Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/15251/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 09.02.2022. Зареєстровано: 10.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2022.
Дата набрання законної сили: 28.09.2022
Номер судового провадження: 2/761/8286/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/15251/21
		Провадження № 2/761/8286/2021
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       20 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
		при секретарі Толкач О.О.,
		за участі позивача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача Даценко Т.М. ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку позовного (загального) провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства меліорації та рибного господарства України про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		26 квітня 2021 року позивач звернувся до Державного агентства рибного господарства України з позовом про захист, честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди в якому просить: 
		визнати розміщену з ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті Державного агентства рибного господарства України в мережі Інтернет публікацію: Увага: поширення неправдивої інформації» у її частині «В мережі Інтернет колишній представник Президента України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_1 ПОШИРЮЄ НЕПРАВДИВУ ІНФОРМАЦІЮ про знищення риболовного флоту України, точніше - про передачу судна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке належить українській державній компанії, іншому власнику» такою, що є у цій частині неправдивою та порушує його права та законні інтереси, заборонити Державному агентству рибного господарства України розповсюдження цієї публікації у її зазначеній частині;
		визнати неправомірними дії Державного агентства рибного господарства України із розміщення в мережі Інтернет на власному веб-сайті вказаної публікації, як такі, що є упередженими та дискримінаційними, є здійсненими з перевищенням повноважень агентства, є формою цензури його наукової творчості, є формою політичних переслідувань та є протиправним спростуванням його оціночних суджень;
		визнати неправомірною відмову Державного агентства рибного господарства України у наданні йому права на відповідь на зазначену публікацію та у наданні йому права на спростування цієї частини зазначеної публікації та зобов`язати Державне агентство рибного господарства України розмістити на своєму веб-сайті в мережі Інтернет публікацію, вказану ним Державному агентству рибного господарства України у вимозі щодо спростування інформації від 2 травня 2020 року:
		«Спростування неправдивих відомостей про ОСОБА_1 »
		Розміщена на нашому сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 інформація про колишнього представника Президента України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_1 була недостовірною. ОСОБА_1 стверджував про знищення океанічного риболовного флоту України, державна частина якого наразі становить три судна, спираючись на вже оцінену українським судом трагічну ситуацію загибелі у 2019 році державного судна «ІНФОРМАЦІЯ_4», яке перебувало під наглядом Російського морського регістра судноплавства без урахування вимог законодавства України про санкції.
		Вказуючи про ризики передачі судна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке належить українській державній компанії, іншому власнику, ОСОБА_1 спирався на офіційне інформування органів влади України про відповідні ризики з боку іноземного судновласника цього судна, а також на відомості авторитетних морських пошукових систем та на факті перебування цього державного судна під наглядом Російського морського регістра судноплавства, з ігноруванням вимог законодавства України про санкції»;
		стягнути за рахунок Державного агентства рибного господарства України (ЄРДПОУ 37472282, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45-а) моральну шкоду у розмірі 150000,00 грн, заподіяну йому через розміщення з ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті Державного агентства рибного господарства України вказаної публікації та через ненадання йому Державним агентством рибного господарства України права на відповідь на цю публікацію та інформацію, а також, покласти на відповідача усі судові витрати у цій справі.
		Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є внутрішньо переміщеною особою з Криму, з 2011-2015 роки був виконавчим секретарем Українсько-незалежної морської профспілки (УНМП) як загальноукраїнської фахової професійно спілки, що об`єднує громадян України, яка активно захищала та захищає права українських моряків та рибалок у взаємодії з органами державної влади, у судовому порядку та в міжнародних організаціях.
		З 2017-2018 роки працював на посаді Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим. 
		З 2019 року продовжує активну роботу в рамках УНМП над захистом прав українських моряків, зокрема, морських рибалок.
		Також, зазначав, що є блогером, громадським діячем, займається активною політичною діяльністю та постійно інформує громадськість про значущі події, зокрема й шляхом надання інтерв`ю, публікації статей та блогів у соціальній мережі «Фейсбук», а також на веб-сайтах у мережі Інтернет, таких як «Українська правда», «Цензор» тощо (посилання у Інтернеті ІНФОРМАЦІЯ_8) та інші.
		Позивач вказує, що в рамках своєї громадської та службової діяльності він неодноразово був змушений стикатися із діями та бездіяльністю ДАРГУ, які вкрай ймовірно спричиняли особливо тяжкі наслідки для національних інтересів України, юридичних осіб та громадян. 
		Зокрема, ним активно висвітлювалася у коментарях для засобів масової інформації, у соціальних мережах та блогах ситуація із загибеллю судна «ІНФОРМАЦІЯ_4» внаслідок пожежі 19.07.2019, яка також висвітлювалася у засобах масової інформації та є загальновідомою, зокрема, у вимірі відповідальності ДАРГУ та його уповноважених посадових осіб за загибель (втрату) цього об`єкту державної власності та загибель члена екіпажу судна «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_7 . 
		У наступному, він висвітлив у блогах та соціальних мережах критичну ситуацію із риболовним судном « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Судно), зокрема, в рамках такого висвітлення на сайті «Цензор» у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_9 був розміщений його Блог «ІНФОРМАЦІЯ_10», доступний у вільному доступі за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_11 та ІНФОРМАЦІЯ_12. Подібного змісту пост був написаним, також на сторінці у соціальній мережі «Фейсбук».
		Позивач вказує на те, що в якості підстав написання Блогу ним було використано встановлені судами у справах 513/1077/19 та 991/2618/20 факти, докази з матеріалів справи 513/1077/19, де УНМП брала участь, наявні у відкритому та платному доступі матеріали авторитетного міжнародного веб-сайту MarineTraffic ІНФОРМАЦІЯ_13, на якому містяться відомості про прапор власника, судновласника торговельних суден, а також, наявні у відкритому доступі матеріали офіційного веб-сайту Російського морського регістру судноплавства ІНФОРМАЦІЯ_14 щодо власності Судна та його перебування у реєстрах РМРС. Зокрема, станом на час публікації Блогу, на сайті MarineTraffic судновласником (оператором) Судна було зазначене саме «ALASKA FISHING». 
		Крім цього, під час написання Блогу ним було використано інформацію про отримані службовими особами органів влади звернення компанії «Beautiul Scenery С.І.Т» до ДАРГУ та інших органів влади, у яких відповідно вказувалося на замах ДАРГУ та підконтрольної ДАРГУ державної компанії «FISHING COMPANY S.A.» з відчуження Судна та описуються чисельні порушення з боку цієї компанії. 
		Публікацій іншого змісту з питань втрати Україною власних риболовних суден, крім публікацій щодо судна « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та Блогу щодо судна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », він не робив.
