Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 428/10657/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2022. Зареєстровано: 04.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2022.
Дата набрання законної сили: 03.02.2022
Номер судового провадження: 22-ц/810/1047/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 428/10657/21 
		Провадження № 22-ц/810/1047/21 
		 
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 лютого 2022 року            Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого                    Назарової М.В.,
		суддів:                       Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,
		учасники справи:позивач  ОСОБА_1 ,відповідачі - Держава Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Державна казначейська служба України,
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області
		на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 листопада 2021 року, ухваленого Сєвєродонецьким міським судом Луганської області у складі: судді Бароніна Д.Б. в приміщенні того ж суду, 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		03 листопада 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади, який мотивувала тим, що вона отримує пенсію за інвалідністю довічно (І група).
		З 13.02.2015 позивач перебувала на обліку в Старобільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області. З квітня 2017 року виплату пенсії позивачу було призупинено на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, по яких отримано інформацію про відсутність на підконтрольній території понад 60 днів. 
		05.02.2018 Луганським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі № 431/6172/17, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо призупинення з 01.04.2017 виплати позивачу пенсії по інвалідності та зобов`язано Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області відновити нарахування та виплату пенсії. Рішення набрало законної сили 12.03.2018.
		Державним виконавцем 27.07.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У відповідь на адвокатський запит ГУПФУ в Луганській області повідомило, що місячний розмір пенсії за червень 2018 позивач отримала 14.06.2018 через відділення Ощадбанку, а борг пенсії з 01.04.2017 по 31.05.2018 нараховано на додаткову відомість червня 2018 та буде виплачено після отримання фінансування на даний вид виплат.
		З 01.12.2018 виплату пенсії позивачці знову було призупинено, а рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 по справі № 360/5671/19 визнано протиправною бездіяльність Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати позивачу раніше призначеної пенсії за інвалідністю та зобов`язано виплати всю заборгованість по пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01.12.2018. Рішення набрало законної сили 30.07.2019, 19.06.2019 відкрито виконавче провадження № 59379656. 
		Однак, на даний час право позивачки щодо отримання пенсії не відновлено, рішення суду не виконано, виплату призначеної пенсії не здійснено. Триває протиправна бездіяльність органу ПФУ, що завдає позивачу значних душевних страждань та відчуття приниження честі та людської гідності. Припинення виплати пенсії позбавило позивачку єдиного доходу для існування, що призвело до постійного пошуку коштів для задоволення своїх життєвих потреб, оплати комунальних послуг, придбання їжі, одягу, лікування, адже вона є інвалідом І групи. Позивачка також не могла реалізувати право на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім`ї, відповідач фактично позбавив позивача гарантованого Конституцією України майна у вигляді пенсії.
		Таким чином, позивачу внаслідок протиправної бездіяльності відповідача спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 37344,40 грн.
		ОСОБА_1 просила стягнути з держави шляхом безспірного списання коштів на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, суму в розмірі 37344,40 грн.
		Від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву про невизнання позову, посилаючись на те, що позивачкою не наведено жодних доказів, що підтверджують моральні страждання. Позивачка не оцінює рівень своїх моральних страждань, а має намір здійснити подвійне відшкодування, стягнувши розмір моральної шкоди в розмірі, що дорівнює розміру невиплаченої пенсії. Сам факт стягнення коштів з Державного бюджету України не може бути обов`язковою підставою для залучення до участі у справі в якості відповідача Державної казначейської служби України.
		Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади задоволено.
		Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади, суму в розмірі 37344,40 грн.
		Рішення суду мотивоване тим, що позивачкою доведений розмір моральної шкоди у сумі 37344,40 грн. Такий розмір моральної шкоди відповідає характеру правопорушення, яке вчинене органом державної влади, його тривалості та вимогам розумності і справедливості та не є завищеним, а факт збігу його розміру із розміром невиплаченої пенсії не впливає на його обґрунтованість.
		В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області вважає оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, просить скасувати рішення суду в повному обсязі, посилаючись на порушення матеріального та процесуального права.
		Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не враховано, що рішення Луганського окружного адміністративного суду були виконані в добровільному порядку, а саме пенсія нарахована на додаткову виплату відомість (8 тип відомості), яка буде виплачена після отримання фінансування на даний вид виплати; невиконання судового рішення в частині виплат грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, оскільки відповідач не належить до категорії розпорядників бюджетних коштів, а тільки є їх одержувачем, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин; виплати здійснюються управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством; рішеннями Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 431/6172/17 та від 11.03.2019 по справі № 360/567/19 не встановлено окремого порядку виплати пенсій за минули періоди. Таким чином, управлінням вжито конкретні заходи з метою виконання вищевказаних рішень.
		Управління вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди внаслідок протиправної поведінки відповідача, не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; не підтвердив наявність причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправними діями відповідача; стягнення моральної шкоди в сумі 37344,40 грн на підставі ЦК України є подвійною відповідальністю за одне й те же зобов`язання, що відповідно до положень Конституції України є недопустимим, оскільки на виконання рішення було відкрито виконавче провадження (ВП № 60579497, № 60579819), відповідач здійснив нарахування пенсії за віком за період з 01.09.2014 по 30.06.2018 та з 01.11.2018 по 31.12.2021.
		Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Предметом позову в цій справі є вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 37344,40 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270*100 = 227000 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
		Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
		Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
		Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
		Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно донормматеріальногоправа із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є інвалідом І групи з 01.01.2011, що підтверджується довідкою серії 10 ААА № 502885, виданою 03.12.2010 безстроково. Потребує постійного стороннього догляду (а.с. 12).
		Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 має право на пенсію по інвалідності І групу по загальному захворюванню (а.с. 11).
		З 13.02.2015 позивач перебувала на обліку в Старобільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області. 
		З 01 квітня 2017 року Старобільським об`єднаним УПФУ Луганської області позивачці протиправно припинено виплату пенсії, що встановлено рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі № 431/6172/17 від 05.02.2018, яке набрало законної сили.
		Листом Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 9139/03-01 від 10.07.2018 повідомлено, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 по справі № 431/6172/17 Старобільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області виконано, місячний розмір пенсії за червень 2018 ОСОБА_1 отримала 14 червня 2018 року через відділення Ощадбанку. Борг пенсії з 01.04.2017 року по 31.05.2018 року нараховано на додаткову відомість червня 2018 року та буде виплачений після отримання фінансування на даний вид виплат (а.с. 13).
		З копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 59379656, винесеної 19.06.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Антоновою В.Є., вбачається, що відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 360/567/19, виданого 20.05.2019 Луганським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з 01.12.2018 нарахувати та виплатити позивачу раніше призначену пенсію за інвалідністю та виплатити усю заборгованість по пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01.12.2018 (а.с. 21).
		Згідно з копією листа Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби № 978 від 18.02.2019 представнику позивача повідомлено, що 26.07.2018 на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 № 431/6172/17 про зобов`язання Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області відновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 . 27.07.2018 державним виконавцем, керуючись вимогами ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанов направлено боржнику для виконання, стягувачу для відома. Державним виконавцем направлено вимогу боржнику щодо стану виконання судового рішення та попереджено про наслідки невиконання рішення суду. 01.11.2018 державним виконавцем, керуючись ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. 15.11.2018 боржником подано адміністративний позов до суду про скасування постанови про накладення штрафу від 01.11.2018. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 у задоволенні позову Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області відмовлено. 13.02.2019 державним виконавцем направлено вимогу боржнику щодо стану виконання рішення суду та попереджено про наслідки невиконання рішення суду (а.с. 16).
