Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-46 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.07.2010. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 Копія 
		Справа № 2-а-46/10 року 
		 П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И 
		 28 квітня 2010 року Котовський міськрайсуд Одеської області  
		   в складі: головуючого судді  Фабіжевського С.А. 
		          при секретарі      - Поберещенко К.В.  
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Котовську Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу супроводження Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області капітана міліції Гули Ігоря Станіславовича, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу супроводження Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, старшого прапорщика міліції Авраменка Андрія Володимировича та управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання незаконними дій, визнання незаконною і скасування постанови від 22 жовтня 2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності, зобовязання повернути автомобіль та стягнення моральної шкоди у розмірі 120000 грн., 
		в с т а н о в и в: 
		Позивач, доповнивши свої позовні вимоги наполягав на визнанні протиправною та скасувати постанову № 3405 від 22 жовтня 2009 року на бланку серії ВН №052685 старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу супроводження Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області капітана міліції Гули Ігоря Станіславовича про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 800 гривень, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП; на визнанні протиправними дії старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу супроводження Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області капітана міліції Гули Ігоря Станіславовича, які мали місце 22 жовтня 2009 року в районі розвилки на виїзді з міста Одеси в напрямку міст Іллічівська, Ізмаїлу, Кишинева, траси Одеса - Київ і знайшли вираз: - у безпідставній зупинці біля 13 години 30 хвилин керованого ним, позивачем, легкового автомобіля марки TOYOTA моделі CAMRY (SXV20L  AEPNKW), 1999 року випуску, державний реєстраційний номер Республіки Португалія НОМЕР_3, з кузовом типу «седан» каштанового кольору НОМЕР_2 , з двигуном обємом 2164 куб.см.; - у незаконному затриманні позивача, як водія, з легковим автомобілем і пасажиром ОСОБА_5 протягом більше години; - у незаконному розпорядженні слідувати на зазначеному автомобілі на спеціальну площадку для затриманих автомобілів №8 в м. Одесі; - у незаконному розпорядженні молодшому за посадою та спеціальним званням інспектору дорожньо-патрульної служби взводу супроводження Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області старшому прапорщику Авраменку Андрію Володимировичу щодо складання  протоколу  № 9683  Т - сп/пл 8 огляду і затримання транспорту;- у викривленні  обставин  при  складанні  протоколу  про  адміністративне правопорушення № 3405 серії ВН №048903 в частині відсутності в позивача посвідчення водія при наявності такого; щодо розяснення позивачу прав відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, тоді як такі права не проголошувались і не розяснювались йому; щодо місця складання цього протоколу, яким ніби  то була не територія штрафмайданчика для затриманих автомобілів, а автодорога М 05-01; щодо приховування його, позивача, свідків і пояснень, причин відмови підпису такого «протоколу»; - у перешкоді ознайомленню та приховуванні від позивача копії протоколу про адміністративне правопорушення, часу і місця розгляду адміністративної справ; розгляді цієї справи у позивача відсутності, з викривленням відомостей про розгляд ніби  то на 23 му кілометрі автодороги М 05-01, приховуванні від мене копії винесеної постанови; на визнанні протиправними дії інспектора дорожньо-патрульної служби взводу супроводження Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області старшого прапорщика міліції Авраменка Андрія Володимировича, які мали місце 22 жовтня 2009 року в районі розвилки на виїзді з міста Одеси в напрямку міст Іллічівська, Ізмаїлу, Кишинева, траси Одеса - Київ і знайшли вираз: - у незаконному супроводженні керованого позивачем автомобіля до спеціальної площадки для затриманих автомобілів №8 міста Одеси; - у безпідставному вилученні цього автомобіля в позивача з 14 годин 30 хвилин 22 жовтня 2009 року по дату фактичного затримання; - у вчиненні в цьому протоколі безпідставного запису про те, що здійснена «доставка» автомобіля TOYOTA CAMRY, д/н НОМЕР_3, на відстань «5 (пять) км.», тоді як автомобілем керував позивач, особисто; - у вчиненні невідповідного обставинам запису в протоколі вилучення, що таке здійснено у звязку з порушенням п. 2.1 Правил дорожнього руху - з причини керування позивачем автомобілем без посвідчення водія; на зобовязанні Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, повернути позивачу, легковий автомобіль марки TOYOTA моделі CAMRY (SXV20L  AEPNKW), 1999 року випуску, державний реєстраційний номер Республіки Португалія НОМЕР_3, з кузовом типу «седан» каштанового кольору НОМЕР_2 , з двигуном обємом 2164 куб.см.; - стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь позивача моральну шкоду розміром 120000 (сто двадцять тисяч гривень) і судові витрати по справі; а крім того стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області1063 грн. витрачених на придбання акумуляторної батареї «Бош», 438 грн. 50 коп.  витрат по зберіганню та доставці автомобіля на штрафний майданчик та 1200 грн. судових витрат по сплаті державного мита, а всього 121638 грн. 50 коп.. 
		Відповідачі жодного разу у судове засідання не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно і належним чином, про що є відомості у матеріалах справи. Не надали поважних підстав цьому, чому суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутності. При цьому представник Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області надіслав суду заперечення, в яких позов не визнає з наступ них підстав.  
