Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 612/561/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2022. Зареєстровано: 21.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2022.
Дата набрання законної сили: 24.06.2022
Результат оскарження 24.06.2022 Апеляційний суд Харківської області: закриття апеляційного розгляду у зв`язку з відмовою апелянта від своїх вимог
Номер судового провадження: 1-кп/629/45/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220730000023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Кримінальне провадження № 612/561/19
		Номер провадження 1-кп/629/45/22
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 січня 2022 року м. Лозова
		Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання  ОСОБА_2 , за участю прокурора- ОСОБА_3 , обвинуваченого- ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019220730000023 від 07.02.2019 р. за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рясне Близнюківського району Харківської області, громадянина України, розлученого, працюючого ФОП, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 263, ч.4 ст. 197-1 КК України,-
		ВСТАНОВИВ:
		Точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, однак після 23.04.2017 року, ОСОБА_4 у приміщенні гаражу на території домоволодіння за місцем своєї реєстрації, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , знайшов патрони, загальною кількістю 113 штук, з яких 111 патронів калібру 7,62 мм (7,62x39), які є боєприпасами-бойовими проміжними патронами калібру 7,62 мм (7,62x39) до нарізної бойової зброї відповідно калібру і типорозміру патронника (карабіни «СКС», автомати, кулемети Калашникова, тощо), та виготовлені промисловим способом і придатні до стрільби; 2 патрони калібру 12,7 мм (12,7x108), які є боєприпасами - крупнокаліберними патронами калібру 12,7 мм (12,7x108), призначеними для стрільби з бойової зброї відповідного калібру і типорозміру патронника (крупнокаліберні кулемети, авіаційні кулемети «ДК», «ДШК», «НСВ Утес» тощо) та виготовлені промисловим способом і придатні до стрільби; 13 корпусів ручних осколкових гранат Ф-1, корпус яких у окремому стані до категорії боєприпасів не відноситься та є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини промислового способу виготовлення; 11 підривачів до ручних гранат УЗРГМ (УЗРГМ-2), які є вибуховими пристроями промислового способу виготовлення та відносяться до категорії засобів ініціювання; 6 шашок споряджених речовиною масами: 199.0 г, 189.0 г, 199.0 г, 396.0 г, 397.0 г, 397.0 г, які є вибуховою речовиною - тротилом. Після чого, ОСОБА_4 , маючи умисел спрямований на незаконне зберігання вищевказаних знайдених бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, маючи можливість добровільно здати знайдені ним предмети у відповідні органи влади, з метою використання знайденого у власних цілях, в порушення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 662 від 21 серпня 1998 року і Положення про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року, залишив вказані предмети зберігати за місцем своєї реєстрації без передбаченого Законом дозволу.
		Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, а саме в тому, що точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, однак після 23.04.2017 року у металевому кузові з під автобусу на території домоволодіння, де фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 знайшов 1 корпус ручної осколкової гранати РГД-5, який у окремому стані до категорії боєприпасів не відноситься та є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини промислового способу виготовлення; підривач до ручних гранат типу УЗРГМ, який є вибуховим пристроєм промислового способу виготовлення та відноситься до категорії засобів ініціювання; 1 предмет в формі циліндра з отвором, споряджений речовиною масою 395.0 г, який є вибуховою речовиною - тротилом та 1 предмет пластичної речовини в формі кулі масою 118,0 г, яка є вибуховою речовиною на основі гексогену. Після чого, ОСОБА_4 , маючи умисел спрямований на незаконне зберігання вищевказаних знайдених вибухових речовин та вибухових пристроїв, маючи можливість добровільно здати знайдені ним предмети у відповідні органи влади, з метою використання знайденого у власних цілях, в порушення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 662 від 21 серпня 1998 року і Положення про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року, залишив вказані предмети зберігати за місцем свого фактичного проживання без передбаченого Законом дозволу.
		Окрім цього, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України, а саме в тому, що він у період часу з 1990 року по теперішній час, маючи умисел на зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, діючи всупереч вимогам статей 60, 61, 112, 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та у порушення ст.ст. 87,88,89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, а також вказаними статями, передбачений правовий порядок користування землями водного фонду, самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 0,0127 га в водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі, водного об`єкту (ставку), яка розташована зліва від земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 6320655100:03:000:0421 площею 43,8454 на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області. Продовжуючи свій злочинний умисел у період часу з 1990 року по теперішній час за відсутності відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність або передання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї та державної реєстрації, в порушення ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466, що передбачають загальний порядок видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт, без отримання вказаного дозволу відповідного органу, ОСОБА_4 в прибережній захисній смузі на відстані 27,24 м від дзеркала водойми на земельній ділянці, що знаходиться зліва від земельної ділянки водного фонду кадастровий номер 6320655100:03:000:0421 площею 43,8454 га побудував одноповерховий будинок, загальною площею 0,0127 га, чим порушив вимоги статей 60, 61 Земельного кодексу України, ст.ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України щодо обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг навколо водойм, та інших вимог вищевказаних Законів.
		ОСОБА_4 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, а саме: у зберіганні бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, та у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України, а саме: у самовільному будівництві будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, земель в охоронних зонах.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України, та ч.4 ст. 197-1 КК України, не визнав та пояснив, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить йому, раніше цей будинок належав його батьку. У вказаному будинку він мешкає приблизно з 2010 року. Також за цією адресою зареєстроване місце проживання його зятя, однак останній там не мешкає. Вищезазначений будинок недобудований та не зачиняється, в ньому відсутні деякі вікна, на території домоволодіння також розташовані літня кухня, 2 сарая для худоби та гараж, в якому завжди безлад, та в якому він зберігає запчастини та мотлох, подвір`я не не огороджене. В гаражі металеві ворота та з боку вхідні двері, які зачиняються, але які він часто залишав не зачиненими, тож будь-яка особа мала доступ до гаражу. Його автомобіль стоїть на вулиці. Буває, що до гаражу він не заглядає місяць. В 2018 році він скосив зерно та на ніч також заганяв вантажну машину із зерном в гараж, який залишав відчиненим. Пояснив, що навесні 2019 року, в той час коли він був на ставку, йому зателефонував дільничний та попросив приїхати додому, та коли він на своєму легковому автомобілі під`їхав, то побачив біля будинку працівників поліції, слідча, назвавшись, показавши ухвалу, повідомила йому, що у його домоволодінні буде проведено обшук щодо незаконного зберігання обрізу, оскільки надійшла відповідна заява. Обшук розпочали з літньої кухні, в подальшому, проводячи обшук, підійшли до гаражу, в якому були зачинені вхідні двері. Зазначив, що він зробив висновок про те, що двері в гаражі зачинені, тому що на них висів замок, який він бачив на відстані близько 2 метрів, ближче до замка не підходив. Тоді він сказав працівникам поліції, що ключів від гаражу в нього з собою немає, та поїхав разом з поліцейськими за ключима, не знайшовши їх, повернувся, сказав, що ключів немає, отже прийдеться зривати замок. Та коли підійшов до дверей гаражу, то побачив, що навісний замок не зачинений, а накинутий, тож він повідомив про це та всі присутні зайшли до гаражу. В гаражі працівники поліції під стінкою знайшли коробку з під телевізору, на якій лежав лист ДСП, та в якій був мішок. В мішку знайли близько 10 корпусів гранат, заряди окремо, патрони та тротилові шашки, на вигляд, як справжні. Він проходив військову службу та йому відомо, як виглядають вказані предмети. Зазначив, що він в руки вказані знайдені предмети не брав, а працівники поліції проводили обшук руками без рукавичок та брали ці предмети в руки. Також пояснив, що вказана коробка з-під телевізору належить йому та стоїть в гаражі близько 10 років. Коли знайшли вищезазначені предмети він спочатку подумав, що їх міг привезти його син, який служив в батальйоні «Донбас», а потім зрозумів, що йому їх підкинули, оскільки під час його відсутності двері гаражу були відчинені. Знайдені під час обшуку боєприпаси, вибухові речовини і пристрої того дня він побачив вперше, коли з коробки витягли мішок, розв`язали та достали їх. Через тиждень після проведення обшуків до нього дійшли чутки, що все вищезазначене організовано начальником Близнюківського ВП Острим, який хотів забрати орендований ним ставок. Вважає, що його хотіли закрити в СІЗО, де позбавити життя, та на його переконання заяву про зберігання у нього зброї писав не ОСОБА_6 . Пояснив, що син до нього приїжджав у відпустку в 2017 році приблизно 20 лютого, та був у нього близько 10 днів, а потім повернувся на службу і загинув. Приблизно через місяць після смерті сина до нього на АДРЕСА_1 . Балка приїжджали працівники СБУ, які, з його дозволу, оглядали всі приміщення домоволодіння, окрім гаражу, в якому було відсутнє освітлення. Тоді до приміщення гаражу працівники СБУ не заходили, оскільки не змогли відкрити ворота, які були підперті вантажною машиною, в якій був відсутній акумулятор, та яку він не зміг відкотити. Крім того, пояснив, що під час обшуку, який проводився навесні 2019 року, були присутні 2 понятих, один з яких ОСОБА_7 , слідча, працівники поліції. Також пояснив, що спочатку він не був присутнім під час проведення обшуку на території домоволодіння по АДРЕСА_1 . Балка, а коли приїхав туди, дільничний йому повідомив, що там на відкритій ділянці місцевості знайшли гранату. Зазначив, що вагончик, в якому знайшли гранату, знаходиться не на території домоволодіння та йому не належить. Тоді він вказував поліцейським, що виявлений у вагончику предмет не його, оскільки він би ніколи не поклав гранату туди, де гуляють його діти та грається його 10-річний онук. Приблизно за 10 днів до обшуку, в той час коли нікого не було вдома, в будинку на ставку хтось намагався відчинити двері. Коли вони приїхали з смт. Близнюки, він пішов за ключами від дверей, які він зазвичай клав під каміння, на місці ключі були відсутні. Підійшовши до дверей, він побачив, що частина зламаного ключа знаходится в дверях, а частина на підлозі. Пояснив, що за вказаним фактом він не звертався до поліції. Вважає, що гранату, яку знайшли у вагоні тролейбуса, в той день намагалися підкласти в будинок, але не змогли відчинити двері, які важко відчинялися, та поклали її до того тролейбусу. Також зазначив, що він самовільно не займав земельну ділянку біля ставку та самовільно не будував на ній будівлю, а йому було виділено цю земельну ділянку під будівництво та надавався дозвіл на будівництво. Пояснив, що в 1990 році він уклав з птахофабрикою довгостроковий договір оренди ставку, та через деякий час вирішив, що не може мешкати окремо від сім`ї та виникла необхідність в побудові будинку. Знайшов земельну ділянку біля ставку в зручному місці, де не було дерев, потім поїхав до сільради, поспілкувався з головою сільради та написав відповідну заяву. Через деякий час в сільраді було винесено рішення про надання земельної ділянки розміром близько 0,15 га під забудову та коли голова сільради йому видавала рішення, повідомивши, що можна будувати, він у неї запитував про документи, які необхідні для будівництва. Зазначив, що у нього мається копія рішення, оригінал залишився у м. Харків в Харківському обласному фонді підтримки індивідуального будівництва на селі, куди він звертався за кредитом для будівництва. Дозвіл на будівництво надавався йому в сільраді, перед наданням цього дозволу на місце виїжджали представники лісництва та держкомзему тощо, та було складено акт обстеження земельної ділянки, про що є відповідні записи. Рішення про дозвіл на будівництво житлового будинку він отримав в 1994 році та за його зверненням в 2001 році надавали його повторно, але будинок він не будував, а його будівництвом за свої кошти та за кошти її родичів займалася померла наразі його колишня теща ОСОБА_8 , в той час коли він перебував у шлюбі з ОСОБА_9 . В подальшому право власності на будинок по АДРЕСА_1 приблизно в 2016 році оформлювала на себе його колишня дружина після розірвання шлюбу, в сільраді він сказав, що не заперечує проти цього. Вищевказаний будинок являє собою капітальну споруду на фундаменті, з шлакоблоку та цегли, до теперішнього часу не добудований, там навіть відсутній дах. Пояснив, що будинок по АДРЕСА_1 , в якому на теперішній час немає мешканців та будь-якої інфраструктури. Будинок по АДРЕСА_1 знаходиться поза межами села, на відстані 30 метрів від ставу поза межами охоронної зони. Вказаний будинок не огороджений, біля нього немає будь-яких побудов та споруд, до будинку вільний доступ. На АДРЕСА_1 . Балка мешкає його колишня дружина ОСОБА_9 . На орендованому ним ставку він проводить весь час з весни до зими, взимку мешкає за двома адресами: на АДРЕСА_1 та з дозволу ОСОБА_9 на АДРЕСА_1 . Робітників та будь-якої зброї у нього немає. Пояснив, що ОСОБА_6 він знає давно. Після звільнення з місць позбавлення волі останній прийшов до нього на ставок та попросився на роботу, на що він йому відмовив. Тоді ОСОБА_6 розповів, що йому нікуди йти, попросився тиждень у нього пожити, поки не отримає паспорт, при цьому пояснював, що його запрошують на роботу в Донецьку область. З його дозволу ОСОБА_6 мешкав у будинку місяць, потім він зробив паспорт і виїхав. Вхідні двері в будинку на ставку не зачинялися та не зачиняються, одного разу він поставив замок і його зламали. В подальшому ОСОБА_6 йому розповідав, що коли він був п`яний в смт. Близнюки, до нього підійшли співробітники поліції, відлупцювали його, та він, побоюючись, що його посадять, розписався на папері, що вони йому надали, вважаючи, що розписується за штраф. Ввважає, що справу проти нього замовлено, щоб позбавити ставку, оскільки виносились питання про накладення арешту на будинок, припинення до нього освітлення, громадською організацією направлялись звернення до Близнюківського ВП, всім представникам вищевказаних організацій він розповідав про обставини та показував відповідні дозвільні документи. Також зазначив, що йому взагалі невідома свідок ОСОБА_10 та він ніколи нікого не зачіпляє. 
