Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/41876/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про виселення (вселення).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2022.
Дата набрання законної сили: 12.01.2022
Номер судового провадження: 61-16835ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                              
		Іменем України
		 
		12 січня 2022 року 
		м. Київ
		справа № 761/41876/18
		провадження № 61-16835св21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
		суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
		учасники справи:
		позивач - Приватне підприємство «Лекс»,
		відповідач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		третя особа - Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації,
		особа, яка не брала участі у справі та звернулася з апеляційною скаргою, - ОСОБА_4 ,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Ігнатенко Олександр Олександрович, та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Святюк Святослав Павлович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2018 року Приватне підприємство «Лекс» (далі - ПП «Лекс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Служба у справах дітей Шевченківської в місті Києві РДА), про виселення з житлового приміщення.
		Позовна заява мотивована тим, що згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 07 грудня 2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Трансенерго» (далі - ТОВ «Компанія Трансенерго») та ПП «Лекс», який є чинним, ПП «Лекс» є власником квартири АДРЕСА_1 .
		Постановою Господарського суду Київської області від 15 жовтня 2012 року у справі № Б8/183-11 ПП «Лекс» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого      Чорненького С. В .
		До ліквідаційної маси ПП «Лекс» була включена двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .
		25 вересня 2015 року в рамках процедури банкрутства ПП «Лекс» відбувся аукціон з реалізації нерухомого майна, оформлений протоколом № 10, відповідно до якого переможцем аукціону визнано ОСОБА_6 
		12 жовтня 2015 року між ПП «Лекс» та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. та зареєстрований у реєстрі за № 4263. Крім того, 12 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Стрельченко О. В. видано ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке зареєстроване в реєстрі за № 4264.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року визнано недійсними результати проведення повторного аукціону з продажу майна ПП «Лекс», який відбувся 25 вересня 2015 року, а також укладений між ПП «Лекс» та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 203,2 кв. м, житловою площею 169,3 кв. м. 
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 30 серпня 2016 року скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна, видане 12 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Стрельченко О. В.
		Проте 19 липня 2016 року між ОСОБА_6 (іпотекодавець) та ОСОБА_7 (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу            Швець Р. О., за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателя спірну квартиру.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 27 липня 2017 року договір іпотеки від 19 липня 2016 року визнано недійсним.
		Однак 01 лютого 2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_7 відчужила спірну квартиру на користь ОСОБА_8 .
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 27 липня 2017 року витребувано з чужого незаконного володіння у ОСОБА_8 на користь ПП «Лекс» квартиру АДРЕСА_1 . 
		Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 09 липня 2018 року у квартирі АДРЕСА_1 з 27 липня 2017 року зареєстровані такі громадяни: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		12 жовтня 2018 року ПП «Лекс» звернулося до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з вимогою про звільнення квартири та виселення у добровільному порядку.
		Проте відповідачі вимогу про виселення не виконали. 
		ПП «Лекс» вказувало, що 27 липня 2017 року, в день винесення Господарським судом Київської області судового рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння, ОСОБА_1 , яка ніколи не була власником квартири та користувачем, зареєструвала у ній себе та двох своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Зазначало, що вказані вище обставини свідчать про вчинення зі сторони відповідачів дій щодо самоправного зайняття квартири, яка належить       ПП « Лекс ». Крім того, права неповнолітніх дітей рішенням суду у цій справі жодним чином не будуть порушені, оскільки їх батько ОСОБА_4 , володіє на праві приватної власності іншою нерухомістю.
		Проживанням у спірній квартирі відповідача та її неповнолітніх дітей, які не є ані співробітниками позивача, ані власниками цього житла, протиправно чинять позивачу як власнику квартири перешкоди у вільному користуванні ним своєю власністю, за відсутності будь-якої належним чином оформленої домовленості між сторонами щодо подальшого проживання в спірній квартирі.
		Оскільки відповідачі не бажають добровільно звільнити житлове приміщення, ПП «Лекс» як власник спірного нерухомого майна просило задовольнити позовні вимоги й виселити ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей:     ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій 
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня    2019 року позов задоволено. 
		Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з приміщення квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що законних підстав для проживання відповідачів у спірній квартирі, як станом на час їх реєстрації місця проживання, так і на момент розгляду справи, немає. Відповідачі не надали доказів та підтверджуючих документів законного вселення, що є безумовною перешкодою для ПП «Лекс» у здійсненні правомочностей щодо належного йому майна.
