Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2609/17 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2022. Зареєстровано: 25.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2022.
Дата набрання законної сили: 22.12.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22.12.2021 року м.Дніпро Справа № 908/2609/17
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Чередка А.Є., Паруснікова Ю.Б.,
		при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.
		за участю представників сторін:
		від ОСОБА_1 : Піцикевич Володимир Васильович адвокат, ордер від 14.04.2021 р.;
		від ліквідатора: Бакулін Іван Сергійович ліквідатор, посвідчення №98 від 01.02.2013 р.;
		інші представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2021 року (повний текст складено 28.05.2021 року) у справі №908/2609/17 (суддя Юлдашев О.О.) 
		за позовом ліквідатора публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів Букрєєва І.І., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
		до відповідача-1  ОСОБА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 )
		до відповідача-2  ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Дрогобицька міська рада Львівської області (пл. Ринок, 1, м. Дрогобич, Львівська область, 82100)
		про визнання недійсним договору суперфіцію,-
		поданої в межах справи № 908/2609/17 про банкрутство - Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів, код ЄДРПОУ 00240158 (вул. Північне шосе, 4, м. Запоріжжя, 69006)
		Кредитори:
		1/ ПП "Лазурний берег", м. Павлоград Дніпропетровської області
		2/ Центральне об`єднане УПФУ, м. Запоріжжя
		3/ ПрАТ "Українська гірничо-металургійна компанія", м. Київ
		4/ Львівський міський центр зайнятості", м. Львів
		5/ ПрАТ "Львівобленерго", м. Львів
		6/ ОСОБА_3 , м. Київ
		7/ Управління ВД ФСС України у Запорізькій області, м. Запоріжжя
		8/ ГУ ДФС у Львівській області, м. Львів
		9/ ГУ ДФС у Запорізькій області, м. Запоріжжя
		10/ ПрАТ "Юнікон", м. Дніпро
		11/ ОСОБА_4 , м. Київ
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.04.2021 року у даній справі № 908/2609/17 визнано недійсним договір суперфіцію від 12.06.2015 року, укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та Публічним акціонерним товариством Дрогобицький завод автомобільних кранів (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 4, ідентифікаційний номер 3275418279), разом із всіма додатковими угодами до нього, в тому числі додаткову угоду без номера та без дати від червня 2015 року до договору суперфіцію від 12.06.2015 року між ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів та ОСОБА_2 .
		Зобов`язано суб`єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права: 13183386 від 13.01.2016, зроблений державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Пелип Іриною Богданівною. Підстава виникнення іншого речового права: рішення суду, серія та номер: 442/7401/15-ц, виданий 03.12.2015, видавник: Дрогобицький міськрайонний суд Львівскої області; ухвала суду, серія та номер: 442/7401/15-ц, виданий 28.01.2016, видавник: Дрогобицький міськрайонний суд Львівскої області; договір суперфіція, серія та номер: б/н, виданий 15.06.2015, видавник: виданий 15.06.2015, видавник: сторони; ухвала , серія та номер: 442/7401/15-ц, виданий 10.05.2016, видавник: Дрогобицький міськрайонний суд; Додаткова угода, серія та номер: -, виданий 15.06.2015, видавник: сторони. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28157189 від 10.02.2016 09:57:06, Ковалів Катерина Володимирівна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Вид іншого речового права: право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Зміст, характеристика іншого речового права: Земельна ділянка кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 площею 3000 кв.м., що становить 1/4 для будівництва та експлуатації нежитлового приміщення. Строк дії: на 10 років. Правокористувач: Добрянський Ігор Леонідович. Опис об`єкта іншого речового права: Земельна ділянка кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 площею 3000 кв.м., що становить 1/4 для будівництва.
		Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів судовий збір у розмірі 1 814 грн. 75 коп. з кожного.
		Рішення суду мотивовано тим, що:
		- земельна ділянка площею 1500 кв.м, кадастровий номер 4610600000:01.004 :0013, за адресою АДРЕСА_5 належить Дрогобицькій міській раді, надана ПАТ ДЗАК тільки в постійне користування на підставі рішення Дрогобицької міської ради № 426 від 28.10.2004 року;
		- ПАТ ДЗАК, який не є власником цієї земельної ділянки і не має жодних правових підстав на укладення договору суперфіцію з фізичною особою ОСОБА_1 і це є порушенням ст. 413 ЦК України ;
		- ліквідатор ПАТ ДЗАК не має змоги передати земельну ділянку належним чином її власнику - Дрогобицькій міській раді, тому що її частина у розмірі 1500 кв.м. незаконно обтяжена правом суперфіцію;
		- вчинення дій щодо майна третьої особи - Дрогобицької міської ради поза його волею (шляхом укладення спірного договору суперфіцію) обмежує право, передбачене ст.ст. 317, 319 ЦК України.
