Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/18163/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2022. Зареєстровано: 28.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2022.

Номер судового провадження: 2/761/470/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/18163/20
		Провадження № 2/761/470/2022
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       18 січня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді:                         Осаулова А.А.
		за участю секретаря судових засідань:        Путря Д.В.
		представників позивача:                        ОСОБА_8, ОСОБА_1 
		представника відповідача:                         Яцишена Д.В. , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа: Державне підприємство «Українська студія хронікально-документальних фільмів» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправними та скасування наказів,-
		в с т а н о в и в:
		В червні 2020 р. ОСОБА_3 зваернулась до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа: Державне підприємство «Українська студія хронікально-документальних фільмів» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправними та скасування наказів, в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимоги від 09.12.2020 р. просила суд поновити її на посаді директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.06.2020 р. №1873 «Про проведення перевірки Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» щодо відсторонення ОСОБА_3 від виконання обов`язків на період перевірки; визнати протиправним та скасувати п.4 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.06.2020 р. №1873 «Про проведення перевірки Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» щодо покладення виконання обов`язків директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» на заступника директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» Авраменка В.А.; визнати протиправним та скасувати п. 5 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.06.2020 р. №1873 «Про проведення перевірки Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» щодо зобов`язання директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» передати гербову печатку підприємства у перший день початку проведення перевірки виконуючому обов`язки директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» Авраменку В.А. ; визнати протиправним та скасувати п. 6 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.06.2020 р. №1873 «Про проведення перевірки Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» щодо забезпечення виконуючим обов`язки директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» Авраменком В.А. оперативного та повного надання інформації та документів, необхідних для здійснення діяльності робочої групи, а також доступ членів робочої групи на територію та до приміщень; визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.08.2020 р. №2002 «Про проведення перевірки Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» щодо відсторонення ОСОБА_3 від виконання обов`язків на період перевірки; визнати протиправним та скасувати п.4 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.08.2020 р. №2002 «Про проведення перевірки Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» щодо покладення виконання обов`язків директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» на заступника директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» Авраменка В.А. ; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 31.07.2020 р. №436-К «Про звільнення ОСОБА_3 »; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 30.11.2020 р. №776-К «Про звільнення ОСОБА_3 » (а.с. 1-14 т.2)
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.06.2020 р. Державне підприємство «Українська студія хронікально-документальних фільмів» отримало копію наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.06.2020 р. №1873 «Про проведення перевірки Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів», за яким з 01.06.2020 р. по 30.06.2020 р. вирішено провести перевірку ДП «Укркінохроніка» та створено робочу групу з перевірки дотримання законодавства , забезпечення належних умов зберігання кінематографічної спадщини, зобов`язань щодо сплати заробітної плати та іншиї обов`язкових платежів підприємством. Вказаним наказом відсторонено ОСОБА_3 від виконання обов`язків на період перевірки; виконання обов`язків директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» покладено на заступника директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» Авраменка В.А. Позивача також зобов`язано передати гербову печатку підприємства у перший день початку проведення перевірки виконуючому обов`язки директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» Авраменку В.А., а також забезпечити Авраменку В.А. оперативне та повне надання інформації та документів, необхідних для здійснення діяльності робочої групи, а також доступ членів робочої групи на територію та до приміщень. Наказом №1926 від 26.06.2020 р. перевірку продовжено до 31.07.2020 р. Крім цього, 03.08.2020 року відповідачем був прийнятий наказ №2002 «Про проведення перевірки ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів».
		Позивач вважає накази від 01.06.2020 р. №1873 «Про проведення перевірки Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» та від 03.08.2020 р. №2002 «Про проведення перевірки Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» прийняті Міністерством культури та інформаційної політики України з перевищенням повноважень та всупереч встановленому порядку проведення внутрішнього аудиту підприємства. Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України не передбачено можливість проведення перевірки ДП «Укркінохроніка». Під час прийняття оскаржуваного Наказу № 1873 відповідачем не вказано конкретний пункт Положення № 885, на підставі якого проводиться перевірка Підприємства Міністерством та видано даний наказ.