		Однак, після публікації Блогу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , у мережі Інтернет на офіційному веб-сайті ДАРГУ ІНФОРМАЦІЯ_15, який згідно загальнодоступних відомостей оперується ДАРГУ як центральним органом виконавчої влади, з`явилася публікація українською мовою з назвою «Увага: поширення неправдивої інформації» з вказівкою авторства «Пресслужба Держрибагенства», досі доступна за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_16 (далі - Публікація), в якій зазначено, що: 
		«В мережі Інтернет колишній представник Президента України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_1 ПОШИРЮЄ НЕПРАВДИВУ ІНФОРМАЦІЮ про знищення риболовного флоту України, точніше - про передачу судна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке належить українській державній компанії, іншому власнику». Публікація містить посилання на Витяг з бази даних Equasis англійською мовою від 24.04.2020 ІНФОРМАЦІЯ_17 ). Публікація також була розміщена ДАРГУ ІНФОРМАЦІЯ_2 у мережі Інтернет на власній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук».
		Вказує, що належність ДАРГУ веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_15, на якому розміщено Публікацію за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 є очевидним та загальновідомим фактом. А також, ця належність, зміст Публікації , та її розміщення у незмінному вигляді на сайті ДАРГУ з 27.04.2021 доводиться Звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 21.04.2021 № 169/2021 - наданий ним на його замовлення Центром компетенції адресного простору мережі Інтернет, який підтверджує зміст та розміщення його Блогу на сайті «Цензор.Нет».
		Позивач вказує на те, що зі змісту Публікації випливає, що очевидно йдеться саме про нього, отже, стосується саме його прав та законних інтересів та спростування змісту його Блогу щодо рибальського флоту України та судна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зокрема. При цьому, ствердження Публікації про те, що він нібито «поширює неправдиву інформацію про знищення риболовного флоту України, точніше про передачу Судна, яке належить українській державній компанії, іншому власнику» є очевидно неправдивим, а також, маніпулятивним й недостовірним та порушує його особисті немайнові права, включно із правом на поширення інформації. При цьому, таке ствердження не посилається на конкретні його слова, тези та публікації, а тому, для необізнаного у моїх публікаціях читача носить загальний характер, який вкрай важко спростувати.
		При цьому, зауважив, що ДАРГУ, розміщуючи Публікацію на власному офіційному веб-сайті, діяло саме як суб`єкт владних повноважень, але з неправомірним та необґрунтованим виходом за межі таких повноважень, оскільки Порядком оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, затвердженим постановою КМУ від 04.01.2002 №3, не передбачене розміщення спростувань публікацій у засобах масової інформації, у зв`язку з чим, ним було спрямоване до ДАРГУ Вимогу щодо спростування інформації від 02.05.2020.
		У Вимозі він вказав ДАРГУ на факт розміщення на сайті ДАРГУ публікації та вказані приписи законодавства та відзначив, що ДАРГУ розмістив відомості, які не відповідають дійсності та принижують його честь та гідність, негативно впливають на ділову репутацію, порушують як норми зазначених законів, так й приписи Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-ХІІ, також вказав на наявність копії листа Судновласника від 28.04.2020 до КМУ, Рахункової Палати, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерства енергетики та захисту довкілля України, ДАРГУ та Власника, підписаного представником Судновласника (ОСОБА_16 (ОСОБА_16), Судновласник висловлює стурбованість позначенням Судна авторитетній морській пошуковій системі ІНФОРМАЦІЯ_13 як такого, що нібито залежить структурі «Alaska Fishing» та має рік виготовлення 1970, а не 1999. Також у цьому листі Судновласник вказує адресатам, що він нібито має інформацію про те, що Власник намагається розірвати угоду про користування судном Судновласником раніше ніж 31.10.2021) та намагається «неправомірно продати судно за сміховинною ціною через власні контакти».
		Також, у вимозі він вказав, що ДАРГУ зобов`язане на його вимогу як заявника опублікувати спростування вказаних ним тез Публікації у такому самому режимі як було здійснене Публікацію, тобто на сайті ДАРГУ та на сторінці ДАРГУ у мережі «Фейсбук».
		У червні 2020 року ним було отримане поштою лист ДАРГУ № 2-14-19/3363-20 від 03.06.2020, зокрема, в якому ДАРГУ не заперечувало факт Публікації та її зміст, вказуючи при цьому, що відділ роботи із засобами масової інформації ДАРГУ здійснює свої повноваження як інформаційна служба органу державної влади відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні добами масової інформації» від 23.06.1997 № 539/97-ВР.
		При цьому позивач вважає, що посилання у Листі на ст. 6 Закону № 539 не вбачається коректним, адже цей Закон визначає насамперед порядок висвітлення діяльності суб`єктів владних повноважень засобами масової інформації, а не інформаційну діяльність самих органів влади. Водночас, для висвітлення діяльності органів державної влади їх інформаційні служби мають право використовувати виключно такі форми підготовки та оприлюднення інформації, що передбачені ч.3 ст.6 цього Закону.
		Водночас вказує, що у Листі взагалі не було надано йому відповіді по суті - чи буде ДАРГУ розміщувати запропоноване спростування Публікації , а якщо не буде - то чому саме. 
		Також у Листі не вказувалися й не коментувалися ключові питання, висвітлені у Блозі - як саме на авторитетному сайті MarineTraffic з 'явилася інформація про іншого власника Судна та про іншу дату його побудови, та які відносини Власник та ДАРГУ мають із компанією «ALASKA FISHING». При цьому зі змісту Листа, зокрема, випливає важливість інформації про Судно на сайті MarineTraffic, адже саме на її підставі Судновласник офіційно звертався щодо Судна до Уряду України. 
		Спростування Публікації ДАРГУ жодним шляхом здійснене не було, не надано доказів на спростування, викладеної у Блозі інформації, та що опубліковані в Публікації відомості відповідають дійсності, не вказано у листі жодної причини відмови у публікації, зазначеного у Вимозі спростування, не враховано, що Публікація нібито спростувала оціночні судження Блогу, що узагалі заборонене законом, а запропонований ним інший текст, якій відображав би його позицію щодо знищення риболовного флоту та відповідних ризиків щодо Судна, ДАРГУ ніде не розмістила, при цьому Публікація з часу свого розміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 та до часу подання цього позову перебуває на веб-сайті ДАРГУ за вказаним вище посиланням, та жодних змін до неї не вносилося. 