		Відповідно  до  Інструкції  з  питань  діяльності  підрозділів  дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС, затвердженої наказом МВС України 27.03.2009 № 111  функції  контролю  за  дорожнім  рухом,  тобто  виявлення  порушень законодавства, правил, норм і стандартів у сфері убезпечення дорожнього руху покладені на підрозділи дорожньо-патрульної служби ДАІ. Пункт 6.11. зазначеної Інструкції надає право співробітникам ДПС для попередження та припинення злочинів, а також адміністративних правопорушень, у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи адміністративного впливу. 22.10.2009 позивач, рухаючись на автомобілі марки TOYOTA CAMRY, д/н НОМЕР_3, в м. Одеса на автодорозі М-05-01 23 км, керував без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та талону попередження до посвідчення водія, чим грубо порушив п. 2.1 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1. ст. 126 КУпАП. Відповідно до п. 2.1 „а" ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення. Відповідальність за порушення вимог зазначеного пункту ПДР України закріплена у ч. 1 ст. 126 КУпАП, зі змінами та доповненнями відповідно до Закону України «Про внесення змін до законодавства України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на автошляхах», який набрав чинності 17.11.2008 р. Про дане правопорушення інспектором ДПС взводу ДПС із ЗС ОСОБА_6 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВН № 048903 та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 052685, якою гр-на ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 800 грн. На ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованому на всебічному, повному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Відповідно до п. 30 „Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами", затвердженого Постановою КМУ 08.05.1993, зі змінами від 20.05.2009 № 511, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія або посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту. Згідно п. „а" ч. 1 ст. 41 Конвенції про дорожній рух „Договаривающиеся стороны будут признавать любое национальное водительское удостоверение, составленное на их национальном языке или на одном из их национальных языков, либо, если оно не составлено на таком языке, сопровождаемое заверенным переводом". У позивача наявне посвідчення водія серії Ь-18156610, яке видане у Республіці Португалія та в якому записи внесені лише англійською мовою, однак записи не продубльовані літерами латинського алфавіту, що є порушенням п. 30 ПКМУ від 08.05.1993. Окрім того, в порушення ст. 41 Конвенції про дорожній рух позивач керував транспортним засобом на підставі посвідчення водія без завіреного належним чином його перекладу. До того ж, ст. 6 Конвенції про дорожній рух, передбачає, що „Положения настоящей статьи не обязывают Договаривающиеся стороны признавать действительными национальные или международные водительские удостоверения, выданные на территории другой Договаривающееся стороны лицам, которые имели на их территории обычное местожительство в момент выдачи этого водительского удостоверения или которые перенесли свое обычное местожительство на их территорию после выдачи этого удостоверения".  
		Таким чином, вважав, що співробітником ДАІ було правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення та відповідно винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення; у зв'язку з чим вважав, що зазначені вище процесуальні документи не підлягають скасуванню як такі, що складені з дотриманням ст. 283 КУпАП. Зазначав, що дії співробітників ДАІ із зупинки та затримання транспортного засобу на спецмайданчик з тимчасово затриманих транспортних засобів були правомірними, що підтверджується наступним: згідно п. 5 наказу МВС України від 30.06.1998 № 482 „Про заходи щодо поліпшення нагляду за дорожнім рухом та взаємовідносин міліції із власниками транспортних засобів" працівникам міліції, що здійснюють нагляд за дорожнім рухом, для виконання покладених на них обов'язків надається право: -    оглядати транспортні засоби й перевіряти документи водіїв на право  
			користування та керування ними, дорожні листи, відповідність вантажів, що  
				перевозяться, товарно-транспортним документам; -    провадити в передбачених законодавством випадках особистий огляд водія, пасажирів транспортного засобу та їхніх речей, ручної поклажі й багажу, який здійснюється, як правило, у присутності  
					осіб, у власності чи розпорядженні яких ці речі знаходяться. У невідкладних випадках, а також у разі відсутності власника (розпорядника) зазначені речі, а також транспортні засоби можуть бути піддані оглядові за участю двох понятих. Про здійснення особистого  
						огляду, огляду речей складається протокол або робиться відповідний запис у  
							протоколі про адміністративне правопорушення чи в протоколі про адміністративне затримання; -    вилучати речі й документи, виявлені під час огляду транспортного  
								засобу, затримання, особистого огляду або огляду речей, що є знаряддям чи безпосереднім об'єктом правопорушення. (Про вилучення речей і документів складається протокол чи робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або про огляд речей, або про адміністративне затримання); -    затримувати й доставляти в установленому порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках. Окрім того, п. 5 наказу МВС України передбачено, що експлуатація транспортного засобу забороняється шляхом доставлення його на штрафний майданчик у разі, коли: -    водій, який керує транспортним засобом, не має при собі, не пред'явив для перевірки посвідчення, реєстраційний та інший документ, що підтверджує  
									право розпоряджатися цим транспортним засобом. Згідно п. 16.1.1 та 16.1.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС, затвердженої наказом МВС України 27.03.2009 № 111 при порушенні учасником дорожнього руху ПДР працівник підрозділу ДПС складає протокол про адміністративне правопорушення, здійснює перевірку водія (у разі необхідності - пасажирів), а також транспортного засобу за наявними автоматизованими інформаційно-пошуковими системами та проводить заходи по тимчасовому затриманню транспортного засобу, у випадках, передбачених чинним законодавством, шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку Державтоінспекції МВС. На виконання вимог зазначеної норми співробітниками ДАІ було затримано та поміщено спірний автомобіль на арештмайданчик. Відповідно до п. 46 «Положення про ДАІ МВС», затвердженого постановою КМУ від 14.04.1997 року № 341 та Положенням про УДАІ УМВС України в Одеській області, ДАІ створює, утримує та ліквідує спеціальні майданчики чи стоянки для тимчасового зберігання транспортних засобів, затриманих підрозділами ДАІ. Просив суд надати належну правову оцінку правомірності затримання автомобіля, та прийняти до уваги, що оплата за час зберігання автомобіля на спецмайданчику Управління ДАІ підлягає обов'язковому стягненню у повному обсязі. Несплата послуг за зберігання автотранспортного засобу на спеціальному майданчику Управління ДАІ, є необґрунтованою, та може спричинити збитки державній установі. Сплата за час знаходження транспортного засобу на спеціальному майданчику Управління ДАІ є обов'язковою умовою за тарифами передбаченими наказом МВС України, МФУ, МЕУ від 05.10.2007 № 369/1105/336. Відповідно до порядку стягнення плати за наданні оплатні послуги підрозділами ДАІ МВС України, затвердженого вищезазначеним наказом, без заяви або звернення надаються послуги доставки та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках. Таким чином, дії співробітників ДАІ щодо затримання транспортного засобу були правомірними, з дотриманням вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.    