		Не погодившись з рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
		Вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як таке, що ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Зокрема, скаржник зазначає на порушення судом ч. 4 ст. 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, на яку послався суд і яка передбачає, що в межах справи про банкрутство суд вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника. Можливості звернення боржника в межах провадження у справі про його банкрутство з вимогами до третіх осіб про припинення дії договору і стягнення заборгованості по договору на користь боржника вказана норма права не передбачає.
		Вказує, що позов пред`явлений не до боржника у межах справи про банкрутство, вимога не є майновою. Відтак, даний позов не підлягає розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
		Апелянт вважає, що ст. 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не може бути застосована до даних правовідносин та до поданого позову, так як позивачем пред`явлено вимогу про припинення дії договору суперфіцію, укладеного 12.06.2015 року, тобто не протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство. Підстави пред`явленого позову відмінні від підстав, вказаних у ст. 20 цього Закону.
		Вказує, що рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2021 року у справі № 908/2609/17 прийняте некомпетентним судом. Позов про припинення дії договору суперфіцію від 12.06.2015 року і стягнення заборгованості пред`явлений до фізичних осіб. Відтак, даний спір (на момент відкриття провадження у справі - 18.12.2018 року) не був підвідомчий господарському суду, а підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Також апелянт зазначає на:
		- порушення судом права скаржника на справедливий суд, порушення ст. 176 ГПК України, ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України  розгляд справи упередженим судом, якому було заявлено обґрунтований відвід;
		- не повідомлення скаржника належним чином про судове засідання, призначене на 15.04.2021року о 12-30, що передбачало обов`язковість відкладення судового засідання;
		- не застосування строку позовної давності, про що заявляв ОСОБА_1 . 
		Скаржник просив суд апеляційної інстанції скасувати повністю рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2021 року у справі № 908/2609/17 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.
		Відповідач 2  ОСОБА_2 також звернувся з апеляційною скаргою, в якій наводить аналогічні доводи і вказує, що суд першої інстанції грубо порушив принципи господарського судочинства, вказані у ст. 2 ГПК України, зокрема, щодо верховенства права та обов`язковості судового рішення.
		Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що:
		- договір суперфіцію, який укладений 12.06.2015 року, з огляду на положення ст. 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та ст. 42 КУзПБ не може бути визнаний недійсним;
		- по договору суперфіцію від 12.06.2015 року проводились оплати на рахунок позивача, що вказує на схвалення ним відповідного правочину;
		- суд першої інстанції оскаржуваним рішенням ухвалив: зобов`язати будь-якого
		суб`єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права, однак, жоден суб`єкт державної реєстрації прав на нерухоме майно не був відповідачем у даній справі і задоволення відповідної вимоги судом першої інстанції є неправомірним;
		- суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні невірно зазначив підстави запису у реєстрі та підстави для виникнення іншого речового права, в той час, як такою підставою було рішення та ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі 442/7401/15-ц; 
		- рішенням господарського суду у справі № 908/2609/17 не може скасовуватись рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області і, відповідно, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який був зроблений на основі вказаних судових рішень у справі 442/7401/15-ц;
		- у справі № 908/2609/17 оскаржується дійсність договору суперфіцію від 12.06.2015 року, в той час, як відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про договір суперфіцію від 12.06.2015 року не має, а наявний запис про договір суперфіцію від 15.06.2015 року, який не є предметом розгляду у даній справі.
		Скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єднані в одне апеляційне провадження.
		Арбітражний керуючий Бакулін І.С. надав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечував усно в судовому засіданні.
		Вважає твердження і аргументи апелянтів безпідставними, спростовує доводи обох апеляційних скарг, просив залишити оскаржуване рішення суду без змін, апеляційні скарги залишити без задоволення.
		У судове засідання з`явились представник скаржника Соломчака Я.П. та арбітражний керуючий  ліквідатор Бакулін І.С.
		Інші учасники справи відзив на апеляційні скарги не надали, в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		Щодо можливості розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явилися, колегія суддів зазначає наступне:
		Явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Чірікоста і Віола проти Італії зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.
		Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. рішення ЄСПЛ у справах Олександр Шевченко проти України, Трух проти України).
		На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. рішення ЄСПЛ Богонос проти Росії від 05.02.2004). 
		На думку колегії суддів учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ст.42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданих апеляційних скарг.
		Заяв чи клопотань від учасників справи стосовно неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на подання відзиву, власної позиції (пояснень тощо) щодо апеляційних скарг, до суду не надходило.
		Судом враховується, що за приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
		Колегія суддів звертає увагу, що передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк на розгляд апеляційної скарги вичерпано, оскільки апеляційна скарга прийнята судом згідно ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2021 року.
		Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що обидві апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав: 
		Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2018 року ліквідатор ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів Букрєєв І.І. звернувся до господарського суду Запорізької області в межах справи про банкрутство ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про припинення дії договору суперфіцію від 12.06.2015 року і стягнення заборгованості за даним договором.
		Справа неодноразово направлялась до суду апеляційної та касаційної інстанції для розгляду апеляційних та касаційних скарг.
		 01.04.2021 року від ліквідатора боржника Бакуліна І.С. надійшла до суду заява про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд:
		- визнати недійсним договір суперфіцію від 12.06. 2015 року, укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та Публічним акціонерним товариством Дрогобицький завод автомобільних кранів (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 4, ідентифікаційний номер 3275418279), разом із всіма додатковими угодами до нього, в тому числі додаткову угоду без номера та без дати від червня 2015 року до договору суперфіцію від 12.06.2015 року між ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів та ОСОБА_2 .
		- зобов`язати будь-якого суб`єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права: 13183386 від 13.01.2016, зроблений державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Пелип Іриною Богданівною. Підстава виникнення іншого речового права: рішення суду, серія та номер: 442/7401/15-ц, виданий 03.12.2015,видавник: Дрогобицький міськрайонний суд Львівскої області; ухвала суду, серія та номер: 442/7401/15-ц, виданий 28.01.2016, видавник: Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області; договір суперфіція, серія та номер: б/н, виданий 15.06.2015, видавник: сторони; акт приймання передачі, серія та номер: б/н, виданий 15.06.2015, видавник: сторони; ухвала , серія та номер: 442/7401/15-ц, виданий 10.05.2016, видавник: Дрогобицький міськрайонний суд; Додаткова угода, серія та номер: -, виданий15.06.2015, видавник: сторони. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індекснийномер: 28157189 від 10.02.2016 09:57:06, Ковалів Катерина Володимирівна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Вид іншого речового права: право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Зміст, характеристика іншого речового права: Земельна ділянка кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 площею 3000 кв.м., що становить 1/4 для будівництва та експлуатації нежитлового приміщення. Строк дії: на 10 років. Правокористувач: Добрянський Ігор Леонідович. Опис об`єкта іншого речового права: Земельна ділянка кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 площею 3000 кв.м., що становить 1/4 для будівництва.
		- судові витрати віднести на відповідачів.
		Апелянт ОСОБА_2 зазначав на порушення судом ч.3 ст.46 ГПК України, оскільки в поданій заяві позивач змінив предмет і підстави позову одночасно.
		Дане посилання колегія суддів вважає обгрунтованим з огляду на наступне:
		Відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. 
		Як вбачається зі змісту позовної заяви, ліквідатор заявив вимоги про припинення дії договору суперфіцію від 12.06.2015 року і стягнення заборгованості за даним договором. Позов обгрунтований наступними доводами:
		- згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зареєстровано право забудови земельної ділянки (суперфіцій) за правокористувачем Добрянським Ігорем Леонідовичем. Підстава реєстрації  рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.01.2016 року у справі №442/7401/15-ц. Характеристика іншого речового права (суперфіцій)  земельна ділянка кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 площею 3 000 кв.м.;
		- згідно договору суперфіцію від 12.06.2018 року ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" надав відповідачу, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 1500 кв.м., яка знаходится за адресою: АДРЕСА_5 , в межах адміністративно-господарської зони ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів";
		- у ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів були відсутні повноваження на передачу земельної ділянки на право суперфіцію, оскільки земельна ділянка належить Дрогобицькій міській раді і у власність боржника не передавалась;
		- договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він укладений з відповідачем-1 як фізичною особою, і статусу підприємця він згідно умов договору не має;
		- недотримання з боку відповідача умов договору суперфіцію щодо забудови земельної ділянки є належною підставою для припинення дії договору;
		- невиконання відповідачем зобов`язань з внесення плати за користування земельною ділянкою більше ніж 3 місяці підряд згідно п.4.9 договору є підставою для припинення дії договору.