		За таких обставин позивач вважає, що розміщуючи Публікацію як «спростування інформації», ДАРГУ такими своїми діями порушив ст. 6, ст. 8, ст. 10, ст. 13, ст. 14, ст. 18 Конвенції, ч. 2 ст. 19 Конституції так й ч. 3 ст. 6 Закону № 539 (бо не мав повноважень на таке розміщення інформаційних матеріалів узагалі), порушив ч. 3 ст. 15 Конституції та ст. 24 Закону № 2657, (які забороняють цензуру та переслідування осіб що поширюють інформацію, а також забороняють спростування оціночних суджень), порушив ч. 1 - ч. 4 ст. 32 та ч. 1, ч. 2 ст. 34 Конституції (щодо непропорційних обмежень ДАРГУ Публікацією його свободи слова та немайнових прав та інтересів), а також приписи ч. 1 п. 3 Положення про ДАРГУ (через невірну, необгрунтовану, маніпулятивну та неправдиву формаційну політику ДАРГУ), ч. 69 п. 4 Положення про ДАРГУ (через здійснення повноважень, не передбачених законом для ДАРГУ узагалі, а саме спростування інформаційних повідомлень), а також приписи п. 1 Порядку (адже Публікація не відповідає меті підвищення ефективності та прозорості діяльності ДАРГУ шляхом впровадження та використання сучасних інформаційних технологій не відповідає меті забезпечення впливу громадськості на процеси, що відбуваються у державі), абз. 3 п. 7 Порядку (адже інформаційне наповнення сайту ДАРГУ через розміщення Публікації узагалі не передбачене законодавством), ч. 1 п. 8 та п. 13 Порядку, якими для ДАРГУ не передбачене розміщення на офіційному веб-сайті спростувань публікацій у засобах масової інформації, заборонене розміщення на офіційному веб-сайті (веб-порталі) інформації, розповсюдження чи оприлюднення якої заборонено законодавством.
		Крім того, надав йому Листа у відповідь на Вимогу ДАРГУ та при цьому не виконав приписів Вимоги, не розміщуючи у передбачений законом спосіб його позицію щодо Публікації , та, не видаливши Публікацію із власного веб-сайту; не надав належних доказів на спростування викладеної у Блозі інформації. ДАРГУ тим самим порушило ст. 29 Закону України «Про інформацію щодо поширення суспільно необхідної інформації, абз. 1 та абз. 5 ч. 1 Закону «Про звернення громадян» у вимірі необ`єктивної, не всебічної перевірки його Вимоги, як скарги, не забезпеченні поновлення зазначених у Вимозі порушених прав, ч. 68 п. 4 Положення про ДАРГУ, адже здійснило неналежний розгляд його Вимоги як звернення (скарги) з питань, пов`язаних з діяльністю ДАРГУ, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, п. 1 Порядку, адже, не забезпечило під час реагування на Вимогу належного впливу громадськості на процеси, що відбуваються у державі.
		Отже, позивач вважає, що неправомірні дії ДАРГУ із розміщення Публікації на власному офіційному веб-сайті, а також бездіяльність ДАРГУ, а саме, нездійснення ДАРГУ спростування або корегування Публікації , не внесення ДАРГУ змін до Публікації або не видалення ДАРГУ Публікації після отримання його Вимоги, ухилення від належного розгляду Вимоги разом істотно порушили його права, гарантовані Конституцією та серед іншого, нанесли йому моральну шкоду, яка полягає у його істотних душевних та психічних стражданнях, пов`язаних із розміщенням про нього Публікації , як офіційної інформації ДАРГУ про нього, у неналежний спосіб та неналежного змісту, із не належним реагуванням ДАРГУ на його Вимогу, яку він оцінює у розмірі 150000,00 грн., фактичний розмір якої визначений за загальновідомою методикою професора Ерделевського О.М . 
		Крім того, з метою всебічного визначення обставин, що мають значення для справи позивач вбачає поставити, в рамках ст. 93 ЦПК, такі питання відповідачу:
		1) чи завершене ДАРГУ технічне (службове) розслідування причин загибелі судна «ІНФОРМАЦІЯ_4» номер ІМО НОМЕР_1 і якщо так то надати суду фінальний документ такого розслідування, вказати причини загибелі такого судна;
		2) чи отримав судновласник та / або власник судна « ІНФОРМАЦІЯ_4 » кошти страхової компенсації через загибель судна «ІНФОРМАЦІЯ_4» номер ІМО НОМЕР_1 і якщо так, то у якому обсязі та на які заходи було витрачено ці кошти;
		3) чому судно « ІНФОРМАЦІЯ_4 » номер ІМО НОМЕР_1, а також судно « ІНФОРМАЦІЯ_1 » номер ІМО НОМЕР_2 перебували станом до 2020 року під технічним наглядом такого класифікаційного товариства як Російський морський регістр судноплавства.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
		11.05.2021 від позивача, поштовим відправленням, надійшла заява від 07.05.2021 про збільшення позовних вимог та зміни (доповнення) підстав позову до позовної заяви, в якій позивач уточнив обставини, зазначені у позові, надав додаткові пояснення обставин, що викладені у позові, а також надав додаткові матеріали, які, на його думку, мають значення для справи. Зокрема, шляхом додання до позову викладених додаткових підстав його подання та шляхом викладення у заяві тих його припущень та оціночних суджень, які були завідомо протиправно спростовані відповідачем. Також у якості доказів надав посвідчені копії додаткового Звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 06.05.2021 № 192/2021-ЗВ, наданого на його замовлення Центром компетенції адресного простору мережі Інтернет (Звіт № 2), який серед іншого доводить, на його думку, що на час отримання ДАРГУ Вимоги (04.05.2020), та на час відповіді ДАРГУ на Вимогу, його Блог був розміщений на сайті «Цензор.НЕТ» у текстовій редакції, яку він повідомив суду. Також надав скріншоти виявленої наразі публікації ДАРГУ про нього у мережі «Фейсбук» та докази його статусу та роботи в Українській незалежній морській профспілці, згаданих у позові в рамках обґрунтування позовних вимог.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 02.08.2021 о 13 год. 30 хв.
		22.07.2021, від позивача, поштовим відправленням, до суду надійшла заява про залучення до участі у справі правонаступника відповідача, в порядку ст. 55 ЦПК, в якій він просить залучити до участі у справі Державне агентство меліорації та рибного господарства України (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45-а), як правонаступника відповідача, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2021 № 539 «Деякі питання розподілу окремих повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері меліорації земель» Державне агентство рибного господарства України було перейменоване на Державне агентство меліорації та рибного господарства України.