								
								Стосовно вимог позивача щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди просили суд прийняти до уваги наступне: факти, викладені у заяві про зміну позовних вимог, не відповідають дійсності та ґрунтуються лише на голослівних заявах позивача. Сутність вимог зводиться до явного бажання позивача отримати значну суму грошей, при цьому не доведено факт наявності якої-небудь шкоди, в тому числі моральної. До того ж, УДАІ ГУМВС України в Одеській області не є належним відповідачем в частині позовних вимог, які стосуються стягнення суми моральної та матеріальної шкоди, так як відповідно до положення ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влад, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Суду необхідно залучити у якості співвідповідача по справі Головне Управління державного казначейства України в Одеській області. 
							
							Окрім того, згідно з п. 5 Постанови ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди», суд, при вирішенні питання щодо відшкодування шкоди, має з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, ступень вини заподіювача, яких саме моральних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов'язані з ним витрати та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору. Необхідно також довести факт заподіяння позивачу моральної шкоди. Відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, спричиненої громадянину незаконними діями органів дізнання попереднього слідства та суду» від 01.12.19994, шкода, яку спричинено громадянину незаконними діями органів дізнання, відшкодовується за рахунок держави. Згідно зі ст. 1166 ЦК України моральна шкода, спричинена неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Дії співробітників ДАІ щодо затримання та доставці автомобіля на арештмайданчик були правомірними, тому підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь позивача відсутні.  
						
						Зазначив, що УДАІ ГУМВС України в Одеській області є державною установою, фінансування якої здійснюється виключно з державного бюджету України. Основним плановим документом, який надає повноваження УДАІ ГУМВС України в Одеській області щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання Управлінням своїх функцій та досягнення цілей, визначених на 2009 рік відповідно до бюджетних призначень - є кошторис. Кошторисом на 2009 рік Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області видатки на відшкодування матеріальної та моральної шкоди не передбачено. 
					
					Свідок ОСОБА_5 стверджував, що 22 жовтня 2009 року він перебував поруч з позивачем у його автомобілі, коли їх зупинив біля міста, що у просторіччі має назву «2 стовпи» працівник ДАЇ і затримали його за те, що у нього не було дійсних, належних прав водія. Але, насправді, позивач представив їм права водія міжнародного зразку. Незважаючи на це відповідачі затримали і позивача і автомобіль і змусили приїхати на штраф майданчик, де склали протокол про порушення ОСОБА_1 адміністративного законодавства України та вилучити автомобіль. Через це він і ОСОБА_1 були змушені відкласти свої деякі комерційні плани та домовленості. 
				
				Свідок ОСОБА_8 стверджував, що він як батько позивача, у той же день тобто, 22 жовтня 2009 року дізнався про затримання свого сина і його автомобіля під м. Одесою. Внаслідок чого, син втратив роботу в Португалії, де він біля 6-7 років мешкає та працював. Через його затримання, на думку сина безпідставною, він став дуже багато нервувати, хвилюватися. До того ж, не міг надати допомогу своєму брату (інваліду ІІ групи) для придбання ліків, а головне  доставляти його до лікарні для здійснення лікувальних процедур. Крім того, ні він (свідок) ні сам позивач, через затримання автомобіля не взмозі були відвідати своїх родичів, що мешкають у м. Севастополі. 
			
			Свідок ОСОБА_9 стверджував, що він є рідним братом позивача і інвалідом ІІ групи. Представив, що брат дійсно допомагав йому доставати ліки та до затримки автомобіля відвозив його постійно до лікарні на лікувальні процедури. Через відібрання у нього автомобіля, брат не взмозі вже був надавати йому таку допомогу, через що постійно нервував і хвилювався, хвилювався він також і втратити роботу в Португалії, куди повинен був виїхати27 жовтня 2009 року, зазнав через це важкої психологічної травми. 
		
		Свідок ОСОБА_10 стверджувала, що вона є мачухою позивача, і що у той же день, тобто 22 жовтня 2009 року, дізналася про затримання позивача і його автомобіля. Внаслідок цього він став багато нервувати, переживати за свою роботу у Португалії, бо 27 жовтня 2009 року повинен був виїхати до роботи. Через відібрання у нього автомобіля вони не взмозі були відвідати своїх родичів у Криму. Крім того, позивач маючи добрі прибутки постійно надавав їй і батьку матеріальну допомогу. 
		Свідок ОСОБА_11 стверджувала, що вона є дружиною позивача і тоді ж дізналася про затримання свого чоловіка і автомобіля. Через це вони не взмозі були відвідати родичів у Севастополі, а головне  чоловік став багато нервувати, хвилюватися, зазнав важкої психологічної травми, 27.10.2009 року не зміг виїхати до Португалії на працю і зараз втратив свою роботу. Це також завдало йому психологічного удару, він почав погано спати, недосипати тощо. Змушений був, коли 04.12.2009 року забирав машину зі штраф майданчику, купити новий акумулятор, бо старий пошкодився. 
		Свідок ОСОБА_12 стверджував, що про затримання ОСОБА_1 він знає зі слів ОСОБА_5 але бачив, як після цього ОСОБА_1 став багато нервувати, з ним стало дуже важко розмовляти, постійно жалівся, що йому зіпсували відпустку, вважав своє затримання безпідставним.  