		Захисник в письмовому клопотанні(т.2 а.с. 233-242) та у виступі в судових дебатах просив визнати недопустими доказами: рапорт помічника чергового Близнюківського ВП в Харківській області ОСОБА_11 від 06.02.2019 про прийняття повідомлення за телефонним номером «102» від громадянина ОСОБА_12 , 2) протокол прийняття усної заяви про злочин від 06.02.2019 від ОСОБА_6 , 3)два протоколи обшуків від 26.03.2019 за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 та всі докази, отримані за їх допомогою у подальшому під час досудового розслідування у кримінальному провадженні. В обгрунтування вказаного клопотання зазначив, що протокол про прийняття заяви про злочин від ОСОБА_6 не містить ознак реєстрації її в будь-якому відділенні поліції. Тобто працівники Близнюківського ВП своїми діями призвели до того, що відомості за вищевказаним рапортом про скоєння кримінального правопорушення в ЖЄО Близнюківського ВП за № 191 від 06.02.2019 до ЄРДР не внесені. Натомість до ЄРДР (від 19.06.2019) правоохоронцями внесено відомості за № 12019220730000023 за заявою ОСОБА_6 щодо факту зберігання ОСОБА_4 боєприпасів, яка нібито надійшла до Близнюківського ВП 06.02.2019. Вищезазначений протокол про прийняття усної заяви про злочин від ОСОБА_6 до теперішнього часу не містить штампу про його реєстрацію, що в свою чергу ставить під сумнів безпосередню дату його складання та факт надходження до райвідділу і реєстрацію в канцелярії, а тому, на думку сторони захисту, у зв`язку з відсутністю документально підтверджених підстав для внесення відомостей до ЄРДР та у подальшому проведення досудового розслідування, збирання доказів, прийняття рішень по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12019220730000023 від 07.02.2019 є такими, що порушують п.3,7,8, 11 Порядку ведення єдиного обліку в органах(підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого Наказом МВС України № 100 від 08.02.2019. Також зазначив, що під час проведення слідчих дій(двох обшуків), без передбаченого законом доручення слідчого/прокурора допущені «інші особи»-правоохоронці: ДОП ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , допуск до обшуку яких слугував грубим порушенням вимог ст. 40, ч.2 ст. 41, ч.2 ст. 236 КПК України з боку слідчого ОСОБА_15 , та свідчить про проведення обшуку за участі не уповноважених осіб-безпосередньо не зазначених в ухвалах слідчих суддів про дозвіл на проведення вказаних слідчих дій за відсутності будь-якого письмового доручення слідчого/прокурора на їх залучення. У випадку проведення обшуку іншими особами, окрім слідчого чи прокурора, вказане слід вважати суттєвим порушенням умов обшуку, результати обшуку у відповідності з вимогами ст.ст. 86,87 КПК України не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатися суд при ухваленні обвинувального вироку, як на доказ. При цьому послався на правову позицію ВС, викладену у постанові від 06.12.2021 по справі № 663/820/15-к. Також зауважив, що відповідно до п.3 ч.2 ст. 105 КПК України додатками до протоколу можуть бути стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії. Однак у вищевказаних протоколах двох обшуків відсутні ідентифікаційні ознаки «відеокамери PANASONIC»-модель/серійний номер. А тому неможливо стороні обвинувачення стверджувати про користування конкретною відеокамерою із особистим номером під час вказаних обшуків. Крім того, достеменно стверджувати про обладнання цієї камери мікрофоном для запису голосу, встановити порядок та механізм і джерело, на яке відеозапис записувався також неможливо. Як наслідок, не можливо стверджувати, що наявні в матеріалах кримінального провадження ДВД-диски є оригінальними носіями відео-інформації щодо фіксування слідчих(обшукових) дій, і не містять ознак монтажу, накладення відеоряду та інших втручань у безперервність відтворення запису. Відсутнє посилання у протоколах обшуку на носій інформації (флешка/диск), на який записувалось відео під час вказаної процесуальної дії. Наявність носіїв інформації та їх вид, ознаки, ідент. номери на початку проведення обшуків під відеозапис слідчим не зазначались, та такі дані не містяться у протоколах обшуків. Відео з обшуків(без складання протоколу огляду вмісту флеш-накопичувачів) з оригінального носія інформації(флешки до відеокамери)-скопійовано на два диски, які долучені до матеріалів кримінального провадження та у матеріалах кримінального провадження відсутні протоколи огляду флешок, оригінали флешок та відеокамера не здані до камери схову речових доказів до моменту винесення рішення судом. Крім того, стороні захисту при завершенні досудового розслідування не було відкрито в порядку ст. 290 КПК України усіх матеріалів цього провадження, а саме відеозапису фіксації проведення двох обшуків в рамках даного провадження, що свідчить про очевидне порушення права на захист. З даними відеозаписів вказаних обшуків сторона захисту ознайомилася лише під час судового розгляду даного кримінального провадження. Зазначив, що обидва відеозаписи обшуків неодноразово припинялися перед завершенням кожної слідчої дії(обшуку) у зв`язку із відкриттям приміщень гаражу, підвалу та сараю, оформленням протоколу та опечатуванням вилучених речей та після оформлення протоколів обшуків та опечатування речей відеозапис не відновлювався, момент опечатування та скріплення підписами понятих та інших учасників обшуків пакунків з вилученими речами на відео відсутні, що дає підстави стверджувати про порушення порядку проведення обшуків, несвоєчасне опечатування вилученого та припущення факту можливої підміни вилучених речей та опечатаних. Крім того, зазначене в обох протоколах обшуків(відео файли 0002 та 0003) в частині роз`яснення прав понятим суперечить відеозаписам обшуків, тобто в порушення ч.3 ст. 223 КПК України, перед проведенням вказаних слідчих дій, права понятим не були роз`яснені. Перед проведенням обшуку за адресою: АДРЕСА_1 слідчим не перевірені їх паспортні дані та під відеозапис останні не назвали повні адреси свого мешкання. ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , у яких проводили обшуки, не роз`яснені їхні права та обов`язки. В протоколі обшуку від 26.03.2019 не зазначено всіх осіб, які були присутні під час проведення зазначеної слідчої дії, зокрема, не зазначено особу, яка здійснювала відеозйомку вказаної слідчої дії та яка не назвалася та не надала документ, що посвідчує особу. В порушення ч.3 ст. 236 КПК України перед початком виконання обох обшуків слідча ОСОБА_15 не пред`явила ОСОБА_4 копію ухвали про дозвіл на обшук, вручивши йому для ознайомлення її лише через 04 хв.40 сек. Після початку безпосереднього проведення обшуку в АДРЕСА_1 експерта-криміналіста ОСОБА_16 , спеціаліста інженера-геодезиста ОСОБА_17 та «інших осіб» ДОП ОСОБА_13 та ОСОБА_14 слідчим ОСОБА_15 не повідомлено про кримінальну відповідальність у разі розголошення ними таємниці слідства, що стане їм відома під час проведення обшуку, а також не роз`яснено до проведення вказаних слідчих дій їхні права та обов`язки. Дані, зафіксовані у протоколах обшуків за результатами їх проведення для всіх учасників слідчої дії слідчим вголос не зачитувались. Власникам домоволодінь, у яких проводились вказані слідчі дії, не були роз`яснені їхні права та обов`язки, в тому числі і право щодо відмови свідчити проти себе та право особи на захист, в порушення ч.4 ст. 104 КПК України, не було надано можливості ознайомитись з текстом протоколів обшуку перед його підписанням. Додатки до обох протоколів обшуків у вигляді відеозапису, в порушення ч.2,3 ст. 105 КПК України, не були упаковані та засвідчені належними підписами учасників. Процес опечатування вилученого майна під час обшуків, не відображений на відео. До проведення обшуків спеціалісти вибухотехніки не залучались та обшуки та вилучення вибухових матеріалів проводилися з істотними порушеннями вимог законодавства та правил безпеки. Зауважив, що стороною обвинувачення не доведено наявність прямого умислу у підсудного, не надано доказів, які підтверджують факт володіння ОСОБА_4 бойовими припасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристроями, та що саме ОСОБА_4 розмістив дані предмети у місці їх зберігання чи взагалі знав про їх існування, враховуючи вільний доступ будь-кого до усіх місць, де їх було виявлено. Також зазначив, що рапорт слідчої ОСОБА_15 про виявлення кримінального правопорушення, а саме самовільного будівництва на прибережній захисній смузі, не зареєстрований в ЖЄО Близнюківського ВП ГУНП в Харківській області, а тому він не може вважатися першоджерелом внесення відомостей до ЄРДР. Дії закріплені у ст. 197-1 КК України «Самовільне зйняття земельної ділянки та самовільне будівництво» є злочином з матеріальним складом, така ознака об`єктивної сторони як настання суспільно-небезпечних наслідків(тобто шкоди), а також предмет злочину стороною обвинувачення не були встановлені. Вказав, що ухвалою слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 04.07.2019 відмовлено в задоволенні клопотання слідчої ОСОБА_15 про накладення арешту на майно, з мотивів того, що «слідчий суддя взагалі не вбачав навності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України, оскільки не було надано достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину». На підставі вищевикладеного, вважав, що існують достатні підстави стверджувати, що докази сторони обвинувачення, а саме протоколи обшуків від 26.03.2019 за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 є недопустимими, а також всі докази, отримані за їх допомогою у подальшому під час досудового розслідування. Посилаючись на те, що стороною обвинувачення не доведена поза розумним сумнівом вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих злочинів, просив визнати всі докази, зібрані органом досудового розслідування у справі недопустимими та визнати ОСОБА_4 невинуватим в інкримінованих йому злочинах за ч.4 ст. 197-1, ч.1 ст. 263 КК України. 
		Клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими прокурор вважав безпідставними і необґрунтованими, посилаючись на те, що докази у даному кримінальному провадженні зібрані законним шляхом й закріплені у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку, уповноваженими на це особами та органами.