		Згоди власника квартири на постійне проживання відповідачів у спірному житлі немає.
		Відповідачі підлягають виселенню з спірної квартири на підставі статей 109, 116 Житлового кодексу України (далі - ЖК України).
		Виселення відповідачів з належної позивачу квартири переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є необхідним у демократичному суспільстві.
		Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня       2019 року залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		При цьому зазначив, що повно з`ясувавши обставини, що мають значення для справи, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для виселення відповідачів з спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач разом з неповнолітніми дітьми вселилася до спірної квартири, в якій проведено їх реєстрацію місця проживання, на підставі договору оренди не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки про наявність такого правочину представником відповідача зазначено та надано його копію, завірену представником, лише в апеляційному суді, що не є належним та допустимим доказом у справі.
		Посилання в апеляційній скарзі, що реєстрація відповідачів у квартирі не скасована, у зв`язку з чим вони мають право на користування житловим приміщенням, не спростовують висновків суду першої інстанції, враховуючи час оформлення такої реєстрації, а саме 27 липня 2017 року, тобто в день винесення господарським судом судового рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння на користь позивача.
		Відповідачі не надали доказів на підтвердження їх вселення до спірної квартири на законних підставах, тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що вони підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення. 
		Постановою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , залишено без задоволення.
		Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня       2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня           2019 року залишено без змін.
		Верховний Суд виходив з того, що встановивши, що ОСОБА_1 ,    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 займають спірну квартиру самоправно, оскільки підстав для вселення у вказане житлове приміщення, яке належить на праві власності ПП «Лекс», у відповідачів не було, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.
		При цьому суди обґрунтовано послались на преюдиційну ухвалу Господарського суду Київської області від 27 липня 2017 року у справі          № Б8/183-11, якою, зокрема, витребувано з чужого незаконного володіння у ОСОБА_8 на користь ПП «Лекс» квартиру АДРЕСА_1 .
		У зазначеній справі при вирішенні заяви ліквідатора ПП «Лекс» про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ПП «Лекс» квартири АДРЕСА_1 , були досліджені обставини стосовно добросовісності набуття права власності ОСОБА_8 на спірну квартиру. При цьому було встановлено, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння банкрута         ПП «Лекс» з порушенням вимог закону та поза волею власника, що свідчить про існування обставин, які передбачають можливість витребування від набувача спірного майна його власником на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Указане судове рішення, яким встановлено належність права власності на спірну квартиру за ПП «Лекс», є чинним.
		Посилання касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги нових доказів, зокрема, договір оренди квартири від 07 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , колегія суддів відхилила, оскільки суд апеляційної інстанції, відмовляючи в прийнятті нового доказу, зокрема договору оренди квартири, мотивував свій висновок та обґрунтовано вважав, що копія вказаного договору, подана лише при розгляді справи в апеляційному порядку, не є належним і допустимим доказом.
		Внаслідок постановлення господарським судом судового рішення про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ПП «Лекс» квартири, перестали існувати правові підстави для користування спірним житлом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які володіють ним незаконно.
		Рішення суду про виселення особи з жилого приміщення є підставою для зняття з реєстрації (реєстрації місця проживання) такої особи в порядку, визначеному Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», тому безпідставними є доводи касаційної скарги, що відповідачі мають право користування житлом у зв`язку з тим, що реєстрація їх місця проживання у квартирі не скасована. 
		Доводи касаційної скарги про порушення судами житлових прав малолітніх дітей є неприйнятними, оскільки в цій справі не йдеться про позбавлення житлових прав дітей на спірну квартиру, а вирішуються вимоги щодо захисту права власності ПП «Лекс» на це нерухоме майно, яке порушене.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 .
		У березні 2021 року ОСОБА_4 , який не брав участі у справі та діє в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскаржив рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня        2019 року в апеляційному порядку. 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_4 , подану адвокатом Ігнатенком О. О., на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року закрито.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_4 не вирішувалися. Оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права, обов`язки ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Посилання ОСОБА_4 на те, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року порушуються права його неповнолітніх дітей, в інтересах яких він звернувся з апеляційною скаргою, є безпідставними, оскільки в інтересах дітей діяла на час розгляду справи їх матір ОСОБА_1 і питання інтересів неповнолітніх дітей було предметом розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
		У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Ігнатенко О. О., просив скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на абзац другий частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		Касаційна скарга мотивована тим, що згідно зі статтею 242 ЦК України та статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) ОСОБА_4 як батько неповнолітніх дітей разом з ОСОБА_1 (мати дітей) має рівні права щодо дітей, в тому числі і на представництво їх інтересів в суді.