		Звертає увагу, що правове регулювання внутрішнього аудиту підприємств повинно здійснювати з урахуванням Порядку здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту, затвердженого постановою КМУ №1001 від 28.09.2011 р. Крім цього, вважає, що відповідач у наказах № 1873, 2002 не посилається на жодний пункт Положення на підставі якого вирішено створити робочу групу, відсутній будь-який документ, який регламентує її діяльність, визначає права та обв`язки такої робочої групи, рішення, які вона приймає за результатами своєї роботи. Вказаними наказами було також відсторонено позивача від роботи, але жодної з підстав відсторонення, передбачених ст. 46 КЗпП України в наказах №1873, № 2002 не зазначено, а також відсутнє посилання на будь-який інший нормативно-правовий акт, який би надавав відповідачу право відсторонювати від посади Позивача. Звертає увагу, що жодних доказів щодо невиконання (неналежного виконання) обов`язків з боку позивача відповідачем не надано. Також зазначає, що відповідачем не враховано перебування позивача на лікарняному, що, на думку позивача, виключає можливість застосування до позивача процедури, передбаченої ст. 46 КЗпП України та призначення Авраменка В.А. виконуючим обов`язки на час відсторонення Позивача. Окрім того, у разі відсутності директора ДП «Укркінохроніка» ОСОБА_3 її обов`язки тимчасово виконує ОСОБА_5 ,але відповідач не врахував цього, чим порушив умови укладеного контракту, призначивши Авраменка В.А. виконуючим обов`язки директора ДП «Укркінохроніка».
		Також зазначає, що 01.12.2020 р. позивачеві стало відомо про наказ Міністерства культури та інформаційної політики України "Про звільнення ОСОБА_3 " від 30.11.2020 р. № 776-к у зв`язку з нез`явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тим часової непрацездатності. Вважає, що до 30 грудня 2020 року вона не могла з`являтися на роботу через її недопуск до такої внаслідок відсторонення, а не через тимчасову непрацездатність. Крім цього, при звільненні працівника за п. 5 ст. п. 5 ст. 40 КЗпП роботодавцю потрібно мати докази того, що звільнення працівника - це виробнича необхідність. 
		У відзиві на позов представник відповідача заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що на адресу Міністерства надійшов лист (звернення) Громадської організації «ЗА РОЗВИТОК КІНОРЕГІОНІВ» від 07.11.2019 № 8271/0/19-19, в якому було зазначено, що дії керівництва ДП «Укркінохроніка» призвели до численних порушень норм чинного законодавства. Єдиним правомірним способом для встановлення таких фактів порушень є проведенняперевірки.Перевірка фактів викладених у зверненні була оформлена наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.06.2020 №1873 «Про проведення перевірки державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» на підставі доповідної записки Першого заступника Міністра МКІП А. Максимчука (копія доповідної записки від 03.03.2020 № 372/5.4/20 наявна в матеріалах справи). З метою об`єктивного проведення перевірки фактів викладених у зверненніГромадської організації «ЗА РОЗВИТОК КІНОРЕГІОНІВ». а також виключенняможливості впливу на результати перевірки керівником Студії Міністерством булоприйнято рішення про відсторонення  ОСОБА_3  від виконання обов`язківдиректора Студії на період такої перевірки. Згідно контракту укладеного між Міністерством та директором Студії ОСОБА_3, Міністерство має правоздійснювати у межах своїх повноважень контроль за виконанням Керівником умов цього контракту, проводитиперевірки діяльності Студіїз питань, що відносяться до сфери його компетенції, запитувати інформацію від Керівника щодо окремих напрямів діяльності Студії. Щодо відсторонення ОСОБА_3 звертають увагу, що пунктом 2.5.6 контракту, укладеного з нею, визначено, що Міністерство має право тимчасововідсторонити Керівника від виконання, покладених на нього, обов`язківу зв`язку з проведенням перевірки окремих напрямків діяльності керівника для з`ясування невиконання або неналежного виконання його обов`язків. Підстави відсторонення ОСОБА_3 від займаної посади були зазначені в преамбулі оскаржуваного наказу. Оскаржуваний наказ було отримано ДП «Укркінохроніка» 02.06.2020 р., що не заперечувалось позивачем в позовній заяві. Щодо призначення виконуючим обов`язки Студії Авраменка В.А. зазначають, що Авраменка В.А. було призначено виконуючим обов`язки Студії не у зв`язку з тимчасовою відсутністю ОСОБА_3 (зокрема, хворобою), а у зв`язку з проведенням перевірки Студії. Міністерство має право на власний розсуд на час перевірки призначитивиконуючим обов`язки керівника Студії ту особу, яку вважає за потрібне.У Міністерства не має обов`язку виконувати наказ Студії від 05.03.2020 № 5-к «Про розподіл обов`язків між заступниками директора ДП «Укркінохроніка». Щодо звільнення ОСОБА_3 , то вона була відсутня на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, а не з`явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності відповідно до пункту 5 статті 40 КЗпП України є підставою для розірвання трудового договору з працівником. При цьому, вказане звільнення було виробничою необхідністю. 