		Не зважаючи на невизнання винуватості, вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за епізодом зберігання бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв у гаражі за адресою: АДРЕСА_1 , повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, зокрема:
		-показаннями свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив, що після звільнення з місць позбавлення волі в 2017 році на його прохання його знайомий ОСОБА_4 влітку взяв його на роботу охоронником ставку та, оскільки йому ніде було жити, він жив в будинку на ставку. Пояснив, що він працював без укладення трудового договору та до його обов`язків входила охорона ставку, він протягом сезону до осени годував рибу, дивився, щоб її не крали. В той час в будинку мешкали ОСОБА_4 , його дружина та іноді приїжджали їхні діти. Міжкімнатні двері в будинку не зачинялися, вхідні двері до будинку зачинялися, ключа від будинку свідок не мав, коли там жив, то вхідні двері до будинку не зачиняв. Пояснив, що він бачив в будинку обрізану мисливську рушницю з прикладом кольору дерева, яка лежала в столику на видному місці, ящик в столику на замок не зачинявся. Зазначив, що він з того обрізу не стріляв та не бачив, щоб з нього хтось стріляв. Йому невідомо кому належить та зброя, але вважає, що вона належить ОСОБА_4 , оскільки знаходилася в його помешканні. Свідок також пояснив, що військову службу він проходив в стройбаті, зброєю не користувався, як виглядає мисливська рушниця йому невідомо, але відомо, як виглядає обріз, він не може відрізнити вогнепальну зброю від муляжу. Стволи у зброї, що лежала в будинку ОСОБА_4 у столику були довжиною близько 40 см., ймовірно був запал та курок, але точно він не пам`ятає, оскільки пройшло багато часу. Також він не може стверджувати, що то була вогнепальна зброя, можливо що був «пугач». Пояснив, що він телефонував до поліції з приводу вчинення правопорушення, та не пам`ятає, чи писав він заяву з приводу зберігання вогнепальної зброї, оскільки періодично відмічається в поліції, де підписує документи, та, оглянувши в судовому засіданні заяву, написану від його імені в протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 06.02.2019, зазначив, що почерк та підпис схожі на його. 
		-показаннями свідка ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні пояснила, що весною 2018 року вона із співмешканцем на велосипедах поїхали на ставок, що знаходиться в районі с. Степове Близнюківського району. Коли приїхали на ставок та розклали вудки, до них підійшов чоловік, який назвався на ім`я ОСОБА_18 , та, повідомивши їм, що він хазяїн ставку, почав їх проганяти, погрожуючи зброєю, схожою на мисливську рушницю, але меншої довжини. Той чоловік знаходився від них на відстані близько 2 метрів та зовні схожий на обвинуваченого. Зазначила, що вона раніше мешкала з чоловіком, який був мисливцем та їй відомо, як виглядає мисливська рушниця. Після того, як вона побачила зброю, вони із співмешканцем швидко зібралися і поїхали звідти. Пояснила, що на досудовому розслідуванні її допитували в якості свідка. 
		-показаннями свідка ОСОБА_19 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона є секретарем Лукашівської сільської ради та близько 2 років потому вона була понятою під час проведення обшуку приміщень будинків та гаражу в с. С. Балка. Крім неї під час обшуку був присутній ще один понятий. Пам`ятає, що обшук проводився декількома працівниками поліції, які називалися, одна з яких була слідча. Понятим перед проведенням обшуку роз`яснили їхні права. Під час проведення обшуку проводилася відеозйомка. За першою адресою спочатку працівники поліції провели обшук в будинку, а потім в гаражі. В гаражі знайшли картонний ящик, накритий мішками та ганчірками, під ними знайшли замотаний скотчем пакет, в якому знаходились гільзи та патрони. Вищезазначена коробка стояла на видному місці. ОСОБА_4 був присутній під час проведення обшуку, та казав, що вказана коробка із вмістом не його, та він не знає звідки ці боєприпаси. Пояснила, що спочатку гараж був зачинений, та ОСОБА_4 сказав, що ключі від нього знаходяться в іншому домоволодінні. Після чого він разом з працівниками поліції поїхав до іншого домоволодіння, де взяв ключі, та, повернувшись, відчинили гараж. Зазначила, що вона за час відсутності ОСОБА_4 постійно була присутня біля гаражу. Пояснила, що пакет з боєприпасами знайшли не одразу, та після того, як працівники поліції його знайшли, розмотали пакет, вміст якого розклали на підлогу та описали. Зовнішній вигляд знайдених предметів також відображався в документах. Потім було зачитано вголос протокол та вона розписалася на відповідних процесуальних документах. Зауважень від будь-кого не надходило. Після чого вони поїхали на друге домоволодіння ОСОБА_4 , яке знаходиться в с. С. Балка біля ставку, де під час обшуку працівниками поліції у покинутому занедбаному вагончику було знайдено гранату. Пояснила, що згідно відомостей з погосподарських книг, власником обох домоволодінь, в яких під час проведення обшуку вона була понятою, є ОСОБА_4 . Також пояснила, що до будинку біля ставку їх для проведення обшуку добровільно впустила співмешканка ОСОБА_4 . Будь-якого примусу з боку працівників поліції не було. Зазначила, що вагончик, у якому знайшли гранату, знаходився на відстані близько 50 метрів від будинку. Власника того вагончика не було встановлено, але на запитання поліцейського, ОСОБА_4 відповів, що того його вагончик. Домоволодіння, розташоване біля ставку, та вагончик, не огороджені. Не пам`ятає, чи були у тому вагончику двері, але пам`ятає, що у ньому не було вікон та до нього був вільний доступ, будь-які сторонні особи мали до нього доступ. Зазначила, що у вагончику, де знайшли гранату, знаходилися мішки та мотлох. Також пояснила, що обшук проводився на її очах та під час проведення обшуків будь-хто з працівників поліції не мав можливості підкинути знайдені в ході обшуку предмети.
		-показаннями свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що    він працює сторожем Лукашівської сільської ради та близько 2 років потому він був понятим під час проведення обшуків в домоволодіннях. Перед проведенням обшуку слідча показала ОСОБА_4 документи, на підставі яких проводилася ця дія та попросила повідчиняти замки. Останній не перешкоджав проведенню обшуку. Під час обшуку проводилася відеозйомка. Спочатку зайшли в приміщення будинку, який знаходився в будівельному стані, обшукали літню кухню, але там нічого не знайшли. Потім в гаражі в ящику, закиданому мотлохом, знайшли патрони, гранати Ф-1, тощо. В тому гаражі, зокрема, знаходилася поламана машина, гараж був дуже захаращений, і у нього склалося таке враження, що туди ніхто не заходить. ОСОБА_4 відкрив гараж та був пристуній при обшуку, будь-яких зауважень та порушень під час проведення обшуку не було. Свідок зазначив, що обшук проводився на його очах та підкинути боєприпаси поліцейські не мали можливості. Знайдені та вилучені в гаражі боєприпаси та вибухові речовини працівники поліції описали та задокументували, протокол обшуку було зачитано вголос та свідок підписав відповідні процесуальні документи. Потім всі присутні поїхали до будинку, розташованому біля ставка, де також проводився обшук, та він був понятим. Під час проведення вказаного обшуку також проводилася відеозйомка. Під час проведення вищезазначеного обшуку він не пам`ятає, що було знайдено та вилучено, але пам`ятає, що всі складені після проведення обшуку процесуальні документи зачитувалися вголос та він в них розписувався. Хто є власником домоволодінь, де він був понятим під час проведення обшуків, та кому належить виявлене та вилучене під час обшуків майно, йому невідомо. 
		-показаннями свідка ОСОБА_15 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює в Лозівському РВП ГУ НП Харківської області та в 2019 році вона проводила 2 обшуки. Перед проведенням обшуків вона з співробітниками поліції заїхала в Лукашівську сільраду та попросила голову сільради запросити двох працівників для участі в якості понятих при проведенні слідчих дій. При цьому був присутній дільничний офіцер поліції, який працює на посаді більше 10 років та знав всіх учасників вищевказаних слідчих дій, в тому числі понятих. Обшук проводила вона, дільничні інспектори залучались до проведення обшуку як працівники поліції. Перед проведенням обшуку вона представлялася, показувала посвідчення та оголошувала ухвали про дозвіл на проведення обшуку. Понятим роз`яснювала їхні права. На досудовому розслідуванні не приймалось рішення про проведення дактилоскопічної експертизи знайдених в гаражі предметів, схожих на бойові припаси, вибухові речовини та пристрої, оскільки за вказані предмети бралися особи, які проводили обшук, експерти, тощо. Після того, як знайшли вищевказані предмети, інший захисник ОСОБА_4 говорив, що вони згодні, що «це наше», в подальшому передумали. Також пояснила, що під час проведення обшуку в домоволодінні ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 . Балка було оглянуто всі приміщення, в тому числі горище. Після проведення обшуку в гаражі вказану слідчу дію було завершено. Всі виявлені та вилучені предмети належним чином на місці опечатані.