		Позовні вимоги в редакції заяви про зміну предмету позову обгрунтовані тим, що обставини щодо підстав визнання недійсним договору суперфіцію від 12.06.2015 року є повністю аналогічними по своєму субєктивному та предметному складу договору суперфіцію від 15.06.2015 року, який був укладений між тими ж сторонами, щодо того ж предмету і який вже визнаний недійсним рішенням господарського суду Львівської області від 15.05.2019 року у справі №914/2298/17, що набрало законної сили відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 року та Верховного Суду від 17.06.2020 року.
		Позивач зазначав, що вчинення ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та відповідачами незаконних дій шляхом укладення спірного договору суперфіцію від 12.06.2015 року щодо майна Дрогобицької міської ради - земельної ділянки кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, загальною площею 1,3287 га, за адресою АДРЕСА_5 , поза волею її законного власника, порушує право третьої особи на стороні позивача, передбачене ст.ст. 317,319 ЦК України;
		- зміст договору суперфіцію суперечить чинному законодавству - ч. 1 ст. 102 Земельного кодексу України та п.3 ст. 413 Цивільного кодексу України передбачено, що право передачі земельної ділянки у суперфіцій (для забудови) надано лише власнику земельної ділянки: право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам;
		- представник ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" фізична особа ОСОБА_5 не мав належного обсягу цивільної дієздатності при вчиненні даного правочину, не був наділений повноваженнями на укладення договору від імені товариства. 
		Отже, за змістом заяви про зміну предмету позову ліквідатор змінив і предмет і підстави позову, що є порушенням чинного процесуального законодавства.
		Суд на дану обставину не звернув увагу, безпідставно прийняв та розглянув по суті заяву ліквідатора про зміну предмету позову.
		З матеріалів даної справи вбачається, що 12.06.2015 року між ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів (суперфіціар) та фізичною особою ОСОБА_1 (суперфіціарій) було укладено договір суперфіцію.
		Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування частину земельної ділянки площею 1500 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , для будівництва та експлуатації на ньому нежитлового приміщення, необхідного суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності (том 1 а.с.9-17).
		Колегія суддів звертає увагу, що стороною вказаного договору є фізична особа ОСОБА_1 . Позов заявлено до фізичних осіб  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 
		Між тим, в позовній заяві, первісно поданій суду, сам ліквідатор вказує, що згідно даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зареєстровано право забудови земельної ділянки площею 3 000 кв.м. (суперфіцій) за правокористувачем ОСОБА_2 , і в той же час зазначає про зміст договору суперфіцію, укладеного з ОСОБА_1 , як фізичною особою, який стосується земельної ділянки площею 1 500 кв.м. за адресою АДРЕСА_5 .
		Як вбачається зі змісту рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2019 року у справі №914/2298/17, у вказаному ліквідатором спорі розглядався позов Дрогобицької міської ради Львівської області до ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів, фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про припинення права ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів на постійне користування земельною ділянкою, скасування акта про про надання в користування земельної ділянки, визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015 року та зобов`язання вчинити дії (том 4 а.с.41- 54). 
		Отже, субє`ктний склад сторін у справі №914/2298/17 та у даній справі є різним.
		Відповідно до ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
		Приймаючи до розгляду даний позов у справі №908/2609/17 в межах справи про банкрутство ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів, суд першої інстанції керувався приписами ст.10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі  Закон про банкрутство), про що зазначив в ухвалі від 18.12.2018 року (том 1 а.с.115). 
		Згідно ч.4 ст.10 вказаної норми суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
		Отже, наведеною нормою права не передбачено можливості звернення боржника в межах провадження у справі про його банкрутство з вимогами до третіх осіб про припинення дії договору і стягнення заборгованості по договору на користь боржника, про що заявляв позивач з поданій позовній заяві.
		Велика Палата Верховного Суду у п. 71 постанови від 04.09.2018 року у справі № 907/574/16 зазначила, що ч.4 ст.10 наведеного вище закону підлягає застосуванню лише в разі, якщо вимога пред`являється до боржника під час провадження у справі про його банкрутство; вимога має бути майновою або про недійсність правочину з боржником у цій справі про банкрутство.