		28.07.2021 від представника Державного агентства меліорації та рибного господарства України (Держрибагенство), поштовим відправленням, до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
		Зокрема зазначено, що підставою для розміщення на сайті Держрибагентства зазначеної публікації став електронний лист Компанії «Fishing Company S.A.» від 24.04.2020, з якого вбачається, що інформація, яку поширював в мережі Інтернет позивач, не відповідає дійсності, про що надала копію електронного листа Компанії. 
		Пояснено, що відповідно до зазначеного листа Компанії власником Судна зареєстрованим власником є Компанія, а єдиним акціонером Компанії є Держрибагентство та вказана інформація підтверджується документами, доданими до електронного листа Компанії. А, відтак, інформація, розповсюджена позивачем про зміну власника Судна є такою, що не відповідає дійсності та спростовується наведеним, а також доданими до відзиву документами.
		Зауважено на те, що позивачем не заперечується факт висвітлення в мережі Інтернет інформації, яка стосується риболовного флоту, та додаються відповідні документи, а тому не зрозумілим є те, яку саме інформацію, як недостовірну, зобов`язане спростовувати Держрибагентство . Крім того, в позовній заяві позивач вказує, що він є блогером, громадським діячем, займає активну політичну діяльність та постійно інформує громадськість про значущі події. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Зазначено, що відповідно до чинного законодавства оприлюднені відповідачем висловлювання містять оціночні судження, які не підлягають спростуванню.
		У судовому засіданні, яке відбулося 02.08.2021, ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, замінено відповідача - Державне агентство рибного господарства України на - Державне агентство меліорації та рибного господарства України.
		02.08.2021 від позивача, поштовим відправленням, до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає усі тези відзиву такими, що є внутрішньо суперечливими, хибними, такими що не ґрунтуються на законодавстві та міжнародних стандартах. 
		Зокрема зазначив, що відповідач заявляє три взаємовиключні позиції. Спочатку вказує, що Публікація є правдивою (що не так), адже, вона спирається на лист Компанії від 24.04.2020, потім вказує, що незрозуміло, яку саме інформацію мав спростувати відповідач (що не так), а потім заявляє, що Публікація є оціночним судженням (що також не так). Проте, викладена інформація у Публікації не може бути водночас оціночним судженням та «правдивою інформацією», адже, «правдивою» може бути лише інформація, що підтверджується доказами і відповідає фактам, так само викладена інформація у Публікації не може бути водночас «правдивою інформацію», тобто конкретними відомостями про фактичні обставини, та спростуванням «незрозумілої» для відповідача опублікованої ним інформації. 
		В той же час, оціночний характер та наявність припущень в його публікаціях не впливає на їх обґрунтованість, всі тези його публікацій, викладені у позові, стосуються низки питань, що відображені у доданих до позову чисельних доказах, які у відзиві відповідач не коментує, тоді як, доданий до відзиву лист з додатками нічим не спростовує відомості та докази, наведені у позові, при цьому, достовірність змісту цього листа Компанії, як зацікавленої структури, є щонайменш сумнівною. Крім того, у цьому листі Компанії узагалі не вказано про те, що нібито саме ОСОБА_1 робив будь-які публікації щодо Компанії, не вказано про конкретні публікації, які нібито шкодять інтересам Компанії тощо.
		Крім того, вказав, що у відзиві відповідач, всупереч приписам ч. 2 та ч. 3 ст. 93 ЦПК, досі не надав йому будь-якої відповіді на питання, поставлені відповідачу у позові, які прямо стосуються аспектів знищення залишків риболовного флоту України та, зокрема передачі Судна під контроль Російського морського регістру судноплавства.
		Також зазначив, що відповідач фактично спростував у своєму офіційному повідомленні його оціночні судження та припущення, зокрема, які він виклав у заяві до суду від 07.05.2021, та зробив це у формі категоричних стверджень про нібито факти.
		 
		Крім того, вказав, що спірні тези Публікації не є та не можуть бути оціночними судженнями, як це стверджує відповідач, адже вони стосуються стверджень відповідача про фактичні обставини, що очевидно можуть бути спростованими.
		Крім того, вважає, що посилання на ч. 3 ст. 6 Закону «Про висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» є безпідставними, оскільки оціночні судження не можуть мати характер офіційної інформації, а тому суб`єкт владних повноважень не може посилатися на вказану норму про «інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать законодавству» щодо обґрунтування нібито правомірності поширення оціночних суджень. Отже, будь-яке поширення будь-яких оціночних суджень суб`єктом владних повноважень законодавством України не передбачене, а тому є незаконним, є перевищенням органом державної влади своїх повноважень. 
		При цьому поширення оціночних суджень дає право на відповідь за ч. 2 ст. 30 Закону «Про інформацію», однак, відповідач відмовився оприлюднити його відповідь на Публікацію й тим самим порушив ст. 37 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» щодо його права на спростування інформації Публікації . Але, якщо б ця інформація була б оціночними судженнями, як вказане у відзиві, то відмова оприлюднити його відповідь на Публікацію все одно була б прямим порушенням відповідачем закону - а саме, ч. 2 ст. 30 Закону «Про інформацію». Отже, тлумачення Публікації , як нібито оціночних суджень, не є обґрунтуванням правомірності відмови йому у оприлюдненні відповіді (спростування) Публікації .
		Крім того, звернув увагу, що у відзиві не міститься клопотання про поновлення строку його подання відповідачем, який нібито ознайомився із матеріалами справи лише 09.07.2021. Водночас, його заяву про збільшення позовних вимог та зміни (доповнення) підстав позову відповідач отримав від нього у травні 2021 року, а отже, протягом травня-липня 2021 року відповідач завідомо знав про розгляд справи, однак, жодних поважних причин щодо ознайомлення відповідачем із матеріалами справи лише 09.07.2021 відповідачем у відзиві не наведене, а тому, є підстави для залишення судом відзиву без розгляду.
		16.08.2021 від представника відповідача, поштовим відправленням, до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому представник вказав, що позов не визнає, проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому, такими, що не підлягають задоволенню.
		При цьому пояснено, що у своєму відзиві відповідач наголошує на тому, що Держрибагенством досі не надано відповіді на питання, які стосуються судна «ІНФОРМАЦІЯ_4», проте, предметом спору в даному проваджені є захист честі гідності та ділової репутації позивача, а тому вказана вимога є безпідставною і не може бути предметом розгляду в даному проваджені.
		Щодо строків на надання відзиву на позовну заяву вважає, що строки на подання відзиву не пропущено, оскільки відзив надано відповідно до статті 178 ЦПК України у строки встановлені судом, а тому доводи позивача не можуть братися судом до уваги.
		Крім того, ще раз звернуто увагу на те, що позивачем не заперечується факт висвітлення в мережі Інтернет інформації, яка стосується риболовного флоту, а тому не зрозуміло яку саме інформацію, як недостовірну, зобов`язане спростовувати Держрибагентство .