		-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.2 а.с. 1), згідно якого 07.02.2019 було внесено відомості до ЄРДР по кримінальному провадженню № 12019220730000023 за ч.1 ст. 263 КК України, за змістом якого 06.02.2019 до ЧЧ Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_4 за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 незаконно зберігає вогнепальну зброю. 10.04.2019 було внесено відомості до ЄРДР за ч.4 ст. 197-1 КК України; 
		-рапортом за подією 102 № 33103466, згідно якого 06.02.2019 до ЧЧ Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області надійшло повідомлення по телефону від гр. ОСОБА_20 про те, що гр. ОСОБА_21 мешканець Близнюківського району за місцем свого мешкання незаконно зберігає боєприпаси(т.2 а.с. 4);
		-протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 06.02.2019, згідно якого ОСОБА_6 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_22 , який за місцем свого мешкання зберігає зброю, а саме обріз (т.2 а.с. 5);
		-протоколом обшуку від 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 18.03.2019 (т.2 а.с. 11-17), згідно якого під час обшуку в приміщенні гаражу було виявлено та вилучено предмети схожі на бойові та мисливські патрони, тротилові шашки, предмети схожі на бойові гранати та запали до бойових гранат, мисливська рушниця одноствольна, з додатком відеозаписом проведення обшуку (т.2 а.с. 18), продемонстрованого в судовому засіданні;
		-протоколом огляду речей від 04.04.2019 з додатком-фототаблицею (т.2 а.с. 44-50);
		- постановою про визнання, долучення та зберігання речових доказів від 27.03.2019 року(т.2 а.с. 19), відповідно до якої визнано речовими доказами 113 предметів зовні схожих на патрони;
		- постановою про визнання, долучення та зберігання речових доказів від 26.04.2019 року(т.2 а.с. 20), відповідно до якої визнано речовими доказами 16 гільз (15 гільз з маркуванням 7,62х39) та 1 гільза з маркуванням 12,7 мм(12,7х108) та 97 патронів (96 патронів з маркуванням 7,62мм( 7,62х39) та 1 патрон з маркуванням 12,7мм(12,7х108));
		- постановою про визнання, долучення та зберігання речових доказів від 27.03.2019 року(т.2 а.с. 22), відповідно до якої визнано речовими доказами 13 предметів зовні схожих на ручну гранату Ф-1 та 11 предметів, зовні схожих на запалювальний пристрій до ручної гранати;
		- постановою про визнання, долучення та зберігання речових доказів від 13.06.2019 року(т.2 а.с. 24), відповідно до якої визнано речовими доказами 6 шашок вибухової речовини-тротил;
		-Актом перевірки об`єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів від 04.04.2019(т.2.а.с. 51);
		-Довідкою про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 04.04.2019 (т.2.а.с. 52);
		-висновком експерта № 11/138СЕ-19 від 11.04.2019 за результатом проведеної експертизи на підставі ухвали слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 03.04.2019 про призначення судової-балістичної експертизи, згідно якого надані на дослідження 113 патронів є боєприпасами; 111 патронів є боєприпасами - бойовими проміжними патронами калібру 7,62 мм (7,62x39) до нарізної бойової зброї відповідно калібру і типорозміру патронника (карабіни «СКС», автомати, кулемети Калашникова, тощо), які виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби; 2 патрони є боєприпасами - крупнокаліберними патронами калібру 12,7 мм (12,7x108), призначеними для стрільби з бойової зброї відповідного калібру і типорозміру патронника (крупнокаліберні кулемети, авіаційні кулемети «ДК», «ДШК», «НСВ Утес» тощо). Надані патрони виготовлені промисловим способом. З 111 патронів калібру 7,62 мм (7,62x39): 15 патронів придатні до стрільби, 96 патронів, що залишились, ймовірно також придатні. З 2 патронів калібру 12,7 мм (12,7x108): 1 патрон придатний до стрільби, 1 патрон, що залишився, ймовірно також придатний(т.2 а.с. 53-58);
		-висновком експерта № 4/92СЕ-19 від 14.05.2019 за результатом проведеної експертизи на підставі ухвали слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 03.04.2019 про призначення вибухово-технічної експертизи, згідно якого надані на дослідження предмети, які були вилучені під час обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_4 , являються 13-ма корпусами ручної осколкової гранати Ф-1, 11-ма підривачами до ручних гранат УЗРГМ (УЗРГМ-2). Корпус гранати Ф-1 у окремому стані до категорії боєприпасів не відноситься, є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини промислового способу виготовлення. Підривач до ручних гранат типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) є вибуховим пристроєм промислового способу виготовлення, відносяться до категорії засобів ініціювання. У своїй сукупності (штатному з`єднанні) корпус гранати Ф-1 з підривачем до ручних гранат УЗРГМ (УЗРГМ-2) утворюють ручну осколкову гранату Ф-1, яка відноситься до категорії вибухових пристроїв військового призначення  боєприпасів (т.2 а.с. 60, 62-67);
		-висновком експерта № 3-1/38се-19 від 06.06.2019, за результатом проведеної експертизи на підставі ухвали слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 03.04.2019 про призначення вибухово-технічної експертизи, згідно якого надана на дослідження речовина, масою:199.0 г, 189.0 г, 199.0 г, 396.0 г, 397.0 г, 397.0 г є вибуховою речовиною  тротилом(т.2 а.с. 69,71-75); 
		-довідкою Лукашівського сільського голови від 07.02.2019 вих.№ 158 в тому, що дійсно ОСОБА_4 зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та має такий склад сім`ї: дружина ОСОБА_9 (т.2 а.с. 202);
		-довідкою Лукашівського сільського голови від 18.02.2019 вих.№ 169 в тому, що дійсно ОСОБА_9 зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 207);
		-довідкою Лукашівського сільського голови від 18.02.2019 вих.№ 169/1 в тому, що дійсно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_9 , 1969 року народження, ОСОБА_23 , 1987 року народження, ОСОБА_24 , 2009 року народження (т.2 а.с. 208);
		-копією паспорта ОСОБА_4 (т.2 а.с. 195-197), згідно даних якого шлюб обвинуваченого з ОСОБА_9 розірвано 21.09.2006 року, про що мається відповідний штамп, та згідно штампу про реєстрацію місця проживання- ОСОБА_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ; 
		-копією протоколу огляду місця події від 23.04.2017 за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного на підставі заяви ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення, за добровільною згодою ОСОБА_4 , відповідно до якого 23.04.2017 ст. слідчий СВ Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківскій області провів огляд території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В ході даного обшуку в житловому будинку у кімнаті виявлені та вилучені п`ять патронів до мисливської рушниці в полімерних корпусах та предмет, схожий на обріз мисливської рушниці (т.2 а.с. 96-99). За вищевказаним фактом 23.04.2017 було внесено відомості до ЄРДР № 12017220730000139 за ч.1 ст. 263 КК України, 08.09.2017 повідомлено про підозру ОСОБА_25 , та постановою начальника Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області від 11.09.2017 кримінальне провадження закрито на підставі п.5 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі смертю підозрюваного, що підтверджено копіями витягу з ЄРДР, повідомлення про підозру та постанови про закриття кримінального провадження. 
		Надані стороною обвинувачення постанови слідчого про визнання, долучення та зберігання речових доказів від 27.03.2019 року(т.2 а.с. 19), від 26.04.2019 року(т.2 а.с. 20), від 27.03.2019 року(т.2 а.с. 22), від 13.06.2019 року(т.2 а.с. 24) не містять будь-яких доказів пред`явленого обвинувачення, а є лише процесуальним рішенням слідчого, який вважав знайдене речовими доказами.
		Щодо постанови про визнання, долучення та зберігання речових доказів від 27.03.2019 року(т.2 а.с. 26), відповідно до якої визнано речовими доказами мисливську рушницю з № НОМЕР_1 та мисливські патрони, а саме: 18 патронів Буран ТАХО № 5, 16/17, 31 г; 21 патрон Буран ТАХО № 0, 16/70, 31 г та 4 патрона КАРТЕ 46 ТАХО, 6,5 мм, 16/70, 26 г, - суд вважає, що зазначені у цій постанові матеріальні об`єкти у відповідності до ст. 98 КПК України не є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, оскільки зберігання вищезазначених предметів не інкримінується обвинуваченому.
		Суд, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінив докази з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а також з точки зору їх узгодженості та взаємозв`язку, які в своїй сукупності є достатніми, щоб дійти обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 за епізодом щодо виявлених та вилучених предметів в ході обшуку, проведеного 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , складу злочину, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України, та доведеності вини у його вчиненні.
		Дії ОСОБА_4 за епізодом щодо виявлених та вилучених предметів в ході обшуку, проведеного 26.03.2019 у гаражі за адресою: АДРЕСА_1 , суд кваліфікує за ч. 1 ст.263 КК України  зберігання бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
		Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність документально підтверджених підстав для внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 263 КК України, та у подальшому проведення досудового розслідування, оскільки вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив, що він телефонував до поліції з приводу кримінального правопорушення, в поліції підписував процесуальні документи, та зазначив, що в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.02.2019(т.2 а.с. 5) заява від його імені написана його почерком та підпис у вказаній заяві схожий на його підпис.
		Частиною 1 ст. 236 КПК України передбачено, що ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором. Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.
		Суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на правовий висновок, сформульований Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 06 грудня 2021 року у справі № 663/820/15-к; провадження № 51-2075 кмо 20, про те, що виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається на слідчого чи прокурора і не може бути доручене відповідним оперативним підрозділам, оскільки обставини у справі 663/820/15-к, що переглядалася Верховним Судом, де «… обшук від 01.10.2014 року проводився не уповноваженою особою, а саме: старшим о/у ОВС ВВБ Херсонської області ОСОБА_26 без участі слідчого», не подібні обставинам у даній справі. 
		Обшук від 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , проведений на підставі ухвали слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 18.03.2019 (т.2 а.с. 11-12), уповноваженою особою, а саме слідчою ОСОБА_15 , що підтверджено даними відеозапису, який є додатком до вказаного протоколу обшуку, згідно якого перед початком обшуку слідча ОСОБА_15 встановила особи учасників слідчої дії, роз`яснила, яка слідча дія буде проводитися, у якому кримінальному провадженні, та оголосила ухвалу слідчого судді про дозвіл на обшук, яку вручила ОСОБА_4 . Особи, зазначені в протоколі обшуку як «інші особи» ДОП ОСОБА_13 , ДОП ОСОБА_14 в домоволодінні за вищевказаною адресою відшукували предмети, стосовно яких слідчим суддею було надано дозвіл. При цьому саме слідча ОСОБА_15 керувала слідчою дією-обшуком, вона проголошувала, куди переміщатися учасникам слідчої дії, вказувала, які приміщення домоволодіння та місця в приміщеннях обшукувати, вона документувала хід слідчої дії та складала протокол обшуку від 26.03.2019. В протоколі обшуку від 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 13-17), складеного слідчим ОСОБА_15 , зазначено учасником обшуку ОСОБА_4 , за участю спеціаліста-експерта-криміналіста ОСОБА_27 , за участю інших осіб-ДОП ОСОБА_13 , ДОП ОСОБА_14 , прокурор ОСОБА_28 , в присутності понятих- ОСОБА_7 , ОСОБА_19 . З даних відеозапису обшуку вбачається, що всі зазначені у вказаному протоколі обшуку особи були присутні під час слідчої дії. Під час проведення обшуку під стінкою в гаражі виявлено мисливську рушницю та на запитання слідчого ОСОБА_4 пояснив, що то його рушниця і патрони, документів на рушницю він не має. Потім було виявлено патрони в коробках. В подальшому в картонній коробці, прикритій листом ДСП, на якому лежали запчастини та металеві деталі, в мішку було виявлено предмети, схожі на бойові припаси та вибухові речовини і пристрої. На запитання працівника поліції ОСОБА_4 пояснив, що це не його предмети, він їх бачить вперше, та йому невідомо, звідки ті предмети взялися у гаражі, ймовірно їх заховав його син, який у 2016-2017 служив в АТО. Всі виявлені предмети(в т.ч. рушницю та патрони) працівник поліції розклав на підлозі, перерахував, озвучив їх назву, при цьому слідча документувала назву, опис, вагу та кількість предметів. Зауважень та клопотань під час обшуку від учасників не надходило.
		Інші процесуальні порушення під час проведення обшуків, наведені стороною захисту, були компенсовані показаннями допитаних під час судового засіданнясвідків ОСОБА_19 та ОСОБА_7 , які приймали участь в обшуку в якості понятих, які, зокрема, пояснили, що вони постійно були присутні під час проведення двох обшуків, перед проведенням обшуку їм були роз`яснені їхні права, вилучення та пакування знайдених під час обшуків предметів здійснювалося у їхній присутності, що вони засвідчили своїми підписами, зауважень від будь-кого з учасників слідчої дії не надходило.
		За таких обставин суд визнає допустимим доказом вищевказаний протокол обшуку від 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 .
		Доводи обвинуваченого про те, що він взагалі не має зброї, не зберігав у своєму гаражі бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої та під час обшуку побачив їх вперше, суд оцінює критично, як обраний ним спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення покарання за скоєне, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що вони спростовуються показаннями свідків, пояснення яких під час судового слідства є чіткими, послідовними та узгодженими між собою та іншими доказами, наданими стороною обвинувачення.
		Посилання обвинуваченого на ту обставину, що оскільки територія його домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 не огороджена, його часто не буває вдома та двері у гаражі в цей час залишаються відчиненими, а відтак будь-яка особа могла залишити вищевказані предмети у його гаражі, не підтверджено стороною захисту належними та допустимими доказами.
		Так, згідно показань обвинуваченого в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 мешкає лише він.
		З даних відеозапису, який є додатком до вищевказаного протоколу обшуку від 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що співробітником поліції, який здійснював обшук, шляхом ривку навісного замка було встановлено, що замок, який висів на дверях гаражу, був зачинений та у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 відлучався за ключами, відеозапис припинявся. В подальшому відеозапис поновлено перед тим, як учасники слідчої дії зайшли до гаражу через відчинені ворота. 
		Вирішуючи питання про призначення покарання суд керується вимогами ст.65КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності зіст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Зокрема, суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст.12КК України належить до категорії тяжких злочинів.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідност. 66 КК України, та обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідност. 67 КК України, судом не встановлено.
		Згідно досудової доповіді органу з питань пробації(т. 1 а.с. 102-104) ризики вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні. Орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду, соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
		При обранні міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює приватним підприємцем, розлучений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, та, з урахуванням досудової доповіді органу пробації, приходить до висновку, що покарання останньому слід призначити із застосуванням положеньст. 75 КК Україниз виконанням покладених на нього обов`язків відповідно дост. 76 КК України, оскільки його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
		Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Підстави для застосування ст.ст.69,69-1 КК Українивідсутні.
