Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/8370/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 18.01.2022. Зареєстровано: 31.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2022.
Дата набрання законної сили: 17.01.2022
Номер судового провадження: A/855/24700/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8370/21                                                                       Головуючий у 1 інстанції: Балаклицький А.І.
		                                                                                 Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  17 січня 2022 року                                                                                            м. Київ
		  Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Судді-доповідача                                            Вівдиченко Т.Р.
		Суддів                                                      Грибан І.О. 
		                                                               Лічевецького І.О.
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСПРА" до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АСПРА" (далі - ТОВ "АСПРА") звернувся до суду з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив:
		- визнати протиправною претензію Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) №050/08-1292 від 03.03.2021 р.;
		- визнати протиправними дії Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) стосовно формування претензії №050/08-1292 від 03.03.2021 р.;
		- зобов`язати Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) утриматися від вчинення дій відносно ТОВ "АСПРА" по об`єкту нерухомості - автозаправному комплексу, розташованому за адресою: м. Київ, пр-т. Бажана, 2-Б, направлених на отримання розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправними дії Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) стосовно формування претензії щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/08-1292 від 03.03.2021 р.
		Визнано протиправною претензію Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/08-1292 від 03.03.2021 р.
		Зобов`язано Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) утриматися від вчинення дій відносно ТОВ "АСПРА" по об`єкту нерухомості - автозаправному комплексу, розташованому за адресою: м. Київ, пр-т. Бажана, 2-Б, направлених на отримання розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.
		Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що оспорювана претензія не створює безпосередньо жодних правових наслідків для позивача,  а тому дії Департаменту по направленню претензії не порушують права чи інтереси позивача. Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання про закриття провадження у справі.
		03 грудня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ТОВ "АСПРА" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		10 грудня 2021 року до суду апеляційної інстанції від відповідача - Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла відповідь на відзив.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року продовжено строк розгляду справи за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСПРА" до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)   про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - на 15 (п`ятнадцять) днів.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
		Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "АСПРА" (код ЄДРПОУ 32247829, місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 2) зареєстроване в якості юридичної особи 02.12.2002 р., що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.05.2018 р.
		21 травня 2020 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано Товариству з обмеженою відповідальністю "АСПРА" дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ113201421255 на об`єкт будівництва: "Будівництво автозаправного комплексу, СТО, мийки, автосалону та паркінгу на проспекті Миколи Бажана у Дарницькому районі м. Києва".
		12 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АСПРА" отримало сертифікат №ІУ123210329373 про відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації на об`єкт будівництва згідно з проектом "Будівництво автозаправного комплексу, СТО, мийки, автосалону та паркінгу на проспекті Миколи Бажана у Дарницькому районі м. Києва".
		У березні 2021 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) направив на адресу позивача претензію щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/08-1292 від 03.03.2021 р., відповідно до якої вимагає протягом 10 календарних днів з дня отримання цього листа звернутись до Департаменту економіки та інвестицій про укладення договору пайової участі.
		У вказаній претензії Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) зазначив, що всі замовники будівництва, які отримали дозвільні документи на будівництво до 01.01.2021 та не сплатили пайову участь у строки, передбачені підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", зобов`язані сплатити пайову участь у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
		Не погоджуючись із вказаною претензією, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
		В силу ч. 1 ст. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
		Частинами 1-4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Відповідно до ч. 2- 3, ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній до 01 січня 2020 року), замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
		Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
		Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.
		Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
		Так, зі змісту статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній до 01 січня 2020 року) вбачається, що передумовою для сплати пайової участі є укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
		Разом з цим, 01 січня 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ від 20.09.2019 р., яким статтю 40 виключено з тексту Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		При цьому, у пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону зазначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
		Водночас, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" не передбачає жодних положень щодо укладення договорів про сплату пайової участі після 01 січня 2020 року. Натомість, пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" передбачає виключно виконання умов договорів про сплату пайової участі, які були укладені до 01 січня 2020 року.