		Зазначено, що відповідь на відзив не містить доводів неправомірності публікації Держрибагентства від 27.04.2021.
		Крім того, вказано, що із врахуванням чинного законодавства оприлюднені відповідачем висловлювання містять оціночні судження, які не підлягають спростуванню.
		Крім того пояснено, що 02.08.2021 на адресу відповідача надійшла відповідь на відзив. Ухвалою суду від 06.05.2021 судом встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечення на відповідь на відзив, однак, ураховуючи велике навантаження на спеціаліста, у зв`язку з відпускним періодом, надати заперечення у строки, визначені ухвалою, не вбачалося за можливе, у зв`язку з чим представник просив поновити відповідачу строки на надання заперечення на відповідь на відзив та прийняти до розгляду дані заперечення на відповідь на відзив.
		У судовому засіданні, яке відбулося 20.08.2021, ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче засідання у справі та справу та призначено розгляд справи по суті на 20.12.2021 об 11.00 год.
		В подальшому, 19.12.2021, через систему Електронний суд, від позивача надійшли додаткові пояснення щодо не надання відповідачем відповідей на письмові опитування з проханням долучити ці пояснення до справи разом із документами до них, в яких міститься інформація щодо зазначених питань, викладених у позовній заяві в порядку ст. 93 ЦПК України, що має значення для всебічного визначення обставин, які мають значення для справи.
		У судовому засіданні 20.12.2021 позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав. викладених у ньому.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні.
		Заслухавши сторін, дослідивши повно та всебічно наявні матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
		Судом встановлено, що позивачем на сайті «Цензор» у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_9 був розміщений Блог «ІНФОРМАЦІЯ_10», доступний за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_11 та ІНФОРМАЦІЯ_12.
		У Блозі викладене таке:
		«Триває трагікомедія знищення залишків риболовного флоту України.
		Майже через рік після загибелі судна «ІНФОРМАЦІЯ_4» біля берегів Мавританії, та виключно через рішення Вищого антикорупційного суду у справі 991/2618/20 НАБУ було змушено відкрити провадження щодо відповідних керманичів Держриби за заявою батька загиблого на судні моряка.
		Звісно, якщо б не ця трагічна смерть, доля « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в Україні нікого ніколи б з державних органів не зацікавила б навіть у примусовому порядку.
		Ну й усі розуміють, яка буде перспектива «розслідування» провадження, у порушенні якого відмовляли батькам загиблого разів з п 'ять.
		А наразі вспливає доля іншого судна, « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ІМО НОМЕР_2, прапор Нової Зеландії. Це одне з трьох океанічних риболовних суден, які залишилися у державній власності України після загибелі « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
		Це судно, до речі, досі, всупереч рішенням РНБО про санкції, перебуває під наглядом Російського морського регістру судноплавства (номер судна у реєстровій книзі РМРС за 2019 рік 921984)
		Ну про те, що судном насправді оперує кримсько-російське організоване угрупування, якось й смішно вже казати.
		Це відбувається тому, що під іменем держави Україна державною власністю у вигляді судна «ІНФОРМАЦІЯ_1» мала формально керувати така собі фірма « Fishing Company S.A. », зареєстрована на ... Британських Віргінських Островах .
		Такий фінт утворення державного офшору, придуманий ще за часів Кучми (ось вони, схеми що невмиручі), дозволяв Держрибагенству виводити суда з-під Державного прапору України, передавати їх у наступному в чартер невідомим структурам, ну а далі суда узагалі зникали з Державної власності.
		Ситуація з «ІНФОРМАЦІЯ_1» наразі вилізла нагору через те, що судно від «Fishing Company S.A.» нібито непомітно перевели на таку собі «ALASKA FISHING». При чому здається, що якось побили горщики з орендарем цієї державної власності, компанією «Beautiul Scenery С.І.Т.» через яку власне судном керували багато років справжні бенефіціари.
		Тобто власність посадовці може й відчуджили, але не тим, з ким раніше її успішно та взаємовигідно експлуатували.
		И тепер «Beautiul Scenery С.І.Т.» пише офіційні листи на Кабмін та Міненергетики (як кажуть мені маленькі дельфіняткі - де то Міненерго та де та новозеландська ВМЕЗ, де ловить криль « ІНФОРМАЦІЯ_1 »).
		У листах «орендар» каже: шановні тут у вас було державне судно яке я орендував, ось гроши хочу віддати за рік - так ніхто не бере...
		Як випливає з цих листів державну власність офшорка «Fishing Company S.A.» нібито передала до «ALASKA FISHING» у травні 2019 р. Такий собі керманичі Держриби зробили «золотий парашут» перед зміною влади.
		Що ж, упевнений що й це знищення важливого об`єкту державної власності морегосподарського комплексу нікого в Україні не зацікавить.
		Бо на цей раз крадіжка пройшла без згорілих заживо.»
		Підставою для подання позивачем позову про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди стала публікація в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті Держрибагентства стосовно того, що колишній представник Президента України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_1 поширює неправдиву інформацію про знищення риболовного флоту України, точніше - про передачу судна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке належить українській державній компанії, іншому власнику.
		Публікація, яку відповідач розмістив на своєму сайті, містить наступний зміст:
		«В мережі Інтернет колишній представник Президента України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_1 ПОШИРЮЄ НЕПРАВДИВУ ІНФОРМАЦІЮ про знищення риболовного флоту України, точніше - про передачу судна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке належить українській державній компанії, іншому власнику.
		Повідомляємо, що судно « ІНФОРМАЦІЯ_1 » впродовж останніх років незмінно належить державній риболовецькій компанії «Fishing Company S.A.» (свідоцтво про право власності № 237 від 17 вересня 2015 року), що підтверджується офіційним листом від державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» № 01-27/135 від ІНФОРМАЦІЯ_2. Додатково це підкріплюється витягом з бази даних Equasis від 24 квітня 2020 року, який додається до даної публікації.
		Також ІНФОРМАЦІЯ_2 до Держрибагентства надійшов лист від компанії «Fishing Company S.A.» про те, що вищезгадана публікація - це спроба дискредитації даної компанії.
		Станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв`язку з карантинними заходами, які впроваджені в Новій Зеландії, судно знаходиться на рейді біля порту прописки субфрахтувальника.
		Додатково варто відзначити, що у 2018 році сума перерахованих дивідендів на користь держави Україна значно перевищила показники минулих років: 743,4 тис. дол. США проти 704 тис. дол. США за 2017 рік, 580 тис. дол. США за 2016 рік та 515 тис. дол. США за 2015 рік. Дивіденди за 2019 рік будуть сплачені після закінчення щорічного аудиту, який наразі проводиться.
