Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/9665/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; державного регулювання цін і тарифів.
Надіслано судом: 01.02.2022. Зареєстровано: 08.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2022.
Дата набрання законної сили: 31.01.2022
Номер судового провадження: К/990/1695/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		31 січня 2022 року 
		м. Київ
		справа № 826/9665/16
		адміністративне провадження № К/990/1695/22 
		Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницкгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз Збут» про визнання протиправною (незаконною) постанови,
		УСТАНОВИВ:
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 (далі - позивачка, ОСОБА_2 ) до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ; третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницкгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз Збут» - про визнання протиправною (незаконною) постанови КМУ від 27 квітня 2016 року №315 «Про внесення змін до постанови КМУ від 01 жовтня 2015 року №758» (далі - Постанова №315).
		13 січня 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржниця) подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року.
		За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
		Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. 
		Як на підставу для касаційного оскарження скаржниця посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України і зазначає про «порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права за умови відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах».
		У цьому контексті Суд зазначає, що фактична підстава подання касаційної скарги не відповідає визначеній у частині четвертій статті 328 КАС Україні підставі, адже відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою для касаційного оскарження є, зокрема, порушення судами попередніх інстанцій вимог процесуального закону, які стосуються порядку дослідження зібраних у справі доказів, встановлення обставин справи.
		Подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник має зазначити обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або назвати зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
		Водночас конкретних аргументів на користь порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у касаційній скарзі не зазначено.
		Щодо фактичної підстави подання касаційної скарги, яка за своїм змістом відповідає підставі, зазначеній в пункті 3 частини четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає таке.
		Подаючи касаційну скаргу на підставі, передбаченій в пункті 3 частини четвертій статті 328 КАС України, скаржник має зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
		У поданій касаційній скарзі подібне обґрунтування відсутнє. 
		Так, скаржниця наполягає на тому, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувана постанова не є регуляторним актом «не ґрунтується на доказах у справі, не відповідає частинам 1-5 статті 242 КАС України та потребує перегляду». При цьому ключовим аргументом скаржниці в цій частині є тотожність правовідносин, що регулюються оскаржуваною постановою і постановою КМУ від 23 березня 2016 року №203, яку суди попередніх інстанцій у мотивувальних частинах своїх рішень вважали регуляторним актом.
		Скаржниця також уважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що не проведення КМУ консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства перед ухваленням оскаржуваного рішення не є самостійною та достатньою підставою для його скасування. У цій частині скаржниця посилається на відсутність в рішеннях судів попередніх інстанцій посилання на норму права, аналіз якої дозволяв би дійти такого висновку.
		Водночас скаржниця не зазначає конкретної норми права, щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не розкриває у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржниці, відповідна норма повинна застосовуватися.
		Загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
		Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
		Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
		Керуючись статтями 248, 328, 332 КАС України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі №826/9665/16 повернути особі, яка її подала.
		Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя:                                                                                                                О.Р. Радишевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...