		Відтак, з наведеного слідує, що пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" поширюється на тих забудовників (замовників будівництва), які до 01 січня 2020 року уклали договори про сплату пайової участі, але не здійснили відповідні платежі станом на 01 січня 2020 року.
		Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АСПРА", на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ113201421255, розпочало будівництво автозаправного комплексу, СТО, мийки, автосалону та паркінгу на проспекті Миколи Бажана у Дарницькому районі м. Києва, а 12.04.2021 р. отримало сертифікат №ІУ123210329373 про відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації.
		Отже, станом на час виконання будівельних робіт та отримання сертифіката про готовність об`єкта до експлуатації, Закон не передбачав обов`язку замовника будівництва брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який мав бути реалізований шляхом звернення до органу місцевого самоврядування щодо укладення договору про пайову участь, а тому, ТОВ "АСПРА" не зобов`язане сплачувати пайову участь у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва.
		Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу надано дозвіл на виконання будівельних робіт та видано сертифікат №ІУ123210329373 про готовність об`єкта до експлуатації без вимог щодо укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва та сплати позивачем пайового внеску.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) не було правових підстав для формування претензії щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/08-1292 від 03.03.2021 р., оскільки станом на момент проведення позивачем будівництва за вказаною вище адресою втратила чинність правова норма (ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"), яка визначала обов`язок замовника будівництва укласти договір про пайову участь в розвитку населеного пункту.
		Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції  про те, що  дії відповідача стосовно формування претензії щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/08-1292 від 03.03.2021 р. є протиправними, що є наслідком для визнання такої претензії протиправною.
		Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. №411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва", колегія суддів зауважує, що даний Порядок передбачає обов`язок сплатити пайову участь до введення об`єкта в експлуатацію на підставі договору, який з позивачем не укладено.
		Крім цього, вказаний Порядок прийнято на виконання Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а отже, оскільки положення статті 40 виключено, то і вимога щодо укладення договору пайової участі лише на підставі вказаного Порядку є безпідставною.
		Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не розглянув клопотання Департаменту про закриття провадження у справі. Посилається на те, що претензія щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/08-1292 від 03.03.2021 р. не є рішенням суб`єкта владних повноважень, у розумінні статті 17 КАС України, а тому, не може бути предметом спору.
		Колегія суддів вважає такі доводи відповідача помилковими, з огляду на наступне.
		За змістом частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
		Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.
		Так, апелянт зазначає про те, що у разі невиконання позивачем оспорюваної претензії, Департамент вважатиме такі дії умисним ухиленням від укладання договору пайової участі та буде змушений звернутися до правовоохоронних органів та суду, вказане, також, зазначено у спірній претензії.
		Таким чином, добровільне невиконання претензії несе негативні наслідки для позивача у вигляді перешкод у здійсненні господарської діяльності. При цьому, даний спір стосується також дій відповідача та вимоги щодо сплати пайової участі (внесків).
		Відтак, позивач має право на звернення саме до адміністративного суду, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, згідно з яким, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом визнання протиправною претензію Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) №050/08-1292 від 03.03.2021 р. та визнання протиправними дій щодо її формування та зобов`язання вчинити дії, сприяє ефективному відновленню порушеного права позивача.
		Отже, колегія суддів зазначає, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до компетенції адміністративного суду з огляду на наявність у ньому критеріїв, які притаманні саме адміністративній юрисдикції: між учасниками справи виникли публічно-правові відносини; у спірних правовідносинах присутній суб`єкт владних повноважень; дії вчинені суб`єктом владних повноважень; суб`єкт владних повноважень здійснює адміністративні повноваження у сфері публічного адміністрування; спірні правовідносини врегульовані адміністративним законодавством.
		При цьому, колегія суддів зауважує, що, відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Стаття 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує, щоб кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, мав право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Отже, якщо права порушено і наявний юридичний спір, має застосовуватися ефективний засіб захисту. Тим більше, якщо цим порушником є державний орган. В іншому випадку виникає ефект «влади, від якої неможливо захиститися».
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що, у даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача утриматися від вчинення дій відносно ТОВ "АСПРА" по об`єкту нерухомості - автозаправному комплексу, розташованому за адресою: м. Київ, пр-т. Бажана, 2-Б, направлених на отримання розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
		Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АСПРА" та наявність правових підстав для їх задоволення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2  ст. 77 КАС України).
		При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		Відповідно до ч. 3  ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
		 
		 
		   Суддя-доповідач                                                                         Вівдиченко Т.Р.
		          
		   Судді                                                                                             Грибан І.О.          
		                                                                                                  
		                                                                                                          Лічевецький І.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...