		На обґрунтування винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 263 КК України за епізодом щодо виявлених та вилучених предметів в ході обшуку, проведеного 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , та ч.4 ст. 197-1 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які були безпосередньо досліджені та перевірені під час судового розгляду, та згідно зі ст.ст.85,86,94КПК України належним чином оцінені судом з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності, а саме на:
		- показання представника потерпілого ОСОБА_29 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона близько 5 років є головою Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області та працює в сільській раді близько 20 років, раніше працювала в сільській раді землевпорядником. Зазначила, що будинок біля ставку був зведений близько 30 років потому, коли вона ще не працювала в сільській раді. Відповідно до діючого на той час законодавства, рішення про надання земельних ділянок під забудову приймалися сільською радою та ОСОБА_4 виділялась така земельна ділянка площею 0,25 га під забудову та рішенням сільради надавався дозвіл на забудову. Вона в документах бачила копію відповідного рішення сільської ради, завірену печаткою сільської ради, та у вказаному рішенні було зазначено, що земельна ділянка біля ставку надається під забудову будинку, про кадастровий номер земельної ділянки в рішенні сільради не зазначено, межі земельної ділянки їй не відомі. Пояснила, що технічну документацію раніше не робили. ОСОБА_4 був орендарем вищезазначеного ставку. Пояснила, що будинок ОСОБА_4 розташований з додержанням меж біля охоронної зони. На фундаменті стоїть лише будинок, будь-які побудови та господарські споруди біля будинку відсутні. Відстань між будинком та ставком візуально становить більше 30 метрів. Зазначила, що діями ОСОБА_4 Лукашівській сільській раді шкоди не завдано та сільська рада не має претензій до обвинуваченого.
		-показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_7 , які приймали участь в обшуку в якості понятих;
		-показання свідка ОСОБА_30 , яка в судовому засіданні пояснила, що наразі вона пенсіонерка та працювала в Лукашівській сільській раді Близнюківського району Харківської області понад 30 років, в тому числі з 1984 року по 2015 рік працювала секретарем сільської ради. Зазначила, що в 1990-х роках з ОСОБА_4 було укладено договір оренди ставку та біля ставку в АДРЕСА_1 побудовано будинок. Пояснила, що той будинок знаходиться на території, що відноситься до Лукашівської сільської ради. Також пояснила, що вищевказаний будинок вона бачила лише один раз в 2000-х роках, коли представники сільради перевіряли господарства та проводили перепис худоби, відомості про які вносили до будинкових книг. Будинок розташований вище ставку на відстані близько 150-200 м. Зазначила, що в 1990-х роках ОСОБА_4 звертався до сільської ради та сільською радою приймалося рішення про виділення ОСОБА_4 земельної ділянки під забудову та дозвіл на будівництво. Пояснила, що під час її роботи в сільській раді оригінали рішень перебували в шкафах та сейфі та на час її звільнення всі рішення сільради перебували по різних шкафах та сейфах в приміщенні Лукашівської сільської ради, яке на той час було орендоване. В 2010 році у вищезазначеному приміщенні сільради протік дах та відбулося затоплення, в тому числі архів сільської ради був частково підтоплений та залило багато документів, що перебували у ньому. Пояснила, що в сількій раді вівся облік рішень сільської ради. Також пояснила, що в той час у людей документів на будинки не було, довідки щодо власників будинків брались з погосподарської книги, ці довідки посвідчував голова та секретар. 
		-показання свідка ОСОБА_31 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона з 1983 року по 2003 рік працювала на посаді голови Лукашівської сільської ради. Пояснила, що на досудовому розслідуванні її допутував слідчий з приводу наявності рішення виконкому сільради про виділення ОСОБА_4 земельної ділянки під будівництво, та на запитання слідчого вона відповідала, що таке рішення існує. Спочатку вона сумнівалася, чи то її підпис на документах, що їй надавалися, але після допиту вона пішла до архіву сільської ради, роздивилася розпорядження, та побачила, що на документах про виділення ОСОБА_4 земельної ділянки під будівництво, наявні підписи, дуже схожі на її підписи, однак, оскільки пройшло дуже багато часу, вона не може впевнено стверджувати, чи підписувала вона таке рішення, чи ні. Пояснила, що їй відомо, що біля ставку є будівля, але вона ту будівлю ніколи не бачила та ніколи там не була. Зазначила, що рішення виконкому сільради складається в двох екземплярах, один з яких залишається в сільській раді, а другий передається до архіву районної ради. Також пояснила, що в той час коли вона працювала, випадків підтоплення не було, але їй відомо про те, що в сільській раді був випадок підтоплення після того, коли вона вже там не працювала, близько 5 років потому. Тоді з приміщень виносили та сушили документи. Зазначила, що слідчий допитував її лише один раз.
		-показання свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_4 її колишній чоловік, з яким вона розлучилась в 2006 році. Пояснила, що в той час, коли вона мешкала з батьками в смт. Близнюки, до неї приїхав ОСОБА_4 та розповів, що рішенням сільської ради від 1994 року йому надано під забудову земельну ділянку біля ставку та надано дозвіл на забудову. ОСОБА_4 був орендарем вказаного ставку. Перед будівництвом цього будинку приїжджали спеціалісти, які склали відповідний акт, який вона бачила в 1995 році. В 1995 році вона вийшла заміж за ОСОБА_4 та в 1996 році вона з двома дітьми зареєструвалися за вказаною адресою. Зазначила, що будинок являє собою капітальну споруду на фундаменті, обкладений цеглою. Вона бачила рішення сільраді від 1994 року. Пояснила, що після одруження з ОСОБА_4 вони будували будинок разом, та після розлучення ОСОБА_4 передав цей будинок їй. Зазначила, що вона зареєстрована в АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , але кожного дня навідується до ставку. В той час коли ОСОБА_4 був на роботі на ставку, приїхали поліцейські та повідомили, що за місцем його мешкання буде проводитися обшук, та разом з ним поїхали за адресою АДРЕСА_1 , а вона під наглядом поліції, залишилася вдома. Після проведення обшуку в домоволодінні ОСОБА_4 , було проведено обшук в її домоволодінні. Пояснила, що ОСОБА_4 не використовує зброю та про наявність у його домоволодінні бойових припасів їй стало відомо в день проведення обшуку в 2019 році. Під час проведення обшуку у ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 . Балка вона не була присутня, а була присутня під час проведення обшуку в її помешканні- по АДРЕСА_1 .Балка, під час якого нічого забороненого не було знайдено. Їй належить лише будинок, те що знаходиться поза будинком, їй не належить. Обшук проводився в присутності понятих. Перед тим як приступити до обшуку, їй вручили ухвалу про дозвіл на обшук, під керуванням слідчої ОСОБА_15 заміряли її будинок та слідча записала дані замірів. При цьому замір відстані від будинку до ставу не робився. Документи на будинок не запитували. Зазначила, що слідча їй надавала 2-3 чистих аркуші для підпису та вона їх підписала. Після проведення обшуку вона підписала протокол проведення обшуку, зауважень від неї не було. Під час проведення обшуку на території біля її домоволодіння у покинутому вагоні тролейбуса, який стояв внизу біля дороги, поліцейські знайшли якийсь маленький предмет круглої форми. Той залізний вагончик являє собою металобрухт, нікому не належить та вже знаходився там, коли будувався будинок і вони переїхали туди жити, та звідки він там взявся їй не відомо. В ньому немає ані вікон, ані дверей, він не огороджений, прохід до нього вільний, та будь-хто міг туди зайти і покласти туди будь-що. Той вагончик знаходиться за межами її земельної ділянки та вона користувалася ним, коли її індоутка почала у ньому висиджувати яйця. Пояснила, що обшук проводився за її присутності, під час обшуку проводилася відеозйомка та після того, як знайшли у вагончику вищевказаний предмет, на прохання працівників поліції, вона надала їм коробочок, в який вони запакували знайдений предмет та забрали його з собою. Вона не бачила, щоб вилучене майно в коробці опечатувалось та будь-хто розписувався. Також зазначила, що в них з ОСОБА_4 двоє дітей та їхній син військовий, загинув у 2017 році. Син приїжджав додому в АДРЕСА_1 вперше на два тижні, другий раз був вдома місяць в той час коли військова частина, де він проходив службу, дислокувалася в м. Лозова. Син привозив додому з собою особисті речі та теоретично міг покласти знайдену під час обшуку річ до вагончика тролейбуса. Зазначила, що після смерті сина в 2017 році вона була присутня під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 АДРЕСА_1 , під час якого оглядали приміщення будинку, проводили обшук на подвір`ї та в сараї, при цьому гараж був відчинений та до нього не заходили. Їй пояснили, що її син міг привезти боєприпаси. Однак тоді під час обшуку нічого забороненого не знайшли. Також зазначила, що її син був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , але мешкав і за місцем реєстрації, і у батька. Пояснила, що їй невідомо, чи привозив син зі служби зброю та боєприпаси, чи ні. Крім того, пояснила, що гараж, де під час обшуку знайшли боєприпаси, знаходиться на неогородженій території домоволодіння по АДРЕСА_2 також не огороджений.
		-ухвалу слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 18.03.2019 про надання дозволу на проведення обшуку на території домоволодіння (в надвірних будівлях та на присадибних ділянках), яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 6320655100:03:000:0421 за місцем мешкання ОСОБА_9 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 28-29);
		-протокол обшуку від 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 30-34), згідно якого під час обшуку у металевому приміщенні, а саме корпусі з автобуса-кузові було виявлено та вилучено предмет схожий на бойову гранату разом із запалом. Під час огляду-обшуку проведеними замірами встановлено, що будинок побудований на фундаменті, приміщення будинку розташоване біля ставу на відстані 27,24 м, в лісовому насадженні; з додатком до протоколу обшуку - відеозаписом проведення обшуку (т.2 а.с. 35), продемонстрованим в судовому засіданні;
		-експлікацію земельних угідь (т.2 а.с. 36);
		- постанову про визнання, долучення та зберігання речових доказів від 27.03.2019 року(т.2 а.с. 40), відповідно до якої визнано речовими доказами 1 предмет зовні схожий на ручну гранату РГД-5 та 1 предмет, зовні схожий на запалювальний пристрій до ручної гранати;
		- постанову про визнання, долучення та зберігання речових доказів від 13.06.2019 року(т.2 а.с. 42), відповідно до якої визнано речовими доказами 1 вибухову речовину-тротил та 1 пластичну вибухову речовину на основі гексогену;
		-протокол огляду речей від 04.04.2019 з додатком-фототаблицею (т.2 а.с. 44-50);
		-висновок експерта № 4/91СЕ-19 від 07.05.2019, за результатом проведеної експертизи на підставі ухвали слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 03.04.2019 про призначення вибухово-технічної експертизи, згідно якого надані на дослідження предмети, які були вилучені під час обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_4 , являються корпусом ручної осколкової гранати РГД-5, підривачем до ручних гранат УЗРГМ. Корпус гранати РГД-5 у окремому стані до категорії боєприпасів не відноситься, є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини промислового способу виготовлення. Підривач до ручних гранат типу УЗРГМ є вибуховим пристроєм промислового способу виготовлення, відноситься до категорії засобів ініціювання. У своїй сукупності (штатному з`єднанні) корпус гранати РГД-5 з підривачем до ручних гранат УЗРГМ утворюють ручну осколкову гранату РГД-5, яка відноситься до категорії вибухових пристроїв військового призначення - боєприпасів (т.2 а.с. 77,80-84);
		-висновок експерта № 3-1/39се-19 від 07.06.2019, за результатом проведеної експертизи на підставі ухвали слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 03.04.2019 про призначення вибухово-технічної експертизи, згідно якого надана на дослідження речовина, масою: 395.0 г є вибуховою речовиною  тротилом. Пластична речовина, масою 118,0 г є вибуховою речовиною на основі гексогену(т.2 а.с.85, 87-91); 
		-копію рапорту ст. інспектора-чергового Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області від 23.04.2017, за змістом якого останній доповідає, що 23.04.2017 о 00:40 год. до ЧЧ Близнюківського ВП надійшло повідомлення по телефону від ОСОБА_9 про те, що її чоловік, ОСОБА_4 в їхньому домоволодінні зберігає обріз гладкоствольної мисливської рушниці. За базою АІС Армор мисливська зброя за ОСОБА_4 не зареєстрована. Обставини даної події встановлюються. На МП виїхали СВ Зайцев, КР Ільченко, експерт-криміналіст ОСОБА_32 , ГРПП Липовий, ОСОБА_33 , ОСОБА_34 (т.2 а.с. 95);
		-постанову прокурора від 24.06.2019 про об`єднання матеріалів досудових розслідувань, згідно якої матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12019220730000023 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12019220730000067 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України, об`єднані в одне провадження за № 12019220730000023(т.2 а.с. 107-110); 
		-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.2 а.с. 111), згідно якого 10.04.2019 було внесено відомості до ЄРДР за ч.2 ст. 197-1 КК України, за змістом якого: 09.04.2019 до ЧЧ Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області надійшов рапорт слідчого ОСОБА_15 про те, що під час проведення обшуку по кримінальному провадженню № 12019220730000023 від 07.02.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено самовільне будівництво на прибережній захисній смузі;
		-копію рапорту за подією 102 № 35515053, згідно якого 09.04.2019 до Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області надійшов рапорт слідчого про те, що під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12019220730000023 від 07.02.2019 було проведено обшук за фактичним мешканням ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено самовільне будівництво на прибережній захисній смузі (т.2 а.с. 112);
