічному обґрунтуванні (ТЕО); 
		2) Чи мають особи, які зробили та підписали твір архітектури «Реконструкція гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ»; креслення, плани, ілюстрації, ескізи, тощо Причалу № 2, які відображають архітектурне, у т.ч. конструктивне рішення цього причалу при його реконструкції - больверк з металевого шпунта з анкеровкою за шпунтову анкерну стіну з залізобетонними монолітними розвантажувальними платформами на пальовій основі, неоднозначний для всього причалу (розділений на дві ділянки, на першій ділянці больверк екранований), інші рішення щодо цього причалу; схеми генерального плану «Реконструкція гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ»; інших планів, креслень, ілюстрацій (графічна частина ТЕО); інших об`єктів авторського права, що містяться в проектній документації Техніко-економічне обґрунтування з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ» ДП «Чорноморндіпроект» та чи є вони авторами твору архітектури «Реконструкція гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ»; креслень, планів, ілюстрацій, ескізів, тощо Причалу № 2, які відображають архітектурне, у т.ч. конструктивне рішення цього причалу при його реконструкції - больверк з металевого шпунта з анкеровкою за шпунтову анкерну стіну з залізобетонними монолітними розвантажувальними платформами на пальовій основі, неоднозначний для всього причалу (розділений на дві ділянки, на першій ділянці больверк екранований), інші рішення щодо цього причалу; схеми генерального плану «Реконструкція гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ»; інших планів, креслень, ілюстрацій (графічна частина ТЕО); інших об`єктів авторського права, що містяться в проектній документації Техніко-економічне обґрунтування з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ» ДП «Чорноморндіпроект» що містяться в Техніко - економічному обґрунтуванні (ТЕО)?; 
		3) Чи мало місце використання у проектній документації «Реконструкція гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ» стадія «Проект»,  розробленої ТОВ "АНКОР", об`єктів авторського права (повністю або в будь-який частині):  Твору архітектури "Реконструкція гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП "АМПУ"; креслень, планів, ілюстрацій, ескізів, тощо Причалу № 2, які відображають архітектурне, у т.ч. конструктивне рішення цього причалу при його реконструкції - больверк з металевого шпунта з анкеровкою за шпунтову анкерну стіну з залізобетонними монолітними розвантажувальними платформами на пальовій основі, неоднозначний для всього причалу (розділений на дві ділянки, на першій ділянці больверк екранований), інші рішення щодо цього причалу; Схеми генерального  плану "Реконструкція гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ»; інших планів, креслень, ілюстрацій (графічна частина ТЕО), інших об`єктів авторського права, що містяться в проектній документації Техніко-економічне обґрунтування з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ» ДП «Чорноморндіпроект»? Судом також було доручено керівнику Науково - дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України залучити необхідне коло експертів для проведення експертизи, попередити їх  про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст.384, 385 Кримінального кодексу України. Провадження у справі №916/808/18 було зупинено до одержання результатів експертизи.
		20.07.2018р. Позивач надав суду клопотання (вх. № 15061/18) про отримання копії ухвали суду від 19.07.18р. про призначення експертизи, яке судом було задоволено.
		26.07.2018р. представник Відповідача 1 надав суду заяву про отримання технічного запису судового засідання (вх. № 15124/18) та заяву про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 15123/18), які судом були задоволені.
		Не погодившись із ухвалою суду від 19.07.2018 про призначення у справі № 916/808/18 судової експертизи, ТОВ «АНКОР» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу.
		11.09.2018р. постановою Одеського апеляційного господарського суду апеляційна скарга ТОВ «АНКОР» була залишена без задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 19.07.2018р. залишена без змін.
		24.09.2018р. від Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України на адресу суду надійшло повідомлення (вх. № 19389/18), відповідно до якого останній запропонував суду обрати експерта для проведення дорученої судової експертизи.
		16.10.2018р. Позивач надав суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 21029/18), яке судом було задоволено.
		22.10.2018р. ухвалою суду для вирішення питання щодо обрання судового експерта, провадження по справі було поновлено, підготовче засідання було призначене на 06.11.2018р. об 10:00 год.
		В підготовчому засіданні 06.11.2018р. Позивач надав суду клопотання про витребування доказів (вх. № 22686/18), в якому просив витребувати у Відповідачів копію експертного звіту (зі всіма додатками до нього) державної будівельної експертизи щодо розгляду проектної документації по стадії Проект ТОВ «АНКОР», виконаної за оспорюваним договором від 05.03.2018р. № 46-В-ІЛФ-18, тощо. Судом розгляд клопотання був залишений відкритим. 
		Також в засіданні суд, розглянувши клопотання Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України (вх.№19389/18), заслухавши думку учасників судового процесу, дійшов висновку щодо необхідності доручення проведення судової експертизи у справі №916/808/18 експерту Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Соповій Катерині Андріївні, про що була постановлена відповідна ухвала, а провадження у справі до завершення експертизи було зупинено.
		28.02.2019р. від судового експерта Сопової К.А. на електронну адресу суду надійшов лист (вх. № 4085/19) в якому експертом було повідомлено про те. що вона не має технічної освіти та спеціальних знань для проведення вказаного в ухвалі суду аналізу об`єктів дослідження, а тому запропонувала залучити для виконання судової експертизи експерта Петренко С.А., який має відповідну технічну освіту. Разом із клопотанням матеріали справи № 916/808/18 були повернуті до суду.
		04.03.2019р. Позивач надав клопотання (вх. № 4301/19) про ознайомлення з матеріалами справи, яке судом було задоволено.
		05.03.2019р. ухвалою суду провадження у справі було поновлено, підготовче засідання було призначене на 11.03.2019р. об 10:30 год.
		07.03.2019р.Позивач надав суду клопотання про уточнення змісту питань, поставлених на вирішення експертизи (вх. № 4638/19) та клопотання про приєднання доказів (вх. № 4639/19), які були розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.
		11.03.2019р. в підготовчому засіданні судом були розглянуті клопотання Позивача (вх. № 4638/19, вх. № 4639/19), вислухані думки Відповідачів, після чого вони були задоволенні. Також в засіданні суд, розглянувши повідомлення судового експерта Сопової К.А.  (вх.№4085/19), заслухавши думку учасників судового процесу, дійшов висновку щодо необхідності заміни судового експерта Сопової К.А. на судового експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Петренко С.А., про що була постановлена відповідна ухвала, а провадження у справі до завершення експертизи було зупинено.
		04.12.2019р. суд з листом за № 916/808/18/7201/2019 звернувся до Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, в якому просив повідомити про стан проведення судової експертизи у справі.
		10.02.2020р. на адресу суду від судового експерта Петренко С.А. надійшов лист (вх. № 3469/20), в якому він повідомив суд, що судова експертиза у справі знаходиться на стадії завершення та враховуючи навантаження судового експерта, зазначив що експертиза буде завершена у період лютий-березень 2020р.
		З урахуванням надмірно тривалого строку проведення експертизи, суд листами за № 916/808/18/5524/2020 від 23.06.2020 та № 916/808/18/2852/2021 від 14.05.2021р. звертався до Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України та до судового експерта Петренко С.А., в якому просив повідомити про стан проведення судової експертизи у справі, зазначив що у зв`язку із порушенням розумних строків проведення судової експертизи, попросив у строк до 01.06.2021р.надати суду або відповідний судовий висновок або повернути матеріали справи із повідомленням про неможливість проведення судової експертизи у справі № 916/808/18.
		16.07.2021р. разом із супровідним листом (вх. № 19138/21) на адресу суду надійшов висновок експерта № 1246 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у справі № 916/808/18.
		09.08.2021р. ухвалою суду провадження у справі було поновлено, засідання призначено на 19.08.2021р. об 12:00.
		09.08.2021р. Позивач надав клопотання (вх. № 21202/20) про ознайомлення з матеріалами справи, яке судом було задоволено.
		18.08.2021р. на електронну адресу суду від  Відповідача 2 надійшло клопотання (вх. № 22003/21) про відкладення розгляду справи у зв`язку із знаходженням його адвоката на лікарняному.