		Заборгованість зі сплати платежів до державного бюджету та заробітної плати відсутня.»
		Не погоджуючись з цим, позивачем поштовим відправленням було спрямовано на адресу відповідача Вимогу щодо спростування інформації від 02.05.2020.
		Так, у Вимозі позивачем вказано, що розміщуючи Публікацію на власному офіційному веб-сайті, відповідач діяв саме як суб`єкт владних повноважень, але з неправомірним та необґрунтованим виходом за межі таких повноважень, оскільки Порядком оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, затвердженим постановою КМУ від 04.01.2002 № 3, не передбачене розміщення спростувань публікацій у засобах масової інформації.
		Також повідомлено, що є такою, що завідомо не відповідає дійсності інформація, що він нібито «поширює неправдиву інформацію про знищення риболовного флоту України, точніше - про передачу судна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке належить українській державній компанії, іншому власнику» та зазначені відомості принижують його честь та гідність, негативно впливають на його ділову репутацію, порушують приписи Конституції України, ЦК України, Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-ХІІ. 
		Крім того, вказано, що як вбачається із наявної у нього та завідомо наявної у ДАРГУ копії листа Судновласника від 28.04.2020 до КМУ, Рахункової Палати, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерства енергетики та захисту довкілля України, ДАРГУ та Власника, підписаного представником Судновласника ОСОБА_16 ( ОСОБА_16 ), Судновласник висловлює стурбованість позначенням Судна у авторитетній морській пошуковій системі ІНФОРМАЦІЯ_13 як такого що нібито належить структурі «Alaska Fishing» та має рік виготовлення 1970, а не 1999. Також, у цьому листі Судновласник вказує адресатам, що він нібито має інформацію про те, що Власник намагається розірвати угоду про користування судном Судновласником раніше, ніж 31.10.2021 та намагається «неправомірно продати судно за сміховинною ціною через власні контакти».
		Таким чином, позивач вважає, що наведене очевидно свідчить про те, що поширена інформація про ймовірність передачі Судна іншому власнику за таких умов не може бути охарактеризована публічно як завідомо неправдива, адже, версію про ймовірність передачі Судна офіційно висловлюють зацікавлені структури, прямо пов`язані з Судном, що прямо випливає з Витягу, а саме - Судновласник.
		Тоді як, ДАРГУ та Власник, завідомо маючи вказаний лист Судновласника, не виправили Публікацію, зокрема у частині, що стосується його прав, а також, що за визначенням не може бути названа неправдивою інформація про знищення риболовного флоту України, адже, як відомо з відкритих джерел, станом на червень 2019 року у державній власності України залишилося лише чотири океанічних риболовних судна, що у наступному, в липні 2019 року одне з цих суден, а саме, « ІНФОРМАЦІЯ_4 », загинуло за обставин, що як мінімум не виключають вину в його загибелі ДАРГУ та його службових осіб, що це серед іншого підтверджується рішенням Саратського районного суду Одеської області у справі 513/1077/19 від 29.01.2020, яке набуло чинності та відомо у ДАРГУ, яке у цій справі було залучено позивачем, як заінтересована особа. А отже, в умовах коли з чотирьох вищевказаних суден протягом року одне загинуло, а щодо іншого з`являється інформація про можливість його неправомірного відчуження - теза про «знищення риболовного флоту України» не може називатися неправдивою інформацією.
		Крім цього, позивачем повідомлено, що згідно ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 № 2782-ХІІ, зважаючи що ДАРГУ не має та не може мати доказів того, що опубліковані в Публікації вищевказані відомості відповідають дійсності, та навпаки - завідомо знає про їх недостовірність, ДАРГУ зобов`язана на його вимогу, як заявника, опублікувати спростування вказаних ним тез Публікації у такому самому режимі як було здійснене Публікацію, тобто на сайті ДАРГУ ІНФОРМАЦІЯ_7 та на сторінці ДАРГУ у мережі «Фейсбук», а саме, інформаційний матеріал аналогічного вищевказаній публікації «Увага: поширення неправдивої інформації»:
		«Спростування неправдивих відомостей про 
		ОСОБА_1 Розміщена на нашому сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 інформація про колишнього представника Президента України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_1 була недостовірною. ОСОБА_1 стверджував про знищення океанічного риболовного флоту України, державна частина якого наразі становить три судна, спираючись на вже оцінену українським судом трагічну ситуацію загибелі у 2019 році державного судна «ІНФОРМАЦІЯ_4», яке перебувало під наглядом Російського морського регістра судноплавства без урахування вимог законодавства України про санкції.
		Вказуючи про ризики передачі судна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке належить українській державній компанії, іншому власнику, ОСОБА_1 спирався на офіційне інформування органів влади України про відповідні ризики з боку іноземного судновласника цього судна, а також, на відомості авторитетних морських пошукових систем та на факті перебування цього державного судна під наглядом Російського морського регістра судноплавства, з ігноруванням вимог законодавства України про санкції.»
		При цьому, Листом № 2-14-19/3363-20 від 03.06.2020, на звернення позивача від 04.05.2020 № 19/8576 про спростування інформації ДАРГУ щодо публікації «Увага: поширення неправдивої інформації» від 02.05.2020, останнє повідомило: «Відділ роботи із засобами масової інформації Держрибагентства здійснює свої повноваження як інформаційна служба органу державної влади відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації».
		Судно « ІНФОРМАЦІЯ_1 » впродовж останніх років незмінно належить державній риболовецькій компанії «Fishing Company S.A.» (свідоцтво про право власності № 237 від 17 вересня 2015 року), що підтверджується офіційним листом від державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» № 01-27/135 від ІНФОРМАЦІЯ_2 та підкріплюється витягом з бази даних Equasis від 24 квітня 2020 року (додається). Відсутність змін в частині зареєстрованого власника судна підтверджується листом капітана Чорноморського рибного порту від ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Також інформуємо, що відповідно до статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України, технічний нагляд за морськими суднами незалежно від форм власності судна і його власника та їх класифікаціях, здійснюються класифікаційним товариством, обраним судновласником.
		Відповідно до умов типового договору бербоут-чартеру, фрахтувальник уповноважений розпоряджатися судном протягом терміну дії бербоут-чартеру на свій розсуд на правах власника. Відповідно, «Beautiful Scenery С.І.Т.», як фрахтувальник судна «ІНФОРМАЦІЯ_1», має право обирати класифікаційне товариство на власний розсуд.
