Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 311/2297/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано судом: 17.01.2022. Зареєстровано: 22.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2022.

Номер судового провадження: 2/311/262/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 311/2297/21 
		Провадження № 2/311/262/2022 
		10.01.2022 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		10 січня 2022 року        м. Василівка
		 
		Василівський районний суд Запорізької області у складі:
		 
		головуючого        судді    Задорожка Д.А.,
		секретаря судового засідання            Чучі С.О.
		представника позивачів        адвоката     Кара Р.Т.
		представника відповідача         адвоката    Трачук Н.І.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання права власності у порядку спадкування за законом та заповітом, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , про визнання права власності у порядку спадкування за законом та заповітом, який мотивований наступним.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого заведена спадкова справа у приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Кириченко В.В. за № 19/2017.
		Після смерті ОСОБА_4 заяви проприйняття спадщини подали: ОСОБА_2 , який подав заяву про прийняття спадщини за заповітом, складеним ОСОБА_4 на його ім`я 15.05.2007; ОСОБА_3 , яка подала заяву про прийняття спадщини за заповітом, складеним померлим на її ім`я 30.07.2014; ОСОБА_1 , яка подала заяву про прийняття спадщини за законом, як спадкоємиця 5 черги, яка є померлому рідною племінницею.
		15.05.2007 ОСОБА_4 склав заповіт на ім`я ОСОБА_2 , яким заповів земельну ділянку площею 7,10 га на території Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП № 006053, виданого Підгірненською сільською радою Василівського району Запорізької області 13.12.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335.
		30 липня 2014 року ОСОБА_4 склав заповіт на ім`я ОСОБА_3 , яким заповів їй належний йому житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось та все те, що буде належати йому на день смерті і на що за законом матиме право. Даний заповіт посвідчено секретарем Підгірненської сільської ради Самойленко Л.О. та зареєстровано в реєстрі за № 7, яка здійснювала нотаріальні дії на підставі розпорядження сільського голови Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області від 25.12.2013 № 65-осн.
		Постановою приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Кириченко В. В. від 16 серпня 2017 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з його нікчемністю в силу недотримання норм закону та порушенням положень статті 1247 ЦК України, якою передбачено зазначення у заповіті місця та часу його складання.
		ОСОБА_5 звернулась до Василівського районного суду Запорізької області з вимогами про визнання заповіту дійсним.
		13.12.2018 на підставі поданої ОСОБА_3 заяви про відмову від позову та закриття провадження, Василівський районний суд Запорізької області закрив провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Підгірненської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа, ОСОБА_1 , про визнання заповіту дійсним.
		Через деякий час ОСОБА_3 звернулась до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області, треті особи, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, який постановою нотаріуса від 16.08.2017 визнаний нікчемним.
		18.09.2019 рішенням Василівського районного суду Запорізької області ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
		05.11.2019 Запорізький апеляційний суд скасував рішення Василівського районного суду від 18.09.2019, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 та визнав за нею право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку (пай) у розмірі 7,10 га, що належали померлому ОСОБА_4 
		ОСОБА_3 використала своє право на реєстрацію речового права та зареєструвала право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку (пай) у розмірі 7,10 га, що належали померлому ОСОБА_4 
		14.04.2021 Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову Запорізького апеляційного суду від 05.11.2019.
		Позивачі зазначили, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.
		Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннями статті 1254 ЦК України (підпункт 5.2 пункту 5 глави 10 розділу II Порядку).
		Положення частини четвертої статті 1254 ЦК України є виключенням із загального правила про наслідки недійсності правочину, а отже, за аналогією застосовані бути не можуть. Також немає підстав застосовувати аналогію закону (частина перша статті 8 ЦК України), оскільки питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі й заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані частинами першою та другою статті 216 ЦК України.
		Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Позивачі наголосили, що з урахуванням практики Верховного Суду, оскільки заповіт складений ОСОБА_4 30 липня 2014 року на ім`я позивачки, яким заповів ОСОБА_3 належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 , а також все належне йому майно, посвідчено секретарем ради Підгірненської сільської ради Самойленко Л.О. та зареєстровано в реєстрі за № 7, є нікчемний і не породжує правових наслідків та не впливає на попередній заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Скориченко А.В. 15 травня 2007 року за реєстровим номером 1183, яким ОСОБА_4 заповів ОСОБА_2 належну йому на праві власності земельну ділянку розміром 7,10 га на території Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області, тому ОСОБА_2 спадкуватиме за заповітом від 15.05.2007 земельну ділянку розміром 7,10 га на території Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області.