		-рапорт слідчого Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_15 (т.2 а.с. 113);
		-постанову слідчого від 21.06.2019 про зміну кваліфікації кримінального правопорушення, зареєстрованого в ЄРДР за № 12019220730000067 від 10.04.2019, згідно якого кримінальне правопорушення, внесене до ЄРДР за ч.2 ст. 197-1 КК України перекваліфіковане на ч.4 ст. 197-1 КК України та витяг з ЄРДР(т.2 а.с. 159-163); 
		- копію експлікації земельних угідь (т.2 а.с. 114);
		- копію протоколу обшуку від 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 115-117);
		- звернення слідчого до голови Лукашівської сільської ради про надання документів(т.2 а.с. 127);
		- відповідь Лукашівського сільського голови за вих. №153/02-20 від 15.04.2019, за змістом якої підставою для прийняття рішення «Про затвердження назв вулиць та нумерації будинків по Лукашівській сільській раді» були погосподарські книги, та Витяг з рішення № 22 засідання виконавчого комітету № 12 Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 13.12.2011 «Про затвердження назв вулиць та нумерації будинків по Лукашівській сільській раді», відповідно до якого затверджено запропоновані назви вулиць та нумерації будинків: за адресою АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_1 - ОСОБА_9 (т.2 а.с. 128-130);
		-копію ухвали слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 18.04.2019 про надання тимчасового доступу до документів, а саме до оригіналів реєстраційної справи на житловий будинок, зареєстрований за ОСОБА_9 та протокол тимчасового доступу до речей і документів від 25.04.2019 з описом вилучених речей і документів(т.2 а.с. 131-136);
		-реєстраційну справу № 882882163206 на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому мається рішення № 115-XLIII-VI від 09.07.2015 XLIII сесії VI скликання Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, згідно якого вирішено: 1) Надати ОСОБА_9 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту. 2) Розроблений та погоджений відповідно до законодавства проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність подати до Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області для розгляду та затвердження в установленому порядку. В реєстраційній справі також мається Виписка з погосподарської книги № 10 за 2011-2015 роки Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 13.08.2015 вих.№ 02-20-380, в тому, що дійсно згідно вищевказаної погосподарської книги головою домогосподарства № 0585-1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 являється ОСОБА_9 . Житловий будинок збудований у 1990 році. Загальна площа будинку становить 78 кв.м, житлова полоща будинку становить 56 кв.м, кількість кімнат 4;
		-постанову про визнання речових доказів від 01.07.2019, згідно якої визнано речовим доказом об`єкт нерухомого майна(реєстраційний номер об`єкта 882882163206): житлову будівлю-будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0127 га, який на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_9 , а також земельну ділянку на якій побудований вищевказаний об`єкт нерухомого майна, що знаходиться зліва від земельної ділянки водного фонду кадастровий номер 6320655100:03:000:0421 площею 43,8454 га(т.2 а.с. 176-177);
		-відповідь відділу у Близнюківському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 18.04.2019 вих. № 49/103-19, за змістом якої ділянка, що знаходиться відповідно зліва від земельної ділянки водного фонду кадастровий номер 6320655100:03:000:0421 площею 43,8454 га(згідно наданого викопіювання) відноситься до земель лісогосподарського призначення, цільове призначення-для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг; станом на 08.06.2018 право власності або користування на вищевказану земельну ділянку не оформлено. Відповідно до розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 338 від 07.07.2014 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП «Зміївське лісове господарство» на території Близнюківського району» дана земельна ділянка входить до переліку земельних ділянок, які за проектом відведення будуть передані в постійне користування ДП «Зміївське лісове господарство»(т.2 а.с. 137);
		-відповідь Близнюківського МПТІ від 10.05.2019 вих.№ 61, за змістом якої за даними архівних реєстраційних матеріалів по Близнюківському району станом на 31.12.2012 (з 01.01.2013 до теперішнього часу дані відсутні) на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 право власності не зареєстровано. За даними архівних реєстраційних матеріалів по Близнюківському району станом на 31.12.2012 (з 01.01.2013 до теперішнього часу дані відсутні) за ОСОБА_9 об`єктів нерухомості не зареєстровано. Технічна інвентаризація об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 не проводилась, тому інвентаризаційної справи за даною адресою в архівних інвентаризаційних матеріалах Близнюківського МПТІ немає(т.2 а.с. 138);
		-відповідь ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 23.05.2019 вих. № 365, за змістом якої 14.05.2019 з метою визначення місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6320655100:03:000:0421 та об`єктів будівництва на ній відносно земель лісогосподарського призначення спеціалістами підприємства, у відповідності до ст.ст. 45,46, п.5 розділу VII (Прикінцеві положення) ЛК України, був проведений комплекс топографо-геодезичних робіт по встановленню (відновленню) меж лісової ділянки ДП «Зміївське лісове господарство», яка розташована за межами населених пунктів на території Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області, а також проведена необхідна перевірка(обстеження). Результати проведеної роботи викладені в Додатках(т.2 а.с. 140);
		- додатки до вказаної відповіді: І. Висновок № 2305/1 про результати перевірки земельної ділянки від 23.05.2019, згідно якого 1) На території земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Зміївське лісове господарство»-Близнюківсько-Лозівське лісництво, квартал 20, виділи 3,5, виявлені наступні об`єкти будівництва: № 1-будівля капітальна житлова(будинок цегляний), адреса за наданою інформацією: АДРЕСА_1 , площею 0,0127 га(зовніш.); № 2-трансформаторна підстанція з огорожею, площею 0,0007 га; грунтова не профільована дорога(частково) довжиною 0,507 км, шириною 3м. 2) Земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 6320655100:03:000:0421, яка розташована на території Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області знаходиться поза межами земель лісогосподарського призначення ДП «Зміївське лісове господарство», згідно планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2006,2010 років. Перетинів меж зазначеної земельної ділянки з землями ДП «Зміївське лісове господарство» не виявлено. Спільних фрагментів меж земельних ділянок, які перевірялись-не виявлено. Окрім того, встановлено, що виявлені у кварталі 20 Близнюківсько-Лозівського лісництва будівлі, споруди, інші об`єкти будівництва, які зазначені у п.1 цього Висновку, не мають територіального відношення до земельної ділянки з кадастровим номером 6320655100:03:000:0421, згідно результатів інженерно-геодезичних робіт. 3) Інформація про вилучення земель лісогосподарського призначення з кварталу 20 Близнюківсько-Лозівського лісництва ( в минулому кв.9 Близнюківського л-ва ДП «Близнюківський лісгосп»), за період з 1990 року по 2019 рік, до ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» не надходила. 4) Перевірка на наявність перетинів меж земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Зміївське лісове господарство»- Близнюківсько-Лозівське лісництво, кв.20, з іншими землекористувачами(землевласниками)- не проводилась(т.2 а.с. 141-146);
		-копію протоколу № 12 засідання виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 13.12.2011 «Про затвердження назв вулиць та нумерації будинків по Лукашівській сільській раді»(т.2 а.с. 148-150);
		-копію рішення № 22 засідання виконавчого комітету № 12 Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 13.12.2011 «Про затвердження назв вулиць та нумерації будинків по Лукашівській сільській раді»(т.2 а.с. 151-153);
		-відповідь Лукашівського сільського голови на запит слідчого від 20.06.2019, за змістом якої в архіві Лукашівської сільської ради будь-які рішення про надання ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва житлового будинку на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області відсутні, з додатком- копією Акту від 21.11.2015, згідно якого комісія склала акт в тому, що під час інвентаризації архівних документів була виявлена недостача документів, а саме протоколів виконкому Лукашівської сільської ради за 1993-1995 років та рішення сесій сільської ради 1990-1993 роки. Зі слів співробітників сільської ради було встановлено, що частина документів була знешкоджена в зв`язку з затопленням будівлі під час зливи в момент реконструкції даху сільської ради в 2013 році (т.2 а.с. 157-158);
		-запит прокурора від 26.06.2019 вих. № 03-17-2583-19 з додатками- копіями рішень засідань виконавчих комітетів Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 09.08.1994 та № 7 від 10.07.2001(т.2 а.с. 169-170), згідно яких вирішено: 1. На підставі Лісного кодексу п.16 виділити ОСОБА_4 земельну ділянку в розмірі 0,15 га для будівництва житлового будинку біля орендного ставу для обслуговування ставу на період оренди(до 2017 року); 2.У зв`язку з будівництвом жилого будинку не допускати вирубку лісу, при цьому необхідно врахувати, щоб усі побутові та промислові відходи не потрапляли у став та прибережну полосу ставу; 3.Рахувати ОСОБА_4 забудовником по Лукашівській сільській раді (цей пункт мається лише в рішенні від № 7 від 10.07.2001);
		-відповідь на вищевказаний запит прокурора відділу у Близнюківському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 26.06.2019 вих. № 10-20-0.23,11-107/103-19, за змістом якої: -за ОСОБА_4 земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) на території Близнюківського району станом на 25.06.2019 не обліковуються; -реєстрація права власності чи користування земельної ділянки здійснюється після державної реєстрації земельної ділянки. Реєстрація земельної ділянки здійснюється на підставі проектної документації. Станом на 25.06.2019 до відділу не надходили проектні матеріали, де підставою розробки були б надані рішення; -ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) можуть надаватися лише в межах населених пунктів ст. 38 ЗК(редакція 2002 року), ст.65,66 ЗК Української РСР( редакція 1991 року)(т.2 а.с. 171);
		-протокол огляду документів від 18.06.2019, згідно якого предметом огляду є погосподарська книга АДРЕСА_3 , яка надана головою Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, на першій сторінці якої мається зміст, а саме вказані номера сторінок та прізвища осіб, які є головою домоволодіння, та в якій під номером сторінки 82 вказано, що власник ОСОБА_9 , на сторінках 82-83, де мається заголовок облікова карта об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 року під № 0585-1. Місцезнаходження об`єкта  АДРЕСА_1 , голова домогосподарства  ОСОБА_4 , та члени його родини-дружина ОСОБА_9 , син ОСОБА_25 , донька ОСОБА_23 та онук ОСОБА_24 . Також вказано рік побудови будинку-1990 році, матеріали стін з цегли, матеріали покрівлі шифер. Загальна площа станом на 01.01.2011 та 01.01.2012-78 кв м., житлова площа 56 кв.м, кількість житлових кімнат 4, водопроводу, каналізації, опалення, гарячого водопостачання, ванни, природного газу- немає, скраплений газ є, підлогової електричної плити немає. Площа земельної ділянки всього 4,25 з неї за цільовим призначенням для будівництва 0,25 та для ведення індивідуального городництва 4,00. В нижній частині під вищевказаними відомостями мається підпис осіб, які відповідають за об`єкт та підпис осіб, які проводили записи та перевірку (т.2 а.с. 187);
		-копію витягу з погосподарської книги Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області № 10 на 2011-2015 роки с. Степове, с. Сергієва Балка (т.2 а.с. 189-193). Оригінал вказаної погосподарської книги було досліджено в судовому засіданні;
		-постанову про визнання речових доказів від 18.06.2019, згідно якої визнано речовим доказом погосподарську книгу АДРЕСА_3 , станом на 2011-2015 рік» (т.2 а.с. 188);
		-Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_9 ; дата державної реєстрації права власності 17.03.2016; підстава виникнення права власності: довідка про присвоєння адреси, серія та номер: 546, виданий 13.08.2015, видавник: Лукашівська сільська рада Близнюківського району Харківської області; виписка з погосподарської книги, серія та номер: 02-20-380, виданий 13.08.2015, видавник: Лукашівська сільська рада Близнюківського району Харківської області; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 115, виданий 09.07.2015, видавник: Лукашівська сільська рада Близнюківського району Харківської області; підстава внесення запису про реєстрацію права власності: рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень(з відкриттям розділу), індексний номер: 28889556 від 23.03.2016(т.2 а.с. 205-206);
		Заперечуючи проти висунутого обвинувачення, сторона захисту надала докази, які розкриті стороні обвинувачення, та на переконання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника свідчать про невинуватість останнього, зокрема дані (відомості), які містяться у:
		-наданої на адвокатський запит архівним відділом Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області копії рішення засідання виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області № 7 від 10.07.2001, згідно якого вирішено: 1. На підставі Лісного кодексу п.16 виділити ОСОБА_4 земельну ділянку в розмірі 0,15 га для будівництва житлового будинку біля орендного ставу для обслуговування ставу на період оренди(до 2017 року); 2.У зв`язку з будівництвом жилого будинку не допускати вирубку лісу, при цьому необхідно врахувати, щоб усі побутові та промислові відходи не потрапляли у став та прибережну полосу ставу; 3.Рахувати ОСОБА_4 забудовником по Лукашівській сільській раді (т.1 а.с. 70-71);
		-копію витягу з погосподарської книги Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за період з 1990 по 2010 роки, відповідно до якої головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , дружина- ОСОБА_9 , дочка ОСОБА_23 , онук- ОСОБА_24 , син- ОСОБА_25 . Житловий будинок побудований в 1990 році, матеріал стін цегла, матеріал покрівлі шифер(т.1 а.с. 185-189).
		Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09.09.2019 у підготовчому судовому засіданні за клопотанням сторони захисту було витребувано від держателя ЄРДР Генеральної прокуратури України відомості з електронної інформаційної системи «Єдиний реєстр досудових розслідувань» по кримінальним провадженням № 12019220730000023 від 07.02.2019 та № 12019220730000067 від 10.04.2019, а саме розширений витяг(повну інформацію) у вигляді роздруківок по всіх розділах: «Основні відомості», «Кримінальні правопорушення», «Прикріплені файли», в тому числі інформацію про повідомлення про підозру в об`єднаному кримінальному проваджені.
		Матеріали, що надійшли на виконання вищевказаної ухвали суду з Генеральної прокуратури України (т.1 а.с. 133-179) досліджені в судовому засіданні. 
		Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09.09.2019 за клопотанням сторони захисту було надано доручення СВ Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області на проведення слідчих заходів щодо отримання відбитків пальців рук(потожирових слідів) на вилучених речах, які у подальшому стороною обвинувачення визнані боєприпасами та вибуховими пристроями, з метою призначення криміналістичної(дактилоскопічної) експертизи, на розгляд якої поставити питання про належність цих відбитків(слідів) обвинуваченому ОСОБА_4 та витребувано для огляду у судовому засіданні з архівного відділу Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області рішення засідання виконавчого комітету №7 від 10.07.2001 року Лукашівської с/ради Близнюківського району Харківської області про розгляд заяви ОСОБА_4 про виділення земельної ділянки біля орендного ставу в розмірі 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку.
		Вказану ухвалу суду в частині проведення слідчих заходів щодо отримання відбитків пальців рук(потожирових слідів) на вилучених речах, не було виконано та в судовому засіданні 11.01.2022 сторона захисту не наполягала на здійсненні заходів щодо виконання вказаної ухвали суду та відмовилася від свого клопотання в цій частині.
		В іншій частині вказану ухвалу суду виконано та оглянуто в судовому засіданні надане архівним відділом Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області рішення засідання виконавчого комітету №7 від 10.07.2001 року Лукашівської с/ради Близнюківського району Харківської області.
		На підтвердження тієї обставини, що син обвинуваченого ОСОБА_4 проходив військову службу, приймав участь у бойових діях, та в подальшому помер, стороною захисту надано копію ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.12.2017 вих. № 1582/1, згідно якої ОСОБА_25 був призваний на військову службу за контрактом з 15.03.2016, з 25.05.2016 в складі в/ч ПП НОМЕР_2 виконував завдання в зоні провелення АТО на території Донецької та Луганської областей, має статус «учасника бойових дій», згідно сповіщення про смерть(загибель) від ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_25 помер; копію Довідки про причину смерті від 09.03.2017; копію посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_25 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_25 серія НОМЕР_3 , згідно якої останній помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		Вислухавши обвинуваченого, представника потерпілого, допитавши свідків, дослідивши та проаналізувавши в сукупності надані сторонами докази, перевіривши їх на предмет належності та допустимості, суд, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, прийшов до висновку, що ОСОБА_4 необхідно виправдати на підставі п.2 ч.1ст.373 КПК України,оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 263 КК України, за епізодом щодо виявлених та вилучених предметів в ході обшуку, проведеного 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинене обвинуваченим, та кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України, на підставі п.3 ч.1ст.373 КПК України, оскількистороною обвинуваченняне доведено,що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, з огляду на наступне.
		Відповідно дост.2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є вирок, ухвалений компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є вирок ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ч.1ст.91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно до ч.1ст.92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
		Згідно з положеннямистатті 62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Дана презумпція невинуватості є одним із основних принципів сучасного кримінального провадження, що в Україні визнана відправною точкою правосуддя. Окрім того, це положення закріплено в пункті 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якій зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.
		Частиною 2 статті8 та частиною 5 статті9КПК України встановлено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Зі змісту рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може впливати зі співіснуванням достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
		За приписами ч.ч.2, 4статті 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
		Зміст поняття доведеності винуватості особи у вчиненні злочину "поза розумним сумнівом" розкрито у пункті 54 рішення Європейського суду з прав людини від 04.09.2014 року у справі "Рудяк проти України", згідно з яким Суд в черговий раз послався на свою практику, підтверджуючи, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення "поза розумним сумнівом" (п.282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини"). Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Згідно ізст.62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч.3ст.373 КПК України).
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
		Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
		Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у рішенні по справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» № 10590/83 від 6 грудня 1988 року та рішенні по справі «Капо проти Бельгії» № 4291/98 від 13 січня 2005 року.
		Таким чином, у правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається обвинувальний ухил, по суті якого кожен, хто постав перед судом повинен бути визнаний винним, а навпроти гарантується та усіляко забезпечується презумпція невинуватості особи.
		Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.
		При цьому саме сторона обвинувачення зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.
		Відповідно до вимог Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу(рішення у справі «Банніков проти Росії»; рішення у справі «Веселов та інші проти Росії»; рішення у справі «Ванян проти Росії»).
		Обвинувачений заперечував свою причетність до вищевказаних злочинів.
		Відповідно до статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів(стаття 85 КПК України).
		За правилами статті 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Це означає, що докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.
		Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.86 КПК України).
		Крім того, згідно з ч.1 ст.87КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, зокрема, докази, що були отримані шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Стаття 8Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Статтями 7,22КПК України передбачено, що однією із засад кримінального судочинства є змагальність сторін та свобода у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Як вбачається із роз`яснень, викладених у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом, оскільки це суперечить вимогам ст.62 Конституції України, яка визначає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		У справі «Яременко проти України», від 12.06.2008 (п.74), Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що складовою справедливого судового розгляду є врахування якості доказів і, зокрема, того чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності. При тому, що питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується і навпаки збільшується, коли характер доказів не є вагомим, вони не є достовірними та точними.
		Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі №1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення ч.3ст.62Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватись як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Це означає, що суд може постановити обвинувальний вирок лише у разі, якщо надані докази спростовують всі розумні сумніви стосовно винуватості особи. Докази, які не витримують критерію щодо "поза розумним сумнівом" є підставою для виправдувального вироку.
		Вирішуючи питання щодо показів свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_7 , суд вважає, що зазначений доказ у вигляді показів свідків, які були присутні під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено вибухові речовини та вибухові пристрої, лише підтверджують факт проведення слідчої дії - обшуку житла та іншого володіння особи, та жодним чином не підтверджують факт того, що саме ОСОБА_4 здійснював зберігання вищевказаних вибухових речовини та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. При цьому, слід звернути увагу на те, що мета участі понятих у проведенні слідчих дій посвідчує лише факт проведення слідчої дії, її законності, ходу та результатів.
		Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність документально підтверджених підстав для внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 263 КК України, та у подальшому проведення досудового розслідування, за тих самих підстав, що і за епізодом щодо виявлених та вилучених предметів в ході обшуку, проведеного 26.03.2019 у гаражі за адресою: АДРЕСА_1 .
		Суд також визнає допустимим доказом протокол обшуку від 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 за тих самих підстав, що і за епізодом щодо виявлених та вилучених предметів в ході обшуку, проведеного 26.03.2019 у гаражі за адресою: АДРЕСА_1 .
		   Проте суду не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що вищезазначений кузов з під автобуса ,- розташований на території домоволодіння (в надвірних будівлях та на присадибних ділянках), про дозвіл на обшук яких зазначено в ухвалі слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 18.03.2019. 
		З відеозапису обшуку вбачається, що за вказаною адресою розташований житловий будинок, територія домоволодіння не огороджена, доступ до житлового будинку-вільний. Металевий кузов з під автобусу, що знаходиться на відстані від будинку, також не огороджений та до нього мається вільний доступ. При цьому у вказаному кузові з під автобуса не зачиняються двері та відсутні вікна. Отже будь-яка особа мала можливість покласти туди предмети, що були виявлені та вилучені в ході обшуку. Крім того, обвинувачений заперечував належність йому та володіння ним вказаного кузова з автобуса та згідно показань свідка ОСОБА_9 даний покинутий кузов з під автобуса знаходився на тому місці ще на початку будівництва житлового будинку. Доказів на підтвердження тієї обставини, що вказаний металевий кузов з під автобусу перебуває на території домовоління, стороною обвинувачення не надано. Також стороною обвинувачення не надано доказів володіння та належності обвинуваченому кузова з під автобуса та виявлених в ньому предметів, які згідно висновку експерта є: 1 корпус ручної осколкової гранати РГД-5, підривач до ручних гранат типу УЗРГМ, 1 предмет в формі циліндра з отвором, споряджений речовиною масою 395.0 г, який є вибуховою речовиною - тротилом та 1 предмет пластичної речовини в формі кулі масою 118,0 г, яка є вибуховою речовиною на основі гексогену.
		В судовому засіданні ОСОБА_6 , допитаний в якості свідка, пояснив, що в 2017 році він в літній період декілька місяців жив в будинку на ставку та бачив в будинку обрізану мисливську рушницю, яка лежала в ящику столу. Таким чином, показання свідка ОСОБА_6 є неналежним доказом в розумінні ч.1 ст. 85 КПК України, оскільки вони не підтверджують ту обставину, що саме ОСОБА_4 зберігав вибухові речовини та вибухові пристрої, які були виявлені та вилучені за адресою: АДРЕСА_1 .
		Висновки експертів № 4/91СЕ-19 від 07.05.2019 (т.2 а.с. 80-84), № 3-1/39се-19 від 07.06.2019 (т.2 а.с. 87-91) також не підтверджують ту обставину, що саме ОСОБА_4 зберігав вищевказані предмети.
		Надані стороною обвинувачення постанови слідчого про визнання, долучення та зберігання речових доказів від 27.03.2019 року(т.2 а.с. 40), від 13.06.2019 року(т.2 а.с. 42), від 18.06.2019 (т.2 а.с. 188) не містять будь-яких доказів пред`явленого обвинувачення, а є лише процесуальним рішенням слідчого, який вважав знайдене речовими доказами.
		На спростування обвинувачення, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що покинутий кузов з під автобуса, в якому було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку предмети, являє собою металобрухт, який нікому не належить та вже знаходився там, коли будувався будинок. В ньому відсутні вікна і двері, він не огороджений, та знаходиться за межами її земельної ділянки, прохід до нього вільний та будь-хто міг туди зайти і покласти туди будь-що. 
		Таким чином, стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст.263 КК України, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинено обвинуваченим ОСОБА_4 . 