		19.08.2021р. від Відповідача 2 на адресу суду надійшли письмові пояснення щодо висновків судового експерта (вх. № 22044/21), які судом долучені до матеріалів справи, окрім того Відповідач 2 надав до суду : клопотання про призначення додаткової судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності (вх. № 22044/21), клопотання про призначення повторної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності (вх. № 22047/21), клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 22048/21) до розгляду Приморським районним судом м. Одеси справи № 522/7908/21, клопотання про залучення о участі у справі в якості третіх осіб, які вказані Позивачем як авторів ТЕО (вх. № 22064/21). 
		Того ж дня від Відповідача 1 до суду надійшли письмові пояснення на Висновок судової експертизи (вх. № 22086/21), разом із додатками, які судом долучені до матеріалів справи,  а також клопотання про призначення комплексної експертизи у сфері інтелектуальної власності та інженерно технічну експертизу (вх. № 22098/21).
		В підготовчому засіданні 19.08.2021р. з урахуванням зміни назви Іллічівської філії ДП АМПУ на Чорноморську філію ДП АМПУ, суд проголосив протокольну ухвалу якою вніс зміни у назву філії ДП АМПУ, а також враховуючи складність справи, суд призначив справу до колегіального розгляду про що була постановлена відповідна ухвала суду.
		Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.08.2021р. був визначений склад колегії суддів для розгляду справи № 916/808/18 у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Лічман Л.В., Щавинська Ю.М.
		26.08.2021р. ухвалою суду було постановлено прийняти справу №916/808/18 до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Лічман Л.В., суддя Щавинська Ю.М., розгляд справи почати спочатку та призначити підготовче засідання у справі на 15.09. 2021р. об 11:00 год.
		10.09.2021р. Позивач подав до суду заяву про відвід судді (вх. № 2-1146/21), в якій просив суд відвести суддю Лічмана Л.В. від розгляду справи № 916/808/18, яка відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.09.2021р. була передана на розгляд колегії суддів Цісельський О.В, Лічман Л.В., Щавинська Ю.М. у справі № 916/808/18.
		13.09.2021 р. ухвалою суду клопотання ДП «Чорноморндіпроект» (вх. №1146/21 від 10.09.2021р.) про відвід судді Лічмана Л.В. від розгляду справи №916/808/18 визнано необґрунтованим та розгляд цього клопотання передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.
		13.09.2021р. відповідно до Розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду № 175 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу заяви» був призначений повторний автоматичний розподіл заяви про відвід судді вх.№2-1146/21 від 10.09.2021р. у справі  №916/808/18.  
		13.09.2021р. відповідно до Протоколу повторного автоматичного розподілу справи між суддями суддю Малярчук І.А. призначено для розгляду  заяви про відвід судді вх.№2-1146/21 від 10.09.2021р. у справі  №916/808/18.  
		14.09.2021р. ухвалою суду було відмовлено у задоволенні заяви ДП «Чорноморндіпроект» від 10.09.2021р. за вх.№2-1146/21 про відвід судді Лічмана Л.В. від розгляду справи №916/808/18.
		Також 14.09.2021р. від адвоката Відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх. № 24277/21), у зв`язку із його зайнятістю в іншій справі.
		15.09.2021р. відповідно до Розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду № 178 «Щодо автоматичної зміни складу суду» у зв`язку із перебуванням судді Лічмана Л.В. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків був призначений повторний автоматичний розподіл справи  №916/808/18 для внесення змін до складу колегії суддів.
		Того ж дня відповідно до Протоколу повторного автоматичного розподілу справи між суддями визначено склад колегії для розгляду справи №916/808/18 у складі: головуючий суддя  Цісельський О.В., судді Малярчук І.А., Щавинська Ю.М.
		15.09.2021р. від Позивача на адресу суду надійшли: клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх. № 24404/21), заперечення на клопотання ТОВ «АНКОР» про зупинення провадження у справі (вх. № 240406/21), які судом долучені до матеріалів справи.
		16.09.2021р. ухвалою суду було постановлено прийняти справу №916/808/18 до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Малярчук І.А., суддя Щавинська Ю.М., розгляд справи почати спочатку та призначити підготовче засідання у справі на 19.10. 2021р. об 11:00 год.
		19.10.2021р. від Відповідача 1 на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 27427/21), яке мотивоване тим, що у представника погіршився стан здоров`я і він не зможе прийняти участь у засіданні, а справа для Відповідача 1 є дуже актуальною та важливою.
		01.11.2021р. відповідно до Розпорядження керівника апарату Господарського суду № 216 «Щодо автоматичної зміни складу суду» приймаючи до уваги перебування члена колегії судді Малярчук І.А. на лікарняному з 22.10.2021р., з метою дотримання процесуальних строків розгляду даної справи, на підставі службової записки головуючого судді Цісельського О.В., був призначений повторний автоматичний розподіл справи №916/808/18 для внесення змін до складу колегії суддів.
		Того ж дня відповідно до Протоколу повторного автоматичного розподілу справи між суддями визначено склад колегії для розгляду справи № 916/808/18 у складі: головуючий суддя  Цісельський О.В., судді Петренко Н.Д., Щавинська Ю.М.
		02.11.2021р. ухвалою суду було постановлено прийняти справу №916/808/18 до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Петренко Н.Д., суддя Щавинська Ю.М., розгляд справи почати спочатку та призначити підготовче засідання у справі на 16.11. 2021р. об 10:20 год.
		16.11.2021р. адвокат Відповідача 2 надіслав на електронну адресу суду клопотання про приєднання до матеріалів справи адвокатських запитів (вх. № 30639/21), яке судом було задоволено, а також Позивач надав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 30722/21), яке судом також було задоволено.
		В підготовчому засіданні 16.11.2021р. судом була постановлена протокольна ухвала про перерву в засіданні до 22.11.2021р. об 11:00 год.
		22.11.2021р. адвокат Відповідача 2 надав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи адвокатського запиту (вх. № 30639/21), яке судом було задоволено.
		В підготовчому засіданні 22.11.2021р. судом були розглянути клопотання відповідачів про призначення додаткової експертизи (вх. № 22098/21), про призначення повторної експертизи (вх. №№ 22047/21, 22044/21), про зупинення провадження до розгляду Приморським районним судом м. Одеси справи №522/7908/21 (вх. № 22048/21) та про залучення третіх осіб (вх. № 22064/21), за результатами обговорення з учасниками справи суд в задоволені клопотань відмовив, про що були постановлені протокольні ухвали. Також судом була постановлена протокольна ухвала якою підготовче засідання у справі № 916/808/21 було закрите та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 14.12.2021р. об 11:00 год.
		10.12.2021р. Позивач надав до суду письмові пояснення по справі (вх. № 33475/21), які судом були долучені до матеріалів справи.
		13.12.2021р. Відповідач 2 надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 33343/21), яке мотивоване зайнятістю його адвоката в судовому засіданні КГС ВС 14.12.2021р.
		14.12.2021р. в судовому засіданні судом була проголошена протокольна ухвала про перерву до 21.12.2021р. о 16:15 год. В порядку ст. 120 ГПК України судом була постановлена ухвала, якою Відповідач 2 був повідомлений про час та дату наступного розгляду прави по суті.
		17.12.2021р. Відповідач 2 надав суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 34219/1), яке судом було задоволено.
		20.12.201р. Відповідач 2 надав суду промову у дебатах, викладену письмово (вх. № 34428/21), яка судом долучена до матеріалів справи.
		21.12.2021р. Відповідач 2 надав до суду клопотання про долучення письмових доказів (вх. № 34463/21), в якому він просив суд поновити строк для подання письмових доказів та долучити їх до матеріалів справи. Клопотання судом було задоволено.
		В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах судових засідань. 
		Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.
		Позивач у вступній промові заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.
		Представник Відповідача 1 у вступній промові проти позову заперечував у повному обсязі, просив суд в його задоволені відмовити.
		Представник Відповідача 2 у вступній промові та промові у дебатах, викладеної письмово проти позову заперечував у повному обсязі, просив суд в його задоволені відмовити 
		Проте, в судове засідання 21.12.2021р. представники сторін не з`явились, про час та місце розгляду справи по суті були повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.12.2021р., про поважність неявки суд не повідомили.
		Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Саме до таких висновків прийшов ВС КГС в своєї постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018.
		Застосовуючи згідно ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
		Враховуючи належне повідомлення учасників справи про час, дату та місце судового засідання з розгляду справи по суті, наявність в матеріалах справи правових позицій учасників справи, а також враховуючи строки розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення учасників справи, суд дійшов висновку про можливість завершити розгляд справи за відсутності представників сторін.
		Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
		В судовому засіданні, 21.12.2021р. Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України по виходу з нарадчої кімнати проголошена вступна та резолютивна частини рішення.
		 
		4. Фактичні обставини справи, встановлені судом
		12.04.2016р. між ДП АМПУ в особі Іллічівської філії ДП АМПУ, надалі Замовник, та ДП «Чорноморндіпроект», надалі Підрядник, був укладений Договір № 90А-785/64-В-ІФЛ-16 (т.с.1, а.с.45-50), за умовами п.1.1 якого Підрядник зобов`язався на власний ризик та за оплату виконати проектні роботи з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ», розроблення техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) за завданням на проектування (Додаток № 3) та забезпечити експертне дослідження проекту з отриманням позитивного звіту державного підприємства «Укрдержбудекспертиза», а Замовник зобов`язався прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, викладених у цьому договорі.
		Пунктом 2.1. Договору сторони погодили що загальна вартість робіт за договором визначається Договірною ціною та складає 491 592, 98 грн, крім того ПДВ 98 318, 60 грн. Всього сума договору складає 589 911, 58 грн.
		Також сторони у Договорі погодили, що ціна договору включає всі витрати Підрядника окрім коштів, що підлягають сплаті «Укрдержбудекспертиза», що буде врегульовано додатковою угодою сторін (п.2.2. договору).
		Пунктом 4.4. договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником на підставі акту здачі-прийому виконаних робіт протягом 10-ти календарних днів з дати отримання оригіналу належним чином формленого рахунку, з урахуванням сплаченої попередньої оплати.
		Проектна документація виконується на українській мові та видається Замовнику в 4-х примірниках на паперовому носії та один примірник на електронному носії (п.4.8. договору).
		За умовами договору до прав Замовника, передбачених п.6.2. договору віднесено, зокрема те, що Замовник також має інші права, передбачені договором, Цивільним і Господарським кодексами України та іншими актами діючого законодавства (п.п.6.2.5. договору).
		До обов`язків Замовника за договором сторони віднесли, зокрема, обов`язок: передати Підряднику вхідні дані, визначені завданням на проектування протягом 5-ти днів з дати підписання договору та додаткові вихідні дані (не визначені завданням на проектування) за письмовим запитом Підрядника (п.п.6.3.1.); прийняти на визначених договорах умовах виконанні Підрядником роботи (п.п.6.3.2.).
		В свою чергу, Підрядник має право: своєчасно та в повному обсязі отримати плату за виконані роботи (п.п.6.4.1.); за погодженням із Замовником залучати субпідрядників на виконання робіт, передбачених договором (п.п.6.4.3.), тощо.
		До зобов`язань Підрядника договором було віднесено, зокрема, забезпечити виконання проектних робіт на визначених договором умовах (п.6.5.2.); передати Замовнику за актом-прийому-здачі Проектну документацію (стадії ТЕО) та позитивний звіт ДП «Укрдержбудекспертиза»….(п.6.5.3.), 
		Пунктом 7.1. договору сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором вони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та договором.
		Відповідно до п.10.4. договору сторони підтвердили, що погодили всі істотні умови цього договору і надалі не матимуть один до одного ніяких претензій у зв`язку з ним.
		Одним із додатків до Договору, який був підписаний повноважними представниками Замовника та Підрядника був Додаток № 3 - Завдання на проектування «Реконструкція гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ» (т.с.1, а.с. 51-54).
		Так у переліку основних даних та вимог Завдання на проектування були визначені наступні дані, зокрема: п.2) підстава для проектування - План розвитку Іллічівського морського порту на коротко- (до 2018р.), середньо- (до 2023р) та довгострокову (до 2038р.) перспективу, затверджений наказом ДП АМПУ від 15.10.2014р. № 206; п.9) стадійність проектування з визначенням затверджувальної стадії - три стадії проектування: - Техніко-економічне обґрунтування - ТЕО; - Проект - П (затверджувальна частина); - Робоча документація - Р. Стадія Проект та Робоча документація виконуються за окремими договорами; п. 10) інженерні вишукування - використовуються раніше виконані Інженерно-геологічні вишукування. Проміри глибин надаються Замовником; п.12) основні архітектурно-планувальні вимоги і характеристики об`єкту  визначені Замовником щодо довжини причалу № 2 яка повинна бути, глибини у кордону причалу № 2, категорії навантаження на причал, максимальне розрахункове судно-контейнеровоз СК-8000 з визначенням основних параметрів, вказівка передбачити сполучення між реконструйованим причалом № 2 та причалами №№ 1 та 3 та техобладнання необхідне для розрахунків навантажень на причал № 2 та розмір колії перевантажувача; п. 15) вказівки про необхідність: розроблення індивідуальних технічних вимог, розроблення окремих проектних рішень в декількох варіантах, попередніх погоджень проектних рішень, тощо - Замовником не вимагається. Щодо захисту технічної інформації - Генпроектувальник приймає на себе зобов`язання про нерозголошення наданої Замовником інформації та відомостей третім особам; п.16) Характеристика об`єкта - конструкція причалу № 2 - естакада на з/б палях, рік побудови 1963….; п.26) вихідні данні, що надаються Замовником - 1. Містобудівні умови та обмеження, 2. Наявні матеріали інженерно-геологічних вишукувань, 3. Останні проміри глибин, 4. Паспорт причалу № 2 та матеріали інженерних обстежень, 5. Технічні умови на підключення інженерних мереж, 6. План розвитку морського порту Іллічівськ на коротко- до 2018р), середньо- (до 2023р.) та довгострокову (до 2038р.) перспективу, тощо.
		15.06.2016р. між ДП «Чорноморндіпроект», надалі Роботодавець та працівниками Роботодавця: головним інженером проекту Самойленко А.Б., нач. відділу проектування портів Добровольською Т.В., провідний інженер ПіСРЗ Ліфар Н.Є., зав сектором кошторисів та нормативів Нікіфоровою З.О., нач відділу гідротехнічних споруд Назарук В.Л., зав сектором відділу ГТС Павленко Е.О., нач відділу електротехніки та автоматики Меркуловим А.І., заступником нач відділу електропостанчання та автоматики Маховою О.А., нач відділу сантехніки та промпроводок Сафоновим Г.І., зав сектором Новохатько О.І. , нач відділу інженерної екології (ІЕ) Грищенко І.О., зав лабораторією гідравлічних та портових акваторій Калініченко В.І., нач відділу кошторисів і нормативів Спірідоновим В.К., зав групи Новохатько Т.Ф., надалі Автори був укладений Договір № 90А-785/ТЕО (т.с.1, а.с.74-77).
		У п.1 договору зазначено, що проектна документація - це  проектна документація стадії ТЕО «Реконструкція гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ», яка розроблена Авторами у зв`язку із виконанням трудового договору (обов`язків) із Роботодавцем на виконання господарського договору від 12.04.2016р. № 90А-785/В-ІФЛ-16, укладеного між Роботодавцем та ДП АМПУ в особі начальника Іллічівської філії.
		Згідно до п.4 Автори відповідно заявляють та гарантують, що Твір створено їхньою творчою працею, інші автори їм не відомі, на момент укладення цього договору будь-які належні їм майнові права інтелектуальної власності на Твір чи будь-яку його частину нікому не передавались та не відчужувались, будь-якої заборони (обтяження) щодо проектної документації, прав інтелектуальної власності відсутні, а також згоди (дозволи) на передачу проектної документації іншим особам, розголошення її даних тощо не надавались.
		Відповідно до п.1.1. договору автори передали належні їм, а Роботодавець набув та став єдиним правовласником на всі виключні майнові права інтелектуальної власності на Твір, що міститься у проектній документації тощо.
		Відповідно до п.2. договору автори підтверджують та згодні, що право власності, у т.ч. право розпоряджатися ними, створювати наступні екземпляри на матеріальних носіях, в яких втілено Твір (брошури, електронні носії, тощо) належать Роботодавцю, та Автори зі свого боку надають Роботодавцю безумовну згоду необмежену за будь-яким критерієм (обсяг, строк, територія, особа, кількість дій, (рішень), тощо) та виключне право самостійно на свій (його) розсуд передавати проектну документацію іншим особам, розголошувати дані, що містяться у ній, розпоряджатися проектною документацією (даними) іншим чином.