		ОСОБА_1 у 2017 році звернулась до Василівського районного суду Запорізької області в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту родинних відносин між нею та ОСОБА_4 , як між племінницею та рідним дядьком, оскільки свідоцтво про народження її батька, ОСОБА_6 , який є рідним братом померлого ОСОБА_4 , було втрачене.
		20.03.2017 Василівським районним судом Запорізької області ухвалено рішення про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як між племінницею та рідним дядьком.
		На вказане рішення суду ОСОБА_3 подано апеляційнеу скаргу. 16.01.2019 Запорізьким апеляційним судом апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20.03.2017 про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 скасоване, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду, оскільки між спадкоємцями вбачався спір про право.
		Вже після скасування Запорізьким апеляційним судом рішення Василівського районного суду Запорізької області про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було з`ясовано, що свідоцтво про народження батька позивачки, ОСОБА_6 , та дядька, ОСОБА_4 , було втрачено, у зв`язку загально відомим історичним фактом - післявоєнним переселенням цілих родин після звільнення території з-під Польської окупації і в тому числі і родини Лавриків із села Шмитків Сокальського району Львівської області, яке також було окуповане ОСОБА_7 .
		ОСОБА_4 поновив свій актовий запис про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Актовий запис про народження його брата, ОСОБА_6 , батька ОСОБА_1 , знайдений у архіві актових записів про народження в м. Варшава Республіки Польща. Крім того, у архіві актових даних (записів) у Варшаві віднайдений і актовий запис про шлюб батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (дівоче прізвище ОСОБА_10 ).
		Факт родинних відносин підтверджено архівними документами з архіву актових записів у Варшаві актового запису про народження ОСОБА_6 , актового запису про шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та поновленого актового запису про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 . Документи з архіву актових даних у Варшаві були отримані на запит ОСОБА_1 уже після скасування Запорізьким апеляційним судом рішення Василівського районного суду про встановлення факту родинних відносин. 
		З огляду на викладене, позивачі зазначили, що при встановленні приватним нотаріусом Кириченко В.В. нікчемності заповіту, складеного ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , спадкування відбувається також і за законом спадкоємицею 5 черги - племінницею померлого ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .
		До складу спадщини після смерті ОСОБА_4 входить: земельна ділянка з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 13.12.2002 ІІІ-ЗП № 006053, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Підгірненської сільської ради від 27.09.2001 №540; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 дружині ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 18.11.2011 ЯЛ № 657661, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 232090001001327, виданого на підставі розпорядження Василівської районної державної адміністрації № 88 від 24.02.2011, яку ОСОБА_4 успадкував від дружини, але за життя не оформив спадкових прав.
		Проте позивач ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом земельної ділянки з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, не мають можливості оформити право власності в порядку спадкування через реєстрацію речового права за ОСОБА_3 , яка зареєструвала право власності за собою на підставі постанови Запорізького апеляційного суд 05.11.2019, скасованої 14.04.2021 Верховним Судом.
		Звернувшись до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського район Запорізької області Плетінь С.В. із заявою про припинення речового права на майно за ОСОБА_3 у зв`язку зі скасуванням рішення суду, на підставі якого ОСОБА_3 набула право власності, державний реєстратор виніс рішення про відмову у припиненні речового права за ОСОБА_3 з посиланням на положення ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою передбачено, що скасування державної реєстрації прав допускається лише з одночасним визнання речових прав за іншою особою. В подальшому, з цих же підстав нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину.
		На підставі викладеного, позивачі просили суд: припинити право власності, зареєстроване за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровиим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,0998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2041243423209, дата реєстрації 27.02.2020; визнати за ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 13.12.2002 ІІІ-ЗП № 006053, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Підгірненської сільської ради від 27.09.2001 № 540, в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_4 ; припинити право власності, зареєстроване за ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2041237223209, дата реєстрації 27.02.2020.; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_13 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 18.11.2011 ЯЛ № 657661, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 232090001001327, виданого на підставі розпорядження Василівськогорайонної державної адміністрації № 88 від 24.02.2011, яку ОСОБА_4 успадкував від дружини але за життя не оформив своїх спадкових прав; стягнути судові витрати (т.с. № 1, а.с. 1-7).
		ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, який мотивовано наступним.
		Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2019 року в задоволенні її позову було відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у заповіті ОСОБА_4 від 30 липня 2014 року відсутнє зазначення години та хвилини його складення, а тому він є нікчемним, що унеможливлює визнання за позивачкою права власності на спірне майно у порядку спадкування за цим заповітом.
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року її апеляційну скаргу задоволено, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову та визнано за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку (пай) площею 7,1 га, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Апеляційний суд виходив з того, що незазначення в тексті заповіту часу його складання не впливає на волю заповідача, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що в цей же день він складав інший заповіт, який би конкурував з даним заповітом, не надано. Крім того, ані відповідачами, ані третіми особами не вказано, які саме обставини свідчать про те, що від зазначення у заповіті саме години та хвилини його складення залежать факти, які мають суттєве юридичне значення для оцінки як волевиявлення ОСОБА_4 , так і дотримання прав інших осіб.
		Постановою від 14 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року скасовано, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2019 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови суду касаційної інстанції. В іншій частині рішення Василівського районного суду Запорізької облает від 18 вересня 2019 року залишено без змін.
		Постанова касаційного суду мотивована тим, що позов було пред`явлено до неналежного позивача, а належними є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які були у справі третіми особами.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
		30.07.2014 ОСОБА_4 складено заповіт на ім`я зустрічної позивачки, який посвідчено Підгірненською сільською радою Василівського району Запорізької області, тому спадкування відбулося за заповітом.
		На час смерті спадкодавця йому на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка (пай) площею 7,0998, кадастровий номер 2320985300:02:003:0006, та земельна ділянка площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2320985300:01:020:0001, що розташована за адресою: с.Підгірне Василівського району Запорізької області, за межами населеного пункту.
		У встановлений ст.1270 Цивільного кодексу термін ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Кириченко В.В., але постановою від 16 серпня 2017 року нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зазначивши у постанові, що заповіт є нікчемним.
		ОСОБА_3 вказала, що на теперішній час заповіт ОСОБА_4 є дійсним, ніким не оспорений, а не зазначення у тексті заповіту часу його складання, яким на думку нотаріуса, є години та хвилини не впливає на волю заповідача, його волевиявлення було вільним, відповідало його волі, було спрямоване на передачу майна саме їй та зафіксоване у заповіті і не є підставою для визнання його недійсним чи нікчемним, у зв`язку з чим позивачі за первісним позовом не мають права на спадкування.
		З огляду на викладене, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку (пай) площею 7,0998, кадастровий номер 2320985300:02:003:0006; земельну ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2320985300:01:020:0001, що розташована за адресою: с.Підгірне Василівського району Запорізької області, за межами населеного пункту, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідачів понесені судові витрати (т.с. № 2, а.с. 1-9).
		В судовому засіданні представник позивачів підтримала первісні позовні вимоги та додатково зазначила, що заповіт, складений ОСОБА_4 30 липня 2014 року, яким він заповідав усе належне йому майно ОСОБА_3 є нікчемним в силу вимог закону, оскільки посвідчений секретарем Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області Самойленко Л.О., яка не була наділена відповідними повноваженнями, оскільки рішення виконавчого комітету вказаної ради про уповноваження секретаря сільської ради на вчинення відповідних нотаріальних дій в установленому законом порядку не виносилося, а розпорядження сільського голови від 25 грудня 2013 року, яким до обов`язків секретаря сільської ради віднесено здійснення нотаріальних дій, суперечить вимогам закону, отже заповіт, на думку представниці позивачів, посвідчений особою, яка не була наділена повноваженнями вчиняти нотаріальні дії. В задоволенні зустрічного позову просила відмовити з викладених вище підстав.
		В судовому засіданні представник первісного відповідача та зустрічного позивача просила відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов, з підстав викладених в ньому. Зазначила, що підстави позовних вимог, вказані представником позивачів, не були викладені в позовній заяві. Заповіт, складений ОСОБА_4 30 липня 2014 року, яким він заповідав усе належне йому майно ОСОБА_3 зареєстрований у відповідному реєстрі заповітів, є чинним та підлягає виконанню.
		Вислухавши пояснення представників первісних позивачів та відповідача, дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що в задоволенні первісного позову необхідно відмовити, а зустрічний позов задовольнити, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів. 
		Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором. 
		Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказуванняє обставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. 
		Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом (частина1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5). 
		Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовано нормами ЦК України, Законом України «Про нотаріат» ті іншими нормативно-правовим актами. 
		Відповідно дост.328ЦК України,право власностінабувається напідставах,які незаборонені законом. 
		Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майнаможе пред`явитипозов провизнання йогоправа власності,якщо цеправо оспорюєтьсяабо невизнається іншоюособою,а такожу разівтрати нимдокумента,який засвідчуєйого правовласності. 
		Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Відповідно до ч.1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до ст.. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (частина 1); у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу (частина 2) ; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина 3).
		Відповідно до ч.1 ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
		Відповідно до ст.. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення (частина 1); заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно дочастини четвертої статті 207цього Кодексу (частина 2); заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252цього Кодексу(частина3); заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі впорядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (частина 4).
		Відповідно до ч.1 ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
		Відповідно до частини 1 статті 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.. 37 Закону України «Про нотаріат», у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування посвідчують заповіти (крім секретних). 
		Відповідно достатті 49Закону України«Про нотаріат»(вредакції чиннійна часвчинення нотаріусомнотаріальної дії),нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальнідії,відмовляє увчиненні нотаріальноїдії,якщо вчиненнятакої діїсуперечить законодавствуУкраїни; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (пункти 1,2 ч.1); нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону (частина 2). Нотаріусу або посадовій особі,яка вчиняєнотаріальні дії,забороняється безпідставновідмовляти увчиненні нотаріальноїдії (частина3); на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову(частина 4).
		Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (в редакції чинній на час вчинення нотаріусом нотаріальної дії), нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства (п.1 глави 8); нотаріус відмовляєу вчиненнінотаріальної дії,якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подановідомості (інформацію)та документи,необхідні длявчинення нотаріальноїдії (абз.1,2п.1глави 13); 
		Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 N3306/5(вредакції чиннійна часпосвідчення заповіту),посадові особи органів місцевого самоврядування, яківчиняють нотаріальнідії,посвідчують заповіти(п.п.1.1); посадовіособи  органівмісцевого самоврядуваннязобов`язаніроз`яснитигромадянам змісті значення поданих ними проектів заповітів іперевірити,чи відповідаєїх зміствимогам закону(п.п.1.3); посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування; заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем (абз. 2,4 п.п. 1.4).
		Судом встановлено, що  ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть (т.с. № 1, а.с. 25). Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , земельна ділянка (пай) з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006 та земельна ділянка з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 дружині ОСОБА_4 , ОСОБА_13 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 18.11.2011 ЯЛ № 657661, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 232090001001327, виданого на підставі розпорядження Василівськогорайонної державної адміністрації № 88 від 24.02.2011, яку ОСОБА_4 успадкував від дружини, але за життя не оформив своїх спадкових прав, що підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю від 13.12.2002 ІІІ-ЗП № 006053, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області від 27.09.2001 №540 (т.с. № 1, а.с. 59); рішенням виконавчого комітету Василівської районної ради народних депутатів від 17 жовтня 1990 року №196 про оформлення за ОСОБА_4 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (т.с. № 1, а.с. 60-61); довідками Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області від 04.01.2019 (а.с.62) та від 13.11.2018 (т.с. № 1, а.с. 63),довідкою Василівськоїміської ради від 06.05.2021 (т.с. № 1, а.с. 64), Державним актом на право приватної власності на землю від 18.11.2011 ЯЛ № 657661, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 232090001001327, виданого на підставі розпорядження Василівськогорайонної державної адміністрації № 88 від 24.02.2011 (т.с. № 1, а.с. 65), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану від 23.02.2017, яким підтверджено реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_13 (т.с. № 1, а.с. 24); довідкою Василівської міської ради № 165 від 27.05.2021 про спільну реєстрацію за однією адресою ОСОБА_4 та ОСОБА_13 на момент смерті останньої (т.с. № 1, а.с. 66), актовим записом про смерть ОСОБА_13 (т.с. № 1, а.с. 136).
		Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Кириченко В.В. 16 лютого 2017 року заведено спадкову справу № 19/2017 (т.с. № 1, а.с. 139-143), згідно якої, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулися: 16 лютого 2017 року  ОСОБА_2 (спадкування на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Скориченко А.В. 15.05.2007 за р.№ 1183) (т.с. № 1, а.с. 139зв.); 03 березня 2017 року ОСОБА_3 (спадкування на підставі заповіту, посвідченого Підгірненською сільською радою Василівського району Запорізької області 30.07.2014 за р.№ 7) (т.с. № 1, а.с. 140); 04 травня 2017 року - ОСОБА_1 (спадкування за законом, згідно статті 1265 ЦК України) (т.с. № 1, а.с. 140зв.).