		Сумнівний характер вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв в практиці Європейського суду з прав людини.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_4 на підставі п.2 ч.1ст.373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		Частиною 4ст. 197-1 КК Українивстановлено відповідальність за самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті, тобто щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель.
		Даний злочинє злочиноміз формальнимскладом,що сконструйованийзаконодавцем шляхомвказівки наспосіб фактичноговикористання земельноїділянки-здійсненняна нійсамовільного будівництва будівель або споруд. Такі дії визнаються злочинними незалежно від розміру шкоди, що заподіяна законному власнику або володільцеві самовільним зайняттям земельної ділянки чи самовільним будівництвом та стадії, на якій перебуває будівництво.
		Сформульована у зазначеній нормі кримінального закону України диспозиція є бланкетною, так як відсилає до інших нормативних актів, у даному випадку доЗемельного кодексу України,Водного кодексу України,Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а також до інших нормативно - правових актів, якими регулюються земельні відносини як суспільні відносини власності щодо володіння, користування і розпорядження землею, земельною ділянкою та права на них.
		   Стороною обвинувачення ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України, в період з 1990 року по теперішній час.
		   Відповідно до ст. 78 ЗК України № 561-ХІІ від 18.12.1990, яка діяла на початку інкримінованого правопорушення, передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті ріками,озерами, водоймами, болотами,  гідротехнічними  та  іншимиводогосподарськими спорудами,а такожземлі,виділені по берегах водоймпід смугивідведення. Землі в смугах відведення надаються  органам  водногогосподарства та іншим організаціям для спеціальних потреб і використовуютьсяними длялісопосадок,ремонту споруд,будівництва переправ,виробничих приміщень,складів тощо. Зони охорони встановлюються навколо водойм, водних джерел і гідротехнічних споруд для виконання комплексу санітарних, протиерозійних заходів і створення захисних лісонасаджень з метою збереження і поліпшення водних ресурсів. 
		   Відповідно дост.76ЗК України№ 561-ХІІвід 18.12.1990,- землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства. 
		Ст.9 ЗКУкраїни №561-ХІІвід 18.12.1990передбачено,що до відання сільських, селищних і  міських  районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельнихвідносин наїх територіїналежить,зокрема: передачаземельних ділянок у власність, надання їх укористування, в тому числі на умовах оренди, у  порядку,встановленому статтями17і 19цього Кодексу(п.1); веденняземельно-кадастровоїдокументації(п.5); погодження проектівземлеустрою (п.6); здійсненнядержавного контролюза використаннямі охороноюземель,додержанням земельногозаконодавства(п.7); погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні(п.11).
		Частиною 1 ст. 17 ЗК України № 561-ХІІ від 18.12.1990 передбачено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
		До набрання чинності ЗК України № 561-ХІІ від 18.12.1990 діяв ЗК Української РСР, затверджений Верховною Радою  Української  РСР 08.07.1970 N 2874-VII.
		Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України № 2768-ІІІ від 25.10.2001, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
		Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»визначено термін «самовільне зайняття земельної ділянки» - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
		Отже, за змістом цьогозаконуобов`язковою умовою для фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
		   Об`єктивна сторона злочину полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронних зонах. Причому земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.
		Самовільне зайняття земельної ділянки з об`єктивної сторони може полягати у різних діях - у незаконному огорожуванні ділянки, знищенні і встановленні «своїх» межових знаків, у протиправному використанні землі у своїх потребах: обробка, удобрення землі, насадження насіння, дерев чи кущів, виконання меліоративних, інших робіт, завезення і розміщення будівельних матеріалів тощо. Але у всіх випадках особа протиправно заволодіває земельною ділянкою, вчинює відносно неї певні дії як «власник» чи «законний користувач» і при цьому порушує суб`єктивні інтереси учасників земельних правовідносин у галузі правомірного використання, відтворення та охорони земель.
		За змістом ухвали Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 12.09.2018 по справі № 1-179/11 обов`язковою факультативною ознакою об`єкта злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України, є предмет злочину, а саме земельна ділянка, і вищенаведені індивідуальні ознаки (власник земельної ділянки та її точна адреса, кадастровий номер) є обов`язковими для її індивідуалізації.
		В обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.4 ст. 197-1 КК України зазначено, що останній обвинувачується в тому, що зайняв земельну ділянку загальною площею 0,0127 га в водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі, водного об`єкту(ставку), яка розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області та зазначено потерпілим Лукашівську сільську раду Близнюківського району Харківської області.
		Згідно відповіді відділу у Близнюківському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 18.04.2019 вих. № 49/103-19, вищевказана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, цільове призначення-для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг. Відповідно до розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 338 від 07.07.2014 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП «Зміївське лісове господарство» на території Близнюківського району» дана земельна ділянка входить до переліку земельних ділянок, які за проектом відведення будуть передані в постійне користування ДП «Зміївське лісове господарство»(т.2 а.с. 137).
		Згідно Висновку № 2305/1 про результати перевірки земельної ділянки від 23.05.2019 ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», що є додатком до відповіді від 23.05.2019 вих. № 365(т.2 а.с. 141-146): 1) На території земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Зміївське лісове господарство»-Близнюківсько-Лозівське лісництво, квартал 20, виділи 3,5, виявлені наступні об`єкти будівництва, зокрема, № 1-будівля капітальна житлова(будинок цегляний), адреса за наданою інформацією: АДРЕСА_1 , площею 0,0127 га(зовніш.). 
		Отже, надані стороною обвинувачення вищевказані докази на підтвердження вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України, суперечать викладеним в обвинувальному акті даним стосовно земельної ділянки(на якій збудовано будівлю), яка є предметом злочину, передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України.
		Надана стороною обвинувачення постанова слідчого про визнання речових доказів від 01.07.2019(т.2 а.с. 176-177) не містить будь-яких доказів пред`явленого обвинувачення, а є лише процесуальним рішенням слідчого, який вважав виявлене речовим доказом.
		Згідно ухвали слідчого судді Близнюківського районного суду від 04.07.2019(т.2 а.с. 178-181) у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_9 -житлову будівлю-будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено.
		    ОСОБА_4 , заперечуючи проти обвинувачення, зазначив, що вперше він звернувся з питання виділення земельної ділянки та надання дозволу на будівництво в 1990 році та рішенням Лукашівської сільської ради йому було виділено земельну ділянку та надано дозвіл на будівництво. В подальшому він ще звертався до сільради з цього питання. Зауважив, що житловий будинок на виділеній для його побудови земельній ділянці будувала його колишня теща, яка наразі померла. 
		   До відповіді Лукашівського сільського голови на запит слідчого від 20.06.2019, додано копію Акту від 21.11.2015, згідно якого під час інвентаризації архівних документів була виявлена недостача документів, а саме протоколів виконкому Лукашівської сільської ради за 1993-1995 років та рішення сесій сільської ради 1990-1993 роки. Зі слів співробітників сільської ради було встановлено, що частина документів була знешкоджена в зв`язку з затопленням будівлі під час зливи в момент реконструкції даху сільської ради в 2013 році (т.2 а.с. 157-158).
		   Ту обставину, що в архіві Лукашівської сільської ради відбулося підтоплення, у зв`язку з чим частина документів була знешкоджена в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_30 та ОСОБА_35 .
		   Враховуючи досліджені вище докази, показання обвинуваченого та свідків ОСОБА_30 і ОСОБА_31 , відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 здійснив самовільне будівництво будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці земель в охоронних зонах та в його діях відсутні об`єктивна та суб`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України.
		   Таким чином, суд, оцінивши кожний доказ, наданий як стороною обвинувачення, так і стороною захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_4 на підставі п.3 ч.1ст.373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення "поза розумних сумнівом" не доведено, що в його діянні є склад злочину, передбаченого ч.4ст.197-1 КК України.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України на підставі п.2 ч.1ст.373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, та за ч.4 ст. 197-1 КК України, на підставі п.3 ч.1ст.373 КПК України, оскількистороною обвинуваченняне доведено,що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Запобіжний захід - не застосовувався. Цивільний позов не заявлено.
		Відповідно до ч.2ст. 124 КПК України, документально підтверджені витрати на залучення експерта за ч.1 ст. 263 КК України за епізодом щодо виявлених та вилучених предметів в ході обшуку, проведеного 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 покласти на ОСОБА_4 .
		Процесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні за ч.4 ст. 197-1 КК України та за ч.1 ст. 263 КК України, за епізодом щодо виявлених та вилучених предметів в ході обшуку, проведеного 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають віднесенню на рахунок держави.
		Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України, крім речовихдоказів,визнаних слідчимтакими упостанові від27.03.2019року,а саме:мисливської рушниціз № НОМЕР_1 та мисливськихпатронів,а саме:18патронів БуранТАХО №5,16/17,31г;21патрон БуранТАХО №0,16/70,31г та4патрона КАРТЕ46ТАХО,6,5мм,16/70,26г, щодо яких слідчим та прокурором кінцеве рішення не прийнято й судом обставини відносно таких не досліджувалися.
		Керуючись ст.ст.369,370,373,374,395 КПК України,суд, -
		у х в а л и в:
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 263 КК України, за епізодом щодо виявлених та вилучених предметів в ході обшуку, проведеного 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
		На підставіст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з іспитовим строком на 1(один) рік.
		Згідно п.1, п.2 ч.1 та п.2 ч.3ст.76 КК Українизобов`язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
		Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_4 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судової-балістичної експертизи № 11/138СЕ-19 від 11.04.2019 в сумі 1430,00 гривень; вибухово-технічної експертизи № 4/92СЕ-19 від 14.05.2019 в сумі 3454,22 гривень; вибухово-технічної експертизи № 3-1/38се-19 від 06.06.2019 в сумі 1884,12 гривень. Код доходів 24060300, отримувач платежу: ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/24060300, п/рахунок UA048999980313050115000020649, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк: Казначейство України (ел. адм. подат.)Кодкласифікації доходів бюджету24060300.
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 263 КК України,за епізодом щодо виявлених та вилучених предметів в ході обшуку, проведеного 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , та виправдати, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст. 197-1 КК Українита виправдати,у зв`язкуз недоведеністю,що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні за ч.1 ст. 263 КК України,за епізодом щодо виявлених та вилучених предметів в ході обшуку, проведеного 26.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , та за ч.4 ст. 197-1 КК України, віднести за рахунок держави.
		Після набрання вироком законної сили речові докази:
		-113 предметів зовні схожих на патрони, 16 гільз (15 гільз з маркуванням 7,62х39) та 1 гільза з маркуванням 12,7 мм(12,7х108) та 97 патронів (96 патронів з маркуванням 7,62мм( 7,62х39) та 1 патрон з маркуванням 12,7мм(12,7х108)), що згідно квитанції на прийняту зброю та боєприпаси № 19знаходяться в кімнаті зберігання боєприпасів та вибухових речовин при СПД № 1 Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області; 13 предметів зовні схожих на ручну гранату Ф-1 та 11 предметів, зовні схожих на запалювальний пристрій до ручної гранати, що згідно квитанції на прийняту зброю та боєприпаси № 21знаходяться в кімнаті зберігання боєприпасів та вибухових речовин при СПД № 1 Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області; 6 шашок вибухової речовини-тротилу, що згідно квитанції на прийняту зброю та боєприпаси № 22знаходяться в кімнаті зберігання боєприпасів та вибухових речовин при СПД № 1 Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області; 1 предмет зовні схожий на ручну гранату РГД-5 та 1 предмет, зовні схожий на запалювальний пристрій до ручної гранати, що згідно квитанції на прийняту зброю та боєприпаси № 20знаходяться в кімнаті зберігання боєприпасів та вибухових речовин при СПД № 1 Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області; 1 вибухову речовину-тротил та 1 пластичну вибухову речовину на основі гексогену, що згідно квитанції на прийняту зброю та боєприпаси № 23знаходяться в кімнаті зберігання боєприпасів та вибухових речовин при СПД № 1 Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області -знищити; реєстраційну справу № 882882163206 на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; погосподарську книгу № 10 «с. Степове, с. Сергієва Балка, станом на 2011-2015 рік» залишити у Лукашівській сільській раді Близнюківського району Харківської області.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...