Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 381/1375/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2022.
Дата набрання законної сили: 18.01.2022
Номер судового провадження: 61-6956ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                         
		 
		18 січня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 381/1375/20
		провадження № 61-6956св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач -  Приватне акціонерне товариство «Факел»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Факел» на постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Ігнатченко Н. В., Приходька К. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Факел» (далі - ПрАТ «Факел») про стягнення 319 537,11 грн  на відшкодування здійснених витрат.
		 
		На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 14 червня 2012 року працювала у ПрАТ «Факел» на посаді економіста з планування, а з 27 листопада 2012 року  на посаді начальника відділу аналізу та аудиту.
		30 вересня 2019 року її звільнено з займаної посади за власним бажанням згідно з наказом від 30 вересня 2019 року № 183-к на підставі статті 38 КЗпП України.
		 
		Під час виконання своїх трудових обов`язків ОСОБА_1 періодично за власні кошти здійснювала платежі від імені відповідача на користь третіх осіб. Необхідність здійснення таких платежів була зумовлена відсутністю грошових коштів на рахунках відповідача або тимчасовим арештом таких рахунків, у той час, як нездійснення таких платежів могло призвести до зупинення виробничої діяльності ПрАТ «Факел» або завдати йому значних збитків. Факт здійснення таких платежів підтверджується відповідними платіжними документами та звітами (авансовими звітами), які затверджувалися відповідальними особами ПрАТ «Факел».
		 
		На дату звільнення заборгованість ПрАТ «Факел» перед нею становила 319 537,11 грн. 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 направила на адресу ПрАТ «Факел» вимогу про сплату заборгованості, яка отримана відповідачем, однак залишена ним без задоволення.
		 
		З огляду на вказане, позивач звернулася з позовом про відшкодування здійснених нею витрат у сумі 319 537,11 грн відповідно до положень статті 1160 ЦК України.
		 
		Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій 
		 
		Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави зробити достовірний висновок, що вона за власні кошти здійснювала платежі в інтересах відповідача. З огляду на наведене, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю. 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ПрАТ «Факел» на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 319 537,11 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не надав належної оцінки листу за підписом генерального директора відповідача, засвідченого печаткою товариства, в якому ПрАТ «Факел» підтвердило наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 319 537,11 грн. Урахувавши зазначене, а також те, що відповідач у суді першої інстанції не заперечував як факту внесення ОСОБА_1 власних коштів від імені підприємства за вказаний період,  так і самого розміру заборгованості, а лише заявив про застосування позовної давності, посилаючись на положення трудового законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність здійснення позивачем платежів в інтересах ПрАТ «Факел» у загальному розмірі 319 537,11 грн. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
		 
		У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ «Факел» на постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року.
		 
		Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному Верховним Судом у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 346/5622/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). У наведеній справі Верховний Суд зробив висновок, що відповідно до статей 1159, 1160 ЦК України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої, для відшкодування понесених витрат повинна довести, що її дії були викликані необхідністю усунення настання невигідних для відповідача майнових наслідків, а також повинна довести факт негайного повідомлення підприємства про використання особистих коштів та схвалення останнім цих витрат. За відсутності доказів на підтвердження зазначених обставин у суду відсутні підстави для задоволення позову про відшкодування понесених витрат на підставі статті 1160 ЦК України.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.
		 
		Матеріали справи надійшли до суду касаційної інстанції 09 червня 2021 року.
		 
		У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у червні 2020 року, ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року без змін. Зазначила, що наведений у касаційній скарзі висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 346/5622/13-ц, зроблений не у подібних правовідносинах, оскільки у справі № 346/5622/13-ц інший суб`єктний склад учасників, інші фактичні обставини, зокрема у наведеній для прикладу справі відповідач заперечував доцільність та обґрунтованість витрат позивача, тоді як у зазначеній справі, дії позивача схвалені  директором  ПрАТ «Факел», обґрунтованість понесених витрат та їх розмір відповідач не заперечував, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ПрАТ «Факел.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Установлені судами фактичні обставини справи
		 
		14 червня 2012 року ОСОБА_1 була прийнята на постійну роботу на ПАТ «Факел» у планово-економічне бюро на посаду економіста з планування.
		 
		27 листопада 2012 року ОСОБА_1 переведена на посаду начальника відділу аналізу та аудиту вказаного товариства.
		 
		Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Факел» від 26 квітня 2017 року змінено тип товариства - з публічного акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариство «Факел».
		 
		30 вересня 2019 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за власним бажанням згідно з наказом від 30 вересня 2019 року № 183-к на підставі статті 38 КЗпП України.
		 
		Згідно з листом від 30 вересня 2019 року № 103/624 за підписом генерального директора ПрАТ «Факел» Брижатого В. В. підприємство надало підтвердження, що станом на 30 вересня 2019 року перед ОСОБА_1 обліковується заборгованість за авансовими звітами в сумі 319 537,11 грн. До цього листа додано оборотно-сальдову відомість за період 12 червня 2012 року по 30 вересня 2019 року.
		 
		18 лютого 2019 року ОСОБА_1 зверталась до ПрАТ «Факел» з вимогою, у якій просила сплатити вказану суму заборгованості протягом семи днів з дня отримання вимоги, однак відповідач її вимогу не виконав.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 1158 ЦК України якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов`язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана взяти на себе всі обов`язки, пов`язані із вчиненням цих дій, зокрема обов`язки щодо вчинених правочинів.
		 
		Особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано (стаття 1159 ЦК України).
		 
		За приписами статті 1160 ЦК України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.
		 
		Таким чином, питання відшкодування витрат, понесених працівником при придбанні товарів для підприємства, і інші питання правомірності використання власних готівкових коштів працівником підприємства для вирішення господарських питань відноситься до цивільно-правових відносин між суб`єктом господарювання та працівником.
		 
		Враховуючи наведені норми законодавства, для виникнення в особи права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах іншої особи, необхідною є наявність певних умов: майновим інтересам іншої особи має загрожувати небезпека; дії особи щодо запобігання, усунення або зменшення небезпеки настання невигідних майнових наслідків здійснюються ним за власною ініціативою;  такі дії, повинні містити очевидну користь для заінтересованої особи та бути в подальшому нею схваленими.
		 
		Оскільки, категорія «очевидної користі» є оціночною, то в кожному конкретному випадку вона повинна співвідноситися з загальними принципами (засадами) цивільного законодавства і передусім з принципами розумності та добросовісності.  
		 
		Відповідно до частини першої статті 241 ЦК України схваленим є правочин, якщо особа, учинить дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання.
		 
		Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції не урахував наданого позивачкою на підтвердження своїх вимог листа ПрАТ «Факел» від 30 вересня 2019 року, у якому відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 319 537,11 грн. Крім того, в доданій до листа оборотно-сальдовій відомості відображені всі здійснені позивачем платежі в інтересах ПрАТ «Факел» у період з 2014 року по 2019 рік, які здійснювалися для підтримки виробничої діяльності ПрАТ «Факел», зокрема для оплати послуг електроенергії, водопостачання, інших виробничих потреб та задля уникнення настання невигідних майнових наслідків для відповідача. Дослідивши зазначений лист, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що він по своїй суті є схваленням здійснених позивачем витрат в інтересах товариства та підтвердженням існування заборгованості з їх відшкодування.
		 
		Апеляційний суд також обґрунтовано зауважив, що в суді першої інстанції відповідач не заперечував факт внесення ОСОБА_1 власних коштів від імені товариства згідно з оборотно-сальдовою відомістю, та її повідомлення про такі витрати, а також розмір заборгованості, а заявляв лише про застосування позовної давності, що по суті є визнанням позову. 
		 
		Верховний Суд зазначає, що добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт шостий статті 3 ЦК). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		 
		Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
		 
		Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.
		 
		Поведінку відповідача, який схвалював дії позивачки при здійсненні нею платежів у інтересах ПрАТ «Факел» та визнавав їх такими в суді першої інстанції, але під час розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій став їх заперечувати не можна вважати добросовісною і такою, що відповідає чесній діловій практиці. 
		 
		Доводи заявника про неврахування судом апеляційної інстанцій правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 346/5622/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), є безпідставними, оскільки висновки суду у справі, що переглядається, не суперечать наведеним вище висновкам Верховного Суду, які зроблені за інших встановлених судами фактичних обставин у справі.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
		 
		Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо оцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, який не може вдаватися в оцінку доказів, зокрема вирішувати питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції повно встановив обставини справи, надав належну правову оцінку наявним у справі доказам, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ПрАТ «Факел» .
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Факел» залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                     Г. І. Усик
		О. В. Ступак
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...