		Вислухавши представника позивача, свідків, дослідивши представлені матеріали, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 
		Встановлено, що 22 жовтня 2009 року, ОСОБА_1, разом з товаришем  ОСОБА_5, керуючи належним йому автомобілем марки TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_3, з позначкою «Р» на фоні блакитного знаку євроспільноти, рухався по напрямку до міста Одеси. Біля 14-ої години дня в районі розвилки доріг в напрямках Одеси, Кишинева, Ізмаїла, Іллічівська, траси Одеса-Київ, Одеси, безпосередньо на колі, його зупинив старший інспектор дорожньо-патрульної служби взводу супроводження капітан міліції Гула Ігор Станіславович, який запропонував подати документи: посвідчення водія, технічний паспорт на автомобіль і страховку.  
		        Позивачем було надано співробітнику ДАІ технічний НОМЕР_1, виданий на зазначений автомобіль 19 червня 2008 року владою Республіки Португалії з відміткою про його постійне місце проживання в цій країні по вулиці Еліяш Гарсія, буд.107, 5-й поверх, квартира «д», п/і 2537, адміністративний район Касем, місто Лісабон; посвідчення водія встановленого зразка із його зображенням, видане владою Республіки Португалії 2 вересня 2002 року, в якому керування транспортними засобами категорії «В», до яких відносяться легкові автомобілі, дозволено до 30 жовтня 2039 року; картку резидента Республіки Португалія, за якою позивачу 25 лютого 2009 року видано (вдруге) тимчасовий дозвіл на проживання до 27 лютого 2011 року; страховий поліс №ВС/5751611 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, виданий Котовським міським відділенням Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» 12 жовтня 2009 року на період з 00 годин 00 хвилин 13 жовтня 2009 року до 12 листопада 2009 року включно. 
		    Разом з тим, старший інспектор ДПС Гула І.С. заявив позивачу, що предявлене ним посвідчення водія він може на Україні нікому навіть не показувати, оскільки має предявити Українське, тобто, національне посвідчення водія.  
		Позивача пояснення, що Українське посвідчення водія ним здано при отриманні посвідчення водія в Республіці Португалії і що останнє дійсне на території України, оскільки його постійним місцем проживання і роботи з 2000 року є Республіка Португалія, де позивач офіційно зареєстрований за означеною в технічному паспорті автомобіля адресою, має вид на мешкання, на підтвердження чого надав «картку резидента» цієї країни, а на Україні перебуває тимчасово, у відпустці, - не були прийняті до уваги. 
		        В додаток старший інспектор ДПС Гула І.С. повідомив, що в позивача також проблеми з автомобілем і що ніби - то незаконно ним користується. За його версією, цей автомобіль відсутній в базі даних митниці серед автомобілів, що перетнули кордон і що позивач заїхав в Україну за його відомостями 28 вересня 2009 року.  
		       Заперечення позивача, що це не відповідає дійсності, оскільки на згаданому автомобілі перетинався кордон України в режимі «транзиту» 18 жовтня 2009 року, не були прийняті до уваги. Тоді позивачем було здійснено дзвінок на митницю митного переходу «Платонове» Рябому Дмитру Анатолійовичу з питанням про те, чи відповідає дійсності інформація, що його автомобіля немає в базі даних. 
		Працівник митниці це заперечив і по телефону підтвердив це ст. інспектору ДПС Гулі І.С., пояснивши, що автомобіль перетнув кордон 18 жовтня 2009 року в напрямку України і про це внесено відомості до бази даних, на що той сказав, що бази даних існують дві і в другій автомобіль наче б то відсутній. Розяснення працівника митниці, що центральна база даних (ЦБД) одна, були залишені поза увагою.  
		       Але ст. інспектор ДПС Гула І.С. відповів відмовою дозволити керувати далі автомобілем ОСОБА_5 пояснивши, що проблеми не тільки з «правами» (посвідченням водія), а ще і з автомобілем, маючи на увазі незаконне його перебування на митній території України, тому автомобіль підлягає вилученню. 
		        Позивач з товаришем прибули в супроводі автомобіля ДАІ на майданчик для затриманих автомобілів, що знаходиться за переїздом, по правий бік, недалеко від автоцентру «ВАЗу» по дорозі до центру Одеси. З автомобіля ДАІ вийшли інспектор ДПС Авраменко А.В., який був за кермом, і ст. інспектор ДПС Гула І.С., який до цього сидів праворуч від водія.  
		        З 14 години 30 хвилини до 15-ої години 22 жовтня 2009 року ІДПС взводу супроводження УДАІ ГУ МВС України в Одеській області старшим прапорщиком міліції Авраменком А.В. за наказом Гули І.С. в місті Одесі було складено протокол № 9683  Т  сп/пл 8 огляду і затримання транспорту, за яким він здійснив огляд і затримання належного позивачу легкового автомобіля марки TOYOTA моделі CAMRY (SXV20L  AEPNKW), 1999 року випуску з пробігом 102317 км, державний реєстраційний номер Республіки Португалія НОМЕР_3, з кузовом типу «седан» каштанового кольору НОМЕР_2 з обємом двигуна 2164 куб.см. (бензин/газ) і гумою розміром 205/65R15. 
		        Згідно протоколу № 9683  Т  сп/пл 8, затримання автомобіля здійснено у звязку з порушенням вимог пункту 2.1 ПДД (Правил дорожнього руху), з причини управління автомобілем без посвідчення водія, отже, з вигаданих підстав, оскільки позивачем таке посвідчення було предявлене. 
		        22 жовтня 2009 року з 14 години 35 хвилин, стосовно позивача, ст.інспектор ДПС взводу супроводження УДАІ ГУ МВС України в Одеській області капітан міліції Гула І.С. почав складати протокол про адміністративне правопорушення № 3405 на бланку серії ВН 048903, в якому зазначено, що позивач ніби - то не працює, що його місце проживання не в Республіці Португалії, а на Україні в місті Котовську (без будь  якої згадки про постійне проживання з 2000 року в Республіці Португалії), і що позивач ніби  то о 14 год. 30 хв. керував автомобілем TOYOTA CAMRY (хоча позивача було зупинено до 13 год. 30 хв.) «без посвідчення прав керування транспортним засобом відповідної категорії і талону, що додається до посвідчення, чим порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП». 