		Родинні відносини позивачки ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 підтверджуються архівними документами, зокрема, актовим записом про народження ОСОБА_6 , актовим записом про шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , паспортом позивачки, свідоцтвом про народження ОСОБА_14 , свідоцтвом про її одруження з ОСОБА_15 , свідоцтвом про розірвання шлюбу з ОСОБА_15 , свідоцтвом про укладення шлюбу з ОСОБА_16 (т.с. № 1, а.с. 18-21, 23, 12,13,14,15,16). 
		18.09.2019 рішенням Василівського районного суду Запорізької області ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом (т.с. № 1, а.с. 40-43).
		05.11.2019 Запорізький апеляційний суд скасував рішення Василівського районного суду від 18.09.2019, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 та визнав за нею право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку (пай) у розмірі 7,10 га, що належали померлому ОСОБА_4 (т.с. № 1, а.с. 44-46).
		ОСОБА_3 використала своє право на реєстрацію речового права та зареєструвала право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку (пай) у розмірі 7,10 га, що належали померлому ОСОБА_4 (т.с. № 1, а.с. 51-52, 53-54).
		14.04.2021 Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову Запорізького апеляційного суду від 05.11.2019 (т.с. № 1, а.с. 47-50).
		Рішеннями державного реєстратора позивачу ОСОБА_2 відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006 (т.с. № 1, а.с. 55-56). 
		Постановою приватного нотаріуса Кириченко В.В. від 03.06.2021 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.05.2007 після померлого ОСОБА_17 . При цьому, в постанові приватним нотаріусом вказано, що статтею 1257 ЦК України передбачено, що заповіт складений особою, яка не має на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (т.с. № 1, а.с. 71-72). 
		30.07.2014 ОСОБА_4 складено заповіт на ім`япозивача, яким ОСОБА_4 заповів ОСОБА_3 належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 , а також все належне йому майно. Заповіт посвідчено секретарем ради Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області Самойленко Л.О. та зареєстровано в реєстрі за № 7 (т.с. № 1, а.с. 33). Вказаний заповіт внесений до Спадкового реєстру (т.с. № 1, а.с. 34), є чинним та на теперішній час не скасований. 
		Підставою звернення первісних позивачів до суду стала неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з відмовою нотаріуса у вчиненні відповідної нотаріальної дії, а зустрічної позивачки - неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 внаслідок відмови нотаріуса у вчиненні відповідної нотаріальної дії.
		Постановою приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Кириченко В.В. від 16 серпня 2017 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки, на думку нотаріуса, вказаний заповіт є нікчемним в силу недотримання ним норм закону та порушенням положень ст. 1247 ЦК України, якою передбачено зазначення у заповіті місце та часу його складання (а.с. 36).
		Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у Постанові 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу; відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога. При цьому одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
		Суд зазначає, що в порушення вимог ч.3 ст. 49 ЦПК України, якою передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви, а також вимог ч.3 ст. 175 ЦПК України, первісними позивачами в позовній заяві не було викладено обставини, якими вони обґрунтовували свої вимоги, зокрема, озвучених представником позивачів в ході надання пояснень по суті, тобто вже після закінчення підготовчого засідання, що об`єктивно унеможливило надання первісним відповідачем відзиву на позовну заяву або належну підготовку до надання обґрунтованих заперечень на позов, а суду, в свою чергу, перевірку зазначених представницею позивачів обставин.
		Деталізуючи вказані висновки, суд зазначає, що первісні співпозивачі на обґрунтування позовних вимог загально посилалися на нікчемність складеного 30 липня 2014 року ОСОБА_4 заповіту на ім`я ОСОБА_3 , при цьому вказівки з яких саме підстав вказаний заповіт є нікчемний та, як наслідок, обставин на підтвердження вказаних підстав, первісний позов не містить.
		Зазначення таких обставин представницею позивачів вже безпосередньо під час з`ясування судом обставин справи та дослідження доказів, не відповідає вимогам закону та є фактичним виходом за межі позовних вимог. 