		У відповідності до п. 1 розділу 3 винагороду Авторів за цім договором складає їх заробітна плата, яку вони отримують від Роботодавця під час створення об`єктів прав за цим договором.
		Пунктом 1 розділу 6 сторони погодили що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р.
		17.10.2016р. ДП «Укрдержбудекспертиза» був наданий експертний звіт № 00-0954-16/ПБ (т.с.1, а.с.65-67) (разом із додатком до нього (т.с. 1, а.с. 68-73) щодо розгляду проектної документації за техніко-економічним обґрунтуванням «Реконструкція гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ», відповідно до якого розроблена Підрядником проектна документація (стадія ТЕО) схвалена в установленому законом порядку.
		07.11.2016р. між Замовником та Підрядником був складений Акт здачі-приймання за договором № 90А-785/64-В-ІФЛ-16 від 12.04.2016р., в якому зокрема, сторони зазначили, що роботи за договором прийняті Замовником (накладна № 97 від 07.11.2016р), сторони претензій одна до одної не мають.
		12.01.2018р. Іллічівською філією ДП АМПУ було розміщене оголошення про проведення публічних закупівель через електронну систему закупівель «Prozoro» (номер UA-2017-12-22-001671-b) з виконання проектно-вишукувальних робіт з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ».
		25.01.2018р. відбувся аукціон з публічних закупівель виконання проектно-вишукувальних робіт з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» (т.с.10, а.с. 24-25), в якому приймали участь 4 учасника, в тому числі ДП «Чорноморндіпроект» та ТОВ «АНКОР».
		За результатом аукціону переможцем було визнано ТОВ «АНКОР» із ціновою пропозицією 1 950 000,00 грн. ДП «Чорноморндіпроект» також приймало участь в аукціоні, проте програло з ціновою пропозицією - 2 399 499, 97 грн (т.с.10, а.с. 26-27).
		21.02.2018р. ДП «Чорноморндіпроект» звернувся до ІФ ДП АМПУ з листом за № К110-1/217 (т.с.1, а.с. 28) в якому звернув увагу на те,  що при передачі розробленого за договором № 90А-785/67- В-ІФЛ-16 від 12.04.2016р. техніко-економічного обґрунтування реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ  він не передавав ІФ ДП АМПУ авторські права на цю розробку, а тому використання у якості вихідних даних ТЕО з передачею його ТОВ «АНКОР» буде порушенням авторських прав інституту. 
		05.03.2018р. між ДП АМПУ в особі Іллічівської філії ДП АМПУ, надалі Замовник, та ТОВ «АНКОР», надалі Підрядник, був укладений договір № 46-В-ІЛФ-18, за умовами п.1.1 якого Підрядник зобов`язався на власний ризик та за оплату виконати проектні роботи з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» (Проект, Робоча документація) за завданням на проектування (Додаток № 3), а також забезпечити експертизу проекту з отриманням позитивного звіту експертної організації відповідно до Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого Постановою КМУ від 11.05.2011р. № 560 (зі змінами ), а Замовник зобов`язався прийняти ці роботи (послуги) та оплатити їх на умовах, викладених у цьому договорі.
		Сторони договору погодили ціну договору (п.2.1.) та умови оплати експертизи проекту (п.2.2. договору).
		Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що Підрядник приступає до виконання робіт зі дня наступного за днем передачі вихідних даних, відповідно до п.26 Завдання на проектування (додаток № 3) та здійснення попередньої оплати (авансу).
		Передача вихідних даних оформлюється відповідним двостороннім актом прийому-передачі, підписаним відповідальними представниками сторін (п.4.3. договору).
		За умовами договору Замовник зобов`язався передати Підряднику за актом прийому-передачі вихідні дані, відповідно до п. 26 Завдання на проектування та додаткові вихідні дані (не визначені завданням на проектування) за письмовим запитом Підрядника (п.п.5.3.1.); прийняти та оплатити на визначених договорах умовах виконанні Підрядником роботи (п.п.5.3.2.).
		В свою чергу, Підрядник має право: своєчасно та в повному обсязі отримати плату за виконані роботи (п.п.5.4.1.); за письмовим запитом отримувати додаткову інформацію що стосується предмету договору (п.п.5.4.2.), тощо.
		До зобов`язань Підрядника договором було віднесено, зокрема, прийняти від Замовника за актом приймання-передачі вихідні дані, визначені Завданням на проектування (п.5.5.1.); забезпечити виконання робіт відповідно до умов договору, календарного плану та завдання на проектування (п.5.5.2.); передати Замовнику за актом-прийому-передачі проектно-кошторисну документацію (стадії Проект) та оригінал позитивного експертного висновку, виконаного експертною організацією….(п.5.5.3.), тощо.
		Пунктом 6.1. договору сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором вони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та договором.
		Відповідно до п.10.4. договору сторони підтвердили, що погодили всі істотні умови цього договору і надалі не матимуть один до одного ніяких претензій у зв`язку з ним.
		Відповідно до Додатку № 3 до Договору «Завдання на проектування», який був підписаний повноважними представниками Замовника та Підрядника (т.с.1, а.с. 24-27) сторони погодили перелік основних даних та вимог для проектування, зокрема, підстави для проектування (п.2); основні архітектурно-планувальні вимоги і характеристики об`єкту (п.12); потужність та характеристику об`єкту (п.16); вихідні дані, що надаються замовником (п.26);  особливі умови (п.28) та вимоги до проектно-кошторисної документації, тощо.
		14.03.2018р. на виконання умов укладеного договору № 46-В-ІФЛ-18 від 05.03.2018р. ІФ ДП АМПУ за актом приймання-передачі вихідних даних (т.с.5, а.с. 41) передала, а ТОВ «АНКОР» прийняло наступні вихідні дані: 1) містобудівні умови; 2) попередню стадію проектування - ТЕО з доданням документу, що підтверджує її схвалення у встановленому законом порядку; 3) останні проміри глибин; 4) копію Паспорту причалу № 2 та матеріалів інженерних обстежень45) технічні умови на підключення інженерних мереж.
		16.03.2018р. ДП «Чорноморндіпроект» звернулось до ДП АМПУ з листом за № К11-10/303 (т.с.1, а.с. 29-30), в якому із посиланням на норми ЦК України, Закони України «Про авторське право та суміжні права», «Про архітектурну діяльність» вказало, що виключне право автора (чи іншої особи, що має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору у вигляді: креслень, планів, карт, ескізів тощо, належить ДП «Чорноморндіпроект» як колективному автору зазначених базових рішень, які покладені в основу розробленого ТЕО і зазначило, що авторські права на ТЕО  ані за договором, ані не якими іншими правочинами Замовнику (Іллічівській філії ДП АМПУ) не передавались. Отже інститут зауважив що використання в якості вихідних даних ТЕО реконструкції причалу № 2 з подальшою передачею зазначеної документації ТОВ «АНКОР» буде порушенням авторських прав, а також оскільки інститут не надавав своєї згоди на передачу ТЕО третім особам, Замовником також порушені приписи . 2 ст. 889 ЦК України щодо передачі проектної документації третім особам без згоди проектувальника.
		30.03.2018р. ДП «Чорноморндіпроект» надіслав листи ТОВ «АНКОР» (№ Ю1-10/367) та ІФ ДП АМПУ (№ Ю1-10/368) (т.с. 1, а.с.31-28) якими, із посиланням на порушення своїх майнових прав інтелектуальної власності на ТЕО, встановив заборону  ТОВ «АНКОР», ІФ ДП АМПУ та будь-яким іншим особам, залученим цими особами на використання у будь-який спосіб, у будь-якій формі ТЕО «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» та об`єктів інтелектуальної власності, що в ньому містяться, а також вимагав негайно припинити розроблення проекту та робочої документації на підставі та з використанням зазначеного ТЕО, повернути йому брошури з ТЕО до ІФ ДП АМПУ, копії (паперові, електронні тощо) ТЕО знищити, а також припинити виконання та дію Договору № 46-В-ІФЛ-18 від 05.03.2018р. та попередив про можливі наслідки невиконання своїх вимог.