		Ухвалою судді від 23.06.2020 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи.
		Ухвалами судді від 23.06.2020 р., 07.12.2020 р. відмовлено у задоволенні заяв позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа: Державне підприємство «Українська студія хронікально-документальних фільмів», про визнання протиправним та скасування наказу в частині.
		Ухвалою суду від 15.09.2020 р. клопотання представника третьої особи Ковальської О.О. від 24.07.2020 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа: Державне підприємство «Українська студія хронікально-документальних фільмів», про визнання протиправним та скасування наказу в частині у цивільній справі №761/18163/20, - залишено без задоволення.
		Ухвалою суду від 12.02.2021 р. закрито підготовче провадження у цивільній справі №761/18163/20, справу призначено до розгляду по суті.
		Ухвалою суду від 10.04.2021 р. закрито провадження по цивільній справі №761/18163/2020 в частині позовних вимог за пунктом №10, а саме: про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 31.07.2020 року №436-к «Про звільнення ОСОБА_3 ».
		В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали за викладених у заяві про уточнення позовних вимог обставин, просили задовольнити.
		Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову.
		Третя особа в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, свого представника не направила, причини неявки суду не відомі.
		За приписами ч. 1 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні. 
		У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Суд, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
		Судом встановлено, що  на підставі контракту від 19.12.2016 №668 Міністерством культури України, як органом управління майном, призначено на посаду директором Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» ОСОБА_3 . (а.с. 19-22 т.1)
		02 червня 2020 року на адресу Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів" надійшов наказ від 01.06.2020 року №1873 Міністерства культури України «Про проведення перевірки», за яким з урахуванням Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 р. №885, враховуючи доповідну записку першого заступника Міністра Максимчука А.О. від 03.03.2020 р.№372/5.4/20 та керуючись пунктами 2.5.2, 2.5.3, 2.5.5, 2.5.6 контракту №668 від 19.12.2016 наказано:
		1. утворити робочу групу з перевірки дотримання законодавства, забезпечення належних умов зберігання кінематографічної спадщини, зобов`язань щодо сплати заробітної плати та інших обов`язкових платежів Державним підприємством "Українська студія хронікально-документальних фільмів" у складі згідно з додатком.
		2. робочій групі з 1 червня 2020 до 30 червня 2020 провести перевірку Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів" та за результатами доповісти;
		3. відсторонити ОСОБА_3 - директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів», - від виконання обов`язків на період перевірки;
		4. покласти виконання обов`язків директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» на заступника директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» Авраменка В.А. на період перевірки;
		5. директору Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів" (ОСОБА_3) у перший день початку проведення перевірки передати виконуючому обов`язки директора Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів" Авраменку В.А. гербову печатку підприємства.