		        Всупереч тексту бланку протоколу, позивачу не були розяснені права, передбачені ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП.  
		        В протоколі про адміністративне правопорушення також зазначено, що від дачі пояснень і підпису позивач відмовився в присутності двох свідків.  
		А з пояснень вбачається, що позивач пояснення надавав після зупинки протягом більше години, а написати пояснення під час складання цього протоколу Гула І.С. йому не пропонував.  
		Позивачу не було надано можливості ознайомитись з протоколом, а лише пропонувалось його підписати без ознайомлення за ніби  то скоєне адміністративне правопорушення.  
		        Пояснення позивача, що адміністративного правопорушення позивач не скоював і що це можуть підтвердити свідки, не були занесені до протоколу, натомість зазначено, що його складено на а/д (автодорозі) М 05-01 23 км і там же його буде розглянуто, хоча фактично місцем його складання був зазначений майданчик для затриманих автомобілів в місті Одесі. Тому протокол не міг бути позивачем підписаний без ознайомлення, за відсутності його письмових пояснень і зауважень. 
		         Не було зясовано в позивача сімейний стан, матеріальне становище, відомості, що його характеризують, не враховано обставини «правопорушення», наявність в нього документів на керування автомобілем і Гула І.С. свідомо виніс незаконну постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та «керуючись положеннями статті 14-1, частин пятої, шостої статті 258 та статті 283 КУпАП, постановив» притягнути позивача до адміністративної відповідальності і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 800 гривень. 
		        Згідно з постановою № 3405 від 22 жовтня 2009 року на бланку серії ВН № 052685 в справі про адміністративне правопорушення позивача піддано адміністративному стягненню за те, що він ніби  то «22.10.2009 о 14-30 в м. Одесі на а/д М 05-01  23 км, обхід м.Одеса керував автомобілем  Тойота  Камрі д/з 0290 L1,  без  посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талону, що додається до посвідчення». 
		        Зазначена постанова також була складена у відсутність позивача, її копія старшим інспектором ДПС Гулою І.С. йому не передавалась і навіть не пропонувалась. Місце її складання, як і протоколу  23-й кілометр автодороги М05-01 є вигаданим, оскільки в зазначеному місці його співробітники ДАІ не зупиняли і будь  яких документів не складали. Більше того, цією ділянкою автодороги 22 жовтня 2009 року позивач (за ствердженням) не користувався. 
		         Пунктом 2 а) статті 41 Конвенції про дорожній рух, підписаної СРСР у Відні 8 листопада 1968 року, ратифікованої Указом Президії ВС СРСР від 29.04.1974 №5938-VІІІ, з поправками та доповненнями,  передбачено, що «Договірні Сторони  будуть визнавати : 
		        і) будь  яке національне посвідчення водія, яке відповідатиме приписам додатку 6 до наявної Конвенції;… 
		        b) посвідчення водія, видані однією Стороною, яка є договірною, мають визнаватися іншою договірною Стороною до моменту, з якого дана територія стає звичайним місцем проживання власника посвідчення». 
		        Предявлене позивачем суду посвідчення водія, видане за місцем постійного перебування  владою Республіки Португалії, повністю відповідає вимогам Додатку 6 до Конвенції, що має назву «Національне посвідчення водія». Щодо талону попереджень, то наявність такого зазначеним Додатком 6 не передбачена. 
		        Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні порушення (КУпАП) «ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом» (ч.1). «Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності…» (ч.2). «Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами» (ч.3).  
		         Разом з тим, щодо позивача при складанні протоколів, винесенні постанови порушено вимоги принципу законності, закладеного в основу законодавства про адміністративні правопорушення, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності за відсутності підстав і з порушенням встановленого порядку. 
		За ч. 1 ст. 33 КУпАП «стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених Кодексу України про адміністративні порушення та іншими законами України». Частина 2 цієї ж статті вимагає, щоб при накладенні стягнення було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність.  
		Але такі обставини не були не те що враховані, а взагалі не зясовані. Зокрема, автором постанови не враховано відсутність його вини і умислу на вчинення адміністративного правопорушення; позивача майновий стан, і зокрема, те, що на його утриманні знаходяться батько ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, і його дружина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, які є пенсіонерами за віком; його дружина ОСОБА_11; малолітня донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3; рідний брат ОСОБА_9  інвалід 2 групи; те, що якихось суспільно небезпечних наслідків «правопорушення» немає. 
		Йому зі складу цього адміністративного правопорушення ст. інспектором ДПС Гулою І.С. обрано ту його частину, яка стосується керування автомобілем «без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талону, що додається до посвідчення». Тобто, протокол і постанова складені таким чином, нібито він не мав при собі або не предявив чи не передав для перевірки посвідчення водія відповідної категорії і талона до нього.  
		Разом з тим, позивач не тільки мав, а ще і передав для перевірки посвідчення водія встановленої форми, видане владою Республіки Португалії, де він мешкає останні 9 років. Переслідуючи мету незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності, Гула І.С. нічого про це посвідчення ні в протоколі, ні в постанові не зазначив.  
		Оскільки ст. інспектор ДПС Гула І.С. ніяких причин, з яких він не прийняв до уваги позивача посвідчення водія не зазначив, а натомість вказав, що такого в позивача не було, то такі дії слід вважати протиправними, скоєними з метою умисного безпідставного притягнення позивача до адміністративної відповідальності. 
		        Питання діяльності підрозділів ДПС детально регламентовані в Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, заттвердженій відповідним наказом Міністра внутрішніх справ України № 111 від 27 березня 2009 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 року за № 576/16592. 
		Дії ст. інспектора ДПС Гули І.С. щодо зупинки автомобіля позивача суперечать вимогам пункту 14 Інструкції, що визначає підстави для зупинки працівником Державтоінспекції МВС транспортного засобу. Зокрема, згідно з Інструкцією підставою  для зупинення транспортних засобів є:  
		       «14.1.1. Порушення ПДР (1306-2001-п, 306а-2001-п) водіями. 