		Відповідно до копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 351/02 від 11.01.2019 щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 повідомлено, що позивач звернулася до управління 26.12.2014 з заявою щодо запиту пенсійної з УПФУ в Жовтневому районі міста Луганська. Пенсійна справі взята на облік з 01.08.2014 та виплата пенсії проводилася по 31.03.2017. З 01.04.2017 було призупинено виплату пенсії внутрішньо переміщеним особам у зв`язку з необхідністю перевірки наявності підстав для подальшої виплати пенсії на території, підконтрольній українській владі. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 справ № 431/6172/17 Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зобов`язано з 01 квітня 2017 відновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць. Управління після отримання постанови суду рішення суду виконало у межах суми стягнення за один місяць та ОСОБА_1 отримала місячний розмір пенсії в березні 2018 року в сумі 2244,69 грн. Після набрання чинності постанови Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 по справі № 431/6172/17 управлінням проведено відновлення нарахування пенсії та нараховано борг в сумі 25081,63 грн за період з 01.04.2017 по 31.05.2018. Доплата пенсії в сумі 25081,63 грн за період з 01.04.2017 по 31.05.2018 нарахована на 4 тип відомості та буде виплачена після отримання фінансування на даний вид виплати. Відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 по справі №431/6172/17, ОСОБА_1 щомісячно пенсію отримувала по 30.11.2018. З 01 грудня 2018 року виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена у зв`язку з отриманням інформації з управління соціального захисту населення Старобільської РДА у зв`язку зі скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи відповідно до абзацу 7 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706 (а.с. 18).
		Відповідно до копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.10.2021 повідомлено, що пенсію за періоди з 01.04.2017 по 28.02.2018 та з 01.04.2018 по 31.05.2018 обліковано управлінням, оскільки рішенням суду не визначено порядок виплати за минулий період. Виплату пенсії поновлено з червня 2018 року. Після отримання інформації з Управління соціального захисту населення Старобільської РДА про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 12 Закону № 1706 виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.12.2018. За поновленням виплати пенсії ОСОБА_1 знову не звернулась. На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 по справі №360/5671/19 в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконано негайно і пенсію за травень 2018 року в сумі 2244,69 грн нараховано на виплатну відомість червня 2019 року та виплачено через картковий рахунок АТ «Державний ощадний банк» України. Оскільки рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 по справі № 431/6172/17 та від 11.03.2019 по справі № 360/567/19 не визначено порядку, в якому повинна здійснюватися виплата заборгованості, тому пенсію за періоди з 01.04.2017 по 28.02.2018 та з 01.04.2018 по 30.04.2018 в сумі 22836,94 грн та з 01.12.2018 по 31.05.2019 в сумі 14507,46 грн обліковано в управління та буде виплачено після затвердження окремого порядку виплат, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с. 43).
		Переглядаючи справу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) таморальної шкодиіншій особі, а згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 2ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Статтею 46 Конституції Українипередбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної таморальної шкоди,завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державноївладиорганів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
		Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Згідно з частиною першоюстатті 1167 ЦК Україниморальнашкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої, частини третьоїстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодуванняморальної шкоди,завданої внаслідок порушення її прав. Моральнашкодаполягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральнашкодавідшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодуванняморальної шкодивизначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдаламоральної шкоди,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.
		Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди є правопорушення, що включає як складові елементишкоду,протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди», під моральноюшкодоюслід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодуванняморальної(немайнової)шкодисуд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		За таких обставин основною умовою відшкодування, зокрема, моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14, від 31.01.2018 у справі № 813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 800/500/16, від 01.03.2018 у справі № 9901/377/18, від 09 лютого 2021 року у справі №425/793/19.
		Вказана протиправність встановлена вищезазначеним судовим рішенням.
		Крім того, на обґрунтування позовних вимог у цій частині позивачка зазначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, перенесених нею внаслідок грубого порушення відповідачем Конституції України та Законів України і, як наслідок, її прав на належне пенсійне забезпечення, на право мирно володіти належним їй майном, оскільки Старобільське об`єднане управління ПФУ Луганської області, правонаступником якого є відповідач, не виплачував їй пенсію без законних на те підстав понад чотири роки, чим фактично позбавив позивачку, яка є внутрішньо переміщеною особою та пенсіонером за віком, єдиного засобу до існування, не поновлював її порушених прав на належне пенсійне забезпечення, не зважаючи на звернення позивачки, що ставило його у становище на межі виживання, враховуючи особливий стан здоров`я, за яким вона потребує постійного стороннього догляду як особа з інвалідністю першої групи.