		Додатково суд звертає увагу, що постанова приватного нотаріуса Кириченко В.В. від 03.06.2021, якою ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.05.2007 після померлого ОСОБА_17 містить лише загальне посилання на положення статті 1257 ЦК України, без мотивованого обґрунтування прийнятого нотаріусом рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії (т.с. № 1, а.с. 71-72). 
		Суд зазначає, що в силу викладеного не є можливим перевірити вказані доводи представниці позивачів, викладені нею під час розгляду справи по суті, зокрема, щодо правомірності прийнятого 25 грудня 2013 року розпорядження Підгірненського сільського голови.
		Відповідно до положень частини 1 статті 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час складення ОСОБА_4 заповіту 30.07.2014), у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах.
		Судом встановлено, що вказаний вище заповіт було посвідчено секретарем Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області Самойленко Л.О., тобто посадовою особи органумісцевого самоврядування,уповноваженою на вчинення відповідних нотаріальних дій розпорядженням сільського голови, та зареєстровано в реєстрі за № 7 (т.с. № 1, а.с. 33). Вказаний заповіт внесений до Спадкового реєстру (т.с. № 1, а.с. 34), є чинним та на теперішній час не скасований. 
		Додатково суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів про скасування чи визнання незаконним розпорядження Підгірненського сільського голови від 25 грудня 2013 року, а у зв`язку з викладеними вище порушеннями первісними позивачами процесуальних вимог, первісна відповідачка об`єктивно не мала змоги надати свої заперечення в цій частині, а суд, в свою чергу, перевірити викладені доводи. 
		Суд вказує, що незазначення в тексті заповіту часу його складання не впливає на волю заповідача, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що в цей же день він складав інший заповіт, який би конкурував з даним заповітом, не надано. Крім того, первісними позивачами не вказано, які саме обставини свідчать про те, що від зазначення у заповіті саме години та хвилини його складення залежать факти, які мають суттєве юридичне значення для оцінки як волевиявлення ОСОБА_4 , так і дотримання прав інших осіб.
		З огляду на викладене, суд вважає необхідним в задоволенні первісного позову відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог. 
		Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що судом не встановлено нікчемності заповіту, складеного 30 липня 2014 року ОСОБА_4 на користь зустрічної позивачки, останній є чинним та дійсним, на теперішній час не скасованим, ОСОБА_3 позбавлена можливості оформити свої права на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 внаслідок відмови нотаріуса у вчиненні відповідної процесуальної дії, суд вважає, що вказані права підлягають судовому захисту шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,0998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Щодо судових витрат.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1); інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2); судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина 12).
		Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2) ; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3); розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4) ; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5); обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).
		Враховуючи, що в задоволенні первісного позову відмовлено, правові підстави для стягнення з ОСОБА_3 на користь первісних співпозивачів понесених витрат на оплату судового збору та витрат на правничу допомогу відсутні. 
		Одночасно з цим, судом встановлено, що зустрічною позивачкою при зверненні до суду сплачено 2870 грн. 70 коп. судового збору (т.с. № 2, а.с. 10), які підлягаютьсть стягненню з зустрічних відповідачів порівну  по 1435 грн. 35 коп. з кожного.
		Крім того, ОСОБА_3 , згідно квитанції від 15 липня 2021 року сплачено адвокату Трачук Н.І. 20000 грн. в якості витрат на правову допомогу (т.с. № 1, а.с. 175). 
		Враховуючи, що зустрічний позов задоволено, суд, з урахуванням вимог ч.3 ст. 141 ЦПК України, з дотриманням вимог співмірності та розумності, вважає обґрунтованим розмір витрат, понесених зустрічною позивачкою на надання професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 6000 грн., які підлягають стягненню із зустрічних відповідачів на користь ОСОБА_3 порівну  по 3000 грн. з кожного.
		Керуючись ст.ст.2,4,5,12,13,158,265-268 ЦПК України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання права власності у порядку спадкування за законом та заповітом, відмовити.
		Зустрічнй позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, задовольнити.
		Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:02:003:0006, площею 7,0998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку з кадастровим номером 2320985300:01:020:0001, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь витрати на оплату судового збору у розмірі 1435 грн. 35 коп., та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 3000 грн., а всього, 4435 грн. 35 коп.
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_3 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь витрати на оплату судового збору у розмірі 1435 грн. 35 коп., та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 3000 грн., а всього, 4435 грн. 35 коп. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення суду складено 14 січня 2022 року.
		 
		Суддя Василівського районного суду
		Запорізької області                 Д.А. Задорожко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...