		Незалучення до участі у справі ОСОБА_4 як законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 порушує права батька на представництво інтересів дітей, рівну участь батька разом з матір`ю у вихованні дітей.
		Рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на права та обов`язки заявника як батька неповнолітніх дітей, в тому числі і на обов`язок забезпечення їх належними умовами проживання.
		Положеннями статті 59 ЦПК України не передбачено виключення в частині того, що права, свободи та інтереси дітей (малолітніх, неповнолітніх) має право захищати у суді лише мати. Навпаки вказана норма права чітко визначає, що права, свободи та інтереси дітей захищають у суді їхні батьки.
		Закриваючи апеляційне провадження суд апеляційної інстанції позбавив батька дітей, в інтересах яких останній звернувся з апеляційною скаргою, права на захист в суді їх прав та інтересів разом з матір`ю.
		У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Святюк С. П., просила скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України та    пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив відповідача ОСОБА_1   про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 29 вересня 2021 року, чим порушив право останньої та право неповнолітніх дітей, в інтересах яких вона діє, на доступ до правосуддя.
		Апеляційний суд порушив принцип рівності сторін, оскільки неповідомлення відповідача належним чином про дату, час та місце судового засідання позбавило її можливості захищати себе та своїх дітей у справі.
		ОСОБА_4 як батько неповнолітніх дітей разом з відповідачем ОСОБА_1 (мати дітей) має рівні права щодо своїх дітей, в тому числі і на представництво їх інтересів в суді.
		Документів, дозволів тощо на представництво інтересів неповнолітніх дітей ОСОБА_4 відповідачу ОСОБА_1 не надавав.
		Рішення суду першої інстанції впливає на права та обов`язки ОСОБА_4 як батька неповнолітніх дітей, в тому числі і на обов`язок батька забезпечити дітям належні умови проживання. 
		Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.  
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Ігнатенко О. О., та витребувано цивільну справу з Шевченківського районного суду міста Києва.
		Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Ігнатенко О. О., про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року заяву          ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Святюк С. П., про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Святюк С. П., строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у цивільній справі                        № 761/41876/18. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Святюк С. П., про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року та зупинення дії ухвали Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовлено.  
		У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ «Компанія Трансенерго» та ПП «Лекс», посвідченого 07 грудня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 20898, ПП «Лекс» набуло право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 203,2 кв. м, житловою площею 169,3 кв. м. 
		Постановою Господарського суду Київської області від 15 жовтня 2012 року у справі № Б8/183-11 ПП «Лекс» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Чорненького С. В.
		До ліквідаційної маси ПП «Лекс» була включена двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .
		25 вересня 2015 року в рамках процедури банкрутства ПП «Лекс» відбувся аукціон з реалізації нерухомого майна, оформлений протоколом № 10, відповідно до якого переможцем аукціону визнано ОСОБА_6 .
		За результатами аукціону з продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 203,2 кв. м, який оформлено протоколом № 10, укладено договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 12 жовтня 2015 року між ПП «Лекс» та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Стрельченко О. В. та зареєстрований у реєстрі за № 4263. 
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 09 листопада 2015 року  у справі № Б8/183-11 припинено повноваження арбітражного керуючого Чорненького С. В. як ліквідатора у справі про банкрутство ПП «Лекс». Призначено ліквідатором ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_10 .    
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого                     2016 року у справі № Б8/183-11 визнано недійсними результати проведення другого повторного аукціону з продажу майна ПП «Лекс» з можливістю зниження його початкової вартості, який відбувся 25 вересня 2015 року та оформлений протоколом від 25 вересня 2015 року № 10, а також укладений 12 жовтня 2015 року між ПП «Лекс» та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О. В. та зареєстрований у реєстрі за № 4263. 
		19 липня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Швецем Р. О. та зареєстрований у реєстрі за № 2142.
		Відповідно до пункту 1.1 договору іпотеки від 19 липня 2016 року      ОСОБА_6 передала в іпотеку ОСОБА_7 нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 203,2 кв. м, житловою площею 169,3 кв. м. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна, виданого 12 жовтня 2015 року приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 4264, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 747910580000.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 30 серпня 2016 року у справі № Б8/183-11 скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна серія та номер: 4264, видане 12 жовтня 2015 року приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О. В., та припинено державну реєстрацію права власності.