		Колегія суддів вважає доведеним завдання позивачці вказаними протиправними діями та бездіяльністю відповідача значних моральних страждань та приниження її гідності, вину вказаного органу, а також причинний зв`язок між вказаною шкодою та протиправними діями відповідача, виходячи з наступного.
		Невиплата пенсії позивачці за умови, що вона є єдиним джерелом доходу позивачки, яка є особою з інвалідністю 1 групи, є достатньою та самостійною підставою для висновку про те, що позивачці завдано втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань, порушення звичайного способу життя, психологічного навантаження, втрати емоційної стабільності через тривогу за подальшу долю та потребувало додаткових зусиль для організації свого життя позивачем, яка змушена була звертатися по правову допомогу та відстоювати свої порушені права в суді.
		Само по собі відновлення становища позивачки, яке існувало до порушень прав позивача, шляхом ухвалення судами рішень на користь позивачки, не може компенсувати ОСОБА_1 її немайнових втрат, оскільки позивачка була змушена звертатися до суду, вказані звернення до суду та очікування позитивних рішень на свою користь тривали з 01.04.2017 по 28.02.2018 та з 01.04.2018 по 30.04.2018 в сумі 22836,94 грн та з 01.12.2018 по 31.05.2019 в сумі 14507,46 грн, протягом цього часу вона змушена була витрачати свої зусилля, оскільки маючи гарантоване Конституцією України право на отримання пенсійних виплат, позивачка залишалася без єдиного джерела доходів, а тому постійні думки позивачки були спрямовані на забезпечення коштами для проживання і лікування.
		Крім того, позивачкою позов заявлено і з підстави того, що навіть після ухвалення судових рішень на її користь про визнання бездіяльності Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії 01.04.2017 та зобов`язання відновити нарахування та виплату пенсії з вказаної дати, воно до теперішнього часу залишається не виконаним.
		З цього приводу колегія бере до уваги, що ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення від 7 травня 2002 року в справі «Бурдов проти Росії», пункт 100). Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презумується. 
		З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц вважала обґрунтованими та справедливими висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що відповідачем протиправно не сплачувалась пенсія, на яку позивач має право на підставі судового рішення. 
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
		Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).
		Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).
		Наведене є достатніми доказами того, що позивачу було завдано моральної шкоди, та погоджується із доводами позивачки про порушення звичного способу життя та необхідності докладання додаткових зусиль в організації свого життя.
		Враховуючи характер та обсяг заподіяної моральної шкоди, тривалості часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану речей, тривалості часу усунення інших негативних наслідків та моральних страждань, колегія суддів вважає доведеним завдану позивачці УПФУ моральної шкоди з урахуванням засад розумності та справедливості. 
		Суд першої інстанції з урахуванням правильно встановлених фактичних обставин справи зробив обґрунтований висновок про стягнення моральної шкоди у розмірі 37344,40 грн.
		Посилання в апеляційній скарзі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на те, що стягнення моральної шкоди в сумі 37344,40 грн є подвійною відповідальністю за одне й те же зобов`язання є безпідставними, оскільки позивачем у даній справі заявлені вимоги про відшкодування моральної, а не матеріальної шкоди, що не є подвійним стягненням. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Згідно зі статтею 1173 ЦК Українишкода,завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністюорганудержавноївлади, органу владиАвтономної Республіки Крим абоорганумісцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим абоорганоммісцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Висновки суду про те, що шкода, завдана органами Пенсійного фонду України, компенсується за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, є вірним та ніким по справі не оскаржується.
		Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 16 січня 2019 року у цивільній № 452/3296/16-ц не заслуговує на увагу, оскільки в цій постанові викладені інші обставини ніж в даній справі. Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
		Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 540/5267/18-а колегія суддів також не бере до уваги в силу положення ч. 4 ст. 263 ЦПК, яке передбачає, що при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Отже, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
		Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення  без змін є ухвалення судом рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Колегією суддів встановлено, що рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 листопада 2021 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду - підлягає залишенню без змін.
		Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
		 
		Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд 
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення.
		Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 листопада 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. 
		Дата складення повного тексту постанови  03 лютого 2022 року.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...