		6. виконуючому обов`язки директора Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів" Авраменку В.А. забезпечити оперативне та повне надання інформації та документів, необхідних для здійснення діяльності робочої групи, а також доступ членів робочої групи на територію та до приміщень;
		7. визнати таким, що втратив чинність наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 28.05.2020 №1855 "Про проведення перевірки Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів". (а.с. 13-15 т.1)
		Наказом від 03.08.2020 року №2002 Міністерства культури України «Про проведення перевірки Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів"», відповідно до Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 р. №885, враховуючи інформаційну довідку ОСОБА_7 від 16.07.2020 р. та керуючись пунктами 2.5.2, 2.5.3, 2.5.5, 2.5.6 контракту №668 від 19.12.2016 наказано:
		1. Утворити робочу групу з перевірки та узагальнення інформації стосовно наявного фільмофонду на Державному підприємстві "Українська студія хронікально-документальних фільмів"» у складі, що додається. До робочої групи долучити фахівців з питань обліку та реставрації кінематографічної спадщини провідних закладів, установ, організацій, підприємств у сфері кінематографії.
		2. Робочій групі провести перевірку на Державному підприємстві "Українська студія хронікально-документальних фільмів"» стосовно наявного фільмофонду з 03.08.2021 р. по 31.08.2020 р.
		3. Відсторонити ОСОБА_3 - директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів», - від виконання обов`язків на період перевірки;
		4. Покласти виконання обов`язків директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» на Авраменка В.А. на період проведення перевірки. (а.с. 114-115 т.2)
		Наказами Міністерства культури та інформаційної політики України затвердженим від 31.08.2020 р. №2074 та від 30.09.2020 р. №2149 термін перевірки продовжено до 30.09.2020 р. та 30.10.2020 р. відповідно.(а.с. 116-117 т.1)
		Щодо правомірності проведення Міністерством культури та інформаційної політики України перевірок Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» на підставі наказів Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.06.2020 р. №1873 та  від 03.08.2020 р. №2002, в рамках якої були прийнято оскаржувані пункти, варто зазначити наступне.
		Пунктом 8 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 (далі - Положення №885) встановлено, що Міністерство культури та інформаційної політики України у межах своїх повноважень на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію та контроль за їх виконанням.
		Державне підприємство "Українська студія хронікально-документальних фільмів" віднесено до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України, яке у свою чергу є органом управління майном.
		Відповідно до Положенням №885 Міністерство здійснює функції управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління здійснює контроль за діяльністю закладів, заснованих на державній та комунальній формі власності; здійснює функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
		Відповідно до підпунктів 1, 3 пункту 6 Положення №885 Міністерство для виконання покладених на нього завдань має право: залучати в установленому порядку спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) для розгляду питань, що належать до компетенції Мінкультури; скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до компетенції Мінкультури.
		Згідно контракту, укладеного між Міністерством та директором Студії ОСОБА_3, Міністерство має право здійснювати у межах своїх повноважень контроль за виконанням Керівником умов цього контракту (п. 2.5.2), проводити перевірки діяльності Студії з питань, що відносяться до сфери його компетенції, запитувати інформацію від Керівника щодо окремих напрямів діяльності Студії (п 2.5.5)
		На підставі викладеного, Міністерством було прийняте рішення про проведення перевірок, утворення робочих груп, склад яких наведено у додатках до наказів.
		З огляду на викладене, твердження позивача про відсутність у Міністерства повноважень щодо призначення та проведення перевірок є безпідставними, оскільки Державне підприємство "Українська студія хронікально-документальних фільмів" перебуває у функціональному підпорядкуванні відповідача, яке має право на проведення перевірок.
		Судом враховано також наявність рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2021 р. у справі №640/13829/20, яке набрало законної сили, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства культури та інформаційної політики України, Державне підприємство "Українська студія хронікально-документальних фільмів" про визнання протиправним та скасування наказу від 01.06.2020 №1873, а згідно ст. 82 ч.4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Посилання позивача щодо застосування у даному випадку приписів Порядку здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту, затверджений постановою КМУ від 28.09.2011 р. №2011, суд не приймає до уваги, оскільки внутрішній  аудит  проводиться згідно із стратегічними та  операційними планами діяльності з внутрішнього аудиту (п. 6 Порядку), чого в даному випадку не відбувалось.
		Щодо можливості відсторонення ОСОБА_3 від виконання обов`язків на період перевірок згідно п. 3 наказу від 01.06.2020 року №1873 та п. 3 наказу від 03.08.2020 року №2002 варто зазначити наступне.
		Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
		Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.
		При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Залежно від причин відсторонення заробітна плата на цей період не зберігається, хоч у деяких випадках виплачується допомога за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або ж нараховується середній заробіток.
		Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.
		Разом з тим за змістом вищезазначеної статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом. 
		Вказаних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 16.09.2019 р. у справі №369/7266/16-ц
		Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому зазначено строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі. дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		Згідно із частиною першою статті 21 Закону України «Про культуру» керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.
		Частиною шістнадцятою статті 21-5 Закону України «Про культуру» визначено, що контракт з керівником державного чи комунального закладу культури визначає основні вимоги до діяльності закладу культури, виконання яких є обов`язковим для керівника, та інші умови.
		Обов`язковими умовами контракту з керівником державного чи комунального закладу культури, зокрема, є особливості порядку здійснення контролю за діяльністю закладу культури.
		Відповідно до розділу II Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203, з керівником підприємства, що перебуває у державній власності при найманні на роботу обов`язково укладається контракт.
		Пунктом 2.5.6 Контракту від 19.12.2016 № 668 визначено, що Міністерство має право тимчасово відсторонити Керівника від виконання, покладених на нього, обов`язків у зв`язку з проведенням перевірки окремих напрямків діяльності Керівника для з`ясування невиконання або неналежного виконання його обов`язків.
		З огляду на викладене можливість ОСОБА_3 відсторонювати від посади передбачено умовами контракту від 19.12.2016 № 668, укладеного між Міністерством культури України та ОСОБА_3 .
		Щодо призначення виконуючи обов`язки студії ОСОБА_5 за наказом №5-к від 05.03.2020 р., то згідно наказів від 01.06.2020 р. №1873 та від 03.08.2020 р. №2002 виконання обов`язків директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» було покладено на заступника директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» Авраменка В.А. саме на період перевірки, а не у зв`язку з тимчасовою відсутністю ОСОБА_3 , що передбачено наказом №5-к від 05.03.2020 р. 
		До того, ж наказ Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» №5-к від 05.03.2020 р. не є обов`язковим до виконання Міністерством культури та інформаційної політики України, оскільки саме Державне підприємство «Українська студія хронікально-документальних фільмів» повинно у своїй діяльності керуватись нормативними актами Міністерства культури та інформаційної політики України (п. 3.2 статуту Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів»), а не навпаки.
		Варто також зазначити, що позивач повідомила Міністерство культури та інформаційної політики України про свій лікарняний та покладення обов`язків директора на ОСОБА_5 шляхом направлення листа від 29.05.2020 р. засобами поштового зв`язку, який було отримано Міністерством 03.06.2020 р., а оскаржуваний наказ №1873, яким покладено виконання обов`язків директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» на заступника директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» Авраменка В.А. на період перевірки, було прийнято Міністерством 01.06.2020 р., тобто до моменту отримання листа від позивача.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 30.11.2020 р. №776-К «Про звільнення ОСОБА_3 », поновлення ОСОБА_3 на посаді директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 30.11.2020 р. №776-К у зв`язку з нез`явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності розірвано 30.11.2020 р. контракт від 19.12.2016 р. №668, укладений між Міністерства культури України та ОСОБА_3 , яким призначено на посаду директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» з підстав, передбачених законодавством; звільнено ОСОБА_3 30.11.2020 р. з посади директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» згідно ст. 40 п.5 КзПП України . (а.с. 81 т.2)
		За змістом пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у разі нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
		Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника в відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (частина третя статті 40 КЗпП України).