		14.1.9. Проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, а також документів на транспортний засіб і вантаж».  
		Дії працівників підрозділів ДПС при порушенні учасником дорожнього руху вимог ПДР передбачені пунктом 16 Інструкції. Зокрема, при порушенні позивачем ПДР ст. інспектор мав скласти протокол про адміністративне правопорушення…(п.п16.1.1); провести заходи по тимчасовому затриманню транспортного засобу,  у випадках, передбачених чинним законодавством, шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку Державтоінспекції МВС (п.п. 16.1.2.). Але підстав для такого затримання не було 
		Згідно вимогам п.п. 16.2 Інструкції «водії, які не мають або позбавлені права керування транспортними засобами, підлягають відстороненню від керування ними», але позивача ніхто не відстороняв від керування автомобілем. Навпаки, ст. інспектор ДПС Гула І.С. наказав поїхати до спеціального майданчика затриманих автомобілів,  і це доводить усвідомлення ним, що позивач правомірно керував автомобілем . 
		При встановленні та фіксації позивача «протиправних дій» всупереч вимогам підпункту 16.5.3 Інструкції ст.інспектор ДПС Гула І.С. не зазначив дані свідків та очевидців, які перебували в салоні автомобіля, чи (та) вступали у спілкування з ним з приводу «правопорушення».  
		Важливим є також порушення зазначеними працівниками ДАІ вимог Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України № 77 від 26 лютого 2009 року і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2009 р. за № 374/16390. 
		За підпунктом 1.1. пункту 1 «загальні положення», «ця Інструкція визначає процедуру оформлення працівниками Державної автомобільної інспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тимчасового затримання транспортного засобу… та організацію діловодства в підрозділах Державтоінспекції МВС з питань забезпечення безпеки дорожнього руху». 
		Відповідно до абзацу 1 пункту 2.1. Інструкції та вимог статті 276 КУпАП,- адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Але місцем «правопорушення» є згадана розвилка, а не 23-й кілометр автодороги М 05-01, як зазначено в протоколі і постанові. Тому дії ст. інспектора ДПС Гули І.С. по розгляду протоколу на 23-му кілометрі автодороги М 05-01 є протиправними. 
		За абзацем 2 цього пункту та ч.2 ст.276 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126 КУпАП можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників, але ст. інспектор ДПС взводу супроводження Гула І.С. не передав протокол на розгляд іншому підрозділу ДАІ і особисто виніс постанову.  
		Абзацом 1 пункту 2.8. Інструкції та ст.ст.258, 268 КУпАП передбачено, що справу про адміністративне правопорушення має бути розглянуто в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а в разі її відсутності справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 
		Але при складанні протоколу позивача не було сповіщено про місце, день і час розгляду адміністративної справи. Якщо співпоставити час за протоколом огляду та вилучення в позивача автомобіля інспектором ДПС Авраменком А.В. на спеціальному майданчику ДАІ в місті Одесі  з 14 години 30 хвилин до 15-ої години, то в цей же час позивач ніяк не міг знаходитись за місцем складання протоколу про адміністративне порушення, який було розпочато о 14 годині 35 хвилин, в якому  взагалі не зазначено дати і часу розгляду адміністративної справи (!), але йдеться про її розгляд на 23-му кілометрі автодороги М 05-01, про що позивача ніхто не сповіщав. 
		Згідно абзацу 2 цього ж пункту,- «якщо при складанні протоколу порушника не було повідомлено про місце і час розгляду справи, йому за місцем проживання (роботи) надсилається рекомендованим листом повідомлення про запрошення до підрозділу Державтоінспекції МВС». Таке повідомлення позивачу не надсилалось, що також свідчить про незаконність дій ст.інспектора ДПС Гули І.С. по розгляду справи. 
		Під час складання протоколу та при розгляді адміністративної справи ст. інспектором ДПС Гулою І.С. були порушені права позивача, передбачені статтею 268 КУпАП і пунктом 2.9. Інструкції, за якими «особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи (в чому було відмовлено), давати пояснення, подавати докази (пояснення і докази не відображені, свідки з боку позивача не зазначені), заявляти клопотання; під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (ці права позивачу взагалі ніхто не розяснював, хоча за ствердженням позивача він мав намір скористатися допомогою фахівця в галузі права), виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою здійснюється провадження; оскаржувати постанову в справі». 
		Відповідно до статті 247 КУпАП і підпункту 2.10.1. пункту 2.10., - провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. 
		В порушення вимог п.п. 2,3,4,5 ст. 278 КУпАП, ст. інспектор ДПС Гула І.С. під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення мав вирішити: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; інші, але не зробив цього. 
		За статтею 252 КУпАП і пунктом 2.13 Інструкції ст.інспектор ДПС Гула І.С. при винесенні постанови мав оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, «що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю». 
		Відповідно до абзацу 2 пункту 2.16. Інструкції «постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити вирішення питання про вилучені речі, до яких відноситься і автомобіль. Разом з тим, постанова не містить вказівки на повернення автомобіля, хоча підстави для його конфіскації і навіть затримання відсутні.  
		Згідно з вимогами ст.ст. 258, ч.ч. 1,3 ст.285 КУпАП ст.інспектор ДПС Гула І.С., який «розглянув» справу, мав вручити позивачу копію постанови на місці вчинення правопорушення, але цього не зроблено і копію постанови позивачем отримано з власної ініціативи в Котовському відділі ДАІ.  
		    Порядок тимчасового затримання транспортних засобів передбачений розділом VIII Інструкції. За пунктом 8.1. цієї Інструкції тимчасове затримання транспортного засобу посадовою особою Державтоінспекції МВС проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі,  коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення. Примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його  блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, можливе лише за умови,  якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху - робить неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною і здійснюється відповідно до Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1102.  