		26.04.2018р. ДП АМПУ направило ДП «Чорноморндіпроект» лист № 3106, в якому з посиланням на п.4.6.3. ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» зазначило, що для об`єктів ІV та V категорій складності проектування виконується в три стадії, а саме: 1)… для об`єктів виробничого призначення та лінійних об`єктів інженерно-транспортної  інфраструктури -ТЕО; 2) проект (П); 3) робоча документація (Р). Виходячи з чого ДП АМПУ зазначило, що стадія ТЕО є лише частиною проектної документації, яка не може використовуватись самостійно та не може розглядатись як твір у галузі мистецтва спорудження будівель.
		14.06.2018р. на замовлення ДП «Чорноморндіпроект» Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України була проведена науково-правова експертиза щодо творів архітектури та проектної документації по стадії ТЕО та стадії Проект, в якому на питання 1) чи слід відносно проектної документації на будівництво розуміти твір архітектури як сукупність об`ємно-планувальних, архітектурних, конструктивних, технічних та технологічних рішень (авторський задум), які в об`єктивній формі виражені та зафіксовані в кресленях, графічних і текстових матеріалах, розрахунках, які містяться в цій проектній документації та 2) чи слід розглядати твір архітектури, що міститься у проектній документації по стадії ТЕО, як частину твору, що має самостійне значення; 3) чи слід розглядати твір архітектури, що міститься в проектній документації по стадії ТЕО, як самостійний твір, а проектну документацію по стадії Проект як похідний твір від твору у проектній документації по стадії ТЕО? 
		За результатами науково-правового дослідження були зроблені наступні висновки: 1) відносно проектної документації на будівництво: твором архітектури є сукупність об`ємно-планувальних, архітектурних, конструктивних, технічних та технологічних рішень (авторський задум), які можуть мати вираз креслень, малюнків, графічних зображень, планів, схем, текстових описів і розрахунків, які безпосередньо стосуються об`єкту архітектури та пояснюють його, і зафіксовані в цій проектній документації; 2) проектна документація по стадії ТЕО містить в собі твір архітектури, при цьому він не розглядається як частина твору, а є самостійним твором (об`єктом), який втілено (викладено) у проектній документації на всіх стадіях проектування, починаючи з первісної стадії, у даному випадку - зі стадії ТЕО; 3) твір архітектури, що міститься у проектній документації по стадії ТЕО, і твір архітектури, який викладається в проектній документації на всіх стадіях проектування, це один і той самий твір. Проектна документація по стадії Проект, як і твір, що в ній міститься, не є похідним твором від твору, що міститься у проектній документації по стадії ТЕО.
		Після виготовлення проектно-кошторисної документації «Реконструкція гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» (стадія Проект) ТОВ «АНКОР» за актом приймання-передачі передав, а ДП АМПУ прийняло зазначену документацію.
		12.07.2021р. на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 11.02.2019р. судовим експертом Петренко С.А. був наданий суду висновок експерта № 1246 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у справі № 916/808/18.
		За результатами проведення судової експертизи експерт дійшов до наступних висновків:
		по-перше, надане на дослідження техніко-економічне обґрунтування «Реконструкція гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ», яке розроблено ДП «Чорноморндіпроект» не містить ознак твору архітектури, при цьому літературним твором технічного характеру, який складається з текстової та графічної частин, стосується об`єкту архітектури, містить ознаки об`єкта авторського права, як в цілому так і стосовно його складових частин, зокрема, текстів, у тому числі з таблицями, таблиць, рисунків, схем, планів, у тому числі ситуаційних планів, генерального плану, плану днопоглиблення, плану з межами електропостачання, які відображають архітектурне, у т.ч. конструктивне рішення цього причалу при його реконструкції - больверк з металевого шпунта з анкеровкою за шпунтову анкерну стіну з залізобетонними монолітними розвантажувальними платформами на пальовій основі, неоднозначний для всього причалу (розділений на дві ділянки, на першій ділянці больверк екранований); по-друге, особи, які розробили ТЕО «Реконструкція гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ»…. не є авторами твору архітектури, але є авторами літературного твору технічного характеру ТЕО «Реконструкція гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ» (креслень, планів, ілюстрацій, ескізів, тощо Причалу № 2, які відображають архітектурне, у т.ч. конструктивне рішення цього причалу при його реконструкції - больверк з металевого шпунта з анкеровкою за шпунтову анкерну стіну з залізобетонними монолітними розвантажувальними платформами на пальовій основі, неоднозначний для всього причалу (розділений на дві ділянки, на першій ділянці больверк екранований), інші рішення щодо цього причалу; схеми генерального плану «Реконструкція гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ»; інших планів, креслень, ілюстрацій (графічна частина ТЕО); інших об`єктів авторського права, що міститься у зазначеному творі); по-третє, у проектній документації «Реконструкція гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ» «Проект», розробленої ТОВ «АНКОР», не мало місце використання твору архітектури, але мало місце використання об`єктів авторського права - складових літературного твору технічного характеру «Техніко-економічного обґрунтування «Реконструкція гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ», а саме: шляхом відтворення та переробки тексту Тому 1 ТЕО та шляхом переробки креслення «Причал 2. Варіант 1. Поперечний розріз», який міститься на с. 26 Том 1 ТЕО.»
		Позивач вказує, що укладання та виконання Відповідачами договору № 46-В- ІЛФ-18 від 05.03.18р. по стадії Проект порушує його охоронювані законом права як проектувальника і як особи, якій належать майнові права інтелектуальної власності на розроблене ним ТЕО, що й стало підставою для звернення до Господарського суду з відповідним позовом.
		 
		5. Норми права застосовані судом
		Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є  договори та інші правочини.
		Ч. 1 ст. 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
		В той же час, ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним; примусове виконання обов`язку в натурі; тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
		Відповідно до частин 1, 3 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Стаття 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.  У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. 
		Відповідно до приписів ст. 217 ЦК України  недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
		В силу норм, визначених у ст. 303 ЦК України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
		Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності, це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. 
		Частина 1 ст. 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності відносить, зокрема, літературні та художні твори; комерційні таємниці. 
		За приписами ст 421 ЦК України  суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору. 
		Стаття 422 ЦК України встановлює, що право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором. 
		Приписами ч. 1 ст. 424 ЦК України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання, тощо.
		Згідно зі ст. 426 ЦК України способи використання об`єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. 
		Стаття 427 ЦК України вказує, що майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону. 
		Стаття 428 ЦК України визначає, що право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно. 
		Відповідно д ч. 2, 3 ст. 429 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на об`єкт, створений у зв`язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об`єкт та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт, створений у зв`язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом. 
		Норми ст. 430 ЦК України встановлюють, що особисті немайнові права інтелектуальної власності на об`єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об`єкта. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об`єкт можуть належати замовникові. Майнові права інтелектуальної власності на об`єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об`єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором. 
		+Відповідно до ч. 1 ст. 435 Цивільного кодексу України, первинним суб`єктом авторського права є автор твору. Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (ч. 2 ст. 435 Цивільного кодексу України).
		Згідно ст. 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір, зокрема, є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору, тощо.
		Стаття 506 ЦК України встановлює, що майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є: 1) право на використання комерційної таємниці; 2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; 3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці, тощо. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором. 
		Відповідно до ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		За приписами ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. 
		Згідно зі ст. 889 ЦК України замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема: 2) використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, лише для цілей, встановлених договором, не передавати проектно-кошторисну документацію іншим особам і не розголошувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника тощо.
		Норми ст. 890 ЦК України визначають, що підрядник зобов`язаний, зокрема: 3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт; 5) гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації
		Згідно з частиною першою та другою ст.1112 ЦК України за договором про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов`язується створити об`єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк. Договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об`єкта замовником. 
		Стаття 1113 ЦК України встановлює, що за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
		До відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" від 2312.1993 р. № 3792-XII ( надалі Закон № 3792) твір архітектури - це твір у галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та споруди, парки, плани населених пунктів тощо); службовий твір - твір, створений автором у порядку виконання службових обов`язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем;
		Стаття 8 Закону № 3792 визначає, об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема: 1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); 9) твори архітектури, містобудування…; 12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи…, що стосуються…, архітектури та інших сфер діяльності; 14) похідні твори; 15) збірники творів, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини; …17) інші твори. Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті…
		Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону № 3792 авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
		Частина 2 ст. 16 Закону № 3792 встановлює що виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. 