		01 лютого 2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Швецем Р. О. та зареєстрований у реєстрі за № 269, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 27 липня 2017 року у справі № Б8/183-11 визнано недійсним договір іпотеки від 19 липня         2016 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Швецем Р. О., зареєстрований у реєстрі за      № 2142.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 27 липня 2017 року          у справі № Б8/183-11 витребувано з чужого незаконного володіння                 у ОСОБА_8 на користь ПП «Лекс» двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею    203,2 кв. м, житловою площею 169,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 747910580000.
		31 липня 2017 року Господарський суд Київської області видав наказ про примусове виконання ухвали Господарського суду Київської області           від 27 липня 2017 року у справі № Б8/183-11 про витребування з чужого незаконного володіння у ОСОБА_8 на користь ПП «Лекс» двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 203,2 кв. м, житловою площею 169,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 747910580000.
		02 жовтня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено реєстраційні дії щодо реєстрації за ПП «Лекс» права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
		Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 09 липня 2018 року, станом на 09 липня 2018 року у квартирі АДРЕСА_1 з 27 липня 2017 року зареєстровані:          ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;        ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		У жовтні 2018 року ПП «Лекс» звернулося до суду із позовом до    ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діяла ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Шевченківської в місті Києві РДА, про виселення з житлового приміщення.
		У березні 2021 року ОСОБА_4 як законний представник неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційні скарги  ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат            Ігнатенко О. О., та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат            Святюк С. П., задоволенню не підлягають з таких підстав.
		Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції відповідає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
		У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
		Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. 
		На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
		При цьому судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в     пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
		Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
		Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня    2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20) та        від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц (провадження                       № 61-1490св21).
		З огляду на викладене право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.
		У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі,             і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
		Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року, заява № 19164/04).
		У апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилався на те, що він є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є відповідачами у цій справі.
		До 22 лютого 2021 року він проживав у місті Донецьку, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 прибув у місто Київ, в тому числі з метою відвідування своїх неповнолітніх дітей, та дізнався про існування судового рішення, яким виселено його дітей з квартири.
		Відповідно до частини першої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
		Положеннями статті 154 СК України передбачено, що батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом. 
		Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (стаття 155 СК України).
		Згідно з частиною першою статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
		Представництво за законом є різновидом представництва, підставою виникнення якого, виступає не воля особи, яку представляють, а вказані у законі юридичні факти. Так, законне представництво батьків засновується на позитивному юридичному факті походження дітей від батьків, недосягнення дитиною віку, з якого пов`язується можливість самостійного набуття і здійснення цивільних прав та обов`язків, а також на відповідних нормах закону.
		Характерною рисою представництва за законом є виникнення відповідних повноважень у представників незалежно від їх волі. Самі представницькі повноваження виникають за наявності відповідних юридичних фактів автоматично. Втратити свої повноваження законні представники можуть тільки із втратою свого правового статусу батьків, опікунів, усиновлювачів.
		Відповідно до свідоцтва про народження від 26 січня 2005 року, виданого Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками є: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_1 (т. 2,           а. с. 11).
		Згідно зі свідоцтвом про народження від 28 січня 2009 року, виданого Департаментом охорони здоров`я міста Чикаго Сполучених Штатів Америки, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_3 ; мати - ОСОБА_1 , батько - не зазначено (т. 2, а. с. 12-15).
		Батьківство ОСОБА_4 щодо дочки ОСОБА_3 ні матір`ю, ні батьком не заперечується та не оспрюється.
		Підставою виникнення представництва за законом є спеціальна вказівка закону, а не воля малолітніх, неповнолітніх, за наявності факту спорідненості. 
		Таким чином, законні представники мають лише ті повноваження, які для них передбачені спеціальними нормами закону.
		Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду         від 07 лютого 2018 року у справі № 826/15087/14 (провадження                       № К/9901/3006/18).
		Відповідно до частин першої та другої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.  
		Положеннями статті 46 ЦПК України передбачено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
		Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
		Отже, неповнолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до яких було пред`явлено позов ПП «Лекс», в силу свого віку не мали процесуальної дієздатності.
		У частинах першій та другій статті 59 ЦПК України визначено, що права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
		Виходячи з викладеного, інтереси малолітніх (неповнолітніх) осіб у суді захищають їх батьки.