		Всупереч вимогам пункту 8.2. Інструкції, - в протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не зазначено про тимчасове затримання транспортного засобу ст.інспектором ДПС Гулою І.С. і про його вилучення, здійснене інспектором ДПС Авраменком А.В. 
		За абзацом 1 пункту 8.3. Інструкції, «транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк  до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання». Якщо справа була вирішена в день затримання  22 жовтня 2009 року, то в цей же день (за умови наявності підстав для затримання) автомобіль вже не міг бути затриманий. 
		Позивачу не було розяснено, що за абзацами 3,4 зазначеного пункту Інструкції після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу в нього є право звернутися до Державтоінспекції МВС зі зверненням щодо повернення йому тимчасово затриманого транспортного засобу (абз.3) і що подання ним такого звернення є обовязковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. 
		Позивачу не було також розяснено, що за абзацом 5-м вищезазначеного пункту інструкції «посадові особи, зазначені в частинах другій та третій статті 222 КУпАП, після здійснення відповідних перевірок за наявними інформаційними базами Державтоінспекції МВС повертають транспортний засіб його власнику (співвласнику) або уповноваженій ним особі, про що робиться відмітка в Журналі обліку тимчасово затриманих (заблокованих або доставлених на спеціальний майданчик чи стоянку) транспортних засобів». 
		         Оскарженими діями працівників ДАІ, за які відповідає Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, незаконним притягненням позивача до адміністративної відповідальності ст. інспектором ДПС взводу супроводження капітаном міліції Гулою І.С., безпідставним вилученням інспектором ДПС взводу супроводження старшим прапорщиком Авраменком А.В. належного позивачу легкового автомобіля TOYOTA моделі CAMRY (SXV20L  AEPNKW), зареєстрованого в Республіці Португалія під державним номером НОМЕР_3, позивачу порушено звичайний життєвий ритм, плани на відпочинок і подальшу роботу.  
		         Так, 22 - 23 жовтня 2009 року позивач з батьком, ОСОБА_4, планували відвідати родичів в місті Севастополі  брата батька, ОСОБА_15, та моєї тітки ОСОБА_16; 24 жовтня позивач з другом дитинства ОСОБА_12 планували поїздку до міста Києва для вирішення питань налагодження його підприємницької діяльності; 25 жовтня 2009 року позивач з дружиною, ОСОБА_11, планував поїздку в місто Жмеринку Вінницької області до її братів і тітки. 
		        Після  цього,  по завершенню  відпочинку, позивач планував повернутись до Республіки Португалії, звідки отримав виклик стати до роботи 27 жовтня 2009 року.  
		        Позивача було також позбавлено можливості організувати належну медичну допомогу брату, ОСОБА_9, який після наїзду на нього в ДТП, що сталося 15 вересня 2005 року, став інвалідом другої групи і потребує допомоги в пересуванні. Про що суду надані відповідні докази. 
		        Оскільки позивач не купував квитків на жоден з видів транспорту, то планував на цьому ж автомобілі їхати до Республіки Португалії, де мав вид на проживання.   
		         Ці наслідки підпадають під поняття моральної шкоди відповідно до пунктів 2,3,4 ч. 2 ст. 23 ЦКУ, яка має бути відшкодована відповідачем, який її завдав (ч. 1 ст. 1167 ЦКУ). 
		         За ч. 3 ст. 23 ЦК України «моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань,  погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При  визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості». 
		        Частина 4 статті 23 ЦКУ передбачає, що «моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування». 
		Крім того після подання позову позивачем отримано сповіщення від працедавця  керівника ТОВ “Фабріек Уніпессоал” про те, що у звязку з неприбуттям до місця призначення в Мадрид (Іспанія), де його фірма мала виконувати роботи, контракт про найом його на роботу буде анульовано і збитки, які поніс працедавець буде відраховано за його рахунок. Тобто, позивач втратив постійну роботу в Португальській компанії, а разом з нею і повагу, довіру її керівництва і колективу у звязку з неприбуттям у призначений час до Мадриду з причини незаконного вилучення в нього автомобіля і у звязку з оскарженням дій працівників ДАІ, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.  
		      При поверненні автомобіля зясувалось, що внаслідок невжиття заходів щодо постановки його на зберігання, акумуляторна батарея вийшла з ладу, оскільки машина не завелась і розряджений акумулятор відновленню не підлягає.  
		      У звязку з цим позивачем придбано акумуляторну батарею “Bosch” для заміни тої, що вийшла з ладу. ЇЇ вартість 1063 грн. 
		      Крім того, позивачем понесені витрати по зберіганню автомобіля вартістю 438 грн. та 50 грн. за його доставку, хоча зазначені послуги  щодо доставки і зберігання він не замовляв, а без сплати зазначених платежів автомобіль йому не віддавали. 
		     З урахуванням викладеного, йому завдано матеріальні збитки на 1551 гривню (1063 + 420 +18+50).  
		Встановленні обставини доведені позивачем відповідними доказами. Тому суд вважає можливим задоволити позов у частині відшкодування позивачу матеріальної шкоди у розмірі 1551 грн. повністю та частково у відшкодування моральної шкоди. Бо встановлені судом вище обставини, які склалися у підсумку неправомірних дій посадових осіб відповідача безумовно завдали позивачу моральної шкоди, а саме: він незаконно був затриманий та позбавлений права володіння належним йому транспортним засобом на певний час, внаслідок чого не взмозі був ні надати дійсну допомогу своєму рідному брату-інваліду ІІ групи з приводу лікування останнього, був позбавлений можливості віддати своїх родичів та родичів своєї дружини, що мешкають у республіці Крим, його відпустку було зіпсовано, а головне  він не зміг своєчасно виїхати до місця свого постійного мешкання, у Португалію (бо його затриманий автомобіль був ввезений в Україну під зобовязання під зворотній виїзд) і як внаслідок втратив свою роботу в іноземній державі, чому надано відповідні докази. Тому суд вважає можливим визначити розмір такого відшкодування у 100000 грн..  