		Пункт 10 першого абзацу ст. 21 Закону № 3792 вказує, що без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов`язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається: 10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями 22 - 25 цього Закону;
		Згідно зі ст. 25 Закону № 3792  допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях …. попередньо правомірно оприлюднені твори, крім: а) творів архітектури у формі будівель і споруд тощо.
		Відповідно до ст. 50 Закону № 3792 порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують … майнові права суб`єктів авторського права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав;
		За приписами статті 52 Закону № 3792 при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 цього Закону, використанні творів і об`єктів суміжних прав створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях… майнових прав суб`єктів авторського права ці суб`єкти авторського права мають право, зокрема: а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право чи створюють загрозу їх порушення….
		У статті 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" (надалі, Закон № 687) зазначено, що: архітектурне рішення - авторський задум щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду й інтер`єру об`єкта архітектури, а також інженерного та іншого забезпечення його реалізації, викладений в архітектурній частині проекту на всіх стадіях проектування і зафіксований у будь-якій формі; проект - документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
		Відповідно до ст. ст. 29 Закону № 687 відносини, що виникають під час створення і використання об`єктів архітектури як об`єктів авторського права, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про авторське право і суміжні права", цим Законом та іншими законодавчими актами України. Об`єктами авторського права в галузі архітектури є твори архітектури, …, а також плани, креслення, пластичні твори, ілюстрації, карти та ескізи, що стосуються архітектури. Особа (особи), творчою працею якої (яких) створено об`єкти архітектури як об`єкти авторського права, вважається автором (співавторами) цих об`єктів. 
		Стаття 30 Закону № 687 визначає, що майнові права на об`єкт архітектури як об`єкт авторського права, створений у зв`язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об`єкт, та юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Майнові права на об`єкт архітектури як об`єкт авторського права, створений за замовленням, належать творцеві цього об`єкта або замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором… 
		Використання проекту твору архітектури… для реалізації допускається тільки одноразово, якщо інше не обумовлено договором, згідно з яким створено проект. Повторне використання такого проекту і розробленої на його основі робочої документації здійснюється виключно за згодою автора з виплатою йому або його правонаступникам авторської винагороди, тощо. 
		Пункт 28 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі Закон № 922) визначає, що  тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі);
		Стаття 3 Закону № 922 встановлює, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
		Згідно умовам ч. 1 ст.12 Закону № 922 закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.
		Відповідно до ст. 35 Закону № 922 переговорна процедура закупівлі - це процедура, що використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками. Переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток, у разі закупівлі, пов`язаної із захистом прав інтелектуальної власності, або укладення договору про закупівлю з переможцем архітектурного чи мистецького конкурсу, тощо.
		Згідно з п. 5. Постанови КМУ від 01.08.2005р. № 668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» (надалі Постанова КМУ № 668) договір підряду укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об`єкта); права та обов`язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов`язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об`єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об`єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об`єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об`єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови. 
		Згідно з п. 6. Постанови КМУ від 01.08.2005р. № 668 договір підряду може бути укладений за результатами проведених торгів (тендеру) або переговорів сторін. Рішення про спосіб укладення договору підряду приймає замовник відповідно до законодавства. 
		Пунктом 6 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011р. № 45 «Про затвердження Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів» встановлено, що вибір генпроектувальника (проектувальника) для розроблення проектної документації об`єктів будівництва, що здійснюється із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, кредитів, наданих під державні гарантії, проводиться відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".
		Відповідно до п. 3.17. ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво" (надалі ДБН А.2.2-3-2014) проектна документація це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об`єктів будівництва.
		Відповідно до п. 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 реконструкція, це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко- економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).
		Згідно з п. 4.3 ДБН А.2.2-3-2014 основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; технічні умови; завдання на проектування. Інші вихідні дані, які надаються замовником...
		Відповідно до  п. 4.3 ДБН А.2.2-3-2014 4.6.3 для об`єктів IV та V категорій складності проектування виконується в три стадії: 1) для об`єктів виробничого призначення та лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури - техніко-економічне обґрунтування (ТЕО); 2) проект (П); 3) робоча документація (Р).
		Пунктом 5.1. ДБН А.2.2-3-2014 ТЕО розробляється на підставі вихідних даних для … лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, які потребують детального обґрунтування відповідних рішень та визначення варіантів і доцільності будівництва об`єкта.
		Відповідно до п. 5.2 ДБН А.2.2-3-2014 ТЕО обґрунтовує основні проектні рішення, потужність виробництва, номенклатуру та якість продукції…, вартість будівництва та основні техніко-економічні показники.
		Пунктом 7.1 ДБН А.2.2-3-2014 4.6.3 стадія Проект розробляється для визначення містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних, інженерних рішень об`єкта, кошторисної вартості будівництва. Стадія Проект розробляється на підставі вихідних даних та схваленої при тристадійному проектуванні попередньої стадії.
		 
		6. Висновки Господарського суду за результатами вирішення спору.
		Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.  
		Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, Позивач вказує в позові в чому саме полягає порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, наводить докази порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.
		Вирішуючи спір, суд має з`ясувати наявність або відсутність порушеного права чи законного інтересу Позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права та законного інтересу способам, визначеним у законодавстві і на підставі цього зробити висновок щодо відмови або задоволення позову.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Приписи ч.4 ст.74 ГПК України визначають, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч.5 ст.13 ГПК України).
		У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).
		Як зазначено у Постанові ВС у складі суддів об`єднаної палати КГС у справі №910/19933/17 від 20.08.2019р. вирішуючи господарський спір, суд повинен з`ясувати: 
		1) чи існує у позивача право або законний інтерес, якщо так, то 2) чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем, якщо так то 3) чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
		Отже, під час розгляду цієї справи суду з огляду на приписи ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів слід було встановити: кому належать авторські права на ТЕО «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» та права на їх захист; факт незаконного використання об`єктів даних прав Відповідачами; чи дотримувались Відповідачі вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним об`єкта авторських прав.
		Отже, виходячи з наведеного, суд в процесі розгляду справи дійшов наступних висновків.
		6.1. Щодо правової природи, укладеного між Позивачем та Відповідачем 1 договору.
		Проаналізувавши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем 1 договору № 90А-758/67/В-ІФЛ-16 від 12.04.2016р. та надавши йому правову оцінку, суд дійшов висновку що зазначений договір за своєю правовою природою є змішаним договором, і містить у собі ознаки договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт (ст. 887 ЦК України) та договором про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності (ст. 1112 ЦК України).
		6.2. Щодо об`єкта авторських прав
		Зібрані у справі докази свідчать, що 12.04.2016р. між Відповідачем 1 (замовником) та Позивачем (Підрядник) був укладений Договір № 90А-758/67/В-ІФЛ-16 відповідно до п. 1.1., якого Підрядник зобов`язався на власний ризик та за оплату виконати проектні роботи з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ», розроблення техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) за завданням на проектування та забезпечити експертне дослідження проекту з отриманням позитивного звіту державного підприємства «Укрдержбудекспертиза», а Замовник зобов`язався прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, викладених у цьому договорі.
		Виходячи з наведеного, при вирішенні спору у справі № 916/808/18 суд встановив, що Позивачем за результатами виконання умов Договору № 90А-758/67/В-ІФЛ-16 від 12.04.2016р. було виготовлено та передано Відповідачу 1 виражений в об`єктивній формі літературний твір технічного характеру «Техніко-економічне обґрунтування з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ», в якому були відтворені певні архітектурні рішення, виражені у рисунках, ескізах, кресленнях, планах, моделях, схемах тощо. Зазначене підтверджується висновком судового експерта (т.с.9, а.с.121-169).
		Судом встановлено, що авторами літературного твору технічного характеру «Техніко-економічне обґрунтування з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» в силу приписів ст. 421 ЦК України є працівники Позивача, які безпосередньо приймали участь у створені ТЕО.
		Судом також встановлено, що автори ТЕО на підставі п.1.1. укладеного 15.06.2016р. між ними та Позивачем договору № 90А-785/ТЕО про передачу роботодавцю прав щодо проектної документації передали всі належні їм виключні майнові права інтелектуальної власності Позивачу. 
		Як вбачається з матеріалів справи, в результаті виконання Договору № 90А-758/67/В-ІФЛ-16 від 12.04.2016р. ТЕО Позивачем було створено за замовленням та на підставі технічного завдання Відповідача 1 та передано його без будь-яких зауважень та попереджень Відповідачу 1 як замовнику. 