		Застосування пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає одночасну наявність двох складових диспозиції цієї правової норми - як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з`являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності працівника впродовж зазначеного часу; відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування згаданої норми як підстави звільнення з роботи.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 809/763/14 (провадження №К/9901/1390/18) зроблено висновок по застосуванню пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП та вказано, що застосування зазначеної норми передбачає одночасну наявність двох складових її диспозиції - як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з`являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу, відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування згаданої норми як підстави звільнення з роботи. Таким чином, звільнення працівника на підставі вказаної норми можливе лише після закінчення строків, зазначених у цій нормі, та за умови, що працівник не став до роботи.Вихід працівника на роботу хоча б на один день перериває чотиримісячний строк, і надалі цей строк має обчислюватися спочатку. Звільнення за цим пунктом можливе, якщо працівник унаслідок тимчасової непрацездатності (не враховуючи відпустки по вагітності та пологах) відсутній на роботі понад чотири місяці поспіль або понад установлений законодавством більш тривалий строк, протягом якого за ним зберігається місце роботи (посада) за певних захворювань. Якщо працівник став до роботи, навіть якщо до цього хворів понад зазначені строки, його звільнення вважається незаконним .
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2019 року в справі № 826/7334/16 (адміністративне провадження №К/9901/49568/18, № К/9901/49548/18) зроблено висновок, що звільнення працівника за пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП з ініціативи керівництва підприємства можливе у разі нез`явлення працівника на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, якщо така непрацездатність не пов`язана: з вагітністю та пологами; із захворюванням на туберкульоз; із професійним захворюванням або трудовим каліцтвом .
		У постанові Верховного суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. 
		У частині другій статті 9 Конвенції МОП № 158 Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року передбачено, щоб тягар доведення необґрунтованості звільнення не лягав лише на працівника, методами, зазначеними в статті 1 цієї Конвенції, передбачено першу або другу чи обидві такі можливості, зокрема тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.
		На а.с. 29-39, 101-110 т.2 - копії листків непрацездатності ОСОБА_3 , за якими з 17.07.2020 р. по 21.07.2020 р. включно, з 22.07.2020 р. по 04.08.2020 р. включно, з 05.08.2020 р. по 14.08.2020 р., що припадало на п`ятницю включно, з 17.08.2020 р. по 28.08.2020 р., що припадало на п`ятницю включно, з 31.08.2020 р. по 15.09.2020 р. включно, з 16.09.2020 р. по 29.09.2020 р. включно, з 30.09.2020 р. по 02.10.2020 р., що припадало на п`ятницю включно, з 05.10.2020 р. по 23.10.2020 р., що припадало на п`ятницю включно, з 26.10.2020 р. по 06.11.2020 р. включно, з 06.11.2020 р. по 20.11.2020 р. включно.
		Зазначені листки непрацездатності з перервами на вихідні дні підтверджують безперервний строк нез`явлення ОСОБА_3 на роботі з причин тимчасової непрацездатності більше чотирьох місяців підряд. 
		Варто зазначити, що ОСОБА_3 не заперечується того, що починаючи з 17.07.2020 р. і по день винесення наказу про звільнення вона була відсутня на роботі з причин тимчасової непрацездатності та жодного дня на роботу не виходила.
		Крім цього, судом встановлено, що тимчасова непрацездатність ОСОБА_3 не пов`язана із захворюванням на туберкульоз, із професійним захворюванням або трудовим каліцтвом.
		Пунктом 4.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 455 від 13 листопада 2001 року (далі - Інструкція № 455), обумовлено, що направлення хворого для огляду до МСЕК здійснюють ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування при наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п`яти місяців у зв`язку з одним і тим самим захворюванням або його ускладненнями за останні дванадцять місяців, а при захворюванні на туберкульоз - протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності.
		Слід зазначити, що конкретний список захворювань, за яких роботодавець має зберігати за працівником місце роботи й посаду, відсутній, однак, зважаючи на наведений пункт 4.1 Інструкції № 455, конкретний строк збереження місця роботи й посади, а саме 10 місяців з дня настання непрацездатності, встановлено лише у випадку захворювання працівника на туберкульоз, що, в свою чергу, узгоджується з приписами частини другої статті 25 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», у якій вказано, що особам працездатного віку, в яких уперше виявлено захворювання на туберкульоз або стався його рецидив, листок непрацездатності для проведення безперервного курсу лікування та оздоровлення може видаватися на строк до 10 місяців. За такими особами протягом цього строку зберігається місце роботи.