		   При цьому суд керується положеннями п. 2 Постанови Пленуму ВС України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» та іншими, оскільки шкода позивачу завдана посадовими особами ДАЇ, тому відшкодування на підставі ст. 1172 п. 1 ЦК України повинно бути здійснено з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області. 
		   При цьому суд вважає за необхідне відмовити у його позовній вимозі про повернення йому вилученого автомобіля, бо,як встановлено, автомобіль йому зараз вже повернуто. 
		     Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 17, 158-160 КАС України, суд   
		 П О С Т А Н О В И В: 
		1.  Позов ОСОБА_1 - частково задовольнити.  
		2. Визнати протиправною та скасувати постанову № 3405 від 22 жовтня 2009 року старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу супроводження Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області капітана міліції Гули Ігоря Станіславовича про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 800 гривень, ОСОБА_1, за скоєння адміністративного порушення, передбаченого ч. І ст.126 КУпАП і справу провадженням закрити за відсутністю в його діях зазначеного вище правопорушення. 
		3. Визнати протиправними дії старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу супроводження Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області капітана міліції Гули Ігоря Станіславовича, які мали місце 22 жовтня 2009 року в районі розвилки на виїзді з міста Одеси в напрямку міст Іллічівська, Ізмаїлу, Кишинева, траси Одеса - Київ і знайшли вираз: 
		а) у безпідставній зупинці біля 13 години 30 хвилин керованого, ОСОБА_1, легкового автомобіля марки ТОYОТА моделі САМRY (SXV20L-AEPNKW), 1999 року випуску, державний реєстраційний номер Республіки Португалія НОМЕР_3, з кузовом типу «седан» каштанового кольору НОМЕР_2, з двигуном об'ємом 2164 куб.см.; 
		б) у незаконному затриманні ОСОБА_1, як водія, з легковим автомобілем і пасажиром ОСОБА_5 протягом більше години;  
		в) у незаконному розпорядженні слідувати на зазначеному автомобілі на спеціальну площадку для затриманих автомобілів №8 в м. Одесі; 
		т) у незаконному розпорядженні молодшому за посадою та спеціальним званням інспектору дорожньо-патрульної служби взводу супроводження Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області старшому прапорщику Авраменку Андрію Володимировичу щодо складання  протоколу № 9683-Т-сп/пл. 8 огляду і затримання транспорту; 
		д) у викривленні обставин при складанні протоколу про адміністративне правопорушення № 3405 серії ВН №048903 в частині відсутності у ОСОБА_1 посвідчення водія при наявності такого; щодо роз'яснення прав відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, тоді як такі права не проголошувались і не роз'яснювались, ОСОБА_1: щодо місця складання цього протоколу, яким ніби - то була не територія штрафмайданчика для затриманих автомобілів, а автодорога М 05-01; щодо приховування свідків ОСОБА_1 і пояснень, причин відмови підпису такого «протоколу»; 
		е) у перешкоді ознайомленню та приховуванні від ОСОБА_1 копії протоколу про адміністративне правопорушення, часу і місця розгляду адміністративної справ; розгляді цієї справи у відсутності ОСОБА_1, з викривленням відомостей про розгляд ніби - то на 23 -му кілометрі авто дороги М 05-01, приховуванні від ОСОБА_1 копії винесеної постанови; 
		4. Визнати протиправними дії інспектора дорожньо-патрульної служби взводу супроводження Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області старшого прапорщика міліції Авраменка Андрія Володимировича, які мали місце 22 жовтня 2009 року в районі розвилки на виїзді з міста Одеси в напрямку міст Іллічівська, Ізмаїлу, Кишинева, траси Одеса - Київ і знайшли вираз: 
		а)    у незаконному супроводженні керованого ОСОБА_1 автомобіля до спеціальної площадки для затриманих автомобілів №8 міста Одеси; 
		б)    у безпідставному вилученні цього автомобіля в ОСОБА_1 з 14 годин 30 хвилин 22 жовтня 2009 року по дату фактичного затримання; 
		в) у вчиненні в цьому протоколі безпідставного запису про те, що здійснена «доставка» автомобіля ТОYОТА моделі САМRY (SXV20L-AEPNKW), 1999 року випуску, державний реєстраційний номер Республіки Португалія НОМЕР_3, з кузовом типу «седан» каштанового кольору НОМЕР_2, з двигуном об'ємом 2164 куб.см., на відстань «5 (п'ять) км.»; 
		г) у вчиненні невідповідного обставинам запису в протоколі вилучення, що таке здійснено у зв'язку з порушенням п. 2.1 Правил дорожнього руху - з причини керування ОСОБА_1 автомобілем без посвідчення водія. 
		5. Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, код за ЄДРПОУ 24523033,п/і 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 5, на користь ОСОБА_1, у відшкодування моральної шкоди розміром 100000 (сто тисяч) грн. 
		   6. Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, на користь ОСОБА_1, матеріальну шкоду розміром 1551 (одна тисяча пятсот пятдесят одна) грн. 00 коп.. 
		   7. Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання юридичної допомоги у розміром 10000 грн. 00 коп. та 1015 грн. 00 коп. по сплаті державного мита, а всього 11015 (одинадцять тисяч п'ятнадцять) грн. 00 коп.. 
		8. В іншій частині позову  відмовити. 
		Постанова може бути оскаржена у 10-денний термін з моменту проголошення шляхом надання заяви про апеляційне оскарження і у подальшому у 20-денний термін надання апеляційної скарги, або наданням у 10-денний термін з моменту проголошення постанови апеляційної скарги. 
		 Суддя підпис  
		  Суддя               Секретар - 
		  Постанову суду у повному обсязі складено 30.04.2010 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...