		Судом також встановлено, що відповідно до п.2 № 90А-785/ТЕО про передачу роботодавцю прав щодо проектної документації від 15.06.2016р. Автори ТЕО передали Позивачу всі права власності, у т.ч. право розпоряджатися створеною ними проектною документацією, зокрема, створювати наступні екземпляри на матеріальних носіях, в яких втілено Твір (брошури, електронні носії, тощо) а також надали Позивачу безумовну згоду необмежену за будь-яким критерієм (обсяг, строк, територія, особа, кількість дій, (рішень), тощо) та виключне право самостійно на свій (його) розсуд передавати проектну документацію іншим особам, розголошувати дані, що містяться у ній, розпоряджатися проектною документацією (даними) іншим чином.
		Окрім цього, судом встановлено, що 07.11.2016р. на підставі Акту здачі-прийому Позивач передав Відповідачу 1 ТЕО «Реконструкція гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ», при цьому акт жодних застережень та умов використання Відповідачем 1 ТЕО не містить
		Отже, виходячи з зазначеного, суд дійшов висновку, що в силу приписів ст. 430 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на Техніко-економічне обґрунтування «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» як на літературний твір технічного характеру, створений працівниками Позивача за замовленням Відповідача 1, належать Позивачу та Відповідачу 1 спільно, якщо інше не встановлено договором.
		6.3. Щодо правомірності користування ТЕО Відповідачем 1
		Як встановлено судом, Відповідач 1 є співвласником ТЕО, яке на законних підставах було передано йому 07.11.2016р. Позивачем за актом здачі-прийому у відповідності до умов договору № 90А-785-В-ІФЛ-16 від 12.04.2016р., а тому в нього є майнові права інтелектуальної власності на зазначений вище об`єкт авторського права - ТЕО «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ».
		При цьому, матеріали справи не містять будь-яких допустимих доказів належності майнових прав інтелектуальної власності на ТЕО «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» виключно Позивачу, а останній у встановленому законом порядку іншого суду не навів.
		Крім того, судом встановлено також відсутність в Договорі № 90А-758/67/В-ІФЛ-16 від 12.04.2016р. жодних обмежень щодо використання Твору Відповідачем 1.
		Виходячи з наведеного та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 424, 441 ЦК України, ст.1, ч.1 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд дійшов висновку, що Відповідач 1, як Замовник, якому належать майнові права інтелектуальної власності на ТЕО «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ», має всі законні права на користування належним йому об`єктом авторського права.
		6.4. Щодо правомірності користування ТЕО Відповідачем 2
		Позивач зазначає у позові, що Відповідачі здійснюють використання ТЕО, без належної на це його згоди, чим порушують його авторські права, а також що Відповідач 1 без згоди Позивача передав ТЕО Відповідачу 2, чим порушив приписи ч. 2 ст.889 ЦК України 
		З огляду на наявні в матеріалах докази та норми чинного законодавства суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.
		За змістом статей 424 і 426 ЦК України суб`єкт права інтелектуальної власності вправі у будь-який визначений законом спосіб використовувати об`єкт даного права.
		Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеного Відповідачем 1 аукціону з публічних закупівель виконання проектно-вишукувальних робіт з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» (стадія ТЕО) Позивач став переможцем аукціону, на підставі чого уклав з Відповідачем 1 відповідний договір, за яким на підставі в тому числі завдання на проектування, наданого Відповідачем 1 Позивачу, останнім була виготовлена проектна-кошторисна документація - ТЕО.
		Як вбачається з тексту Завдання на проектування (т.с.1, а.с.51-54) для реконструкції причалу № 2 Відповідачем 1 - Замовником проектної документації, передбачались три стадії проектування: перша - розробка ТЕО, друга - розробка Проекту та третя - розробка проектної документації. 
		При цьому Замовником окремо було зазначено, що стадії Проект та Робоча документація будуть виконуватись за окремим договором (п.9. Завдання на проектування). Право Відповідача 1 встановлювати стадійність проектування та вибір проектувальника на кожну зі стадій, передбачено п. 5 Постанови КМУ від 01.08.2005р. № 668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві». 
		Отже, суд дійшов висновку, що Позивач був обізнаний про мету та умови виготовлення проектної документації для проектування «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ».
		В ході розгляду справи судом встановлено, що договір щодо врегулювання правовідносин між Позивачем та Відповідачем 1 як співвласниками майнових прав інтелектуальної власності на Техніко-економічне обґрунтування «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» не укладався.
		Як зазначено в п. 30.5. Постанови Пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012р «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» (з наступними змінами та доповненнями) (в подальшому Постанова Пленуму ВГСУ № 12) позадоговірне використання творів та/або об`єктів суміжних прав може здійснюватися лише в цілях і в обсязі, прямо визначених у законі. 
		Вирішуючи питання про правомірність дій сторін, суд повинен установити, чи відповідали законові цілі позадоговірного використання і чи не перевищував обсяг використання межі, визначені законом для даних об`єктів авторського права та/або суміжних прав.
		Матеріалами справи встановлено, що 25.01.2018р. відбувся аукціон з публічних закупівель виконання проектно-вишукувальних робіт з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» (стадія Проект, робоча документація) (т.с.10, а.с. 24-25), в якому приймали участь 4 учасника, в тому числі ДП «Чорноморндіпроект» та ТОВ «АНКОР», при цьому як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, Позивач не скористався, передбаченою ст. 25 Закону України «Про державні закупівлі» переговорної процедури закупівлі, а приймав участь в електронному аукціоні на загальних засадах.
		За результатом аукціону переможцем було визнано Відповідача 2 з яким в подальшому був укладений оспорюваний договір, предметом якого було виконання проектних робіт з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» (Проект, Робоча документація) на підставі, переданих за умовами договору вихідних даних, відповідно до п.26 Завдання на проектування та погодженого у встановленому законом порядку ТЕО.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що Відповідач 1 як співвласник майнових прав інтелектуальної власності на ТЕО, за відсутності договору, який би врегульовував питання використання ТЕО між ним та Позивачем, керуючись приписами Закону України «Про державні закупівлі», метою з якою Відповідач 1 оголошував аукціон з публічних закупівель виконання проектно-вишукувальних робіт з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» (стадія Проект та РД) та враховуючи цілі позадоговірного використання об`єкту авторських прав не перевищуючи обсяг передбачених законом меж, законно передав Відповідачу 2 для подальшого використання в проектуванні, розроблене Позивачем ТЕО.
		Окрім цього, суд звертає увагу на те, що як вказано у п.40. Постанови Пленуму ВГСУ № 12 право на поширення в будь-який спосіб твору належить авторові твору, який, зокрема, може дозволяти чи забороняти розповсюдження оригіналу або примірників твору. При цьому якщо оригінал чи примірники правомірно опублікованого твору з дозволу автора введено в цивільний обіг шляхом продажу або іншої передачі майнових прав на них на території України, подальше розповсюдження шляхом продажу або дарування оригіналу чи примірників твору допускається без згоди автора чи (у випадку набуття за договором чи законом майнового права інтелектуальної власності іншою особою) іншого суб`єкта авторського права та без виплати винагороди (вичерпання права на розповсюдження твору). Відповідне право застосовується лише до примірників твору, які виражені в матеріальній формі…Принцип вичерпання прав стосується лише оригіналу чи примірників творів, правомірно введених у цивільних обіг. 
		Як встановлено судом, на підставі договору, укладеного між авторами ТЕО та Позивачем останні дозволили Позивачу, зокрема розпоряджатися створеною ними проектною документацією, зокрема, надали Позивачу безумовну згоду необмежену за будь-яким критерієм (обсяг, строк, територія, особа, кількість дій, (рішень), тощо) та виключне право самостійно на свій (його) розсуд передавати проектну документацію іншим особам, розголошувати дані, що містяться у ній, розпоряджатися проектною документацією (даними) іншим чином.
		Оскільки Позивач 07.11.2016р. на підставі Акту здачі-прийому Позивач передав Відповідачу 1 4 примірника ТЕО «Реконструкція гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» на паперовому носії, при цьому при передачі Позивачем жодних застережень та умов використання Відповідачем 1 ТЕО не зроблено, акт здачі-приймання їх не містить, суд дійшов беззаперечного висновку що Позивачем відбулось введення ТЕО «Реконструкція гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» у цивільний оборот, а тому подальше розповсюдження оригіналу чи примірників твору допускається без згоди автора чи (у випадку набуття за договором чи законом майнового права інтелектуальної власності іншою особою) іншого суб`єкта авторського права. 