		Разом з цим позов пред`явлений не до боржника у межах справи про банкрутство. Позов поданий ліквідатором ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів, тобто самим боржником, до фізичних осіб. Відтак, даний позов не підлягав розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
		Колегія суддів визнає обгрунтованими доводи обох апеляційних скарг про те, що оскаржуване рішення ухвалено некомпетентним судом.
		Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		При цьому відповідно до п. 1 ч.1 ст. 20 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, стороною яких є фізична особа, не відносяться до юрисдикції господарських судів.
		Позов про припинення дії договору суперфіцію від 12.06.2015 року і стягнення заборгованості пред`явлений до фізичних осіб. Відтак, даний спір не був підвідомчий господарському суду, а підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Положеннями ч.5 ст.10 Закону України про банкрутство передбачено, що якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
		Отже, позов про припинення дії договору суперфіцію від 12.06.2015 року і стягнення заборгованості був пред`явлений до фізичних осіб і на момент відкриття провадження у даній справі - 18.12.2018 року не був підвідомчий господарському суду, а підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Відповідно до п. 1 ст. 231, ч. 2 ст. 278 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених ст. ст. 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
		Колегія суддів відхиляє заперечення ліквідатора на доводи апелянта ОСОБА_1 щодо розгляду справи некомпетентним судом.
		У даному випадку ліквідатор помилково трактує п. 8 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, яким чітко передбачено саме розгляд справи з вимогами до боржника, в той час, як у даній справі заявлені вимоги боржника до фізичних осіб.
		Є безпідставним і посилання ліквідатора на положення ст.10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, яка встановлювала вимоги до підвідомчісті, підсудністі та підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, відповідно пункту 4 якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
		На час звернення ліквідатора з заявою про зміну предмета позову Закон про банкрутство втратив силу, з 21.10.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі  КУзБ).
		Згідно положень ст.7 КУзБ унормовано, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. 
		До події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або відбулися. Відтак, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності на час звернення ліквідатора з заявою про зміну предмету позову у даній справі, не може бути заснована до даної ситуації та правовідносин.
		Колегія суддів звертає увагу, що ст.255 ГПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку.
		Ухвала про відкриття провадження у даній справі не підлягає апеляційному перегляду. Однак, відповідно до ч.3 ст.255 ГПК України-заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
		Саме ці доводи обох апелянтів є визначальними під час всього періоду розгляду справи. Про них вказували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при оскарженні ухвали господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 року про забезпечення позову, яка скасована постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2020 року у даній справі (том 3 а.с.107).
		 ОСОБА_1 подавалась до суду апеляційної інстанції апеляційна скарга на ухвалу про відкриття провадження у справі, в прийнятті якої Центральним апеляційним господарським судом відмовлено з підстав того, що така ухвала не підлягає апеляційному перегляду.
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
		Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		Згідно ст.277 ГПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
		Відповідно до ч.2 ст.277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Відповідно до ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема:
		1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
		2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
		3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
		Враховуючи, що доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо розгляду справи неповноважним судом знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги і ця обставина є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, іншим доводам скаржників  щодо розгляду справи суддею, якому було заявлено обгрунтований відвід, щодо розгляду справи за відсутності сторони, не повідомленої належним чином про час та місце розгляду справи, іншим доводам по суті спору, колегія не надає правову оцінку.
		На підставі викладеного колегія суддів вважає необхідним задовольнити апеляційні скарги фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасувати оскаржуване рішення суду, прийняти рішення про відмову ліквідатору боржника в задоволенні позову.
		Судові витрати за розгляд апеляційних скарг підлягають розподілу за правилами ст.129 ГПК України.
		Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 280, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2021 року у справі №908/2609/17 скасувати.
		Прийняти нове рішення.
		Відмовити ліквідатору Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів (ідентифікаційний номер 3275418279 (вул. Північне шосе, 4, м. Запоріжжя, 69006) в задоволенні позову про визнання недійсним договору суперфіцію.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів (ідентифікаційний номер 3275418279 (вул. Північне шосе, 4, м. Запоріжжя, 69006) на користь ОСОБА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 6 810, 00 грн.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства Дрогобицький завод автомобільних кранів ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 6 767, 00 грн.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 18.01.2022 року.
		 
		Головуючий суддя Т.А. Верхогляд 
		 
		Суддя А.Є. Чередко
		 
		Суддя Ю.Б. Парусніков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...