		На час звернення ПП «Лекс» до суду із цим позовом, а саме станом на           31 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були малолітніми дітьми, оскільки ОСОБА_2 було 13 років, а ОСОБА_3 - 9 років, тому їх права, свободи та інтереси в суді могли представляти батьки: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
		При розгляді цієї справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій інтереси дітей представляла їх мати  ОСОБА_1 .
		Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою            ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що інтереси дітей у суді належним чином захищала їх мати ОСОБА_1 , у зв`язку з чим права на захист діти не були позбавлені. Оскільки на час розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій в інтересах неповнолітніх дітей діяла їх мати ОСОБА_1 , тому безпідставним є посилання ОСОБА_4 на те, що рішенням суду першої інстанції порушуються права його неповнолітніх дітей, в інтересах яких він звернувся з апеляційною скаргою.
		Ураховуючи викладене, апеляційний суд не допустив порушення норм процесуального права. 
		Не заслуговують на увагу доводи касаційних скарг, що незалучення     ОСОБА_3 стороною у справі, в тому числі як законного представника неповнолітніх дітей, порушило права останнього на їх захист у суді, оскільки згідно зі статтею 59 ЦПК України інтереси дітей (малолітніх, неповнолітніх) захищають у суді їх батьки. У цій справі інтереси дітей захищала їх мати ОСОБА_1 . Доводів, що ОСОБА_1 захищала інтереси дітей неналежним чином, касаційні скарги не містять.
		Доводи касаційної скарги  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Святюк С. П., про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за її відсутності, оскільки належним чином не повідомив про дату, час і місце судового засідання, є безпідставними з огляду на таке.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 травня 2021 року справу призначено до розгляду на 16 червня 2021 року.
		Матеріали справи містять довідку Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року № 13-04/104/21 про те, що кошторисні призначення для оплати послуг з пересилання письмової кореспонденції суду через відділення поштового зв`язку є обмеженими та не забезпечують у повному обсязі потребу Київського апеляційного суду на 2021 рік, згідно з вимогами Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами (т. 2, а. с. 29).
		У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, призначене           на 16 червня 2021 року, розгляд справи було відкладено на 28 липня         2021 року.
		Про призначене судове засідання на 28 липня 2021 року ОСОБА_1 повідомлена судовою повісткою, яку нею отримано 05 липня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 62).
		Розгляд справи, призначений на 28 липня 2021 року, було відкладено Київським апеляційним судом на 18 серпня 2021 року, у зв`язку з неявкою в судове засідання позивача та відповідачів. 
		ОСОБА_1 направлено судову повістку про призначення судового засідання на 18 серпня 2021 року, яку нею отримано 05 серпня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 71).
		17 серпня 2021 року на електронну адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання із застосування електронного підпису про відкладення розгляду справи, призначеного на 18 серпня       2021 року, у зв`язку з тим, що вона не може прибути в судове засідання (т. 2, а. с. 72-90).
		У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, призначене на        18 серпня 2021 року, у справі оголошено перерву до 29 вересня 2021 року.  
		Про призначене судове засідання на 29 вересня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено 20 серпня 2021 року шляхом направлення судової         повістки-повідомлення на електронну адресу, з якої остання направляла до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи (т. 2,             а. с. 106, 107).
		Отже, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про слухання справи.
		Неповідомлення ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку судом апеляційної інстанції про судове засідання 29 вересня 2021 року, з урахуванням інших обставин, не є підставою вважати, що її належним чином не повідомлено про дату, час і місце судового засідання. 
		Крім того, в силу положень частини третьої статті 8  ЦПК України інформація щодо стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання є відкритою, невідкладно оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
		З огляду на викладені обставини посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Ігнатенко О. О., без її участі та участі неповнолітніх дітей не можуть бути взяті до уваги.
		Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 08 листопада 2021 року у справі № 369/5788/19 (провадження № 61-12201св21),                 від 22 листопада 2021 року у справі № 755/12273/15-ц (провадження            № 61-10875св21).  
		Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
		При цьому суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
		ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).
		Інші наведені у касаційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ухвала Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
		Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Ігнатенко Олександр Олександрович, та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Святюк Святослав Павлович, залишити без задоволення.
		УхвалуКиївського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    І. М. Фаловська
		Судді                                                                                                В. М. Ігнатенко
		С. Ю. Мартєв
		В. В. Сердюк
		В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...