		Таких само висновків дійшов суд щодо розкриття комерційної інформації, оскільки, Позивач. Передаючи Відповідачу 1 ТЕО жодним чином не зазначив про наявність у ТЕО комерційної інформації, не визначив в чому саме вона полягає, а тому Відповідач 1, на думку суду й не мав можливість її поширити.
		З урахуванням вищенаведених висновків, суд також критично відноситься до стверджень Позивача щодо порушення Відповідачем 1 приписів ч. 2 ст.889 ЦК України, оскільки по-перше, Відповідач 1, як встановлено першим абзацом ч.2 ст.889 ЦК України, використовував проектно-кошторисну документацію, одержану від Позивача, лише для цілей, встановлених договором, а саме, для розроблення проектної документації з Реконструкції належного йому причалу № 2, а по-друге, на переконання суду, обізнаність Позивача про умови аукціону з публічних закупівель виконання проектно-вишукувальних робіт з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ», визначення у Завданні на проектування (яке було додатком до укладеного 12.04.2016р. між Позивачем та Відповідачем 1 договору на проектування ТЕО з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ») даних про генпроектувальника за процедурою закупівлі (п.8) та тристадійнсті проектування із наголошенням того, що стадія Проект та Робоча документація будуть виконуватись за окремим договором, без заперечна передача Відповідачу 1 розробленого за умовами договору ТЕО, свідчить про конклюдентну поведінку Позивача, тобто про його згодою щодо наступної передачі Відповідачем 1 як замовником проектної документації (ТЕО), обраному за процедурою, передбаченою Законом України «Про державні закупівлі» проектувальнику наступної стадії проекту реконструкції причалу № 2.
		6.5. Щодо визнання оспорюваного договору недійсним
		Як встановлено судом, укладення оспорюваного договору відбулось на підставі проведеного Відповідачем 1 аукціону з публічних закупівель виконання проектно-вишукувальних робіт з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП АМПУ» (стадія Проект, робоча документація), за результатами якого Відповідач 2 був визнаний переможцем і з ним, відповідно до вимог Закону України «Про державні закупівлі» був укладений договір. 
		Оскільки результати аукціону у встановленому законом порядку не скасовані, не визнанні недійсними, а під час розгляду справи судом не встановлено порушення Відповідачами законодавства України під час укладання оспорюваного договору та його невідповідність вимогам законодавству України, то ж на переконання суду відсутні законні підстави визнавати оспорюваний договір недійсним.
		Отже, на переконання суду, оспорюваний правочин вчинений Відповідачами законно у межах, передбачених законодавством України. Будь-яких інших обставин, що доводили б порушення чинного законодавства при вчиненні даного правочину, або невідповідність його змісту вимогам чинного законодавства, Позивачем не наведено і не доведено.
		6.6. Щодо наданого Позивачем Висновку науково-правової експертизи щодо творів архітектури та проектної документації по стадії ТЕО і стадії Проект від 15.06.2018р. виконаної фахівцями Науково-дослідного інституту Національної академії правових наук України суд зазначає наступне. 
		Оскільки, по-перше, доводи, викладені у цьому висновку, не стосуються безпосередньо обставин справи № 916/808/18, по-друге, спростовуються висновком судового експерта № 1246 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у справі № 916/808/18, який складений 12.07.2021р., з урахуванням усіх обставин та доказів, наявних у матеріалах справи у їх сукупності та керуючись приписами ст. 109 ГПК України суд вирішив не приймати до уваги Висновок науково-правової експертизи щодо творів архітектури та проектної документації по стадії ТЕО і стадії Проект від 15.06.2018 р.
		Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Позивач не навів суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявленого позову, що унеможливлює його задоволення.
		6.7. Окрім наведених аргументів суд вважає за важливо зазначити наступне.
		За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним; примусове виконання обов`язку в натурі; тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. 
		Отже, суд звертає увагу, що згідно зі сталою судовою практикою застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц.
		У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про заборону Відповідачам передавати та використовувати для розроблення іншими особами проекту, робочої документації, проходження експертизи ТЕО з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу №2 Іллічівської філії ДП «АМПУ», яке ним розроблено, а також технологічні, будівельні, архітектурно-планувальні, конструктивні рішення, що містяться в цьому ТЕО у будь-якій формі та визнати недійсним оспорюваний договір, укладений між відповідачами, посилаюсь на те, що він є власником майнових прав інтелектуальної власності на розроблений ним ТЕО і своєї згоди на його передачу Відповідачем 1 Відповідачу 2 та використання ТЕО Відповідачем 2 для розроблення проектної документації з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ» (стадія Проект) не надавав, а безпідставне використання Відповідачам ТЕО порушує його майнові права як проектувальника.
		Як визначено у п.2.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012р. (зі змінами та доповненнями) вибір способу судового захисту прав інтелектуальної власності, включаючи такі, як вилучення та знищення товарів і матеріалів, введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знарядь, що використовувалися для виготовлення таких товарів, здійснюється особою, якій належить право інтелектуальної власності. Водночас перевірка відповідності цього способу допущеному порушенню і меті здійснення судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право, так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення. 
		Судом під час розгляду справи встановлено, що Відповідач 2 на підставі оспорюваного договору розробив, погодив та передав Відповідачу 1 проектну документацію з «Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ» (стадія Проект), а Відповідач 1 розрахувався з Відповідачем 2 за виконану роботу, проти чого учасники справи не заперечували в процесі розгляду справи, що в силу приписів ч. 1ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню, а також враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідачів, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним і не відновить права Позивача, які він вважає порушеними.
		6.8. Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав суд зазначає таке.
		Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
		Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).
		За умовами пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
		У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. 
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. 
		На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
		З урахуванням викладеного судом вжиті всі можливі заходи для надання учасникам справи можливості для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції по суті спору.
		Отже, виходячи з наведеного, суд відхиляє доводи Відповідачів,  що у ТЕО відсутній об`єкт авторського права, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, висновком судового експерта № 1246 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у справі № 916/808/18, від 12.07.2021р., а також нормами ст. ст. 421, 433, 435 ЦК України, ст. 7 і 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відповідно до яких правовій охороні як об`єкт авторського права підлягає твір, виражений в об`єктивній формі, а також підлягають охороні літературні та інші твори, в яких викладено (описано, проілюстровано) відповідні ідеї, методики тощо.
		Так само, судом відхиляються посилання Позивача на те, що ТЕО «Реконструкція гідротехнічної частини причалу № 2 ІФ ДП АМПУ» є службовим твором, оскільки з правового аналізу наданого Позивачем договору № 90А-785/ТЕО від 15.06.2016р. суд дійшов висновку, що цей договір є цивільно-правовим, а тому виготовлення працівниками ТЕО відбувалось не на підставі службового завдання (яке відсутнє у матеріалах справи), а на підставі завдання на проектування, наданого Відповідачем 1 Позивачу у межах укладеного між ними договору №90А-758/67-В-ІФЛ-16 від 12.04.2016р. саме така правова позиція щодо відмінності між трудовим договором і цивільно-правовим викладена у постанові КАС ВС № 814/1435/18 від 15.12.2021р.
		Інші доводи та аргументи сторін не спростовують висновків до яких дійшов суд в процесі розгляду справи.
		Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У рішенні ЄСПЛ у справі "Ван деГурк проти Нідерландів" зазначено, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами.
		Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України"). Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
		Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
		Оцінивши подані учасниками справи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд з урахуванням вірогідності доказів, наданих учасниками справи, дійшов висновку, що заявлені Державним підприємством «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту «Чорноморндіпроект» позовні вимоги необґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають. 
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на Позивача.
		Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. У позові - відмовити повністю.
		2. Судові витрати по справі № 916/808/18 покласти на Державне підприємство «Державний проектно - вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту «Чорноморндіпроект» (буд. 12, пр-т Шевченка, м. Одеса, 65058, код 01128110).
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
		Повний текст рішення складено 31.12.2021.
		 
		Головуючий суддя                                                            О.В. Цісельський
		Судді                                                                                 Н.Д. Петренко
		                                                                                            Ю.М. Щавинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...