		За такого правового врегулювання, звільнення працівника за пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП України з ініціативи керівництва підприємства можливе у разі нез`явлення працівника на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, якщо така непрацездатність не пов`язана: з вагітністю та пологами, із захворюванням на туберкульоз, із професійним захворюванням або трудовим каліцтвом.
		Інших положень законодавства, які б визначали, що при звільненні працівника на підставі п.5 ст.40 КЗпП України вирішальне значення має, щоб строк саме однієї хвороби продовжувався не менше чотирьох місяців підряд, у звязку з чим працівник, який хворіє, не з`являвся на роботу, не існує.
		Положення пункту 5 частини 1 ст. 40 КЗпП України не містять вимоги про пов`язаність між собою листків непрацездатності або застережень про те, що непрацездатність повинна бути внаслідок однієї хвороби (постанова Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі №492/1155/16-ц)
		Варто також зазначити, що згідно з пунктом 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 9 квітня 2008 року № 189, непрацездатність (утрата працездатності) - це стан здоров`я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров`я. Випадок тимчасової непрацездатності - тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми тощо, підтверджується видачею листка непрацездатності з можливим продовженням лікування в одному або декількох закладах охорони здоров`я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності - «стати до роботи». У разі, якщо особа стала непрацездатною з приводу того самого захворювання, травми до виходу на роботу або відпрацювала неповний робочий день, випадок тимчасової непрацездатності не переривається. При виникненні іншого захворювання, травми, відпустки в зв`язку з вагітністю випадок тимчасової непрацездатності вважається новим. 
		Між тим, Положення про експертизу тимчасової непрацездатності встановлює єдиний порядок організації та проведення експертизи тимчасової непрацездатності, але не регулює питання застосування трудового законодавства в частині підстав звільнення працівника з роботи, в тому числі внаслідок тичасової непрацездатності на підставі п.5 ст.40 КЗпП України 
		Крім цього, доводи позивача про неможливість виходу на роботу через відсторонення від роботи у період тимчасової непрацездатності суд не приймає до уваги, оскільки сам по собі наказ про відсторонення ОСОБА_3 , з огляду на встановлені судом обставини, не перериває чотиримісячний строк тимчасової непрацездатності. 
		Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду від 18.10.2018 р. у справі №501/318/16-ц щодо неможливості звільнення працівника, якого було відсторонено від роботи, суд не приймає до увагу, оскільки правовідносини не є подібними, у справі №501/318/16-ц працівника було звільнено за ст. 40 п.4 КЗпП України (прогул без поважних причин).
		При цьому, перебування директора Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів» ОСОБА_3 на лікарняному більше 4 місяців підряд безумовно призводить як до неефективного керівництва роботою Студії, так і до неефективного забезпечення виконання завдань покладених на Студію Статутом, внаслідок чого у Міністерства культури та інформаційної політики Українивиникла виробнича необхідність такого звільнення.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про законність звільнення позивача згідно наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 30.11.2020 р. №776-К за пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Вимоги по поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 30.11.2020 р. №776-К, яка задоволенню не підлягає, а тому в цій частині позов також задоволене нею не підлягає.
		Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів наказів №1873 від 01.06.2020 року, №2002 від 03.08.2020 року, №776 від 30.11.2020 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд не вбачає.
		Враховуючи наведене та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст.21, 40, 46КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 211, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273 - 279, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, 
		в и р і ш и в :
		відмовити в повному обсязі у задовленні позову ОСОБА_3 до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа: Державне підприємство «Українська студія хронікально-документальних фільмів» про визнання протиправними та скасування пунктів наказів №1873 від 01.06.2020 року, №2002 від 03.08.2020 року, №776 від 30.11.2020 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Реквізити учасників:
		Позивач: ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 . 
		Відповідач: Міністерство культури та інформаційної політики України, адреса: м.Київ, вул.І.Франка, 19. 
		третя особа: Державне підприємство «Українська студія хронікально-документальних фільмів», адреса м.Київ, вул.Є.Коновальця, 18. 
		 
		Повне рішення виготовлено 28.01.2022 р.
		 
		Суддя:                                Андрій Анатолійович Осаулов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...