Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/7229/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі; загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2022. Зареєстровано: 15.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2022.
Дата набрання законної сили: 28.01.2022
Номер судового провадження: А/857/20992/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/7229/21 пров. № А/857/20992/21
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		 
		головуючого судді: Гудима Л.Я.,
		суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року, головуючий суддя  Лозовський О.А., ухвалене у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		В липні 2021 року позивач  ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Нововолинської міської філії Волинського ОЦЗ, в якому просив визнати неправомірними дії щодо неврахування страхового стажу ОСОБА_1 до розрахунку допомоги по безробіттю, зобов`язати зарахувати до страхового стажу період роботи з червня 2015 по вересень 2015 на ДП Шахта №1 Нововолинська; зобов`язати врахувати для розрахунку допомоги по безробіттю нараховану позивачу заробітну плату за період роботи з червня 2015 по вересень 2015 на ДП Шахта №1 Нововолинська (беручи до розрахунку допомоги по безробіттю належних 70%); зобов`язати здійснити перерахунок та виплату допомоги по безробіттю з дати взяття на облік, а саме: з 09.02.2016 року по 02.02.2017 року, з урахуванням виплачених сум. 
		В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Працівники не повинні відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості щодо не врахування при призначенні допомоги по безробіттю ОСОБА_1 його страхового стажу за період роботи з червня 2015 по вересень 2015 року; зобов`язано Нововолинську міську філію Волинського обласного центру зайнятості (45407, Волинська область, місто Нововолинськ, провулок Поштовий, 1, код ЄДРПОУ ВП 41915135) провести з 09 лютого 2016 року по 02 лютого 2017 року перерахунок і виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття з урахуванням страхового стажу за період роботи з червня 2015 по вересень 2015 року та виплачених сум.
		Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Нововолинська міська філія Волинського ОЦЗ оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
		Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що допомога по безробіттю обчислюється, виходячи зі страхового стажу безробітного, який зараховується у разі сплати страхових внесків; факт сплати підтверджується даними Державного реєстру, при цьому інші джерела, у тому числі відомості трудової книжки, не можуть бути використані при призначенні допомоги по безробіттю. Позивач не позбавлений права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної йому несвоєчасною сплатою страхових внесків роботодавцем (страхувальником), внаслідок чого він позбавлений права на отримання допомоги по безробіттю у спірному розмірі. Відповідач не має повноважень проводити нарахування допомоги по безробіттю всупереч відомостям Державного реєстру. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду. 
		На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 02.06.2015 року по 09.09.2015 року працював в ДП Шахта №1 Нововолинська гірником підземним; наказом від 09.09.2015 року №58/К звільнений з займаної посади за частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України, що підтверджуються відомостями трудової книжки (а. с. 12 зворот). 
		09.02.2016 року ОСОБА_1 відповідно до наказу від 09.02.2016 року №НТ160209 надано статус безробітного, призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю у розмірі 544 грн відповідно до Постанови правління Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 04.12.2015 року №77 Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю (чинна на момент призначення допомоги по безробіттю) без врахування страхового стажу терміном на 360 календарних днів з 09.02.2016 року по 02.02.2017 року, 09.02.2016 року розпочато виплату допомоги по безробіттю. 
		З 02.02.2017 року виплата допомоги про безробіттю позивачу припинена.
		В червні 2021 року позивач звернувся до Нововолинської МФ ВОЦЗ із заявою, у якій просив надати інформацію про розмір допомоги та періоди, які враховані для її призначення, а також які періоди не були враховані з вказаними на це підставами.
		Листом від 29.06.2021 року №902/26/2 Нововолинська МФ ВОЦЗ повідомила позивача про те, що розрахунковим періодом для призначення виплати допомоги по безробіттю є лютий 2015 року - січень 2016 року, тобто період його роботи в ДП "Шахта №1 "Нововолинська". Станом на 29.06.2021 року допомога по безробіттю виплачена в повному обсязі.
		Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок невиконання ДП Шахта №1 Нововолинська обов`язку по сплаті страхових внесків позивач позбавлений соціальної захищеності (отримання належного матеріального забезпечення на випадок безробіття), що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту, передбаченим статтею 46 Конституції України.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
		Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначеніЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року №1533-ІІІ(далі - Закон №1533-ІІІ).
		Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону №1533-ІІІзагальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
		Частиною 1статті 4 цього Законувстановлено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.
		Відповідно до ч. 1ст. 6 Закону №1533-ІІІправо на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
		Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю.
		За правиламистатті 22 Закону №1533-ІІІПраво на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею37, пунктами 3,4,7і8статті40, статтями41і45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другійстатті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертоїстатті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
		Частинами 1, 2статті 21 Закону №1533-ІІІвстановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
		Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового
		стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
		Отже, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
		За змістом п. 14 ч. 1ст. 1 Закону №1533-IIIстрахові внески це кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинностіЗаконом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначеніЗаконом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від08.07.2010 року№2464-VI(далі - Закон №2464-VI).
		Статтею 4 цього Законувстановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
		Відповідно до п. 6 ч. 2ст. 6 Закону № 2464-VIплатник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.
		З цим правом кореспондується обов`язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2ст. 6 Закону№2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12ст. 9Закону №2464-V).
		При цьому, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цимЗаконом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11ст. 9 Закону№2464-VI)
		Відповідно до ч. 1ст. 26 Закону №2464-VIадміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску несуть посадові особи платників єдиного внеску.
		Пенсійний фонд України є органом, який уповноважений відповідно до цьогоЗаконувести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом (ст. 1 Закону №2464-VI).
		Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб
		При цьому, особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій.
		Таким чином, несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отриманнясоціальних гарантій, оскількице призведе до порушення принципу рівності перед законом.
		Крім того, механізм державного соціального страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
		Враховуючи викладене, позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій через те, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів, що призвело до порушення гарантованого державою права на отримання позивачем допомоги по безробіттю.
		Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі №266/970/16-а.
		Як видно з матеріалів справи, з червня 2015 по вересень 2015 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися та сплачувались страхові внески, що підтверджується довідкою про нараховану заробітну плату та фактичну сплату єдиного внеску від 31.08.2021 року №465, тому цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 . 
		Відтак вірним є висновок суду попередньої інстанції про наявність у позивача права на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
		Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованогост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
		Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
		Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
		З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №140/7229/21  без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов   В. В. Святецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...