		Водночас звертаємо увагу, що Російський морський регістр судноплавства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України виключено з переліку класифікаційних товариств, що здійснюють технічний нагляд за суднами, які мають право плавати під прапором України.
		Компанія «Beautiful Scenery С.І.Т.» є фрахтувальником судна «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 2004 року - дати укладання першого договору бербоут-чартеру. Але дана компанія не експлуатувала дане судно самостійно, а передала його в суббербоут чартер.
		Через низку порушень, допущених фрахтувальником під час експлуатації судна, виникла конфліктна ситуація, яка спонукала власника судна направити повідомлення фрахтувальнику про дострокове розірвання договору бербоут-чартету.
		Фрахтувальник, з свого боку, намагаючись вирішити питання продовження договору експлуатації судна, звернувся до Кабінету Міністрів України та інших органів державної влади, застосовуючи некоректну інформацію з сайту Маrіnе Тгаffic.
		На звернення «Fishing Company S.A.» до інформації, розміщеної на сайті Маrіnе Тгаffic, внесено зміни та опубліковано коректну інформацію щодо зареєстрованого власника судна (Owner) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » компанії «Fishing Company S.A.», а також менеджера (Ship manager) судна: компанію-фрахтувальника «Beautiful Scenery С.І.Т.».
		Водночас, звертаємо увагу, що адреса в пункті Ship manager (коректний переклад «Менеджер судна», а не «Власник судна») була зазначена правдива інформація щодо розміщення фрахтувальника судна « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - компанії «Beautiful Scenery С.І.Т.»: Neocleous House, PO Box 50613, 195, Archiepiskopou Makariou III Avenue, 3030 Limassol, Cyprus .
		Станом на 22 травня 2020 року відповідно до витягу із сайту від стеження місцезнаходження суден Маrіnе Тгаffic (додається), власником судна « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є « Fishing Company S.A. », а фрахтувальником - компанія «Beautiful Scenery С.І.Т.». Також там зазначено коректну дату виготовлення судна - 1999 рік.
		Крім того, варто зазначити, що риболовне судно ВАТМ «ІНФОРМАЦІЯ_4» у липні 2019 року під час буксирування затонуло біля берегів Ісламської Республіки Мавританія внаслідок пожежі, яка сталась 19 липня 2019 року. Розслідування аварійної події відповідно до Кодексу міжнародних стандартів проводиться Грузією (як державою прапора), та Ісламською Республікою Мавританія (як прибережною державою).
		Держрибагентство очікує на відповідні результати, після чого планується завершити усі процедури та отримати компенсацію за втрачене судно.
		Предметом судового провадження №513/1077/19 було оголошення особи померлого та встановлення факту смерті.
		Звертаємо увагу, що Держрибагентство завжди відкрите для комунікації з громадськістю та готове надавати всі необхідні роз`яснення та уточнення».
		Як вказав позивач, під час написання Блогу ним, серед іншого, було використано інформацію про отримані службовими особами органів влади звернення компанії «Beautiul Scenery С.І.Т.» до ДАРГУ та інших органів влади, у яких відповідно вказувалося на замах ДАРГУ та підконтрольної ДАРГУ державної компанії «Fishing Company S.A.» відчуження Судна та описуються чисельні порушення з боку цієї компанії, який міститься в матеріалах справи.
		При цьому, як зазначила представник відповідача, підставою для розміщення на сайті Держрибагентства зазначеної публікації став електронний лист Компанії «Fishing Company S.A.» від 24.04.2020, з якого вбачається, що інформація, яку поширював в мережі Інтернет позивач не відповідає дійсності, про що надано копію електронного листа Компанії з доданими до нього документами. 
		Так, зокрема, окрім вказаної у зазначеному листі відповідача від 03.06.2020 інформації, з листа компанії «Fishing Company S.A.» від 24.04.2020 відносно листа компанії «Beautiul Scenery С.І.Т.» від 24.04.2020 щодо судна ВАТМ «ІНФОРМАЦІЯ_1», за підписом Директора компанії «Fishing Company S.A.» ОСОБА_17 до Т.в.о. Голови Держрибагенства, Прем`єр-міністра України ОСОБА_18, Голови Рахункової Палати України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерства енергетики та захисту довкілля України, «Beautiul Scenery С.І.Т.» також вбачається, що зареєстрованим власником судна ВАТМ « ІНФОРМАЦІЯ_1 є Компанія «Fishing Company S.A.», єдиним акціонером Компанії є Державне агентство рибного господарства. 
		Компанія «Beautiul Scenery С.І.Т.» (Кіпр) («Фрахтувальник») є фрахтувальником Судна, починаючи з 2004 року, коли було укладено перший договір бербоут-чартеру (фрахтування) Судна. Однак, дана компанія ніколи не експлуатувала це Судно самостійно, та є лише посередником, фактично передавши Судно далі в суббербоут чартер Sealord Charters Limited (Нова Зеландія) («Субфрахтувальник»), яка і оперує Судном на теперішній момент в районі Нової Зеландії.
		Щодо поширення компанією «Beautiul Scenery С.І.Т.» інформації щодо зміни власника судна « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зазначено, що це є відвертою провокацією з боку Фрахтувальника з метою дискредитації менеджменту «Fishing Company S.A.» та досягнення Фрахтувальником власних корисливих цілей продовження посередницької експлуатації судна та унеможливлення укладення прямого контракту Судновласником з компанією, що безпосередньо експлуатують судно. Відповідно до наявних документів Судновласником є Державна риболовецька компанія «Fishing Company S.A.», підтвердженим чого є відповідне Свідоцтво. Крім того, на це вказує і витяг із бази даних Equasis станом на 24.04.2020, судно через карантинні заходи в Новій Зеландії знаходиться на рейді біля порту прописки Субфрахтувальника». 
		Відповідно до «Положення про Державне агентство рибного господарства України», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 895, Державне агентство рибного господарства України (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, є юридичною особою публічного права, основними завданнями якого є, зокрема, реалізація державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.
		Згідно п. 4 Положення Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема, державний контроль за системою моніторингу рибальських суден; керівництво та контроль за реєстрацією і веденням обліку рибальських суден; управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Держрибагентства; здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Держрибагентства, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; інші повноваження, визначені законом. Користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами (п.6 ч. 4 Положення).
		Відповідно до положень п. 1, 2 Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.2002 № 3, оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади здійснюється з метою підвищення ефективності та прозорості діяльності цих органів шляхом впровадження та використання сучасних інформаційних технологій для надання інформаційних та інших послуг громадськості, забезпечення її впливу на процеси, що відбуваються у державі.
		Оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади здійснюється шляхом розміщення і постійного оновлення міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади інформації відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та цього Порядку на офіційних веб-сайтах (веб-порталах).
		Інформаційне наповнення, захист інформації від несанкціонованої модифікації та технічне забезпечення функціонування офіційних веб-сайтів (веб-порталів) міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади як складових частин Єдиного веб-порталу зазначені органи здійснюють самостійно (п. 5 Порядку).
		Згідно п. 8 Порядку на офіційному веб-сайті (веб-порталі) органу виконавчої влади розміщуються відомості про проведення консультацій з громадськістю, громадської експертизи та врахування громадської думки у своїй діяльності.
		При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» № 539/97-ВР висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні - одержання, збирання, створення, поширення, використання і зберігання інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб про роботу цих органів.
		Інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування - структурні підрозділи цих органів, що виконують інформаційно-аналітичні функції та забезпечують зв`язки із засобами масової інформації, громадськістю.
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» № 539/97-ВР інформація про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування може отримуватися засобами масової інформації від цих органів безпосередньо або через їх інформаційні служби чи бути зібрана працівниками засобів масової інформації.
		Інформаційні служби (інформаційні управління, інформаційно-аналітичні підрозділи, прес-служби, прес-центри, управління і центри громадських зв`язків, прес-бюро, прес-секретарі та прес-аташе з відповідним апаратом) органів державної влади та органів місцевого самоврядування збирають, аналізують, обробляють та оперативно надають інформацію про діяльність цих органів у повному обсязі засобам масової інформації, крім випадків, передбачених Законом України «Про державну таємницю».
		Для висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування їх інформаційні служби мають право використовувати такі форми підготовки та оприлюднення інформації: випуск і поширення бюлетенів (спеціальних бюлетенів), прес-релізів, оглядів, інформаційних збірників, експрес-інформації тощо; проведення прес-конференцій, брифінгів, організація інтерв`ю з керівниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування для працівників вітчизняних і зарубіжних засобів масової інформації; підготовка і проведення теле- і радіопередач; забезпечення публікацій (виступів) у засобах масової інформації керівників або інших відповідальних працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування; створення архівів інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування; інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать законодавству України.
		Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи,честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України).
		За ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		 
		Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, честь, гідність і ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).
		Відповідно до ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, своєї ділової репутації.
		При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		У рішенні ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria) суд зазначив про необхідність розрізняти факти та оціночні судження, оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
		Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження, дійсно, слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
		У ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. 
		За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
		За таких обставин, розрізняючи факти та оціночні судження, слід виходити з того, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
		Отже, чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).
		Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
		Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
		В силу положень статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також, на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
		При цьому, позивач є блогером, громадським діячем, займає активну політичну діяльність та постійно інформує громадськість про значущі події, тобто є публічною особою, тому суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен враховувати положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя, згідно з якими межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість.
		Також, Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).
		При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності, та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
		Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 569/5269/16-ц (провадження № 61-508св17), від 21.08.2018 у справі № 607/4318/16-ц, від 07.05.2020 у справі № 757/32917/17-ц, від 19.06.2019 у справі № 380/951/17. 
		Таким чином, аналізуючи вимоги чинного законодавства та виходячи із встановлених обставин справи, опублікована відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 інформація в мережі Інтернет на своєму сайті на підставі електронного листа компанії «Fishing Company S.A.» від 24.04.2020, є оціночними судженнями відповідача та є по своїй суті критичною оцінкою дій позивача.
		Така інформація є результатом вираження суб`єктивної оцінки відповідачем, фактично коментарем зазначеного листа Компанії, тобто, є не твердженням, висловленим про факт, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками від цієї інформації. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору.
		При цьому поширення таких висновків відповідачем повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь - якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації отриманої з різних джерел, при цьому, зважаючи на правовий статус відповідача, його публічність.
		Зважаючи на це, інформація, яку бажає спростувати позивач, не містить фактичних даних, а є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню стосовно їх правдивості та по своїй суті стосується інформуванням громадськості про суспільно значимі події, є суспільно значимою, тобто, є предметом громадського інтересу, зокрема, з огляду на обставини викладені у позовній заяві.
		Крім того, додані позивачем матеріали до позовної заяви документи, а також, обставини та доводи, викладені позивачем на підставі цих документів, які є його особистою думкою, оціночними судженнями, припущеннями, на які позивач посилається, як на підставу правомірності своїх вимог, у розумінні ст. 81 ЦПК України, не можуть свідчити та не доводять обґрунтованість позивачем правомірності його вимог, а також, що інформація, опублікована відповідачем, є недостовірною, тобто, такою, яка не відповідає дійсності, та не спростовують інформації, яка міститься у Публікації відповідача. При цьому, підстав вважати, що інформація, яка зазначена у листі Компанії від 24.04.2020, на підставі якої опублікована відповідачем, Публікація є недостовірною або неправдивою, або, як вказує позивач, викликає сумнів у її достовірності, у суду не має. 
		Інші документи, додані позивачем до матеріалів справи, на які позивач посилається як на правомірність своїх доводів та вимог, мають роз`яснювальний та інформаційний характер з приводу тих обставин, на які зазначає позивач.
		Таким чином, позивачем не доведено, що поширена інформація є недостовірною, а оціночні судження не підлягають спростуванню. При цьому, недостатньо просто навести доводи та обставини із загальновідомих джерел, потрібно оцінити, наскільки переконливо обгрунтовуються наведені дані.
		Крім цього, листом від 03.06.2020 Держрибагенство надало змістовну відповідь на Вимогу позивача щодо спростування інформації, зокрема й, щодо риболовного судна ВАТМ «ІНФОРМАЦІЯ_4» щодо проведення розслідування аварійної події та що Держрибагентство очікує на відповідні результати, після чого планується завершити усі процедури та отримати компенсацію за втрачене судно.
		Також, позивачем вказувалося, що відповідач не надав будь-якої відповіді на питання, поставлені ним у позові на підставі ст. 93 ЦПК України, однак, поставлені питання не відносяться до предмету розгляду в даній справі.
		За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. 
		Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
		При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		З огляду на вищевикладене, виходячи з вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, судовому захисту підлягає тільки порушене право, тоді як, відповідач жодним чином права позивача не порушило. При цьому, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від основних вимог, а відтак, не підлягає задоволенню. 
		При цьому, позивачем, для визначення розміру завданої моральної шкоди було застосовано методику професора Ерделевського О.М. , однак, дана методика 29.01.2016 рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України.
		Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
		ВИРІШИВ:
		В задоволені позову ОСОБА_1 до Державного агентства меліорації та рибного господарства України про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...